МІНІСТЕРСТВО ОХОРОНИ ЗДОРОВ'Я УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені О.О.БОГОМОЛЬЦЯ

"Затверджую"
на методичній нараді кафедри
комунальної гігієни та екології
людини з курсом вікової гігієни
Завідувач, професор

С.І.Гаркавий

МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

Навчальна дисципліна ”Гігієна та екологія”

Змістовий модуль №2 Комунальна гігієна
Тема заняття 6 Методика визначення очікуваних ефектів у
стані здоров'я населення в залежності від рівня
забруднення атмосферного повітря.
Курс 6-й
Факультет медичний № 1, 2, ФПЛЗСУ
Спеціальність Медицина
Методичні рекоменда- доцент Швагер О.В.
ції розробив
 І. Мета заняття

Оволодіти методами визначення пріоритетного джерела забруднення

атмосферного повітря населеного пункту та прогнозування можливих зміни у
стані здоров’я його населення на підставі оцінки рівня та ступеню небез-
печності забруднення атмосферного повітря
ІІ. Завдання заняття

1. Навчитися оцінювати рівень та ступінь небезпечності забруднення

атмосферного повітря населеного пункту.
2. Навчитися визначати очікувані ефекти у стані здоров’я населення в
залежності від рівня та ступеню небезпечності забруднення атмосферного
повітря населеного пункту.
3. Навчитися будувати розу забрудненості атмосферного повітря на-
селеного пункту шкідливими речовинами з визначенням джерела його за-
бруднення.

ІІІ. При самопідготовці необхідно:

1. Ознайомитися з метою та завданнями заняття.

2. Засвоїти теоретичний матеріал заняття, поданий у відповідних роз-
ділах підручника, навчального посібника, додаткової літератури.
3. Ознайомитися з структурою наступної практичної роботи.

IV. Контрольні питання

1. Хімічний склад атмосферного повітря та повітря, що видихає людина.

2. Основні джерела забруднення атмосферного повітря населених пунктів.
3. Закономірності поширення в атмосферному повітрі забруднюючих
речовин.
4. Фактори, що впливають на рівень забруднення атмосферного повітря.
5. Неспецифічна дія атмосферних забруднень на здоров’я населення.
6. Специфічна дія атмосферних забруднень на здоров’я населення.
7. Оцінка рівня та ступеню небезпеки забруднення атмосферногоповітря.
8. Прогнозування очікуваних ефектів у стані здоров’я населення.
9. Заходи щодо санітарної охорони атмосферного повітря населених
пунктів.
 V. Рекомендована література і довідкові матеріали
Основна:
1. Гігієна та екологія: підручник / [В.Г. Бардов, С.Т. Омельчук, Н.В.
Мережкіна та ін.]; заг.ред. В.Г. Бардова. – Вінниця : Нова Книга, 2020. – С. 220-
228.
2. Hygiene and ecology = Гігієна та екологія: students book = підручник /
[V.G. Bardov, S.T. Omelchuk, N.V. Merezhkina et al.]; ed. by. V.G. Bardov.
Translation from Ukrainian ed. – Vinnytsia: Nova Knyha, 2022. – Р. 217-229.
3. Комунальна гігієна /Є.Г.Гончарук, В.Г.Бардов, С.І.Гаркавий та ін. За
ред. Є.Г.Гончарука. - К.: Здоров’я, 2003. - С.442-477.
4. Гігієна та екологія: Підручник /За редакцією В.Г. Бардова. - Вінниця:
Нова Книга, 2006. – С. 122-137.
5. Закон України “Про охорону навколишнього природного середовища”
від 25.06.1991 р.
6. Закон України „Про охорону атмосферного повітря” від 16.10.1992 р.
7. Гігієнічні регламенти. Гранично допустимі концентрації хімічних і
біологічних речовин в атмосферному повітрі населених місць, затв. наказом
МОЗ від 14.01.2020 № 52.
8. Державні санітарні правила планування і забудови населених пунктів,
ДСП-173-96.
Додаткова:
9. Сучасні проблеми екогігієни // М.П.Захарченко, Є.Г.Гончарук та ін. -
К., 1973.: Хрещатик, 1993. - Ч.1. - С. 5-65, 88.
10. Визначення очікуваних ефектів у стані здоров’я населення в
залежності від забруднення атмосферного повітря. / Інформаційний лист №4-
2000. Про нововведення в системі охорони здоров’я. Випуск із проблеми
„Гігієна навколишнього середовища”

VI. Самостійна робота

Заняття проводиться в навчальній лабораторії кафедри. На початку за-

няття викладач проводить опитування студентів для визначення вихідного
рівня їх теоретичних знань.
1. Ознайомитися з основними положеннями нормативних документів.
2. Переписати в протокол правила оцінки забруднення атмосферного
повітря.
3. Вирішити ситуаційні задачі.

VII. Перелік обов’язкових знань та вмінь студентів

Знати:
1. Методику орієнтовної оцінки рівня та ступеню небезпечності
забруднення атмосферного повітря населеного пункту.
2. Методику визначення очікуваних ефектів у стані здоров’я населення
в залежності від рівня та ступеню небезпечності забруднення атмосферного
повітря населеного пункту.
3. Заходи щодо санітарної охорони атмосферного повітря населених
пунктів.
 Вміти:
1. Оцінити рівень та ступінь небезпечності забруднення атмосферного
повітря населеного пункту.
2. Прогнозувати стан здоров’я населення в залежності від рівня та
ступеню небезпечності забруднення атмосферного повітря населеного пункту.

