Поняття недоброчесності конкуренції

План

Вступ

Розділ 1. Загальнотеоретична характеристика поняття «недобросовісної

конкуренції»

1.1. Недобросовісна конкуренція як вид господарських правопорушень

1.2. Форми вияву недобросовісної конкуренції

Розділ 2.Система органів, що здійснюють захист економічної конкуренції в

Україні

Розділ 3. Законодавче забезпечення у сфері недобросовісної конкуренції

ВИСНОВКИ

Список використаної літератури

 ВСТУП

Недобросовісна конкуренція займає унікальне місце в сфері економічного

права. Це пояснюється насамперед тим, що в Україні стрімко розвиваються
окремі види підприємницької діяльності, що неминуче породжує конкурентну
динаміку, яка часто передбачає зловживання правом на конкуренцію.
Адміністративно-командна система згубно вплинула на звичаєві практики
ведення бізнесу, які з часом руйнувалися. Незважаючи на відносно короткий
період незалежності України, відродження традицій етичної ділової поведінки
залишається складним.

Важливість предмета полягає в економічному переході до іншої моделі.

В Україні збереження чесної конкуренції має величезне значення, оскільки

будь-які суттєві порушення в цій сфері можуть завдати серйозної шкоди
економіці, що розвивається, перешкоджаючи її майбутньому зростанню. Досвід
європейських націй під час власних трансформаційних процесів є свідченням
цього факту. Отже, боротьба з недобросовісною конкуренцією набула значного
значення в ширшому контексті інтеграції України до європейської економіки та
сил глобалізації. Враховуючи статус нашої країни як країни з відкритою
економікою, ми використовуємо різні механізми регулювання нашої державної
економіки з урахуванням наших унікальних соціально-економічних
перетворень. Як результат, основна увага цього регулювання полягає в
забезпеченні безперебійного функціонування нашого внутрішнього ринкового
апарату, зокрема через сприяння здоровій конкуренції. Протягом всієї історії
конкуренція незмінно визнавалася наріжним каменем ринку, що забезпечує
тонкий баланс між попитом і пропозицією, а також задовольняє потреби як
суспільства, так і виробництва.
 Дослідження недобросовісної конкуренції ґрунтується на обширних
дослідженнях, проведених поважними науковцями, серед яких Бакалінська
О.О., Горєва Є.Ю., Журик Ю.В., Берташ І.В., Кравчук Д., Воронко В.С.,
Чебикіна Т.С., Каргова А. Це дослідження спирається на цінний внесок
вітчизняних дослідників, які заглибились у складність цього предмета.

Прикладами практики законодавчого інституціоналізації недобросовісної

конкуренції є такі особи, як І. Селянко, В. Каргова, Ю. І. Л. Якубенко та ін.

Метою даного дослідження є вивчення поняття недобросовісної

конкуренції з теоретичної точки зору шляхом аналізу навчальної літератури,
наукових ресурсів та національного законодавства. Зокрема, акцент буде
зосереджено на визначенні елементів, які законодавець включив до загальних
положень недобросовісної конкуренції. Для досягнення поставленої мети
необхідно вирішити такі завдання:

Метою даного дослідження є аналіз поняття недобросовісної конкуренції

та вивчення різних форм її прояву. Крім того, ми дослідимо методи захисту від
недобросовісної конкуренції та проаналізуємо систему органів управління,
відповідальних за забезпечення добросовісної конкуренції та накладення
санкцій за порушення законодавства у цій сфері. У дослідженні буде розглянуто
правове регулювання та функціонування недобросовісної конкуренції в Україні
з урахуванням сучасного стану ринкової економіки.

Основна увага цього дослідження зосереджена навколо поняття

«недобросовісна конкуренція». Для збору даних у процесі дослідження
використовувалися емпіричні методи, спостереження, аналіз та узагальнення, а
також системний підхід.
 РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНОТЕОРЕТИЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА
ПОНЯТТЯ «НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ»

1.1. Недобросовісна конкуренція як вид господарських правопорушень

Дослідження конкуренції та конкурентоспроможності не існувало в Україні

до 1990-х років. Економіка тієї епохи не визнавала поняття «конкуренція», і в
словнику політичної економії вона визначалася лише як «антагоністична
боротьба між приватними товаровиробниками за найбільш сприятливі умови
для виробництва та продажу товарів».

Конкуренцію, яка колись сприймалася як хаотична сила зі згубними

наслідками для суспільства, в першу чергу розуміли власники бізнесу, які
працюють на міжнародних ринках. Це розуміння випливало з їх знайомства з
елементами та концепцією конкуренції та конкурентної боротьби. Однак через
відсутність приватної власності на засоби виробництва та централізованого
планування конкуренція практично не існувала. Поняття конкуренції вперше
було введено Адамом Смітом у його праці «Дослідження природи та причин
багатства народів». Сміт визначив конкуренцію як форму суперництва, яка
впливає на коливання цін на основі попиту та пропозиції. Він також ввів
концепцію «невидимої руки», яка свідчить про те, що на висококонкурентному
ринку такі фактори, як ціна, прибуток, попит, пропозиція та відсотки за кредит,
узгоджуються з інтересами підприємств і держави.

