Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Реферат
На тему: «Забруднення водойм
Дніпропетровська»

Виконав:
студент гр. ТЯ-72, ТЕФ
Бондарук Михайло
Перевірила:

Київ
2019
 Різновиди забруднення водойм
Водні ресурси — це поверхневі і підземні води, придатні для використання в народному
господарстві.

Незважаючи на неухильне зростання споживання води внаслідок швидкого збільшення

чисельності народонаселення, головною проблемою став не брак питної води в більшості
країн світу, а прогресуюче забруднення річок, озер і підземних вод. Значне зростання
промисловості призвело до різкого збільшення обсягів технічних відходів, що скидаються,
у вигляді неочищених або недостатньо очищених стічних вод у водоймища. Нині
забруднення води в басейнах великих рік практично на всій території України досягло
критичних показників. Деякі річки практично перетворені на стічні канави. Виносами
річок забруднені прибережні зони Азовського та Чорного морів.

Серед забруднень розрізняють фізичне, хімічне, біологічне й теплове.

Фізичне забруднення води відбувається внаслідок: накопичення в ній нерозчинних

домішок – піску, глини, мулу в результаті змивання дощовими водами з розораних
ділянок (полів); надходження суспензій з підприємств гірничорудної промисловості;
потрапляння пилу, що переноситься вітром у суху погоду тощо. Тверді частинки
знижують прозорість води, пригнічують розвиток водних рослин, забивають зябра риб та
інших водяних тварин, погіршують смакові якості води, а іноді роблять її взагалі
непридатною для споживання

Хімічне забруднення відбувається через надходження у водойми зі стічними водами

різних шкідливих домішок, неорганічного(нафта й нафтопродукти, мийні засоби,
пестициди тощо) складу. Шкідлива дія токсичних речовин , що потрапляють у водойми,
посилюється за рахунок так званого кумулятивного ефекту (прогресуюче збільшення
вмісту шкідливих сполук у кожній наступній ланці трофічного ланцюга). Так, у
фітопланктоні концентрація шкідливої сполуки часто виявляється в декілька разів вищою,
ніж у воді, у зоопланктоні (личинки, дрібні рачки тощо) – в десятки разів вищою, ніж у
фітопланктоні, в рибі, яка харчується зоопланктоном, – ще в десятки разів вищою. А в
організмі хижих риб ( таких, як щука чи судак) концентрація отрути збільшується ще в
десять разів і, отже, буде в десять тисяч разів вищою, ніж у воді.

Особливої шкоди водоймам завдають нафта й нафтопродукти, які утворюють на

поверхні води плівку, що перешкоджає газообмінові між водою та атмосферою й знижує
вміст у воді кисню. В результаті розливу 1 т нафти плівкою покривається 12 км кВ. води.
Згустки мазуту, осідаючи на дно, вбивають донні мікроорганізми, які беруть участь у
процесі самоочищення води. Внаслідок гниття осадів, забруднених органічними
речовинами виділяються шкідливі сполуки, зокрема сірководень, що отруюють усю воду
в річці чи озері.

До основних забруднювачів води належать хімічні, нафтопереробні й целюлозно-

паперові комбінати, великі тваринницькі комплекси, гірничорудна промисловість. Серед
забруднювачів води особливе місце посідають синтетичні мийні засоби. Ці речовини
надзвичайно стійкі, зберігаються у воді роками.
Забруднення води речовинами, що містять фосфор, сприяє бурхливому розмноженню
синьо-зелених водоростей і «цвітінню» водойм , яке супроводжується різким зниженням у
воді вмісту кисню, «заморами» риби, загибеллю інших водяних тварин. Під час «цвітіння»
Каховського та інших «рукотворних» морів на Дніпрі стоїть сморід, а хвилі викидають на
берег трупи риби, що задихнулася.

Біологічне забруднення водойм полягає в надходженні до них зі стічними водами різних

мікроорганізмів ( бактерій. вірусів) , спор грибів, яєць гельмінтів і т.д. , багато з яких є
хвороботворними для людей , тварин і рослин. Серед біологічних забруднювачів перше
місце посідають комунально-побутові стоки ( особливо, якщо вони не очищені або
очищені недостатньо) , а також стоки цукрових заводів , м`ясо комбінатів,підприємств з
обробки шкір, деревообробних комбінатів. Особливо небезпечне біологічне забруднення
водойм у місцях масового відпочинку людей( курортні зони узбереж морів). Через
поганий стан каналізаційних систем та очисних споруд останніми роками нерідко
закривалися пляжі в Одесі, Маріуполі та інших містах на узбережжях Чорного та
Азовського морів, оскільки в морській воді було виявлено збудників таких небезпечних
захворювань, як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін.

