Міністерство освіти України

Київський Національний Університет Будівництва та Архітектури

Кафедра менеджменту в будівництві

Реферат

з дисципліни: «Основи менеджменту та маркетингу»

на тему: «Встановлення цін на товари: задачі, політика, підходи до

проблеми ціноутворення»

Виконав:
Студент групи ПЦБ-33
Ільїн Д.С.
Перевірив:
Чуприна Ю. А.

Київ 2023
 Зміст
Вступ ..................................................................................................................... 3
Суть процесу ціноутворення ............................................................................... 4
Проблеми ціноутворення, проблемні фактори пов’язані з ціноутворенням .... 6
Основні підходи до проблем ціноутворення ...................................................... 7
Маркетингові стратегії за географічним принципом ...................................... 9
Маркетингові стратегії знижок і зарахувань ................................................. 10
Маркетингові цінові стратегії, спрямовані на стимулювання збуту ............ 11
Маркетингові стратегії дискримінаційних цін .............................................. 11
Вибір методу ціноутворення ............................................................................. 12
Висновок ............................................................................................................. 14
Список використаної літератури ....................................................................... 15

2
Вступ

Ціна є найважливішим економічним фактором, що описує діяльність

підприємства в умовах ринкової економіки. Ціни слугують засобом
установлення стосунків між виробниками і покупцями та допомагають
створювати уявлення про підприємство, що може вплинути на його
подальший розвиток. Ціни визначають рентабельність і прибутковість, а отже,
життєздатність підприємства; вони є суттєвим елементом, що визначає
фінансову стабільність і стійкість підприємства, а також сильним засобом у
боротьбі з конкурентами.
Ціна є не тільки інструментом формування доходу, а й інструментом
узгодження інтересів. Така роль ціни дає змогу використовувати її як
ефективний спосіб боротьби за покупця, що й призводить до виникнення час
від часу так званих "цінових війн". Це явище дедалі частіше можна
спостерігати на ринку України, але йому все ще недостатньо приділено уваги
з боку вітчизняних науковців.
Однією з основних проблем розроблення стратегії ціноутворення є
необхідність узгодження не тільки зовнішніх інтересів (продавець-споживач,
виробник-продавець, виробники-конкуренти, продавці-конкуренти), а й
внутрішніх. Основне протиріччя у сфері ціноутворення виникає між
фінансовими, виробничими та маркетинговими службами.
Метою дослідження є вивчення основних факторів та можливих
варіантів вирішення проблем, які виникають внаслідок утворення ціни на
підприємстві.
Ціноутворення – це одна з найважливіших складових маркетингової
діяльності будь-якого підприємства.
Від того, наскільки грамотно і продумано побудовано ціноутворення, а
отже, наскільки продумана цінова політика фірми, залежать її комерційні
результати.
Суть ціноутворення полягає в тому, щоб визначити, які ціни необхідно
встановити на товари (послуги), щоб заволодіти частиною ринку, забезпечити
конкурентоспроможність даного товару за ціновими показниками і визначити
обсяг прибутку.
Проводячи певну цінову політику, фірма активно впливає як на обсяг
продажів, так і на розмір одержуваного прибутку. Зазвичай організація не
ставить за мету отримання моментальної «наживи», реалізуючи товар
(послугу) за максимальною ціною.

3
Суть процесу ціноутворення

Ціноутворення – це процес встановлення ціни на товар або послугу. Ціна

визначається різними факторами, такими як витрати на виробництво або
надання послуги, рівень попиту на товар або послугу, конкуренція на ринку,
рівень прибутку, який компанія прагне отримати тощо.
Ціноутворення може бути проведене за різними методиками, такими як
стратегія витрат, стратегія конкурентоспроможності, стратегія споживацької
цінності тощо. Компанії можуть також використовувати різні моделі
ціноутворення, такі як "ціна-лідер", "ціна-суперника", "дисконтна стратегія"
тощо.
Правильне ціноутворення є важливою складовою успішної стратегії
бізнесу, оскільки воно може впливати на дохід, прибуток, рівень
конкурентоспроможності та інші аспекти діяльності компанії.
Процес ціноутворення здійснюється на основі методології.
Методологія ціноутворення – це система підходів та методів, які
використовуються для визначення оптимальної ціни на товар або послугу. Це
може включати в себе різноманітні стратегії, які дозволяють встановити ціну,
що максимізує прибуток компанії або забезпечує оптимальний баланс між
прибутком і ринковою часткою.
Найбільш поширені методи ціноутворення включають:
1. Вартісний підхід - встановлення ціни на основі вартості виробництва
товару або послуги, включаючи витрати на матеріали, працю та інші
витрати, пов'язані з виробництвом.
2. Конкурентний підхід - встановлення ціни на основі цін конкурентів на
ринку.
3. Підхід, заснований на попиті - встановлення ціни на основі рівня попиту
на товар або послугу на ринку.
4. Психологічний підхід - встановлення ціни на основі психологічних
чинників, таких як сприйняття покупців про якість продукту або
послуги, його статус, імідж тощо.
5. Підхід, заснований на маржі - встановлення ціни з метою отримання
певної маржі прибутку, яка розраховується як різниця між ціною
продажу та вартістю виробництва.
6. Компанії можуть використовувати один або комбінацію декількох
методів для встановлення цін на свої товари та послуги в залежності від
особливостей їхнього бізнесу та ринку, на якому вони працюють.

