КОНКУРЕНЦІЯ ТА МОНОПОЛІЯ В

РИНКОВІЙ ЕКОНОМІЦІ
1. Конкурентний ринок та його характеристика. Переваги та недоліки конкуренції.

2. Монополія: сутність, види та умови виникнення. Антимонопольна політика в Україні.

3. Олігопольний ринок та ринок монополістичної конкуренції: сутність та основні риси.

1. Конкурентний ринок та його характеристика.
Переваги та недоліки конкуренції.

Конкуренція виступає постійним супутником розвитку

товарного виробництва та ринкових відносин в різні
часові періоди.
Конкуре́нція (від лат. concurrentia — «зіштовхування,
суперництво») відображає як економічний закон так і
один з законів функціонування біологічних суб’єктів –
боротьбу за існування.
Економічна конкуренція — економічне суперництво,
боротьба між суб’єктами господарської діяльності за кращі
умови виробництва і реалізації товарів та послуг з метою
отримання якомога більшого прибутку.
Основними умовами виникнення та існування конкуренції є:

— наявність на ринку необмеженої кількості незалежних виробників і покупців товарів або

ресурсів;

— свобода виробників щодо вибору господарської діяльності;

— абсолютно вільний доступ економічних суб’єктів до ринку і такий же вільний вихід із

нього;

— певна відповідність між попитом і пропозицією; відсутність надвиробництва і дефіциту;

— абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших ресурсів;

— відсутність угод між постачальниками та споживачами ресурсів, які можуть обмежити

конкуренцію;

— наявність у кожного учасника конкуренції повної інформації про попит, пропозицію,

ціни, норму прибутку тощо.

Функції конкуренції:
- регулююча- вимагає виготовляти ті товари чи послуги, які
необхідні споживачеві. Тому фактори виробництва під
впливом цін прямують в ті галузі, де формуються більш
сприятливі умови для одержання прибутку;
- розподільча - дає змогу розподіляти доходи серед
підприємств та фірм залежно від результатів їхньої
діяльності;
- мотивування - підприємець повинен розраховувати не
тільки на отримання прибутку, але й передбачати ризик своєї
діяльності;
- стимулювання - примушує виробників розширяти вигідні
сфери виробництва, збільшувати накопичення капіталу та ін.
Переваги конкуренції:
• збільшення кількості гравців на ринку;
• розширення асортименту;
• мінімальний вплив на ціноутворення,
пристосування до цін;
• підвищення якості продукції;
• застосування нових технологій;
Недоліки конкуренції:
• конкуренція може мати форми нечесної;
• нехтування окремими соціальними та
екологічними проблемами;
• банкрутство окремих економічних
суб'єктів;
Рис. 1. Види економічної конкуренції
Залежно від способів, якими ведеться конкурентна боротьба конкуренція буває:
1) Цивілізована (добросовісна, чесна) конкуренція, яка поділяється на:
- цінову конкуренцію - визначає активну роль ціни для досягнення кращих економічних
умов виробництва, реалізації та завоювання ринку;
- нецінову конкуренцію - передбачає використання технічних переваг, надійності, дизайну
та інших характеристик продукту, реклами, різноманітних послуг для споживача, надання
йому позики для придбання необхідних товарів.
2) Нецивілізована (недобросовісна, нечесна) конкуренція - побудована на застосуванні
жорстоких, руйнівних методів, які націлені на знищення конкурентів.
Основними методами нецивілізованої конкуренції є:
- дезінформація (обман) споживачів щодо властивостей свого товару, умов продажу
тощо; - дискредитація конкурентів (поширення неправдивої інформації, що підриває їхню
ділову репутацію);
- використання без дозволу чужого товарного знаку або марки товару, чужих рекламних
матеріалів, упаковки тощо;
- копіювання зовнішнього вигляду виробів конкурентів;
- змова з постачальниками ресурсів на шкоду інтересам конкурентів;
- переманювання провідних спеціалістів від конкурентів;
- демпінг - продаж товарів на зовнішніх ринках за цінами, нижчими ніж на внутрішньому
ринку (інколи навіть нижче витрат виробництва), з метою усунення конкурентів і
захоплення ринку. Тому таку конкуренцію називають «ціновою війною»;
- промисловий шпіонаж (викрадення документації, технічних розробок тощо);
- підкуп чиновників, шантаж, застосування сили тощо.
 Недосконала конкуренція

Монополістична Олігополія Монополія

конкуренція

ЗБІЛЬШЕННЯ КІЛЬКОСТІ СПОЖИВАЧІВ ТА

ВИРОБНИКІВ

Наслідки збільшення економічних гравців на ринку

Досконала (вільна) конкуренція — це така ринкова
ситуація, за якої чисельні, незалежно діючі виробники
продають ідентичну продукцію і жоден із них не в змозі
контролювати ринкову ціну

