3

Зміст
Вступ
4
Розділ 1. Поняття монополії
7

1.1 Визначення монополії

7

1.2 Ринкова структура та її сутність

9

1.3 Причини виникнення монополії

11

Розділ 2. Форми монополії

13

2.1 Економічна монополія

13

2.2 Адміністративна монополія

18

2.3 Природна монополія

20

Розділ 3. Особливості функціонування монополії в Україні

22

3.1Обмеження монополії
22

3.2 Антимонопольна політика в Україні

24
 4

3.3 Шляхи подолання недоліків монополізму

26

Висновки
29

Список використаної літератури

31
Додатки
33
 5

Вступ

В світі постійно все змінюється та розвивається. Змінюється і ринок,

тому потрібно постійно слідкувати за тенденціями та адаптуватися. Вподовж
історії ринок зазнав дуже багато змін, проте дещо залишається непорушним. Як
тоді, так і зараз, одна з найважливіших умов ринку це – конкуренція (Додаток 1).
Вона спонукає до змін та покращень різних товарів та послуг. Саме конкуренція
дуже сильно стимулює господарську активність фірми, її нововведення, а також
зниження витрат на виробництво.
Саме суперництво між фірмами та бажання самовдосконалення і
породжує конкуренцію. Завдяки конкуренції у споживачів з’являється великий
вибір серед товарів та послуг різних виробників.
Проте не всі підприємства витримують таку конкуренцію через вимогу
постійного розширення та покращення, багато які банкрутують. Тому почали
створюватися монополії, тобто кооперування, де виробництво й капітал
контролюється тільки в одному підприємстві.
Але інколи окремі стійкі підприємства об’єднуються добровільно, щоб
охопити більшу частку ринку та одержувати великі прибутки. Конкуренція, за
своєю природою передбачає монополію, бо вона спирається на приватну
власність, а власність - це монополія володіння та користування. Конкуренція
породжує два взаємопов’язаних процеси економічного розвитку —
концентрацію і централізацію.
Централізація капіталу – це доволі швидке збільшення існуючого
капіталу, шляхом злиття або приєднання одними компаніями інших.
Економічна концентрація — це процес поступового збільшення та
нарощування виробництва, виростання великих підприємств за рахунок власних
фінансових ресурсів. Вона робить виробництво дешевшим і сприяє випуску
більшої кількості продукції.
Якщо процес концентрації виробництва відбувається протягом
тривалого часу, є сталим і внутрішньо необхідним для розвитку економіки, він
 6

набуває рис закону концентрації виробництва. Його рушійною силою є

конкурентна боротьба. Щоб вижити у цій боротьбі, отримати більше прибутків,
підприємці змушені впроваджувати нову техніку, розширювати масштаби вироб-
ництва. При цьому з маси дрібних та середніх підприємств поступово
виділяється кілька найкрупніших.
Великі виробники, що виростають на основі процесів концентрації й
централізації капіталу, захоплюють значну частину ринку і стають певною
мірою монополістами. Це класичний шлях виникнення економічних монополій.
В сучасних умовах монополіст - це підприємство будь-якого розміру, яке
обмежує конкуренцію, тобто своєю поведінкою на ринку витісняє конкурентів. З
цього можна зробити певний висновок, що конкуренція породжує монополію і
що монополія виростає з конкуренції.

Структура монопольного прибутку визначається так:

Рпр = Р1+Р2+Р3
(Додаток 2)

Предметом вивчення є монополія як тип ринкової структури, її види та

економічні причини виникнення.
Завдання: розкрити поняття монополії, її структуру та причини
виникнення, показати її види та форми існування, а також визначити недоліки і
шляхи їх подолання.
Дане дослідження є актуальним, оскільки у наш час проблеми
монополізації все частіше цікавлять не тільки спеціалістів, але і підприємців. З
початку 90-х років проблема монополізму постала і перед Україною. Тому, щоб
її уникнути, потрібно прийняти правильні рішення, зважені та встановлені
державним регулюванням.
А. Маршалл досконалу конкуренцію трактує як ситуацію на ринку, за
якої існує велика кількість продавців/покупців і кожен продає/купує визначену й
обмежену, тобто таку, що не забезпечує йому "вирішального голосу", частину
 7

