1

Тема 4. Види товарних бірж та особливості їх діяльності в Україні

План
1. Організаційно-правова форма, статус і склад учасників товарної біржі
2. Організаційна структура та функції структурних підрозділів
3. Система управління біржовою діяльністю
4. Стратегічне управління біржовою діяльністю

1. Організаційно-правова форма, статус і склад учасників товарної

біржі

Головною метою діяльності товарних біржі України стало наповнення

товаропровідної мережі тими матеріальними ресурсами, які можна
реалізувати за вільними цінами.
Товарна біржа є організацією, що об'єднує юридичних і фізичних осіб,
які здійснюють виробничу і комерційну діяльність, і має за мету надання
послуг в укладенні біржових угод, виявлення товарних цін, попиту і
пропозицій на товари, вивчення, упорядкування і полегшення товарообігу і
пов'язаних з ним торговельних операцій.
Товарна біржа діє на основі самоврядування, господарської
самостійності, є юридичною особою, має відокремлене майно, самостійний
баланс, власні поточні та вкладні (депозитні) рахунки в банках та може мати
печатки [ЗКУ «Про товарну біржу», ст. 1].
За своїм статусом біржа – це громадська організація, яка не
займається комерційним посередництвом, не має на меті одержання
прибутку, а служить місцем зустрічі покупців з продавцями, місцем, де
здійснюються торгові оборудки (біржові операції), які забезпечують
комерційний обмін цінностями між юридичними сторонами відповідно до
умов укладеного ними контракту.
Отже, товарна біржа за своїм статусом - корпоративна, некомерційна
асоціація членів корпорацій, що забезпечує матеріальні умови для купівлі-
продажу товарів на ринку шляхом публічних торгів відповідно до правил і
процедурам, що забезпечують рівність для клієнтів і членів біржі.
Організаційно-правова форма - це передбачена або санкціонована
правом організаційна структура, у якій діє суб'єкт господарського права.
Організаційно-правова форма діяльності юридичної особи є істотною
ознакою у визначенні характеру його діяльності як комерційної або
некомерційної організації. Розглядаючи торгово-біржову діяльність як вид
некомерційної господарської діяльності, варто враховувати загальні вимоги
ст. 53 ГК України, яка визначає, що некомерційна господарська діяльність
може здійснюватися суб'єктами господарювання на основі права власності
або права оперативного управління в організаційних формах, обумовлених
 2

власником або відповідним органом управління або органом місцевого

самоврядування з урахуванням вимог, передбачених дійсним кодексом й
іншими законами.
До прикладу, в країнах з розвитий ринковою економікою товарні біржі
в основному функціонують як безприбуткові асоціації, звільнені від сплати
корпоративного прибуткового податку. Головними статтями їхнього
доходу є: засновницькі і пайові внески і відрахування організацій, що
утворять біржу; доходи від надання послуг членам біржі й інших організацій
виторг від інших надходжень.

Конкретна організаційно-правова форма визначається законом і

залежить від виду некомерційного господарювання, цілей діяльності,
правовий режим майна суб'єкта господарювання. Аналіз основних положень
ГК України свідчить, що щодо товарної біржі одночасно використовуються
такі терміни як «спеціально утворена господарська організація» (ст. 278) і
«особливий суб'єкт господарювання» (ст. 279). З урахуванням цього
визначальне значення щодо організаційної форми товарної біржі має
положення ст. 1 Закону що встановлює, що товарна біржа є організацією.
Відсутність чіткої визначеності з організаційно-правовою формою як в
Україні, так й в інших країнах вимагає уточнення підходів законодавства у
визначенні організаційної форми товарної біржі.
З погляду на, що товарна біржа є суб'єктом господарської діяльності,
треба, насамперед, звернутися до положень ГК України. Ст. 55 ГК України
вводить загальне поняття господарської організації, під якою розуміються
юридичні особи, створені відповідно до ГК України, державні, комунальні й
інші підприємства, створені відповідно до ГК, а також інші юридичні особи,
які здійснюють господарську діяльність і зареєстровані у встановленому
законом порядку. Таким чином, товарна біржа як господарська організація,
що має статус юридичної особи, створюється відповідно до положень ГК
України. Згідно ст. 80 ГК України будь-яка юридична особа є організацією,
створеною й зареєстрованою у встановленому порядку. У свою чергу ст. 83
ГК України передбачає, що юридичні особи можуть створюватися у формі
товариств, установ й в інших формах, установлених законом. При цьому
кодекс не містить вичерпного переліку організаційно-правових форм
юридичних осіб. Так, товариством є організація створена шляхом
об'єднання осіб (учасників), які мають право участі в цьому товаристві.
Товариства діляться на підприємницькі й непідприємницькі. Зокрема, згідно
ст. 85 ГК України непідприємницьким товариством є товариства, які не
мають на меті одержання прибутку для наступного розподілу між
учасниками.
З огляду на основні вимоги Закону, а також положення ГК України й
ГК України щодо організаційно-правової форми товарної біржі, можна
зробити наступні висновки:
 3

По-перше, біржа - це некомерційна організація, що утворюється

засновниками й членами для полегшення проведення комерційних операцій
(для обслуговування потреб засновників і членів у купівлі-продажу).
По-друге, біржа як некомерційна господарська організація, повинна
створюватися у формі непідприємницького Товариства (ст.85 ГК України).
Така організаційно-правова форма товарної біржі вимагає відповідних
змін на рівні спеціального законодавства - Закону, що дозволяють усунути
наявні в законодавстві протиріччя й недоліки, а також привести норми
Закону у відповідність із вимогами ГК України.
За організаційно-правовими формами діяльності розрізняють
товарні біржі, створені у вигляді:
а) акціонерних товариств відкритого типу – ними є біржі, які
мають статутний дохід, поділений на певну кількість акцій рівної
номінальної вартості, котрі можуть розповсюджуватись шляхом відкритої
підписки і купівлі-продажу на фондовій біржі;
б) акціонерних товариств закритого типу – акції таких бірж
розподіляються тільки між засновниками та не можуть розповсюджуватись
шляхом підписки і вільно продаватись-купуватись на фондовій біржі;
в) товариство з обмеженою відповідальністю – ними є біржі,
які мають статутний фонд, поділений на частини серед їх засновників;
г) інших організаційно-правових форм – ці форми визначаються
відповідним законодавством окремих країн.
Залежно від масштабів державного втручання у біржову торгівлю
можна визначити наступні основні типи бірж:
1) біржі, що мають публічно-правовий характер;
2) біржі, що мають приватно-правовий характер.
Біржі, які носять публічно-правовий характер, знаходяться під
спостереженням держави та створюються на основі закону про біржі. Членом
такої біржі може стати будь-який підприємець даного району, занесений в
торговий реєстр і маючий встановлений розмір обороту. До здійснення
операцій на таких біржах можуть допускатись особи, які не є членами біржі,
але діють на основі придбаних ними разових білетів.
До прикладу, такі біржі розповсюджені у Франції, Бельгії, Голландії
та інших країнах континентальної Європи.

Біржі приватно-правового характеру, їх членами є вільні акціонерні

товариства та приватні компанії, які мають право зі свого середовища обрати
адміністративні та виконавчі органи. Держава не втручається в діяльність
таких бірж. Сьогодні значна частина бірж є приватними. Вони краще
задовольняють потреби у веденні торгових операцій і обмежують
спекуляцію.
Публічні товарні біржі - це державні організації оптової торгівлі.
Управління ними здійснюється особливими бюро, які обираються маклерами
 4

й затверджуються урядом. Відвідувачі тут являють собою лише публіку, яка

не бере ніякої участі в управлінні.
Публічні товарні біржі можуть створювати союзи, об'єднання,
асоціації, мати філіали та інші відособлені підрозділи. Безпосередньо сферою
діяльності товарної біржі є організація та регулювання біржової торгівлі.
Правилами, які виробляє кожна біржа, передбачено ряд умов, які, зокрема,
зобов'язують учасників торгів безумовно виконувати взяті зобов'язання,
гарантується рівноправність і свобода вибору та дій для всіх учасників,
вимагається - обов'язкова підзвітність законодавчим і податковим
структурам, наявність системи та уніфікованих форм документів, регламент
ведення торгів, порядок фінансових розрахунків і ряд інших. При цьому
біржа не має права займатися іншою діяльністю, в тому числі здійснювати
вклади в банки, купувати акції тих підприємств, які не беруть участі в
біржових операціях. Водночас біржі покликані координувати свою
діяльність, захищати інтереси своїх членів і здійснювати спільні програми з
іншими товарними біржами, але не можуть створювати монопольні
об'єднання.
Прикладом може бути Амстердамська біржа. Такого типу біржі
діють і в Україні. Зокрема, з 10 діючих у Києві товарних і фондових бірж до
типу приватних можна цілковито віднести Києво-Печерську товарну
біржу, яка заснована 1992 р. з ініціативи Спілки незалежних бірж і діє на
засадах приватного капіталу. Вона розпочала регулярне співробітництво
більш як із 20 біржами країн СНД. На перспективу ця біржа передбачає
проведення об'єднаних регіональних торгів за єдиним лотом, вдосконалення
структури брокерської мережі та ін. Право участі в торгах Києво-
Печерської біржі може отримати кожен підприємець, який зробив
відповідний місячний внесок і взяв участь у створенні страхового фонду
біржі.
До товарних бірж приватно-правового характеру, відносяться
англійські і американські біржі по зерну, бавовні, каучуку, кольорових
металах, тобто переважна частина бірж. На ці біржі відкрито доступ
лише для вузько обмеженого кола осіб, що входять до біржової корпорації.
Біржова корпорація звичайно представляє собою акціонерну компанію з
публічною звітністю та обмеженою кількістю членів. Вказаний у статуті
біржі основний капітал поділяється на визначену кількість паїв або так
званих біржових сертифікатів. Кожний член повинен бути власником як
мінімум одного такого сертифіката, котрий дає право на укладання угод в
приміщенні біржі.