VIII. Зміст теми

Атмосфера (грец. atmos — повітря, sphaira — куля) — це газоподібна

оболонка, що оточує нашу планету. Суміш газів, яка становить атмосферу,
називається повітрям. Причому атмосферним повітрям вважається повітря
відкритих просторів, а не повітря житлових, громадських та робочих приміщень.
В атмосфері відбуваються всі життєво важливі процеси. У ній, як у всякому
океані, одні течії надзвичайно повільні, інші — стрімкі, а ще інші — неначе
вихор. І тому, аби можна було уявити собі, що атмосфери немає, то це означало б,
що Земля перетворилася б на безжиттєву планету подібно до свого природного
супутника. Сонячні промені і холод космічного простору вбили б усе живе.
Змінився б не тільки зовнішній вигляд поверхні Землі, а й зникли б усі процеси і
явища, пов'язані з атмосферою: не було б вітрів, хмар, опадів, полярного сяйва,
небо з голубого перетворилося б назавжди на чорне.
Склад атмосфери та її фізичні властивості неоднакові і залежать від відстані
від земної поверхні. У міру віддалення від Землі сила земного тяжіння
послаблюється і атмосфера стає менш щільною.
Залежно від складу і властивостей земну атмосферу поділяють на 5 шарів:
1) тропосферу; 2) стратосферу; 3) мезосферу; 4) термосферу; 5) екзосферу
Тропосфера є найнижчою частиною атмосфери. Її висота досягає 8 — 10 км
у помірних широтах і 16 —20 км — у зоні екватора. У тропосфері зосереджено
майже 80% усієї маси атмосфери. Повітря у тропосфері характеризується
інтенсивними горизонтальними і вертикальними переміщеннями. За рахунок
активного руху повітря і його переміщення в цій частині атмосфери найактивніше
відбуваються теплові, гідродинамічні і хімічні процеси з утворенням зон із
підвищеним або зниженим тиском, нагріванням та охолодженням великих
повітряних мас. Тут зосереджена майже вся водяна пара, відбуваються явища
випаровування води і конденсації водяних парів з утворенням хмар і опадів. Це є
наслідком інтенсивного нагрівання земної поверхні за рахунок сонячної радіації.
Температура повітря у тропосфері залежить від висоти, і найвищою вона
буває біля поверхні Землі, а в разі віддалення від поверхні поступово знижується
до -60...-70 °С, що пов'язано зі зменшенням густини повітря з висотою і
погіршенням теплопередачі. Повітря не встигає прогріватися. Зниження
температури на кожний кілометр висоти в середньому становить 6 °С.
Стратосфера міститься вище від тропосфери і поширюється до висоти 60
км, причому її маса дорівнює лише 5 — 15% маси атмосфери, що пояснюється
великою розрідженістю повітря у стратосфері. Водяної пари практично немає. У
нижній частині стратосфери зниження температури з висотою припиняється, і
приблизно на висоті до 25 км її показники залишаються постійними. Залежно від
товщини шару тропосфери вони досягають: над екватором -70...-80 °С, у полярних
частинах -45...-50 °С. На висоті понад 30 км температура повітря підвищується в
середньому на 1—2 °С на кожен кілометр, на висоті 40 км вона вже досягає 30 °С.
Наявність озону зумовлює оптичні явища (міражі), викликає відображення
звуків і здійснює вплив на електромагнітні випромінювання. Озон захищає
біосферу від згубної дії сонячного УФ-випромінювання. Повітря тут
переміщується, швидкість вітру може перевищувати 100 км/год.
Мезосфера розміщена на висоті 60—80 км і містить у собі 0,3—5% маси
всієї атмосфери, тому характеризується великим розрідженням газового
середовища. Тут температура падає до -80 °С. Переміщення повітряних мас
зберігається попереднім, досягаючи 100 км/год.
Термосфера простягається на висоті від 80 до 100 км і також вирізняється
крайньою розрідженістю газового середовища. Вона містить менше ніж 0,05%
атмосфери. Про температуру можна говорити лише виходячи з енергії і швидкості
молекули. Ця газова оболонка електропровідна.

Хімічний склад повітря

Повітряна сфера, що становить земну атмосферу, є сумішшю газів. Сухе

атмосферне повітря містить 20,95% кисню, 78,09% азоту, 0,03-0,04% діоксиду
вуглецю. Крім того, в атмосферному повітрі містяться аргон, гелій, неон, криптон,
водень, ксенон та інші гази. У невеликій кількості в атмосферному повітрі є озон,
оксид азоту, йод, метан, водяні пари. Крім постійних складових частин
атмосфери, у ній містяться різноманітні забруднення, що вносяться в атмосферу
виробничою діяльністю людини.