Теплове забруднення води відбувається внаслідок спускання у водойми підігрітих вод

від ТЕС, АЕС та інших енергетичних об`єктів. Тепла вода змінює термічний і біологічний
режим водойм і шкідливо впливає на їхніх мешканців. Як показали дослідження
гідробіологів, вода нагріта до температури 26-30 градусів, діє на риб та інших мешканців
водойм пригнічуючи. А якщо температура води піднімається до 36 градусів, то риба гине.
Найбільшу кількість теплої води скидають у водойми атомні електростанції.

До основних джерел забруднення водоймищ відносять:

 атмосферні опади, що містять забруднюючі речовини промислового походження,

які вимиваються з атмосфери;
 міські стічні води (побутові, каналізаційні стоки, що містять шкідливі для здоров`я
синтетичні миючі засоби та ін.);
 промислові стічні води;
 сільськогосподарські стічні води (відходи тваринницьких комплексів, змив з полів
пестицидів дощами і весняними талими водами та ін.).

Найбільш значущу частку забруднення водоймищ становлять промислові стічні води,

половина обсягу яких скидається у водоймища без очищення, а велика частина другої
половини – в недостатньо очищеному вигляді. Тому майже всі річки забруднені
нафтопродуктами, важкими металами, органічними і мінеральними сполуками.
Сільськогосподарські стічні води несуть у річки та озера величезну кількість добрив і
пестицидів. Скидання стічних вод у водоймища супроводжується накопиченням
забруднюючих речовин у донних осадках у великих концентраціях, що може призводити
до різкого підвищення рівня забруднення, пов`язаного з утворенням нових хімічних
сполук.

Морські води також піддаються забрудненню. З ріками і стоками прибережних

промислових і сільськогосподарських підприємств щорічно виносяться в моря мільйони
тонн хімічних відходів , а з комунальними стоками і органічних з`єднань. Через аварії
танкерів і нафтовидобувних установок в океан попадає по різним джерелам не менше 5
млн. тонн нафти в рік, що викликає загибель багатьох водних тварин, морських птахів.
Хвилювання викликають захоронення ядерних відходів на дні морів, кораблі, які
потонули з ядерними реакторами і ядерною зброєю.

Отже, можна відмітите те, що найбільш небезпечними для водоймищ є фізичне, хімічне,
біологічне і теплове забруднення. Вони призводять не тільки до погіршення якості води ,
але й до того, що починають з`являтися трупи риб, що в наш час не є несподіванкою,
окрім цього забруднення водоймищ згубно впливає і на саму людину. Оскільки може
призводити до таких страшних хвороб як холера, дизентерія, вірусний гепатит та ін.
Забруднюються не тільки річки , а й моря, вони теж часто забруднюються нафтою та
нафтопродуктами, що має найбільш згубний вплив. Поширилося так зване «цвітіння
води», яке супроводжується різким зниженням у воді вмісту кисню, «заморами» риби,
загибеллю інших водяних тварин.

Екологічні проблеми води

Екологічне значення води. На сьогоднішній день проблема забруднення водних

об’єктів (рік, озер, морей, грунтових вод, інше) є злободенною. Вода є одним з основних
джерел життя. Чиста вода – один із факторів здоров’я людини. Без води людина не
проживе і троьх днів (тканини живих организмів на 70% складаються з води, тому
В.І.Вернадський визначав життя як живу воду), але, навіть розуміючі всю ії важніть, вода
продовжує забруднюватись людиною, яка наносить шкоди собі, свому майбутньому та
навколишньому середовищу та знімює природній режим водних об’єктів. Також у нашому
місті багато промислових підприємств, яка забруднюють води хімічними відходами.

Води на Землі багато, але 97% - це солена вода океанів й морей, і лише 3% - прісна. З цих
три чверті майже недосяжні живим організмам, тому що ця вода «законсервована» у
лідниках гір й полярних шапках (лідники Арктики й Антарктики). Це резерв пресної води.
З води, доступної живим організмам, загальна частина знаходиться в їх тканинах.

Потреба у воді величезна. Наприклад, для створення 1 кг біомаси дерева,

витрачається до 500 кг води. Тому її треба витрачати економно та не забруднювати.

