Лекція № 3.

Тема лекції: Екологічні проблеми гідросфера.

План лекції
1. Поняття про забруднення та виснаження вод.
2. Основні види забруднення гідросфери.
3. Джерела токсичного забруднення водних екосистем.
4. Біотична детоксикація та буферність водних екосистем.
5. Етрофікація водних екосистем.

Зміст лекції

1. Поняття про забруднення та виснаження вод.

Під забрудненням природних вод розуміють процес зміни складу і

властивостей води у водному об’єкті внаслідок зумовленого діяльністю
людини надходження забруднюючих речовин, що призводить до погіршення
якості води.
Потрібно чітко розрізняти поняття забруднююча речовина
(забрудник) і забруднювач. Забруднююча воду речовина - це речовина,
що при надходженні у воду обумовлює погіршення її якості. Забруднювач
(джерело забруднення) - це об’єкт, який вносить у поверхневі або підземні
води забруднюючі речовини, мікроорганізми або тепло.
У водних об’єктах виявлено близько 2000 забруднюючих
речовин, у тому числі 750 - у питній воді, з яких понад 600 органічних
речовин. Причому антропогенне надходження багатьох елементів у
водне середовище перевищує натуральні обсяги.
Господарська діяльність людини не обмежується забрудненням
води. Часто в різних куточках земної кулі відбувається виснаження
запасів водних ресурсів.
Виснаження вод - це зменшення мінімально допустимого стоку поверхневих або
скорочення запасів підземних вод. Мінімально допустимим стоком вважають
стік, при якому забезпечується екозадовільний стан водного об’єкту та
умови водокористування.
Причинами виснаження вод у водоймах і водотоках найчастіше
стають безконтрольне і безгосподарське використання поверхневих та
підземних вод; а також вирубування лісів і чагарників, зокрема у верхів’ях
басейну і поблизу берегів річок; осушення боліт; розорювання
прибережних схилів; водна та вітрова ерозія ґрунтів; знищення ставків.
Втручання людини у розвиток природних комплексів порушує
рівновагу, що склалася за багато тисячоліть. Вирубування лісів, осушення
боліт, знищення ставків, випрямлення русел призводять до
безперешкодного скидання талих вод у річки і водойми. Бурхливі весняні
потоки розмивають схили і береги, замулюють русла і джерела.
Вирубування прибережних лісів і чагарників, розорювання заплав до
річкових русел обумовлює ерозію ґрунтів. Осушення боліт не дає змоги
підтримувати нормальне живлення річок, а також позбавляє вологи
місцезростання болотних рослин і тварин. Нерідко шкода, якої завдало
осушення боліт, є більшою, ніж отримана від цього вигода. Усе це
спричиняє забруднення та знищення великої кількості річок і озер. У
результаті останні втрачають природне, соціальне та господарське
значення.

2. Основні види забруднення гідросфери.

Виділяють 8 основних видів забруднення гідросфери:
1. Забруднення нафтою і нафтопродуктами призводить до
появи нафтових плям. Кожна тонна нафти створює нафтову плівку на
площі до 12 км 2 . В результаті припиняється надходження сонячного
проміння, ускладнюються процеси фотосинтезу, зменшується вміст
кисню у воді, гинуть рослини і тварини. Відновлення уражених нафтою
і нафтопродуктами екосистем займає 10 - 15 років.
2. Забруднення стічними водами промислового виробництва,
мінеральними та органічними добривами в результаті
сільськогосподарського виробництва, а також комунально-побутовими
стоками. Світове господарство (без сільськогосподарських виробництв)
скидає в рік 1 500 км стічних вод різного ступеню очищення. З метою
подальшого самоочищення цих вод у біосфері та надання їм
наближених до природних властивостей необхідне 50-100-кратне
розбавлення. Світовий річковий стік (37,5 - 45 тис. км 3 в рік) для цього
недостатній. У результаті відбувається забруднення та зокрема
евтрофікація водойм, тобто збагачення їх поживними речовинами. Це
призводить до надмірного розвитку водоростей і загибелі інших
організмів, іноді - до заболочування місцевості, зникнення річок. Таким
чином, у результаті господарської діяльності людини прісна вода
перестала бути відновним ресурсом.
3. Забруднення іонами важких металів порушує процеси
життєдіяльності гідробіонтів, призводить до зменшення біопродуктивності
та деградації водних екосистем.
4. Забруднення кислотними дощами призводить до закиснення
водойм і загибелі водних екосистем.
5. Радіоактивне забруднення пов’язане зі скиданням радіоактивних
відходів.
6. Теплове забруднення обумовлюється скиданням у водойми
нагрітих вод ТЕС і АЕС. Це призводить до масового розвитку синьо-
зелених водоростей, так званого цвітіння води, зменшення кількості кисню
і негативно впливає на флору і фауну водойм.
7. Механічне забруднення - це підвищення вмісту механічних
домішок у воді.
8. Біотичне забруднення - це забруднення різними патогенними
організмами, грибами і водоростями.