однорідного продукту. Ні продавець, ні покупець не можуть диктувати ціни на

ринку, вони можуть тільки пристосовуватись до них. На ринку і між
продавцями, і між покупцями встановлюються конкурентні відносини. А. Сміт
припускав, що продавці на ринку можуть домовитися про ціни на товари, Дж. С.
Мілль розглядав ситуацію монопольного володіння товаром, її наслідки для
економічної рівноваги, А. Курно побудував першу в історії науки модель
максимізації прибутку монополістом. Також це питання досліджували такі
автори як: А. Келічавий, А. Ярошенко, Д. Рікардо, М. Єргін,
І зараз є багато дослідників, що досліджують економічний ринок та
процеси у ньому, у тому числі і монополії.
Таким чином, для того щоб у повнів мірі зрозуміти процес роботи
монополії та шляхи подолання її недоліків треба розібратися у таких питаннях:
- Чому монополії взагалі почали виникати, історичні та економічні
причини
- Сутність монополій та їх структура
- Дізнатися які існують форми монополій та розібратися у них
- Дізнатися про роботу монополій в Україні
- Визначити шляхи подолання недоліків
Об’єктом дослідження є монополія та її сутність.
Предметом дослідження курсової роботи є визначення недоліків
системи монополії в Україні та знаходження шляхів їх подолання
 8

Розділ 1. Поняття монополії

1.1 Визначення монополії

В господарстві конкуренція (переважно досконала) існує як доповнення
та передумова, адже розвиток конкурентних відносин веде до появи монополії.
Монополія, у спрощеному визначені, це – ринок з обмеженою кількістю
продавців (це може бути одна особа, певна група людей або держава) що мають
право на певну торгівлю, виробництво і т.д. Монополії можуть виникати як
природним чином, так і внаслідок сумнівних та потенційно незаконних методів
ведення бізнесу.
Тенденції монополії, в їх різних формах і ступенях, виявляються
безпосередньо на всіх етапах розвитку ринкових процесів і супроводжують їх.
Проте, більш новітня історія розвитку цих процесів починається у другій
половині XIX століття (особливо під час, та після, економічної кризи у 1873
році).
Що являють собою монополістичні утворення? Якщо звернути увагу на
промислове виробництво, то це окремі значні підприємства, об’єднання
підприємств, господарські товариства, що роблять значну кількість продукції
визначеного виду, завдяки чому займають домінуюче положення на ринку;
одержують можливості впливати на процес ціноутворення, домагаючись
вигідних цін; одержують більш високі (монопольні) прибутки [1]. Монополію
можна розуміти як таку ситуацію на ринку, коли число продавців настільки
мала, що один продавець може повністю контролювати ринок та впливати на
утворення ціни, отже фірма-монополія є ціноутворювачем.
Монопольне положення є бажаним для будь-якого підприємства або
підприємця, адже це надає їм низку переваг, таких як: можливість впливу на
інших учасників ринку та диктатура своїх умов їм, особлива «привієлована»
позиція на ринку, концентрація визначеної господарської влади у руках
 9

керівника/керівників. Також таке положення дозволяє уникнути деяких проблем

і ризиків, що пов’язані з конкуренцією на ринку певних товарів або послуг.
Як оцінюється монополія?
Для цього використовується так званий індекс Херфіндаля-Хіршмана.
(HHI). Він відображає ступінь концентрації конкретного ринку в руках його
гравців. Вираховується як сума квадратів часток продажів кожної фірми в галузі
[2]:

HHI = S21 + S22 + … + S2n

( Додаток 3)

Таким чином, монополія – це теж ринок, але з настільки обмеженою

кількістю продавців, що кожен з них може впливати на загальний обсяг
пропозиції, а значить, і ціну товару або послуги. Ця здатність називається
ринковою владою. Заняття монопольного положення це головна ознака
монополії, або іншими словами, монопольного утворення. Це також надає
підприємцю домінуюче положення та дозволяє обмежувати конкуренцію на
ринку певного товару у певному аспекті. Слід звернути увагу, що він це може
зробити як і сам, так і з іншими підприємцями.
 10

1.2 Ринкова структура та її сутність

Ринок, як доволі складна структура має свою особливу будову, а
монополія у цій структурі займає місце єдиної фірми що пропонує певний вид
товару чи послуги, і якій не існує замінників або конкурентів
Ринок чистої монополії можна охарактеризувати за такими ознаками:
1. На ринку представлений тільки один продавець певного виду
товару. Для нього абсолютно однакові поняття «ринкова пропозиція» та
«пропозиція окремою фірми» як і однакові «ринковий попит» та «попит для
окремої фірми», оскільки даний представник є єдиним, хто пропонує і на
продукцію якого є попит.
2. Продукція, яка виготовлена фірмою-монополістом не має
субститутів на ринку. Можна висловити думку, що покупець має два варіанти:
або купувати товар у монополіста, або взагалі відмовитись від даного роду
продукції.
3. Ціну на товар монополіст встановлює сам. Оскільки тільки його
продукція встановлює пропозицію для споживача, то попит ринковий збігається
з попитом монополіста.
4. Дуже важко ввійти у галузь іншим виробникам. Причинами цього
можуть бути: масштаби; юридичні бар’єри; власність на ресурси для здійснення
виробництва; недобросовісна конкуренція (підкуп чиновників, тиск на
постачальників); високі транспортні витрати.
Монополістична конкуренція—ринкова ситуація, за якої численні
продавці реалізують схожі товари, намагаючись надати їм реальних чи уявлених
виняткових якостей [3].
Різниця між чистою та монополістичною конкуренцією досить вагома.
Для монополістичної конкуренції не потрібно сотень або тисяч фірм, достатньо
відно-
сно великої їх чисельності, скажімо 25, 34, 60 чи 72.
 11