Джерела забруднення

Чисте атмосферне повітря в населених місцях буває дуже зрідка. Воно

поширюється лише над поверхнею великих земних масивів, морів та океанів.
В епоху науково-технічної революції неможливо не враховувати вплив
наслідків господарської діяльності людини на атмосферу, яка піддається
постійному забрудненню. Ось чому поряд із природними джерелами
забруднення, що мають різне походження — біологічне (біогенне) і
небіологічне (абіогенне), все більшого значення набувають антропогенні
джерела. До біогенних джерел належать гази і тверді частинки, що
потрапляють в атмосферу внаслідок розпаду органічних речовин, а також
прижиттєві виділення рослин, тварин і мікроорганізмів. Гази і порох
абіогенного походження виділяються в повітря внаслідок викидів вулканів, з
гейзерів і гарячих джерел, порохових бур, лісових і степових пожеж, до них
належить і космічний порох, що насичує переважно верхні шари атмосфери.
Антропогенне втручання створює нині реальну загрозу існуванню на
нашій планеті людей, рослин і тварин. Забрудненню повітряного середовища
сприяє збільшення густоти населення, розвиток промисловості і транспорту,
згорання палива, освоєння космічного простору, застосування отрутохімікатів
у сільському господарстві, транспортування нафтопродуктів, випробування
ядерної зброї. За останні 100 років, за даними ООН, кількість населення світу
збільшилася втричі, а міського —з росла більше ніж у 5 разів. Така
концентрація населення в містах докорінно змінила економічні, соціально-
гігієнічні, екологічні і санітарно-технічні умови життя.
Речовини, що забруднюють атмосферу, внаслідок метеорологічних
процесів поширюються на великі відстані, і це призводить до глобального
забруднення повітряної оболонки Землі.
Під атмосферним забрудненням умовно розуміємо ті домішки
атмосферного повітря, що утворюються не внаслідок стихійних процесів
природи, а внаслідок діяльності людини. Уже перші технічні досягнення
людини, зокрема оволодіння вогнем, призвели до забруднення повітря
продуктами згорання кам'яного вугілля. Одначе технічний прогрес XX ст.
перевершив усі попередні періоди історії цивілізації щодо забруднення
повітряного басейну.
Щороку в атмосферу Землі потрапляють десятки мільйонів тонн
шкідливих газів і пороху, зокрема, понад 150 млн. тонн сірчаного газу, більше
ніж 20 млн. тонн вуглецю оксиду, більше ніж 40 млн. тонн вуглеводнів, 20 млн.
тонн азоту оксиду тощо. Унаслідок згорання палива в атмосферу щороку
потрапляє близько 20 млрд. тонн вуглецю діоксиду. Загалом, щороку в
атмосферу викидається понад 500 млн. тонн різних хімічних речовин. Усі
забруднення змішуються з атмосферними газами, частинками попелу і пороху,
дрібненькими краплинками рідини й утворюють аерозолі — дими і тумани, які
огортають населені пункти. Нині неможливо перерахувати всі джерела
забруднення атмосферного повітря, тому їх об'єднують в окремі групи, хоча
забруднення повітря може бути комплексним і відбуватися одночасно з
декількох джерел.
У промислових центрах та інших населених пунктах джерелами
забруднення атмосферного повітря є транспорт, промислові підприємства і
теплові електростанції, печі будинків і ґрунт. Промислові підприємства і
теплові електростанції викидають в атмосферу велику кількість різноманітних
домішок. Однак основними джерелами забруднення атмосфери в економічно
розвинених країнах є згорання палива і відпрацьовані гази автотранспорту.
Найпоширенішими забруднювачами, що їх виявлено в атмосфері
практично кожного міста і промислового центру, Комітет експертів ВООЗ
назвав суспендовані речовини (порох різного вмісту), оксид сірки, оксид азоту,
вуглецю оксид і оксиданти.
Чорна металургія є джерелом викидів у атмосферу газів від домен, що
містять залізорудний пил, сірки оксиди, вуглецю оксид, фенол, азоту оксиди,
аміак, арсен, марганець, бензол, піридин, порох тощо. Доменний газ містить
також азот, вуглецю оксид і діоксид, смолисті речовини, арсен, свинець, ртуть
тощо. Кольорова металургія дає небезпечні викиди сірчаного газу, пороху,
свинцю, арсену оксиду, олова, сурми, міді оксиду, заліза оксиду, цинку.
Наслідком виробництва кольорових металів (алюмінію, магнію, титану,
берилію) також є небезпечні викиди. Хімічна промисловість є джерелом
надзвичайно великої кількості різноманітних шкідливих речовин, що
забруднюють атмосферу. Найбільше впливають виробництва сірчаної кислоти,
азотних добрив і суперфосфату, які викидають в атмосферу азоту оксиди,
сірчаний газ та пари сірчаної кислоти. Машинобудівна промисловість є
джерелом викидів пороху, вуглецю оксиду, оксидів різних металів,
вуглеводнів, парів кислот, ксилолу, толуолу і багатьох інших речовин.
Будівельна промисловість, зокрема цементні заводи, зумовлюють виділення
великої кількості цементного пороху, що надає навколишній місцевості
специфічного вигляду.
Промислове забруднення атмосферного повітря залежить від характеру
кожного окремого підприємства, від використаної сировини і випущеної
продукції.
Великої шкоди повітряному середовищу завдає згорання палива,
оскільки воно зрідка буває повним і в атмосферу потрапляє надмірна кількість
твердих часточок палива, що не згоріло, попелу і шкідливих газів. Одним із
найтоксичніших інгредієнтів, що потрапляють в атмосферу, є продукт
неповного згорання — оксид вуглецю. Унаслідок цього утворюються велика
кількість вуглецю діоксиду, вуглеводні чи окислені речовини, сірчаний
ангідрид, азоту оксид, сажа (недопалені часточки вугілля) або інших видів
палива, дими у вигляді аеродисперсної системи, що складається з дрібненьких
часточок і пороху, вугілля, а також із частинок попелу або породи.
Загрозливим є забруднення повітря від теплоелектроцентралей, паливом для
яких служать кам'яне вугілля, торф, нафта і природний газ.
Останнім часом усе більше забруднює повітря автомобільний транспорт.
Відпрацьовані гази автомашин містять понад 200 різних компонентів, що є
продуктами повного і неповного згорання палива. До них належать вуглецю
оксид, що є найтоксичнішою речовиною; азоту оксиди, що включають оксид
азоту і діоксид азоту; вуглеводні, зокрема алкани, алкадієни, циклани, а також
ароматичні сполуки, у тому числі канцерогени; альдегіди — формальдегід,
аліфатичні альдегіди й ароматичні альдегіди; сажа, що має властивість
адсорбувати канцерогенні речовини.
Усі зазначені забруднювачі атмосфери підлягають різним перетворенням
та змінам і стають ще токсичнішими для здоров'я. Вони утворюють у повітрі
смог. Розрізняють смог лондонського і лос-анджелеського типу. Смог
лондонського типу виникає за похмурої погоди, яка сприяє значному
накопиченню сірчистого ангідриду і його трансформації у більш токсичний
аерозоль сірчаної кислоти. Інші компоненти атмосферних викидів посилюють
несприятливу дію сірчистого ангідриду. Фотохімічний туман, який вперше
спостерігався в Лос-Анджелесі, характеризується тим, що внаслідок взаємодії в
атмосфері різноманітних газів під дією УФ-випромінювання утворюються
фотохімічні речовини. Вони називаються фотооксидантами і частіше є
продуктами фотохімічних перетворень викидів автотранспорту. Характерним
прикладом фотохімічної реакції є фотодисоціація азоту діоксиду, яка
найсильніше поглинає випромінювання у видимій частині і УФ-частинах
сонячного спектра і відіграє превалюючу роль в атмосферних фотохімічних
процесах. Кисень перетворюється на атомарний кисень з пізнішим утворенням
озону. Азоту діоксид, сірчистий газ, альдегід під впливом УФ-
випромінювання, котре сприяє підвищенню вмісту озону й окисників у
повітрі, взаємодіють із молекулярним киснем і утворюють атомарний кисень.
Реакція його виділення з альдегідів і сірчистого газу є зворотною. Азоту
діоксиди утворюють атомарний кисень та оксид азоту. Ці продукти,
взаємодіючи з молекулярним киснем, утворюють і відновлюють азоту діоксид.
Азоту діоксид може знову брати участь у наступних реакціях або
перетворюватись на азотну кислоту. Остаточними продуктами реакцій
атомарного кисню й озону з речовинами, що забруднюють повітря, можуть
бути формальдегід, вищі альдегіди і полімери різного складу. В атмосфері
можуть відбуватися й інші численні фотохімічні реакції. Кисень переходить в
озон, коли є діоксид азоту, перекисні радикали тощо.
Фотооксиданти, що утворюються в атмосфері внаслідок взаємодії
реакційно здатних вуглеводнів і азоту оксидів під дією УФ-радіації, наприкінці
дають такі високотоксичні речовини, як пероксиацетилнітрат (ПАН),
пероксибензоїлнітрат тощо.
Якість атмосферного повітря України також незадовільна. В її атмосферу
щороку потрапляє понад 300 кг забруднень на кожного мешканця. Вміст
небезпечних для здоров'я хімічних речовин при цьому перевищує припустимі
рівні в 5-20 разів.
В Україні найбільше антропогенне навантаження має Донецько-
Придніпровський економічний район, в якому питома вага викиду становить 36
т/км2 на рік. За питомим викидом максимальне антропогенне навантаження в
країні припадає на Донецьку область, де викид в атмосферу становить 108
т/км2 на рік, у тому числі таких речовин, як вуглець, пил, сірчистий ангідрид,
діоксид азоту, вуглеводні, сірководень, фтористі сполуки тощо.

