Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

Факультет бізнесу і права
Кафедра фінансів, обліку і підприємництва

Самостійна робота
з дисципліни організація торгівлі
на тему « Торгівля на ринках »

Виконала студентка 3 курсу

Групи 10-351
Савицька Ліна
Перевірив: Федорчук О.М

Херсон-2022
 План:
1. Вступ;
2. Сутність торгівлі та її функції
3. Сутність ринків та їх функції
4. Сутність торгівлі на ринках
5. Висновок
6. Література

Вступ:
_______________________________________________________________
В ринковій економіці торгівля є найбільш розповсюдженою сферою
підприємницької діяльності та сферою застосування праці.
Призначення торгівлі полягає в тому, що вона забезпечує доведення
споживчих товарів і послуг від виробника до споживача посередництвом
купівлі продажу.

Торгівля – форма економічного зв’язку між виробництвом і споживанням,

що здійснюється безпосередньо ринком.

Сфера товарного виробництва → Сфера товарного обігу → Сфера

споживання

Питання 2. Сутність торгівлі та її функції

___________________________________________________________________________
Торгівля виникла на відповідному етапі розвитку суспільства, а саме тоді,
коли окремі виробники почали виготовляти продукції більше, ніж їм було
потрібно для своїх власних потреб. Попередником торгівлі був
натуральний обмін продуктами праці, який виник ще в надрах первісно-
общинного ладу.
Важливим стимулом розвитку обміну був перший великий суспільний
розподіл – це відокремлення скотарства від землеробства. Відповідно
обмін ставав частішим явищем. Перехід від випадкового до регулярного
обміну виник унаслідок другого великого суспільного розподілу праці –
відокремлення ремесла від землеробства.

Значний поштовх у розвитку обміну дало виникнення міст. Поряд із цим,

важливою економічною передумовою розвитку регулярного обміну була
поява приватної власності на знаряддя та засоби виробництва і предмети
праці.

У різних державах, з різним рівнем розвитку суспільних фондів

споживання, де продукти праці виробляються як товари, їх рух із сфери
виробництва у сферу споживання здійснюється з допомогою товарного
обміну. Наявне товарне виробництво і товарно-грошові відносини
обумовлюють наявність товарного обігу. Товарний обіг має три форми:

- матеріально-технічне постачання народного господарства;

- закупівля сільськогосподарських продуктів і сировини;

- торгівля товарами народного споживання.

На макроекономічному рівні товарний обіг виступає як об’єктивна

необхідність процесу відтворення. Якщо товари не будуть реалізовані, то
виробництво не відшкодує свої витрати, не будуть вивільнені вкладені у
товари грошові засоби. Торгівля сприяє реалізації виробленого
суспільством сукупного суспільного продукту за певний період.
Нормальне функціонування сфери товарного обігу означає, що потреби
населення задовольняються.

Торгівля здійснює обіг товарів народного споживання. За своїм

матеріальним змістом торгівлясамостійною галуззю народного
господарства.   представляє обмін одного виду праці – товарів на інший
еквівалентний праці – гроші. В організаційному відношенні торгівля є

Вона є однією з могутніших галузей економіки будь-якої держави як за

обсягом діяльності, так і за чисельністю зайнятого в ній персоналу, а
підприємства цієї галузі є найбільш масовими.

Торгівля, реалізуючи вироблену продукцію, звільняє виробників від цієї

функції (або зводить її до мінімуму) і забезпечує процес просування
товару від виробника до споживача.
Торгівля є найважливішою сферою формування і стабілізації споживчого
ринку, координуючою ланкою в системі міжгалузевих, регіональних та
міжрегіональних зв’язків, дієвим механізмом задоволення соціальних
потреб.

На сучасному етапі розвитку держави передбачається функціонування

торгівлі на основі наступних принципів:

- організаційно-господарська незалежність;

- відкритість (доступність торговельних послуг для всіх категорій

споживачів, пріоритетне врахування їх інтересів, запобігання
дискримінації покупців);

- цивілізованість (високий рівень торговельного обслуговування);

- самоокупність (повернення суб’єктами господарювання витрат у процесі

торговельної діяльності, запобігання банкрутству і фінансової
неплатоспроможності підприємств);

- конкурентоспроможність суб’єктів господарювання;

- урегульованість (відповідне реагування торговельної сфери на вплив

координуючих і корегуючих зовнішніх факторів через систему правових,
науково-технічних, інвестиційних, соціально-політичних та інших
механізмів державного регулювання);

- контрольованість – попередження і профілактика порушень та

зловживань.