Така кількість фірм, що діють на певному ринку, визначає кілька

важливих ознак монополістичної конкуренції. По-перше, кожна фірма здійснює
контроль над відносно невеликою часткою всього ринку, отже, вона має дуже
обмежений вплив на ринкову ціну. Крім того, наявність відносно невеликої
чисельності фірм до того ж гарантує, що таємні домовленості, узгоджені дії фірм
з метою обмеження обсягу виробництва та штучного підвищення цін, майже
неможливі. За такої чисельності фірм у галузі відсутнє відчуття взаємної
залежності між ними; кожна фірма визначає свою політику, не враховуючи
можливу реакцію з боку конкуруючих з нею фірм.
Вільна конкуренція, як одна з динамічних сил розвитку економіки, діяла у
XVIII-XIX ст. На той час монополії були винятком, існували переважно у сфері
обігу і не впливали суттєво на процес суспільного відтворення. Однак на межі
XIX-XXст. почався бурхливий процес становлення і розвитку монополій, які
зайняли панівне становище у матеріальному виробництві й нематеріальній сфері.
Водночас відбувався перехід від вільної конкуренції до панування монополій [4,
ст.153].
Головною ознакою монополій є посідання монопольного становища.
Воно є бажаним для кожного підприємства і підприємця, тому що:
- Дозволяє уникнути їм цілого ряду проблем і небезпеки пов'язаних
із конкуренцією.
- Зайняти привілейовану позицію на ринку.
- Можуть впливати на інших учасників ринку, нав'язувати їм свої
умови.
 12

1.3 Причини виникнення монополії

Хоча монополія і звучить як щось новітнє, вона існує вже дуже давно, але
зазнала деяких змін. Згадку про неї знаходимо вже у старогрецького філософа
Аристотеля. Він відносить її до «мистецтва наживати майно», зазначаючи, що
«вигідно в розумінні наживання майна, якщо хтось зуміє захопити будь-яку
монополію».
Англійський філософ Томас Гобс описує монополії, створені ще
феодальною державою для зарубіжної торгівлі. Він їх називає корпораціями,
«метою яких є збільшення прибутків шляхом монопольного права купівлі і
продажу як вдома, так і за кордоном».
Причини виникнення монополій, як на мене, пов'язані передусім із
змінами в технологічному способі виробництва.

Причини виникнення

централізація
капіталу

поява
внаслідок дій кризові явища в
акціонерної
держави економіці
власності

Хоч ринок і окремі монополістичні ознаки в певних країнах існували

протягом кількох тисячоліть (з IV тисячоліття до н.е. до останньої третини XIX
 13

ст.), але монополістичні тенденції в економіці стають панівними лише

наприкінці XIX ст. У цьому зв'язку логічно постає питання, про причини їх
виникнення. Ці причини пов'язані передусім зі змінами в технологічному способі
виробництва. Передумовою їх була промислова революція кінця XVIII —
початку XIX ст., поява низки винаходів, виникнення нових галузей
промисловості та швидкий розвиток виробництва в багатьох із них, насамперед у
легкій промисловості [5, ст.24].
Таким чином, економічні кризи, які у другій половині XIX ст. стали
фактором прискорення концентрації і централізації виробництва і створення на
цій основі монополій.
За певних умов конкуренція може діяти як сила, що руйнує виробництво і
знижує його ефективність. Не треба забувати, що суті конкуренції відповідає
"жорстока війна проти всіх". У цій "війні" використовуються такі методи
боротьби, як підкуп, шпигунство, різні заходи, що прискорюють банкрутство
конкурентів тощо. Виникаючи на певному етапі концентрації та централізації
виробництва й капіталу з метою послаблення конкуренції, монополія стає тією
силою, що створює конкуренцію, обмежує її, стає над нею, а то й зовсім зводить
її нанівець. Досвід показує, що за певних умов монополія (включаючи державну)
може стати важливим доповненням до конкуренції, як у свою чергу конкуренція
може доповнювати монополію[6, ст.24].
Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин.
По-перше, вона може з'явитись у випадку, коли весь обсяг певного товару чи
послуги є продуктом однієї чи кількох фірм. Конкуренція в цьому випадку не
можлива або й не бажана (скажімо, у енергозабезпеченні, метрополітені).
По-друге, ця форма монополії виникає в сільському господарстві та добувних
галузях промисловості. Адміністративна монополія виникає внаслідок дії
державних органів, що надають окремим фірмам виключні права на виконання
певного роду діяльності. Економічна монополія, яка є найбільш поширеною,
виростає на основі закономірностей господарського розвитку. Перший шлях, що
 14

веде до неї, здійснюється через концентрацію виробництва, а другий базується

на централізації капіталів.