Переважає нині такий тип товарної біржі, коли держава здійснює лише
обмежене втручання, розробку законодавства, яким регламентується біржова
торгівля, прийняття інших законодавчих актів. Через них, прямо не
втручаючись у внутрішні справи та функції бірж, Держава підтримує їхню
 5

діяльність, гарантує виконання умов біржових угод, а також забезпечує

уніфікацію правил торгівлі.
Отже, товарна біржа створюється на засадах добровільного об'єднання
заінтересованих юридичних і фізичних осіб, яким це не заборонено чинним
законодавством. Заснування товарної біржі здійснюється шляхом укладення
засновниками угоди, яка визначає порядок та принципи її створення, склад
засновників, їх обов'язки, розмір і строки сплати пайових, вступних та
періодичних внесків. Кожний із засновників сплачує пайовий внесок.
Засновниками і членами товарної біржі не можуть бути органи
державної влади та управління, а також державні установи (організації), що
перебувають на державному бюджеті [ЗКУ «Про товарну біржу», ст. 5].
Членами товарної біржі є засновники, а також прийняті до її складу
згідно із статутом біржі вітчизняні та іноземні юридичні і фізичні особи.
Порядок прийняття у члени біржі та вибуття із складу її членів визначається
статутом товарної біржі.
Вступний внесок члена біржі має дорівнювати вартості «біржового
місця», що визначається виходячи з попиту та пропозиції на «біржове місце».
Особа, яка сплатила пайовий або вступний внесок, набуває управлення
власника щодо «біржового місця» і може винаймати свої членські права, а
також продавати ці права за правилами, встановленими біржовим комітетом
(радою біржі) [ЗКУ «Про товарну біржу», ст. 8].
Характеризуючи суб'єктний склад біржових торгів на товарних біржах,
доцільно вказати, що до цієї категорії варто віднести як суб'єктів, які
безпосередньо укладають біржові угоди (члени товарної біржі й брокери), так
й осіб, які забезпечують організацію й проведення біржових торгів (маклери,
що працюють на біржі й ін.). При цьому кожний з учасників наділяється
певними правами й обов'язками, що є реалізацією принципу рівноправності
учасників торгів закріпленого в ГК України й Законі «Про товарну біржу».
Учасники біржової торгівлі можуть бути розділені на дві основні
групи:
1) учасники біржової торгівлі, що мають право укладати біржові угоди
(члени товарної біржі, брокери);
2) представники біржі, що організують укладання угод і контролюють
хід ведення біржових торгів;
Основним критерієм такого розподілу є наявність у суб'єкта
спеціального правового статусу, що передбачає наявність певних прав й
обов'язків як учасника біржової торгівлі.
Друга група учасників біржових торгів, що мають право бути
учасниками біржової торгівлі й укладати біржові угоди на товарних біржах,
представлена наступними категоріями суб'єктів:
члени товарної біржі;
брокери;
відвідувачі.
 6

Членами біржі, згідно ст. 8 ЗКУ «Про товарну біржу», є юридичні й

фізичні особи, які виступили засновниками біржі, а також прийняті в її склад
відповідно до уставу біржі вітчизняні й іноземні юридичні й фізичні особи.
При цьому членами товарної біржі не можуть бути органи державної влади й
органи місцевого самоврядування, а також державного й комунального
підприємства, установи й організації, які повністю або частково втримуються
за рахунок Державного бюджету України або місцевих бюджетів (ст. 279 ГК
України).
Членство на біржі надає право торгувати в її залі. Члени біржі можуть
голосувати на зборах і на різних біржових виборах і брати участь у роботі
комітетів. Крім цього, члени біржі проходять програми навчання і
перепідготовки, одержують усебічну біржову інформацію і можуть
користатися бібліотечним і інформаційним центрами. Організація вважається
прийнятої в члени біржі, якщо за це проголосувало кваліфіковану більшість
засновників і простої більшість підприємств і організацій-претендентів.
Голосування проводиться після оцінки фінансового стану претендента.
Члени біржі зобов'язані внести вступний внесок, що повертається їм у
випадку виходу зі складу біржі. Прийом нових членів біржі здійснюється
загальними зборами засновників і членів біржі. Члени біржі платять
щорічний членський внесок, але звільняються від усіх загальних зборів,
стягнутих з учасників біржових торгів. Для полегшення своєї роботи членам
біржі надане право наймати службовців, яким дозволений доступ у торговий
зал у виді чи клерків посильних.
Законодавство України й Правила біржової торгівлі різних товарних
бірж не припускають класифікації членів біржі. У той же час аналіз
закордонної практики показує, що склад членів товарних бірж не є
однорідним. Як правило, на кожній товарній біржі, діють кілька видів членів,
що мають різний обсяг прав й обов'язків. Класифікація членів біржі
проведена й у законодавстві країн.
До прикладу, на Чиказькій товарній біржі члени біржі розділені на
три групи:
 повні члени, наділені правом здійснювати біржову торгівельну
діяльність всіма видами товарів, які перебувають в обігу на біржі;
 асоційованих членів, що мають право торгувати на біржі окремими,
чітко визначеними групами або видами товарів;
 члени біржі, які торгують опціонами.

Розрізняють дві категорії членів товарної біржі:

повні члени - із правом на участь у біржових торгах у всіх
секціях біржі і на визначене установчими документами біржі кількість
голосів на Загальних зборах біржі і на загальних збори членів секцій біржі;
неповні члени - із правом на участь у біржових торгах у
відповідній секції і на визначене установчими документами біржі кількість
 7

голосів на Загальних зборах членів біржі і загальних зборах членів секції

біржі.
Член товарної біржі має право сам або через свого представника:
здійснювати біржові операції на біржі та одержувати за це винагороду; брати
участь у вирішенні питань діяльності біржі, обирати і бути обраним до її
керівних органів; здійснювати всі управлення, що випливають із сплати
пайового або вступного внеску; користуватися всіма послугами біржі [ЗКУ
«Про товарну біржу», ст. 9].
Член товарної біржі зобов'язаний: додержувати статуту біржі,
біржових правил торгівлі, рішень загальних зборів членів біржі та біржового
комітету (ради біржі); провадити розрахунки за своїми угодами відповідно до
правил біржової торгівлі та своєчасно інформувати біржовий комітет (раду
біржі) про зміни у своєму фінансовому становищі, що можуть негативно
вплинути на виконання його зобов'язань перед третіми особами та біржею;
сплачувати членські внески; вести облік здійснюваних угод за формою,
визначеною правилами біржової торгівлі; подавати необхідну інформацію
контролюючим органам біржі; не розголошувати конфіденційні відомості та
комерційну таємницю про діяльність біржі [ЗКУ «Про товарну біржу», ст.
10].
Коло учасників біржових торгів на товарних біржах не обмежується
лише членами біржі. Ще одним різновидом учасників біржової торгівлі є
суб'єкти, що мають особливий статус - брокери. Брокерами, відповідно до ч.
1 ст. 16 Закону, визнаються фізичні особи, зареєстровані на біржі відповідно
її уставу, обов'язки, які полягають у виконанні доручень членів біржі, яких
вони представляють, на здійснення біржових операцій шляхом підбору
контрактів і подання здійснюваних ними операцій до реєстрації на біржі.
Практично аналогічне положення містить ст., 281 ГК України. Варто
підкреслити, що статус брокера як учасника біржових торгів істотно
обмежений тому що брокер не може виступати від свого власного імені й
завжди діє від імені члена товарної біржі. Таким чином, посередницькі
функції брокера зведені тільки до виконання вказівок члена товарної біржі.
Разом з тим біржове законодавство багатьох країн передбачає, що саме
брокер, як посередник, виконує більшу частину біржових операцій, маючи
при цьому статус члена товарної біржі. Як видно, тенденція інтеграції
національного законодавства України й міжнародного законодавства вимагає
відповідного уточнення статусу брокера, як учасника біржових торгів.
Відповідно до законодавства України відвідувачі товарної біржі не
мають права укладання біржових угод. Тому одержала поширення практика,
коли особа приймається членом товарної біржі на певний строк (в окремих
випадках це можуть бути навіть одні торги). Такий підхід, хоча формально й
відповідає вимогам законодавства, однак суперечить загальній суті біржової
торгівлі.
 8

До прикладу, у багатьох біржах Європи як учасників біржових торгів

допускаються відвідувачі (разові й постійні). Статус постійного
відвідувача біржі суб'єкт може одержати, маючи відповідний абонемент,
на певний строк, для участі в біржових торгах. За цим абонементом особа
може відвідувати біржові торги й приймати в них участь. При цьому дана
категорія учасників підрозділяється на постійних і разових відвідувачів.
Поділ відвідувачів на постійних і разових, залежить від тривалості допуску
їх до біржових торгів. Разові відвідувачі мають право брати участь у
торгах на біржі протягом одного біржового дня й тільки в одній
торгівельній секції. За право участі в торгах біржові відвідувачі платять
певну грошову суму, установлену біржею. У своїй діяльності вони керуються
правилами біржової торгівлі. їм дозволено укладати в біржових зборах угоди
тільки від свого імені й за свій рахунок. Вони вправі укладати, як правило,
тільки угоди з реальним товаром, а в деяких випадках також форвардні
угоди.

У біржовому законодавстві України термін «відвідувачі»

використовується, але в це поняття вкладається зовсім інший зміст.
Відповідно до пункту 3.4. Типових правил біржової торгівлі
сільськогосподарською продукцією «відвідувачам заборонено прямо або
безпосередньо втручатися в хід біржових торгів», що однозначно відводить
їм роль не учасників торгів, а спостерігачів. Такий підхід є особливістю
національного біржового законодавства України, що виключає з кола осіб,
що мають право укладати біржові угоди, відвідувачів.
У деяких товарних біржах існує інститут відвідувачів. Вони
поділяються на постійних і разових. Постійні відвідувачі вносять річну плату
за вхід на товарну біржу, разові - за кожне відвідування.
Залежно від того, яку участь у біржових торгах беруть відвідувачі,
товарні біржі поділяються на:
відкриті;
закриті.
В торгах на закритих біржах беруть участь лише біржові брокери, а на
відкритих, крім них, торгові угоди укладають також відвідувачі. Сучасні
біржі на Заході в основному закриті.
Таким чином, виділяючи вищевказані групи членів товарної біржі,
брокерів і відвідувачів як учасників біржових торгів, варто підкреслити, що
основною ознакою будь-якого суб'єкта приналежного до даної групи є
наявність права на укладання біржової угоди. Реалізація даного права й
припускає здійснення ряду дій, спрямованих на встановлення договірних
відносин між продавцями й покупцями з використанням такого способу як
біржові торги. У той же час різний обсяг наданих прав є критерієм, що
дозволяє класифікувати склад учасників біржових торгів. Закріплення
відповідної класифікації в біржовому законодавстві України буде відповідати
 9