Функції торгівлі:

Торгівля як галузь господарської діяльності має розгорнуту мережу

оптових і роздрібних підприємств, забезпечує зберігання, транспортування
і реалізацію товарної продукції, предметів споживання. Рівень розвитку
торгівлі характеризує обсяг і структуру споживання в країні. Торгівля
інформує і впроваджує нові товари, виробництво яких тільки починається,
які для споживачів є ще невідомими. Таким чином, розвиток торгівлі,
будучи обумовлений рівнем і темпами розвитку виробництва товарів, в
свою чергу, здійснює вплив на промисловість, сільське господарство з
одного боку , і на споживання людей – з іншого. Важливе значення
торгівлі в тому, що вона сприяє особистій матеріальній зацікавленості
людей у підвищенні продуктивності праці, в збільшенні виробництва, в
більш повному задоволені потреб.

Під поняттям “функція” слід розуміти коло питань, які відносять до

господарської діяльності, що вирішуються тільки цією галуззю народного
господарства.

Торгівля виконує наступні функції:

1) доведення товарів до споживачів;

2) продовження процесу виробництва у сфері товарного обігу (сортування,

комплектування, пакування);

3) зміна форм вартості з товарної на грошову;

4) надання торгових послуг населенню в процесі реалізації товарів.

Поняття торгівлі містить Велика Радянська Енциклопедія, відповідно до

якої під торгівлею розуміють галузь народного господарства, що
забезпечує обіг товарів, їхній рух зі сфери виробництва до сфери
споживання.

Перехід України від планової економічної системи до ринкової, яка

грунтується на різних формах власності, поява нових суб'єктів
господарювання різних організаційно-правових форм та інше сприяло
розвитку господарських відносин, що стало поштовхом для удосконалення
господарського законодавства, зокрема, такої її підгалузі, як торгове
право. Як вже зазначалося, сучасна економічна наука під терміном
"торгівля" (у широкому значенні) розуміє весь обіг товару, "діяльність,
спрямовану на розподіл матеріальних благ". Із метою закріплення
правової сутності торгівлі (як професійної діяльності) ст. 263 ГК визначає
господарсько-торговельну діяльність як господарську діяльність, що
здійснюється суб'єктами господарювання у сфері товарного обігу,
спрямовану на реалізацію продукції виробничо-технічного призначення і
виробів народного споживання, а також допоміжну діяльність, яка
забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних послуг.

Таким чином, законодавець відмежовує ту діяльність, яка за своєю суттю

не є господарською (професійною), хоча в економічному і правовому
значенні може належати, в окремих випадках, до торгівлі. Так, згідно з
Декретом Кабінету Міністрів України від 17.03.93 р. № 24-93 "Про
податок на промисел"1, не є господарською діяльністю здійснення
фізичними особами (які не зареєстровані як суб'єкти підприємництва)
несистематичного, не більше чотирьох разів протягом календарного року,
продажу вироблених, перероблених та куплених речей, продукції, товарів.
При цьому також не належить до господарської (професійної) діяльності
продаж вирощеної в особистому підсобному господарстві, на присадибній,
дачній, садовій і городній ділянках продукції рослинництва, худоби,
кролів, нутрій, птиці (як у живому вигляді, так і продукції їх забою в
сирому вигляді та у вигляді первинної переробки), продукції власного
бджільництва, а також продаж автотранспортних засобів, які перебувають
у приватній власності громадян, якщо вони реалізуються один раз
протягом року.

Необхідно зазначити, що господарсько-торговельна діяльність закладена у

зміст господарської діяльності. Стаття З ГК України визначає такі
елементи змісту господарської діяльності, як виробництво та реалізація
продукції, виконання робіт, надання послуг. А в ПК України поняття
"торговельна діяльність" (п. 14.1.246.) має такий зміст - роздрібна та
оптова торгівля, діяльність у торговельно-виробничій (ресторанне
господарство) сфері за готівку, інші готівкові платіжні засоби та з
використанням платіжних карток.