Поняття недобросовісної конкуренції дебютувало в законодавстві

незалежної України через застарілий Закон України «Про обмеження
монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій
діяльності». Проте цей закон не надав конкретного визначення недобросовісної
конкуренції; це лише окреслило потенційні прояви такої поведінки. Лише з
введенням в дію Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції»
було встановлено чітке визначення недобросовісної конкуренції. Відповідно до
статті 1 цього Закону недобросовісною конкуренцією є:

У сфері конкуренції існують дії, які суперечать встановленим правилам

торгівлі та іншим етичним нормам у діловому світі. Порівнянне визначення
можна знайти в статті 32 ЦК України.

У юридичній літературі можна знайти різні погляди на визначення

недобросовісної конкуренції, які тісно пов’язані з юридичним визначенням
терміну та випливають із самого поняття конкуренції. Науковці вважають, що
під конкуренцією слід розуміти суперництво між підприємствами, які діють на
одному ринку, зв’язані правовими нормами, з метою отримання максимального
прибутку та розширення своєї присутності на ринку. Ця динаміка обмежує
можливість кожного учасника впливати на загальні умови обігу товарів.

Важливо визнати, що Закон «Про захист економічної конкуренції»

встановлює основні принципи забезпечення економічної конкуренції, але не
визначає конкретних параметрів добросовісної економічної конкуренції. Цей
брак ясності створює труднощі для бізнесу в тому, щоб брати участь у чесній
конкуренції. Ось тут і вступає в дію концепція філософії, оскільки вона
встановлює стандарт для визначення нечесності на індивідуальному рівні.
Отже, існує явна необхідність у більш комплексній структурі, ніж просто
"захист", наприклад...

Відповідно до поняття «регулювання» [4, с.534] існує кілька ключових

характеристик, які визначають досконалу конкуренцію. Перш за все, кожен
підприємець вважається відносно малим у порівнянні з загальним ринком.
 Ціна повідомляється покупцеві.

Ринок дозволяє необмежений вхід і вихід.

4. Відсутність різноманітності в продуктах з однаковими назвами.

Зроблення конкуренції обов'язковим елементом економічної політики

кожної держави є прямим результатом визнання пов'язаних з цим явищем
значних функціональних переваг.

Основні цілі конкуренції можна визначити таким чином: 1. Створення

впливових мотивацій для підвищення продуктивності суспільства;

Підвищення якості продукції (робіт, послуг) при одночасному зниженні

витрат на її виготовлення.

Налагодження механізму «природного відбору» серед найбільш

ефективних суб'єктів господарювання.

Прискорення просування інноваційного процесу;

Надання кожному учаснику ділових відносин свободи вибору без будь-

яких обмежень.

Процес виявлення нових вимог і розробка інноваційних методів для їх

виконання є вирішальними для створення свіжих товарів та інших пов’язаних
товарів (20, стор. 87).

Дотримуючись вищесказаного, стає можливим виявити ознаки

недобросовісної конкуренції. Несправедлива конкуренція виникає внаслідок
активних заходів; пасивна поведінка у вигляді бездіяльності не підпадає під цю
категорію. Ці дії вважаються порушенням, якщо вони не тільки суперечать
правовим нормам, але й суперечать нормам ведення бізнесу та основним
принципам, таким як справедливість, справедливість і чесність.

В центрі уваги недобросовісної конкуренції знаходяться виключно

суб’єкти господарювання, у тому числі як фізичні особи-підприємці, так і
організації. Метою проведення таких дій є отримання конкурентної переваги у
веденні господарської діяльності.

Така поведінка людей призводить до негативних наслідків для їхніх

конкурентів і може завдати шкоди їхній діловій репутації. Ці результати є
прямим наслідком зловживання правом на змагання. Зрозуміло, що будь-яка
експлуатація особистих прав є поведінкою, яка завдає шкоди суспільству, і її
слід вирішувати через законодавство.

Проблема зловживання законом виходить за межі рівня правоохоронних

органів, оскільки це проблема, з якою стикаються суди в усьому світі. Навіть у
країнах із давньою історією звернення до цієї доктрини законодавчі методи не
завжди є ефективними для належної категоризації різних форм зловживання.
Українській правовій системі, зокрема, бракує комплексного розуміння
зловживання правом, що призводить до відсутності послідовних підходів як у
законодавстві, так і в судовій практиці. Крім того, існує загальне нерозуміння
сутності цього явища серед юристів і практиків, що призводить до надто
спрощеного тлумачення його визначальних характеристик.

Вони сприймають спостережуване явище як «реалізацію суб’єктивного

права на заподіяння шкоди» [11, с. 6]. У 2012 році Антимонопольний комітет
України втручався у 776 випадків порушень Закону України «Про захист від
недобросовісної конкуренції», за результатами яких комітетом було накладено
штрафів на загальну суму 22 мільйони гривень [5].

Це спостереження свідчить про поширеність недобросовісної конкуренції.