Для оцінки природних вод існують певні показники, головним серед яких є
гігієнічні ГДК (гранично-допустимі концентрації). Їх дотримання забезпечує добрий стан
здоров’я населення. Вони також є критеріями оцінки ефективності заходів з охорони
водойм від забруднення. Ці гігієнічні нормативи використовуються також для оцінки
комплексного забруднення поверхневих вод. Вони визначалися з урахуванням запаху,
кількості завислих речовин, прозорості , кольору, окислювальності, вмісту розчинного
кисню, кількості солей, хлоридів, фенолів, нафтопродуктів. Аналіз ситуації показав, що
малі річки Дніпропетровщини забруднені на порядок більше ніж великі. Це пояснюється
не тільки їх малою водністю, але й недостатньою охороною. Рівень очищення води
надзвичайно низький. Існуючі очисні споруди навіть при біологічному очищенні
вилучають лише 10-40% неорганічних речовин і практично не вилучають солі важких
металів.
У басейні Дніпра, найбільшої водної артерії країни, крім Чорнобильської атомної
електростанції діють також Запорізька, Південно-Українська, Хмельницька, Рівненська,
Курська і Смоленська АЕС. Через греблі косяки осетрових риб не можуть піднятися на
свої природні нерестилища. У Дніпро щорічно скидається 370 млн. кубометрів
забруднених стоків, або 14 % від їх обсягу по країні.

36 млн. жителів України, що споживають води Дніпра можуть залишитися без питної
води вже в ХХІ столітті. Наслідки забруднення водного середовища можуть бути дуже
різноманітними для здоров’я людини. Шкоди можуть завдати такі поширені
забруднювачі як фторо-, хлоро-, фосфорорганічні забруднювачі, нітрати, нітрити,
нітросполуки, пестициди, гербіциди тощо.

За даними досліджень 1996 року на території Дніпропетровська та Дніпропетровської

області не виявлено жодного водостоку або водойми, які б відповідали вимогам фонового
стану, чи характеризувалися як “чисті води”. Найбільшими споживачами води
залишаються промисловість, в тому числі енергетика та чорна металургія, сільське
господарство та житлово-комунальне господарство.

Забруднення водойм Дніпропетровську

У минулому Дніпро – одна з найбільших річок Європи був чистоводним, зі стабільною

екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла й годувала мільйони
людей.

Сьогодні через грубі порушення людиною всіх правил і принципів раціонального

природокористування екосистеми Дніпра деградують, зламані вертикальні та
горизонтальні зв’язки біотичного й абіотичного оточення.
 Основні причини кризової ситуації, що склалася:
 будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ, які докорінно змінили динаміку стоку;
 великомасштабна меліорація;
 спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;
 величезні об`єми водозабору для потреб промисловості та зрощення;
 дуже сильне забруднення.

Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився,

утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно
погіршилися стан прилеглих територій: підвищився рівень ґрунтових вод навіть на
чималих відстанях від берегів, посилилося засолення ґрунтів і зменшився вміст у них
гумусу, майже в 10 разів збільшився об`єм підземного стоку басейну, змінився водно-
сольовий режим у зонах іригації, посилилася ерозія берегової зони.

У донних відкладення Дніпра постійно збільшується концентрація радіонуклідів,

особливо в Київському водосховищі, у водах і мулах Дніпродзержинського та
Дніпропетровського водосховищ стрімко зростає концентрація заліза, ціанідів, хлоридів,
хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів.

Способи вирішення проблем.В країні проводиться значна робота з охорони вод від
забруднення. Розробляються схеми комплексного використання і охорони вод, згідно з
цими схемами здійснюється вибір ділянок під будівництво об’єктів , кожен проект
будівництва і реконструкції промислових та інших об’єктів проходить екологічну
експертизу.

З метою охорони вод від забруднення потрібно прискорити введення нового порядку
лімітування скидів, плати за скиди забруднюючих речовин.
 Схема боротьби з екологічними проблемами води:

1. Перш за все – це обмеження промислових сбросів у ріки, озера,інші водні об’єкти.

2. Очищення русел та пойм рік і озер від мусора.

3. Удосконалювання технологій виробництва й технологій утилізації відхідів.

4. Здійснювати жорсткий контроль за сбросом удобреннь й ядохімікатів.

5. Контролювати попаданя фекальних масс в русла рік.

6. Проведення суспільних заходів по донесенню до населення усієї важливості цієї

проблеми.

Охорона навколишнього середовища, раціональне використання природних

ресурсів, забезпечення екологічної безпеки життєдіяльності людини – невід’ємна умова
сталого економічного та соціального розвитку.

З цією метою в Україні здійснюється державна екологічна політика, вдосконалюється

законодавча та природоохоронна діяльність.

В той же час господарські міністерства та відомства, промислові, сільськогосподарські

підприємства домагаються задоволення своїх вузьковідомчих інтересів, нехтуючи
законами природи. Це призвело до значних порушень у довкіллі та негативно відбилося
на забезпеченні сприятливих умов проживання населення.