3. Джерела токсичного забруднення водних екосистем.

Одним з найбільш шкідливих проявів антропогенного впливу на
водні екосистеми та гідросферу в цілому є хімічне забруднення. Воно
може призводити до отруєння водного середовища та його біоти. Серед
хімічних речовин, що надходять у водойми зі стічними водами
(токсикогенним стоком) та атмосферними опадами, більша частина
отруйна для гідробіонтів. Речовини, які проявляють таку дію, називають
токсикантами, а сам процес надходження отруйних речовин у водні об’єкти -
токсифікацією.
Токсичні речовини бувають природного походження і синтезовані
людиною. Останні мають назву ксенобіотики (з грецької \enos - чужий)
Ксенобіотик - це будь-яка чужорідна для організму або угруповання організмів
речовина (пестициди, препарати побутової хімії та інші забрудники), яка може
спричинити порушення рівноваги природних процесів у біосфері, зокрема
захворювання і загибель живих організмів. Отруєна токсикантами вода із
середовища життєзабезпечення перетворюється на середовище токсичне,
тобто агресивне, вороже для нормального існування гідробіонтів. У
такому середовищі перебіг біотичних процесів відбувається за новими
закономірностями життя, розмноження і розвитку гідробіонтів.
Перелік ксенобіотиків. які надходять у наземні та водні екосистеми,
з кожним роком зростає. Кількість синтезованих і виділених з природних
джерел токсичних речовин вже перевищила 6млн. і продовжує зростати
щорічно приблизно на 5% (300000 найменувань). Деякі з них не тільки
токсичні, але й впливають на спадковість водних тварин, спричиняють
виникнення пухлин (у риб) та народження виродливих особ.
Стічні води народного господарства, як правило, містять цілий
комплекс токсикантів різної хімічної природи. І тому вплив шкідливих
речовин на водні екосистеми має комплексний характер. Так,
сільськогосподарський стік з полів містить, в основному, залишки
пестицидів у поєднанні з мінеральними та органічним и добривами.
У 50 —80-ті рр. XX ст. у різних країнах світу широко
застосовувались біоциди для боротьби з так званими шкідливими, або
«смітними» гідробіонтами — личинками комах (інсектициди), кліщів
(акарициди), водних макрофітів (гербіциди), водоростями-збудниками
«цвітіння» води (альгіциди), молюсками (молюскоциди), «смітними»
рибами (іхтіоциди). Токсиканти надходили у водойми із
сільськогосподарським стоком після масових авіаопилень полів, зі
стічними водами цукрових заводів та підприємств із виробництва
пестицидів. Дослідження виливу біоцидів на гідробіонтів і водні
екосистеми в цілому засвідчило, що вони мають багато небажаних
побічних наслідків та істотно порушують екорівновагу у водоймах.
Протягом останніх десятиліть забруднення водних екосистем залишками
пестицидів було однією з най гостріших проблем. У зв'язку з цим їх
застосування останнім часом обмежується або зовсім забороняється.
Крім антропогенного забруднення, токсичність водного середовища
може бути обумовлена метаболізмом самих гідробіонтів (природна
токсичність). Так, під час масового розвитку синьо-зелених водоростей
(«цвітіння» води) у водне середовище надходить значна кількість
токсичних метаболітів, що може призводити до загибелі зоопланктону та
риб. Серед них найбільш небезпечні алкалоїди, які викликають тяжкі
отруєння нервової системи у людей і тварин. Водорості Мікроцистис
синьо-зелений виділяють у воду цілий комплекс токсичних речовин
переважно пептидної природи, а Афанізоменон «цвітіння» води -
речовини, близькі за своєю дією до сакситоксинів динофітових
водоростей.
Серед морських представників токсичного фітопланктону
найбільш відома золотиста водорость Примнезій маленький. Вона
викликає так звані «червоні припливи». На Атлантичному узбережжі США
стали звичайними «бурі припливи». Вони пов’язані з масовим розвитком
різних видів динофітових водоростей, здебільшого токсичних. У Японії
(затока) поширений молюск Бабілонія японська, із шлункових залоз якого
виділені кілька токсинів бактеріального походження.
Тетрадотоксин, яким смертельно отруїлося чимало людей,
утворюється в організмі багатьох видів риб родини голкочеревних, або
скалозубових (риби-собаки). Цей токсин виробляється і в організмах
багатьох морських безхребетних. Так, восьминіг Гепалохлена плямиста
виділяє його у воду під час полювання, внаслідок чого риби та інші
 тварини втрачають рухливість. Цей самий токсин утворюється в
організмах молюска Харонія Саулі, морських зірок Астропектен
поліакантус, червоної морської водорості.