Вплив забрудненого повітря на стан здоров’я населення

Шкідливий вплив забрудненого атмосферного повітря на здоров'я

населення було доведено вже після відомих токсичних туманів у містах Європи
та Америки. Протягом одного тижня в грудні 1952 р. під час токсичного
туману в Лондоні померло 4000 осіб, а ще кілька тисяч людей загинуло в
наступні З міс. 1971 р. під час фотохімічного смогу в Токіо до лікарні
потрапило близько 8000 отруєних людей. Безпосередньою причиною смерті
була серцево-судинна недостатність. Підвищену захворюваність і смертність
населення у зв'язку з токсичними туманами помічено в багатьох містах,
зокрема Лос-Анджелесі, Сан-Франциско, Сіднеї, Донорі, Йокогамі, Нью-Йорку
тощо. Випадки токсичних туманів стали першим сигналом, що свідчив про
шкідливий вплив атмосферних забруднень на організм людини.
Постійні атмосферні забруднення несприятливо впливають на загальну
захворюваність населення. Доведено прямий зв'язок між інтенсивністю
забруднення повітря і станом здоров'я, а також зростанням хронічних
неспецифічних захворювань, зокрема таких, як атеросклероз, хвороби серця,
рак легенів тощо. Забруднене повітря значно знижує імунітет. Забруднення
впливають на органи дихання, сприяючи виникненню респіраторних
захворювань, катарів верхніх дихальних шляхів, ларингіту, ларинготрахеїту,
фарингіту, бронхіту, пневмонії. Вони спричинюють серцево-судинні та інші
захворювання, зумовлюють виникнення віддалених наслідків, тобто мутагенну,
канцерогенну, гонадотоксичну, тератогенну, алергенну, ембріотоксичну й
атеросклеротичну дію.
Найпершими наслідками атмосферних забруднень є розвиток
специфічних захворювань і отруєнь.
Дедалі більший вплив на організм людини справляє смог. Фотохімічний
туман, що утворюється в повітрі міст, спричинює сльозотечу, різь в очах, сухий
кашель, нудоту, головний біль, стискання в грудях, задишку, загальну
слабкість. Він є причиною розладів функцій органів дихання, що нерідко
завершуються утворенням злоякісних пухлин. Систематичне вдихання
фотооксидантів стає причиною зменшення маси тіла, зниження активності
ферментів у крові і зниження потреби в кисні, зменшення вітамінного балансу,
а також патологічних змін у внутрішніх органах і ЦНС.
Забруднення атмосферного повітря сірки діоксидом частіше призводить
до виникнення таких захворювань, як хронічний і астматичний бронхіт,
бронхіальна астма, емфізема легенів. Ці явища особливо характерні для людей,
в яких немає чинника професійних шкідливостей і куріння, а також
несприятливих чинників, пов'язаних з попередніми роками життя. Учені
виявили збільшення частоти інфекційних захворювань дихальних шляхів і
зміни в них саме у дітей, що мешкають в умовах забрудненої атмосфери.
Дуже несприятливо діє на організм оксид вуглецю. Він міститься в
атмосферному повітрі в кількостях, здатних підвищити вміст
карбоксигемоглобіну, що погіршує стан тканинного дихання, негативно
впливає на функцію ЦНС і серцево-судинної системи. Наявність оксиду
вуглецю в організмі стає причиною скарг (особливо у регулювальників руху)
на головний біль, запаморочення, порушення сну, зниження пам'яті й уваги,
задишку, біль у ділянці серця тощо.
Наростаюче забруднення повітря свинцем сприяє накопиченню його в
печінці, селезінці, нирках та інших органах. Свинець, що міститься у
відпрацьованих газах автомобільного транспорту, прискорюючи розпад
еритроцитів, діє як протоплазматична отрута. Свинцеве отруєння зумовлює
також функціональні зміни вищої нервової діяльності. Основними скаргами
внаслідок свинцевого отруєння є головний біль, запаморочення, підвищена
роздратованість, швидка втомлюваність, порушення сну.
Дуже небезпечними для людини є сполуки азоту — нітрити і нітрати, що
потрапляють у повітря з відпрацьованими газами автомобілів і під час
унесення мінеральних добрив. Деякі з них є вихідними продуктами для синтезу
канцерогенних речовин. Вдихання оксидів азоту є причиною розвитку
емфіземи легенів, звуження дихальних шляхів, набряку легенів.
Численні також дані щодо небезпечної дії вуглеводнів, що потрапляють в
організм людини під час дихання. Ароматичні вуглеводні, особливо 3,4-
бензпірен, що містяться в недопалених фракціях диму, вирізняються
канцерогенною дією.
Викиди нафтохімічного комбінату стали причиною захворювань органів
дихання, і тому бронхіальну астму названо "астмою Йоккаїті" від назви міста,
де виникло захворювання.
Тривале забруднення повітря відбивається також на генетичному апараті
людини. Це призводить до зниження народжуваності, народження
недоношених або ослаблених дітей, до їхньої розумової та фізичної відсталості
тощо.
Атмосферні забруднення позначаються і на побутових умовах. Зокрема,
погіршується мікроклімат, фотохімічний смог знижує прозорість атмосферного
повітря, знижується освітленість. Проникаючи в житло, атмосферні
забруднення потрапляють на стіни, підлогу, меблі й обладнання. Сірчаний газ,
сірчана кислота, продукти фотохімічних реакцій можуть спричинювати
корозію металів, псувати будівельні матеріали. Смог руйнує будинки,
пам'ятники культури, історичні цінності.
Із забрудненням повітря пов'язані стійкі аномалії хімічних властивостей
атмосферних опадів, насичених сполуками сірки, азоту та іншими речовинами.
Це призвело до поступового підвищення кислотності снігу і поверхневих вод.
Кислотні дощі, отже, пов'язані з наявністю в атмосферному повітрі сірчистого
ангідриду, який перетворюється на сірчану кислоту. Скандинавські вчені, котрі
дослідили розвиток лососевих риб у річках та озерах Норвегії і Швеції,
встановили, що через підвищення кислотності у водоймах загинули живі
організми, особливо багато знищено форелі. Проблема вимивання сірки
діоксиду опадами, описана багатьма вченими, стає дедалі актуальнішою.
Матеріальні збитки від атмосферного забруднення дуже значні.
Встановлено, що загальні втрати, зумовлені забрудненнями атмосферного
повітря, вираховуються в мільйонах американських доларів на рік.
Ось чому питання контролю і боротьби з атмосферними забрудненнями набули
вже глобального характеру.
Головними питаннями у справі охорони атмосферного повітря є
вивчення впливу атмосферних забруднень на організм і обґрунтування
гранично допустимих концентрацій (ГДК) шкідливих речовин у повітрі. Ці
величини слід визначати шляхом обліку сумарної дії забрудників на все
населення, включаючи літніх людей, новонароджених, хворих, а також із
урахуванням їхнього цілодобового впливу на організм.
Визначають ці нормативи з метою створення найкомфортабельніших
умов життя. Науковою базою обґрунтування нормативів є експеримент із
наступною перевіркою їхньої надійності у природних умовах. ГДК
атмосферних забруднень встановлюють у вигляді максимально разової, тобто
найвищої, що визначається шляхом короткочасного (20 хв.) відбору проб, і у
вигляді середньодобової, що складається з низки проб, відібраних за добу.
У містах на організм людини діє багато різноманітних чинників
навколишнього середовища, і це зумовлює потребу вивчення комбінованої дії
атмосферних забруднень. Коли на організм діє кілька шкідливих речовин,
розрахунок їхньої ГДК у повітрі визначають за відповідною формулою. Сума
відношень фактичних концентрацій речовин до їхньої ГДК, встановленої для
ізольованої дії, не повинна перевищувати 1.

Заходи з санітарної охорони атмосферного повітря.

До головних заходів, спрямованих на охорону атмосферного повітря від

забруднень, належить комплекс законодавчих, технологічних, планувальних і
 санітарно-технічних заходів (див. мал).

