Тема 6 (26)

«Право власності юридичних осіб»

План:
1. Юридичні особи як суб’єкти права власності
2. Об’єкти права власності юридичних осіб
3. Право власності кооперативів
4. Право власності господарських товариств
5. Право власності акціонерних товариств
6. Право власності громадських об’єднань

1. Юридичні особи як суб’єкти права власності

Юридична особа – організація, створена і зареєстрована у встановленому
законом порядку, наділена цивільною правоздатністю і дієздатністю, яка може бути
позивачем і відповідачем у суді.
Поняття юридичної особи закріплено у ст. 80 ЦК України.
Як суб’єкти права власності, юридичні особи приватного права мають певні
права щодо формування, володіння, використання та розпорядження майном, що залежать
від організаційно-правової форми юридичної особи та прав її учасників, акціонерів або
членів.
Відокремимо спільні закономірності, що дають характеристику прав власності
юридичних осіб:
1. Юридична особа є єдиним власником належного їй майна. Засновники
(учасники) юридичної особи мають щодо її майна лише зобов’язальні права,
якщо йдеться про господарські товариства чи кооперативи, або взагалі не
мають майнових прав, якщо йдеться про громадські об’єднання, релігійні
організації, фонди тощо.
2. Власністю юридичної особи є майно, передане їй як вклад (внесок)
засновниками (учасниками, членами), а також майно, вироблене і набуте
юридичною особою на інших підставах у процесі діяльності.
3. Юридичні особи, як і інші власники, мають право здійснювати щодо свого
майна будь-які дії, що не суперечать і не порушують охоронювальні законом
інтереси інших осіб.
Зміст права власності, межі і способи здійснення права власності юридичних осіб
залежать від обсягу їх правоздатності. У юридичних осіб вона зазвичай
універсальна.
4. Юридична особа набуває цивільних прав і бере на себе цивільні обов’язки
через органи, що діють відповідно до закону, інших правових актів та
установчих документів. Порядок призначення чи обрання органів юридичної
особи визначається установчими документами. У передбачених законом
випадках юридична особа може набувати цивільні права та брати на себе
цивільні обов’язки через своїх учасників.
5. В установчих документах визначаються джерела формування майна
юридичної особи, порядок розпорядження майном, розподілу прибутків,
збитків тощо. Юридичні особи відповідають за своїми зобов’язаннями всім
належним їм майном. Засновник (учасник) юридичної особи не відповідає за
зобов’язаннями юридичної особи, а юридична особа не відповідає за
зобов’язаннями засновника (учасника), за винятками, передбаченими
законодавством чи установчими документами юридичної особи.
Перелік майнових об’єктів, джерела формування власності юридичних осіб
(господарських товариств, кооперативів, громадських і релігійних організацій,
об’єднань тощо) передбачені в ЦК України, ГК України, «Про господарські
 товариства», «Про споживчу кооперацію», «Про сільськогосподарську
кооперацію», «Про кооперацію», «Про акціонерні товариства», «Про громадські
об’єднання», «Про політичні партії», «Про господарські товариства», «Про
товариства з обмеженою і додатковою відповідальністю» та ін. Право власності
юридичних осіб на землю закріплено в ст. 82 ЗК України.

2. Об’єкти права власності юридичних осіб

Об’єктами права власності юридичних осіб є – будівлі, споруди, грошові та
майнові внески його членів, виготовлена продукція, доходи, одержані від її реалізації
та провадження іншої, передбаченої статутом діяльності, а також інше майно,
придбане на підставах, не заборонене законом.
В деяких випадках земельні ділянки, придбані відповідно до ЗК України, статті
19.22. закону України «Про кооперацію»).
Згідно з п.2 ст.9 Закону України «Про споживчу кооперацію» об’єктом власності
споживчих товариств є засоби виробництва, вироблена продукція та інше майно, що
належить їм і необхідне для здійснення статутних завдань.
Об’єктами права власності можуть бути транспортні засоби, машини, товари кошти
та інше майно відповідно до цілей їх діяльності.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про сільськогосподарську кооперацію»
об’єктом власності виступають гроші, майнові внески членів, виготовлена продукція,
доходи, одержані від реалізації.

