Завдання на 1 семінар

Тема 1. «Поняття, види та форми здійснення торговельної діяльності як виду

економічної діяльності»

1. Економіко-правова сутність торгівлі.

Торгівля - процес переходу права власності на товари, галузь господарства та
економічної діяльності, обʼєктом якої є товарообмін, купівля-продаж товарів, а
також обслуговування покупців у процесі продажу товарів та їх доставка,
зберігання товарів і підготовка до продажу.
Зокрема, Г.Ф. Шершеневич розглядає торгівлю як господарську передаточну
діяльність, що має на меті посередництво між виробниками та споживачами під час
взаємного обміну економічними благами.
Визначення поняття «торгівля» також надають А.I. Камінка та П.П. Цитович,
поділяючи торгівлю як таку на торгівлю у вузькому (товарна й банкірська торгівля)
та в широкому розумінні - на діяльність, спрямовану на посередництво в передачі
господарських благ від виробника до споживача (торгівля у вузькому розумінні), а
також весь обіг товарів, тобто вся діяльність, яка спрямована на усунення
розʼєднання в просторі й часі між виробником та споживачем (торгівля в широкому
розумінні).
Л.В. Нападовська наводить таке визначення поняття «торгівля»,
ототожнюючи його з поняттям «торговельна діяльність»: Торгівля - це діяльність,
повʼязана з продажем товарів виробничо-технічного призначення й товарів
народного споживання на підставі різних цивільно-правових договорів, які
передбачають передачу прав власності на такі товари, а також допоміжна
діяльність, спрямована на забезпечення умов для їх продажу шляхом надання
відповідних послуг.
Н.В. Дутова вважає, що торгівля – галузь економіки, яка обслуговує рух
матеріальних
благ від виробника до споживача
1) п. 11 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про валюту і валютні операції»
Торгівля валютними цінностями - операції з купівлі, продажу або обміну валютних
цінностей, що здійснюються як у готівковій формі (для банківських металів - із
фізичною поставкою), так і безготівковій формі (для банківських металів - без
фізичної поставки).
2) Україн.247-14.1.249 Податкового кодексу
Торгівля валютними цінностями - операції, повʼязані з переходом права власності
на національну валюту україни, іноземну валюту, платіжні документи та інші цінні
папери, виражені у національній валюті України, в іноземній
інавні встоті бо банківських металах
Торгівля іноземною валютою - валютні операції, повʼязані з переходом права
власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між
резидентами за умови, що такими валютними цінностями є національна валюта
України, цінні папери та чеки, виражені у національній валюті України;
Торгівля у розстрочку - господарська операція, яка передбачає продаж резидентом
або нерезидентом товарів фізичним чи юридичним особам на умовах розстрочення
кінцевого розрахунку, на визначений строк та під процент.
3) п. «с» ст. І Конвенції «Про міжнародну торгівлю видами дикої фауни і флори, що
перебувають під загрозою
зникнення»
 Торгівля - експорт, реекспорт, імпорт та інтродукцію з моря.
4) п. 4.1 ДСТУ 4303:2004
«Роздрібна та оптова торгівля.
Терміни та визначення
понять»
Торгівля - це вид економічної діяльності у сфері товарообігу і просування їх від
виробника до споживача у формі купівлі-продажу та надавання пов'язаних з цим
послуг.
5) Торгівля - це практичні дії, тобто систематичні як торговельна діяльність, так і
окремі торговельні операції щодо реалізації товару з
метою досягнення певних
соціальних та економічних результатів та (або)
задоволення приватних
потреб (у тому числі
отримання прибутку).
2. Поняття та ознаки торговельної діяльності як виду економічної діяльності.
ч. 1 ст. 263 ГК України
Господарсько-торговельною є діяльність, що здійснюється субʼєктами
господарювання у сфері товарного обігу, спрямована на реалізацію продукції
виробничо-технічного призначення і виробів народного споживання, а також
допоміжна діяльність, яка забезпечує їх реалізацію шляхом надання відповідних
послуг
ч. 1 ст. 3 ГК України
Під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність субʼєктів
господарювання у сфері суспільного виробництва,
спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання
послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Особливості торгівлі як виду господарської діяльності
• систематичні дії членів суспільства, їх обʼєднань, спрямовані на досягнення
певного результату;
• змістом цих дій є виготовлення та реалізація продукці, виконання робіт чи надання
послуг вартісного характеру;
• метою - задоволення суспільних потреб у відповідних благах, які повинні мати цінову
визначеність, тобто функціонувати як товар.
• субʼєкти - не будь-які особи, а лише ті з них, що відповідно до вимог Господарського
кодексу визнаються субʼєктами господарювання.
п. 4.1 ДСТУ 4303:2004 «Роздрібна та оптова торгівля. Терміни та
визначення понять»
Торговельна діяльність - це ініціативна, систематична, виконувана на власний ризик
для одержання прибутку діяльність юридичних і фізичних осіб щодо купівлі та
продажу товарів кінцевим споживачам або посередницькі операції, або діяльність із
надання агентських, представницьких, комісійних та інших послуг у просуванні
товарів від виробника до споживача.
Торговельна діяльність
О.П. Віхров вважає, що торговельна діяльність - це ініціативна, самостійна діяльність
юридичних осіб і громадян щодо здійснення купівлі та продажу товарів народного
споживання з метою отримання прибутку
На думку Хрімлі Катерини Олександрівни, торговельна діяльність – це окремий вид
господарської діяльності, спрямований на реалізацію продукції виробничо-технічного
призначення і виробів народного споживання, яку здійснюють субʼєкти госпорювання
незалежно від форм власності на професійних засадах.
3. Історія розвитку торговельної діяльності в Україні та зарубіжних країнах.
Україна:
І етап – з початку ХІ ст. до середини ХІV ст. – ко- дифікація норм звичаєвого права
в «Руській Правді» в 1016–1054 рр. «Руською правдою» визначається, зокрема,
особа купця як спеціального суб’єкта пра- вовідносин у сфері торгівлі,
регламентують- ся окремі господарсько-правові зобов’язання, які опосередковують
відносини у сфері торгівлі. Норми «Руської Правди» передбачають спрощену
процеду- ру надання позики для торговельних операцій. Такі угоди ґрунтувалися на
довірі між купцями, укладались на необмежену суму і без свідків.
Також «Руська Правда» врегульовувала питання, що належать до інституту
банкруnства, а саме – питання повернення боргів у разі не- платоспроможності
купців..
ІІ етап – з початку ХІV ст. до середини ХVІІ ст. – нормативне врегулювання
нормами Магдебурзького права та актів Великого Князівства Литовського нових
суб’єктів у сфері торгівлі – професійних організацій (артілей, сотень тощо), які
об’єднували купців та їх майнові та ділові ресурси з метою до- сягнення спільних
цілей у сфері торгівлі. Участь у цих організаціях передбачала спільне використання
торгівельної та складської інфраструктури та дозволяла допомагати в реалізації
товарів, здійснювати взаємне кредитування, страхування майна. Підтвердженням
визнання таких організацій вла- дою може слугувати лист, датований 1324 р. і
скріпле- ний печаткою ради міста Володимира-Волинського. Адресований він був
раді ганзейського північноні- мецького міста Штральзунда.
У сфері торгівлі Магдебурзьке право надавало органам місцевої влади
повноваження легалізовувати торговельну діяльність шляхом видання міщанам
довіреності на укладення торговельних угод, встановлювались єдині податки з
ремесел та торгівлі
ІІІ етап – із середини ХVІІ ст. до початку ХХ ст. – формування спеціального
торговельного законодавства. Початок цього етапу характеризувався остаточним
нормативним оформленням купецтва як окремого суб’єкта торговельної діяльності,
що зумовило прийняття перших спеціальних нормативно-право- вих актів щодо
регламентації торговельної діяльнос- ті та встановлення державного управління
торговель- ною діяльністю. Такими нормативно-правовими актами стали Статут
торговий 1653 р. та Статути торгові 1667 та 1887 рр., який у редакції 1903 р. про-
існував до радянських часів. Етап характеризується появою та нормативним
регулюванням ярмарків та бірж, які виступали одночасно суб’єктом і місцем
здійснення угод у сфері торгівлі, а також вдосконаленням правових механізмів, що
були за- проваджені в цій сфері.
Публічно-правові норми Статуту торгового закріплювали порядок здійснення
