МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Навчально-науковий інститут морського бізнесу

Кафедра «Менеджмент та маркетинг»

Реферат з дисципліни «Планування та організація соціально-трудових відносин на

підприємстві»

на тему «Сутність, зміст, елементи ринку праці»

Виконала:

Студентка 2 курсу 2 групи

Спеціальності МО

Пластун І.М.

Перевірив:

Лукашевич В.М,

Одеса 2022
 План
1. Вступ
2. Поняття «ринку праці»
3. Соціально-економічна сутність ринку праці
4. Елементи ринку праці
5. Висновок
 1. Вступ

Перехід України від адміністративно-командної економіки до ринкової, яка

базується на широкому використанні економічних методів, активізує ряд соціально-
економічних проблем. Зараз уже нікого не дивують безробіття та інфляція,
соціальна напруженість у суспільстві, які спричинились в Україні переходом до
ринкових відносин. За таких умов, однією з найактуальніших проблем в економіці
України є формування ринку праці як частини економічної системи, в межах якої
відбувається залучення праці як економічного ресурсу до сфери національного
виробництва.

За порівняно короткий відрізок часу прийнято низку, хоч і не досить досконалих,

законодавчих актів, які покликані регулювати відносини на ринку праці, створено
мережу державних і комерційних установ інфраструктури ринку праці; в
навчальних планах вузів з”явились навчальні дисципліни з проблем ринку праці і
зайнятості; в наукових журналах і збірниках усе частіше з”являються статті,
присвячені трудовим відносинам, соціальному захисту, оплаті праці, регулюванню
зайнятості населення; видано ряд навчальних посібників, у яких висвітлюються
проблеми ринку праці тощо.

Аналіз економічної ситуації в Україні показує, що деякі механізми ринку праці вже
створено, але повноцінного цивілізованого ринку праці ще немає. Причиною цьому
є економічна криза, яка характеризується глибокими структурними диспропорціями
та розбалансованістю економіки, значним вивільненням робочої сили, високим
рівнем незайнятості та безробіття, зубожінням населення тощо. Тому розв”язуючи
проблеми стабілізації економіки, без якої зараз неможливий прогрес у створенні
ринкового господарства, доцільно вивчати та розробляти шляхи формування
сучасного ринку праці і зарплати, використовуючи зарубіжний та вітчизняний
досвід.

Відомо, що ринок праці охоплює різноманітні сфери та ланки суспільного

виробництва. Він функціонує і в межах підприємства, і поза ним. До проблем ринку
праці в межах підприємств відносять, зокрема, проблеми пов”язані з організацією
праці та заробітної плати. Ці проблеми є предметом розгляду і на макрорівні. Їх
можна вважати одними з основних проблем ринку праці, які цікавлять і
роботодавців, і найманих працівників.

До 1990 р. Україна мала систему контролю заробітної плати, типову для більшості
країн з централізованим плануванням в економіці. В цій системі є два основних
інструменти: контроль фонду заробітної плати як захід макроекономічної ситуації,
що обмежує зростання споживання, та контроль за рівнем зарплати й різницею в
оплаті праці різних категорій працівників. Фонд заробітної плати затверджувався на
загальнодержавному рівні, а потім доводився до окремих підприємств, де
розподілявся між працівниками залежно від шкали заробітної плати або тарифної
системи, що застосовувалась в кожній галузі. В умовах ринкових відносин підхід до
оплати праці змінюється і величина заробітної плати повинна визначатися на основі
затрат на відтворення робочої сили і з урахуванням попиту на неї.

Заробітна плата повинна залежати безпосередньо від результатів праці і одночасно

впливати на її показники, стимулювати розвиток виробництва, ефективність роботи,
підвищення кількісних і якісних результатів праці. Останнім часом заробітна плата в
Україні з деяких причин практично втратила ці функції, що не дозволяє ефективно
впливати на процеси, пов”язані з падінням виробництва, заважає досягненню
стабілізації в економіці.
 2. Поняття «ринку праці»

Під ринком в широкому понятті розуміють систему економічних відносин і сфери

вільного обігу товарів, капіталів і робочої сили, які формуються в процесі
виробництва. В більш вузькому розумінні розрізняють ринки: цінних паперів,
валюти, інвестицій, сировини, матеріалів, палива, готової продукції, ідей, інформації
і т.д.. Сукупність взаємопов'язаних ринків, які охоплюють різноманітні сфери
людської діяльності окреслюють ринкову систему.

Поняття "ринок праці" завжди привертало увагу вчених і практиків у галузі

філософії, соціології, психології, економіки. Дослідники розглядали й аналізували
ринок праці крізь призму власних поглядів, переконань, об'єктів дослідження. Саме
цим і пояснюється цілком природне різноманіття тлумачень даного поняття, а
погляди багатьох дослідників цієї сфери можна розглядати як взаємодоповнюючі,
такі що не суперечать один одному.