4
 В умовах адміністративного регулювання економіки всі елементи ціни
виступають у формі нормативів, встановлених керуючими органами. В умовах
ринкової економіки ціна не є нормативом. Основний масив цін представлений
вільними цінами, використовувані разом з ними регульовані ціни не ідентичні
фіксованим адміністративним цінам. Ступінь свободи, важелі цінового
регулювання неоднакові і залежать від специфіки конкретної галузі і
виробництва. Це методичний аспект ціноутворення. Із поняттям "методологія
ціноутворення" пов'язують таку категорію, як модель ціни.
Модель ціни – це найбільш принципова форма виразу ціни як економічної
категорії. Модель ціни, як і методологія ціноутворення, визначається в першу
чергу типом господарської системи. Тип господарської системи, пов'язана з
ним методологія ціноутворення, модель ціни — ось вихідні умови, що
визначають цінову поведінку учасників господарського процесу.
Цінові методи – це методи формування цін на товари і послуги в рамках
прийнятої цінової стратегії.
Механізм ціноутворення в умовах ринкових відносин проявляється через
ціни, їх динаміку. Динаміку цін формують два важливих фактори –
стратегічний і тактичний.
Стратегічний фактор проявляється тоді, коли ціни утворюються на основі
вартості товарів. Навколо вартості постійно відбуваються коливання цін.
Процес цей дуже складний. Тактичний фактор виражається в тому, що ціни на
конкретні товари формуються під впливом кон'юнктури ринку.
Перший фактор – це фактор довгострокового, перспективного результату,
другий може часто змінюватися (в днях, годинах і т.д.), оскільки динаміка
кон'юнктурних зрушень дуже висока. Як перший, так і другий фактори є дуже
важливими в умовах ринкової економіки, і ними потрібно досконало
оволодіти і навчитися користуватись.
Перший фактор ставить у найбільш сприятливі умови ті підприємства, що
мають сучасну техніку, технологію, користуються передовими методами
організації праці і т.п.
Другий – ті підприємства, що досконало і швидко вміють користуватися
кон'юнктурою ринку. В цьому випадку потрібні гнучкість, ретельна
підготовка виробництва і виробничої інфраструктури, детальне вивчення
ринку (маркетинг), а також високопрофесійні виконавці (кадри).
Проте найбільшу впевненість в успіху і виграш отримують на ринку ті
підприємства, що мають можливість використовувати обидва фактори.

5
 Проблеми ціноутворення, проблемні фактори пов’язані з
ціноутворенням

Можна виділити наступні проблемні фактори, пов’язані із ціноутворенням:

1. Конкуренція. Ціноутворення у конкурентному середовищі може бути
досить складним завданням. Якщо ринок має багато постачальників,
кожен з них буде старатися залучити клієнтів за допомогою знижок,
промоакцій та інших методів. Це може призвести до зниження цін на
товари або послуги, що зменшує прибуток підприємства. Наприклад,
компанії Coca-Cola та PepsiCo змагаються одна з одною за частку ринку
напоїв, що привело до багатьох рекламних кампаній, знижок та інших
пропозицій.
2. Коливання попиту. Ціноутворення також може стати проблемою, коли
попит на товари або послуги змінюється. Наприклад, попит на курортні
послуги зазвичай зростає в літні місяці, тому ціни можуть бути високими
протягом цього періоду. Але в зимовий період попит зменшується, тому
компанії знижують ціни, щоб збільшити попит.
3. Витрати на виробництво. Витрати на виробництво можуть бути великим
фактором, який впливає на ціну товару або послуги. Якщо витрати на
сировину, працю або транспортування збільшуються, то ціни на товари
або послуги також можуть збільшуватися. Наприклад, коли ціни на
нафту зростають, ціни на автомобілі також можуть збільшуватися.
4. Правові обмеження. Ціноутворення може бути обмежене правовими
нормами, що призводить до проблем зі встановленням цін. Наприклад,
у багатьох країнах існую
Іншим проблемним фактором є залежність ціни від зміни затрат на
виробництво продукту. Якщо затрати зростають, то зазвичай зростає і ціна,
щоб забезпечити прибуток для компанії. Однак, якщо затрати
зменшуються, то чи буде компанія знижувати ціну на продукт? Це залежить
від багатьох факторів, таких як конкуренція на ринку, стратегія компанії,
потреба у збереженні прибутку та інші фактори.
Також, проблемним фактором є визначення споживчої цінності товару.
Ціна повинна відображати споживчу цінність товару для покупця, але
визначення цієї цінності може бути досить складним. Споживча цінність
залежить від багатьох факторів, таких як якість товару, функціональність,
дизайн, бренд та інші. Однак, якщо ціна не відповідає споживчій цінності
товару, то покупці можуть звернутися до конкурентів, що може призвести
до втрати ринкової частки.

6
 Нарешті, ще одним проблемним фактором є визначення оптимальної
цінової стратегії для компанії. Цінова стратегія може варіюватися від
стратегії високої ціни до стратегії низької ціни, і кожна з них має свої
переваги та недоліки. Наприклад, стратегія високої ціни може забезпечити
високий рівень прибутку, але вона може також призвести до втрати
ринкової частки через конкуренцію. Стратегія низької ціни може збільшити
обсяг продажів, але вона може також призвести до зниження рівня
прибутку.
Отже, процес ціноутворення може бути дуже складним і пов'язаним з
численними проблемними факторами. Деякі з цих факторів включають
нестабільність ринку, високі витрати на виробництво, зміни в
конкурентному середовищі, нестачу ресурсів та багато іншого.
Для того, щоб успішно цінувати товари та послуги, потрібно
враховувати не лише витрати, але й конкурентність, попит, сезонність,
якість та інші фактори, які можуть впливати на ціну. Ціноутворення є
важливою складовою маркетингу та бізнесу загалом, тому вирішення
проблем, пов'язаних з ціноутворенням, може мати значний вплив на успіх
бізнесу.

Основні підходи до проблем ціноутворення

Основні стратегії ціноутворення, які може використовувати керівництво

фірми, включають:
1. встановлення цін на новий продукт;
2. встановлення цін на наявні продукти та послуги;
3. ціноутворення в межах товарної групи;
4. встановлення цін на основі географічних факторів;
5. встановлення цін зі знижками та зарахуваннями; встановлення цін з
метою стимулювання збуту;
6. встановлення дискримінаційних цін.
Концепція нового товару є відносним поняттям, оскільки з появою
товару він починає старіти. Якщо фірма не забезпечила свій товар
патентним захистом, аналогічний товар може бути запропонований
конкуруючим підприємством, тому фірма повинна застосовувати стратегії
прориву для збуту свого товару.