як історичним традиціям у цій сфері суспільних відносин, так і сучасним

тенденціям розвитку біржового ринку.
Друга група учасників біржових торгів - представники товарної
біржі, що організують укладання угод і контролюють хід ведення
біржових торгів. До осіб, що організують укладання біржових угод,
належать співробітники біржі, що перебувають або працюють у
торгівельному залі:
маклери, що ведуть біржовий торг;
помічники маклера, що фіксують укладання угоди у своєму колі;
співробітники розрахункової групи відділу організації біржових
торгів, що допомагають брокерам оформити укладену угоду;
працівники відділу бюро експертизи біржі;
працівники юридичного відділу біржі.
Основною функцією зазначених осіб є організація біржових торгів
відповідно до встановлених правил шляхом надання відповідних послуг
суб'єктам господарювання при укладанні угод. У цьому розумінні кожний із
зазначених суб'єктів є представником товарної біржі як організатора торгів і
відповідно наділяється певними правами й обов'язками, а також несе
відповідальність за свої дії перед товарною біржею як працівник біржі. У той
же час відповідальність за дії своїх представників перед учасниками
біржових торгів несе товарна біржа як організатор торгів.
До осіб, що контролюють хід ведення біржових торгів, належать:
державний комісар;
члени біржового комітету;
члени ревізійної комісії; старший маклер;
начальник відділу організації торгів біржі.
Основною функцією таких суб'єктів є контроль за дотриманням
установленого порядку проведення біржових торгів у межах своїх
повноважень. Зазначені особи наділяються відповідною компетенцією іі
владними повноваженнями, аж до призупинення біржових торгів, а також
видалення з торгівельного залу осіб, не виконуючі вимоги Правил біржової
торгівлі. Кожний із зазначених суб'єктів цієї групи має право діяти тільки в
рамках компетенції, обумовленої Уставом товарної біржі й Правилами
біржової торгівлі. На жаль, аналіз правил біржової торгівлі різних товарних
бірж України, показує, що в них відсутні положення про таку компетенцію, і
це є однією із причин порушення прав й інтересів учасників біржових торгів.
Таким чином, стан правового положення учасників біржових торгів в
Україні вказує на необхідність більш детальної класифікації учасників
біржової торгівлі на рівні законодавства, а також конкретизації їхніх прав й
обов'язків, у тому числі й у локальних нормативно-правових актах товарної
біржі (правилах, положеннях, інструкціях тощо).
 10

2. Організаційна структура та функції структурних підрозділів

Основними внутрішніми документами, що регламентують діяльність

товарної біржі, виступають Статут біржі і Правила біржової торгівлі. У
Статуті відбиті всі основні положення, що визначають внутрішню структуру
біржі, взаємини членів біржі й інших учасників торгів; організаційно-правову
форму біржі.
Під організаційною структурою товарної біржі розуміється
організація її окремих підрозділів у певному взаємозв'язку, що визначаються
поставленими цілями й розподілом функцій між підрозділами. Організаційна
структура товарної біржі багато в чому залежить від організаційно-правової
форми, у якій здійснюється торгово-біржова діяльність. Організаційна
структура також передбачає розподіл функцій і повноважень між
керівниками структурних підрозділів, що становлять органи управління
біржею.
Органи управління товарної біржі є невід'ємною частиною цілісної
організаційної структури товарної біржі, коли дія органа завжди визнається
дією самої юридичної особи. З урахуванням цього, а також виходячи із
загальнотеоретичних положень можна визначити, що органи управління
товарної біржі - це спеціально вповноважені органи, наділені владними
повноваженнями, компетенцією й необхідними засобами для здійснення
впливу на об'єкт управління з метою одержання встановленого результату,
узгодження й коректування дії виконавців.
Організаційна структура товарної біржі будується з урахуванням
забезпечення високої ліквідності угод, низького рівня витрат, можливості
швидкого інформування всіх учасників торгівлі й коректування їхніх дій.
У ст. 12 Закону закріплена загальна організаційна структура товарної
біржі. Так, для управління товарною біржею й забезпечення її функцій на
біржі створюється виконавча дирекція й спеціальні підрозділи: розрахункова
палата, біржовий арбітраж, котирувальна комісія й інші підрозділи, а також
допоміжні служби, необхідні для її діяльності. Підрозділи біржі діють на
основі положень, затверджених загальними зборами членів товарної біржі
або уповноваженим ним органом.
У науковій літературі при аналізі організаційної структури товарної
біржі пропонується класифікація органів управління з врахуванням
наступних структур:
1) суспільна;
2) стаціонарна.
Типова структура товарної біржі та органи управління нею показані
схематично на рис. 1.
 11

Структура товарної біржі

Засновники та члени Органи управління

біржі біржею

Суспільна структура Стаціонарна структура

Загальні збори Виборчі органи Спеціалізовані Виконавчі

органи органи
(функціональні)

Біржовий комітет Контрольна

(ревізійна) комісія Біржовий апарат

Маклеріат
Котирувальна комісія
Експертне бюро
Відділ прийому заявок і реєстрація контрактів
Відділ інформаційно-технічного забезпечення
Відділ інформаційно-довідкового
обслуговування
Відділ міжбіржових зв'язків і роботи із
Брокерськими фірмами
Відділ управління справами
Біржова арбітражна комісія

Рис. 1. Типова структура товарної біржі

1) До суспільної структури товарної біржі належать:
 загальні збори членів товарної біржі;
 виборні органи в особі біржового комітету (рада біржі);
 контрольна (ревізійна) комісія.
Примірна організаційна структура товарної біржі наведена схематично
на рис. 2.

Загальні збори членів біржі

Контрольна Біржовий комітет Арбітражна комісія

комісія (ревізійна) (рада біржі)
 12

Рис. 2. Примірна організаційна структура товарної біржі

Відповідно до котрої вищим органом управління товарної біржі є

загальні збори її членів. У період між загальними зборами членів товарної
біржі управління здійснює біржовий комітет (рада біржі). Біржовий
комітет обирається на строк, установлений загальними зборами членів
біржі (як правило, на 1-3 роки). Голова, його заступники й члени біржового
комітету обираються загальними зборами на основі персонального
обговорення кожної кандидатури. У випадку незадовільної роботи, склад
біржового комітету може бути переобраний достроково.
Рішення про обрання голови, його заступників і членів біржового
комітету вважається прийнятим, якщо за нього проголосували кваліфікована
більшість засновників і проста більшість присутніх членів біржі. До складу
біржового комітету для виконання функцій, що вимагають спеціальних
 13

знань, можуть бути обрані повноважні представники організацій і громадяни,

що не є членами біржі. Розподіл обов'язків між членами біржового комітету
здійснюється на його першому засіданні. Члени біржового комітету не є
службовцями біржі й проводять роботу на суспільних початках. Комітет
очолює голова або президент.
Контролюючим органом товарної біржі є контрольна (ревізійна)
комісія. Обирається контрольна (ревізійна) комісія на загальних зборах
членів біржі. Вона здійснює контроль за правлінням біржі за результатами
фінансової й господарської діяльності, робить висновок по річних звітах і
балансам, надає звіт для розгляду на загальних зборах членів біржі. До
складу контрольної (ревізійної) комісії не можуть бути обрані члени
біржового комітету або правління біржі. Перевірка фінансово-господарської
діяльності правління здійснюється ревізійною комісією за дорученням
загальних зборів членів біржі або з ініціативи комісії. У випадку виникнення
загрози інтересам біржі або виявлення зловживань, які були допущені
посадовими особами, ревізійна комісія має право вимагати скликання
загальних зборів.
2) Стаціонарна структура товарної біржі призначена для ведення
господарської біржової діяльності. Компетенція й функції стаціонарної
структури відрізняються й можуть бути специфічними на різних біржах. При
цьому умовно стаціонарна структура товарної біржі може бути розділена на
наступні підрозділи:
 виконавчі (функціональні);
 спеціалізовані.
Виконавчі (функціональні) і спеціалізовані підрозділи необхідні біржі
для ведення поточної господарської біржової діяльності. Від того, як
здійснюють свою роботу ці підрозділи, багато в чому залежить ефективність
роботи біржі.
Виконавчі підрозділи - це біржовий апарат, що готує і проводить
біржові торги. Вони досить різноманітні й залежать від обсягу біржових угод,
кількості членів і брокерів, які працюють на біржі. Примірна структура
біржового апарату схематично зображена на рис. 3.
1) центр економічного аналізу здійснює: контроль за кон'юнктурою
ринку продукції; підготовку кон'юнктурних оглядів; аналіз технічних,
економічних і інших факторів, здатних уплинути на кон'юнктуру ринку;
кон'юнктурні прогнози; платні консультації по економічних питаннях;

Керуючий біржовим апаратом

1-й заступник 2-й заступник 3-й заступник Старший

керуючого керуючого керуючого брокер

Центр Відділ Адміністративно Брокерські

 14

Рис. 3. Примірна структура біржового апарату

2) договірно-правовий відділ із арбітражем здійснює: оформлення
договорів між партнерами по угоді; юридичне оформлення угод, контролює
правильність їхнє здійснення маклерами; контроль правомірності дій
учасників торгів; підготовку справ до розгляду їх в арбітражній комісії;
3) транспортно-тарифний відділ здійснює: організацію і
забезпечення доставки купленої на біржі продукції; консультування
продавців і покупців з питань, зв'язаним із транспортуванням; підготовку
пропозицій по ефективних способах доставки партії вантажів покупцю;
оформлення розрахунків за доставку вантажів;
4) відділ удосконалювання біржової торгівлі здійснює: аналіз рівня
розвитку і стану торгівлі на даній біржі; пошук шляхів підвищення
ефективності і якості роботи біржі; розробка і впровадження нововведень, що
спонукує біржовий апарат до більш активної діяльності; вивчення досвіду
організації біржової торгівлі в країні і за рубежем;
5) інформаційний центр забезпечує: одержання, збереження й
обробку всієї циркулюючий інформації; надання членам і відвідувачам
біржі послуг по проведенню необхідних розрахунків, а також по
інформаційному обслуговуванню;
6) відділ організації і забезпечення біржової торгівлі здійснює: зміст
біржового залу в належному порядку; забезпечення біржі комерційною
інформацією; забезпечення членів біржі необхідними матеріалами й умовами
для висновку угоди;
 15

7) адміністративно-господарський відділ здійснює: традиційні

господарські задачі; рішення задач, зв'язаних з веденням бухгалтерських
справ, рішення питань по оплаті праці і кадрам;
8) брокерські контори забезпечують: здійснення біржової торгівлі в
біржовому залі; надання брокерів членам біржі для здійснення ними
торгових угод; оформлення угод; контроль виконання обома сторонами
договірних зобов'язань; експертизу партій товарів, що надходять на біржовий
торг.
До спеціалізованих підрозділів товарної біржі можна віднести
підрозділи, відповідальні за ведення поточної роботи по організації біржових
торгів:
• маклеріат - створюється для підготовки й проведення торгів,
пропонує маклерів членам біржі;
• котирувальна комісія - утворюється для обліку цін попиту,
пропозиції, а також визначення котирувальних (довідкових) цін і виконання
інших функцій, пов'язаних з рухом цін на біржі;
• експертне бюро - здійснює експертизу товарів на біржі,
консультування з питань технічних й інших властивостей і характеристик
біржових товарів;
• відділ прийому заявок і реєстрація контрактів - здійснює вхідний
контроль, прийом заявок, реєстрацію контрактів, визначає їхню відповідність
Тимчасовим правилам біржової торгівлі, формує інформаційний аркуш;
• відділ інформаційно-технічного забезпечення - здійснює розробку й
функціонування програмно-технічних засобів, систем зв'язку й оргтехніки;
• відділ інформаційно-довідкового обслуговування - відповідає за
одержання, зберігання й обробку інформації; забезпечує інформаційне
обслуговування учасників і відвідувачів біржових торгів, а також підготовку
й реалізацію відомостей довідкового характеру зацікавленим особам;
• відділ міжбіржових зв'язків і роботи із брокерськими конторами -
здійснює акредитацію брокерських контор (брокерів), укладає договори з
біржами інших регіонів, постійно підтримує зв'язки з членами біржі;
• відділ управління справами - здійснює організаційно-кадрове й
матеріально-технічне забезпечення розробку й організацію управлінських
рішень, координує й взаємодіє з іншими службами, відділами, підрозділами
біржі; веде архів і діловодство біржі, контролює виконання всіх документів;
• біржова арбітражна комісія - постійно діючий третейський суд,
розглядає суперечки, пов'язані з укладанням угод у ході біржових сесій біржі,
її відособлених підрозділів, представництв, філій при проведенні спільних
міжбіржових торгів, а також виконанням біржових контрактів. Арбітражна
комісія створюється для вирішення спірних питань, які виникають як між
учасниками зареєстрованих на біржі угод, так і між ними й брокерами й
відповідальними співробітниками служб біржі. Загальні положення
правового статусу арбітражної комісії визначаються Законом України «Про
 16