Важливо визнати, що численні випадки недобросовісної конкуренції
залишаються нерозкритими, особливо в середовищах, які характеризуються
широко поширеною корупцією. Отже, питання недобросовісної конкуренції
залишається надзвичайно важливим на сучасному ринку.

Коли йдеться про виконання чинного законодавства, Антимонопольний

комітет України часто стикається з ситуаціями, коли однозначно кваліфікувати
дії як недобросовісну конкуренцію важко. Це може бути пов’язано з
відсутністю чітких ознак конкретного правопорушення або виникненням нового
порушення, не передбаченого чинним законодавством. У таких випадках
зазвичай застосовують статтю 1 Закону «Про захист від недобросовісної
конкуренції», оскільки вона стосується поведінки, що суперечить чесній
торгівлі та звичаям ведення бізнесу.

У цьому випадку загальна заборона закону дозволяє ефективно захистити

інтереси суб'єктів господарювання. Він служить противагою шуму конкуренції.

Процес вибору асортименту продукції та підвищення якості продукції

ускладнюється недобросовісною конкуренцією. Це також призводить до
насичення ринку та спотворює оцінку збиткових виробництв, які потребують
реструктуризації та відновлення. Суть недобросовісної конкуренції полягає в її
здатності перерозподіляти ресурси та утримувати прибуток, водночас сприяючи
неефективності організації виробництва та зниженню витрат на одиницю. Це
призводить до несправедливої переваги над чесними конкурентами, оскільки це
прирівнює отримані переваги до покращеної якості.

Комплексне дослідження недобросовісної конкуренції в галузі науки дає

нам велику кількість знань, які є корисними для освітніх цілей і загального
розуміння. Цей аспект має велике значення не лише з юридичної точки зору, але
й для споживачів і підприємців. Це є важливою віхою для нашої країни,
оскільки це означає прогрес до розвиненого ринку та вдосконалення
законодавства, що зрештою призведе до вищого рівня економічного, правового
та соціального розвитку.
 1.2. Форми вияву недобросовісної конкуренції

Закон України «Про захист від недобросовісної конкурнеції» Виявлені

різні форми недобросовісної конкуренції включають неналежне використання
товарних знаків, рекламних матеріалів і упаковки іншої організації;
несанкціоноване використання продукції іншого виробника; тиражування
зовнішнього вигляду товару; заняття порівняльною рекламою; здійснення дій,
що дискредитують суб'єкт господарювання; здійснення купівлі-продажу
товарів, надання послуг або виконання робіт з обмеженим вибором; виявлення
схильності до бойкоту суб'єкта господарювання; демонстрація упередженості
щодо дискримінації покупця; виявлення наміру розірвати договір з
конкурентом; підкуп працівника постачальника або покупця; отримання
несправедливих переваг у конкурентній боротьбі; залучення до незаконного
заволодіння комерційною таємницею; розголошення комерційної таємниці; та
неправомірне використання комерційної таємниці.

Наступний перелік несправедливої конкурентної поведінки не є вичерпним

і може бути доповнений включенням монополістичної тактики,
розповсюдження багаторівневих маркетингових схем та різноманітних інших
невідповідних дій, спрямованих проти конкурентів. Щоб забезпечити
неупереджене зображення цієї проблеми, ми проілюструємо один конкретний
випадок недобросовісної конкуренції: незаконне використання торгових марок.

Неправомірним у господарській діяльності є самовільне використання

найменувань, торгових марок, товарних знаків, рекламних матеріалів, дизайну
упаковки та інших позначень без згоди суб’єкта господарювання. Це порушення
може спричинити або потенційно спричинити плутанину в діяльності
зазначеного суб’єкта господарювання. Термін «стан збентеження споживача»
стосовно позначень ввели Е. Фоксман, П. Бергер і Дж. Кот.
 Споживча омана характеризується спотвореним сприйняттям, яке
призводить до формування невірних уявлень про менш відомий продукт. Це
відбувається, коли атрибути та якості добре відомого продукту помилково
переносяться на незнайомий, заповнюючи прогалини в інформації. Оману
підживлює хибне сприйняття, яке проявляється через візуальні ідентифікатори,
такі як логотипи, товарні знаки, упаковка, рекламні символи та естетика бренду.
Щоб довести плутанину, достатньо представити зображення торгової марки в
опитуванні чи лабораторному експерименті [17, с.14].

Коли справа доходить до створення функціонального продукту, який не

може існувати без запобігання відтворення його зовнішнього вигляду, таке
відтворення вважається прийнятним. Правоохоронні органи помітили, що
недобросовісна конкуренція рідко призводить до відчутних збитків, таких як
пошкодження майна чи фінансова шкода. Як правило, наслідки проявляються у
вигляді втрачених можливостей і витрат, понесених протягом двох днів для
усунення порушення прав і репутації.