7
 Основними маркетинговими стратегіями встановлення ціни на новий
товар є:
1. "Збирання вершків" — встановлення високої ціни від початку
просування на ринок нового або вдосконаленого продукту. У цьому разі
сподіваються на споживачів, здатних купити продукт за такою ціною. Вона
прийнятна тоді, коли попит на товар дуже високий за великої кількості
покупців; якщо витрати дрібносерійного виробництва потребують
негайного поновлення; як механізм "знищення" конкурентів, які не
витримують цінового тиску. Висока ціна підтверджує якість.
Стратегію "збирання вершків" головні фірми галузі застосовують у
таких випадках:
• виходячи на ринок з абсолютно новими виробами, що не мають
аналогів і перебувають на початковій стадії життєвого циклу;
• формуючи новий товар;
• працюючи на сегменті ринку, де попит не залежить від динаміки цін.
Така стратегія виправдана тоді, коли є гарантія, що найближчим часом
на ринку не загостриться конкуренція. Це можливо в таких випадках: нові
продукти захищені патентами; в основу їх виробництва покладено значні
винаходи або результати великомасштабних і дорогих науково-дослідних
та дослідно-конструкторських розробок; конкуренти вважають надто
високими витрати на освоєння нового ринку (реклами); сировина та
матеріали, що необхідні для виробництва, надаються в обмеженій
кількості. У цьому разі підприємства-виробники є монополістами і їх мета
– максимізувати короткостроковий прибуток доти, поки новий ринок не
стане об'єктом конкурентної боротьби.
2. Упровадження продукту на ринок – встановлення нижчої ціни, ніж на
аналогічні товари на ринку. Ціна продукту, що впроваджується на ринок,
заздалегідь занижена. В окремих ситуаціях така стратегія ціноутворення
зумовлена прагненням підприємства збільшити свою частку на ринку. З
огляду на фінансовий аспект діяльність підприємства, яке обрало таку
стратегію, може характеризуватися як збільшенням розміру прибутку й
прибутку на вкладений капітал, так і значним зниженням рентабельності.
3. "Психологічні ціни" – дещо нижчі від певної суми (наприклад, 99 грн);
така ціна створює у споживача психологічне враження нижчої ціни.
4. Лідерство на ринку або в галузі – встановлюється відповідно до ціни,
запропонованої головними конкурентами на ринку, – переважно провідною
фірмою галузі. Ціна лідера не допускає встановлення ціни на нові вироби
відповідно до рівня цін головної компанії на ринку. Ціна на новий виріб
8
може відхилятися від ціни компанії-лідера лише в певних межах, що
визначаються якісною та кількісною перевагою продукції підприємства над
виробами головних фірм на ринку.
5. Ціни з відшкодуванням витрат виробництва – встановлюються з
урахуванням фактичних витрат на виробництво продукції й середньої
норми прибутку на ринку або в галузі.
6. Престижні ціни – встановлюються на вироби найвищої якості, що
мають особливі, неперевершені властивості.
Маркетингові стратегії за географічним принципом.

Такі стратегії передбачають прийняття рішення про встановлення

фірмою різних цін для споживачів у різних регіонах країни. Доставка
товарів клієнтам, які перебувають на певній відстані, обходиться фірмі
дорожче, ніж доставка найближчим клієнтам.
Найчастіше використовують такі варіанти встановлення цін:
1. Встановлення ціни FОВ у місці вироблення товару. За цією системою
товар передається перевізнику на умовах франко-вагон, після чого всі права
на товар і відповідальність за нього переходять до замовника, який оплачує
всі витрати, пов'язані з транспортуванням від місця розташування заводу
до місця призначення товару.
Переваги: цей метод дає змогу найдостовірніше оцінити транспортну
роботу, оскільки кожний замовник оплачує її самостійно.
Недоліки: для віддалених клієнтів продукція коштує дорожче, ніж для
найближчих.
2. Встановлення єдиної ціни із зарахуванням до неї витрат на доставку.
Цю стратегію застосовують на противагу FOB. Фірма стягує єдину ціну із
зарахуванням до неї однакової суми транспортних витрат незалежно від
віддаленості клієнта.
Переваги: простота обслуговування і можливість рекламування єдиної
ціни в загальнодержавному масштабі.
3. Встановлення зональних цін. Цей метод є середнім між встановленням
ціни FOB і єдиної ціни з урахуванням витрат, пов'язаних з доставкою
товарів. Фірма виокремлює дві або кілька зон. Замовники, які перебувають
у межах однієї зони, сплачують одну ціну, у межах іншої зони – іншу.
Споживачі в межах кожної окремої цінової зони не мають жодних цінових
переваг один перед одним.
9
 4. Встановлення цін стосовно базисного пункту. За цією стратегією
продавець обирає певне місто як базисне і стягує з усіх замовників
транспортні витрати в сумі, що дорівнює вартості доставки з цього пункту
незалежно від того, звідки насправді відвантажується товар.
Переваги: водночас з підвищенням сумарної ціни для замовників, які
розміщуються поблизу підприємства, для віддалених замовників ця ціна
знижується.
5. Встановлення цін з прийняттям на себе витрат щодо доставки. У
цьому разі, щоб забезпечити надходження замовлень, продавець частково
або цілком бере на себе фактичні витрати на доставку товару. Можливо, він
вважає, що зможе в такий спосіб розширити обсяги своєї діяльності. Як
наслідок, середні витрати збільшуються, покриваючи транспортні витрати.
Маркетингові стратегії знижок і зарахувань

