Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут ім. І. Сікорського»
Інститут енергозбереження та енергоменеджменту

ЗАХИСТ ВОДНОГО СЕРЕДОВИЩА ВІД ТЕХНОГЕННОГО ЗАБРУДНЕННЯ

Роботу виконав студент

ІЕЕ групи ОЕ-01
Таха Юсоф Муаяд
Перевирила:
Дичко Аліна Олегівна

Київ 2022
 План
1. Характеристика водної оболонку Землі.
2. Характеристика водних ресурсів України, Харківщини.
3. Характеристика світові проблеми прісної води.
4. Особливості використання підземних вод.
5. Основні джерела забруднення гідросфери.
6. Небезпека забруднення води нафтою.
7. Небезпека скидання промислово відпрацьованої теплої води у водоймища.
8. Небезпечні мінеральні частинки у природних водоймищах.
9. Забруднення водоймищ металами, радіоактивними речовинами. Наслідки
10. Небезпека забруднення водоймищ сільським господарством.
11. Сутність процесу самоочищення водних об’єктів.
12. Стічних вод, їх види.
13. Стічні води, що відводяться з промислових підприємств.
14. Характеристика основнї групи забруднених стічних вод.
15. Забруднення водоймищ побутовими стічними водами.
16. Знезараження бактеріально-забруднені стічні води.
17. Характеристика біологічно-чистої води.
 Характеристика воднї оболонки Землі.
Гідросфера, або водяна оболонка Землі, становить близько 70% поверхні Земної
кулі. Найбільші запаси води зосереджені у Світовому океані (до 95%), решта 5%
припадає на прісні водоймища (озера, річки тощо). У воді живе величезна
кількість живих організмів, причому їх типова різноманітність значно вища, ніж
на суші. Стан гідросфери – найважливіший фактор, що визначає кліматичні
умови різних географічних областей.
Охарактеризуйте водні ресурси України, Харківщини.
В Україні у пересічний за водністю річок загальні запаси природних вод
становлять 94 км³, з яких доступні для використання 56,2 км³. Основна
частина водних ресурсів, що постійно відновлюються, припадає на річковий
стік — 85,1 км³ (без Дунаю).
На території Харківської області побудовано 57 водосховищ об'ємом води
понад 1 млн м3 кожне, загальною площею водного дзеркала — 30,415 тис. га та
загальним об'ємом води — 1497,25 млн м3 (повним), та — 1357 млн
м3 (корисним).
22 березня відзначається Всесвітній день водних ресурсів. За даними експертів,
Харків використовує 75% води річки Сіверський Донець.
Крім того, Харківська область відноситься до малозабезпечених областей
України питною водою.
Як розповіли фахівці, проблема криється в стані місцевих річок і зокрема
Сіверського Дінця – головної водної артерії регіону.
За словами голови Харківської обласної організації «Всеукраїнська екологічна
ліга» Сергія Размєтаєва, річка дуже забруднена і їй не вистачає власних ресурсів
для природного очищення.
Експерт вважає, що виправити ситуацію можна заборонивши скидання
неочищених або недостатньо очищених вод.
Також, спеціаліст радить обладнати всі населені пункти, які знаходяться на
березі річки Сіверський Донець, централізованим збором стічних вод і їх
очищення. У побуті потрібно відмовитися від фосфатних мийних засобів, так як
всі ці шкідливі речовини в кінцевому підсумку потрапляють у водойми. Однією
з серйозних проблем Сіверського Дінця, експерти називають синьо-зелені
водорості, які активно розвиваються і пригнічують всю флору в водоймі.
 Характеристика світові проблеми прісної води.
Криза нестачі прісної води у світі постійно загострюється. Головні фактори, що
роблять цю кризу глобальною - це зміна клімату, посухи, осушення плавнів та
знищення торф'яників, забудова річок, застаріла водна інфраструктура й не
раціональне управління водними ресурсами. Загальний об'єм води на нашій
планеті оцінюється вражаючою цифрою - 1385 млн. км3. Лише 2,5% цієї води є
прісною - тобто придатною для безпосереднього використання людиною.
Близько 69% від цієї кількості знаходиться в шапках полярного льоду і гірських
льодовиках, або в підземних водоносних горизонтах, занадто глибоких для того,
щоб відкачувати воду при сучасній технології. Таким чином, об'єм доступних
запасів прісної води, що є в розпорядженні людства, не перевищує 0,5% об'єму
гідросфери. До того ж він залежить від швидкості, з якою джерела прісної води
відновлюються або поновлюються в процесі глобального гідрологічного циклу,
а не від загальної кількості запасів прісної води у світі. Ця швидкість складає
всього 82 тис. км3 на рік. Щороку на континенти осідає 113 тис. км3
атмосферної вологи, 72 тис. км3 з яких випаровуються знову в атмосферу.
Щорічно 41 тис. км3 води поновлюють підземні водоносні пласти, і вона
повертається з поверхневим стоком в океан

Особливості використання підземних вод

Підземні води — це води верхньої частини земної кори (до глибини 12—16 км).