торговельної ді- яльності, вимоги щодо організації торгівлі певними видами товарів
та вимоги до здійснення певних видів торговельної діяльності. Крім того, за-
значені нормативні акти закладали фундамент щодо правового регулювання
діяльності бірж та здійснен- ня біржової торгівлі, вдосконалювали правове по-
ложення ярмарків.
ІV етап – з кінця 1917 р. до початку 1991 р. – радянський період, на початку якого
регулювання торговельної діяльності здійснювалось дореволюційним
законодавством у зв’язку зі значним зменшенням товарообігу. Прийнятий у 1922 р.
Цивільний кодекс започаткував регулювання торговельної діяльності в умовах
соціалістичної економіки, але досить звужено регламентував питання торговельної
діяльності, зокрема окремі зобов’язання. Цивільний кодекс 1963 р. більш детально
регламентував торговельну діяльність, однак у питаннях встановлення порядку
здійснення окремих видів торговельної діяльності було надано пріоритет відомчим
нормативно-правовим актам. Стосовно здійснення торговельної діяльності
Цивільний кодекс УРСР значно розширив перелік договірних зобов’язань і
встановив правові основи діяльності юридичних осіб. Зокрема, з’явилися глави про
поставку, контр- актацію, позику, було врегульовано розрахункові та кредитні
відносини тощо. Етап характеризується значним впливом планової економіки на
формування суб’єкт- ного складу та змісту відносин у сфері торгівлі. Торгове
законодавство як складова господарсько- го радянського законодавства
формувалося та розви- валося у складі соціалістичної правової системи, основна
увага приділялася державним підприєм- ствам, плануванню. Система господарсько-
договір- них зв’язків була пов’язана з планами виробництва, матеріально-
технічного постачання, збуту продукції, перевезень. Договірні відносини
здійснювалися на підставі та для виконання планових завдань і регла- ментувалися
нормативно-правовими актами, які ви- значали основні права й обов’язки, вимоги
до якості продукції, ціни (положеннями про поставку продук- ції виробничо-
технічного призначення та товарів народного споживання, державними
стандартами якості тощо)
V етап – із середини 1991 р. до сьогодні – початок створення та формування
господарського законодавства незалежної України, який характеризується
прийняттям низки законів та підзаконних нормативно-правових актів, спрямованих
на регламентацію торговельної діяльності, у тому числі біржової торгівлі,
ліцензування окремих видів торговельної діяльності, встановлення по- рядку їх
здійснення. Подальший розвиток законодавства, що регулює торгівлю, пов’язаний з
при- йняттям Господарського та Цивільного кодексів України, якими введено
поняття господарсько-торговельної діяльності. Легалізація приватної власності,
розширення сфери застосування колективної власності, їх урівняння в правовому
статусі з державною власністю дозволило надати торгівлі нові імпульси розвитку.
торгівля стала предметом діяльності підприємств у формі господарських товариств,
фізичних осіб – підприємців та продовжи-а своє існування в нових умовах.
Зазначені зміни знайшли своє втілення в нормативно-правових актах, що
закріплювали порядок здійснення торговельної діяльності та правила
торговельного обслуговування.
Хрімлі Катерина Олександрівна пропонує таку періодизацію законодавства, що
регулює господарсько-торговельну діяльність:
І етап — з початку ХІ ст. до середини XVII ст. - зародження окремих елементів
законодавства про господарсько-торговельну діяльність.
ІІ етап - із середини XVII ст. до початку ХХ ст. - формування спеціального
торговельного законодавства
III етап - з кінця 1917 до початку 1991 рр. - радянський період, що складається з
трьох підетапів:
1)з 1917 до 1921 рр. - регулювання торговельної діяльності дореволюційним
законодавством,
2) з 1922 до 1962 рр. - перше врегулювання торговельної діяльності в
соціалістичній економіці;
3)з 1963 до початку 1991 рр. – регулювання торговельної діяльності в умовах
соціалістичної економіки.
IV етап - із середини 1991 до початку 2004 рр. - початок створення господарського
законодавства незалежної України
 V етап - з 2004 р. до сьогоднішнього часу - сучасний етап розвитку законодавства
про господарсько-торговельну
Франція:

4. Види торгівлі в економічному обороті.

5. Форми здійснення торговельної діяльності.

До 16 століття у нас було відносно мало письмових документів, оскільки комерційне
право не було формальним. Перші сліди датуються античністю та найдавнішими
документами, пов’язаними з морською торгівлею, яка розвивалася в Середземномор’ї.
Цей проект комерційного права був розроблений виключно для задоволення
економічних потреб, і цей морський закон мав кілька характеристик: він був
надзвичайно різноманітним, кожне місто мало своє власне законодавство, це був
стислий закон, який намагався забезпечити повагу до конвенцій і наданих слів.
Незважаючи на те, що римське право зосереджувалося на цивільному праві, воно менш
цікавилося комерційним правом із соціальних причин. Справді, більшу частину
багатства Риму становила земля. Саме сільськогосподарське майно становило основне
багатство, тому розвивалося цивільне право. Комерційна діяльність вважалася
другорядною, а з християнізацією вона навіть стала зневажливою у свідомості
римського суспільства, розвинулася зневага до купця, до комерції. У такому контексті
господарське право не змогло розвиватися. Ця ворожість до комерції та купця тривала
до середньовіччя. А в середні віки, з XI століття, з'явилося нове явище: поява великих
ярмарків по всій Європі, де купці регулярно збиралися в одному місці. У той же час
знову з'явилася морська торгівля, і таким чином знову з'явилися великі італійські
морські міста. І мало-помалу з цими великими ярмарками купці, торговці зайняли
набагато більше місця в суспільстві. Торговці, які стають дедалі більш могутніми,
об’єднуються, щоб створити великі корпорації, які запровадять власні правила. А
потім, в Італії, в середні віки, виникла більшість сучасних інституцій: банк, компанія,
переказний вексель... до 17 століття торгове право розвивалося на основі звичаїв і
звичаїв, практично немає письмового текст. І застосовне право було надзвичайно
складним, було кілька факторів:
Використання різне від одного міста до іншого, що було перешкодою для торгівлі.
З’явилися потужні корпорації, що мало два наслідки, які характерні для комерційного
права до сьогодні: доступ до комерційного права не був вільним. Контрольований
доступ корпорацій. Другим наслідком є те, що не було єдності комерційного права,
кожна корпорація керувала певною діяльністю. Це означає, що існувала дуже велика
різноманітність джерел. У 19 столітті відбулася еволюція. Саме в той час відбулося
утвердження королівської влади, і Людовику 14 вдалося прийняти два фундаментальні
тексти комерційного права: ордонанс Кольбера 1673 року про земельну торгівлю, і цей
ордонанс став першим прикладом кодифікації комерційного права. Другий ордонанс —
це ордонанс про морську торгівлю 1681 р. Ці два ордонанси потім послужили зразком у
1807 р. для укладачів цивільного кодексу. Під Ancien Régime існувала юрисдикція, що
спеціалізувалася на комерційному праві, це консульська юрисдикція, яка пережила
Французьку революцію і яка дала початок нинішнім комерційним судам. Незважаючи
на два постанови, комерційне право все ще залишалося складним, і особливо
корпорації були дуже непопулярними.
Під час Французької революції він освятив принцип свободи торгівлі, і це освячення
відбулося в два етапи: спочатку з указом від 2 і 27 травня 1791 року, який надав право
займатися торгівлею за власним вибором за умови сплати податків. Потім указ від 14
червня 1791 року: це був указ Шаппельє, який підтвердив знищення корпорацій і
заборонив заснування нових. Треба зауважити, що ці два укази ніколи не скасовувалися
і залишаються частиною нашого позитивного права. З іншого боку, революція не
торкнулася комерційного права. Революція не торкнулася консульських судів.
У 1806 році Наполеон вирішив регулювати торгівлю з подвійною метою: покласти край
спекуляціям і спробувати зупинити численні банкрутства на початку 19 століття. А 15
вересня 1807 р. було проголосовано, що торговий кодекс набере чинності з 1 січня 1808
р. Цей кодекс не має нічого порівняти з цивільним кодексом 1804 р. Торговий кодекс
був досить коротким, містив лише 648 статей і його редакцію. значною мірою
натхненний постановами Кольбера, але цим постановам уже понад 150 років. Це
означало, що комерційний кодекс був трохи застарілим і нездатним передбачити
глибокі промислові революції 19 століття. Він був приголомшений із самого початку.
Торговий кодекс зберіг тр