3. Права власності кооперативів

ЦК України визначив кооперативи як один із видів юридичних осіб приватного
права, які не є товариствами.
Відповідно до статей 84 та 86 ЦКУ виробничі кооперативи віднесені до
підприємницьких, а споживачі – до непідприємницьких товариств.
Суб’єктами права власності кооперативів є: виробничі кооперативи (в т. ч.
сільськогосподарські); обслуговуючі кооперативи (в т.ч. сільськогосподарські);
споживчі кооперативи, кооперативні об’єднання.
Суб’єктами права власності споживчої кооперації є: споживчі товариства, спілки,
підпорядковані їм підприємства.
Відповідно до ст.19 Закону України «Про кооперацію» джерелами формування
майна кооперативу є:
- вступні, членські та цільові внески його членів, паї та додаткові паї;
- майно, добровільно передане кооперативу його членами;
- кошти, що надходять від провадження господарської діяльності;
- кошти, що надходять від створених кооперативом підприємств, установ,
організацій;
- грошові та майнові пожертвування, благодійні внески, гранти, безоплатна
технічна допомога юридичних і фізичних осіб, у тому числі іноземних;
інші надходження не заборонені законодавством.
Згідно зі ст.2 Закону України «Про кооперацію»:
- вступний внесок – це грошовий чи інший майновий неповоротний внесок, який
зобов’язана сплатити особа у разі вступу до кооперативної організації;
- членський внесок – це неповоротний внесок, який періодично сплачується
членами кооперативного об’єднання;
- Цільові внески – це грошові майнові та немайнові цінності членів
кооперативної організації, що вноситься понад пай для забезпечення статутної
діяльності цієї організації;
 - Пай – це майновий поворотний внесок члена кооперативу у створення та
розвиток кооперативу, який здійснюється шляхом передачі кооперативу майна,
в тому числі грошей, майнових прав, а також земельні ділянки;
- Додатковий пай – це добровільний грошовий чи інший майновий поворотний
внесок члена кооперативу понад пай у пайовому фонді кооперативу.
Для забезпечення статутної діяльності кооператив у порядку, передбаченому
його статутом, формує пайовий, резервний, неподільний та спеціальний фонди.
Пайовий фонд – це майно кооперативу, що формується за рахунок паїв членів
кооперативу.
Пай кожного члена кооперативу формується за рахунок разового внеску або
часток протягом певного періоду. Майнові внески оцінюються у грошовій формі.
Розмір паю члена кооперативу залежить від фактичного його внеску до пайового
фонду.
Право власності членів кооперативу – фізичних осіб на свою загальну частку
успадковується.
Неподільний фонд створюється в обов’язковому порядку і формується за
рахунок вступних внесків та відрахувань від доходу кооперативу, крім випадків,
передбачених законом. Порядок відрахувань до неподільного фонду частини
доходу визначається статутом кооперативу.
Резервний фонд створюється за рахунок відрахувань від доходу кооперативу,
перерозподілу неподільного фонду, пожертвувань, безповоротної фінансової
допомоги та за рахунок інших, не заборонених законом надходжень для покриття
можливих витрат (збитків).
Спеціальний фонд створюється за рахунок цільових внесків членів кооперативу
та інших передбачених законом надходжень для забезпечення його статутної
діяльності і використовується за рішенням органів управління кооперативу (ст.20
Закону України «Про кооперацію»).
Члени кооперативу відповідають за зобов’язаннями кооперативу в межах
внесеного ними паю, якщо інше не передбачено статутом кооперативу або законом.
Кооператив не несе відповідальності за зобов’язаннями своїх членів (ст.27
Закону України «Про кооперацію».
У разі ліквідації кооперативу майно, що залишилось після задоволення вимог
кредиторів кооперативу, здійснення виплат членам кооперативу паїв та виплат на
паї, кооперативних виплат, оплати праці, розрахунків з кооперативним
об’єднанням, членом якого він є, розподіляється між членами кооперативу у
порядку, визначеному статутом.

