МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ’Я УКРАЇНИ

КИЇВСЬКИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра управління та економіки фармації, технології ліків

Дисципліна «БЖД: ОСНОВИ БІОЕТИКИ ТА БІОБЕЗПЕКИ»

КОНТРОЛЬНА РОБОТА

ВАРІАНТ 3

Виконала студентка
Фармацевтичного факультету

1 курсу Фзк2201 групи

Датчук Наталія Василівна

Київ – 2024 (рік)

Питання №1
Побутові фактори небезпеки. Отруєння чадним газом та
отрутохімікатами.

Житлове середовище це середовище проживання людини, що включає

житло, спортивні споруди, об'єкти культури, організації та установи
громадського обслуговування. До параметрів цього середовища належать
розмір житлової площі на душу населення, ступінь електрифікації та
газифікації житла, наявність центрального опалення, холодної та гарячої
води, розвиток громадського транспорту. Параметри цього середовища
можна розглянути таким чином.
Розмір житлової площі на душу населення.
Ступінь електрифікації та газифікації житла
Наявність центрального опалення
Наявність холодної та гарячої води,
ступінь розвитку громадського транспорту.
Таким чином, параметри житлового середовища повністю визначають
комфортні умови проживання людей на даній території і залежать від
ступеня цивілізованості та рівня життя.
У нормальних умовах життя ці параметри підтримуються самими
жителями району.
Однак під впливом певних чинників, здебільшого природних і військових,
ці параметри можуть виходити за загальноприйняті межі і становити
загрозу для здоров'я і життя людини.
До чисанайпоширеніших побутових небезпек належать ураження
електричним струмом (різних типів) пожежа (різних видів)
Опіки (з різних причин);
Поріи (через неправильне використання технічних засобів);
Отруєння (несанкціоноване);
Забої тощо.
Для того щоб уникнути травм у побуті, розроблено спеціальні інструкції
та дії. Для цього існують спеціальні науки і дисципліни, такі як
комунальна гігієна, гігієна праці, охорона праці, інженерна психологія та
ергономіка. Центром безпеки життєдіяльності є людина, і будьяка людина
зазнає впливу різних елементів довкілля впродовж дня, інколи впродовж
кількох годин або хвилин. Наприклад, прокидаючись вранці, людина
перебуває у своєму домі, оточена такими приладами і системами, як газові
плити, радіоприймачі, електробритви, фени, водопровідні та каналізаційні
системи. На розі вулиці, у транспорті, дорогою на роботу людину
оточують елементи й умови зовсім іншого середовища проживання. З того
моменту, як людина переступає поріг передпокою, вона вже перебуває у
виробничому середовищі. У магазині або кінотеатрі, на футбольному полі
або в басейні, у міському парку або в гостях у друзів нас оточують різні
елементи з різними параметрами.
Окис вуглецю та отруєння пестицидами.
Чадний газ утворюється здебільшого під час неповного згоряння різних
видів палива, включно з вугіллям, дровами, нафтою і природним газом.
Отруєння чадним газом може бути спричинене неправильною
експлуатацією печі, нещільним закриттям дверцят, забуванням засунути
заслінку димоходу, якщо піч не справна, тощо. Основна небезпека
отруєння чадним газом виникає в гаражних приміщеннях у разі
недотримання правил безпеки. Спостереження показують, що під час
запуску двигуна автомобіля в гаражі із зачиненими дверима виділяється
велика кількість чадного газу. Чадний газ не має запаху і не подразнює
верхні дихальні шляхи, тому людина не відчуває його під час дихання і не
підозрює про отруєння.
Що відбувається в організмі Як відбувається отруєння
Чадний газ дуже сильна отрута, що ушкоджує нервову систему, м'язи,
серце і, насамперед, кров. Чадний газ здатний з'єднуватися з гемоглобіном
у червоних кров'яних тільцях у 200300 разів швидше, утворюючи дуже
сильну сполуку під назвою карбоксигемоглобін. У результаті кров
перестає переносити кисень від легень до тканин, що призводить до
кисневого голодування, від якого насамперед страждає мозок.
Діти, вагітні жінки та люди із захворюваннями легенів або серця особливо
чутливі до чадного газу. Якщо концентрація чадного газу в повітрі надто
висока, людина одразу ж непритомніє, стає жорсткою і помирає. Однак
симптоми отруєння часто розвиваються поступово. Перші ознаки це
тривожні сигнали. Спочатку з'являється головний біль, іноді шум у вухах і
нудота. У міру продовження впливу чадного газу з'являються загальна
слабкість, сухий кашель, блювота і втрата свідомості. Також може
виникнути збудження зі слуховими та зоровими галюцинаціями. Згодом
людина втрачає свідомість, шкіра червоніє, а зіниці розширюються.
Дихання спочатку шумне та прискорене, потім стає поверхневим і
повільним.
У разі отруєння чадним газом необхідно вивести потерпілого на свіже
повітря, підкласти під голову подушку і розстебнути комір і ремінь.
Найкраще лікування при отруєнні чадним газом тривале вдихання кисню.
Якщо можливо, візьміть із собою кисневу подушку з аптечки. Прикладіть
до голови та грудей холодні компреси і змочену в холодній воді тканину,
рушник або носову хустку. Якщо людина притомна, дайте їй чашку
міцного чаю або кави. Не давайте алкоголь. Якщо людина непритомна,
дайте їй вату, змочену в нашатирному спирті. Якщо людина не дихає або
дихання швидко погіршується, негайно розпочніть штучне дихання. Після
надання першої допомоги якнайшвидше доставте потерпілого до лікарні.
Гербіциди, інсектициди, фунгіциди та знищувачі дерев широко
використовуються в сільському господарстві; хвороба розвивається
протягом 1560 хвилин; хвороба може бути смертельною, якщо пацієнт не
дихає або не дихає. Підвищене слиновиділення, виділення мокротиння,
пітливість, рване дихання з хрипами, занепокоєння, судоми ніг, параліч
м'язів, зупинка дихання, задуха, смерть.
Перша допомога: негайно доставити в лікарню; дати 8 крапель 0,1%
атропіну і 2 таблетки беладони. Зробити штучне дихання. Промити
шлунок водою та активованим вугіллям. Змити отруту зі шкіри струменем
води
Отруєння кислотами та лугами.
Великі опіки порожнини рота, гортані, стравоходу і шлунка з подальшим
вторинним ушкодженням і руйнуванням тканин серця, легенів, нирок і
печінки.
Поверхня опіків стає пухкою, білястою і розпадається. Біль у роті, за
грудиною і блювота. Виникає сильний больовий шок. Набряк гортані та
можлива подальша асфіксія. За цим слідує серцева слабкість і колапс. У
разі отруєння кислотами промийте шлунок теплою водою, додайте 20
грамів перманганату магнію на літр води, викличте штучне блювання і
дайте молоко, олію, яєчний білок і бинти. У разі отруєння лугом промийте
шлунок 10 літрами теплої води або 1%вим розчином лимонної чи оцтової
кислоти.

