С.

Дубель
Університет імені Альфреда Нобеля, м. Дніпро

Тема №19
«Відомо, що ринок, де панують два продавці, називають дуополією. У чому
особливості діяльності виробника на такому ринку? Якщо зможете, наведіть
приклади дуополії в українській економіці. Чому до вивчення олігополії
часто використовують теорію ігор? Що таке ефект ув'язненого та яке
відношення він має до стратегії ціноутворення на ринку дуополії?
Розберіться в цих питаннях та поділитись своїми думками з колегами.»

Дуополія – це форма олігополістичного ринку, в якому беруть участь лише

два учасники: виробники чи продавці. Оскільки кількість учасників
обмежена двома, їхня взаємодія стає ще більш важливою. Кожен виробник,
перш ніж приймати рішення про ціни і кількість товару, що випускається
повинен враховувати не тільки поточну стратегію конкурента, але і його
майбутні дії у відповідь. Крім того, наявність лише двох гравців на ринку
підвищує шанси на неконкурентні угоди – напевно, двом виробникам
нескладно узгоджувати свої дії та стежити за виконанням угоди. У такому
разі переважатиме монопольне ціноутворення, що створює вкрай
несприятливі умови для споживачів.
Декілька досліджень виявили низку цікавих явищ на ринку дуополії.
Наприклад, якщо існують жорсткі стандарти якості, то швидше за все з двох
фірм страждатиме та, яка виробляє якісніший продукт і швидше за все саме
ця фірма залишить ринок [5], і від м'яких обмежень за якістю продукції
виграє та фірма, яка виробляє менш якісний товар. Подібний ефект був
виявлений і в іншому дослідженні [6], коли на ринку дуополії дві фірми, які
можуть впливати на ціну свого товару та його якість, конкуруватимуть між
собою, щоб зайняти позицію, коли потрібно виробляти менш якісний товар.
Це пов'язано з тим, що хоч фірма, яка виробляє якісний товар, отримуватиме
більше прибутку на одиницю товару, якісні товари коштують дорожче, що
викликає більший попит на менш якісні товари, і в такій ситуації в
сукупності фірмам вигідніше зробити 2 низькоякісні товари, ніж 1 якісний.
Виходячи з таких ефектів, ринок дуополії в чистому його прояві, коли товари
схожі за своїми властивостями, є загрозою для споживачів у вигляді
зниження якості або змови.
Дуополія не так широко поширена у світі, як загальне явище – олігополія, але
можна навести такі приклади:
 NVIDIA та AMD на ринку графічних процесорів
 Intel та AMD на ринку процесорів для настільних ПК
 Android від Google та iOS від Apple на ринку мобільних операційних
систем
В Україні немає ринків із «чистою» дуополією, але можна взяти українських
мобільних операторів [1], і в 2018 році цей ринок виглядає приблизно як
дуополія:

Структура ринку мобільно зв’язку за

доходом від наданих послуг в 2018 році

15.9% Київстар
48.9%
Vodafone
35.2% Інші

Серед усіх класичних моделей ринкової структури (чистої конкуренції,

монополії, олігополії та монополістичної конкуренції) моделі олігополії
привертають найбільшу увагу вчених. З одного боку, це пов'язано з
поширенням та важливістю олігопольних ринків у сучасній економіці.
Аналіз олігополістичних ринків, ймовірно, є найскладнішим із усіх ринкових
структур. Важливість взаємодії учасників ринку є основним фактором, що
відрізняє ринок олігополії від інших ринкових структур недосконалої
конкуренції, оскільки дії будь-якого учасника ринку (вибір цін та обсягів
виробництва) прямо впливають на ринкову рівновагу та побічно – на
результати всіх конкурентів. Олігополія традиційно характеризується вищою
ймовірністю змови виробників, ринковою дискримінацією, домінуючим
становищем однієї фірми та іншими різновидами недобросовісної
конкуренції.
Коли наука про організацію виробництва набула популярності, математичні
методи, особливо теорія ігор, виявилися основним напрямом аналізу
олігополістичних ринків. У витоків теорії ігор прийнято вважати угорського
математика Джона фон Неймана та австрійського економіста Оскара
Моргенштерна, які випустили в 1944 свою працю під назвою «Теорія ігор і
економічна поведінка» [4].
У ній фон Нейман та Моргенштерн розробили новаторську математичну
теорію економічної та соціальної організації, засновану на теорії
стратегічних ігор. Це не тільки справило революцію в економіці, а й
породило зовсім нову галузь наукових досліджень — теорію ігор — відтоді
вона широко використовується для аналізу багатьох явищ реального світу,
від перегонів озброєнь до оптимального політичного вибору кандидатів у
президенти, від політики вакцинації до переговорів про зарплати.
Після цієї праці теорія ігор часто представляється як найефективніший
інструмент дослідження олігополістичного ринку. Однак теоретико-ігровий
підхід зазвичай обмежується розробкою математичної моделі з декількома
змінними, що призводить до суто теоретичних висновків, заснованих на
безлічі припущень, без поглиблення можливості застосування моделі на
практиці.
Обговорюючи можливі рівноваги моделей олігополії, Е. Чемберлін [2] каже,
що рівновага сильно залежить від зроблених припущень. Монопольний
результат можливий, якщо кожен виробник прагне максимізувати власний
прибуток з урахуванням власного впливу як прямого, так і непрямого на
поточну ситуацію на ринку.
Застосування теорії ігор до ринків дуополії є адекватним та обґрунтованим з
таких причин:
 теорія ігор допомагає виділити важливість стратегічної взаємодії
підприємств на дуопольних ринках;
 теорія ігор допомагає математично обґрунтувати особливості
поведінки компаній на дуопольних ринках: конкуренція проти
формування та підтримки картелів, перевага першого та другого ходу,
ініціативи щодо поглиблення диференціації продукту;
 теорія ігор виводить залежність між обраною стратегією та
результативністю, дозволяє порівнювати оціночні результати різних
підприємств.
Ефект (дилема) ув'язненого – це приклад теорії ігор, який показує, чому
раціональні агенти необов'язково співпрацюватимуть між собою. У в'язниці 2
особи без можливості спілкуватися між собою. Поліція пропонує вибір
кожному з ув'язнених [3]:
1) Якщо обидва члени зраджують один одного, кожен з них відбуває по два
роки в'язниці.
2) Якщо один зрадить другого, а другий зберігатиме мовчання, перший
буде звільнений, а другий сяде на 3 роки. (Аналогічно і навпаки)
3) Якщо ніхто з ув'язнених не зраджує іншого, то кожен сидітиме у в'язниці
рік.
Для кожного ув'язненого найкращим варіантом є другий: зрадити свого
партнера. Однак якщо кожен зробить подібне, це відповідає першому
варіанту, хоча найбільш успішний варіант - варіант 3.
Застосування ефекту ув'язненого (є класичним прикладом дискретних
стратегій – таких, де гравці, у нашому випадку фірми ринку дуополії, мають
кілька альтернативних стратегічних рішень) може бути наступним:
наприклад, велике підприємство, що надає послуги мобільного зв'язку,
роздумує над виходом на монопольний ринок послуг стаціонарного
телефонного зв'язку, приймаючи рішення: входити чи не входити. Само
собою чинний монополіст реагуватиме на будь-яке рішення нового гравця
або навіть на переконливо виражений намір прийняти те чи інше рішення.
Монополіст може як чинити опір приходу нового гравця за допомогою
цінової конкуренції (знижувати ціни, відчуваючи при цьому падіння
прибутку), так і нічого не робити. Монополіст може заявити про свій намір
брати участь у такій конкуренції до того, як новачок ухвалить рішення про
вхід. Наприклад, монополіст міг офіційно оголосити про великомасштабні
довгострокові інвестиції, спрямовані на підвищення якості послуг та
зниження їхньої собівартості, тим самим підтвердивши намір домінувати на
ринку та стримуючи вхід.
Таким чином, можна зробити умовну матрицю результатів, коли кожна фірма
приймає одне з двох доступних рішень (перше число відноситься до нової
фірми).

Монополіст
Змагатися Нічого не робити
Зайти на
Нова -10 ; 50 100 ; 100
ринок
фірма
Не заходити 0 ; 100 0 ; 250

Як бачимо, подібно до оригінального прикладу з ув'язненими, якщо кожна з

двох фірм вибере той варіант, який безпосередньо здається кращим («зайти
на ринок» для нової фірми і «змагатися» для монополіста, щоб зберегти
частку ринку), то в цілому програють усі: це веде до зниження цін і
скорочення прибутку обох гравців.

Джерела:
1. Орлова Н.В., Костюк А.О. Конкурентна структура ринку мобільного
зв’язку України: чи неминуча олігополія? Ринкова економіка: сучасна теорія
і практика управління. 2020. Т. 19. Вип. 1(44). С. 223-240.
2. Skinner, A.; Chamberlin, E. H. 2001. Oligopoly and oligopolistic
interdependence: the issue of space, in Economics Broadly Considered: Essays in
Honor of Warren J. Samuels, 105–124.
3. https://en.wikipedia.org/wiki/Prisoner%27s_dilemma
4. von Neumann, John and Morgenstern, Oskar. Theory of Games and Economic
Behavior (60th Anniversary Commemorative Edition), Princeton: Princeton
University Press, 2007.
5. Crampes, Claude; Hollander, Abraham "Duopoly and quality standards".
European Economic Review. 39 (1): 71–82
6. Moorthy (1986), "Product and Price Competition in a Duopoly," Marketing
Science, 5, 141-168.