МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

МАРІУПОЛЬСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Факультет навчально-наукового інституту управління
Кафедра менеджменту та фінансів

Індивідуальна робота

З дисципліни «Конкурентоспроможність підприємств»

На тему: «Форми конкуренції»

Виконала:

Студентка групи ОіО-20

Корнілова Єлизавета

Перевірив:

Викладач

Кравченко О.В.

Киів 2023
 План роботи:

ВСТУП 1
1. ПОНЯТТЯ КОНКУРЕНЦІЇ 2
2. ФОРМИ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ 6
ВИСНОВОК 10
ЛІТЕРАТУРА 11
 ВСТУП

Сучасна ринкова економіка є складним організмом, що складається з

величезної кількості різноманітних виробничих, комерційних, фінансових та
інформаційних структур, що взаємодіють на тлі розгалуженої системи правових
норм бізнесу, і об'єднуються єдиним поняттям - ринок.
За визначенням ринок – це організована структура, де «зустрічаються»
виробники та споживачі, продавці та покупці, де в результаті взаємодії попиту
споживачів (попитом називається кількість товару, яку споживачі можуть
купити за певною ціною) та пропозиції виробників (пропозиція – це кількість
товару, яке виробники продають за певною ціною) встановлюються і ціни
товарів, та обсяги продажу. 
При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має
кількість виробників (продавців) та кількість споживачів (покупців), які беруть
участь у процесі обміну загального еквівалента вартості (грошей) на будь-який
товар. Ця кількість виробників та споживачів, характер та структура відносин
між ними визначають взаємодію попиту та пропозиції. Ключовим поняттям,
яке виражає сутність ринкових відносин, є поняття конкуренції (competition).
Конкуренція - це центр тяжкості усієї системи ринкового господарства,
тип взаємовідносин між виробниками щодо встановлення цін та обсягів
пропозиції товарів на ринку. Це конкуренція між виробниками. Аналогічно
визначається конкуренція між споживачами як взаємовідносини щодо
формування цін та обсягу попиту на ринку. 
Стимулом, що спонукає людину до конкурентної боротьби, є прагнення
перевершити інших. У суперництві на ринках йдеться про укладання угод та
про частки участі у ринковій сфері. 
Конкурентна боротьба - це динамічний (прискорювальний рух)
процес. Він є кращим забезпеченням ринку товарами.
 В якості коштів у конкурентній боротьбі для покращення своїх позицій на
ринку компанії використовують, наприклад, якість виробів, ціну, сервісне
обслуговування, асортимент, умови постачання та платежів, інформацію через
рекламу. 
Взаємодія між попитом та пропозицією та функціонування цінового
механізму відбуваються на ринку в умовах конкурентної боротьби між
покупцями та між продавцями. Конкуренція (у перекладі з латинської означає
«сходитися», «зіштовхуватися») — це економічне суперництво, змагальність
відокремлених товаровиробників та споживачів за здобуття максимального
доходу. А. Сміт образно назвав цей процес «невидимою рукою» ринку, завдяки
якій егоїстичні спонукання окремих індивідів до отримання власної
економічної вигоди звертаються на благо всього суспільства, є поступальним
рухом економіки.
Процес становлення ринкової економіки досить тривалий і невіддільний
від становлення та розвитку нормальної конкуренції. Тому необхідне терпіння
та розуміння всього процесу. Щоб розвинути пристойну ринкову економіку,
необхідно насамперед подбати про розвиток конкуренції, т.к. ринок та
конкуренція невіддільні один від одного. Конкуренція - одне із основних
принципів існування ринкової економіки. Без неї переваги ринкової системи
господарства не зможуть повністю виявитися. Конкурентна економіка
передбачає економічну свободу суб'єктів господарювання, різноманіття форм
власності та видів підприємств, ділову активність підприємців, їх змагальність
у вдосконаленні виробництва, впровадження нововведень, освоєння
виробництва нових товарів та послуг.
Таким чином конкуренція - це ліки від застою у виробництві, запорука
економічної могутності виробників та держави в цілому. Тому необхідно
якнайкраще дослідити тему конкуренції.
Мета цієї роботи – розкрити важливості конкуренції для ринкової
економіки, визначити поняття конкуренції, її види та форми.