Питання №2
Надзвичайні ситуації екологічного характеру. Основні принципи та
класифікація.

Екологічна ситуація – це стан навколишнього природного середовища у

межах визначеної території, який спостерігаються в певний період часу
позитивно або негативно впливають на людину або інші об’єкти.
Екологічні ситуації відрізняються одна від другої за сукупністю проблем,
за умовами формування, за масштабами і формами прояву екологічних
чинників. Екологічна ситуація складається з декількох екологічних станів
(тобто станів будьякого об’єкту екологічної системи, і оцінюється
комплексною дією показників). Під екологічними об’єктами розуміють як
суб’єкти – рослини, тварини, біоценози, людину, так і середовище
суб’єктів –екотоп, ландшафт, місто. Для визначення конкретної
екологічної ситуації необхідно проаналізувати екологічні показники і
характеристики складових досліджуваної території
Для цього необхідно виділити три групи показників:
показники стану об’єкту;
показники екологоресурсного потенціалу (для природних систем) і
адаптаційних можливостей і здатностей до стійкості проти зовнішніх
чинників (для організмів);
Екологічні ситуації розрізняють за такими характеристиками:
набором проблем;
типом техногенних перебудов;
провідними чинниками формування природних умов;
типом умов;
масштабами прояву;
часом існування;
місцем застосування;
рівнем гостроти прояву.
Оцінювання екологічної ситуації неможливе без застосування знань про
стан суб’єктів та їхнього оточення.
Так наприклад, стан міського середовища не можна оцінити без розгляду
міста у взаємодії з усіма територіями, що створюють його екологічний
простір. Це не тільки приміські території, а й розташовані далеко,
особливо з боку
вітрів, що переважають. Необхідність обліку можливого впливу об’єктів,
розташованих за межами розглянутої території, випливає з розходжень,
що є між поняттями екологічний стан і екологічна ситуація. Якщо
екологічний стан стосується конкретних об’єктів і суб’єктів, то екологічна
ситуація визначається, поперше, сукупністю всіх об’єктів і суб’єктів на
розглянутій території, по друге, впливами, що мають на цю територію
об’єкти, які розташовані за її межами.
Особливо важливо врахувати це у випадку потенційної загрози, що є
ззовні. У цьому разі прямого впливу нема. Проте ймовірність такого
впливуіснує (наприклад, небезпека, що виходить від АЕС, розташованої за
межами розглянутої території), що необхідно виділити в оцінці ситуації.
Виділяють ситуації за характером діяльності людини:
1) природноекологічні, які пов’язані з функціонуванням природних
систем в екстремальних умовах (землетруси, обвали, виверження вулканів
та інші). Оцінка таких ситуацій здійснюється за показниками порушення
ландшафтів та стану складових екосистеми: ґрунтового покриву,
повітряного басейну, водойм, рослинного та тваринного світу.
2) економікоекологічні визначаються характером природокористування
та оцінюється величиною використання природних ресурсів, ступені
продуктивності, деградації природних ресурсів.
3) соціальноекологічні ситуації пов’язані з проблемами стану людини,
сприйняттям екологічних проблем населенням.
4) медикоекологічні формують показники здоров’я населення, і
оцінюються показниками захворюваності, зміною народжуваності,
смертності.
5) політикоекологічні – ситуації, які міжнародні екологічні,
територіальні та ресурсні конфлікти, проблеми вирішують політичним
шляхом.
6) технікоекологічні ситуації, які залежать від функціонування технічних
систем і пов’язані з аваріями на виробництві та транспорті..
Варто розрізняти екологічні ситуації, що стали наслідком тривалих
процесів, і надзвичайні ситуації, що виникли за короткі проміжки часу в
результаті природних стихійних лих чи техногенних аварій, а також
виділити в окрему категорію інтегральну ситуацію, що охопила всі
екологічні об’єкти і всі екологічні показники.
Якщо взяти за основу характеристику екологічних ситуацій, то за
гостротою прояву можна розглядати: стан компонентів чи явищ
середовища щодо їхньої норми – необхідне для забезпечення нормального
функціонування геосистеми в цілому стан компонентів чи явищ
середовища щодо вимог людини, техногенної системи чи типу будьякої
діяльності – необхідне для нормального існування;
стан людини, техногенної системи чи типу будьякої діяльності
щодо норми – необхідне для виконання всіх завдань і вимог сучасної
людини. Зі сказаного вище випливає, що оцінка екологічних ситуацій
повинна враховувати багато чинників, зокрема: тип
природногосподарської системи. У кожному з них різні
суб’єктнооб’єктні відношення, пріоритети, різні критерії оцінки та
екологічні показники; тип діяльності (будівельна, рекреаційна,
сільськогосподарська медична та ін.). У разі обліку типу діяльності
різноманіття оцінок, критеріїв і пріоритетів зростає додатково;
просторовий рівень розгляду. Зміна рівнів призводить до зміни
набору екологічних показників, рангу аналізованих геосистем і
операційних територіальних одиниць; часовий рівень розгляду. Зміна
тимчасових рівнів приводить до зміни набору показників, що випливає з
характеру геосистемних взаємодій у кожному тимчасовому інтервалі;
ступінь стійкості ландшафтних систем. Формування екологічних ситуацій
пов’язане як із зовнішніми впливами на екологічні об’єкти, так і з
властивостями самих об’єктів, характером їхнього
функціонування. Вплив на екологічний об’єкт зумовлює його реакцію, що
залежить не тільки від сили впливу, а й від таких чинників: стійкості
