Екологічні проблеми

Чорного моря
 Чорне море — одне з
найвіддаленіших від Світового
океану. Площа його
водозбірного басейну значно
перевищує площу самого
моря. Це зумовило
надзвичайну його чутливість
до впливу людської діяльності.
 Перевищення обсягу забруднень над
асиміляційною здатністю морських
екосистем, надходження до морів чужинних
біологічних видів, використання природних
морських ресурсів в обсягах, що
перевищують їх потенціал, застосування
екологічно шкідливих технологій добування
морських ресурсів, транспортування і
перевантаження морських вантажів тощо
протягом останніх 30 років обумовили значні
зміни природного стану морського довкілля.
 Протягом останніх десятиріч відбувалися
евтрофікаційні процеси, забруднення
морського шельфу токсичними
речовинами, абразія берегів, втрати
біологічного різноманіття і рибних ресурсів,
значні втрати рекреаційних ресурсів.
 Основними забруднювальними компонентами
морського середовища є нафтопродукти. Постійний
вміст нафтопродуктів у морській воді пов'язаний з
діяльністю промислових підприємств, портів,
втратами під час бункерних операцій, виносом до
моря з річковими водами і стічними водами
комунальних очисних споруд.

Нафтова пляма в акваторії Чорного Берег Чорного моря вкритий

моря поблизу Херсонської області. нафтовими плямами.
Вміст нафтопродуктів (в мг/л ) в морській воді основних

регіонів Чорного моря

Найчутливішою до антpопогенного навантаження є пpибеpежна
частина Чоpного моpя, особливо у зонi діяльності поpтiв,
гирлових piчкових зонах, а також зонах впливу великих мiст.
Прибережну частину Чорного моря забруднюють берегові
підприємства, які скидають стічні води в море.
Значна частина забруднювальних речовин потрапляє до моря
внаслідок діяльності об'єктів комунального господарства великих
міст на узбережжі — Одеси, Севастополя, Феодосії та інших.

Каналізація виведена в
Чорне море
Проблемою прибережної смуги є також берегова ерозія.
Близько 2600 км берегової лінії руйнується від
змивання та ерозії. Понад 100 га землі втрачається для
різного використання щороку. Це призводить до
зменшення територій для містобудування і розвитку
туризму, має згубний вплив на берегову екосистему.
Одним із негативних впливів на морське
середовище є днопоглиблювальні і
гідромеханізовані роботи, які
здійснювалися в територіальних водах та
на шельфі Чорного моря.
 На Чорному і Азовському морях лютує шторм.
Декілька суден затонули. В Керченській протоці
розлив мазуту та затонуле судно із вантажем сірки,
що вже можна вважати екологічною катастрофою.

Мазутна пляма в Чорному морі

Внаслідок різних факторів, у тому числі і
перевилову, у Чорному морі значно
змінився склад іхтіофауни та, відповідно,
склад добутих рибних ресурсів.
Аналізуючи динаміку вилову риби та
інших морепродуктів за 5 років, можна
помітити, що загальний вилов має
тенденцію до спаду.
 Значно знижені улови осетрових, скумбрії,
лосося, бичка, кефалі. Нині в уловах практично
відсутні скумбрія, пеламіда, луфар, ставрида.
Занесені до Червоної Книги України чотири види
осетрових — білуга, шип, стерлядь, атлантичний
осетер. Чорноморський та дунайський лососі
перебувають у депресивному стані. Заборонено для
промислового використання вилов чорноморської
кефалі (всіх 5 видів), барабульки, російського осетра,
севрюги, камбали-калкана, ставриди.
При поступовому зменшенні вилову цінних видів
риб зростає видобуток менш цінних, але більш
вагомих як кормова база, риб.
 Біологічні ресурси
Чорного моря взагалі не
мають чіткої тенденції до
поліпшення.
Важке становище в
економіці не дозволяє не
тільки розширити, а й
підтримувати на необхідному
рівні науково-дослідні
роботи, які б висвітлювали
та прогнозували стан
біологічних ресурсів, дали
можливість розробляти нові
напрями в розвитку
штучного розведення різних
видів риб у морському
господарстві.
 Проблеми Чорного моря потребують
підвищеної уваги, а їх вирішення — системного
підходу. Однак масштаби і складність проблем
деградації екосистеми Чорного моря виходять за
межі кордонів окремих берегових держав. Україна
доклала значних зусиль для забезпечення
ефективного міжнародного співробітництва по
збереженню морського середовища.
Основним міжнародним документом, який
окреслює рамки для спільних регіональних
принципів, є Конвенція про захист Чорного моря
від забруднень. Конвенція підписана Україною в
1992 р. і ратифікована в 1994 р. Головною метою
Конвенції є створення сприятливих умов для
об'єднаних дій по збереженню довкілля Чорного
моря.
Дуже мало дат в екологічному календарі фокусує увагу
громадськості на регіональних зусиллях у такій
різнобічній і такій важкій для управління галузі як стан
довкілля Чорного моря. Цей унікальний водний об’єкт
потребує багато уваги і спільних зусиль
причорноморських країн, можливості яких, на жаль,
обмежені непростим економічним станом.
31 жовтня 2004 прибережні громади шести
Чорноморських держав восьмий раз святкували
Міжнародний день Чорного моря. Миколаївське
відділення Національного екологічного центру України
(НЕЦУ) провело Екологічний форум з захисту та
відновлення Чорного моря. Ряд заходів, таких як
конкурси та вікторини, були спрямовані на залучення
молоді та школярів. Це покращило їх знання про Чорне
море та стимулювало інтерес до екологічних проблем.

Очистка узбережжя Чорного

моря.