Розділ 2. Форми монополій

2.1 Економічна монополія

За сферою функціонування і причиною виникнення розрізняють три види
монополій: економічну, природню та адміністративну. Розглянемо їх по порядку.
Економічна монополія виникає в умовах ринкової конкуренції. Ринкову
владу завойовують ті гравці ринку, які успішніше за інших розвивали бізнес,
збільшували його масштаб, концентрували капітал і/або вивели на ринок новий
продукт, розробили унікальну технологію. В останньому випадку компанія може
тимчасово стати ексклюзивним постачальником.
Приклади економічної монополії: копіювальні апарати фірми Xerox,
завдяки яким ми досі називаємо "ксерокс" будь-копір; безпечна бритва зі
змінним двосічним лезом Gillette, винайдений Кінг Кемп Жиллетт [6].
Шлях досягнення ринкової монополії — добровільне об'єднання
підприємств або поглинання переможцями банкрутів. Дана ситуація іноді може
становити загрозу ринку, тому уповноважені органи влади (типу українського
АМКУ) дають або не дають дозвіл на подібні дії.
Економічна монополія є найпоширенішою. Вона виникає на основі
закономірного господарського розвитку, коли підприємці зуміли завоювати
монополістичне становище на ринку, завдяки:
- успішному розвитку підприємства;
- базується на добровільному об'єднанні або поглинанні
переможцями банкрутів.
Таким чином, поява економічних монополій зумовлена економічними
причинами, вона формується на базі закономірностей господарського розвитку.
Йдеться про підприємців, які зуміли завоювати монопольне становище на ринку.
До нього ведуть два основні шляхи.
 15

Перший полягає в успішному розвитку підприємства, постійному

зростанні його масштабів шляхом концентрації капіталу. Другий — набагато
швидкий, базується на процесах централізації капіталу.
2.2 Адміністративна монополія
Адміністративна монополія виникає внаслідок дій державних органів.
З одного боку, це надання окремим фірмам виключного права на
виконання певного роду діяльності. З іншого-це організаційні структури для
державних підприємств, коли вони об'єднуються і підпорядковуються
державним органам. Вони діють на ринку як єдиний суб'єкт господарювання і
між ними відсутня конкуренція.
Економіка колишнього Радянського Союзу належала до найбільш
монополізованих структур. Більше того, існувала абсолютна монополія самої
держави на організацію й управління економікою, яка базувалась на пануючій
державній власності на засоби виробництва. Державний монополізм є найбільш
небезпечним і руйнівним для економічних систем [7, ст. 208]
Домінуючою там була саме адміністративна монополія, насамперед,
монополія всесильних міністерств і відомств. Більш того, існувала абсолютна
монополія держави на організацію і керування економікою, що ґрунтувалася на
пануючій державній власності на засоби виробництва.
Наразі адміністративні монополії створюються державою, яка надає
виключні права окремим фірмам на здійснення певної діяльності (емісія грошей,
виготовлення зброї, державних нагород), а також виключні права у вигляді
патентів, авторських прав, товарних знаків.
Також розрізняють державно монополію, але її частіше всього відносять
до адміністративних бо вони мають спільні риси, хоча трохи і відрізняються.
Нескладно здогадатися, що сюди відносяться до державної монополії, а саме:
- монополія держави на організацію і регулювання грошового обігу
- монополія держави на ринку соціально-приоритетних або соціально
шкідливих товарів (наприклад, адміністративний контроль цін)
 16

- монополія держави на забезпечення населення суспільними

товарами (таких як державне управління, національна оборона, мережі зв’язку та
комунікацій тощо.)
Державний адміністративний монополізм. Він є характерним для
економіки де переважно адміністративно-командне управління.
Його суть полягає у тому, що держава монополізує всі сфери
життєдіяльності суспільства, максимально обмежуючи ринкову конкуренцію.
Якщо підходити до цього з позицій економічної доцільності, то лише
незначну частину його можна визнати природньою. В цілому ж монополізм
цього типу являє собою негативне явище й підлягає безсумнівній ліквідації. [8,
ст.271]
Державний адміністративний монополізм має такі основні особливості:
1. Він швидко стає тотальним, охоплює економіку в цілому, проникаючи
в усі сфери суспільного виробництва (виробництво, розподіл, обмін,
споживання).
2. Йому властивий виключно високий рівень монополізації ринків.
3. Державному монополізму властива особлива внутрішня структура. В
основі її лежить державний сектор. Над ним розташовані відомчі структури, які
контролюють окремі сфери виробництва. Нарешті, кожна з них поділена між
підприємствами й організаціями, які монополізували випуск певних товарів і
послуг. Класичним прикладом такого типу монополізму була
економічна система колишнього СРСР. [9,ст.24]
 17