Найліпшим способом збереження чистоти атмосферного повітря є

створення нової промислової технології без викидів у атмосферу, замкнених
технологічних циклів. Однак більш реальним слід вважати раціональне
використання природних ресурсів і утилізацію відходів. Потрібно також
замінювати шкідливі речовини у виробництві на менш шкідливі. Великого
ефекту, наприклад, досягнуто внаслідок заміни вугілля на газ, автомобілів на
електромобілі. Важливим профілактичним заходом є очищення сировинних
матеріалів від шкідливих домішок, а також заміна сухих способів переробки на
мокрі, герметизація технологічних процесів тощо. Технологічні заходи
спрямовані на забезпечення екологічно чистого виробництва.
Викиди промислових підприємств поділяють на технологічні та
вентиляційні; організовані і неорганізовані. До технологічних належать: хвостові
викиди технологічних процесів; викиди під час продування технологічного
обладнання; викиди котелень. Вентиляційними вважаються викиди
загальнообмінної та місцевої витяжної вентиляції. Організованими викидами є
такі, які відводяться системою газовідводів на пилогазоочисного установки. До
неорганізованих викидів відносяться: викиди, що виникають внаслідок
експлуатації негерметичного технологічного обладнання, комунікацій, складів
сировини і фабрикатів, золовідвалів, відвалів шламу.
Технологічні заходи повинні забезпечувати, по-перше, замкнутітехнологічні
процеси, що виключають викид в атмосферу хвостових газів на кінцевих стадіях
виробничих процесів або газів, що утворюються на проміжних стадіях
виробництва (абгазов). В даний час все ширше впроваджують часткову
рециркуляцію, тобто повторне використання газів. Організовують промислове
виробництво за принципом безвідходної технології. За цією схемою хвостові гази і
абгази використовують як цінна сировина в промисловому виробництві.
Прикладом може служити газифікація високосірчаного рідкого палива (мазуту) з
отриманням газу, використовуваного для енергетики. По-друге, необхідно
передбачити такі технологічні процеси, які забезпечують:
1) заміну шкідливих речовин нешкідливими або менш шкідливими;
2) заміну сухих засобів переробки сипучих матеріалів мокрими;
3) заміну нагрівання на полум'я електричним нагріванням, твердого та
рідкогопалива - газоподібним;
4) очистку сировини від шкідливих домішок;
5) герметизацію і максимальне ущільнення стиків і з'єднань в
технологічному обладнанні для попередження виділення шкідливих речовин у
процесі виробництва;
6) комплексну механізацію, автоматизацію процесів;
7) безперервність процесів виробництва;
8) накриття механічного транспорту, а також використання гідро-і
пневмотранспорту для транспортування сипучих матеріалів;
9) рекуперацію шкідливих речовин та очистку технологічних викидів.
Під час забудови міст та їхнього благоустрою збереженню чистоти повітря
значною мірою сприяють архітектурно-планувальні заходи. Експерти ВООЗ
рекомендують визначати місце розташування нових міст тільки після детального
вивчення місцевих топографічних і метеорологічних умов, розміщувати
підприємства таким чином, щоб звести до мінімуму шкідливий вплив
забруднення повітря, надавати перевагу використанню енергії, виробленої
гідроелектростанціями.
Значно поліпшує повітряне середовище міст правильне і раціональне
зонування їхньої території, організація санітарно-захисних зон та озеленення
населених місць.
На зовнішній межі санітарно-захисної зони, повернутої до житлової
забудови, концентрації та рівні шкідливих факторів не повинні перевищувати їхні
гігієнічні нормативи (ГДК, ГДР), на межі курортно-рекреаційної зони - 0,8 від
значення нормативу. Територія санітарно-захисної зони не повинна розглядатися
як резерв розширення підприємств або сельбищної території.
Основою для встановлення санітарно-захисних зон є санітарна класифікація
підприємств, виробництв та об'єктів, яка залежить від характеру виробництва та
його викидів. Санітарно-захисна зона залежно від цих параметрів може становити
від 50 до 3000 метрів. Відповідно до санітарної класифікації, для підприємств,
виробництв і споруд IA класу розмір СЗЗ становить 3000 м, ІБ класу - 1000 м, II
класу - 500 м, III класу - 300 м, IV класу - 100 м, V класу - 50 м.
У санітарно-захисних зонах не можна допускати розміщення:
 житлових будинків з прибудинковими територіями, гуртожитків, готелів,
будинків для приїжджих, аварійних селищ; дитячих дошкільних закладів,
загальноосвітніх шкіл, лікувально-профілактичних та оздоровчих установ
загального та спеціальногопризначення зі стаціонарами тощо;
 спортивних споруд, садів, парків, садівницьких товариств;
 охоронних зон джерел водопостачання, водозабірних споруд та споруд
водопровідної розподільної мережі.
Не допускається використання для вирощування сільськогосподарських
культур, пасовищ для худоби земель санітарно-захисної зони підприємств, що
забруднюють навколишнє середовище високотоксичними речовинами та
речовинами, які мають віддалену дію (солі важких металів, канцерогенні
речовини, діоксини, радіоактивні речовини та ін.).
Територія СЗЗ повинна бути чітко розпланованим та впорядкованою.
Мінімальна площа озеленення СЗЗ в залежності від її ширини повинна складати:
при ширині СЗЗ до 300 м - 60%, від 300 до 1000 м - 50%, понад 1000 м - 40%. З
боку сельбищної території необхідно передбачити смугу деревно- чагарникових
насаджень шириною не менше 50 м, а при ширині зони до 100 м - не менше 20 м.
З метою охорони атмосферного повітря будують різні очисні споруди.
Зокрема, для вловлювання пилу — пилевловлювачі, апарати фільтрації, апарати
мокрого очищення. Для вловлювання великодисперсного пилу використовують
циклонні пилевловлювачі, які працюють за принципом доцентрового
пиловідділення. Дуже ефективним є електрофільтри, принцип дії котрих полягає в
здатності пилинок приєднувати заряд у силовому полі високої напруги й осідати
на електроді протилежного знака. Для мокрого очищення застосовують скрубери,
які дають змогу звільняти повітря від твердих і рідких аерозолів. До паліативних
методів охорони атмосферного повітря належить будівництво високих (до 300 м)
труб, які знижують концентрацію забруднювальних речовин за рахунок
розсіювання їх у повітрі.
В 1992 р. в Україні ухвалено Закон "Про охорону атмосферного повітря", в
якому атмосферне повітря розглядається як один з головних життєво важливих
елементів навколишнього середовища і обґрунтовується потреба його
законодавчого захисту. У глобальному, світовому, масштабі нині визначалися два
напрямки розв'язання проблеми охорони атмосферного повітря: 1-й —
упровадження найкращих технологічних засобів боротьби із забрудненням, які
можуть бути здійснені за сучасного рівня техніки; 2-й — управління якістю
повітря, що передбачає наявність стандартів якості повітря, на підставі яких
здійснюються всі заходи щодо боротьби із забрудненням атмосфери .
 IX. Додатки

Додаток 1.
Гігієнічні нормативи допустимого вмісту хімічних і біологічних речовин
в атмосферному повітрі населених місць

