Принципи ціноутворення в умовах різних моделей ринку

Цінова політика підприємства залежить від типу ринку, на якому вона

застосовується. Існує чотири основні типи ринкової структури:

 ринок чистої конкуренції;

 ринок монополістичної конкуренції;
 ринок олігополістичної конкуренції;
 ринок чистої монополії.

Ринок чистої конкуренції :

 Безліч продавців і покупців схожого товарного продукту

 Жоден окремий покупець чи продавець не чинить великого впливу
на рівень поточних ринкових цін.
 Продавець не в змозі запросити ціну вищу чи нижчу від ринкової.

Продавці на цих ринках не витрачають багато часу на розроблення

стратегії маркетингу, тому що поки ринок залишається ринком чистої
конкуренції, роль маркетингових досліджень, діяльності з розроблення
товару, політики цін, реклами, стимулювання збуту й інших
маркетингових заходів мінімальна.

Ринок монополістичної конкуренції :

 Безліч покупців і продавців, що укладають угоди не за єдиною

ринковою ціною, а в широкому діапазоні цін.
 Ціна залежить від здатності продавців запропонувати різні варіанти
товару з більш корисними властивостями.
 Товари відрізняються за якістю, властивостями, гарним сервісом,
тощо.

Покупці усвідомлюють різницю в товарних пропозиціях і готові платити

за товари по-різному. Щоб чимось відрізнитися, крім ціни, продавці
прагнуть розробити різні пропозиції для різних споживчих сегментів і
широко застосовують практику присвоєння товарам марочних назв,
рекламу й методи особистого продажу.

Особливу роль у процесі розроблення товарних пропозицій відіграє

формування ціни на товар виходячи зі структури попиту, цін конкурентів,
витрат виробництва тощо. У зв’язку з наявністю великої кількості
конкурентів стратегії їхнього маркетингу чинять на кожну окрему фірму
менше впливу, ніж в умовах олігополістичного ринку.

Олігополістичний ринок:

 Невелика кількість продавців, дуже чутливих до політики

ціноутворення й маркетингових стратегій конкурентів.
 Товари можуть бути схожими чи несхожими.
 Кожен продавець суттєво реагує на стратегію та дії конкурентів.

В умовах олігополістичної конкуренції застосовується велика кількість

цінових стратегій.

Наприклад, Координація дій під час установлення цін, що існує у двох

формах:

 Прийняття угоди про ціни (У деяких країнах це заборонено)

 «Паралельна цінова політика» — це координація цін, що полягає в
тому, що підприємства калькулюють витрати виробництва по
уніфікованих статтях, після чого за допомогою обговореного методу
визначають ціну.

Чиста монополія:

 Па ринку діє один продавець.

 У кожному окремому випадку ціноутворення складається по-
різному.

Монополія може бути державною, приватно регульованою чи

приватною нерегульованою монополією.

Державна монополія може встановити ціну нижче собівартості, якщо

товар має важливе значення для покупців, що не в змозі отримати його за
повну вартість. Ціна може бути призначена з розрахунком на покриття
витрат чи на одержання доходів, тощо.

У випадку регульованої монополії держава дозволяє компанії

встановлювати розцінки, що забезпечують одержання «справедливої
норми прибутку», що дасть організації можливість підтримувати
виробництво, а за необхідності й розширювати його.
І навпаки, у випадку нерегульованої монополії фірма сама вільна
встановлювати будь-яку ціну, яку тільки-но витримає ринок. Проте з
певних причин фірми не завжди запитують максимально можливу ціну.

Висновок: Таким чином, можливості й проблеми політики цін змінюються

залежно від типу ринку. За винятком випадків діяльності на ринках чистої
конкуренції, підприємствам необхідно мати упорядковану методику
встановлення вихідної ціни на свої товари.