2.3 Природна монополія

Природна монополія виникає внаслідок об'єктивних причин. Вона
відбиває ситуацію, коли попит на певний товар чи послугу найкраще
задовольняється однією або кількома фірмами. В її основі - особливості
технологій виробництва й обслуговування споживачів. Тут конкуренція не
можлива або не бажана, бо при входженні в галузі інших фірм затрати на
виготовлення продукції зростуть. Прикладом можуть служити
енергозабезпечення, телефонні послуги, зв’язок і т.д. У цих галузях існує
обмежена кількість, якщо не єдине національне підприємство, і тому, природно,
вони займають монопольне положення на ринку.
Для природної монополії типовим є те, що мінімально ефективний обсяг
виробництва є більшим, ніж обсяг попиту при ціні. У такій ситуації природна
монополія може беззбитково для себе виробляти лише обсяг за ціною. При
спробі демонополізації галузі, скажімо створення двох фірм з обсягом випуску в
кожній, середня вартість виробництва і беззбиткова ціна сягнуть рівня, тобто
суспільство буде витрачати більше рідкісних ресурсів на виробництво того
самого обсягу, а ціна зросте. Тому природні монополії підтримуються
державною владою, яка бере на себе регулювання їхньої діяльності [10].
Природна монополія - стан товарного ринку, при якому задоволення
попиту на цьому ринку є більш ефективним за умови відсутності конкуренції
внаслідок технологічних особливостей виробництва (у зв'язку з істотним
зменшенням витрат виробництва на одиницю товару в міру збільшення обсягів
виробництва), а товари (послуги), що виробляються суб'єктами природних
монополій, не можуть бути замінені у споживанні іншими товарами (послугами),
 18

у зв'язку з чим попит на цьому товарному ринку менше залежить від зміни цін на
ці товари (послуги), ніж попит на інші товари (послуги). [11]
Причиною виникнення природної монополії є «економія від масштабу» -
чим більше вироблено продукції, тим менша її вартість. Це має місце в таких
сферах як електро-, водо-, тепло-, газопостачання, окремих сферах зв’язку і
транспорту, послугах зв’язку. Ліквідація чи розукрупнення таких монополій
економічно недоцільні. З природними монополіями тісно пов’язані монополії,
які базуються на володінні унікальними природними ресурсами. Класичними
прикладом такого виду монополій виступає алмазний синдикат «Де Бірс».
Таким чином, діяльність природних монополій, особливо їх цінова
політика, регулюється державою. Монополія відбиває ситуацію, коли попит на
певний товар чи послугу найкраще задовольняється однією або кількома
фірмами.
Розрізняють і види монополістичних об'єднань:

 Картель (від французького слова "союз"). Вхідні в картель компанії

за договором між собою ("картельна змова") ділять ринки збуту, встановлюють
ціни, узгоджують норми ("квоти") виробництва і збуту продукції. При цьому
учасники картелю зберігають виробничу і комерційну самостійність.
 Синдикат (від грецького слова "згода"). Відрізняється від картелю
тим, що компанії, які входять до нього, втрачають свою комерційну
самостійність. Тобто якась єдина для всіх структура займається закупівлею
сировини, збутом товарів, визначенням квот і т.д. Кожен учасник синдикату
отримує від цієї єдиної структури свою частину прибутку, яка залежить від
квоти виробництва та інших умов.
 Трест (від англійського слова "довіра"). Ще більш централізована
монополія: учасники тресту не мають ні комерційної, ні виробничої
самостійності. Керує всіма процесами правління тресту, а підприємства, що
увійшли до нього, просто залишаються у власності своїх власників (акціонерів),
які отримують певну частину прибутку відповідно вкладеного капіталу.
 19

 Концерн (від англійського слова "підприємство"). В цьому випадку

всі формально залишаються самостійними підприємства (часто з різних сфер
бізнесу), проте їх контрольні пакети акцій належать одному власнику. Це може
бути холдинг, банк або просто головне підприємство.

Розділ 3. Особливості функціонування монополії в Україні

3.1 Обмеження монополії

Україна з перших кроків незалежності розглядає підтримку економічної
конкуренції та боротьбу з монополізмом як найважливіші шляхи побудови
розвиненої ринкової економіки.
Законодавчі засади забезпечення захисту економічної конкуренції
закладені в таких нормативно-правових актах, як Конституція України, закони
України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист від
недобросовісної конкуренції", "Про захист економічної конкуренції".
Відповідно до статті 42 Конституції України не допускаються
зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження
конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види і межі монополії визначаються
законом. Статтею 92 Основного Закону передбачено, що виключно законами
України визначаються правила конкуренції та норми антимонопольного
регулювання.
Правові засади підтримки та захисту економічної конкуренції, обмеження
монополізму в господарській діяльності передбачені у Законі України "Про
захист економічної конкуренції". Цей Закон визначає економічну конкуренцію
як змагання між суб’єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним
досягненням переваг над іншими суб’єктами господарювання, внаслідок чого
споживачі, суб’єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома
 20

продавцями, покупцями, а окремий суб’єкт господарювання не може визначати

умови обороту товарів на ринку. [15]
Визнання того, що монополізм є зло, породжує необхідність з боку
суспільства обмежувати можливість монополістів впливати на конкурентні
процеси, деформувати структуру ринкових відносин.