До гігієнічних нормативів допустимого вмісту хімічних і біологічних

речовин в атмосферному повітрі населених місць (далі забруднюючих речовин)
відносяться: гранично допустимі концентрації (ГДК), орієнтовно безпечні рівні дії
(ОБРД), коефіцієнти комбінованої дії (Ккд) сумісно присутніх речовин та
встановлені на їх основі показники гранично допустимого забруднення (ГДЗ).
Гранично допустима концентрація (ГДК) забруднюючої речовини в
атмосферному повітрі населених місць - це максимальна концентрація, при дії
якої протягом усього життя людини не виникає прямого або опосередкованого
несприятливого впливу на теперішнє і майбутнє покоління, не знижується
працездатність людини, не погіршується її самопочуття та санітарно-побутові
умови життя. ГДК встановлюється на основі тривалих досліджень за спеціальною
методикою, акредитованих Комітетом з питань гігієнічної регламентації МОЗ
України, та затверджується Головним державним санітарним лікарем України.
Гранично допустима концентрація встановлюється для людей, які
найбільше схильні до впливу хімікатів (дітей, людей похилого віку, людей із
захворюваннями дихальної системи тощо). Величина ГДК для повітря
вимірюється в мг/м3.
ГДК шкідливих речовин в атмосферному повітрі буває різна:
1. ГДКМР – максимальна разова концентрація речовини. Вона не повинна
впливати на живі організми протягом 20–30 хвилин.
2. ГДКСД – середньодобова концентрація. Ця ГДК не повинна надавати
негативного впливу на живі організми протягом невизначено довгого часу.
Класи небезпеки речовин. За ступенем впливу на організм шкідливі
речовини поділяються на чотири класи небезпеки. Для кожного класу небезпеки
встановлена своя ГДК. Виділяють наступні класи небезпеки речовин
в атмосферному повітрі:
 речовини надзвичайно небезпечні (ГДК менше 0,1 мг/м 3);
 речовини високонебезпечні (ГДК 0,1–1 мг/м3);
 речовини помірно небезпечні (ГДК 1,1–10 мг/м3);
 речовини малонебезпечні (ГДК більше 10 мг/м 3).
Орієнтовно безпечний рівень дії (ОБРД) - це максимальна концентрація
забруднюючої речовини, яка визнається орієнтовно безпечною при дії на людину
та приймається як тимчасовий гігієнічний норматив допустимого вмісту речовини
в атмосферному повітрі населених місць. ОБРД встановлюється на основі
короткочасних досліджень за відповідною методикою та вводиться в дію після
затвердження Головним державним санітарним лікарем України на обмежений
термін.
Коефіцієнт комбінованої дії (К.к.д.) - відображає характер сумісної
біологічної дії одночасно присутніх в атмосферному повітрі забруднюючих
речовин (сумація, посилення або незалежна дія). Його цифрове значення
встановлюється експериментальним (або розрахунковим) шляхом та виражається
в долях від індивідуальних ГДК забруднюючих речовин.
Показник гранично допустимого забруднення (ГДЗ) атмосферного
повітря населених місць, який характеризує інтенсивність та характер
сумісної дії всієї сукупності присутніх у ньому шкідливих домішок. ГДЗ
розраховується для кожного випадку на основі визначених експериментально
та затверджених у встановленому порядку коефіцієнтів комбінованої дії.
Примітка: в разі присутності у повітрі однієї домішки показник ГДЗ =100%.

Додаток 2.

Правила оцінки забруднення атмосферного повітря

1. Оцінка фактичного або прогнозного (розрахункового) рівня за-
бруднення атмосферного повітря проводиться шляхом співставлення показника
забруднення (ПЗ) однією речовиною або сумарного показника забруднення
(∑ПЗ) сумішшю речовин з показником гранично допустимого забруднення
(ГДЗ). Допустимим визнається рівень, що не перевищує ГДЗ.
2. Показник фактичного або прогнозованого забруднення атмосферного
повітря однією речовиною розраховується за формулою:
С
ПЗ = ---------- х 100%, де:
ГДК

ПЗ - показник забруднення,
С - фактична або прогнозна концентрація конкретної речовини в мг/м3,
ГДК - значення гранично допустимої концентрації цієї речовини (в мг/м3).
Сумарний показник забруднення (∑ ПЗ) сумішшю речовин розраховується
за формулою:

C1 C2 C𝑛
∑ ПЗ = + + х 100%
ГДК1 + К1 ГДК2 + K 2 ГДК𝑛 + К𝑛

де ∑ ПЗ - сумарний показник забруднення (у %);

С1, С2, .............. Сn - значення практичних або прогнозних концентрацій
речовин, що входять до складу суміші (у мг/м3);
ГДК1, ГДК2, ГДКn - значення гранично допустимих концентрацій
відповідних забруднюючих речовин, що входять до складу суміші (у мг/м3);
К1, К2, Кn - значення коефіцієнтів, які враховують клас небезпечності
відповідної речовини: для речовин 1-го класу - 0,8; 2-го класу - 0,9; 3-го класу -
1,0; 4-го класу - 1,1.
Примітка: у випадку відсутності значень ГДК при прогнозуванні при-
земних концентрацій приймаються значення ОБРД без врахування значень
коефіцієнтів К.
3. Визначення гранично допустимого забруднення проводиться за
формулою:
ГДЗ=К.к.д.•100%,
 де К.к.д. - коефіцієнти комбінованої дії.
4. У випадках, коли значення К.к.д відсутні, їх визначення проводиться за
формулою:
К.к.д. = √𝑛
де n – число речовин, присутніх у повітряному середовищі, для яких не
встановлено характер комбінованої дії.
5. У випадках, коли присутні в атмосферному повітрі забруднюючі речо-
вини являють собою складну суміш з встановленими та не встановленими
коефіцієнтами комбінованої дії, для розрахунку ГДЗ значення К.к.д. цієї суміші
визначається за формулою:

К. к. д. суміші = √∑(К. к. д.1 2 + К. к. д.2 2 + К. к. д.𝑛 2 ) + 𝑛

де К.к.д.1, К.к.д.2, К.к.д.n- коефіцієнти комбінованої дії сумісно присутніх

речовин в атмосферному повітрі, приведені в ДСП-201-97;
n – кількість речовин у суміші, значення К.к.д. яких відсутні в офіційному
списку.
6. Визначаємо кратність перевищення ∑ПЗ над ГДЗ за формулою:
К
 ПЗ
ГДЗ
7. Орієнтовна оцінка забруднення атмосферного повітря проводиться з
урахуванням кратності перевищення показників забруднення (ПЗ) їх
нормативного значення (ГДЗ) і включає визначення рівня забруднення
(допустимий, недопустимий) та ступеню його небезпечності (безпечний, слабко
небезпечний, помірно небезпечний, небезпечний, дуже небезпечний) згідно з
таблицею 1:

Таблиця 1
Кількісні показники оцінки забруднення атмосферного повітря
Рівень Ступінь Кратність Процент
забруднення небезпечності перевищення випадків пе-
ГДЗ ревищення ГДЗ
Допустимий Безпечний <1 0
Недопустимий Слабко небезпечний >1-2 >0-4
Недопустимий Помірно небезпечний > 2 - 4,4 > 4 - 10
Недопустимий Небезпечний > 4,4 - 8 > 10 - 25
Недопустимий Дуже небезпечний >8 > 25