об’єкта, його адаптаційних можливостей; відповідності типу впливу і
типам процесів, що відбуваються в об’єкті.
Стійкість геосистем (ландшафтів, водойм, біоценозів, річкових систем
тощо) виявляється в різних формах : пружність чи буферність геосистем,
тобто їхня здатність пом’якшувати зовнішні впливи, зберігаючи головні
властивості; відновлюваність геосистем, тобто здатність геосистем
відновлювати характеристики після порушення структури (наприклад,
відновлення лісу після пожежі); здатність до самоочищення після
забруднення; адаптаційні можливості геосистем, їхня здатність
пристосовуватися до мінливості умов, не допускаючи зміни характерних
рис структури; інертність геосистем, відсутність їхнього реагування на
деякі види впливів. Для чіткості у формуванні типів та оцінки екологічних
ситуацій треба виділити три просторові (глобальний, регіональний,
локальний) і три тимчасові масштаби (віковий, сезонний, добовий).
Для багаторічного періоду рекомендують використовувати термін
проблема, для сезонного – порушення, для добового – відхилення
(відхилення від норми). Терміни екологічне лихо, катастрофічна ситуація і
кризова ситуація логічно вживати стосовно багаторічного періоду і для
регіональних масштабів. На локальному рівні доцільно використовувати
словосполучення ділянки екологічної деградації (багаторічний період),
ділянки екологічних порушень(сезонний період), ділянки відхилень від
екологічної норми. Для оцінки екологічної ситуації доцільно
використовувати медикогеографічні, соціально економічні показники,
показники екологічного стану повітряного та водного
середовища, біотичні, біохімічні і ландшафтні показники.
За ступенем гостроти прояву розрізняють такі види критичності
екологічних ситуацій:
1. Стаціонарна (сприятлива) ситуація – існують нескладні екологічні
порушення, підтримання екорівноваги можливо при проведені планових
природоохоронних заходів і екологічного контролю.
2. Надзвичайна (напружена) ситуація – спостерігається порушення
функціонування екосистеми, наявні перевищення ГДК окремих
параметрів, як наслідок зниження біомаси, продуктивності екосистеми, в
окремих випадках зниження біоти, та накопичення шкідливих речовин в
продуктах харчування. Відновлення екорівноваги, можливе при
невідкладних заходах
природоохоронного характеру та значних економічних затратах.
3. Кризова екологічна ситуація – існує небезпека виходу екоситуації з
під контролю, спостерігається повне руйнування складових екосистеми. В
цьому випадку відновлення екорівноваги можливе лише у випадку
тривалих природоохоронних заходів та значних матеріальних затрат.
4. Катастрофічна екологічна ситуація характеризується глибокими
незворотними змінами природи, втратою природних ресурсів і
погіршенням умов проживання населення і відчутним погіршенням
здоров’я людей.
Екологічна катастрофа – це цілковите порушення екорівноваги в
природних системах, що виникає в результаті прямого або непрямого
впливу людини.
Стихійне лихо – руйнівне, небезпечне і стихійне природне явище або
процес значного масштабу внаслідок якого може виникнути або виникла
загроза життю і здоров’ю людей, можуть бути знищені об’єкти економіки
та складові довкілля.
Стихійне лихо екстремальне явище природи катастрофічного характеру,
що приводить до раптового порушення нормальної діяльності людей. У
ряді випадків стихійне лихо супроводиться загибеллю матеріальних
цінностей і жертвами серед населення. Стихійне лихо оцінюється по
кількості жертв і руйнування, в ненаселених місцях по мірі порушення
природного середовища: рельєфу, рослинності, тваринного світу, а також
по площі обхвату. До стихійного лиха належать: виверження вулканів,
землетрусу, цунамі, обвали, обвали, селі, лавини, повені, урагани,
тайфуни, смерчі, зміг, град, блискавки, лісові пожежі і ін. Злива, снігопад,
заморозок, ожеледиця і інші явища, що постійно спостерігаються можуть
мати характер стихійного лиха при раптовому різкому настанні або при
незвичайно високій інтенсивності.
Найбільш небезпечним стихійним лихом вважаються циклони, тайфуни,
засуха і перетворення місцевості у пустелю.
Зони екологічної небезпеки
Виходячи з характеристик екологічної ситуації виділяють зони
екологічної небезпеки. Зона надзвичайних екологічних ситуацій
(небезпек) – це території, де виникли незворотні природні стихійні лиха
або техногенні кризові процеси у межах яких вводиться особливий
правовий режим її функціонування, захисту, використання, відновлення.
Розрізняють наступні зони екологічної безпеки:
1. Зона обмеженої екологічної безпеки – це територія на якій в
результаті техногенної або руйнівної дії природних стихійних явищ
виникли короткочасні негативні зміни в навколишньому середовищі, які
посилили ризик захворювання населення, безмірне зниження якості
природних ресурсів, що потребує обмеження екологічно небезпечних
видів діяльності. У цій зоні потрібно здійснювати екологічний контроль,
систематичне медичне обстеження, профілактичні заходи, контроль за
дотриманням підприємствами норм екологічної безпеки, заходи що до
відновлення якості природних ресурсів.
2. Зона підвищеної екологічної небезпеки – це території де внаслідок
техногенної або руйнівної дії стихійних природних явищ на довгий час
виникають негативні зміни в навколишньому середовищі, які призводять
до загрози здоров’ю людини, порушення природних об’єктів , обмеження
діяльності людини .У цій зоні здійснюється обмеження на час існування
небезпеки господарської діяльності, постійний медичний нагляд за станом