Н.І. Клейн і Н.Е. Фонарьов звертає увагу на інтригуюче спостереження

щодо відсутності в окремих країнах вимоги конкурентних відносин між
позивачами та відповідачами. Ця відсутність дозволяє більш комплексно
підходити до вирішення проблеми дискредитації. У цих випадках під дію
законодавства про недобросовісну конкуренцію можуть потрапити не тільки
конкуренти, а й об'єднання споживачів і навіть ЗМІ, що потенційно може
завдати шкоди окремим суб'єктам. (Клейн і Фонарьов, 7, стор. 146)

Важливо підкреслити основні стратегії сприяння чесній конкуренції.

 Шпигунство за конкурентами в галузі для отримання цінної інформації.

Контррозвідка в промисловому секторі.

Залучення фахівців з компаній-конкурентів, пропонуючи більш вигідну

зарплату;

Корупція є поширеною проблемою, яка мучить суспільства в усьому світі.

Оманлива практика в сфері оподаткування (сприяння зниженню цін і

підвищення конкурентоспроможності)

У сучасну епоху переходу до глобального ринку підприємці

використовують ідентичні стратегії. Крім того, сучасний світ передбачає
моделі, коли просування продукції стає непрактичним і надзвичайно складним
без використання Інтернет-технологій. Одночасно декілька із зазначених
методів можна без зусиль реалізувати у всесвітній павутині [6, с. 212].

Чесну конкуренцію можна розділити на два основні типи за правовим

змістом: порушення законодавства про конкуренцію та злочини. Злочини,
пов'язані з конкурентними відносинами, містять елементи, які підпадають під
юрисдикцію як конкурентного законодавства, так і Кримінального кодексу.
Крім того, недобросовісну конкуренцію можна класифікувати за винними та їх
кількістю. Ці організації можуть бути як окремими підприємствами, так і
групами підприємств.

Щоб пом’якшити та запобігти вищезазначеним явищам, необхідно

встановити «правила раціональності» в рамках антимонопольного регулювання.
Ці правила повинні захищати економічну конкуренцію шляхом впровадження
превентивних заходів проти конкурентних упереджень, сприяння входженню
нових компаній та розширення повноважень Антимонопольного комітету
України. Україна охопить ринки, що розвиваються.
 Розділ 2.Система органів, що здійснюють захист економічної
конкуренції в Україні

Розглядаючи це питання, важливо розмежувати суб’єкти, відповідальні за

нагляд за захистом конкуренції в Україні. Верховна Рада України є головним
органом управління у реалізації політики, спрямованої на забезпечення
економічної конкуренції. Здійснюючи свої конституційні повноваження, ВРУ
дає згоду на призначення та звільнення з посади Голови Антимонопольного
комітету України, повноваження якого покладено на Президента України. Крім
того, Верховна Рада приймає закони, постанови та інші законодавчі акти з
питань антимонопольної політики. Відповідно до конституційних положень
Президент видає укази та розпорядження з питань антимонопольної політики, а
також додаткові державні програми, спрямовані на сприяння розвитку різних
видів економічної діяльності, у тому числі дотримання вимог конкуренції.

При визначенні ключових аспектів економічної стратегії країни Кабінет

Міністрів України несе відповідальність за дотримання антимонопольного
законодавства [12, с. 209]. На Антимонопольний комітет покладено контроль за
дотриманням законодавства щодо економічної конкуренції та захисту інтересів
бізнесу.

Антимонопольний комітет України, за визначенням Закону "Про

Антимонопольний комітет України", є державним органом із окремою посадою.
Його основна мета — захистити конкуренцію в сфері ділових операцій.

У своєму дослідженні І. Селянко розглянув окреме питання, що стосується

діяльності Антимонопольного комітету. Останнім часом помітно збільшилася
кількість інформаційних запитів суб’єктів господарювання та фізичних осіб-
підприємців до Антимонопольного комітету України. Однак бувають випадки,
коли одержувачі цих запитів не надають запитувану інформацію негайно або в
повному обсязі. Це породжує питання про те, які наслідки може спричинити
така поведінка та як їх можна пом’якшити. [19, с. 181]

Серед підприємців є недостатнє усвідомлення необхідності відповідати на

запит АМКУ. Вимога щодо надання документів та інформації до АМКУ
викладена у статті 22-1 Закону «Про Антимонопольний комітет України». У цій
статті зазначено, що суб’єкти господарювання зобов’язані надавати запитувану
інформацію, у тому числі інформацію «з обмеженим доступом», необхідну для
виконання АМКУ покладених на неї завдань, визначених законодавством про
захист конкуренції.

Коли АМКУ надсилає запит на інформацію, важливо зазначити, що чинне

законодавство не встановлює конкретного терміну відповіді. Тому перш за все
уважно ознайомтеся із запитом і врахуйте вказаний термін збору та підготовки
необхідної інформації та/або документів. Якщо під час аналізу запитуваної
інформації стає очевидним, що часу для виконання запиту недостатньо,
доцільно негайно звернутися до АМКУ та подати заяву про продовження,
надавши обґрунтоване обґрунтування необхідності продовження строку для
надання відповіді на запит. запит.