4. Право власності господарських товариств

ЦК України дає можливість одній особі створити господарське товариство, крім
повного і командитного.
Як суб’єкти права власності, господарські товариства відповідно до ст.12 Закону
«Про господарські товариства» і ст.115 ЦК України є власниками:
1. майна, переданого їм засновниками та учасниками товариства у власність як
вклад до статутного капіталу;
2. продукції, виробленої товариством внаслідок господарської діяльності;
3. одержаних доходів;
4. іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом.
Отже, суб’єктом права власності у господарських товариствах виступають
господарські товариства як юридичні особи, а не їх засновники чи учасники.
Учасники набувають лише право вимагати виплати частинами доходу, яка їм
належить, а також претендують на частку в майні, що залишилася після ліквідації
товариства.
 Основною особливістю, за якою товариство відрізняється від інших суб’єктів права
власності і яка становить основну рису майнових відносин у господарських товариств, є
можливість добровільного об’єднання майна та зусиль учасників для створення ними
нового суб’єкта господарської діяльності.
Первинним способом формування майна господарського товариства є вклади його
учасників.
Відповідно до ст.13 Закону «Про господарські товариства» і пункту 2 ст. 115 ЦК
вкладами учасників та засновників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання
та інші матеріальні цінності, цінні папери, земельні ділянки, відповідно до ЗК України,
права користування водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами,
обладнанням, а також інші майнові права (у тому числі на інтелектуальну власність),
грошові кошти, у тому числі в іноземній валюті.
Юридичними підставами виникнення прав власності господарських товариств є
відповідні договори, згідно з якими утворюється статутний капітал товариства.
Рішення товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає чинність з дня
внесення цих змін до державного реєстру.
Статутний капітал у товариствах характеризує межі відповідальності власне
товариства і його учасників.
У повних товариствах учасники солідарно несуть додаткову відповідальність за
зобов’язаннями товариства усім майном, що їм належить.
У командитному товаристві разом з учасниками, які солідарно несуть додаткову
(субсидіарну) відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном (повними
учасниками), є один чи кілька учасників (вкладників), які несуть ризик збитків,
пов’язаних із діяльністю товариства, у межах сум зроблених ними вкладів.
Акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних з діяльністю товариства, у межах
вартості акцій, що їм належать, а учасники товариства з обмеженою відповідальністю - у
межах вартості своїх вкладів.
Отже, відповідно до Закону «Про господарські товариства» статутний капітал
товариства виконує такі функції:
- створення майнової основи для діяльності товариства шляхом внесення вкладів
до статутного капіталу чи оплати акцій;
- визначення розміру частки учасників товариства з обмеженою чи додаткової
відповідальності та кількості акцій, якими володіє акціонер.