Як винагороду споживачам за певні дії (попередня оплата рахунків,

придбання великого об'єкта, поза сезонні закупівлі), багато фірм готові
знизити ціну.
1. Знижка за платежі готівкою – зниження ціни для покупців, які
оперативно сплачують рахунки. Наприклад, умова "2/10, Нетто 30"
означає, що платіж має бути здійснений протягом 30 днів, але
продавець може зменшити суму платежу на 2 %, якщо покупець
розрахується протягом 10 днів.
2. Знижка за кількість придбаного товару – зниження ціни для покупця,
який купує велику кількість товару. Наприклад, умова "10 грн за 1
шт. при купівлі менше 100 шт.; 9 грн за 1 шт. при купівлі 100 шт. і
більше". Знижки стимулюють споживача купувати в одного
продавця, а не в кількох.
3. Функціональні знижки (знижки у сфері торгівлі). Ці знижки
виробники пропонують службам товароруху, що виконують певні
функції, пов'язані з продажем товару, його зберіганням, веденням
обліку. Виробник може пропонувати різноманітні функціональні
знижки службам різних торгових каналів, оскільки вони надають
йому різні за характером послуги. Водночас він має пропонувати
єдину знижку для всіх служб, що входять до складу окремого каналу.
4. Сезонні знижки – зниження ціни для споживачів, які купують поза
сезонні товари. Сезонні знижки дають змогу продавцеві
підтримувати стабільний рівень виробництва протягом року.
5. Зарахування – ще один вид знижок. Наприклад, товарообмінне
зарахування – це зниження ціни на новий товар за умови, що
10
 покупець здав старий. (Найчастіше застосовується в торгівлі
автомобілями або іншими товарами тривалого користування.). Під
зарахуваннями, спрямованими на стимулювання збуту, розуміють
виплати або знижки з ціни для винагороди дилерам за участь у
програмах реклами і підтримки збуту.
Маркетингові цінові стратегії, спрямовані на стимулювання збуту:

• універсами й універмаги встановлюють на деякі товари занижені ціни

з метою залучення покупців, сподіваючись, що вони водночас
придбають й інші товари зі звичайними націнками;
• з метою залучення більшої кількості клієнтів у певні проміжки часу
продавці користуються цінами для особливих випадків. Так, для
споживачів щороку проводять передноворічний розпродаж товарів;
• іноді виробники пропонують купувати товар у дилерів, надаючи
знижку в ціні за платіж готівкою в обумовлені терміни. Така знижка
— гнучкий спосіб скорочення товарних запасів у періоди
ускладнення збуту без зниження прейскурантних цін.
Маркетингові стратегії дискримінаційних цін.

У разі встановлення дискримінаційних цін фірма продає товар за двома

або більше різними цінами без урахування різниці у витратах.
При цьому застосовують певні маркетингові стратегії:
1. З урахуванням категорій споживачів – різні покупці за той самий
товар сплачують різні ціни.
2. З урахуванням варіанта товару – різні варіанти товару продають за
різними цінами, але без урахування різниці у витратах на
виробництво.
3. З урахуванням місцезнаходження – товар продається за різними
цінами в різних районах. При цьому витрати на його виробництво та
пропозиція в цих районах однакові (квитки в театр залежно від ряду
й місця).
4. З урахуванням часу. Для того щоб стратегія встановлення цінової
дискримінації дала очікувані результати, повинні виконуватись певні
умови:
• ринок має піддаватися сегментуванню, а отримані сегменти –
різнитись інтенсивністю попиту;

11
 • споживачі сегмента, де товар продають за низькою ціною, не
повинні мати змоги перепродати його дорожче в тому сегменті, де
такий товар фірма продає за вищою ціною;
• конкуренти не повинні мати змоги продавати товар дешевше в
сегменті, де фірма пропонує його за високою ціною;
• витрати, пов'язані із сегментуванням ринку й спостереженням за
ним, не повинні перевищувати суми додаткових надходжень, що
утворяться внаслідок цінової дискримінації;
• встановлення дискримінаційних цін не повинно викликати у
споживачів обурення і породжувати ворожість;
• застосовувана фірмою конкретна форма цінової дискримінації не
повинна бути протиправною щодо чинного законодавства.