Відповідно до чинного в Україні законодавства, суб’єкти господарювання

зобов’язані надавати інформацію до АМКУ на запит, у тому числі інформацію з
обмеженим доступом. Варто зазначити, що законодавство не визначає певної
форми запиту на інформацію, дозволяючи АМКУ робити запити в будь-якій
письмовій формі, якщо це не порушує жодних прямих заборон.

Відповідно до закону, бізнес повинен відповідати на запити на інформацію

в будь-якому дозволеному форматі. У разі виникнення незрозумілих питань
бізнес може звернутися до АМКУ за роз’ясненнями. Для забезпечення
отримання інформації АМКУ рекомендується надіслати цінний лист з описом
доданих документів та повідомленням про вручення. Неподання інформації у
встановлений строк, надання неповної інформації або подання недостовірної
інформації тягне за собою накладення штрафу в розмірі до 1% доходу суб’єкта
господарювання за попередній звітний рік. Важливо зауважити, що сплата
штрафу не звільняє підприємство від надання запитуваної інформації.

Загалом у 2012 році антимонопольними органами в Україні було проведено

1035 перевірок. З них 796 перевірок – суб’єктів господарювання, 293 –
державних органів. За результатами перевірок виявлено 660 фактів порушень
законодавства про економічну конкуренцію та внесено 313 рекомендацій щодо
припинення дій, що містять ознаки таких порушень.

Основні цілі цих перевірок включають наступне: посилення державного

нагляду для забезпечення дотримання законів щодо економічної конкуренції;
своєчасне виявлення, виявлення та припинення дій, що мають ознаки
порушення законодавства про захист економічної конкуренції, а також
усунення першопричин і умов, що сприяють таким порушенням; збір доказів
для позовів та судових справ про порушення законодавства про захист
економічної конкуренції.
 Відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють перевірки
дотримання законодавства про економічну конкуренцію, контроль є ключовим
аспектом.

Перевірка антимонопольних органів здійснюється у формі перевірки, яка є

законодавчо визнаним способом контролю. Лінгвісти визначають термін
«верифікація» як переконання в точності чого-небудь, перевірку, що
проводиться для забезпечення нагляду та контролю.

Співвідношення понять «перевірка» та «контроль» можна з’ясувати,

розуміючи під ними форму та зміст відповідно. Це є визначальним для
розуміння поняття «форма державного контролю у сфері конкуренції». У цьому
контексті під терміном «перевірка» розуміється діяльність антимонопольних
органів у межах їх компетенції як щодо суб’єктів господарювання, так і щодо
здійснення повноважень різними органами влади та управління. Важливо
зазначити, що єдиним органом захисту конкурентних відносин в Україні є
Антимонопольний комітет (АМК), що відповідає світовій практиці. Сфери
діяльності АМК включають регулювання ринкових монополій, природних
монополій та забезпечення чесної конкуренції. Крім того, АМК відіграє значну
роль у вирішенні адміністративно-господарських спорів. Для подальшого
удосконалення законодавчої бази, що регулює діяльність АМК та конкурентні
відносини в цілому, необхідно продовжити розвиток наукового розуміння в цій
галузі.
 Завдання протидії використанню домінуючого становища на ринку, змові,
що перешкоджає конкуренції, та іншим формам недобросовісної практики
завжди було і залишатиметься складним. Для ефективної боротьби з цими
проблемами вкрай необхідно створити правові рамки, які сприятимуть і
заохочуватимуть чесну конкуренцію.

Одним із механізмів захисту від правопорушень в економічній конкуренції

є система захисних заходів правового впливу. Ці заходи застосовуються у
відповідь на будь-які порушення.

Законодавство щодо захисту економічної конкуренції містить різноманітні

порушення. Ці порушення включають участь у недобросовісній конкуренції, як
це визначено Законом «Про захист від недобросовісної конкуренції», участь в
антиконкурентних діях, зловживання монопольним становищем та участь у
антиконкурентних діях владними суб’єктами, такими як самоврядні
муніципалітети та адміністративні та органи господарського управління. Крім
того, порушення можуть виникнути через невиконання або неповне виконання
рішень Антимонопольного комітету України (АМКУ), а також вчинення дій, що
визнаються забороненими законодавством. Порушення антимонопольного
конкурентного законодавства тягне за собою застосування різних видів
відповідальності, у тому числі заходів адміністративного та цивільно-правового
характеру, а також двох специфічних санкцій, пов’язаних з економічною
конкуренцією: штрафів АМКУ та примусового поділу монопольних утворень.
Відшкодування збитків є підставою для застосування цивільно-правових
санкцій у справах про порушення антимонопольного законодавства.
Найпоширенішою формою санкцій за такі порушення є накладення штрафів як
на юридичних, так і на фізичних осіб, у тому числі на товариства та суб’єкти
підприємницької діяльності, як зазначено у статті 52 Закону «Про захист
економічної конкуренції».
 Сукупність суб’єктів господарювання, визначена самими суб’єктами [2, с.
1].