третейські суди». Зазначений перелік спеціалізованих підрозділів товарної

біржі не є вичерпним і може бути доповнений іншими підрозділами, що
належать до даної групи.
Компетенція органів управління товарної біржі - це система
юридичного забезпечення реалізації функцій даного суб'єкта
господарювання. При цьому варто враховувати, що в теорії господарського
права компетенція - це не здатність мати права й обов'язки, а сукупність уже
наявних у суб'єкта прав й обов'язків, постійно закріплених за ним законом. У
відповідності з діючими правовими нормами, розрізняють три види
внутрішньогосподарської компетенції:
1) повну;
2) внутрішньогосподарську;
3) змішану.
Конкретизація компетенції того чи іншого органа управління
здійснюється в Уставі товарної біржі або спеціальному положенні про даний
орган управління. З урахуванням основних положень Закону, а також на
основі аналізу діяльності різних товарних бірж України, можна виділити
кілька загальних моментів у компетенції того чи іншого органа управління.
Загальні збори, як вищий орган управління, біржі затверджує устав і
всі, внесені в нього зміни, інші документи біржі й доповнення до них. До
компетенції загальних зборів членів біржі також належать:
- розгляд і затвердження правил, періодичності й регламенту
проведення загальних зборів й інших біржових зборів;
- розгляд і затвердження положень, правил, інструкцій й інших
документів, що регламентують діяльність підрозділів біржі. Так, на
загальних зборах засновників і членів біржі розглядають й затверджують:
положення про раду директорів, положення про брокерські контори,
положення про страхування угод на біржі, положення про філію біржі,
положення про комітети біржі, а також правила біржової торгівлі й ін.;
- розгляд скарг і заяв на роботу ради директорів, генерального
директора, президента біржі (якщо він є);
- визначення розмірів вступного й щорічних членських внесків, що
сплачують членами біржі, розміру біржового збору з угод, вхідної плати з
відвідувачів, що не є її членами, плати за послуги, надані біржею, порядку
стягнення штрафних санкцій за порушення правил біржової торгівлі;
- затвердження порядку виборів членів біржового комітету і його
голови, членів ревізійної комісії і її голови, арбітражної комісії і її голови,
установлення терміну дії зазначених органів і звільнення їхніх членів від
виконуваних обов'язків. За пропозицією біржового комітету загальні збори
засновників і членів біржі розглядає й затверджує склад і голову арбітражної
комісії, котирувальної комісії;
 17

- розгляд і вирішення питань про виключення й прийняття членів

біржі; розгляд заяв про порушення біржовим комітетом рішень і правил,
установлених біржею;
- затвердження уставу біржі, доповнень і змін до нього; рішень про
збільшення або зменшення статутного фонду, внесення пропозицій про зміни
й доповнення в документи, що регламентують діяльність біржі, а також у
відповідне законодавство;
- розгляд і затвердження річних звітів біржового комітету про
господарсько-фінансову діяльність біржі, звітів ревізійної комісії, а при
необхідності й інших підрозділах;
- схвалення або скасування рішень біржового комітету;
- вирішення інших питань.
Рішення загальних зборів приймається шляхом голосування.
Порядок голосування визначається регламентом ведення зборів, тому по
різних питаннях можлива різна процедура голосування. Рішення вважається
прийнятим, якщо за нього проголосували кваліфікована більшість
засновників і проста більшість присутніх членів біржі. При цьому
виконавчий директор (керуючий) біржі не може голосувати на загальних
зборах членів біржі. Загальні збори членів біржі не можуть ухвалювати
рішення щодо питань, які не були включені до порядку денного.
Позачергові загальні збори можуть бути зібрані на вимогу одного й
більше засновників або 2/3 членів біржі. Про дату, місце, час і порядку
денного зборів всі члени біржі сповіщаються не пізніше, ніж за 20 днів.
Члени, засновники біржі й інших зацікавлених осіб повинні бути сповіщені
про повістку й дату проведення чергових загальних зборів не менше ніж за
місяць до його початку.
Загальні збори членів біржі затверджує склад і голову арбітражного й
котирувального комітетів із пропозиції біржового комітету, а також склад і
голову рахункової палати. Загальні збори членів біржі скликається не частіше
одного разу в рік. Одне із засідань загальних зборів повинне бути скликане
не пізніше, ніж за 1 місяць до закінчення звітного періоду для розгляду й
затвердження звіту біржового комітету, звіту контрольного (ревізійного)
комітету й кошторису на наступний період.
Варто мати на увазі, що Закон, закріплюючи статус загальних зборів як
вищого органа управління, не визначає коло питань, яке можна вважати
винятковою компетенцією даного органа управління.
До прикладу, вивчення змісту локальних нормативних актів різних
товарних бірж України показує, що на практиці це приводить до того, що
фактично загальні збори членів товарної біржі лише затверджують
рішення прийняті біржовим комітетом і реальним впливом на господарську
діяльність товарної біржі не роблять. Таким чином, має місце певний
конфлікт інтересів. Вирішенням даної проблеми могло б стати закріплення в
ГК України переліку питань, які є винятковою компетенцією загальних
 18

зборів членів товарної біржі й не можуть бути делеговані іншим органам

управління.

До компетенції біржового комітету, як правило, належать:

- керівництво діяльністю біржі в період між загальними зборами її
членів;
- контроль за діяльністю правління біржі;
- розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі,
контроль за витратою коштів керівництвом біржі;
- представництво біржі в державній й іншій організаціях з усіх справ
біржі;
- призупинення діяльності членів біржі, що порушили її правила,
прийом у якості тимчасових нових членів (до затвердження загальними
зборами);
- підготовка рекомендацій підприємствам й організаціям про заміну
їхніх повноважних представників, що приймають участь у біржових торгах;
- заборона членам біржі, що порушили правила біржової торгівлі,
відвідувати біржу на певний строк або до затвердження або скасування цього
рішення на загальних зборах;
- створення необхідних підрозділів біржі, затвердження тимчасових
(до затвердження на загальних зборах) положень, рекомендацій й інших
документів, що регламентують діяльність цих підрозділів;
- підготовка до загальних зборів членів біржі, проектів правил
біржової торгівлі, документів, що регламентують діяльність біржі, а також
доповнень і змін до них;
- реалізація рішень і постанов загальних зборів засновників і членів
біржі;
- здійснення контролю за дотриманням правил біржової торгівлі
його учасниками.
Рішення біржового комітету вважається прийнятим, якщо за нього
проголосувала проста більшість присутніх його членів. Голова біржового
комітету і його заступників здійснюють загальне керівництво діяльністю
біржі в період між засіданнями біржового комітету. їхні права й
відповідальність визначаються загальними зборами засновників і членів
біржі. Біржовий комітет підзвітний загальним зборам членів біржі. Біржовий
комітет збирається в міру необхідності, але не менше одного разу у квартал з
ініціативи голови або на вимогу членів комітету, які мають 1/3 голосів.
Рішення біржового комітету є обов'язковим для виконання членами біржі й
виконавчою дирекцією. Біржовий комітет готує пропозиції зі змін Правил
біржової торгівлі, які затверджуються загальними зборами членів біржі.
З метою забезпечення організаційно-господарського функціонування
товарної біржі, біржовий комітет створюється як виконавчий орган правління
біржі, а саме виконавча дирекція (правління біржі). Правління виконує
 19

функції, які не ввійшли в компетенцію загальних зборів членів біржі й

біржового комітету. Виконавчий директор і співробітники правління
(виконавчої дирекції) не є членами біржі й працюють за наймом (трудовій
угоді). Права й відповідальність виконавчого директора і його заступників
визначаються біржовим комітетом на основі посадових інструкцій.
До компетенції виконавчої дирекції, як правило, належать:
- поточне управління відділами біржі;
- організація й ведення бухгалтерського обліку, підготовка
встановленої статистичної й фінансової звітності, господарсько-фінансове
забезпечення діяльності біржі;
- прийом на роботу й звільнення співробітників підрозділів біржі, що
працюють за наймом (трудовій угоді) і не є членами біржі;
- організація публікацій біржової комерційної інформації, реклами
діяльності біржі;
- створення необхідних підрозділів біржі (за винятком ревізійної,
арбітражної й іншої комісій), що забезпечують її нормальне функціонування,
розробка тимчасових (до затвердження на загальних зборах) положень,
рекомендацій й інших документів, що регламентують діяльність
створюваних підрозділів, призначення їхніх керівників;
- розпорядження фінансовими коштами й іншим майном біржі, у
межах установлених загальними зборами або біржовим комітетом;
- організація перевірки відповідності стандартам зразків продукції,
яка реалізується або обмінюється на біржі, проведенням експертизи, а в
необхідних випадках - лабораторних аналізів і контрольних випробувань;
- організація надання учасникам біржових торгів інформаційно-
комерційних, рекламних і консультаційних послуг, забезпечення їхніми
необхідними засобами оргтехніки й зв'язку;
- реалізація рішень і постанов загальних зборів членів біржі, а також
біржового комітету;
- здійснення контролю за дотриманням учасниками біржових торгів,
відвідувачами й гостями встановлених правил біржової торгівлі;
- оповіщення засновників, членів біржі й інших зацікавлених осіб про
проведення чергових або позачергових загальних зборів;
- установлення розміру й форм оплати праці найманих робітників, а
також розвиток виробничо-технічної бази біржі.
Поточне керування біржею здійснює контрольна (ревізійна) комісія,
компетенція і повноваження якої регулюється Статутом товарної біржі.
Політика біржі проводиться в життя комітентами, що складаються з
членів біржі, призначуваних Радою директорів. Число комітетів не постійно і
коливається від 8 до 40. Члени комітетів працюють без відповідної оплати.
Вони вносять рекомендації та допомагають Раді директорів, а також
виконують конкретні обов'язки по функціонуванню бірж, а саме:
 20