Ми маємо порозмислити, невже нам не дороге власне життя, яке ми нехтуємо? Адже
об’єм забруднення водоймищів с кожним роком збільшується в декілька раз. Водні
ресурси виграють головну роль в життєдіяльності людини, а ця людина, розуміючи усю її
важливість, продовжує її забруднювати. Тому починати любити природу потрібно з
самого дитинства. Тільки людина може привести до зупинки катастрофічного занепаду
природи України, відновленню і врівноваженню екологічного стану й подальшого його
поліпшення.

Основні заходи охорони і раціонального використання води

Охороні вод сприяє раціональне водокористування – комплекс заходів, спрямованих на

зниження забору свіжої води промисловими, сільськогосподарськими та іншими
об`єктами та технологічно виправдане зменшення загальної витрати у виробничих
процесах.

У технологічних процесах необхідно впроваджувати замкнений цикл водокористування

– багатократне використання води в одному й тому ж виробничому процесі без скидання у
природні водні об`єкти стічних вод.
Для зменшення витрат води на зрошення застосовується комплекс заходів: максимальна
економія зрошуваної води, протифільтраційні покриття, застосування стаціонарних і
мобільних установок з малою інтенсивністю «дощу», систем крапельного зрошування та
ін..

Охороні водних ресурсів сприяють меліоративні заходи:

лісова меліорація – вирощування дерев`янистої і чагарникової рослинності в межах

верхньої і середньої частин річкових басейнів із метою зменшення поверхневого стоку і
ослаблення процесів водної ерозії;

агротехнічна меліорація – правильне ведення сільськогосподарських робіт;

гідротехнічна меліорація – регулювання водно-повітряного режиму ґрунтів при

вирощуванні різних сільськогосподарських культур.

Для охорони морів від забруднення морські судна,судноремонтні бази і порти

обладнуються пристроями, які попереджують забруднення води баластними, промивними
та іншими водами, а також відходами.

На суднах і портах проводяться роботи , які забезпечують виконання положень

Міжнародної конвенції щодо запобігання забруднення моря нафтою.

Для ліквідації осередків нафтового забруднення застосовують такі методи:

спалювання плаваючої нафти;

механічне збирання і видалення нафти з поверхні води;

абсорбційне поглинання з наступним механічним збиранням або спалюванням плаваючої

нафти;

обробка плаваючої нафти дисперсантами;

поглинання нафти тонучими абсорбентами;

Перед скиданням у природні водойми забруднені промислові та комунальні стічні води

піддають очищенню. Застосовують три методи очищення механічний, фізико-хімічний і
біологічний.

Метод механічного очищення полягає в механічному видаленні зі стічних вод

нерозчинних домішок, для чого застосовують спеціальні споруди. Видалення різнорідних
домішок при цьому здійснюється за допомогою різноманітних пристроїв: решіток і сит,
жиро- , масло- , нафтовловлювачів. У відстійниках відбувається осадження важких часток,
а легкі речовини спливають на поверхню води відстійників.

Метод фізико-хімічного очищення заснований на реагентній коагуляції, нейтралізації

кислот і лугів, екстракції, перегонці з водяною парою, сорбції та обробці води хлором.
Деякі нерозчинні речовини перетворюються на нешкідливі розчинні. Фізико-хімічний
метод дає змогу зменшити кількість нерозчинних забруднювачів стічних вод до 95% і
розчинних до 25%. На цьому етапі очищення видаляються за стічних вод сполуки, які
містять азот і фосфор. Саме ці елементи викликають евтрофікацію природних водойм.
Метод біологічного очищення дозволяє провести природний процес руйнування
органічних речовин. Біологічне очищення може бути природним і штучним. Штучне
проводять на полях фільтрації, там планується зрошувальна мережа магістральних і
розподільних каналів, по яких розливаються стічні води. Очищення забруднень
відбувається в процесі фільтрації води через ґрунт.

Для біологічного очищення використовують також біологічні ставки, в яких відбуваються

ті ж процеси, що й при самоочищення водойм.

Для штучного біологічного очищення застосовують споруди – біологічні фільтри.

Знезараження води. Останньою стадією підготовки води для питних потреб є її

знезараження – знищення в ній хвороботворних мікроорганізмів за допомогою хлору,
фтору або озону. Через воду можуть розповсюджуватись такі страшні інфекційні
захворювання, як холера, черевний тиф, гепатит і т. ін.. Тривалий час знезараження води
здійснювали хлоруванням. Проте в 80-ті роки в багатьох країнах перейшли до обробки
води фтором, виявилось, що це менш шкідливо.