5. Акціонерні товариства
При створенні акціонерного товариства засновники вносять свої вклади згідно з
договором про створення акціонерного товариства, інші акціонери – на умовах договору
купівлі – продажу акцій. Але майно товариства виникає не тільки внаслідок об’єднання
майна засновників і учасників, а ще й і в результаті власної господарської діяльності,
інших дій не заборонених законом.
Особливості перетворення державних підприємств на акціонерні товариства у
процесі приватизації визначені законами України «Про приватизацію державного майна»
від 19 лютого 1997 р. та «Про особливості приватизації майна в агропромисловому
комплексі» від 10 липня 1996 р. іншими нормативними актами.
При заснуванні акціонерного товариства всі його акції мають бути розподілені між
засновниками. Відкрита підписка на акції акціонерного товариства не проводиться до
повної сплати статутного капіталу.
Статутний капітал поділяється на частки учасників, відповідно поділяються
прибутки і збитки товариства.
Акціонерне товариство має право збільшувати статутний капітал, якщо всі раніше
випущені акції повністю сплачені за вартістю, не нижчою за мінімальну.
 Збільшення статутного капіталу проводиться за рішенням загальних зборів
акціонерів шляхом збільшення номінальної вартості акцій або додаткового випуску акцій
ст.156 ЦК України.
Відповідно до ст.34 ЦК України «Про господарські товариства» та ст.156 ЦК
акціонерному товариству забороняється збільшення статутного капіталу для покриття
збитків, пов’язаних з його господарською діяльністю.
Акціонери мають переважне право на придбання додаткового випущення акцій.
Прийняття рішення про збільшення статутного капіталу належить до компетенції
загальних зборів. Статутом товариства може бути передбачене збільшення статутного
капіталу не більш ніж на 1/3 за рішенням правління товариства.
Зменшення статутного капіталу здійснюється шляхом зменшення номінальної
вартості або зменшення кількості акцій через викуп частини акцій у їх власників з метою
зменшення їх загальної кількості.
Рішенням акціонерного товариства про зменшення розміру статутного капіталу
акції, не подані до анулювання, визначаються недійсними, але не раніше як через шість
місяців після доведення до відома про це всіх акціонерів способом, передбаченим
статутом. Акціонерне товариство відшкодовує власникові акцій збитки, пов’язані зі
змінами статутного капітали.
Рішення акціонерного товариства про зміни розміру статутного капіталу набирає
чинність з дня внесення цих змін до державного реєстру.
Інші особливості набуття майна ЗУ Про акціонерні товариства

6. Право власності громадських об’єднань

ЦК України (ст.85) відносить об’єднання громадян до непідприємницьких
товариств, які не мають на меті одержання прибутку для його наступного розподілу між
учасниками.
Об’єднання громадян набуває право власності на кошти та інше майно, передане
йому засновниками, членами (учасниками) або державою, набуте від вступних і членських
внесків, пожертвуване громадянами, підприємствами, установами та організаціями, а
також на майно, придбане за рахунок власних коштів чи інших підставах, не заборонених
законом.
Громадські організації мають право на майно, кошти придбані внаслідок
господарської та іншої комерційної діяльності створених ними господарських установ та
організацій, заснованих підприємств.
Кошти та інше майно об’єднань громадян не можуть перерозподілятися між їх
членами (навіть у разі ліквідації), і використовуються для виконання статутних завдань
або на благодійні цілі, а у випадках, передбачених законодавством, за рішенням суду
спрямовуються у доход держави.
ЗУ Про громадські об’єднання.