1
 1. ПОНЯТТЯ КОНУРЕНЦІЇ

Конкуренція – (від латів. Concurrere – стикатися) – боротьба незалежних

економічних суб'єктів за обмежені економічні ресурси. Це економічний процес
взаємодії, взаємозв'язку та боротьби між підприємствами, що виступають на
ринку, з метою забезпечення кращих можливостей збуту своєї продукції,
задовольняючи різноманітні потреби покупців.
Існують та інші визначення конкуренції. Ф.Перру визначає конкуренцію
як «дія постійної загрози підриву панування та постійного його перегляду в
рамках таких правил гри, які забезпечують творчість та відбір». Людина завжди
прагне продати дорожче, а купити дешевше, зробити собі зиск. Але ця
особистість не самотня. Тому й доводиться постійно стикатися з
конкуренцією. "Суворе значення поняття "конкуренція", очевидно, полягає в
тому, що одна людина змагається з іншою, особливо при продажу або купівлі
чогось". А. Маршалл, який написав ці рядки, під «людиною», здається, розумів
суб'єкт ринку.
Існує три підходи до визначення конкуренції:
1. Перший визначає конкуренцію як змагальність над ринком.
2. Другий підхід розглядає конкуренцію як елемент ринкового механізму, що
дозволяє врівноважити попит та пропозицію.
3. Третій підхід визначає конкуренцію як критерій, яким визначається тип
галузевого ринку.
Перший підхід ґрунтується на повсякденному розумінні конкуренції як
суперництва за досягнення кращих результатів на будь-якій ниві. Конкуренція,
хоч і в різній інтерпретації, все ж таки визначається як суперництво
економічних суб'єктів. Ось найбільш типові визначення:
- змагальність над ринком за умов відсутності монополії;
- змагальні, суперницькі відносини між двома або кількома економічними
суб'єктами господарської діяльності, що виявляються у вигляді прагнення
2
 кожного з них обійти інших у досягненні єдиної мети, отримати вищий
результат, відтіснити суперника;
- суперництво між учасниками ринкового господарства за найкращі умови
виробництва, купівлі та продажу товарів;
- суперництво на ринку між виробниками товарів та послуг за частку
ринку, отримання максимального прибутку або досягнення інших
конкретних цілей;
Конкуренція виступає як сили, що забезпечує взаємодію попиту та
пропозиції, що врівноважує ринкові ціни. В результаті суперництва продавців
та покупців встановлюється загальна ціна на однорідні товари та конкретний
вид кривих попиту та пропозиції. "Конкуренція забезпечує функціонування
ринкового механізму ціноутворення".
Конкуренція – механізм регулювання пропорцій громадського
виробництва. Через механізм міжгалузевої конкуренції відбувається перелив
капіталів із галузі галузь.
Поняття конкуренції настільки  багатозначно, що воно не охоплюється
будь-яким універсальним визначенням. Це і спосіб господарювання, і такий
спосіб існування капіталу, коли один капітал змагається з іншим капіталом. У
конкуренції вбачається як головна сутнісна характеристика, якість товарного
виробництва, і спосіб розвитку. Крім того, конкуренція виступає у ролі
стихійного регулятора громадського виробництва.
Наслідком конкуренції є, з одного боку, загострення виробничих та
ринкових відносин, з другого - підвищення ефективності господарську
діяльність, прискорення НТП.
Конкуренція належить до неконтрольованих чинників, які впливають
діяльність організації, які можуть управлятися організацією.
Конкуренція сприяє встановленню рівноважної ціни, рівняння попиту та
пропозиції. На суто конкурентному ринку окремі фірми здійснюють незначний
контроль за ціною продукції, мають настільки невелику частину загального
обсягу виробництва, що збільшення чи зменшення її випуску нічого очікувати
3
надавати відчутного впливу ціну товару. Виробник, як і покупець, завжди
повинен орієнтуватися на ринкову ціну. Таким чином, конкуренція сприяє
досягненню компромісу між продавцями та покупцями.
Конкуренція стимулює науково-технічний прогрес та підвищення
ефективності виробництва. Оскільки конкуренція служить зрівняльницею цін,
можна дійти невтішного висновку, що з ринковому суперництві перемагатиме
той, хто має товари високої якості та максимально низькою собівартістю. А для
цього потрібно постійно оновлювати умови виробництва, витрачати величезні
капіталовкладення на вдосконалення техніки. В даний час зустрічається багато
винахідливих підприємців, які готові піти на ризик під час виробництва товарів
із застосуванням нової технології. Отже, у разі розвитку конкуренції з кожним
роком підвищується ефективність виробництва.
При протиборстві суб'єктів ринку посилюється їхнє соціально-економічне
розшарування. У конкуренції бере участь безліч дрібних власників, які лише
починають вести свою господарську діяльність. Багато хто з них, не маючи
достатнього капіталу, сучасних засобів виробництва та інших ресурсів, не
можуть витримати цього суперництва і через деякий час зазнають збитків,
розоряються. І лише деякі з них нарощують свою економічну міць,
розширюють підприємства та стають повноправними та досить значущими та
шановними суб'єктами ринку (схема 1).