1) контрольний комітет - веде спостереження за діловою активністю

на біржі, величиною відкритої позиції, а також за тим, як йде ліквідація
контрактів з термінами постачання, що минають;
2) арбітражний комітет - судовий орган біржі, призначає арбітрів
для рішення споровши між членами, а також у випадку звертання клієнтів -
не членів при виникненні суперечностей між ними та членами біржі;
3) котирувальний комітет - робочий орган, головною задачею якого
є підготовка до публікації біржових котирувань і аналізу руху цін;
4) спостережливий комітет - розглядає суперечки і виносить
рішення по всіх дисциплінарних питаннях, що йому передає комітет з діловій
етиці;
5) комітет із прийому нових членів - розглядає всі звертання про
вступ у члени біржі. Рекомендації комітету надаються Раді директорів, що
вирішує питання про прийняття кандидата в члени біржі.
Комерційну діяльність на некомерційних за правовим статусом
товарних біржах здійснюють брокерські контори і самостійні (незалежні)
брокери. Цим суб’єктам біржової торгівлі належить виняткове право
біржового посередництва – укладення і проведення усіх видів біржових угод
(оборудок) і операцій.
Брокерська контора – це самостійна юридична особа або структурний
підрозділ певного господарського суб’єкта, що виконує комерційно-
посередницькі функції на тій біржі, на якій вона зареєстрована і придбала
право «брокерського місця». Фізична особа, що володіє відповідною
кваліфікацією і придбала на даній товарній біржі брокерське місце, діє як
самостійний або незалежний брокер.
Брокерські контори створюються членами біржі – засновниками та
іншими, прийнятими до складу членів пізніше, юридичними і фізичними
особами, чий внесок до статутного фонду біржі становить вартість
щонайменше одного біржового місця.
Основний контингент працівників брокерської фірми становлять:
брокери–приймальники замовлень;
брокери операційного залу;
інші категорії найманих працівників.
Задача брокерських контор - забезпечення біржової торгівлі в
біржовому залі. Як правило, брокерська контора може бути створена тільки
при наявності місця повного члена біржі, що може бути куплене на
періодично проведених адміністрацією біржі тендерних торгах. На одне
місце повного учасника може бути створена тільки одна брокерська контора,
що у свою чергу може безкоштовно акредитувати визначене число брокерів.
Додаткові брокери і їхні помічники акредитуються за визначену плату.
Брокерська контора має право укладати договори про брокерське
обслуговування з клієнтами, а також діяти від свого імені і за свій рахунок.
Незалежні брокери самостійно здійснюють усю роботу з укладення
 21

оборудок, але для виконання обліково-аналітичних і інших допоміжних

функцій можуть наймати помічників та інших спеціалістів.
Посередницька діяльність брокерів на вітчизняних біржах зводиться в
основному до виконання доручень (наказів) клієнтів по висновку тих чи
інших видів угод. Висновок угод може здійснюватися брокером як від імені
клієнта і за свій рахунок, так і від імені самого брокера і через розрахунковий
рахунок останнього, куди клієнт переводить кошти.
Робота з клієнтами розпочинається укладенням договорів на
брокерське обслуговування. Згідно з цим договором, брокерська контора
бере на себе зобов’язання втілювати інтереси клієнта на даній біржі, а клієнт
зобов’язується приймати замовлений, або надавати для реалізації власний
товар. При роботі з клієнтом брокерська контора відкриває в одному з
розрахункових фірм своєї біржі рахунок для роботи з цим клієнтом.
Домовляючись із брокером про проведення угод визначеного виду, клієнт
видає йому доручення (наказ). Основні види біржових угод та наказів
схематично зображено на рис. 3.4.
Оформлений належним чином наказ клієнта оперативно скеровується в
операційний зал до брокера в біржовій ямі (рингу), який бере його до
виконання.
Виконанням наказу клієнта – укладенням оборудки – робота
брокерської контори не закінчується. Її працівники під контролем
співробітників біржі організовують своєчасне і повне виконання умов
оборудки: дотримання строків постачання товарів; забезпечення
транспортування і страхування вантажів; своєчасне проведення розрахунків
між контрагентами і здійснення оплати брокерських послуг.
Для брокерської контори самостійного значення набувають пошук
товарних ресурсів як за межами біржі, так і перепродаж товарів (спекуляція
ними) на самій біржі.
У повсякденній діяльності брокерська контора виконує не тільки
організаційно-технологічні, але й комерційні функції. До них належать:
аналіз кон’юнктури ринку; встановлення господарських зв’язків із
товаровиробниками і оптовими покупцями; підтримання зв’язків із
суб’єктами біржової торгівлі; забезпечення товаропросування до оптових
споживачів товарів біржового асортименту.
Для організації розрахункових операцій на товарних біржах
створюється розрахункова палата (відділ) – орган, що відповідає за
врегулювання біржових розрахунків клієнтів і брокерських контор за
підсумками кожних торгів. В окремих випадках функції Розрахункової
палати можуть бути покладені на спеціальний комерційний банк,
засновниками та акціонерами котрого є члени товарної біржі.

Основні види біржових угоди та наказів

Біржові угоди Біржові накази

 22

Рис. 4. Основні види біржових угоди та наказів

Розрахункова палата разом з іншими підрозділами біржі визначає види
і форми документів, необхідних для проведення розрахунків, час і порядок
внесення платежів і проведення виплат. Концентрація всіх розрахункових
операцій в єдиному центрі при товарній біржі дозволяє значно прискорити і
спростити оборот грошових коштів, забезпечити гарантію виплат за
проведеними біржовими угодами.

3. Система управління біржовою діяльністю

В міру становлення українського біржового ринку формується і

налагоджується система управління біржовою діяльністю.
 23

Поняття «управління» застосовують щодо різних об'єктів, зокрема:

технічних систем, соціальних процесів, соціально-економічного розвитку й
ін. При розгляді торгово-біржової діяльності термін «управління»
розглядається як управління господарською діяльністю організацій, які
функціонують у системі ринкових відносин. З урахуванням цього,
управління - це спрямований з боку керуючого органа вплив на об'єкт
управління, з метою одержання встановленого результату, узгодження й
коректування дії виконавців.
Управління біржовою діяльністю являє собою певне упорядкування
діяльності бірж і укладання біржових угод на основі встановлених правил і
вимог.
Через управління біржовою діяльністю досягаються наступні цілі:
1) підтримка порядку на біржовому ринку, створення нормативних
умов для роботи всіх учасників ринку;
2) захист учасників ринку від несумлінності та шахрайства окремих
осіб або організацій, від злочинних організацій;
3) забезпечення вільного і відкритого процесу біржового ціноутворення
на основі концентрації попиту і пропозиції;
4) створення ефективного ринку, на якому завжди є стимули для
підприємницької діяльності, а кожен ризик адекватно винагороджується;
5) створення нових біржових ринків, підтримка біржових структур,
починів і нововведень; вплив на біржовий ринок з метою досягнення якоїсь
суспільної мети (наприклад, зниження біржових цін).
Для залучення до біржової торгівлі великої кількості як продавців, так і
покупців необхідний певний механізм, який забезпечував би дотримання
інтересів усіх її учасників. Вони повинні бути впевнені у тому, що ризик,
пов'язаний з їх участю у торгах, зведений до мінімуму.
Так, у літературі традиційно виділяють два види управління
діяльністю товарних бірж, кожний з яких припускає застосування різних
методів:
1) регулювання з боку держави (державне регулювання) - здійснюється
відповідними органами держави;
2) регулювання з боку бірж й інших учасників ринку (недержавне) -
котре здійснюється недержавними організаціями (громадськими) й
безпосередньо біржовими органами із використання принципу
саморегулювання біржового ринку.
Залежно від ступеня державного регулювання або саморегулювання,
розрізняють наступні напрями формування систем управління біржовою
діяльністю: 1) повне державне регулювання, 2) саморегулювання, 3) змішане
регулювання, котрі схематично зображені на рис. 5.
Товарна біржа може мати як зовнішнє, так і внутрішнє
регулювання.
 24

Внутрішнє регулювання - це підпорядкування її діяльності власним

нормативним документам: статуту, правилам та іншим внутрішнім
нормативним документам, що зумовлюють діяльність даної біржі в цілому, її
підрозділів і працівників.
Зовнішнє регулювання - це підпорядкуванність діяльності біржі
нормативним актам держави, інших організацій, міжнародним угодам.

Напрями формування систем управління біржовою

діяльністю

Повне державне Державне регулювання з наданням

регулювання незначної частини повноважень
нагляду та контролю СРО

Державне регулювання з наданням

Саморегулювання широких повноважень СРО, а функції
державного контролю
трансформувались у систему
погоджень між учасниками біржового
процесу

Паритетне співвідношення
Змішане делегованих регулятивних функцій
регулювання між державою та СРО

Рис. 5. Напрями формування систем управління біржовою

діяльністю

Ключову роль в управлінні розвитком біржової діяльності має

відігравати держава. Рівень втручання держави залежить від сукупності
чинників, зокрема від державного устрою, від розвиненості ринкових
відносин, від стратегічного завдання, яке стоїть перед державою, від
загального соціально-економічного стану країни тощо. Стосовно біржової
діяльності, то державне регулювання співіснує із системою саморегулівних
організацій (далі - СРО), яким вона делегує частину своїх повноважень [10].
Разом утворюють повноцінну керуючу підсистему управління
біржової діяльності та виконують наступні функції щодо керованої
підсистеми:
координуючі;
 25

регулюючі;
стимулюючі;
організаційні;
контролюючі.
Державне регулювання біржової діяльності здійснюється державними
органами, до компетенції яких входить виконання тих чи інших функцій
регулювання.
До завдань державного регулювання біржової діяльності відносять:
реалізацію державної політики розвитку біржового ринку;
гарантування рівних прав і безпеки для професійних учасників і клієнтів
біржі;
створення інформаційної системи біржового ринку і здійснення контролю за
обов'язковим розкриттям відповідної інформації учасниками ринку.
Для регулювання вітчизняного біржового ринку та координації
діяльності його учасників в Україні створена і функціонує система органів
влади та державного управління, серед яких: Президент України, Верховна
Рада України, Кабінет Міністрів України, Національний банк України,
Міністерство економічного розвитку і торгівлі України, Міністерство
аграрної політики та продовольства України, Державна фіскальна служба
України, Антимонопольний комітет України, Фонд державного майна
України, Державна митна служба України інші державні органи.
Правовою основою діяльності кожної біржі є внутрішньобіржові
нормативні акти: Засновницький договір, Статут і Правила торгівлі.
В Україні державний регулятивний сектор управління біржовими
товарними відносинами функціонує в «розмитому» вигляді між багатьма
структурами, схематично зображеними на рис.6. За такого державного
механізму має бути противага – потужна система саморегулювання.
До прикладу, США регулювання біржової діяльності здійснюється
федеральним урядом, органами штатів, у яких функціонує товарна біржа
та регламентується правилами і розпорядженнями власне біржі.
Законодавчо біржова торгівля у США регламентується такими актами:
Закон про ф'ючерсні контракти на зерно (1922 р.); Закон про товарні біржі
(1936 р.); Закон про Комісії з ф’ючерсної торгівлі товарами (1974 р.); Закон
про ф'ючерсну торгівлю (1978, 1982, 1986, 1989, 1991 рр.).
У Великобританії підхід до регулювання біржової діяльності дещо
інший: прийнято спеціальне законодавство і створено Раду з цінних паперів і
інвестицій, головне завдання якої полягає у нагляді за товарними і
фондовими біржами.
У Франції регулювання біржової діяльності виконує Комісія з
ф'ючерсних і торгових ринків. В останні роки регулювання з боку цієї Комісії
стало більш жорсткого характеру. Вона зобов'язала і біржі членів
надавати клієнтам більше реєстрації членів біржі з 1 до3,5 млн. фр.
 26