Вони знаходяться в порах і порожнинах гірських порід у рідкому, твердому або

пароподібному стані. Утворюються головним чином від просочування в
глибину атмосферних опадів під час дощів або танення снігу і льоду. Частина
підземних вод виникає в результаті конденсації водяної пари, яка потрапляє в
земну кору з атмосфери або виділяється з магми. На рівнинах, складених
осадовими гірськими породами, звичайно чергуються шари різної
водопроникності. Одні з них легко пропускають воду (піски, гравій, галечники)
і називаються водопроникними, інші затримують воду (глини, кристалічні
сланці) і називаються водонепроникними. На водонепроникних породах вола
затримується, заповнює проміжки між частинками водопроникної породи й
утворює водоносний горизонт. Таких горизонтів на одній і тій самій місцевості
може бути кілька, інколи 10—15.

За умовами залягання підземні води поділяються на верховоди і, ґрунтові та між

пластові, або артезіанські. Верховодні — це підземні води, які залягають на
незначній глибині і поширюються недалеко. їхня потужність здебільшого
становить 0,4— 1,0 м, іноді досягає 2—5 м. Вони поширені в районах з
багаторічною мерзлотою, також утворюються на територіях міст і промислових
площах, річкових терасах тощо.

Ґрунтові — це води першого від поверхні земліводоносного горизонту, які

залягають на водонепроникному шарі. Це безнапірні води: після розкопування
грунту їхній рівень встановлюється на тій же глибині, на якій вони були
виявлені. Легкодоступні і широко використовуються криниці в сільській
місцевості, але через неглибоке залягання легко забруднюються.

Міжпластові води — підземні води, що залягають у водоносних горизонтах між

водонепроникними шарами порід у межах великих геологічних структур
(синкліналей, моно-кліналей). Такі структури, що утримують один або кілька
водоносних горизонтів на великих площах, називаються артезіанськими
басейнами (від назви франц. провінції Artcsium, де в XII ст. вперше в Європі
була споруджена криниця, з якої брали напірну воду). Напірні води
піднімаються вище рівня залягання, а при сильному напорі виливаються на
поверхню або навіть фонтанують.

Підземні води поділяють на прісні (до 1 г/л, або 1 %с), солонуваті (1—10 %с),
солоні (10— 35, або 10—50 ‰) і розсоли (понад 35—50 %6). За температурою
поділяють на переохолоджені (нижче 0 °С), холодні (від Одо 20 °С) і термальні
(вище 20 °С). Підземна водна — це корисна копалина, особливо цінна тим, що
має властивість відновлюватися в природних умовах і в процесі експлуатації.
Кількість підземних вод оцінюється їхніми запасами — кількістю води, яка
може бути одержана з водоносного горизонту, джерела за добу. Залежно від
якості є вода питна і технічна. Джерело (ключ) — природний вихід підземних
водна поверхню суші або під водою, на дні рік, озер, морів. Джерело з'являється
там, де водоносний горизонт пересікається земною поверхнею (у зниженнях
рельєфу, на схилах ярів, балок тощо). Гейзер (ісландське geysir, від geysa —
хлинути) — джерело, яке періодично викидає фонтани гарячої води і пари.
Гейзерськ их джерел багато в Ісландії, на Камчатці, в Новій Зеландії, США.
Підземні води — це частина водних ресурсів Землі; загальні запаси підземних
вод суші становлять понад 600 млн.км3. На них припадає 4 % від загального
обсягу гідросфери планети. Прогнозні ресурси підземних вод в Україні,
придатних для побутового і господарського використання, становлять 21
км3/рік. Вони мають велике значення в природі та господарській діяльності
людини. Це найважливіше джерело живлення рік та озер; забезпечують рослини
вологою і розчиненими в ній речовинами. Широко використовуються людиною
для господарсько-побутових, промислових і сільськогосподарських цілей. Із
термальних вод одержують багато різних хімічних речовин (йод, глауберову
сіль, борну кислоту, різні метали). Теплову енергію підземних вод
 використовують для обігрівання будинків, теплиць, одержання енергії; підземні
води застосовують для лікування цілого ряду захворювань людини.