4
 Схема 1
Функції

Щоб встояти у боротьбі, підприємець повинен пропонувати

вироби, які віддає перевагу споживач (суверенітет споживача).
функція регулювання Звідси й чинники виробництва під впливом ціни прямують у галузі,
де у них є найбільша потреба.

Для підприємця конкуренція означає шанс та ризик

одночасно: підприємства, які пропонують кращу за якістю
мотивація функції продукцію або виробляють її з меншими виробничими витратами,
отримують винагороду у вигляді прибутку (позитивні санкції). Це
стимулює технічний прогрес.

Щоб встояти у боротьбі, підприємець повинен пропонувати

вироби, які віддає перевагу споживач (суверенітет споживача).
функція регулювання Звідси й чинники виробництва під впливом ціни прямують у галузі,
де у них є найбільша потреба.

Конкуренція не тільки включає стимули до більш високої

продуктивності, а й дозволяє розподіляти дохід серед підприємств
функція розподілу та домашніх господарств відповідно до їх ефективного внеску. Це
відповідає панівному у конкурентній боротьбі принципу
винагороди за результатами.

Конкуренція обмежує та контролює економічну силу

кожного підприємства. Наприклад, монополіст може призначати
ціну. У той самий час конкуренція надає покупцю можливість
функція контролю
вибору серед кількох продавців. Чим досконаліша конкуренція, тим
справедливіша ціна.