У Японії регулювання товарних бірж здійснюють відповідні

міністерства (фінансів, сільського господарства, зовнішньої торгівлі і
промисловості).
Міністерство економічного
розвитку і торгівлі

Державний комітет
Міністерство
з державного
аграрної політики та
матеріального
продовольства
резерву
Державні
регулятори
Фонд державного
Державне агентство біржового майна
лісових ресурсів товарного
ринку
Державна митна
Державна фіскальна служба
служба

ДП Аграрна біржа

Рис. 6. Структура державного регулювання біржового товарного

ринку України

У державному управлінні діяльністю товарних бірж розрізняють:

пряме або адміністративне управління та непряме або економічне
управління, котрі схематично зображені на рис. 7.
Управління як правова форма державного регулювання економіки
означає прийняття компетентним органом юридично значимих рішень для
суб'єктів господарювання по оперативних питаннях господарського життя
(державна реєстрація суб'єктів підприємництва, ліцензування певних видів
господарської діяльності, установлення лімітів використання природних
ресурсів, квотування зовнішньоекономічних операцій тощо).
Відповідно, державне управління діяльністю товарних бірж передбачає
прийняття компетентним органом держави юридично значимих рішень із
питань господарської діяльності товарних бірж й, насамперед, що стосується
державної реєстрації й ліцензування.
У той же час слід зазначити деякі позитивні моменти, які знайшли свій
прояв у законодавстві.

Види державного управління діяльністю

товарних бірж
 27

Рис. 7. Види державного управління діяльністю товарних бірж

До прикладу, Міністерство аграрної політики України має право

видачі товарним біржам висновку про відповідність установленим вимогам
по організації біржової торгівлі сільськогосподарської продукції за умови
дотримання певних вимог. Це дозволило встановити єдиний підхід у
визначенні конкретних критеріїв матеріально технічного забезпечення
біржових торгів з боку біржі, як організатора торгів. Крім цього, на
Міністерство аграрної політики України покладені функції з координації
діяльності центральних і місцевих органів виконавчої влади з питань
організації й регулювання біржового ринку продукції агропромислового
комплексу, затвердженні правил випуску й звернення до обороту товарних
деривативів у сфері біржового ринку (п. 2 постанови Кабінету Міністрів
України № 1928 від 19 жовтня 1999 р. «Про активізації діяльності
біржового ринку продукції агропромислового комплексу й необхідних для його
потреб матеріально-технічних ресурсів»).
Регулювання біржової діяльності з боку держави не повинно мати
заборонного характеру, а виключно забезпечувати рівність прав для всіх
учасників торгівлі, при цьому контролюючи дотримання визначених правил.
Це досягається завдяки створенню єдиної правової системи для діяльності,
 28

через їх ліцензування, системи спеціального пільгового оподаткування та

інші заходи.
Держава регулює діяльність бірж за допомогою законодавства. Це
регулювання включає різні заходи адміністративного і економічного
характеру, визначає насамперед організаційну та управлінську структури,
порядок і принципи функціонування біржових інститутів.
Біржове законодавство - це система законів, які регулюють торгівлю
на біржах. Основне завдання - запобігання маніпулюванню цінами, захист
інтересів невеликих фірм і спекулянтів.
Правова основа управління товарної біржі представлена, насамперед,
Законом України «Про товарну біржу», у якому закріплюються загальні
положення управління товарною біржею. Питанням управління товарною
біржею присвячений четвертий розділ Закону, де визначені органи
управління й організаційна структура товарної біржі.
Серед правових джерел, що визначають компетенцію органів
управління товарної біржі, важливе місце займають нормативно-правові акти
локального характеру. Це, насамперед устав товарної біржі, що відповідають
положення про той або інший орган управління товарної біржі,
затверджувані загальними зборами членів товарної біржі або біржовим
комітетом, і Правила біржової торгівлі, затверджувані біржею.
До прикладу, зарубіжний досвід свідчить, що державний контроль
біржової діяльності базується на дотриманні таких принципів:суспільної
корисності; гласності й відкритості біржових торгів; довіри;
саморегулювання; гарантії прав учасників біржової торгівлі.
Певні прояви такого підходу знайшли своє вираження в постанові
Кабінету Міністрів України № 425 від 1 квітня 1996 p., відповідно до якої в
Україні була створена Державна комісія з питань організації біржового
сільськогосподарського ринку. Комісія є колегіальним органом, основними
завданнями якого є координація роботи центральних і місцевих органів
державної виконавчої влади, пов'язаної з організацією біржового
сільськогосподарського ринку в Україні, сприяння формуванню
загальнонаціонального й регіонального товарно-фінансового обороту.

Законодавство, що регулює діяльність біржі (Закон України «Про

товарну біржу»), визначає наступні мінімальні стандарти:
 правила та діяльність біржі забезпечують правильне ведення біржових
операцій і відповідний захист осіб, що проводять торгівлю;
 правила та тактика діяльності забезпечують доступ до засобів ведення
торгівлі тільки уповноважених осіб;
 біржа повинна мати в своєму розпорядженні фінансові ресурси,
достатні для нормального забезпечення її функцій;
 біржа повинна проводити заходи, відповідні правилам моніторингу -
спостереження, оцінка, прогноз;
 29

 біржа повинна проводити реєстрацію операцій, залежних від характеру

її діяльності;
 у біржі повинні бути відповідні правила і процедури вибору членами
біржі керівного органу, порядок його функціонування, вся решта
комітетів і органів управління повинні бути чітко визначені.
Пріоритетними складовими державного управління діяльністю
біржових інститутів і індивідуальних посередників біржового ринку є:
1) ліцензування або затвердження діяльності товарної біржі;
2) регулювання ринку, керованого біржею;
3) регулювання діяльності учасників товарного ринку;
4) регулювання товарів, що обертаються на біржі.
Ліцензування потрібно розглядати як спосіб дозволу біржової
діяльності і контролю держави за дотриманням вимог чинного законодавства
України, що пред'являється до економіко-правового та організаційного
статусу бірж.
Механізм ліцензування біржової торгівлі включає як ліцензування
біржових посередників (видача кваліфікаційних атестатів, що дають право на
укладення угод і здійснення операцій), так і ліцензії інвестиційних
інститутів, що дають право діяти на біржовому ринку.
Для отримання ліцензії необхідно враховувати наступні вимоги:
по-перше, повинна бути юридичною особою і діяти на ринку
професіонально, тобто її діяльність як інфраструктурного елементу повинна
бути винятковою;
по-друге, в штаті повинні бути професіонали, які мають
кваліфікаційний атестат фахівця біржової роботи.
До прикладу, більшість бірж за кордоном, зокрема Токійська фондова
біржа, вимагає від своїх працівників спеціального навчання, яке
організовується цими ж біржами.

Іншою вимогою при ліцензуванні бірж, як уже зазначалось, є те, що її

діяльність на біржовому ринку повинна бути винятковою. Біржа повинна
мати мінімальний власний статутний капітал. Термін дії ліцензії не
обмежується, хоч передбачається як припинення, так і відзив виданої
ліцензії.
Детальні правила у сфері регулювання товарного ринку різні для
різних бірж і залежать від товару і типу торгівлі. Вони визначають коло осіб,
які мають право доступу до ринку. Рішення щодо участі в торгівлі на ринку
приймаються комітетом членів біржі відповідно до процедури, що
встановлюється правилами. Правила визначають членство в подібному
комітеті і порядок вибору його членів. Правила вказують, чи мають члени
біржі право торгувати тільки за свій рахунок, тільки як брокер або
виконувати обидві функції. Спеціально повинні бути визначені години
торгівлі і можливості укладення операцій між членами біржі поза цим часом.
 30

Правила містять вимоги для всіх членів біржі, які повинні діяти чесно при
виконанні своїх обов’язків.
Правила повинні містять відповідні дисциплінарні процедури -
систему штрафів і пені, тимчасове позбавлення права ведення торгівлі,
вигнання з біржі. Щоб забезпечити правильне функціонування ринку,
біржові правила включають положення, що передбачають надзвичайні
обставини на ринку - війна, розпад біржової мережі, зовнішні обставини, що
перешкоджають нормальному ходу торгів. У правилах указують, яку
інформацію про ціни й операції необхідно надавати учасникам, як
публікувати цю інформацію. Правила передбачають отримання біржею
внесків або гарантійних внесків від всіх учасників торгів. Відповідно до
правил створюються відповідні структури для управління торговим процесом
на біржі і для розбору конфліктів.
Регулювання діяльності учасників біржового ринку здійснюється
на двох рівнях:
1) на рівні держави, яка має право ввести вимоги про правила та
ділову поведінку товарних бірж, що беруть участь на товарних ринках;
2) на рівна конкретної товарної біржі, яка зацікавлена у введенні
вимог і правил ділової поведінки її членів.
Регулювання обігу біржових товарів здійснюється на основі Правил
біржової торгівлі. У правилах біржі вказується тип товару, що реалізується,
порядок введення в торговий процес нових товарів. Для специфічних товарів
головне встановити, яким чином регулювати якість товарів і постачання.
Рамки регулювання залежать від характеру торгової діяльності на кожній
біржі окремо.
До прикладу, на простих біржових ринках, де немає стандартизації і
контрактів, кожен із них оговорюється в індивідуальному порядку. При
торгівлі наявними товарами продавець представляє покупцю зразок наявної
продукції, ціна визначається на підставі якості зразка та впевненості, що
вся решта товарів такої ж якості. У форвардних контрактах, коли товар
відсутній у момент укладення контракту, вказується специфікація та
якість товарів, прийнятних для покупця. У стандартизованих контрактах
передбачається положення щодо прийнятних специфікацій і якість
товарного покриття контракту. Ці вимоги можуть бути розроблені
кожною біржею або, якщо даний товар продається на багатьох біржах, то
зручніше розробити їх за допомогою торгової асоціації виробників товарної
продукції, і вони широко застосовуватимуться.