здоров’я населення, проведення постійного екологічного та санітарно
гігієнічного нагляду та контролю , проведення науковотехнічних робіт що
до зниження екоризику.
3. Зона екологічної катастрофи (лиха) – це території де внаслідок
техногенної або руйнівної дії стихійних природних явищ виникли стійкі
незворотні негативні зміни в довкіллі які призводять до евакуації
населення і на яких заборонена господарська діяльність. В цих зонах
проводиться постійний контроль, медикобіологічний моніторинг, наукові
дослідження. У законі України «Про зону надзвичайної екологічної
ситуації» зазначено, що надзвичайна екологічна ситуація надзвичайна
ситуація, при якій на окремій місцевості сталися негативні зміни в
навколишньому природному середовищі, що потребують застосування
надзвичайних заходів з боку держави.
Негативні зміни в навколишньому природному середовищі – це втрата,
виснаження чи знищення окремих природних комплексів та ресурсів
внаслідок надмірного забруднення навколишнього природного
середовища, руйнівного впливу стихійних сил природи та інших факторів,
що обмежують або виключають можливість життєдіяльності людини та
провадження господарської діяльності в цих умовах.
Зона надзвичайної екологічної ситуації окрема місцевість України, на
якій виникла надзвичайна екологічна ситуація.
Основними принципами регулювання правового режиму в зоні
надзвичайної екологічної ситуації є:
1) пріоритет захисту життя та здоров'я людей;
2) непорушність конституційних прав і свобод людини і
громадянина;
3) комплексність заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного
стану;
4) забезпечення населення достовірною інформацією про стан
довкілля, можливу загрозу для життя та здоров'я людей і про виконання
заходів, спрямованих на нормалізацію екологічного стану;
5) невідворотність відповідальності осіб, винних у виникненні чи
ускладненні надзвичайної екологічної ситуації.
Підставами для оголошення окремої місцевості зоною надзвичайної
екологічної ситуації є:
1) значне перевищення гранично допустимих норм показників
якості навколишнього природного середовища, визначених
законодавством;
2) виникнення реальної загрози життю та здоров'ю великої
кількості людей або заподіяння значної матеріальної шкоди юридичним,
фізичним особам чи навколишньому природному середовищу внаслідок
надмірного забруднення навколишнього природного середовища,
руйнівного впливу стихійних сил природи чи інших факторів;
3) негативні зміни, що сталися в навколишньому природному
середовищі на значній території і які неможливо усунути без застосування
надзвичайних заходів з боку держави;
4) негативні зміни, що сталися в навколишньому природному
середовищі, які суттєво обмежують або виключають можливість
проживання населення і провадження господарської діяльності на
відповідній території;
5) значне збільшення рівня захворюваності населення внаслідок
негативних змін у навколишньому природному середовищі.
Окрема місцевість України оголошується зоною надзвичайної екологічної
ситуації Президентом України за пропозицією Ради національної безпеки і
оборони України або за поданням Кабінету Міністрів України. Указ
Президента України про оголошення окремої місцевості зоною
надзвичайної екологічної ситуації затверджується Верховною Радою
України протягом двох днів з дня звернення Президента України.
Кабінет Міністрів України вносить подання про оголошення окремої
місцевості зоною надзвичайної екологічної ситуації на підставі пропозицій
центрального органу виконавчої влади, до відання якого віднесені питання
екологічної безпеки, Ради міністрів Автономної Республіки Крим,
обласних, Київської та Севастопольської міських державних
адміністрацій, органів місцевого самоврядування або за власною
ініціативою.
Оголошення окремої місцевості Автономної Республіки Крим зоною
надзвичайної екологічної ситуації або окремих її місцевостей може
ініціювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим.
В Указі Президента України про оголошення окремої місцевості зоною
надзвичайної екологічної ситуації зазначаються, зокрема:
обставини, що стали причиною оголошення окремої місцевості зоною
надзвичайної екологічної ситуації;
обгрунтування необхідності оголошення окремої місцевості зоною
надзвичайної екологічної ситуації;
межі території, на якій оголошується зона надзвичайної екологічної
ситуації;
заходи щодо організаційного, фінансового та матеріальнотехнічного
забезпечення життє діяльності населення в зоні надзвичайної екологічної
ситуації;
основні заходи, що запроваджуються для подолання наслідків
надзвичайної екологічної ситуації; обмеження на певні види діяльності в
зоні надзвичайної екологічної ситуації; час, з якого окрема місцевість
оголошується зоною надзвичайноїекологічної ситуації, і строк, на який ця
територія оголошується такою зоною. На території зони надзвичайної
екологічної ситуації встановлюють правовий відповідний режим.
Правовий режим зони надзвичайної екологічної ситуації – це особливий
правовий режим, який може тимчасово запроваджуватися в окремих
місцевостях у разі виникнення надзвичайних екологічних ситуацій і
спрямовується для попередження людських і матеріальних втрат,
відвернення загрози життю і здоров'ю громадян, а також усунення
негативних наслідків надзвичайної екологічної ситуації. У випадку
запровадження в межах зони надзвичайної екологічної ситуації правового
режиму надзвичайного стану відповідно до Закону України
Питання №3
Біотичні небезпеки (небезпечні рослини, тварини, риби, комахи,
грибки, бактерії, віруси).