3.2 Антимонопольна політика в Україні

Антимонопольна політика – ряд заходів, розроблених і застосованих в
багатьох країнах світу, спрямованих на припинення та обмеження монопольної
діяльності, а також створення спеціального законодавства.
Першим із таких законів був прийнятий у США у 1890 р. За прикладом
сполучених штатів у різних країнах теж почали ухвалювати різні закони для
подолання монополізму. У середині ХХ ст. такі закони приймались у Західній
Європі, а наприкінці ХХ – у Східній.
Проте американська та європейська антимонопольна політика дещо
відрізняються. Американська – головним завданням є боротьба з монополією як
структурною одиницею. Європейська може регулюватись та спрямована проти
негативних проявів ринкової влади фірми-монополіста. Можна виділити основні
фактори боротьби з монополіями:
1) попередження створення монополії;
2) перешкоджання використовувати монополістам владу
Щодо заборон на уже існуючі монополії виділяють: встановлення
високих цін на податки прибутків, контроль над цінами, переведення монополій
у державну власність. Порушення хоча б одного із цих законів каратимуться
адміністративними штрафами. Якщо монополіст зухвало порушує чи ігнорує
 21

антимонопольні закони, держава може вдатись до розпущення монополії [12,

ст.109]
Якщо взяти до уваги Україну, то для неї антимонопольна політика була
досить дивним та незвичним явищем. Адже за часів СРСР збереглося багато
різних монопольних угрупувань, а з кожним роком їх чисельність збільшувалась.
Проте, були сформовані реформи, внаслідок чого ситуація на українському
ринку змінилась. Головною метою цих реформ було не просто усунення
монополії, а створення конкурентних умов для існування підприємств, що
підвищило б економічне зростання та стабільність економіки. [13, ст.56]
Стратегічною метою конкурентної політики є підтримка збоку держави
щодо створення ефективної конкуренції та однакових умов ринкових відносин
між всіма його учасниками. Контроль держави за дотриманням 23 цього
законодавства та здійснення покарань до його порушників застосовується
Антимонопольним комітетом України. Основними його завданнями є: -
здійснення контролю за дотриманням законів, спрямованих на утворення
конкуренції; - запобігання, виявлення та припинення порушень конкурентного
законодавства; - здійснювати контроль над економічною концентрацією; -
сприяння розвитку здорової конкуренції. [14, ст.32]
У 2015 році Антимонопольний комітет України розглянув 5048 заяв та
звернень з приводу порушень законодавства про захист економічної конкуренції,
що на 11,6% більше, ніж у 2014 році. За результатами вжитих Комітетом заходів
усього припинено 4 523 порушення законодавства про захист економічної
конкуренції. З них 2 169 порушень – у вигляді зловживань монопольним
(домінуючим) становищем, 524 – антиконкурентних узгоджених дій суб’єктів
господарювання, 917 – антиконкурентних дій державних органів, 432 –
недобросовісної конкуренції (рис. 3.1).
22
 23

3.3 Шляхи подолання недоліків монополізму

Зрозуміло, що крім позитивних моментів монополія являє собою ряд
негативних рис. По-перше, вони загрожують розвитку здорової конкуренції. По-
друге, монополіям властиво збільшувати прибутки, при цьому зменшувати обсяг
випуску продукції та підвищення на них цін.
Ще одним негативним наслідком підприємств-монополістів є
уповільнення НТП. Часто монополістична діяльність фірми призводить до
забруднення довкілля та недбайливе використання ресурсів. Також, вони
монополізують засоби масової інформації і як наслідок через них можуть
впливати на думку та рішення споживачів. Сучасні економісти вважають, що
поняття «монополія» та «велике підприємство» – поняття різні, навіть якщо воно
має великий обсяг виробництва. Різниця полягає в тому, що фірма, яка є
монополістом використовує свої лідерські позиції на ринку та диктує ціни на
продукти чи послуги та здійснює інші негативні дії. Проти таких фірм і
застосовується антимонопольна політика.
Уряди західних держав ухвалюють закони, які спрямовані скоріше на
попередження створення монополії. Спеціалісти цих країн вважають, що значно
легшим завданням є не допуск виникнення монополій, а не боротися з ними вже
після їх утворення. Серед умов антимонопольних законів можуть бути: заборона
об’єднань фірм та змов між ними, що може призвести до обмеження обсягу
виробництва. Заборона також може бути на придбання акцій підприємств, якщо
це може викликати утворення монополізації в галузі та послаблення конкуренці
Подолання наслідків монополізму - це складна і клопітка справа. Одним з
найважливіших напрямів ліквідації монополії є рішуча деконцентрація
виробництва, а її конкретною формою - розукрупнення більшості об'єднань і
великих підприємств у всіх галузях економіки (в промисловості, сільському
господарстві, будівництві, торгівлі, на транспорті тощо). Деконцентрацію
великих державних підприємств слід здійснювати шляхом відокремлення
(відсікання) від них колишніх самостійних підприємств, філій, окремих цехів і
 24