Основні джерела забруднення гідросфери.

Основна проблема – це забруднення гідросфери. Експерти називають такі

джерела забруднення акваторій:

 промислові підприємства;
 житлово-комунальні служби;
 транспортування нафтопродуктів;
 сільськогосподарська агрохімія;
 транспортна система;
 туризм.

Небезпека забруднення води нафтою

дні з найбільш цінних прибережних водно-болотних угідь Болгарії і нижнього

Дунаю в цілому, серед яких болото Калімок і озеро Сребарна розташовані від
Русе вниз за течією. Десятиденна затримка в інформуванні про розлив, може
означати, що вже надто пізно рятувати ці території. У будь-якому таке
забруднення охоплює десять днів може бути вже надто пізно, щоб бути зроблені
для захисту цих областей.

Нафта утворює на поверхні води плівку, завтовшки в одну молекулу. Одна

крапля похідних нафти може забруднити мільйон крапель чистої води. Цей
тонкий шар обмежує доступ кисню у воду і викликає задуху риб і всіх водних
організмів.

Особливо небезпечні нафтові плями для водоплавних птахів, оскільки пір’я

злипається і перестає бути водонепроникним. Як наслідок, пір'я просочене
водою і нафтою стає важким і птахи вмирають від обмороження чи тонуть.
Токсичність нафтопродуктів може вбити птахів, навіть якщо вони якимось
чином уникнули попередніх ефектів.
 Небезпека скидання промислово відпрацьованої теплої води у водоймища

Теплове забруднення. Ще один вид пагубного впливу промисловості на воду. В

цьому випадку йдеться про зливання теплих вод, внаслідок чого у водоймах
підвищується температура, що призводить до загибелі риби і ендемічної
рослинності.

9.

 Зменшення видової різноманітності річкової флори і фауни.

 Заростання і зникнення водойм.
 Погіршення смаку, кольору і запаху води.
 Руйнування емалі наших зубів із-за надлишку фтору.
 Спалахи гепатитів, спровоковані бактеріями і кишковою паличкою.
 Перевантаження організму залізом, що викликає порушення формування
кісткової тканини.
 Накопичення свинцю, хрому, кадмію, бензапирену, а також хлор у воді
провокують поява онкології і нервових розладів.
 Інфекційні і кишкові захворювання: від тифу і дизентерії до холери.
 Погіршення стану волосся і шкіри.
 З’єднання фенолу і фтору негативно впливають на роботу печінки.
 Зараження паразитами.
 Радіоактивні ізотопи і пестициди накопичуються в організмах і циркулюють
в харчових ланцюжках, руйнуючи тканини і призводячи до безпліддя і
генетичних мутацій.

Небезпека забруднення водоймищ сільським господарством

В Україні вода забруднюється нітратами від сільського господарства внаслідок
кількох факторів. По-перше, це нераціональне використання добрив: їх
зберігають і вносять поблизу водойм, можуть застосовувати у надмірних
кількостях, на схилових ділянках, за несприятливих погодних умов.
Більш як половина території України — це рілля, тобто земельні ділянки, які
систематично обробляють і використовують під посіви сільськогосподарських
культур. З початку 2000-х і донині внесення в землю азотних добрив зросло в
7,5 разу, а середнє значення загалом для мінеральних добрив — приблизно у 4
рази. Крім цього, із підвищенням використання саме мінеральних добрив
пов’язують зростання викидів парникових газів від сільського господарства
країни: за останнє десятиліття — майже на 30%. Наразі такі викиди мають
найбільший потенціал до зростання.
По-друге, вода забруднюється через неналежне поводження із відходами
тваринництва та їх високою концентрацією. Часто відходи тваринництва
зберігаються без ізоляції від ґрунту, води, повітря. Тобто шкідливі речовини
безперешкодно потрапляють до цих компонентів природи.
Загалом 74% м’яса на ринку України 2015 року виробляли десять компаній на
промислових фермах. Така значна концентрація поголів’я на найбільших
тваринницьких підприємствах означає також концентрацію великої кількості
відходів тваринництва, а відтак, і високий ризик нітратного забруднення.
Водночас тваринництво є одним із найбільш «спраглих» до водних ресурсів
напрямів: на один кілограм м’яса потрібно від 5 тис. до 15 тис. літрів води. Тож
підприємства повинні мати безперебійний доступ до значної кількості води і
розміщуються біля водойм чи басейнів артезіанських вод.