Основні ознаки:
— наявність великої кількості продавців і покупців, жодний
з яких не має впливу на ринкову ціну, яка формується на основі
попиту і пропозиції;
— кожний виробник випускає однорідний (стандартизований)
продукт, що не відрізняється від продукту інших продавців;
— бар’єри для входу на ринок мінімальні або взагалі відсутні;
— немає ніяких штучних обмежень попиту, пропозиції, переміщення
ресурсів;
— кожний продавець і покупець володіє повного інформацією про
попит, пропозицію і ціну товарів на ринку.
 Ринок досконалої конкуренції це, швидше,
ідеальна модель ринку, до якої наближалися
ринки класичного капіталізму XVIII—XIX
ст., коли їх суб’єктами були розпорошені і
порівняно невеликі підприємства. Однак у
реальних умовах сучасної практики
господарювання конкуренції в чистому
вигляді майже не існує.
Більш типовою для переважної кількості
сучасних ринків є недосконала конкуренція.
2. Монополія: сутність, види та умови
виникнення. Антимонопольна політика в
Україні
Абсолютна монополія (гр. mono — один і polo —

продаю) — це така ситуація, за якої на ринку є лише один

продавець і безліч покупців, які не мають вибору, а тому змушені

купувати необхідний товар за запропонованою ціною.

В умовах абсолютної монополії перешкодою для входження нових

фірм до певної галузі є наявність економічних, технічних або

юридичних бар’єрів, тому фактично одна фірма представляє всю

галузь. Продукція не диференційована і не має близьких замінників.

Все це забезпечує монополісту отримання монопольного прибутку.

Причини монополій:
По-перше, дія закону конкуренції. Закон конкуренції та кожна його
функція підпорядковані досягненню головної мети виробництва —
максимізації прибутку. Щоб максимізувати прибуток, виробник повинен
постійно нарощувати обсяги виробництва і продажу товарів, поступово
усувати своїх конкурентів.
По-друге, причиною виникнення монополії є дія закону концентрації
капіталу і виробництва.
Концентрація капіталу — це процес збільшення розмірів індивідуального
капіталу за рахунок капіталізації прибутку, тобто використання певної
його частини на розширення виробництва.
По-третє, причиною створення монополії є процес централізації
капіталу. Централізація капіталу — це збільшення розмірів капіталу
внаслідок поглинання або об’єднання кількох раніше самостійних
індивідуальних капіталів в один, більший.
По-четверте, причиною виникнення монополій є трансформація
індивідуальної приватної власності.
По-п’яте, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали
фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і
створення на цій основі монополій.
 За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють
природну, адміністративну та економічну монополію.
Природна монополія виникає внаслідок об’єктивних причин. Вона
відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще
задовольняється однією або кількома фірмами.
В її основі — особливості технологій виробництва й обслуговування
споживачів. Тут конкуренція не можлива або не бажана, бо при входженні
в галузі інших фірм затрати на виготовлення продукції зростуть.
Причиною є “економія від масштабу” — чим більше вироблено
продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких сферах як електро-,
водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і транспорту,
послугах зв’язку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій
економічно недоцільні.
З природними монополіями тісно пов’язані монополії, які базуються на
володінні унікальними природними ресурсами. Класичним прикладом
такого виду монополій виступає алмазний синдикат “Де Бірс”
Діяльність природних монополій, особливо їх цінова політика,
регулюється державою.
 Адміністративна монополія виникає внаслідок дій
державних органів. З одного боку, це надання окремим
фірмам виключного права на виконання певного роду
діяльності.
Економічна монополія. Її поява зумовлена
економічнимипричинами, вона формується на базі
закономірностей господарського розвитку. Йдеться про
підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на
ринку. До нього ведуть два основні шляхи. Перший полягає в
успішному розвитку підприємства, постійному зростанні
його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий —
набагато швидкий — базується на процесах централізації
капіталу
 Монополії, процес монополізації економіки мають істотні
негативні наслідки:
— по-перше, монополії придушують конкуренцію — важливу
рушійну силу економічного прогресу;
— по-друге, вони здатні збільшувати прибутки, зменшуючи
обсяг випуску продукції і підвищуючи її ціну;
— по-третє, схильні до уповільнення науково-технічного
прогресу;
— по-четверте, схильні до хижацького використання природних
ресурсів та забруднення довкілля;
— по-п’яте, розорюють малий та середній бізнес;
— по-шосте, монополізують засоби масової інформації (пресу, радіо,
телебачення), за допомогою яких впливають на свідомість населення
у необхідному їм напрямку;
— по-сьоме, здійснюють тиск на уряд у пошуках неправомірних
пільг та привілеїв тощо.
Антимонопольна політика — комплекс
заходів, розроблених і впроваджених у
багатьох країнах світу, спрямованих на
припинення, попередження й обмеження
діяльності монополій, а також створення
відповідного законодавства.
 Перший антимонопольный (антитрестівський) закон — так званий Закон Шермана —