Вищезазначене законодавство визначає ряд санкцій для тих, хто порушує

його положення. Ці санкції включають виплату збитків, накладення штрафів,
примусовий розподіл, виправлення неправдивої або оманливої інформації та
вилучення товарів, які були неналежним чином марковані. (12, стор. 208)

Існують різні види санкцій, які можуть бути застосовані органами АМКУ
(Антимонопольного комітету України) за порушення, пов'язані з економічною
конкуренцією. Однією з таких санкцій є штрафи, які передбачені статтею 52
Закону «Про захист економічної конкуренції». Такі штрафи можуть бути
накладені на суб’єктів господарювання, які вчиняють антиконкурентні дії,
зловживають монопольним становищем, не виконують рішення АМКУ або
виконують їх частково. Штраф є формою грошового стягнення і відноситься до
категорії адміністративних стягнень.

Примусовий поділ є заходом покарання, що застосовується у відповідь на

порушення законодавства про економічну конкуренцію. Його метою є штучне
створення конкурентного ринкового середовища, що призводить до збільшення
обсягів виробництва та підвищення якості товарів і послуг. У результаті на
ринку з'являється безліч конкуруючих суб'єктів.

Акт вилучення товару є формою санкції, яка реалізується, як тільки

виявлено несанкціоноване використання чужих торгових марок. Після
виявлення цього правопорушення особам, які претендують на вирішення,
необхідно подати заяву до АМКУ для початку процесу вилучення.
 Предмети, які мають незаконно використану етикетку, або копії товарів,
що належать іншій юридичній особі. [12, с. 216]

Шукаючи відшкодування шкоди. Як зазначалося раніше, особи, які зазнали

шкоди внаслідок порушення законодавства про економічну конкуренцію, мають
право вимагати компенсації через судові канали. Будь-які збитки, завдані
внаслідок порушень, зазначених у ZU, можуть бути вирішені за допомогою
цього процесу.

Згідно з положеннями щодо захисту економічної конкуренції, будь-яка

особа, визнана винною в порушенні цих вказівок, матиме право на отримання
компенсації у подвійному розмірі вартості завданої шкоди. Конкретний
протокол утилізації цих товарів визначено КМУ [2, с. 2].

Дискредитуючу інформацію можна спростувати. Якщо органи АМКУ

встановлять факт дискредитації інформації, вони мають право вимагати від
порушника офіційного спростування інформації. Важливо відзначити, що навіть
якщо поширення цієї інформації було одиничним випадком, споживачі все одно
можуть зберегти неправдиве повідомлення у своїй пам’яті та приймати рішення
на ринку на основі цієї неправдивої інформації.

Важливо визнати, що всі накладені санкції мають форму грошової

компенсації, а розмір цих покарань може бути значним. При застосуванні цього
дисциплінарного стягнення необхідно враховувати наступне:

Почуття провини людини:

2. Розмір переваг, отриманих шляхом вчинення правопорушення;

3. Матеріальне становище винного.

 У ситуаціях, коли підрахувати прибутки, отримані неетичним суперником,
неможливо, слід враховувати останній фактор. Крім того, існують правові
наслідки за порушення законів, що стосуються економічної конкуренції,
зокрема щодо комерційної таємниці. У статті 231 Кримінального кодексу
зазначено, що умисні дії, спрямовані на отримання секретної інформації з
метою її розголошення чи використання, тягнуть за собою кримінальну
відповідальність у вигляді грошового стягнення.

Законодавство ефективно бореться з порушеннями у сфері економічної

конкуренції за допомогою низки заходів, включаючи штрафи, обмеження на
зайняття певних посад або заняття певною діяльністю на термін не більше трьох
років. Такий комплексний підхід, що охоплює адміністративну, цивільну,
господарську та кримінальну відповідальність, слугує сильним стримуючим
фактором недобросовісної конкуренції та заохочує суб’єктів господарювання до
комплаєнсу.
 РОЗДІЛ 3. ЗАКОНОДАВЧЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ У СФЕРІ
НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ

Законодавство, що стосується економічної конкуренції, зокрема

недобросовісної конкуренції, вимагає ретельного вивчення. Важливо зазначити,
що закони, які захищають економічну конкуренцію, є відносно новими в
українському правовому полі.

За надзвичайно короткий період конкурентне законодавство України стало

невід’ємною частиною функціонування суспільства. Ця система виявилася
важливим і ефективним механізмом для регулювання складних і життєво
важливих відносин щодо конкуренції, яка, безсумнівно, служить основою будь-
якої процвітаючої ринкової економіки. Завдяки впровадженню законодавства
про конкуренцію справедливу конкуренцію було відновлено на багатьох
товарних ринках, успішно запобігаючи незліченним випадкам монополізації та
антиконкурентного співробітництва.