Процес самоочищення водних об’єктів

Самоочищення природних вод – це процес розкладу та виведення з водного

середовища забруднюючих речовин, завдяки чому зберігається екологічне
благополуччя водного об’єкту. Самоочищення відбувається внаслідок взаємодії
механічних, фізичних, хімічних, фізико-хімічних та біологічних чинників.

До механічних чинників можна віднести перемішування та розбавлення скидних

вод водою водного об’єкту, здрібнення завислих речовин, їх осадження
(седиментація), фільтрацію забруднених вод крізь донні шари.

Фізичні чинники самоочищення: температура, сонячна радіація, газообмін між

атмосферним повітрям і водною масою.

Фізико-хімічні чинники: розчинення мінеральних та органічних речовин,

сорбція розчинених органічних домішок поверхнею завислих речовин, тіл
гідробіонтів, донними відкладеннями.

Хімічні чинники: реакції окислення домішок розчиненим у воді киснем, хімічні

реакції речовин, утворення комплексних нерозчинних сполук.

Біологічні чинники: біофільтрація, мінералізація органічних сполук,

фотосинтетична аерація - реаерація, біоакумуляція, біодетоксикація.

Біофільтрацію здійснюють двійчасті молюски, планктонні ракоподібні та інші

організми–фільтрати, пропускаючи крізь своє тіло воду і вилучаючи таким
чином завислі речовини, деякі розчинені органічні та мінеральні сполуки,
використовуючи ці речовини для свого годування. Відходи життєдіяльності цих
організмів у вигляді слизуватих грудок сідають на дно.
Гідробіонти здатні накопичувати вилучені з води речовини. Така їх властивість
має назву – біоакумуляція. Вміст забруднюючих речовин в організмах
гідробіонтів (коефіцієнт накопичення) при проходженні за трофічними ланками
збільшується на декілька порядків. Так, у водоростях коефіцієнт накопичення
дорівнює 5, у гіллястовусих рачків – 10, у дрібних риб від 100 до 1000, у риб-
хижаків – до 10 тис.

Завдяки біоакумуляції у водному середовищі зменшується вміст завислих та

розчинених органічних та мінеральних речовин. При відмиранні гідробіонтів
деяка частина речовин повертається у воду, але більшість з них під впливом
ферментації руйнується і переходить у нетоксичну форму.

Деструкція і біоконцентрація токсичних речовин у водному середовищі

внаслідок життєдіяльності гідробіонтів має назву біодетоксикація.

Мінералізація органічних речовин у воді відбувається завдяки життєдіяльності

у першу чергу бактерій. Це дає можливість визначати якість води за
бактеріологічними показниками, наприклад, за загальною чисельністю
бактеріопланктона, бактерій групи кишкові палички (колі-титр і колі-індекс) та
сапрофітів. Зростання чисельності бактерій у пробах води вказує на підвищення
забруднення. Зокрема наявність у воді кишкової палички свідчить не тільки про
фекальне забруднення, але й про підвищення вмісту органічної речовини
внаслідок відмирання фітопланктону та вищої водяної рослинності.

Фотосинтетична аерація – це насичення води киснем, що виділяється під час

фотосинтезу водяних рослин. Для цього процесу особливо плідно використання
хлорококових водоростей-синтетиків.

Послідовний хід самоочищення в водотоках супроводжується відповідною

зміною сапробності – від полісапробної зони до α – мезосапробної і далі – до β –
мезосапробної і олігосапробної.

При наявності течії важливу роль у процесах самоочищення відіграють

прикріплені форми гідробіонтів – перифітон, який складається з нитчастих
водоростей, макрофітів і зообентосу. Перифітон покриває поверхню споруд,
предметів та рослин, що занурені у воду.

+Можна зробити висновок, що превалюючим чинником в самоочищенні водних

об’єктів є біологічний. Але цей чинник є і найбільш уразливим. Значне
надходження у водні об’єкти токсичних речовин, нестача кисню може
призвести до підриву здатності природних вод до самоочищення.