Біржа бере на себе також роль консультанта та гаранта договірної

дисципліни виконання контрактів за вказаними умовами, але не бере на себе
матеріальну відповідальність за виконання контрактів. При стандартизації
контрактів біржа сама обмежує можливі терміни постачання і місце.
 31

Державні органи на основі чинного законодавства контролюють

фінансову діяльність бірж. Біржа не має права виступати як інвестор, тобто
вкладати кошти у діяльність, що не передбачена біржовим законодавством,
випускати цінні папери (за винятком власних акцій). При цьому державним
органам, які регулюють діяльність бірж, необхідна інформація як про самі
біржі, так і про їх фінансові результати.
До прикладу, у США використовують інформацію про середні ціни
акцій на фондових біржах у складі інших показників (всього 11 змінних
індексів) для прогнозування майбутнього напряму зміни реального ВНП.
Подібні підрахунки проводяться щомісяця, завдяки чому уряд має
інформацію про динаміку зміни ВНП. Виходячи з практики діяльності
Міністерства торгівлі США, "індекс випереджувальних індикаторів"
досить часто правильно передбачає (попереджає) зміни в економіці. "Індекс
випереджувальних індикаторів" може розглядатися як реальна, але
недостатня інформація, тому вона з великою обережністю
використовується державою для визначення макроекономічної політики
країни. "Індекс випереджувальних індикаторів" або подібна йому група
показників українського ринку могли б використовуватися і в Україні для
прогнозування ситуації в країні і прийняття відповідних рішень щодо
корегування макроекономічної політики.

На жаль, в Україні подібна практика не набула значного розвитку У

зв'язку з тим, що процес становлення ринкових відносин в економіці
знаходиться в стадії реформування.
Саморегулювання - ця форма управління діяльністю товарної біржі,
що здійснюється винятково органами управління біржі, при цьому біржові
органи мають відомі адміністративні повноваження.
Ці питання знаходять відображення у правилах торгівлі, статутах,
положеннях, які розробляються кожною конкретною біржею самостійно.
У Засновницькому договорі перераховуються засновники біржі,
визначається мета її створення, способи реалізації поставлених завдань,
встановлюється відповідальність засновників за зобов'язаннями біржі,
первинний розмір статутного фонду, розподіл його на акції та порядок
розподілу їх між засновниками. У ньому також фіксуються права та обов'язки
засновників біржі, порядок розподілу прибутку і формування резервного
фонду, обумовлюються умови припинення діяльності біржі, вказується
місцезнаходження та реквізити.
Як правило, Статут біржі включає такі розділи: загальні положення;
цілі створення біржі; види діяльності біржі; розмір, порядок формування та
зміни статутного капіталу, фондів і прибутку біржі; права та обов'язки членів
біржі; управління біржею; облік і звітність біржі; припинення діяльності
біржі.
 32

У Правилах торгівлі на біржі знаходять відображення такі питання:

учасники біржових торгів і порядок їх проведення; біржовий товар, порядок
виставлення та зняття його з торгів; біржові угоди, їх види, порядок
реєстрації, оформлення, розірвання та визнання їх недійсними; вирішення
спорів і санкції за порушення правил біржової торгівлі.
Саморегулювання як напрям управління біржовою діяльністю
використовується всіма економічно розвинутими країнами.
Наприклад, у США поза державним регулюванням залишаються такі
питання, як: принципи організації біржі; організаційна структура; органи
управління; права засновників і керівних органів.

Саморегулювання забезпечує дотримання правил гри учасниками

ринку, зокрема й санкції за порушення цих правил, і дію механізмів
розв’язування конфліктів між ними: з одного боку - обмежується свобода
економічних агентів – учасників СРО, з іншого – правила гри, дозволи,
вирішення конфліктів і спорів здійснюються самими учасниками ринку, без
прямого втручання, але під наглядом державного регулятора [10].
Наприклад, правління біржі вправі видавати дозволи на відвідування
біржі, застосовувати санкції щодо учасників біржової торгівлі й т.д.

В Україні товарні біржі споконвічно були самокерованими

організаціями. Однак згодом був прийнятий ряд нормативно-правових актів,
які передбачали можливість державного регулювання діяльності товарних
бірж в Україні.
До прикладу, в Україні традиції біржового саморегулювання та
самоуправління досить давні: початок історії саморегулювання сягає понад
200 років тому, з часів заснування першої української біржі у 1796 році –
Одеської товарної. Це була організація, із широким колом повноважень,
наприклад, в статуті біржі, який був затверджений біржовими зборами і
погоджений державним регулятором - Департаментом торгівлі і
мануфактури Міністерства фінансів, - чітко визначено, що ніякі
розпорядження стосовно діяльності біржі не можуть виконуватися без
участі та згоди Біржового комітету. Але розвиток інституту був
безсистемним, а революційними подіями 1917 року на десятиліття він був
припинений. І коли весь світ напрацьовував нові регулятивні механізми,
країни СРСР відкидали досвід активного використання саморегулювання як
такого, що стимулює економічні відносини. Відродження біржового
саморегулювання почалося у 90-ті роки ХХ століття із фондового ринку,
коли законодавчо оформляли принципи роботи і контролю за професійними
учасниками ринку цінних паперів.

Сьогодні майже не залишилося бірж які працюють на принципах

самоврядування, так як у їхню діяльність втручається державу шляхом
 33

прийняття відповідного законодавства й створення спеціальних органів для

контролю за їхньою діяльністю. Тому можна говорити про створення
змішаного типу організації біржової торгівлі [9, с 22]. Прояв цієї тенденції
має місце й в інших країнах.
Наприклад, у США при наявності багатьох елементів державного
контролю, поза державним управлінням залишаються такі питання як
організація біржі, організаційна структура, органи управління, права
засновників і клієнтів. Ці й деякі інші питання відображені в правилах
торгівлі, уставах, положеннях, які розробляє й затверджує біржа
самостійно.
Основний підхід до управління діяльністю товарної біржі в цьому
випадку можна визначити як контрольоване самоврядування.
Самоврядування, як основний принцип управління діяльністю
товарних бірж, знаходить своє вираження й у створення об'єднань товарних
бірж. Так, у цей час в Україні діє Національна асоціація бірж України (далі
- НАБУ). Вона бере активну участь у розробці пропозицій із удосконалення
біржового законодавства, професійній підготовці учасників біржової
торгівлі, вивченні й узагальненні практики діяльності бірж, проведенні
методичної й роз'яснювальної роботи. Подібні організації самоврядування
створені й в інших країнах.
До прикладу, у США з жовтня 1982 р. діє Національна ф'ючерсна
організація як саморегульована організація ф'ючерсного бізнесу.
Гарантіями самоврядування товарних бірж є відповідні положення
національного законодавства. Насамперед, це стосується заборони
незаконного втручання органів державної влади й органів місцевого
самоврядування, їхніх посадових осіб у господарські відносини (ст. 6 ГК
України). Рішення вищих і місцевих органів державної влади й управління,
що мають слідство невиконання й (або) завдання збитків сторонам біржових
угод, визнаються незаконними в судовому порядку. Вищі й місцеві органи
державної влади, а також їхні посадові особи, діяння яких спричинили
невиконання біржових угод і завдання збитків сторонам угоди, несуть повну
відповідальність і відшкодовують заподіяний збиток у повному обсязі,
включаючи упущену вигоду. Збиток відшкодовується з відповідних
бюджетів.
Таким чином, управління діяльністю товарних бірж в Україні
здійснюється на основі поєднання самоврядування й державного управління
в цій сфері суспільних відносин, що відповідає тенденціям управління
торгово-біржовою діяльністю в багатьох інших країнах.
 34

4. Стратегічне управління біржовою діяльністю

В умовах реформування національної економіки країни біржова

торгівля є важливою організаційною складовою частиною при формуванні
дієвої ринкової інфраструктури, що здатна забезпечити ресурсами
виробництво, збут і зберігання товарних ресурсів, а також постачання
матеріально-технічних ресурсів і сировини на прозорих умовах.
При загальній тенденції розвитку біржового товарного ринку є ряд
факторів, які негативно впливають на його розвиток, а саме: слабкі
інтеграційні зв'язки між товарними біржами та іншими організаційними
елементами ринкової інфраструктури; відсутність на біржах систем
гарантування виконання зобов’язань за біржовими угодами, що послаблює
зацікавленість учасників ринку у біржовій торгівлі, що у свою чергу тягне за
собою незначні обсяги біржової торгівлі; незначні обсяги біржової торгівлі,
що не зацікавлює товарні біржі у розвитку сучасних біржових технологій та
примушує їх здебільшого здійснювати організації позабіржової аукціонної
діяльності.
Це стримує розвиток вертикальних інтеграційних зв'язків, що
призводить до відсутності налагодженої системи товаропросування від
товаровиробників до споживачів, а також ринкових систем визначення
справедливих цін.
Стратегічного управління біржовою діяльністю передбачає
виконання наступних завдань:
удосконалення форм організації оптового ринку біржового товару;
відпрацювання методологічної бази з підготовки законодавчих актів та
нормативних документів із питань ринку та біржової діяльності;
розроблення механізму удосконалення взаємовідносин між
товаровиробниками та іншими операторами ринку;
опрацювання методів застосування сучасних технологій біржової
торгівлі для формування оптового ринку біржових товарів;
розроблення методик і програм моніторингу елементів біржової
діяльності;
підвищення ефективності виробництва та досягнення паритету цін на
продукцію сільського господарства та промисловості.
Одним із пріоритетних напрямів стратегічного управління біржовою
діяльністю є: участь держави в процесі формування та розвитку біржового
ринку товарів шляхом законодавчого та нормативного регулювання. Із метою
забезпечення умов вільної конкуренції товаровиробникам, захисту їх
економічних прав і свобод, дотримання всіма контрагентами економічного
правопорядку.
Однак сьогодні це законодавче поле не тільки не задовольняє, а в
багатьох напрямах стримує біржову діяльність. Виникає необхідність