4. Біотична детоксикація та буферність водних екосистем.

При токсифікації у водних екосистемах відбуваються різні процеси,
які, з одного боку, є проявами порушеної екорівноваги, а з другого -
спрямовані на її відновлення. Так, одні види замінюються іншими,
з’являються нові домінанти, коливаються показники чисельності та
біомаси гідробіонтів, посилюється або пригнічується фотосинтез та
бактеріальна деструкція.
Токсиканти видаляються з водного середовища посередництвом
таких фізико-хімічних і біотичних процесів: розбавлення, перенесення
течією, осадження у донні відклади та наступне їх замулення, механічне
руйнування (перетирання) мінеральними частинками, сорбція завислими
частинками, розкладання, зв’язування в неактивні комплексні сполуки
(важкі метали), трансформація в інші нетоксичні сполуки, накопичення в
різних ланках трофічного ланцюга. Весь комплекс цих процесів
називається детоксикацією (самоочищенням від токсикантів), а властивість
водних екосистем зберігати і підтримувати свою стабільність в умовах
токсифікації називається буферністю.
Гідробіонти мають певні захисні механізми протидії згубному впливові
отрут. Так, черевоногі молюски у токсичному середовищі закривають стулки і
випускають велику кількість слизу, який захищає їх організми від доступу
токсикантів. Дафнії та інші гіллястовусі рачки виділяють метаболіти, що можуть
зв’язувати важкі метали у комплексні сполуки.
Проте живі організми здатні не лише захищатись самі, а й сприяти
очищенню водних екосистем. Біотичне самоочищення (біотична
детоксикація) здійснюється на основі таких чотирьох біотичних функцій:
 фільтраційної, що притаманна, головним чином, ракоподібним
фільтраторам у планктоні та молюскам у бентосі;
 окисної, що проявляється у фотосинтетичній аерації, в ході якої вода
збагачується киснем і відбувається окиснення нестійких органічних
 речовин;
 мінералізуючої, що проявляється у розкладанні органічних сполук
бактеріями, грибами та іншими мікроорганізмами;
 накопичувальної, тобто відбувається концентрування токсикантів в
органах і тканинах гідробіонтів.
Внаслідок цих процесів концентрація токсикантів у водних масах
істотно зменшується, але може зростати у донних відкладах і тілах
гідробіонтів. Результатом такого перерозподілу токсичних речовин може
стати хронічна токсифікація екосистеми, яка супроводжується різким
зменшенням продуктивності популяцій або масовою загибеллю їх
організмів. Тобто це не справжня, а вдавана детоксикація.

5. Етрофікація водних екосистем.