5
 2. ФОРМИ КОНКУРЕНЦІЇ ТА ЇХ ЗНАЧЕННЯ

Залежно від рівня  свободи, конкуренція може бути  досконалою (вільна) і

недосконалою.
Досконала конкуренція існує в таких сферах діяльності, де діє досить
багато дрібних продавців та покупців ідентичного (однакового) товару і тому
жоден з них не може вплинути на ціну товару. Тут ціна визначається вільною
грою попиту та пропозиції відповідно до ринкових законів їх
функціонування. Цей тип ринку
Основні характеристики ринку досконалої конкуренції:
 велика кількість дрібних продавців та покупців;
 продукт, що продається однорідний у всіх виробників, і покупець може
вибрати будь-якого продавця товару для здійснення покупки;
 неможливість контролю за ціною та обсягом купівлі-продажу створює
умови для постійного коливання цих величин під впливом зміни ринкової
кон'юнктури;
 повна свобода входу ринку і відходу від нього: це, будь-яка фірма, якщо
забажає, може розпочати виробництво цього товару і ввійти у галузь, чи
припинити випуск цього товару і з галузі. Фірми, об'єднані в галузь, не мають
жодного впливу на ці рішення.
Досконала конкуренція  є умовою створення ринкового механізму
формування цін та самоналаштування економічної  системи через досягнення
рівноважного стану, коли  егоїстичні спонукання окремих  індивідів
звертаються на благо всього суспільства. Досконала конкуренція має такі
основні  позитивні риси:
 спонукає виробників гнучко реагувати зміну умов виробництва чи потреб
покупців
 створює сприятливі умови для впровадження у виробництво останніх
досягнень науки та техніки, забезпечує свободу вибору та дій
6
 До недоліків вільної конкуренції можна віднести:
 нездатність збереження невідтворюваних ресурсів;
 не забезпечує розвиток виробництва товарів та послуг колективного
користування;
 не створює умов розвитку загальної освіти, міського господарства;
 не містить механізмів, що перешкоджають розшарування суспільства,
виникнення соціальної несправедливості.
      Недосконала конкуренція поділяється на три типи: монополістична
конкуренція, олігополія, чиста монополія.
      Теорія монополістичної конкуренції розроблена у працях Дж.
Робінсон та Е. Чемберлена. Монополістична конкуренція передбачає
взаємопоєднання двох моделей – досконалої конкуренції та чистої
монополії. Як і за досконалої конкуренції, передбачається, що у галузі діє
багато фірм і є досить вільний вхід і вихід. Однак (характеристика, властива
монополії) всі фірми галузі мають певні можливості видозмінювати ціну
виробленого ними товару, оскільки кожна фірма продає товар, що має значну
відмінність від товарів, що випускаються конкурентами. Диференціація товару
передбачає, кожна фірма має певною мірою монопольної владою над своїм
товаром: вона може підвищувати чи знижувати ціну нього незалежно від дій
конкурентів. Але ця влада обмежується, безумовно, як наявністю виробників
аналогічних товарів, і значною свободою входу у галузь. Диференціація товару,
таким чином, означає, що фірми галузі виробляють товари досить схожі, щоб їх
можна було назвати тим самим товаром (чоловічий костюм), але й досить
несхожі (фрак, трійка тощо), щоб виробник кожного товару мав можливість
міняти ціну свого товару.
      Олігополія є переважною формою сучасної ринкової
структури. Олігополія представлена таким ринком, на якому домінує кілька
фірм (грец. oligos – небагато, poleo – продати). Для неї характерна наявність або
однорідної, або диференційованої продукції, а головна риса - встановлення цін

7
за принципом лідерства. Цей принцип передбачає, більшість фірм прагне
встановити приблизно таку ж ціну, як найсильніша цьому ринку
фірма. Явищем, зворотним олігополії, є олігопсонія, коли ринку діє кілька
продавців, а покупців.
Зазвичай на олігополістичному ринку конкурують між собою кілька
великих фірм (від трьох до п'яти) і вступ на цей ринок нових фірм
утруднений. Продукція, вироблена фірмами, може бути як однорідна, і
диференційована. Однорідність переважає на ринках сировини та
напівфабрикатів: руди, нафти, сталі, цементу; диференціація – на ринках
споживчих товарів (автомобілі). Існування олігополії пов'язані з обмеженнями
входу даний ринок. Одне - необхідність значних капіталовкладень до створення
підприємства, у зв'язку з великомасштабним виробництвом олігополістичних
фірм.
Нечисленність фірм на олігополістичному ринку змушує ці фірми
використовувати як цінову, а й нецінову конкуренцію, оскільки остання у
умовах є ефективнішою. Виробники знають, що якщо вони знизять ціни, то їх
конкуренти зроблять те саме, що призведе до падіння доходів. Тому замість
цінової конкуренції, яка є більш результативною в умовах досконалої
конкуренції, олігополія використовує нецінові методи боротьби: технічну
перевагу, якість і надійність виробу, методи збуту, характер послуг та гарантій,
що надаються, диференціацію умов оплати, рекламу, економічний шпигунство.
      Характерна риса  олігополістичного ринку - залежність поведінки
кожної фірми від реакції та поведінки конкурентів. Великі розміри та значний
капітал фірм вкрай немобільні на ринку, і в цих умовах найбільші вигоди обіцяє
саме змова між олігополістичними фірмами з метою підтримки цін та
максимізації прибутку  . Виробники домовляються про співпрацю та укладають
(іноді відкриту і навіть оформлену) угоду про поділ ринку – «картельну угоду».
      Для олігополії характерні ознаки:
- у галузі є дві чи кілька конкуруючих фірм, отже галузь перестав бути
монополізованою;
8
- у галузі функціонує принаймні одна велика фірма, будь-яка дія якої викликає
реакцію у відповідь конкурентів, тому не можна вважати, що в галузі
спостерігається монополістична конкуренція.
      Чиста монополія існує на ринку в тому випадку, якщо на ньому діє
лише один продавець, який не має конкурентів. Її особливість у тому, що
продавець може змінити ціну в дуже широких межах, а максимально висока
ціна обмежується лише платоспроможним попитом. Якщо на ринку існує лише
один покупець, то має місце монопсонія.
      Головною ознакою монополії є заняття монопольного
становища. Останнє визначається як домінуюче становище підприємця, що дає
можливість самостійно чи разом із іншими підприємцями обмежувати
конкуренцію над ринком певного товару.
      Монопольне становище дозволяє  підприємству уникнути низку
проблем і ризиків, що з конкуренцією, зайняти привілейовану позицію над
ринком, концентруючи у руках певну господарську владу, вони мають
можливість з позицій сили впливати інших учасників ринку, нав'язувати їм свої
умови.
      Характерні риси монополії:
- галузь складається з однієї фірми, яка є єдиним виробником цього продукту
або постачальником послуги.
- з першої ознаки випливає, що покупець повинен купувати товар у
монополіста або обходитися без нього.
- в умовах монополізованого виробництва виробник диктує ціну та має
можливість маніпулювати кількістю запропонованого продукту.
- існування монополії передбачає наявність бар'єрів для появи у галузі
аналогічних виробництв, створюваних іншими виробниками. Ці бар'єри можуть
бути економічними, технічними чи юридичними.