Питання 3: Сутність ринків та їх функції

Ринок - поняття більш широке і містке. Це і магазини, універмаги,
універсами, різні палатки, де продаються продукти харчування, одяг,
взуття, товари щоденного вжитку. Є ринки, на яких продаються і
купуються цінні папери (акції, облігації). Це фондові біржі. На товарних
біржах, де пропонуються товари (зерно, цукор, цемент) за стандартними
якісними показниками, покупці та продавці вступають у конкретні
відносини. Два учасники або більше беруть на себе юридичні
зобов'язання, якими визначаються їхні дії та відповідальність. Ці та інші
відносини між продавцями і покупцями з приводу існуючих та
потенційних товарів утворюють ринки.

Ринок - це обмін, який здійснюється за законами товарного

виробництва і обігу. Проте, коли мова йде про ринок як сфери обміну,
слід мати на увазі, що це не просто сфера обміну (він може відбуватися і у
неринковій формі - наприклад, бартеру), а така сфера, в якій обмін товарів
здійснюється за суспільною оцінкою, що знаходить своє відбиття у ціні.
Інакше кажучи, збалансування актів купівлі-продажу має досягатися за
допомогою цін. Це положення має надзвичайно важливе значення, тому
що лише ринок виконує роль механізму, через який досягається рівновага
попиту і пропозиції.
Як бачимо, ринок - це механізм координації різноманітної діяльності
людей через систему цін. Виникає запитання: як же діє ринковий
механізм, чому виробники, яких тисячі й мільйони, виробляють одяг,
взуття, продукти харчування, автомобілі, телевізори, верстати, книжки,
відтворюють економічний порядок, а не хаос, анархію?

Ринок забезпечує зв'язок між виробництвом і

споживанням, пропорційність процесу відтворення, його
цілісність. Тут відбувається суспільне визнання створеного продукту,
суспільного характеру праці, що втілюється в ньому. Будь-яка споживна
вартість починає служити людям лише після її реалізації, а праця,
витрачена на виробництво товару, стає суспільне необхідною.
Відбувається це завдяки досягненню рівноваги між попитом і
пропозицією. На ринку кількість товарів, яку хочуть купити покупці, має
відповідати кількості товарів, яку хочуть продати продавці. У цьому разі
ціни встановлюються на рівні попиту і пропозиції, що й веде до рівноваги.
Отже, ціна рівноваги - це ціна, за якої пропозиція відповідає
попиту. Рівновага ринкових цін забезпечує збалансованість між різними
галузями виробництва, виробничою і невиробничою сферами, між сумою
вартостей і цін товарів, між платоспроможним попитом і пропозицією.
Якщо ж рівноваги між попитом і пропозицією немає, то ринок через такий
його важіль, як ціна, впливає і на виробництво. Недостатня кількість
певних споживних вартостей на ринку призводить до підвищення на них
цін і навпаки. Це, в свою чергу, впливає на виробництво, зумовлює його
розгортання або скорочення.

Ефективний ринок
Якщо запаси товарів реалізуються за цінами, близькими до ціни рівноваги,
ринковий механізм працює ефективно, а подібні ринки є ефективними.
Найефективніше ринки функціонують в умовах чистої конкуренції, де
відтворюються основні ознаки "вільного ринку".
Ці ознаки сформульовані світовою економічною наукою і зводяться ось до
чого:
 необмежена кількість учасників конкуренції, абсолютно вільний
доступ до ринку і такий же вільний вихід з нього. Вільному ринку
відповідають будь-які форми власності, крім державної;
 абсолютна мобільність матеріальних, трудових, фінансових та інших
ресурсів. Кожний учасник конкуренції вкладає гроші в акції,
 облігації та інші цінні папери для отримання доходу. Це можливо
лише при залученні додаткових ресурсів та розширенні
виробництва;
 вироби на ринку однорідні (тобто "одне яблуко не гірше за інше");
 наявність у кожного учасника конкуренції повного обсягу
інформації про попит, пропозицію, ціни, норму прибутку тощо;
 у системі вільного ринку немає місця будь-яким типам монополії,
виключені інфляція, безробіття, надвиробництво.
Ознайомившись з такими ознаками "вільного ринку", будь-хто зробить
висновок: такого ринку немає і ніколи не може бути. Водночас стане
зрозумілим і те, що будь-який реально функціонуючий ринок (його ще
називають конкурентним, або операційним) має в собі елементи вільного.
Поняття "вільний ринок" - це не стихія і анархія, як інколи думають.
Він має зовсім інший зміст: надання права вільного вибору споживачеві
того чи іншого блага у межах доходів, якими володіє населення, і рівня
цін, що склалися. Це має забезпечити: по-перше, незалежність
економічного суб'єкта від владних структур та їхніх чиновників; по-друге,
вільний вибір товару; по-третє, диктат на ринку споживача, а не
виробника.
Ринок є одним з найбільших досягнень
цивілізації, загальноекономічним явищем, характерним для будь-якого
способу виробництва, де діють закони товарного господарства.
Ринкові відносини динамічні, вони несуть в собі не тільки генетичну
пам'ять економічних перетворень, здійснених людством, а й особливості
історичних, економічних, природничих, соціально-політичних,
національних, культурних та інших умов розвитку різних країн. Реальний
стан цих умов визначає ступінь розвитку ринкових відносин. У зв'язку з
цим характер ринку і ринковий механізм (мотивація праці, критерії
ефективності, ступінь розвитку банківсько-кредитної системи, організація
та методи регулювання) у різних країнах мають значні відмінності.
Сучасний ринок як високорозвинений продукт цивілізації докорінно
відрізняється від ринку епохи вільної конкуренції. Для нього характерні
гарантований збут значної кількості товарів, соціальний захист
непрацездатного і малозабезпеченого населення, регулювання фінансової,
грошової, кредитної та цінової політики з боку держави, високі
організованість та виконавча дисципліна.