Евтрофікація - підвищення рівня первинної продукції водойм (завдяки
фотосинтезу водоростей і вищих водяних рослин) внаслідок збільшення у них
концентрації біогенних елементів, насамперед, азоту і фосфору. Інтенсивний
розвиток рослин спричиняє нагромадження органічної речовини. Остання
внаслідок неповної мінералізації накопичується у водоймах і водотоках.
Водорості і вищі водні рослини здатні накопичувати азот і фосфор у
значній кількості при їх надходженні у водне середовище. У цьому
полягає одна з важливих особливостей біології водоростей, яка є основою
механізму розвитку евтрофікації.
За джерелами надходження біогенів можна виділити три типи
антропогенної евтрофікації:
 урбогенну виникає внаслідок скидання неочищених від сполук фосфору
та нітрогену міських стічних вод;
 агрогенну - спричиняє вимивання ґрунтовими та дощовими водами
мінеральних добрив із сільськогосподарських угідь;
 зоогенну виникає внаслідок забруднення водойм стоками тваринницьких
ферм або - в результаті багаторазових водопоїв та купання великих черід
худоби.
У ставкових рибних господарствах при великій щільності посадки
 риб евтрофікація може бути наслідком накопичення фосфорних та азотних
сполук, екскретованих рибами. Крім того, у ставкових господарствах
евтрофікацію створюють цілеспрямовано шляхом внесення мінеральних
добрив для підвищення кількості планктону - основної кормової бази риб.
Основними ознаками евтрофікації водойм є збільшення біомаси
фітопланктону або інших автотрофних організмів (фітомікробентос,
нитчасті водорості), масовий розвиток водоростей до рівня «цвітіння»
води, зменшення концентрації розчиненого кисню на заключному етапі
вегетації, при масовому відмиранні водоростей та інших організмів.
Нарощування біомаси фітопланктону деякою мірою позитивно
впливає на функціонування водних екосистем: зростає кормова база для
гідробіонтів наступних трофічних рівнів, збільшується концентрація
розчиненого кисню, чисельність та біомаса гетеротрофів. Але з часом між
нарощуванням біомаси фітопланктону, утворенням органічної речовини і
кількістю кисню, який витрачається на її біотичну деструкцію та хімічне
окиснення, починає виявлятися невідповідність. Органічної речовини
утворюється більше, ніж її можуть розкласти мікроорганізми. У результаті
накопичується органічна речовина, яка забруднює водні маси; одночасно
стимулюється подальше зростання біомаси фітопланктону, і це ще більше
поглиблює і прискорює процес евтрофікації.

Контрольні питання

1. Розкрийте зміст поняття «забруднення вод» та «виснаження вод»..

2. Охарактеризуйте основні види забруднення гідросфери.
3. На основі яких біотичних функцій здійснюється біотичне самоочищення водних
екосистем?
4. Розкрийте зміст поняття «етрофікація».
5. Які розділи виділяються у структурі геоекології?

Питання для самостійної роботи

 1. Підготувати інформацію щодо цвітіння води та його негативних наслідків.
2. Визначити природну радіоактивність природних екосистем.
3. Пояснити процес забруднення водних екосистем штучними
радіонуклідами та виявити міграцію радіонуклеїдів у водних екосистемах.
4. Підготувати інформацію з використанням мережі Internet щодо останніх
даних про наявні ресурси прісної води.
5. Визначити основні чинники забруднення гідросфери (зменшення ресурсів)
у світі та в Україні зокрема.

Список рекомендованих джерел

Базова:
1. Яцентюк Ю. Геоекологія: [навч. посібник] / Юрій Яцентюк. –
Вінниця, 2007. – 368 с.
2. Топчиєв А.Г. Геоэкология.-Одесса: Астропринт, 1996.-392с.
Допоміжна:
1. Исаченко А.Г. Экологические проблемы и эколого-географическое
картографирование СССР // Изв. ВГО. – 1990. – вып.4. – с. 289-300.
2. Исаченко А.Г. Экологизированная география от Геродота до наших
дней. // Изв. РГО. - 1994. – Вып.2. – С.26-34.
3. Еколого-географічні дослідження території України. – К.,: Наук.
думка, 1990. – 32 с.
Інформаційні ресурси

1. http://www.ecologysite.ru – экологические портал России и стран СНГ.

2. http://naveki.ru/ – экологические портал, социальная экологическая сеть.