9
 ВИСНОВОК

Конкуренція є необхідною та визначальною умовою нормального

функціонування ринкової економіки. Вона має свої плюси та мінуси. До
позитивних рис конкуренції можна віднести: активізацію інноваційного
процесу, гнучке пристосування до попиту, високу якість, високу
продуктивність праці, мінімум витрат тощо. Усе це забезпечує ефективність
конкурентних ринків. До негативних наслідків конкуренції ставляться:
негативно позначається екології довкілля; не забезпечує розвитку виробництва
товарів та послуг громадського користування (дороги, громадський транспорт
тощо); не створює умов розвитку фундаментальної науки, системи освіти,
багатьох елементів міського господарства.
Конкуренція – боротьба незалежних економічних суб'єктів за обмежені
економічні ресурси. Це економічний процес взаємодії, взаємозв'язку та
боротьби між підприємствами, що виступають на ринку, з метою забезпечення
кращих можливостей збуту своєї продукції, задовольняючи різноманітні
потреби покупців.
Існує два методи ведення конкурентної боротьби:
Цінові методи характеризуються тим, що в конкурентній боротьбі за
споживача та завоювання ринку головним чином використовується такий
прийом як зниження цін.
Нецінові методи, суть яких полягає у підвищенні якості вироблених
товарів, покращене післяпродажне, допродажне обслуговування.
Залежно від рівня свободи, конкуренція може бути досконалою (вільна) і
недосконалою. Недосконала конкуренція поділяється у свою чергу на три типи:
монополістична конкуренція, олігополія, чиста монополія. 

10
 ЛІТЕРАТУРА

1. Булат А.С. економіка. Изд.3-е. / А.С. Булатов - М.: Юрист, 2002.

2. Вечканов Г.С., Вечканова Г.Р. Мікроекономіка: Навчальний посібник /
Г.С. Вечканов, Г.Р. Вечканова - СПб.: Пітер, 2003.
3. Добринін А.І. Тарасевіч Л.С. Економічна теорія: Підручник для вузів /
А.І. Добринін. Тарасевіч Л.С. - СПб. : Вид. СПбГУЕФ; Пітер, 2006.
4. Івашковський С.І. Мікроекономіка/С.І. Івашковський - М.: Справа,1998.
5. Сумцева Н.В. Орлова Л.Г. Економічна теорія/Н.В. Сумцева, Л.Г. Орлова -
М.: ЮНІТІ - ДАНА,2002.
6. Татарніков Є.А., Богатирьова Н.А., Бутова О.Ю.Мікроекономіка:
Навчальний посібник для вузів/Є.А. Татарніков, н.А. Богатирьова,
О.Ю. Бутова - М.: Вид-во «Іспит»,2005.

11