Очищення води від солей. Є декілька методів демінералізації природних і стічних вод:

дистиляція;

вимороження;

мембранні методи;

іонний обмін;

Видалення залишкових органічних речовин. Після очищення в стічних водах можуть

залишитися органічні речовини. Кращий спосіб їх видалення – адсорбція активованим
вугіллям. Адсорбція використовується для очищення побутових стоків від рідких відходів
перегонки нафти, фенолів та інших ароматичних сполук.

Сумарні витрати на очищення стічних вод складають 10-15%, а іноді 20-25% загальної
вартості промислових підприємств. Висока вартість споруд для очищення стічних вод, а
також той факт, що за допомогою очисних споруд не завжди можна вирішити проблему
захисту навколишнього середовища від забруднення, ведеться пошук більш ефективних
способів охорони вод.

Для вирішення проблеми дефіциту прісної води вдаються до різних заходів і розглядають
різноманітні проекти.

В останні десятиліття в багатьох країнах значна увага приділяється оцінці ресурсів

підземних вод як важливого і надійного джерела водопостачання населення прісною і
екологічно чистою водою.

Значний інтерес до підземних вод визначається тим, що саме вони як джерело

господарсько-питного водопостачання мають ряд істотних переваг порівняно з
поверхневими водами. Як правило, вони більш якісні за складом, краще захищені від
забруднення і зараження , менше зазнають сезонних коливань, більш рівномірно
розміщені по території. Важливим є й економічний аспект:введення в дію водозаборів
підземних вод може здійснюватися поступово зі зростанням потреби у воді, в той час як
будівництво крупних гідротехнічних споруд на річках потребує значних витрат.

Для охорони від забруднення підземних горизонтів встановлюють зони санітарної

охорони підземного джерела водопостачання: для надійно захищених горизонтів – не
менше 30 м, для незахищених горизонтів і інфільтраційних водозаборів – не менше 50 м.

Для опріснення води використовується ряд методів. При термічній дистиляції

перегонці) знесолюється вода будь-якого складу. Зараз працюють установки
термодистиляції з продуктивністю до кількох сотень кубометрів води за добу.

В основі опріснення води методом зворотного осмосу лежить процес «продавлювання»

води з розчиненими солями через напівпроникну мембрану, яка затримує всі розчинені
солі.

Метод іонного обміну здійснюється на спеціальних установках, де воду пропускають

через фільтри з катіоно-аніонообмінними смолами.

Прісну воду отримують методом електродіалізу, який заснований на застосування

обмінних мембран, які пропускають тільки аніони чи катіони.

Існують й інші методи знесолення води, наприклад одночасні дія магнітного поля і
ультрафіолетового випромінювання на воду, виморожування, геліоопріснення.

До заходів ощадливого і раціонального використання водних ресурсів також належать:

 водокористування (із циклом повного очищення відпрацьованих вод);

 розробка і впровадження науково обґрунтованих норм зрошення (поливу);
 заміна водяного охолодження агрегатів повітряним; зменшення в структурі
 господарства України частки водоємних виробництв; проведення комплексу

заходів щодо охорони поверхневих і підземних вод від забруднення тощо.

Отже, слід замислитись над тим, що нашим обов`язком є збереження водним масивів,їх
охорона. Якщо кожна людина буде ставити забруднення водоймищ як одну з основних
проблем, то ми зможемо покращити стан наших річок, морів, океанів. Зараз заходи щодо
очищення, збереження водоймищ вже починають діяти,створюються різні методи по
очищенню водоймищ, але я вважаю,що цього не зовсім достататньо. Кожна людина нашої
планети повинна слідкувати за станом водоймищ і охороняти їх, не забруднювати їх
продуктами своє діяльності, доцільним буде введення раціонального використання води в
промисловості і в сільському господарстві. Лише власними силами ми можемо зробити
щось корисне!
 Використана література:

1. Національна доповідь про стан навколишнього природного

середовища в Україні.: - К.: Видавництво Раєвського, 1997.

2. Колотило Д. М. Екологія і економіка: Навчальний посібник - К.:

КНЕУ, 1999.

3. Джигирей В. С., Сторожук В.М., Яцюк Р.А. Основи екології та охорона

навколишнього природного середовища: - Львів: Афіша, 2000.

4. Заверуха Н.М. Безпека життєдіяльності: - К.: КТЕК, 1999.

5. Капінос П. І., Панасенко Н. А. Охорона природи: -К.: Вища школа,

1983.

Інтернет ресурси:
1. uchil.net
2. bibliofond.ru