Зокрема, розходяться думки вчених відносно термінології "ринок робочої сили" та

"ринок праці". А. Калініна стверджує, що ці поняття різняться тим, що робоча сила
являє собою потенційну здатність до праці, а праця — функціонуючу здатність.
Тому поняття "ринок робочої сили" дещо ширше, так як охоплює відносини не лише
щодо зайнятих, а й незайнятих громадян, які активно шукають роботу, тобто
зайнятих і безробітних. А. Ачкасов вважає, що оскільки праця не є товаром на
ринку, то ринок праці насправді є ринком робочої сили. Цієї ж думки дотримується
В. Герасимчук, але зазначає, що перехід ринку робочої сили у ринок праці
відбувається не в процесі ринкових відносин, які є умовою такого переходу, а в
процесі відтворення робочої сили.

Марксистський напрям в економiцi відстоює точку зору, що предметом купiвлi-

продажу на ринку праці є специфічний товар - робоча сила. Праця являє собою
процес функціонування робочої сили, результатом якого є не тільки матеріальний
продукт, що має споживчу вартість, а й суспільний продукт, що має вартість. Робоча
сила має здатність створювати результати праці, що диференціюються як праця

основна i добавлена.

Ринок праці (робочої сили) - це система суспільних відносин, пов'язаних із купівлею

і продажем товару "робоча сила". Крім цього, ринок праці є сферою
працевлаштування, формування попиту й пропозиції на робочу силу. Його можна
трактувати і як механізм, що забезпечує узгодження ціни та умов праці між
роботодавцями і найманими працівниками.

Особливість ринку праці полягає в тому, що він охоплює не тільки сферу обігу
товару "робоча сила", а й сферу виробництва, де найманий працівник працює.
Відносини, що тут виникають, зачіпають важливі соціально-економічні проблеми, а
тому потребують особливої уваги з боку держави.

У ринковій економіці ринок праці охоплює всіх здатних працювати: як зайнятих,

так і не зайнятих найманою працею. Серед незайнятих розрізняють такі групи
працездатних людей:

• особи, що не працюють, але бажають працювати й шукають роботу (безробітні, які

мають відповідний статус; особи, які мають вперше приступити до трудової
діяльності; особи, які шукають зайняття після перерви в роботі);

• особи, котрі хоча і мають роботу, проте не задоволені нею і шукають друге місце
основної або додаткової роботи;

• особи, які зайняті, проте явно ризикують утратити роботу і тому шукають друге
місце роботи.

Указані категорії людей і визначають пропозицію праці на ринку праці. Отже,

ринок праці — це ринок найманої праці. Він охоплює відносини від моменту
наймання працівників на роботу до їхнього звільнення.

Для виникнення, формування та функціонування ринку праці повинні бути

забезпечені правові засади функціонування цього ринку: можливість вільного
пересування на ньому громадян; можливість вільного вибору роботи (юридична
свобода робітника), можливість самостійно розпоряджатись своєю здатністю
працювати. Важливою умовою формування й функціонування ринку праці є
відповідність працівника вимогам робочого місця, а запропонованого місця -
інтересам працівника. Суб'єктами ринку праці є роботодавці і наймані робітники.
Роботодавці - це ті, хто володіє засобами виробництва, ними можуть бути: окремі
особи, підприємства, держава. Роботодавець наймає робітників на певних умовах з
метою одержання додаткової вартості. Робітник в умовах ринкових відносин вільно
йде у найм і продає свою робочу силу з метою отримати дохід у грошовій або іншій
формі з тим, щоб задовольнити особисті потреби.

Таким чином, ринок праці являє собою взаємовідносини між роботодавцями і

найманими працівниками на підставі договору або контракту щодо купівлі-продажу
спеціального товару "робоча сила". Необхідними умовами ефективного
функціонування ринку праці є:

• організація єдиної, замкненої на території країни й ефективно діючої системи бірж

праці;

• широкомасштабна система професійної орієнтації, професійного навчання,

підвищення кваліфікації і перепідготовки;

• наявність у територіальних органів виконавчої влади необхідних фінансових і

матеріальних коштів, достатніх для організації ефективної роботи системи
працевлаштування; соціальна підтримка громадян, включаючи безробітних і членів
сімей, які перебувають на їхньому утриманні.
 3. Соціально-економічна сутність ринку праці

Сутність ринку праці як соціально-економічної категорії визначається за тим самим