Шлях становлення законодавства про захист економічної конкуренції в

Україні починається з прийняття Закону України «Про обмеження монополізму
та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності» у
лютому 1992 року. Цей закон поклав початок правовій базі, присвяченій захист
економічної конкуренції, черпаючи натхнення з антимонопольного
законодавства розвинених країн. В умовах сильної монополізації економіки та
відсутності культури конкуренції в ділових колах і суспільстві цей закон, перш
за все, був спрямований на боротьбу з поширеними зловживаннями суб’єктів
господарювання монопольним становищем, антиконкурентними діями органів
влади та недобросовісною конкуренцією. Згодом у 1993 році було прийнято
Закон України "Про Антимонопольний комітет України", який створив
інституційні основи захисту конкуренції. Цим законом уповноваженим органом
із захисту конкуренції визначено Антимонопольний комітет України, визначено
його обов'язки та повноваження. Серед значних віх цього процесу було
становлення с

До 1996 року Конституція України не містила основоположних засад

державного захисту конкуренції. Проте того ж року Антимонопольний комітет
України виступив з ініціативою посилити та відокремити норми щодо захисту
від недобросовісної конкуренції, результатом чого стало створення Закону
України «Про захист від недобросовісної конкуренції». Цей закон спеціально
розроблено для захисту підприємців від несправедливої конкуренції та
сприяння чесному та прозорому конкурентному середовищу для ведення
підприємницької діяльності в умовах ринкової економіки. Його основні цілі
включають встановлення, розвиток і забезпечення чесної торгової практики та
інших етичних звичаїв, які сприяють здоровій конкуренції.

В Україні створена система захисту економічної конкуренції ефективно

вирішує різноманітні виклики, з якими зазвичай стикаються конкурентні
органи. До них належать запобігання та припинення антиконкурентного
співробітництва між підприємствами, стримування зловживань монопольним
становищем, боротьба з недобросовісною конкуренцією та контроль за злиттям
і спільними діями в рамках дочірніх підприємств. Сучасна законодавча база в
Україні ґрунтується на конституційних положеннях, зокрема статті 42, яка
прямо забороняє зловживання монопольним становищем та обмеження
конкуренції. Крім того, існує кілька законів, які регулюють питання
недобросовісної конкуренції.

Правові засади захисту суб’єктів господарювання та споживачів від

недобросовісної конкуренції викладено в Законі України «Про захист від
недобросовісної конкуренції», який набрав чинності 7 червня 1996 року.

Метою закону є забезпечення дотримання таких принципів, як сприяння та

забезпечення чесної торгівлі та конкуренції в економічній діяльності в ринково-
орієнтованому середовищі (джерело 1 закону). Цей закон, відомий як Закон
України "Про захист економічної конкуренції", набув чинності 11 січня 2001
року.

Метою цього закону є створення правової бази, яка сприяє та захищає

економічну конкуренцію, а також встановлює обмеження на монополістичні
практики в економічній діяльності. Його мета – сприяти ефективній роботі
економіки України шляхом сприяння зростанню конкурентних відносин.

Повноваження Антимонопольного комітету України (АМКУ) щодо

регулювання економічної конкуренції визначено Законом України "Про
Антимонопольний комітет України" від 26 листопада 1993 р.

Закон України «Про захист національного товаровиробника від

демпінгового імпорту», прийнятий 22 грудня 1998 р., є комплексною основою,
яка окреслює процес захисту національного товаровиробника від шкідливого
впливу імпортних товарів, що продаються на несправедливо низькі ціни. Цей
закон встановлює керівні принципи та протоколи щодо ініціювання та
проведення антидемпінгових розслідувань, а також здійснення відповідних
заходів для протидії негативному впливу демпінгу на національну економіку.

За даними Організації економічного співробітництва та розвитку, чинне

конкурентне законодавство в Україні ефективно регулює різноманітні
відносини, які потенційно можуть вплинути на економічну конкуренцію
всередині країни.
 ВИСНОВКИ

З наведених відомостей можна зробити висновок про завершеність цієї

роботи, оскільки як її предмет, так і об’єкт були ретельно вивчені. Нинішній
етап розвитку суспільства позитивно впливає на стан ринкової динаміки, яка
історично була відзначена конкуренцією, конфліктами та навіть боротьбою, що
ведеться за забезпечення оптимальних умов для виробництва та торгівлі
товарами та послугами.

Щоб підтримувати конкурентне середовище, держава, як найвищий

законодавчий орган, зобов’язана гарантувати продуктивність виробництва.
Цього можна досягти лише шляхом впровадження ефективної структури,
належних умов та ефективного управління в сфері інтеграції науково-технічних
досягнень у виробництво, враховуючи також його динамічний характер. І
навпаки, чесна конкуренція повинна встановлювати обставини, які захищають
споживачів від будь-яких порушень або незаконних дій, вчинених
підприємствами, з метою незаконного розповсюдження та перерозподілу
споживчих товарів від чесних суб’єктів до недобросовісних.

На кількість виробників продукції впливає рівень конкуренції на

конкретному ринку. Конкуренція між компаніями спонукає їх виробляти якісні
товари, прагнути до інновацій, використовувати передові технології,
оптимізувати розподіл ресурсів і підвищувати загальну продуктивність. За
відсутності конкуренції не було б поштовху для просування цих елементів.
Саме конкуренція сприяє сумісності та сприяє прогресу.

Важливо підкреслити, що недобросовісна конкуренція не тільки завдає

шкоди навколишньому середовищу коралових рифів, але й підриває цілісність
усієї держави, тому її ліквідацію та запобігання її виникненню є обов’язковим.
 СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.