Функції ринку
Ринок є складним утворенням, що, з одного боку, являє собою сферу
обміну, сукупність процесів купівлі-продажу, які здійснюють
збалансування за рахунок цін, а з іншого - забезпечує зв'язок між
виробництвом і поживанням, безперервність процесу відтворення, його
цілісність
Більш повно і глибоко сутність ринку можна розкрити через функції, які
він виконує. Головні з них такі:
 регулююча,
 стимулююча,
 розподільча,
 інтегруюча.
Регулююча функція ринку забезпечує постійність зв'язків між різними
галузями виробництва, попитом і споживанням, встановленням пропорцій
в економіці та безперервність процесу відтворення. Через конкуренцію
ринкові відносини активно впливають на рівень витрат на виробництво
будь-якого товару, науково-технічний прогрес, на задоволення
платоспроможного попиту населення.
Внаслідок дії закону вартості, закону попиту та пропозиції, інших законів
ринкової економіки індивідуальна праця зводиться до суспільне
необхідної та визначення цінності товару. Без конкуренції, еквівалентного
обміну вартість не може бути визначена. Цей механізм сприяє
вирівнюванню прибутків підприємців різних галузей виробництва,
утворенню середньої норми прибутку, що досягається через перелив
капіталів між галузями. Останнє, в свою чергу, є регулятором пропорцій в
економіці.
У зв'язку з тим, що створена споживна вартість перетворюється на товар
лише після визнання її суспільством (після продажу), можна зробити
висновок, що споживач здійснює контроль над виробником. Якщо цього
немає, то в суспільстві принижується роль ринку як регулятора, що
призводить до наростання диспропорцій між попитом і пропозицією
товарів, виникнення дефіциту як загальноекономічного явища.
Визначаючи важливість регулюючої функції ринку, не можна
абсолютизувати її. У сучасних розвинених ринкових системах ринок
регулюється також державою і товаровиробниками. А це означає, що
методи регулювання можуть бути також державними і недержавними.
До державних належать:
 а) економічні важелі - кредити, податки, ціни, які встановлює
держава;
 б) адміністративні важелі - державне замовлення, державні
програми, правила укладання господарських договорів.
Недержавними є різні угоди між товаровиробниками про ринки збуту,
ціни, квоти тощо.
Стимулююча функція ринку полягає в тому, що вона сприяє заохоченню
тих, хто найбільш раціонально використовує чинники виробництва для
одержання найкращих кінцевих результатів, застосовуючи найновіші
досягнення науки, техніки, організації, стимулювання праці та управління.
Якщо суб'єкти господарювання не прагнутимуть до постійного
підвищення ефективності виробництва, їхні індивідуальні витрати
виробництва будуть вищими, ніж суспільне необхідні, вони будуть
неконкурентоспроможними і стануть банкрутами. А це означає, що ринок
виконує і розподільчу функцію.
У конкурентному середовищі ринкова ціна диференціює доходи
товаровиробників, виявляє переможців і переможених. Для перших
створюються умови щодо подальшого розвитку і процвітання, а для
других постає питання про їхнє існування. Відповідно відбувається і
соціальне розшарування суспільства за доходами - на багатих і бідних.