Одним із видів небезпеки є біологічний матеріал, до якого відносяться

макроорганізми (рослини і тварини) і патогенні мікроорганізми (бактерії,
віруси, гриби, рикетсії та найпростіші), що є збудниками інфекційних
захворювань.
Токсичні рослини.
Близько 700 видів рослин можуть спричиняти серйозні або смертельні
отруєння у людей. Токсичні речовини в отруйних рослинах представлені
різними сполуками, здебільшого алкалоїдами, глюкозидами, кислотами,
смолами та вуглеводнями. Залежно від ступеня токсичності рослини
можна розділити на такі категорії:
сильно отруйні (наприклад, біла акація, бузина, конвалія, плющ)
отруйні (наприклад, дигіталіс, олеандр)
отруйні (живокіст, цикорій, гриби, беладона, дурман звичайний).
Нижче наводиться опис впливу отруйних рослин на організм людини
Отруйні трави
Час початку дії
Характеристика впливу на організм людини
Чорний віник
3040 хвилин.
Почервоніння обличчя і шиї, збудження, посмикування кінцівок,
галюцинації, слинотеча, а потім спрага.
Цикута.
Через 5 хвилин.
Часта блювота, рясне слиновиділення, запаморочення, блідість шкіри,
сильні судоми.
Гриби.
Від 15 хвилин до 23 днів.
Болісний біль під грудьми, безперервне блювання, згортання крові,
судоми, іноді зі смертельними наслідками.
Отруйні тварини
Отруйні організми частіше зустрічаються серед тварин, ніж серед рослин.
Отрути, що виробляються деякими організмами, є хімічними факторами,
які беруть участь у міжвидових взаємодіях. Приклади використання
хімічних речовин для нападу і захисту можна знайти на всіх етапах
еволюції. Нижче наведено приклади небезпечних тварин
Організми
Вплив на організм людини
Павуки (тарантули).
Сильний біль, головний біль, слабкість, дезорієнтація, судоми, тахікардія,
гіпертонія, смерть
Кліщі.
Укуси, почервоніння, системне отруєння
Комахи (оси, бджоли, мурахи, жуки)
Алергічні реакції, анафілактичний шок, шкірний невроз, запалення, біль,
летальний результат
Риби (скати, морські дракони, скорпіони)
Ін'єкції, слабкість, іноді втрата свідомості, діарея, судоми, утруднене
дихання, гіпотонія, летальні випадки.
Рептилії (кобри, змії)
Параліч скелетних і дихальних м'язів, пригнічення центральної нервової
системи і дихання, слабкість, млявість, пригнічені рефлекси,
ненормальний сон, летальний наслідок.
Патогени.
До особливостей дії мікроорганізмів належать.
Висока ефективність передачі інфекції людині;
Здатність здорової людини викликати захворювання під час контакту з
хворим або дотику до заражених предметів;
Певний інкубаційний період, тобто час між зараженням і початком
захворювання (від кількох годин до кількох десятків днів);Складність
ідентифікації деяких патогенів;
Можливість проникнути в незакрите приміщення або будівлю і заразити
людей, які там перебувають.
Інфекційні агенти потрапляють в організм людини такими шляхами
Через верхні дихальні шляхи (повітря)
Через шлунковокишковий тракт (з водою та їжею).
Через кровотік (переважно за допомогою кровосисних паразитів);
Через шкіру та слизові оболонки,
До основних сучасних інфекційних захворювань належать чума, сибірська
виразка, сап, холера, лихоманка, віспа, ботулізм і грип. Інфекційні агенти
спричиняють різні клінічні та анатомічні порушення під час потрапляння в
організм людини. Деякі патогенні мікроорганізми викликають інфекції та
призводять до захворювання людей через їжу (воду, молоко, продукти).
Поширенню багатьох інфекційних захворювань сприяють комахи і люди,
які не дотримуються гігієни.
Дуже багато інфекцій передаються через дихальні шляхи. Збудниками цих
захворювань є паразити слизових оболонок носа, горла і гортані, так
званих верхніх дихальних шляхів. Коли хворі контактують зі здоровими
людьми, збудники передаються під час розмови. Найдрібніші частинки