виробничих структур, які знову повинні здобути статус самостійного

підприємства.
Особливе значення для подолання державного монополізму, для
ліквідації організаційно-галузевих (відомчих) монополій має приватизація
великої частки державної власності. Це, безумовно, і корінне питання з точки
зору формування в країні принципово нової господарської системи. [16]
З 1992 р. В Україні також діє закон "Про обмеження монополізму та
недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності". Даний
закон передбачив утворення спеціального Антимонопольного комітету України.
До його компетенції входять: розробка заходів з розвитку конкуренції,
демонополізації виробництва і обігу, розукрупнення високомонополізованих
структур; комплексний аналіз стану ринків і конкуренції на них; підготовка
пропозицій з питань удосконалення антимонопольного законодавства; розгляд
справ про порушення антимонопольного законодавства. Закон повинен стати
важливим важелем здійснення антимонопольної боротьби. Він дає визначення
підприємства-монополіста в Україні (ним вважається підприємство, частка якого
на ринку певного товару перевищує 35%). [17]
Досвід всіх країн з розвинутою ринковою економікою виявив наступну
закономірність. Чим більше підприємців, зайнятих виробництвом корисних благ,
тим більше буде насичуватись товарами ринок, тим швидше зростатиме
споживання. Проте зі збільшенням числа підприємців посилюється конкуренція
між ними, в результаті зростає заінтересованість підприємців у тому, щоб
підвищувати якість товарів і послуг, а також робити їх дешевшими.
Демонополізація виробництва, роздержавлення і приватизація - усе це, поряд з
іншими заходами, дозволить створити в Україні всі умови для нормальної
ринкової конкуренції. Виникнуть (чого сьогодні ще немає) конкурентна
пропозиція та конкурентний попит. Конкурентна пропозиція означає, що даний
продукт виробляється і пропонується на ринку необмеженою кількістю
підприємств. Відповідно до цього, попит на цей продукт повинна висловлювати
необмежена кількість покупців. З точки зору сучасних потреб, кожний товар
 25

повинен вироблятись і пропонуватись для збуту, як мінімум, 8-10

товаровиробниками. Це стане можливим тоді, коли в Україні діятимуть
щонайменше близько 1 млн. підприємств різних форм власності. Тоді ж
сформується і більш-менш конкурентний попит.
Отже, антимонопольне законодавство поставило певні перепони
монополізації ринкової економіки. Одночасно держава виступає гарантом
збереження конкуренції в її цивілізованих формах. [17]
 26

Висновки

Серед численних видів монополій їх можна звести до трьох основних:

природньої, адміністративної і економічної.
Взагалі слово “монополія” зазвичай асоціюється лише з негативними
наслідками для суспільства, але є певні види монополій, усунення яких лише
зашкодить прогресу суспільства, тому держава не лише не усуває їх, а навпаки,
сприяє їм. Це монополія на результати винахідництва, іншу творчу діяльність, а
також на використання товарних знаків.
Умови й особливості виникнення монополій безпосередньо пов'язані з
рядом умов, за якими монополія існує. Серед них: відсутність досконалих
замінників, відсутність можливості вільного входу на ринок (в галузь), тобто
наявність вхідних бар'єрів (наявність у підприємств–монополістів патентів на
продукцію чи застосовувану при її виробництва технологію; існування
державних ліцензій; контроль монополістом джерел необхідної сировини чи
інших спеціальних товарів; наявність значної економії на масштабі і т.д.). Ще
одним поширеним шляхом досягнення монопольного становища є змова між
кількома великими фірмами.
Процес монополізації економіки має як позитивні так і негативні
наслідки, проте ніхто не заперечує, що недоліків у монополії значно більше, і
перший з них – практика встановлення монопольних цін, такі ціни створюють
додаткові прибутки монополістам, а покупці змушені купувати товари за цінами
вищими, ніж за умов конкурентного ринку. Існує й така точка зору, що
монополія веде до гальмування науково-технічного прогресу.
Щоб запобігти деяким з цих негативних наслідків, держава змушена
проводити антимонопольну політику, до складу якої входить видання актів,
законів, обмеження сфер впливу монополістичних об’єднань. Основними
обов’язками держави у її діяльності щодо проведення антимонопольної політики
є створення антимонопольного законодавства, яке б регулювало діяльність вже
існуючих монополій, а також прийняття законів, які б не допускали
 27