Визначення стічних вод, їх види

 За ступенем мінералізації С.в. розподіляють на: з мінералізацією до 3 г/дм3, для
знесолення яких використовують методи іонного обміну; з мінералізацією від 3
до 15 г/дм3, які знесолюють мембранними методами; з мінералізацією понад 15
г/дм3, знесолення яких доцільно здійснювати лише термічними методами. Із
концентрацією органічних домішок промислові С.в. розподіляють на чотири
категорії: І — до 500 мг/л; ІІ — 500–5000 мг/л; ІІІ — 5000–30 000 мг/л, IV —
понад 30 000 мг/л, а за ступенем агресивності — на неагресивні (рН 6,5–8,0),
слабко агресивні (рН 6,0–6,5 та 8–9) і дуже агресивні (рН <6,0 та рН >9,0). С.в.
фармацевтичних підприємств здебільшого містять невеликі кількості
органічних і неорганічних забрудників, тому їх об’єднують з побутовими С.в.,
скидають у каналізацію та направляють на міські споруди централізованого
очищення.

Класифікація стічних вод, що відводяться з промислових підприємств

 Промислові стічні води поділяють на шахтні, кар'єрні,а

також води гідромеханізації та води збагачувальних фабрик.

Характеристика основних груп забруднених стічних вод

Класифікація стічних вод - промислові, побутові, атмосферні.

Особливості забруднення водоймищ побутовими стічними водами

За типом забруднень: - переважно мінеральними домішками; - переважно

органічними домішками; - мінеральними та органічними домішками. За
ступенем мінералізації: - мінералізація до 3 кг/м3 ; - мінералізація від 3 до15
кг/м3 ; - мінералізація понад 15 кг/м3 . За вмістом органічних домішок: - перша
категорія – до 500 мг/дм3 ; - друга категорія – 500 – 5000 мг/дм3 ; - третя
категорія – 5000 - 30000 мг/дм3 ; - четверта категорія – понад 30000 мг/дм3 . За
ступенем агресивності: - неагресивні – рН = 6,5 – 8,0; - слабкоагресивні – рН =
6,0 - 6,5 та 8,0 – 9,0; - сильноагресивні – рН < 6,0 та >9,0;

Знезараження бактеріально забруднені стічні води

Застосування діоксиду хлору для очищення стічних вод могло б вирішити

багато важливих завдань Державної програми очищення води і повітря,
викликані сучасними вимогами з охорони навколишнього середовища і більш
жорсткими обмеженнями на скидання хімічних забруднень. Діоксид хлору
DUTRION ® і AQQUON ® є сильними окислюючими реагентами. Селективна
хімічна активність діоксиду хлору робить його корисним для очищення стоків у
багатьох галузях промисловості, де хлор та інші окислювачі шкідливі і не
ефективні.
Діоксид хлору AQQUON ефективний і як знезаражувач, і як окислювач в
системах очищення стічних вод. Необхідні дози можуть варіюватися в
залежності від параметрів стічної води і ступеня її забруднення. Під впливом
ClO2 значна частина речовин, що надають стічній воді кольоровість,
окислюється. Витрата AQQUON ® на 10 град. зниження кольоровості становить
в середньому від 2,8 до 3,0 мг/л; а на 1 мг зниження ГПК становить 1,7 мг/л
зміна рН в межах 2,5 - 11,5 практично не впливає на ефективність процесу
окислення.
Для більшості муніципальних та інших систем очищення стічних вод,
залишкова концентрації в межах 5 мг/л достатньо, щоб забезпечити задовільне
знезараження. Для контролю запаху сульфідів в діапазоні рН 5-9, потрібно
мінімум 5,2 мг/л діоксиду хлору для окислення 1 мг/л сульфідів (виміряних за
сульфід-іоном). Для руйнування фенолу при pH менше 8, діоксид хлору дозою
1,5 мг/л окислит 1 мг/л фенолу, а при рН більше 10, ClO2 дозою 3,3 мг/л окислит
1 мг/л фенолу.

Характеристика біологічно чистих вод

Відомо, що практично у всіх типах стічних вод містяться патогенні

мікроорганізми - збудники таких захворювань як холера, дизентерія, черевний
тиф, паратиф А і В, сальмонельози, вірусні гепатити А і Е, поліомієліти 1-3
типів, ентеровірусні та аденовірусні захворювання, амебіоз, лямбліоз,
лептоспіроз, бруцельоз, туберкульоз, туляремія, гельмінтози, кампілбактеріози.
Хвороби, що викликаються цими мікроорганізмами, різні і в несприятливих
випадках можуть призводити до серйозних наслідків для людини. За даними
ВООЗ, вже в 70-х роках структура захворюваності двох третин населення
земної кулі свідчила про явне, переважання інфекційних захворювань,
обумовлених забрудненням водойм.