Ринок робить економіку єдиним цілим, розвиваючи систему
горизонтальних і вертикальних зв'язків (підприємств, галузей, регіонів), у
тому числі зовнішньоекономічних. У цьому виявляється інтегруюча
функція ринку.
Будучи за своєю природою інтернаціональним, ринок сприяє
проникненню товарів у різні країни і куточки світу. Обмін товарами між
країнами здійснюється за світовими цінами, які засновуються на
інтернаціональній вартості. Якщо ж на світовий ринок потрапляє товар,
витрати на виготовлення якого перевищують суспільне необхідні
інтернаціональні витрати праці, їхній власник стає
неконкурентоспроможним.
З викладеного можна зробити висновок, що результати діяльності
ринкового механізму є ефективними завдяки певному порядку, який діє в
економічній системі. Адам Сміт довів, що подібний порядок
встановлюється згідно з принципом "невидимої руки". Сутність
останнього полягає в тому, що кожна особа виходить з власної вигоди,
якою керує "невидима рука", мета якої - досягти найбільшої вигоди для
всіх. Адам Сміт вбачав за невидимою рукою непередбачену силу, яка
сприяє досягненню гармонії інтересів між особою і суспільством. Через це
він вважав будь-яке втручання держави у вільну конкуренцію шкідливим.
Історія спростувала таку категоричність, довівши, що "невидима рука"
призводить і до нераціональних витрат, неефективного ведення економіки,
соціальних суперечностей.
Світовий досвід переконливо засвідчив, що можливості ринкового
механізму не безмежні.
Умови формування ринку
Для того щоб була побудована ринкова економіка, функціонував реальний
ринок, який виконував би притаманні йому функції, мають бути відтворені
передумови, випробувані світовою практикою. До них належать:
 наявність суб'єктів ринкових відносин, які, будучи економічно та
юридичне незалежними, можуть вступати у рівноправні партнерські
відносини з приводу купівлі-продажу. Досягти цього можна
створенням різноманітних форм власності - індивідуальної,
приватної, акціонерної, державної, кооперативної, змішаної;
 еквівалентний обмін товарів. Ринок за своєю природою економічної
допомоги, пільг не визнає;
 конкуренція, яка надає усім суб'єктам господарювання можливість
вільної підприємницької діяльності: свободи вибору покупців,
постачальників, будь-яких контрагентів, примушує підприємців
застосовувати найпередовішу техніку і технологію, сприяючи цим
зменшенню витрат виробництва, підвищенню ефективності
економіки;
 вільне ціноутворення, що як елемент конкуренції та головний
механізм контрольно-регулюючої функції ринку сприяє поєднанню
інтересів суб'єктів економічного життя, стимулюючи їх раціонально
використовувати елементи виробництва;
 реальна інформація про ринок у його суб'єктів.
Якщо подібних умов не створено, то те, що називають ринком, є
псевдоринком, де гроші не виконують своїх функцій.
Законами, декретами, указами будь-якої владної структури ввести ринок
нікому і ніколи не вдавалося. Він є об'єктивною категорією. Проте
суспільство, в тому числі держава, можуть створити сприятливі умови для
його відтворення. Єдність економічних і юридичних передумов є
середовищем, в якому відтворюються ринкові відносини.