Одним із видів об’єднань громадян є політичні партії, що створюються і діють на

підставі Закону від 5 квітня 2001 р. «Про політичні партії в Україні».
Відповідно до ст. 14 Закону «Про політичні партії» об’єднання громадян для
здійснення своїх статутних завдань мають право на власне рухоме і нерухоме майно,
кошти, обладнання, транспорт, інші засоби, набуття яких не забороняється законами
України.
Політичні партії, створені ними установи і організації не мають права засновувати
підприємства, крім засобів масової інформації, здійснювати господарську та іншу
комерційну діяльність, за винятком продажу суспільно-політичної літератури, інших
пропагандистсько-агітаційних матеріалів, виробів із власною символікою, проведення
фестивалів, свят, виставок, інших суспільно-політичних заходів.
Фінансування політичних партій не допускається:
1) органами державної влади та органами місцевого самоврядування, крім
випадків, зазначених законом;
2) державними та комунальними підприємствами, установами, установами й
організаціями, а також підприємствами, установами й організаціями, у майні
яких є частки, (паї, акції) що є державною чи комунальною власністю або
належать нерезидентам;
3) іноземними державами та їх громадянами та організаціями;
4) благодійними та релігійними об’єднаннями та організаціями;
5) анонімними особами або під псевдонімом;
6) політичними партіями, що не входять до виборчого блоку політичних партій.
Кошти, що надійшли політичним партіям з порушення вимог, передбачених цим
Законодавством, перераховуються політичними партіями до Державного бюджету
України або стягуються в доход держави у судовому порядку.
Особливим видом громадських об’єднань є професійні спілки, що створюються з
метою здійснення представництва та захисту трудових, соціально-економічних прав та
інтересів громадян.
Згідно зі ст.34 Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії
діяльності» від 15 вересня 1999 р., профспілки їх Об’єднання можуть мати у власності
кошти та інше майно, необхідне для здійснення їх статутної діяльності.
Право власності профспілок, їх об’єднань виникає на підставі:
- придбання майна за рахунок членських внесків, інших власних коштів,
пожертвувань громадян, підприємств, установ та організацій або на інших
підставах, не заборонених законодавством;
- передачі їм у власність коштів та іншого мана засновниками, членами
профспілки, органами державної влади або органами місцевого
самоврядування.
Профспілки можуть здійснювати необхідну господарську та фінансову діяльність
шляхом надання безоплатних послуг, робіт, створення в встановленому законодавством
порядку підприємств, установ, організацій зі статусом юридичної особи, формувати
відповідні фонди, кредитні спілки.
Фінансовий контроль за коштами профспілок та їх об’єднань органами державної
влади та місцевого самоврядування не здійснюється. Контроль за їх надходженнями та
витрачанням здійснюють контрольно-ревізійні органи, обрані відповідно до статутів
(положень) профспілок, їх об’єднань.
Від імені членів профспілки розпорядження коштами, іншим майном профспілок,
що належать їм на праві власності, здійснюють виборні органи профспілки або об’єднань,
створені відповідно до їх статуту чи положення (загальні збори, конференції, з’їзди тощо).
Члени профспілок не відповідають своїми коштами та іншим майном за
зобов’язаннями профспілки та її органів, як і профспілка та її органи не відповідають
своїми коштами та іншим майном за зобов’язаннями членів профспілки.
Особливим видом об’єднань громадян є творчі спілки, що створюються і діють на
підставі закону України від 7 жовтня 1997 р. «Про професійних творчих працівників та
творчі спілки».
Джерелами формування майна і коштів творчих спілок є:
- внески членів творчих спілок;
- винагороди за управлінням майновими правами суб’єктів авторського права;
- фінансування з Державного бюджету України;
- доходи, отримані внаслідок підприємницької діяльності підприємств творчих
спілок;
 - добровільні грошові та матеріальні внески фізичних і юридичних осіб, у тому
числі іноземних.
Одним із видів непідприємницьких юридичних осіб є благодійні організації, що
створюються і діють на підставі Закону «Про благодійництво та благодійні організації».
Відповідно до ст.18 цього Закону у власності цих організацій можуть перебувати
рухоме і нерухоме майно, матеріальні та нематеріальні активи, кошти а також інше майно
придбане на законних підставах.
Джерелами формування цих організацій є:
- внески засновників (засновника) та інших благодійників;
- благодійні внески і пожертвування, що мають цільовий характер (благодійні
гранти), надані фізичним та юридичним особам у грошовій та натуральній
формі;
- надходження від проведення благодійних компаній зі збору благодійних
пожертвувань, благодійних лотерей, аукціонів з реалізації майна та
пожертвувань, що надійшли від благодійників;
- доходи від депозитних вкладів та цінних паперів, надходження від підприємств,
організацій, що перебувають у власності благодійної організації;
- інші джерела не заборонені законодавством;
- кредит теж може бути як джерело формування майна та коштів благодійних
організацій.
Майно та кошти не можуть бути предметом застави благодійних організацій.
Благодійна організація здійснює господарську діяльність, спрямовану на виконання
її статутних цілей та завдань.
Фізичні та юридичні особи, які віддають частину своїх прибутків, заощаджень або
майна на благодійну діяльність, мають податкові та інші пільги відповідно до
законодавства України.
Контроль за діяльністю благодійних організацій, у тому числі й за порядком
використання ними майна та коштів, призначених для благодійної допомоги,
здійснюється органами виконавчої влади відповідно до їх компетенції.