розробки гнучкої законодавчої системи стосовно біржової діяльності на
основі принципів стратегічного управління біржовою діяльністю, котрі
наведено у табл. 1.
Таблиця 1. Принципи стратегічного управління біржовою діяльністю
Принцип
1 2
Координації діяльності бірж
Сертифікації товарних бірж і
діяльності біржових посередників
Демонополізації біржового ринку
Гарантування легітимності
укладання і ліквідності біржових
угод
Запровадження нових
інструментів та механізмів у
біржовій торгівлі
Розширення обсягів торгівлі
товарними ресурсами на
строкових умовах
Недопущення небіржових заходів
(зокрема адміністрування тощо)
Антидемпінгова спрямованість
діяльності бірж
Формування цін під впливом,
виключно ринкової кон’юнктури
Відкритості і прозорості
біржового ринку
Повне інформаційне охоплення
біржової діяльності
Впровадження світових біржових
технологій
35
Напрям застосування
із питань цінової політики, організації та проведення
торгів, стандартизації біржових товарів, провадження
системи державних інтервенцій, та з інших питань
немонополістичного характеру
які визначатимуть порядок видачі, скасування та
призупинення дії сертифікату на право біржової
торгівлі, а також критерії на право його одержання
забезпечення можливості та умов продажу і купівлі
одного й того ж виду продукції одним і тим же
оператором ринку на будь-якій біржі
захист їх від неплатежів; запровадження додатково
до існуючих інших видів угод з торгівлі реальним
товаром, а саме «угоди з умовою», «товарообмінні
угоди» тощо
ф'ючерсних контрактів та опціонів, інших біржових
деривативів на продовольство, матеріально-технічні
ресурси, інші види товарів, а також здійснення їх
розрахунково-клірингового обслуговування
котрі забезпечують самофінансування виробництва
та залучення коштів на вигідних умовах будучи
альтернативою банківському кредитуванню
впливу на ціни, розрахунки, поставки продукції,
стандарти, тощо
немонополізована узгодженість дій за біржовими
правилами з приводу необґрунтованих стрибків цін
створення систем щоденного котирування товарів,
які обертаються на біржах, а також систем цінового
біржового моніторингу. Ціни сформовані на
біржовому товарному ринку будуть
використовуватись учасниками товарних ринків, як
індикативні, під час укладання угод на
позабіржовому ринку та повністю відповідати
поняттю справедливої ціни
для продавців, покупців, податкових, банківських,
страхових і статистичних установ
обов'язковість та оперативність звітності про біржові
торги, пропонування та попиту на біржову
продукцію, цін та умов поставок і розрахунків
організація біржових торгів, які проводяться в
електронній торговельній системі біржі, іншими
способами, не забороненими законодавством
 36

Посилення економічної заінтересованості товаровиробників для

входження на біржовий ринок здійснюється шляхом запровадження
механізму біржової торгівлі, яке передбачає певні напрями та три етапи,
котрі зображено схематично на рис. 8.
Напрямами та способи стратегічного управління біржовою
діяльністю:
1) Концентрація біржового товарного ринку, а саме створення
єдиної системи державного регулювання та контролю за біржовою
діяльністю на основі:
 встановлення фінансових вимог до товарних бірж;
До прикладу, на українському ринку існує близько 500 товарних бірж,
які пройшли процедуру державної реєстрації. Водночас необхідно
зауважити, що за статистичними даними, річний оборот біржового
товарного ринку коливається від п’яти до восьми мільярдів гривень, що
приблизно дорівнює обсягу однієї торговельної сесії таких біржових систем,
як Чиказька товарна біржа або NYSE Euronext. Установлення фінансових
вимог до розміру власного капіталу (чистих активів) на рівні, установленому
для фондових бірж, надасть можливість сконцентрувати ринок біржових
послуг.
 концентрація процедур державного регулювання біржового
товарного ринку на базі єдиного державного регулятора та за участю інших
заінтересованих державних органів.
До прикладу, в Україні на сьогодні не існує єдиної системи
регулювання біржового товарного ринку. Так, Мінекономрозвитку відповідно
до Положення про Міністерство економічного розвитку і торгівлі України,
затвердженого Указом Президента України від 31 травня 2011р №
634/2011, здійснює в межах повноважень функції з регулювання товарного
біржового ринку і подає Кабінету Міністрів України узагальнені пропозиції
органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій усіх форм
власності щодо його вдосконалення, виконує повноваження суб'єкта
державного фінансового моніторингу щодо товарних та інших бірж, що
проводять фінансові операції з товарами, та встановлює стандартні
типові форми, а також порядок випуску та обігу деривативів, базовим
активом яких є товари (крім цінних паперів) на біржовому і позабіржовому
ринках матеріальних та нематеріальних активів. Водночас процедуру
акредитації товарних бірж стосовно надання послуг із укладення та
реєстрації угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції та
продовольства для державних та регіональних потреб, погашення
податкової заборгованості, а також з укладення та реєстрації
зовнішньоекономічних контрактів відповідно до Закону України "Про
державну підтримку сільського господарства України" здійснює
центральний орган виконавчої влади з питань забезпечення реалізації
 37

державної аграрної політики (за участю центрального органу виконавчої

влади з питань економічної політики).

Етапи запровадження механізму біржової торгівлі

Перший етап

 Вільне формування пропонування і попиту, перехід від платного

членства на біржі до комісійних надходжень від торгових оборотів;
 Укладення різних видів угод на реальний товар з метою залучення
більшої кількості учасників торгів, зниження ризику контрагентів;
 Розроблення і запровадження типових положень сертифікації діяльності
біржових посередників і аграрних бірж та всіх інших елементів
інфраструктури біржового ринку;
 Створення системи моніторингу біржової діяльності, аналізу і прогнозу
цих процесі. Для цього залучаються фахівці та науково-технічна
допомога в межах діяльності в Україні іноземних програм і фондів;
 Надання і розширення клієнтам біржі послуг з безплатного арбітражного
та іншого правового обслуговування;
 Забезпечення вільного вибору учасниками торгів форм торгівлі, видів
угод, механізму розрахунків

Другий етап

 Забезпечення системи страхування від фінансового ризику на біржовому

ринку продукції шляхом запровадження ф'ючерсних угод та опціонів;
 Це потребує розроблення законодавчих і нормативних актів та створення
організаційно-технологічних умов для такої торгівлі і насамперед
обов'язкової стандартизації основних елементів біржової торгівлі,
системи клірингового обслуговування тощо

Третій етап

 Торгівля ф'ючерсними угодами на світових товарних біржах за одним

або кількома видами біржової продукції;
 Наступне запровадження їх на товарних біржах України з використанням
при цьому всіх економічних можливостей проведення біржових операцій

Рис. 8. Етапи запровадження механізму біржової торгівлі

 38

Способом розв’язання даної проблеми є: 1) внесення змін до Закону

України «Про товарну біржу» щодо державного регулювання біржового
товарного ринку; 2) приведення його у відповідність із нормами Закону
України «Про державну підтримку сільського господарства України».
2). Стимулювання учасників товарних ринків у біржовій торгівлі
передбачає:
 законодавче закріплення практики укладення та реєстрації
експортних контрактів на товарних біржах;
 надання регулятору права визначати товарні активи, експортні
контракти за якими підлягають обов’язковій реєстрації на біржі, на
законодавчому рівні, що надасть регулятору гнучкий механізм регулювання
експортних операцій стосовно товарів, які мають стратегічне значення для
України в залежності від кон’юнктури ринку.
Способом розв’язання проблеми є: 1) внесення змін до Закону України
«Про державну підтримку сільського господарства України» щодо
механізмів укладення зовнішньоекономічних контрактів; 2) створення
системи біржового цінового моніторингу.
3). Стимулювання сертифікованих зернових складів до участі у
біржових технологіях, що передбачає:
 включення до умов сертифікації зернового складу членства
щонайменше в одній товарній біржі, правила якої узгоджені з державним
регулятором;
 обов’язкове щоденне (щонайменше один раз на день) тверде
та/або індикативне котирування товарів, що зберігаються на зерновому
складі.
До прикладу, в Україні реальну цінову ситуацію на зерно на сьогодні
формують зернові склади. Однак цінова інформація складів та елеваторів є
важкодоступною та не інтегрованою в єдину інформаційну систему. У
світовій практиці елеватори щодня двічі або тричі на день здійснюють
індикативне котирування (інформаційне котирування без зобов’язань
укладення контракту) на біржі. До цієї інформації забезпечено доступ для
членів біржі та державного регулятора (інші учасники можуть її
отримувати на платній основі).

Спосіб розв’язання проблеми передбачає внесення змін до Закону

України «Про зерно та ринок зерна в Україні».
До інших напрямів стратегічного управління біржовою діяльністю, слід
віднести наступні:
4) Оптимізація кількості товарних бірж. Кількість бірж не повинна
перевищувати 6-7. Проте, на початковому етапі, їх чисельності може
складати 20-25 (тобто і в цьому випадку необхідне їх скорочення в 4-5 разів).
Цей процес повинен проходити природнім шляхом. Частина товарних бірж
 39

повинна перетворюватись в торгові доми, аукціонні фірми; незначна їх

кількість може бути об’єднана (до прикладу, в м. Києві).
5) Спеціалізація товарних бірж. Спеціалізовані товарні біржі повинні
відігравати пріоритетну роль у складі товарних бірж України. Процес
спеціалізації товарних бірж доцільно здійснювати у два етапи:
 на першому етапі визначають товарний профіль бірж та
розробляють заходи для того, щоб профільні товари, зайняли основну питому
вагу в об’ємі біржового обороту;
 на другому етапі необхідно почати повне «очищення» даних бірж
від непрофільних товарів.
6) Впровадження сучасних видів біржових угод, тобто більш
ефективне впровадження в практику біржової діяльності ф’ючерсних та
опціонних угод, що дозволить залучити на біржу більшу кількість членів,
краще котувати ціни, прогнозувати їх розвиток та здійснювати страхування
цінового ризику.
6) Упорядкування розрахункових операцій на біржах. В даний час
виникає потреба у створенні на товарних біржах Розрахункових палат
(центрів) для обслуговування членів біржі. З ростом обсягів біржового
обороту, впровадженням ф’ючерсних і опціонних угод функціонування
біржових розрахункових центрів стане необхідною умовою їх ефективної
роботи.
7) Оптимізація економічних умов діяльності учасників біржової
торгівлі, першочергово це стосується системи оподаткування біржової
діяльності.
8) Створення розвинутої біржової інфраструктури. Для
забезпечення ефективної діяльності біржі повинні володіти системою
складських приміщень, певними транспортними засобами, тісно
співпрацювати з банками (в сфері розрахункових і кредитних операцій),
користуватись послугами різноманітних консалтингових, маркетингових та
інших фірм.
Концентрація біржових послуг та зацікавленість учасників ринків у
біржовій торгівлі, а також запровадження системи держаного регулювання та
контролю за біржовою діяльністю сприятимуть створенню в Україні
реального біржового ринку з подальшим його розвитком та впровадженням
світових біржових технологій, створять умови для запобігання
маніпулюванню цінами на ринках реальних товарів.
Удосконалення законодавчого забезпечення біржового товарного
ринку надасть можливість створити систему взаємовигідних відносин між
виробниками та споживачами продукції, мінімізуючи вплив посередників на
цінову кон’юнктуру ринку. Ефективний біржовий товарний ринок сприятиме
мінімізації кон’юнктурних та цінових ризиків учасників ринку, зниженню
трансакційних витрат, що супроводжують укладення біржової угоди, а також
підвищенню конкурентоспроможності відповідних активів.