слизу розносяться через ніс і рот, унаслідок чого здорові люди хворіють.
Патогенні мікроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи
здорових людей. У результаті можуть поширюватися епідемії, особливо в
місцях скупчення людей. Для боротьби з такими захворюваннями
необхідно ізолювати пацієнтів і дотримуватися правил особистої гігієни та
безпеки.
У разі інфекцій, що передаються через кров під час укусів комах,
необхідно вжити заходів щодо ізоляції та лікування інфікованих осіб,
захисту неінфікованих осіб від укусів комах і знищення збудників
інфекції.
Пацієнти, які постраждали від ектодермальних інфекцій, мають бути
повністю ізольовані, а родичі та друзі жертви мають бути вакциновані.
Біологічна зброя.
Цей дуже небезпечний вид зброї призначений для масового знищення
живих організмів (людей, тварин і рослин) або завдання шкоди військовим
об'єктам. В основі цього виду зброї лежать патогенні мікроорганізми
(бактерії, віруси, гриби і рикетсії) і токсини, що виробляються бактеріями.
Біологічна (або бактеріологічна) зброя це спеціалізована зброя, заснована
на біологічних агентах.
Спеціальних методів захисту від негативного впливу отруйних рослин і
тварин не існує. Необхідно познайомитися з отруйними рослинами і
тваринами, знати симптоми їхньої дії, уміти відрізняти отруйні рослини і
тварин від інших і "стикатися" з ними якомога рідше.
Одним із найефективніших способів боротьби з інфекційними
захворюваннями є специфічна профілактика. Вона заснована на створенні
штучного імунітету шляхом вакцинації. Нині широко поширені щеплення
проти чуми, заячої хвороби, бруцельозу, туберкульозу, сибірської виразки,
правця, правця, дифтерії, черевного тифу, віспи та кашлюку. Від деяких
хвороб імунізація проводиться за спеціальними схемами (віспа, дифтерія,
туберкульоз). Проти інших інфекційних захворювань імунізація
проводиться тільки в разі загрози епідемії.
Навіть у мирний час успішна боротьба з інфекційними захворюваннями
часто вимагає проведення масової імунізації в короткі терміни.
Сьогодні існує низка захворювань, збудники яких можуть бути
використані противником як бактеріологічні агенти. Неможливо провести
імунізацію проти всіх цих хвороб, оскільки жодна людина не витримає
багаторазової вакцинації. У таких випадках використовуються
антибіотики та інші спеціальні засоби, особливо для виявлення типу
використовуваного патогена. Вони сприяють тому, що віруси в
незахищеному організмі гинуть, а організм після вакцинації краще
справляється з патогенами. Для лікування також використовують
бактеріофаги та лікувальні сироватки.
Бактеріофаги викликають лізис патогенних мікроорганізмів в організмі
людини, запобігаючи початку захворювання або надаючи терапевтичний
ефект. Сироватки характеризуються швидким виробленням штучного
імунітету до певних інфекцій в організмі.
Ті самі засоби захисту від інфекцій в організмі людини використовуються
для захисту від радіоактивних і хіміотоксичних речовин. Ці засоби захисту
можна розділити на такі категорії:
Індивідуальні (протигази, захисні маски, засоби захисту шкіри);
Для колективного використання (спеціально обладнані інженерні
споруди).
Дезінфекція, стерилізація та знежирення є найважливішими елементами
комплексу заходів, спрямованих на захист від антибіотиків.
Дезінфекція це знищення або видалення патогенних мікроорганізмів із
навколишнього середовища. Дезінфекція, поряд зі знезараженням і
дезінфекцією, є спеціальною обробкою різних об'єктів з метою усунення
впливу бактеріальних агентів.
Дезінфекція це знищення шкідливих для людини комах і кліщів, що
викликають інфекційні захворювання.
Дезінсекція це знищення гризунів, які є джерелом або переносником
інфекційних захворювань.