Вибір методу ціноутворення

Під час встановлення ціни на товар фірма враховує графік попиту,

розрахункову суму витрат та ціни конкурентів. В цій ситуації, ціна товару
повинна бути достатньо високою, щоб забезпечити прибуток, але не
занадто високою, щоб зберегти попит на товар. У маркетингу існує три
розуміння, якими керуються при призначенні ціни: мінімально можлива
ціна, максимальна ціна та ціна, яка відповідає середньому рівню цін
конкурентів.
Фірми використовують різні методики розрахунку цін, враховуючи
мінімум одне з цих розумінь, але найпростішим способом є нарахування
визначеної націнки на собівартість товару.
Визначення ціни на товар є важливою стратегічною задачею для фірми,
яка впливає на її прибуток та попит на товар.
Чи раціонально використовувати стандартні націнки при формуванні
цін? Зазвичай, ні. Будь-яка методика розрахунку, яка не враховує
особливості поточного попиту та конкуренції, малоймовірно дозволить
встановити оптимальну ціну. Історія роздрібного бізнесу заповнена
могилами торговців, які стійко прихильні до своїх стандартних націнок,
тоді як їх конкуренти встановлювали ціни зі знижками.
Методика ціноутворення на основі націнок залишається популярною з
різних причин:
• По-перше, відносно легко розрахувати ціну, яка включає в себе
націнку на собівартість. Це дає продавцям змогу зменшити проблеми
з ціноутворенням, оскільки вони зазвичай знають більше про

12
 витрати, ніж про попит. Ціни не потребують частої корекції в
залежності від змін попиту.
• По-друге, якщо всі фірми галузі використовують цей метод, ціни на
їхні товари швидше за все будуть подібними, що знижує цінову
конкуренцію.
• По-третє, багато людей вважають метод "середні витрати плюс
прибуток" більш справедливим як для продавців, так і для покупців.
Цей метод забезпечує продавцям прибуток, не виникає збитків від
високого попиту, і дозволяє зберігати справедливу норму прибутку
на капітал.
Розрахунок цін на основі аналізу беззбитковості і забезпечення
цільового прибутку також є популярним методом ціноутворення.
Існує ще один метод ціноутворення на основі витрат, який полягає у
розрахунку ціни з урахуванням бажаного рівня прибутку. У цьому випадку
фірма встановлює ціну так, щоб забезпечити собі певний рівень прибутку.
Такий підхід застосовують багато компаній, серед яких і корпорація
"Дженерал Моторс", яка призначає ціни на свої автомобілі з урахуванням
бажаного рівня прибутку в 15-20% на вкладений капітал. Цим методом
також користуються підприємства комунальних служб, які мають
обмеження на розміри норми прибутку.

13
Висновок

З мінливістю ситуації на ринку продукції потрібно розглядати

ціноутворення як процес, що залежить від багатьох факторів. В таких
умовах використання одного методу ціноутворення та увага до окремих
факторів стають неможливими. Натомість потрібно поєднувати різні
методи та враховувати різні фактори, щоб отримати обґрунтовану та
конкурентоспроможну ціну на продукцію, яка допоможе підприємству
розвиватись. Ці методи повинні враховувати вплив витрат на
ціноутворення, конкурентів, держави, споживачів та інших факторів.
Фінансове положення підприємств на сьогодні нестабільне, що створює
труднощі з забезпеченням виробництва та впровадженням нових
технологій. Ринок вимагає нових методологічних підходів до
ціноутворення та комплексного підходу до їх вирішення.
Ціна є одним з найважливіших інструментів регулювання економіки. Її
регулювання охоплює багато напрямів, таких як підпорядкування
виробництва потребам суспільства, зниження витрат на виробництво,
упровадження нових технологій та підвищення якості продукції. Ціна є
складовою загальної економічної й соціальної політики держави,
забезпечує рівні умови для розвитку всіх форм власності та позитивно
впливає на збалансування ринку засобів виробництва, товарів і послуг.

14
Список використаної літератури

1. Безкоровайна С.В. Дослідження підходів до формування ціни на

підприємстві. Актуальні проблеми мікроекономіки/ Вісник
Рівненського державного технічного університету 2003р. — №2(20). –
с.49-52.
2. Бланк И.А. Финансовый менеджмент./ 2-е изд., перераб. и доп. — К.:
Эльга, Ника-Центр, 2004. с.68-73.
3. Базілінська О.Я., Мініна О.В. Мікроекономіка / К.: «Центр учбової
літератури», 2009р. – с. 247-249 .
4. Войчак А. В. Маркетинг: Навч.-метод, посіб. для самостійного вивчення
дисципліни. — К.: КНЕУ, 1999.
5. Гаркавенко С. С. Маркетинг: Підручник. — К.: Лібра, 2002.
6. Старостіна А.О.,Зозульов О.В. Маркетинг:Навч.посіб. – 2-ге
вид.,перероб.і доп. – К.: Знання-Прес,2003.- 326с.
7. Шкварчук Л.О. Ціноутворення / Підручник. – К.: Кондор, 2006р. – с 143-
146.

15