Очікувані ефекти у стані здоров’я населення в залежності від кратності

перевищення ГДЗ атмосферного повітря наведені в таблиці 2:

Таблиця 2
 Очікувані ефекти у стані здоров’я населення

Нозологічні форми за-

Кратність
Зміни у стані здоров’я хворювань, що найчастіше
перевищення ГДК
зустрічаються
<1 Ефекти відсутні -
>1-2 Можливі зміни імуноло-Катар верхніх дихальних шляхів,
гічних, біохімічних, фі-вазомоторний риніт, синусит,
зіологічних показників астматичній бронхіт, алергічний
дерматит, кон’юнктивіти,
ларинго-
трахеїти
> 2 - 4,4 Статистично значимі зміни Хронічні бронхіти, фарингіти,
показників хронічної ангіни, бронхіальна астма,
захворюваності емфізема легень,
міокардіодист рофія
> 4,4 - 8 Статистично значимі зміни Гострий бронхіт, альвеоліти
показників гострої алергічні, поліневрити,
захворюваності парестезії, ішемічна хвороба
серця, гіпертонічна хвороба,
анемія вагітних, фетоплацен-
тарна недостатність
>8 Зростання частоти спе- Безпліддя, внутрішньоу-
цифічної та неспецифічної тробна гіпоксія плода,
захворюваності, випадки вроджені вади, рак легень,
гострого отруєння, мезотеліома, свинцеві
підвищення рівня інтоксикації
смертності

Сьогодні одним із найбільш ефективних сучасних підходів до встановлення

зв’язку між станом навколишнього природного середовища та забрудненням
атмосферного повітря зокрема і здоров’ям населення в певному регіоні чи місті, є
методологія оцінки ризику.
Методологія оцінки ризику – це вибір оптимальних у даній конкретній
ситуації шляхів усунення або зменшення ризику, він складається з трьох
взаємопов'язаних елементів: 1) оцінка ризику що включає: ідентифікацію
небезпеки, оцінку експозиції, характеристику небезпеки (оцінку залежності "доза-
відповідь") та характеристику ризику; 2) управління ризиком; 3) інформування
про ризик. Саме їх сукупність дозволяє не лише виявити існуючі проблеми,
розробити шляхи їх вирішення, а й створити умови для практичної реалізації цих
рішень. При цьому визначення ризику від забруднення атмосферного повітря
дозволяє прогнозувати імовірність і медико-соціальну значимість можливих
порушень здоров’я при різних сценаріях його впливу, а ще й встановлювати
першочерговість і пріоритетність заходів з управління факторами ризику на
індивідуальному та популяційному рівнях. Визначення факторів ризику,
доведення їх ролі у порушенні здоров’я людини, а також кількісна характеристика
залежностей шкідливих ефектів від рівнів впливу конкретних факторів дозволяє
оцінити реальну загрозу здоров’ю населення, що проживає на певних територіях, і
дає об‘єктивні підстави для впровадження профілактичних заходів. Одночасно
результати можна використовувати для розрахунків економічних втрат
суспільства у результаті погіршення здоров’я населення або визначення затрат на
впровадження профілактичних заходів та поліпшення навколишнього природного
середовища.
Додаток 3.

Методика санітарного обстеження джерел забруднення атмосферного

повітря.
У процесі обстеження джерел забруднення атмосферного повітря необхідно
оцінити їхнє розміщення в плані населеного пункту (санітарно- топографічне
обстеження), виявити основні шляхи надходження забруднюючих речовин у
повітря, скласти перелік джерел забруднення й установити, наскільки ефективно
здійснюються технологічні, санітарні й санітарно-технічні заходи щодо
зменшення забруднення повітряного басейну (санітарно-технічне обстеження).
Важливим моментом обстеження є зіставлення ступеня забруднення
атмосферного повітря зі станом здоров'я населення (санітарно- епідеміологічне
обстеження).
Для того щоб виконати вищевикладену програму, санітарний лікар повинен
вивчити нормативну літературу й скласти схему (карту) обстеження.

Карта санітарного обстеження джерела забруднення атмосферного

повітря
1. Назва об'єкта, адреса, відомча підпорядкованість.
2. Характер об'єкта, його потужність, рік пуску в експлуатацію основного
й допоміжного виробництв.
3. Місце розташування об'єкта в плані населеного пункту, наявність і
ширина СЗЗ, її відповідність класу виробництва.
4. Розмір ділянки, його функціональне зонування, відсоток забудови й
озеленення, розміщення джерел організованих викидів.
5. Опис технологічного процесу із вказівкою складу й властивостей всіх
видів сировини, що переробляє, використовуваного встаткування й переліком
речовин, що надходять в атмосферне повітря.
6. Перелік цехів, що є джерелами забруднення атмосферного повітря, із
вказівкою кількості й складу газоподібних викидів і пилу від організованих і
неорганізованих викидів.
7. Висота димових і вентиляційних викидів, розміщення зон максимально
приземних концентрацій для холодних і гарячих викидів, можливість їхнього
накладення, характер об'єктів, розташованих у цих зонах.
8. Прийняті схеми очищення організованих викидів по кожному
інгредієнту, цеху й виробництву (по проекту, фактична).
9. Очищення викидів від пилу (їхня кількість, пристрій, відповідність
вимогам, режим роботи, і видалення затриманих речовин, їх подальше
знешкодження й ліквідація.): а) пилоосадочні камери; б) жалюзійні пило- і
золоуловлювачі; в) циклони; г) фільтри; д) електрофільтри (сухі та мокрі).
 10. Очищення газоподібних викидів (кількість, тип, відповідність
пристрою вимогам, режим роботи, видалення й знешкодження шламу): а) порожні
газопромивачі; б) барботажні й пінні газоочисні апарати; в) швидкісні
газопромивачі.
11. Контроль за роботою пилогазоочистних установок: а) чи є наказ по
підприємству про наявність осіб, відповідальних за експлуатацію установок, чи
укомплектований штат обслуговуючого персоналу; б) чи є на робочих місцях
виробничі інструкції для експлуатації установок на підставі типових інструкцій
виготовлювача або проектної організації з урахуванням специфічних умов даного
виробництва; в) чи дотримується графік спільного (адміністрація підприємства й
органи Державного санітарного нагляду) обстеження стану пилогазоочисних
установок, приладів і засобів контролю за викидами в атмосферу шкідливих
речовин (не рідше 1 раз в 3 міс); г) чи дотримується графік обстеження установок
інспекцією технічного нагляду (перша група - не рідше 1 разу в 3 роки; друга й
третя група - не рідше 1 разу в 2 роки; четверта група - не рідше 1 разу в рік); д)
забезпеченість пилогазоочисних установок приладами контролю за режимом
роботи й ефективністю очищення (дифманометри, дистанційні термометри,
рівнеміри, манометри, автоматичні пробовідбірники й визначники з пристроями,
що сигналізують).
12. Ступінь забруднення атмосферного повітря по разових,
середньодобових, середньомісячних і середньорічних концентраціях окремих
інгредієнтів, дальність поширення забруднень від джерела викиду.
13. Шкідливий вплив викидів на санітарно-побутові умови життя й
здоров'я населення. Чи є скарги населення, їхній характер. Дані вивчення здоров'я
населення, що проживає в зонах загазованості й запиленості.
Додаток 4.