Питання №4
Правила поведінки і дії персоналу ОГД і населення при стійких лихах
і техногенних аваріях.

ЯК ДІЯТИ ПІД ЧАС УРАГАНУ, БУРІ, СМЕРЧА

Якщо ураган (буревій, смерч) застав Вас в будівлі, відійдіть від вікон і
займіть безпечне місце у стін внутрішніх приміщень, в коридорі, у
вбудованих шаф, у ванних кімнатах, туалеті, коморах, в міцних шафах, під
столами. Погасіть вогонь в печах, відключіть електроенергію, закрийте
крани на газових мережах.

У темний час доби використовуйте ліхтарі, лампи, свічки; включіть

радіоприймач для отримання інформації управління МНС і комісії з
надзвичайних ситуацій; по можливості, знаходитеся в заглибленому
укритті, в притулках, льохах і тому подібне Якщо ураган, буревій або
смерч застали Вас на вулицях населеного пункту, тримаєтеся якнайдалі від
легких споруд, будівель, мостів, естакад, ліній електропередачі, щогл,
дерев, річок, озер і промислових об'єктів. Для захисту від уламків, що
летять, і осколків скла використовуйте листи фанери, картонні і
пластмасові ящики, дошки і інші підручні засоби. Прагніть швидше
сховатися в підвалах, льохах і протирадіаційних укриттях, наявних в
населених пунктах. Не заходите в пошкоджені будівлі, оскільки вони
можуть обрушитися при нових поривах вітру.
При сніжній бурі ховайтеся в будівлях. Якщо Ви опинилися в полі або на
путівці, виходите на магістральні дороги, які періодично розчищаються і
де велика вірогідність надання Вам допомоги.

При пісчяній бурі закрийте обличчя марлевою пов'язкою, хусткою,

шматком тканини, а очі окулярами. Під час отримання сигналу про
наближення смерчу необхідно негайно спуститися в укриття, підвал
будинку або льох, або сховатися під ліжком і іншими міцними меблями.
Якщо смерч застає Вас на відкритій місцевості, ховайтеся на дні
дорожнього кювету, в ямах, ровах, вузьких ярах, щільно притискаючись
до землі, закривши голову одягом або вітками дерев. Не залишайтеся в
автомобілі, виходьте з нього і ховайтеся, як вказано вище. Якщо Ваш
район часто страждає від повеней, вивчите і запам'ятаєте межі можливого
затоплення, а також піднесені, рідко затоплювані місця, розташовані в
безпосередній близькості від місць мешкання, найкоротші шляхи руху до
них. Ознайомте членів сім'ї з правилами поведінки при організованій і
індивідуальній евакуації, а також у разі раптової повені, що бурхливо
розвивається. Запам'ятаєте місця зберігання човнів, плотів і будівельних
матеріалів для їх виготовлення. Заздалегідь складіть перелік документів,
майна і медикаментів, що вивозяться при евакуації. Укладіть в спеціальну
валізу або рюкзак цінності, необхідні теплі речі, запас продуктів, води і
медикаменти. По сигналу сповіщення про загрозу повені і про евакуацію
невідкладно, в установленому порядку виходите (виїжджайте) з
небезпечної зони можливого катастрофічного