Питання 4: Сутність торгівлі на ринках

Торгівля на ринках як форма організації торговельно-сервісного

обслуговування являє собою сукупність одиничних актів купівлі-продажу,
що здійснюється в мережі ринків (ринковому господарстві) всіма
категоріями ринкових торговців і включає специфічну систему
торговельних, побутових та інших послуг продавцям і покупцям на
ринках.

Складність і специфічність торгівлі на ринках випливає з її сутності і

виявляється в такому:

 - характер більшості одиничних актів купівлі-продажу, що

відбуваються в мережі ринків, є тотожним аналогічним оборудкам у
мережі роздрібних торговельних підприємств, тобто є в основній
частині роздрібною торгівлею;
 - поступово диверсифікується від суто роздрібного до роздрібно-
гуртового характер одиничних актів купівлі-продажу в торгівлі на
ринках;
 - переважно інфраструктурний характер ринкового господарства
закладений у специфіці його основної діяльності, адже підприємство
ринків скеровує свої матеріальні, фінансові і людські резерви
передусім на створення умов для ведення ринкового торгу будь-ким
із суб'єктів господарської діяльності — товаровиробників чи
торговельних посередників;
 - інфраструктурний характер діяльності підприємств ринків є
основою для широкої диверсифікації торгівлі на ринках з іншими
видами господарської діяльності;
 - особливість торгівлі на ринках виявляється в структурі об'єктів і
складі суб'єктів даної форми торгівлі: через ринки реалізується
широкий асортимент продовольчих і непродовольчих товарів, який
мало чим відрізняється від асортиментного набору роздрібної
торговельної мережі;
 - торгівлю на ринках можна характеризувати як частково
організовану форму торгівлі, адже в ній можуть брати участь будь-
хто із членів суспільства (фізична особа) або група людей (юридична
особа), у господарському плані відособлені від підприємства ринків
і які будують свої відносини з ним на договірних засадах;
 - специфіка торгівлі на ринках закладена в її природі, найтісніше
пов'язаній з класичними категоріями ринку — оцінкою вартості
товару на основі співвідношення попиту і пропозиції

Активний розвиток торгівлі на ринках у сучасних умовах спричинила

низка факторів, внутрішньо притаманних вітчизняній економіці, зокрема:

 • орієнтація на суто ринкові закони, методи і принципи в

економічному механізмі суспільства;
  • реформування форм власності в усіх сферах господарської
діяльності;
 • проведення кардинальних змін у структурі аграрного і
промислового секторів виробництва;
 • розширення за рахунок зростання реального і прихованого
безробіття кількості учасників комерційної діяльності.

 Торгівля на ринках сьогодні відіграє надзвичайно важливу роль у

забезпеченні населення як продовольчими, так і непродовольчими
товарами.
 В економічному плані роль торгівлі на ринках зводиться до того, що
вона є ефективним механізмом товарно-грошового обміну товарів і
реалізації комплексу послуг, сферою створення великих обсягів
товарообігу і перерозподілу грошових коштів. Реальний обіг товарів
і грошей на ринках оцінити складно, адже єдиний бухгалтерський і
статистичний облік обсягів ринкової реалізації не ведеться, однак за
окремими товарними позиціями товарообіг на ринках становить
більше половини сукупного товарообігу галузі торгівлі.

Висновок:
___________________________________________________________________________
Завершальним висновком є те, що, в умовах нормальних ринкових
відносин, досконалої (чистої) конкуренції ринкова ціна встановлюється
незалежно від бажань окремих товаровиробників (продавців) чи
споживачів (покупців), а під впливом співвідношення попиту і пропозиції
на підставі виробничих витрат. Навпаки, для них ринкова ціна є
орієнтиром на досягнення оптимальної господарської діяльності. її рух є
основою перерозподілу різноманітних видів ресурсів, для переміщення
капіталів з одних галузей в інші.
Список використаної літератури
________________________________________________________________
1.Горбач Н.С. Економіка в таблицях і схемах. – Х.: Вид. група «Основа»,
2008. – 127с.
2.   Іванілов О.С. Економіка підприємства. Підручник 2-е вид.- К.: Центр
учбової літератури, 2011. - 728 с.
3.   Податковий кодекс України зі змінами та доповненнями
4.   Мочерний С.В. Основи економічних знань: Підручник. – К.:
Видавничий центр “Академія”, 2010. – 304 с.
5.   Економіка підприємства: Підручник. – В 2 Т./ За ред.
С.Ф. Покропивного . – К.: КНЕУ, 2006.-528 с.
6.   Мочерний С.В., Устенко О.А. Основи економічної теорії: навч. пос.-3-є
вид. стер.-К.: ВЦ «Академія, 2009.-504 с
7.  Мендрул  О.Г. Структурно-логічні схеми до вивчення дисциплін «
Економіка підприємства»: Навч. посібн. - К.: КНЕУ, 2008 - 120с.
8.  Цигилик   І.І., Паневник Т.М., Криховецька З.М. Основи
підприємництва: Навчальний посібник. - Київ: Центр навчальної
літератури, 2005. - 240 с.
9. Бойчик І.М. Економіка підприємства. Навчальний посібник. - К.: Атака,
2002. - 480 с.
10.   Варналій З. Основи підприємництва: [Навчальний посібник] / Захарій
Варналій,. - 3-тє вид., виправл. і доп.. - К.: Знання-Прес, 2006. - 350 с.
11.  Виноградська А. Основи підприємництва: [Навч. посіб.]/ Алла
Виноградська,. - 2-е вид., перероб. і доп.. - К.: Кондор, 2005. - 540 с.