1. Валуйська О. В. Конкуренція: сутність, форми, методи.

[Електронний ресурс]. Режим доступу: http://bibliofond.ru/view.aspx?id=825148
джерело 19
2. Горева, Є.Ю. Особливості правового захисту конкуренції на
національному рівні [Текст] / Є.Ю. Горева // Управління правами
інтелектуальної власності : матеріали науковопрактичної конференції, 21 квітня
2011 р. / Відп. за вип. А.М. Куліш. — Суми : СумДУ, 2011. — С. 4953 джерело
17
3. Господарський кодекс України: чинне законодавство із змінами та
допов. на 18 грудня 2015 року: (відповідає офіц. Текстові) – К.: Алерта, 2015. –

184.с джерело 21

4. Запорожець Ю. В. , І. В. Берташ. Економічна конкуренція :

захист чи регулювання [Текст] / Ю. В. Запорожець, І. В. Берташ // Національний
університет ДПС. – № 4. – 2011. – С. 534. джерело 3
5. Звіт Антимонопольного комітету України за 2012 рік // Електронний
ресурс: [http://www.amc.gov.ua/amku/doccatalog/document?id=95114&shema

=main]. Джерело 7

6. Коваленко І.В. Сучасні методи конкурентної боротьби у стратегії

розвитку фірм / І.В. Коваленко // Європейськіперспективи № 11, 2013 Джерело
12
7. Конкурентное право РоссийскойФедерации: учеб. пособие для ву)
зов / Под ред. Н.И. Клейн, Н.Е. Фона) ревой. — М.: Логос, 1999 Джерело 11
8. Конституція України: чинне законод. зі змін. та допов. станом на 12
березня 2013р. (офіц.текст). – Київ: Вид.Дім. «ПАВЛИВОДА А. В.», 2013. 64с. –
(Закони України) джерело 20
 9. Кравчук Д. Методичний підхід щодо встановлення неправомірного
використання позначень відповідно до статті 4Закону України «Про захист від
недобросовісної конкуренції» [Текст] / Д. Кравчук // 10
10. Кримінальний кодекс України: чинне законодавство із змінами та
допов. на 18 грудня 2015 року: (Відповідає офіц. текстові) К.: Алерта, 2015.
184 с. джерело 18
11. Малиновский А.А. Злоупотреблениесубьективным правом
(теоретико правово исследование). – М.: Юрлитинформ. 2010 Джерело 6
12. Несинова С. В., Воронко В. С., Чебикіна Т. С. Господарське право
України. Навч. посіб. / за заг. ред. С. В. Несинової. – К.: Центр учбової
літератури, 2013. – 564 с. Джерело 13
13. Нікулін В.В, Танасіенко Н. П., ПРИПИНЕННЯ
НЕДОБРОСОВІСНОЇ КОНКУРЕНЦІЇ В УМОВАХ ІНТЕГРАЦІЇ УКРАЇНИ В
МІЖНАРОДНИЙ

ЕКОНОМІЧНИЙ ПРОСТІР / В.В Нікулін, Н.П. Танасіенко // Вісник

хмельницького національного університету 2010, No 5, T.4 Джерело 8

14. Офіційний сайт Верховної Ради України . Закон України «Про

Антимонопольний комітет України» . [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/365912 Джерело 14
15. Офіційний сайт Верховної Ради України. Закон України «Про
захист економічної конкуренції». [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/221014 Джерело 9
16. Офіційний сайт Верховної Ради України. Закон України «Про
захист від недобросовісної конкуренції» . [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/236/96%D0%B2%D1%80 Джерело
1
 17. «Конкуренція. Вісник Антимонопольного комітету України». – №
1–2 (52–53). – 2014. – С. 14 – 19. Джерело 10
18. Про положення про порядок проведення перевірок додержання
законодавства про захист економічної конкуренції: Розпорядження
Антимонопольного комітету України від 25 грудня 2001 року № 182р. джерело
16.
 19. Селянко І., Каргова В. Особливості запитів Антимонопольного
комітету України щодо надання інформації [Текст] / І. Селянко, В. Каргова //

«ЮРИДИЧНИЙ ЖУРНАЛ». – №23 (140141) . – 2014. – С. 181 – 183

джерело 15

20. Шуміло І. А. Відповідальність за порушення законодавства про

захист конкуренції: автореф. дис…канд. Юрид. Наук: 12.00.04 / І. А.
Шуміло ; Інт економікоправових досліджень НАН Україн. – Донецьк, 2001. –
20 с. джерело 2
21. Щербина В.С. Господарське право : підручник / В. С. Щербина.
— 6те вид., перероб. і допов. — К. : ЮрінкомIнтер, 2013. — 640 Джерело 5
22. Якубенко Ю. Л. Економічні сутність понять конкуренція та
конкуренто здатність сільськогосподарського підприємства /
Ю. Л. Якубенко [Електронний ресурс]. – Режим доступу :
http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_127/43.pdf
Джерело 4