антиконкурентних дій, а також передбачали відповідальність за недобросовісну

конкуренцію.
Формування антимонопольної політики держав світу почалося з того, що
навколо них формувалась негативна громадська думка, яка вимагала захисту
споживачів від свавілля монополістів, обмеження діяльності останніх.
Необхідність антимонопольного законодавства та практики зарубіжних
країн не викликає сумнівів, адже досвід України в цій галузі вимірюється в 6-10
років, в той час як багато інших держав працюють в цій сфері вже десятки років.
Українським законодавцем треба працювати, враховуючи іноземний
досвід, а також розробити свої нові методи боротьби зі споживанням
монопольним становищем, а також недопущенням та попередженням створення
монополій.
 28

Список використаних джерел інформації

1. Прохоров А. Що таке несумлінна конкуренція і як із нею боротися //

Бізнес. – 2004. – №13.
2. https://www.dsnews.ua/ukr/economics/-konkurent-i-regulyator- 02062021-
3. Навчально-інформаційний портал ВП НУБІП України «Ніжинський
агротехнічний інститут» (http://moodle.nati.org.ua)
4. Економічна теорія: Політекономія (В.Базилевич)
5. В. М. Барановська «Економіка та держава» №6 (2011р.)
6. https://studentam.net.ua/content/view/4487 МОНОПОЛІЯ: СУТЬ, ПРИЧИНИ

( ВИНИКНЕННЯ ТА ФОРМИ ПРОЯВУ МОНОПОЛІЇ)

7. Денис Стаджі, стаття «Сам собі конкурент»
8. Щербина B. C. Господарське право: [підручник] / B. C. Щербина. – 4- те
вид., перероб. і допов. – К. : Юрінком Інтер, 2009.
9. Грудницький В. М. Поняття «монопольного (домінуючого) становища»
суб’єкта господарювання на ринку / В. М. Грудницький // Науковий
вісник Херсонського державного університету. – 2014. – №1.
10.Іванова О. Б. Формування та регулювання цін: підприємств – природних
монополій.: автореферат дисертації / О. Б. Іванова. – Львів: Національний
університет «Львівська політехніка», 2012.
11. Сальников Е. Монополія: вчора, сьогодні, завтра // Економіка і життя.
– 2002. – №28.
12.ВР України, Закон "Про природні монополії" від 20.04.2000 N 1682-III
13.Грудницький В. М. Удосконалення законодавства щодо поняття та видів
зловживання монопольним (домінуючим становищем) / В. М.
Грудницький // Форум права. – 2014. – № 4.
14.Гречко А. Об'єктивна необхідність реформування природних монополій в
Україні (на прикладі системи залізничного транспорту) / А. Гречко
//Економіст. - 2012. - № 6.
 29

15.Карбовник Л.П. Проблеми державного регулювання природних

монополій в Україні / Л.П. Карбовник // Держава та регіони. - 2010. - № 7.
16.Головний спеціаліст Департаменту цивільного Законодавства та
підприємництва Міністерства юстиції України А.С.Яблонська
17.«ОБМЕЖЕННЯ МОНОПОЛІЗМУ ТА ЗАХИСТ ЕКОНОМІЧНОЇ
КОНКУРЕНЦІЇ ЗА ЗАКОНОДАВСТВОМ УКРАЇНИ.»
18.Подолання монополізму і створення умов для ринкової економіки
19.http://studentam.net.ua/content/view/4488/132/
20.17. Ярошенко А. С. Досвід антимонопольного регулювання на ринку
банківських послуг України / А. С. Ярошенко // [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: http://khntusg.com.ua/files/sbornik/vestnik_113/70.pdf
 30

ДОДАТКИ
 31

Додаток 1

Конкуренція — це зіткнення інтересів, суперництво, боротьба між

виробниками товарів та послуг за кращі, економічно вигідні умови
виробництва та реалізації продукту.

Додаток 2

Рпр = Р1+Р2+Р3

Р1 – середній прибуток, який отримують підприємства за умов вільного

переливу капіталу у результаті дії міжнародної конкуренції.
Р2 – звичайний прибуток (в результаті нововведень).
Р3 – монопольний надприбуток (в результаті використання
монополістичного становища)

Додаток 3

HHI = S21 + S22 + … + S2n

Si — частка ринку i-ої фірми

n — кількість фірм на ринку
 32

Додаток 4
Рисунок 3.1

Результатом вжитих Комітетом заходів усього припинено 4 523 порушення

законодавства про захист економічної конкуренції.

9%
- Зловживання монопольним
становищем
- Антиконкурентні узгоджені
11%
дії суб’єктів господарювання
- Антиконкурентні дії органів
влади
- Недобросовісна конкуренція
48%
- Інші порушення

20%

12%