був прийнятий у США у 1890 р. Пізніше Закон Шермана було доповнено Законом Клейтона

(1914р.), законом про Федеральну торгову комісію (1914 р.) та іншими, які склали основу

антитрестівського законодавства США.

За прикладом США в інших країнах світу також схвалювали антимонопольні закони.

Антитрестівське законодавство з типом американського було прийняте у Великобританії в

1948 р., у Франції в 1963, в Італії 1964 р. У країнах Східної Європи антимонопольне

законодавство почали розробляти наприкінці 80-х років X X ст.

Американська і європейська антимонопольна політика мають свої особливості:

— американська — спрямована, головним чином, проти монополії як структурної

одиниці;

— європейська має регулятивний характер і спрямовується, головним чином, на

протидію негативним проявам ринкової влади монополій.

 Законодавство про захист економічної
конкуренції ґрунтується на нормах,
установлених Конституцією України, і
складається із цього Закону, законів України
"Про Антимонопольний комітет України",
"Про захист від недобросовісної
конкуренції", інших нормативно-правових
актів, прийнятих відповідно до цих законів.
 Узгодженими діями є укладення суб’єктами
господарювання угод у будь-якій формі, прийняття
об’єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша
погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність)
суб’єктів господарювання.
Узгодженими діями є також створення суб’єкта
господарювання, об’єднання, метою чи наслідком створення
якого є координація конкурентної поведінки між суб’єктами
господарювання, що створили зазначений суб’єкт
господарювання, об’єднання, або між ними та новоствореним
суб’єктом господарювання, або вступ до такого об’єднання.
Антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які
стосуються:

1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;

2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку,
інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом,
асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців,
покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб’єктів
господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб’єктами
господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб’єктами господарювання
додаткових зобов’язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими
чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб’єктів господарювання на
ринку без об’єктивно виправданих на те причин.
 Узгоджені дії можуть бути дозволені відповідними органами

Антимонопольного комітету України, якщо їх учасники доведуть, що ці дії

сприяють:
• вдосконаленню виробництва, придбанню або реалізації товару;

• техніко-технологічному, економічному розвитку;

• розвитку малих або середніх підприємців;

• оптимізації експорту чи імпорту товарів;

• розробленню та застосуванню уніфікованих технічних умов або

стандартів на товари
• раціоналізації виробництва.
 Суб’єкт господарювання займає монопольне (домінуюче) становище на ринку товару, якщо:
• цьому ринку у нього немає жодного конкурента;
• не зазнає значної конкуренції внаслідок обмеженості можливостей доступу інших суб’єктів
господарювання щодо закупівлі сировини, матеріалів та збуту товарів, наявності бар’єрів для
доступу на ринок інших суб’єктів господарювання, наявності пільг чи інших обставин.
Монопольним (домінуючим) вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого
на ринку товару перевищує 35 відсотків, якщо він не доведе, що зазнає значної конкуренції.
Монопольним (домінуючим) також може бути визнане становище суб’єкта господарювання,
якщо його частка на ринку товару становить 35 або менше відсотків, але він не зазнає значної
конкуренції, зокрема внаслідок порівняно невеликого розміру часток ринку, які належать
конкурентам.
Вважається, що кожен із двох чи більше суб’єктів господарювання займає монопольне
(домінуюче) становище на ринку товару, якщо стосовно певного виду товару між ними немає
конкуренції або є незначна конкуренція.
Монопольним (домінуючим) вважається також становище кожного з кількох суб’єктів
господарювання, якщо стосовно них виконуються такі умови:
• сукупна частка не більше ніж трьох суб’єктів господарювання, яким на одному ринку
належать найбільші частки на ринку, перевищує 50 відсотків;
• сукупна частка не більше ніж п’яти суб’єктів господарювання, яким на одному ринку
належать найбільші частки на ринку, перевищує 70 відсотків -
• і при цьому вони не доведуть, що стосовно них не виконуються умови частини четвертої
закону.
3. Олігопольний та ринок монополістичної
конкуренції: сутність та основні риси