затоплення в призначений безпечний район або на піднесені ділянки

місцевості, захопивши з собою документи, цінності, необхідні речі і
дводобовий запас продуктів харчування, що не псуються. У кінцевому
пункті евакуації реєструйтеся.
Перед виходу з будинку вимкніть електрику і газ, погасіть вогонь в
опалювальних печах, закріпіть всі плавучі предмети, що знаходяться поза
будівлями, або розмістіть їх в підсобних приміщеннях. Якщо дозволяє час,
цінні домашні речі перемістіть на верхні поверхи або на горище
житлового будинку. Закрийте вікна і двері, при необхідності і наявності
часу забийте зовні дошками (щитами) вікна і дверей перших поверхів. За
відсутності організованої евакуації, до прибуття допомоги або спаду води,
знаходьтеся на верхніх поверхах і дахах будівель, на деревах або інших
предметах, що виступають з води. При цьому постійно подавайте сигнал
лиха: вдень – вивішуванням або розмахуванням добре видимим
простирадлом, підбитим до держака, а в темний час – світловим сигналом
і періодично голосом. При підході рятувальників спокійно, без паніки, з
дотриманням обережності, переходите в плавальний засіб. При цьому
неухильно дотримуйтесь вимоги рятувальників, не допускайте
перевантаження плавзасобів. Під час руху не залишайте встановлених
місць, не сідайте на борти, суворо виконуйте вимоги рятувальників.

Самостійно вибиратися із затопленого району рекомендується тільки за

наявності таких серйозних причин, як необхідність надання медичної
допомоги постраждалим, підйом рівня води, що продовжується, при
загрозі затоплення верхніх поверхів (горища). При цьому необхідно мати
надійний плавальний засіб і знати напрям руху. В ході самостійного
прямування не припиняйте подавати сигнал лиха.

Потрапивши у воду, слід скинути із себе важкий одяг і взуття, відшукати

поблизу плаваючі чи підвищені над водою предмети, скористатися ними
до отримання допомоги. Надайте допомогу людям, що пливуть у воді і
потопаючим.

ЯК ДІЯТИ ПІД ЧАС ЗЕМЛЕТРУСУ

Відчувши коливання будівлі, побачивши гойдання світильників, падіння
предметів, почувши наростаючий гул і дзвін скла, що б'ється, не
піддайтеся паніці (від моменту, коли Ви відчули перші поштовхи до
небезпечних для будівлі коливань у Вас є 15 – 20 секунд). Швидко вийдіть
з будівлі, узявши документи, гроші і предмети першої необхідності.
Покидаючи приміщення спускайтеся по сходах, а не на ліфті. Опинившись
на вулиці – залишайтеся там, але не стійте поблизу будівель, а перейдіть
на відкритий простір.

Зберігайте спокій і постарайтеся заспокоїти інших! Якщо Ви вимушено

залишилися в приміщенні, то встаньте в безпечному місці: біля
внутрішньої стіни, в кутку, у внутрішньому стінному отворі або у несучої
опори. Якщо можливо, сховайтеся під стіл – він захистить вас від
падаючих предметів і уламків. Тримаєтеся подалі від вікон і важких
меблів. Якщо з Вами діти – укрийте їх собою.

Не користуйтеся свічками, сірниками, запальничками – при витоку газу

можлива пожежа. Тримайтеся в стороні від нависаючих балконів,
карнизів, парапетів, побоюйтеся обірваних проводів. Якщо Ви знаходитеся
в автомобілі, залишайтеся на відкритому місці, але не покидайте
автомобіль, поки поштовхи не припиняться. Будьте в готовності до
надання допомоги при порятунку інших людей.
Питання №4
Розв’язати задачу та письмово прокоментувати отримані результати:
Визначити витрати на заходи щодо поліпшення умов і охорони праці,
якщо одночасні витрати на створення основних фондів складають 150
тис.грн. впровадження нової технологічної лінії, яка забезпечує
поліпшення безпеки праці, складають 420 тис.грн. поточні витрати на
обслуговування технологічного обладнання складають 160 тис.грн.

Витрати на створення основних фондів: 150 тис. грн.

Витрати на впровадження нової технологічної лінії: 420 тис. грн.
Поточні витрати на обслуговування технологічного обладнання: 160
тис. грн.
150тис+420тис+160тис=730тис грн
Компанія планує витратити 730 тис.грн. на заходи з поліпшення умов і
охорони праці, що допоможе покращити безпеку праці та зменшити
ризики для працівників.
 Завдання 1

Сама хвороба (грип)

Виявлення грипу

Ознаки на грип Тестування (візит лікаря)

Причини Симптоми Екологія Тест Імунітет Контакт

Ознаки + Візит=Грип (подія І)

Завдання 2
Провізор-технолог

- Підвищена або знижена температура повітря робочої зони

- Підвищена або знижена температура поверхонь устаткування і

матеріалів

- Контакт з хімічними речовинами, що можуть бути токсичними або

канцерогенними

- Інгаляція токсичних парів під час хімічних реакцій

- Контакт з біологічними агентами, що можуть бути патогенними

або викликати алергічні реакції
- Робота з мікроорганізмами (наприклад, бактеріями або грибками),
які можуть викликати інфекційні захворювання чи алергічні реакції

- Монотонна робота, що може призвести до нервового

перенапруження

- Вимога до високої уваги та концентрації на дрібних деталях під час

роботи з лабораторним обладнанням або хімічними реакціями