Методика побудови «рози» запиленості та загазованості.

1. Розраховуємо середню концентрацію пилу (газу для NO2, SO2) по 16
румбам.
2. Малюємо румби і згідно масштабу: 1 см - 0,1 мг/дм3 (для пилу) або 1 см
- 0,01 мг/ дм3 (для NO2, SO2) відзначаємо значення середні концентрації по
кожному напрямку вітру.
3. Зазначені значення з'єднуємо прямими лініями. Якщо на якихось
напрямках значення концентрацій відсутнє, повертаємося до 0 (в центр).
4. Наносимо в такому ж масштабі у вигляді кола значення
середньодобової ГДК пилу (0,15 мг / дм3) або NO2 (0,04 мг / дм3).
5. Складаємо висновок, в якому відзначаємо напрямки передбачуваного
розташування основних джерел забруднень та гігієнічні рекомендації зі
зменшення шкідливого впливу цих джерел на здоров'я населення.

Х. Ситуаційні задачі

Задача 1.
На Іванківському хімічному комбінаті, розташованому в сельбищній зоні, з
метою зменшення об’ємів промислових викидів в атмосферу і покращення
санітарного стану повітряного басейну регіону, були впроваджені відповідні
заходи. Розмір санітарно-захисної зони комбінату становить 500 м.
Для оцінки ефективності пилогазоочищення фахівцями
Держпродспоживслужби були виконані підфакельні спостереження. Результати
спостережень показали, що концентрація бутилацетату в атмосферному повітрі на
межі СЗЗ комбінату і сельбищної території становить 0,2 мг/м3, метилакрилату -
0,01 мг/м3, дихлоретану - 3 мг/м3.

При сумісній присутності в атмосферному повітрі метилакрилату і

бутилацетату встановлено ефект сумації біологічної дії з К.к.д.с. - 0,8. ГДК мр
бутилацетату - 0,1 мг/м3 ( 4 кл.), метилакрилату - 0,01 мг/м3 (4 кл), дихлоретану - 3
мг/м3 ( 2 кл. ). К для речовин 2 кл. - 0,9; 4 кл. - 1,1.
1. Оцініть ефективність пилогазоочищення викидів на Іванківському
хімічному комбінаті.
2. Оцініть розмір СЗЗ хімічного комбінату.
3. Наведіть чинники ризику для здоров’я населення, яке проживає в районі
розташування виробництва.
4. Визначіть очікувані ефекти у стані здоров’я населення, яке проживає в
даній сельбищній зоні залежно від рівня та ступеня небезпечності забруднення
атмосферного повітря.
5. Запропонуйте технологічні та технічні заходи, які доцільно впровадити
на хімічному комбінаті з метою санітарної охорони повітряного басейну.
Задача 2.
Завод медпрепаратів, розташований в центрі житлового густонаселе-
ного житлового масиву. При цьому найближчі житлові будинки та дитячі за-
клади знаходяться на відстані 100 м від нього. У зв’язку з негерметичністю
виробничого обладнання атмосферне повітря забруднюється аерозолем тет-
рацикліну, парами ацетону та фенолу. Встановлено, що ці речовини поши-
рюються в радіусі 500 м від заводу. Максимальні концентрації тетрацикліну в
атмосферному повітрі сельбищної зони становлять 0,08 мг/м 3, ацетону - 1,75
мг/м3, фенолу - 0,07 мг/м3.
При сумісній присутності в атмосферному повітрі ацетону та фенолу
встановлено ефект сумації біологічної дії із К.к.д.с. - 1. ГДК м.р. в
атмосферному повітрі: тетрацикліну - 0,01 мг/м3 (2 кл. небезпеки), ацетону -
0,35 мг/м3 (4 кл. небезпеки), фенолу - 0,01 мг/м3 (2 кл. небезпеки). К для
речовин 2 класу - 0,9; для речовин 4 класу - 1,1.
Визначте можливий вплив забрудненого атмосферного повітря на стан
здоров’я населення, яке проживає в районі розташування заводу медп-
репаратів.
Задача 3.
Вкажіть, які можна очікувати зміни в стані здоров’я населення, яке
проживає в районі розташування металургійного комбінату, викиди якого за-
бруднюють атмосферне повітря діоксидом сірки, діоксидом азоту, оксидом
вуглецю.
Встановлено, що концентрація діоксиду сірки на межі санітарно-захисної
зони виробництва та сельбищної зони становлять 0,15 мг/м3, діоксиду азоту - 0,13
мг/м3, оксиду вуглецю - 10 мг/м3.
 При сумісній присутності в атмосферному повітрі SO2, NO2, CO
встановлено ефект сумації біологічної дії з К к.д.с. - 1, ГДК макс.раз. SO2 - 0,5
мг/м3 (3 кл. небезпеки); NO2 - 0,085 мг/м3 (2 кл. небезпеки); CO - 5 мг/м3 (2 кл.
небез пеки). К для речовин 2 класу - 0,9; для речовин 3 класу - 1,0.

Задача 4.
З метою своєчасного виявлення можливого несприятливого впливу
атмосферного повітря на стан здоров’я населення, яке проживає в районі ро-
зташування виробництва мінеральних добрив визначте очікуваний характер
негативних змін в стані здоров’я населення та перебіг найбільш поширених
нозологічних форм захворювань, якщо сумарний показник забруднення ат-
мосферного повітря сумішшю речовин становить 450%, а гранично допустиме
забруднення дорівнює 110%.

Задача 5.
З метою визначення місця розміщення джерела забруднення повітряного
басейну пилом Шевченківського району м. Перекоп санітарною службою були
використані дані стаціонарного посту спостережень.
Дані стаціонарного посту спостережень за забрудненням атмосферного
повітря Шевченківського району м. Перекоп за січень місяць 2020 року.
Дата Концентрація пилу, мг/м3 Напрямок вітру
3 0,1 Пн
5 0,1 ПдПдЗ
6 1,2 ПдЗ
7 0,2 ЗПдЗ
13 1,4 ПнЗ
14 2,0 ЗПнЗ
15 2,5 ПнПнСх
16 4,0 ПнСх
17 2,0 СхПнСх
20 1,0 З
21 1,2 ПдЗ
23 0,7 ПдСх
25 0,5 ПдПдСх
27 2,5 З
28 1,4 ПнПнЗ
30 0,5 Пд
Необхідно:
1.Розрахувати середню концентрацію пилу по кожному румбу.
2.Побудувати розу запиленості.
3.За домінуючим напрямком рози запиленості встановити місце
розташування джерела в плані району міста.
4.Запропонувати заходи з охорони повітряного басейну даного
району міста.