принципом, що й категорія ринку. Існує кілька підходів, що за аналогією можна
розділити на чотири напрями. Науковці першого напряму використовують термін
ринок робочої сили і розглядають його як сферу обігу специфічного товару «робоча
сила» і як особливий, властивий товарно-грошовим відносинам спосіб її включення
до економічної системи. Друга група вчених дає визначення ринку через його
складові елементи – попит і пропозицію і навіть через сам термін ринок. Такі
формування, на мій погляд, поверхневі, занадто вузькі, властиві учбово-методичній
літературі. Так, у підручнику А.В. Сидоровича сказано, що ринок праці
характеризує сукупну величину попиту на робочу силу та загальний обсяг її
пропозиції. При цьому зазначається хибність погляду на ринок праці як на
сукупність осіб, які приймають участь у різних видах регульованої і нерегульованої
мобільності. Деякі німецькі вчені, наприклад Хельга Маєр, зазначають, що
«Пропозиція і попит на робочу силу означають ринок праці. Зовсім прості, короткі
визначення, що теж не розкривають суті економічної категорії, наводяться в деяких
економічних словниках. Наприклад, ринок праці – це ринок на якому визначаються
заробітна плата та умови найму робочої сили.

Представники найбільш численної третьої групи науковців розглядають ринок

праці крізь призму суспільних відносин. Так, А.А. Нікіфорова застосовує термін
ринок праці та визначає його як систему суспільних відносин, що відображають
рівень розвитку і досягнутий на даний період баланс інтересів між силами, що
беруть участь на ринку: підприємцями, трудящими та державою. Л.М. Сосновська
під ринком праці розуміє «сукупність економічних відносин, форм і методів
погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників і роботодавців
(підприємців), пов’язаних з організацією, використанням і оплатою найманої праці».
Аналогічне, але дещо ширше визначення ринку праці наводить Г.Я. Киперман. Як
систему трудових відносин, що ґрунтуються на товарно-грошових стосунках у сфері
розподілу, обміну та використання робочої сили, розглядає ринок праці А.М.
Гриненко. І.Ф. Гнібіденко вбачає в ринку праці «сукупність соціально-економічних
відносин, за яких здійснюється формування пропозиції на робочу силу і реалізація
попиту на неї. Проте ринок праці – це не лише сфера обміну, в якій здатність до
праці переміщається від її власника до споживача. Ринок праці відіграє важливу
роль у забезпеченні безперервності процесу відтворення найціннішого товару для
суспільства – робочої сили. Саме в цьому і полягає економічна сутність ринкових
процесів.

Найбільш повним і вдалим, на нашу думку, є визначення І. Маслової, яка вважає,

«що ринок праці являє собою складну систему відносин з приводу обміну
індивідуальної здатності до праці на фонд життєвих благ, необхідних для
відтворення робочої сили та розміщення працівника в системі суспільного поділу
праці за законами товарного виробництва й обігу».

Для дослідників четвертого напряму характерно визначення ринку праці, з одного

боку, як механізму саморегуляції попиту на робочу силу та її пропозицію через
вільний рух зарплати і доходів, а з другого, як такого, що не регулює безпосередньо
процес купівлі-продажу робочої сили, а тільки створює умови для задоволення
попиту та пропозиції, опосередковуючи узгодження потреб роботодавця і
бажаючого працювати за наймом.

У результаті з'ясувалося, що чотири підходи до визначення ринку праці не є

діаметрально протилежними, а є його різними гранями. Ринок праці формується як
органічна ланка ринкової системи загального характеру і відображає стан
розширеного відтворення найголовнішого ресурсу – робочої сили і людини в
суспільному плані. Ми виходимо з того, що ринок праці розглядаємо як соціально-
економічну систему, яка в сучасних умовах дозволяє людині домагатися реалізації
двох поставлених нею завдань – задоволення її потреб і як працівника, і як особи,
що розвивається.
 4. Елементи ринку праці

Елементами ринку праці є: товар (який він пропонує), попит, пропозиція та ціна.
Основна частина вчених-економістів схильні до думки, що товаром на ринку праці є
індивідуальна робоча сила (сукупність фізичних та духовних якостей людини, які
використовуються у процесі виробництва товарів і послуг). Отже, робоча сила є
об'єктом купівлі-продажу. Купівля товару (робоча сила) називається найманням на
роботу. Найманий працівник і підприємець юридично рівноправні і користуються
правами людини й громадянина однаковою мірою. Відносини між найманим
працівником та роботодавцем оформляються трудовим договором (контрактом). У
цьому документі вказуються взаємні права й обов'язки обох сторін щодо виконання
конання умов купівлі-продажу робочої сили. Згідно з трудовим договором найманий
працівник повинен працювати в організації (підприємстві) підприємця за певною
професією, кваліфікацією, мати певне робоче місце й дотримуватись режиму праці
даного підприємства. Підприємець зобов'язаний виплачувати найманому
працівникові заробітну плату відповідно до його кваліфікації і виконаної роботи,
забезпечувати умови праці, які передбачені законодавством про працю та зайнятість
трудовим договором (контрактом) про зайнятість. Елементом ринку праці є також
попит на робочу силу та її пропозиція. Попит може бути індивідуальним та
сукупним. Сукупний попит на робочу силу - це ринковий попит з боку всіх фірм,
організацій, представлених на ринку. Індивідуальний попит на робочу силу - це
попит окремого роботодавця (підприємця), він залежить від:

• попиту на продукцію підприємства, тому що робоча сила необхідна як

виробничий ресурс для виробництва і надання послуг;

• стану виробництва, зокрема, особливостей технологічного процесу, розмірів і

ефективності капіталу, який використовується, методів організації виробництва й
праці тощо;

• якості праці, що визначається рівнем освіти, професійністю, продуктивністю

працівника;
• фонду заробітної плати, який може роботодавець запропонувати для наймання
певної кількості працівників, оскільки чим більший загальний розмір цього фонду,
тим більше найманих працівників може найняти роботодавець, і навпаки, чим вища
заробітна плата кожного працівника, тим менша кількість їх за допомогою цього
фонду зарплати буде найнята.

Збільшення попиту на робочу силу можна досягти шляхом його стимулювання

через: створення нових постійних чи тимчасових робочих місць; розвиток
нестандартних форм зайнятості; прямих інвестицій у створення і реконструкцію
робочих місць; впровадження пільгового оподаткування й кредитування для тих
галузей і регіонів, в яких доцільно збільшити кількість робочих місць;
відшкодування підприємству витрат, пов'язаних із пошуком, навчанням та
найманням на роботу працівників. Формування попиту на робочу силу здійснюється
під впливом таких факторів:

• приросту величини трудових ресурсів;

• співвідношення зайнятого і незайнятого населення;

• використання мало конкурентних груп населення;

• використання особливостей пенсійного законодавства, а також кадрової політики

на кожному підприємстві.

Пропозиція робочої сили характеризує чисельність працездатних людей з

урахуванням їх статі, віку, освіти, професії, кваліфікації і т.д. Співвідношення
попиту і пропозиції праці на даний період, яке визначає ставки заробітної плати на
конкретні види праці та рівень зайнятості населення називається кон'юнктурою
ринку. Виділяють три кон'юнктури ринку: трудодефіцитна, коли на ринку праці
спостерігається нестача пропозиції праці; трудонадлишкова, коли існує велика
кількість безробітних і відповідно надлишок пропозиції праці; рівноважна, коли
попит на працю відповідає її пропозиції.

Кожен тип ринкової кон'юнктури властивий тому чи іншому регіонові або сфері
прикладання праці, утворюючи в сукупності загальний ринок праці в країні.
Співвідношення між попитом на робочу силу та її пропозицією в Україні за останні
роки свідчила про загострення ситуації на ринку праці. Тривала стійка тенденція до
зростання пропозиції робочої сили та скорочення попиту на неї. На початок 1998 р.
на кожне вільне робоче місце претендувало майже 20 осіб. Починаючи з 1999 р.
ситуація поступово покращувалася і вже на сьогодні такої катастрофічної картини
не спостерігаєтсья, на кожне вільне робоче місце на початку 2004 р. претендувало
близько 6-7 осіб.
 5.Висновок
Отже, ринок праці є системою економічних відносин між продавцем та покупцем, а
також суб’єктами інфраструктури, що функціонують на цьому ринку, з приводу
обміну специфічним товаром. Ринок праці є механізмом організації процесу обміну
та формування ціни на робочу силу (працю, ресурс праці), прояву конкуренції
окремо між роботодавцями та окремо між працівниками, що наймаються.

На ринку праці продається-купується специфічний товар робоча сила (праця, ресурс

праці), який у процесі обміну між покупцем та продавцем не відокремлюється від
останнього, а покупцеві передаються тільки правоповноваження використання та
розпорядження цим товаром. Специфіка товару обумовлює особливості, склад та
зміст елементів, структуру ринку праці.
Список літератури:

1. Ачкасов А.Є. Стратегія регулювання зайнятості населення України. 2002.

2. Василъченко В. С. Ринок праці та зайнятість. — К., 1996.
3. Головко М.Л., Пастухов В.П. Зайнятість населення України:
соціально&економічні, пра& вові та історичні аспекти праці. К.: Наукова
думка, 1998.
4. Петюх В.М. Ринок праці: навч. посібник. К.: КНЕУ, 1999.
5. http://www.agrosvit.info/pdf/7-8_2021/9.pdf
6. https://buklib.net/books/27233/
7. http://www.agrosvit.info/?op=1&z=3418&i=7