Дисципліна «Основи управління портами»

Тема 4
ОСНОВНІ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ТЕНДЕНЦІЇ ТА ЇХ ВПЛИВ НА РОЗВИТОК
СВІТОВОЇ ТРАНСПОРТНОЇ СИСТЕМИ
Протягом останніх сорока років сформувалася концепція створення єдиної системи
світового транспортного простору (єдиної планетарної транспортної системи). Ця ідея
базується на інтеграції національних транспортних систем, що мають стратегічно важливе
значення в забезпеченні вантажних та пасажирських перевезень між країнами різних
континентів, між: Європою і Африкою; Європою і Азією; Азією і Африкою; Азією і
Америкою, і т.п.
У центрі уваги опинилися: внутріконтинентальний напрямок Європа - Азія;
трансконтинентальний напрямок Європа - Азія -Амеріка.
Пріоритет у створенні цих глобальних транспортних систем пояснюється наявністю
двох фундаментальних макроекономічних тенденцій в сучасній світовій економіці.
- глобалізація і посилення цілісності світового господарства;
- інтеграція країн.
4.1. Глобалізація і посилення цілісності світового господарства
ПЕРША ТЕНДЕНЦІЯ пов'язана з глобалізацією і посиленням цілісності світового
господарства (посилення концентрації влади в руках окремих осіб і компаній).
Глобалізація - це процес всесвітньої економічної, політичної та культурної
інтеграції та уніфікації.
За словами американського економіста, професора Колумбійського університету,
Лауреата Нобелівської премії з економіки за 2001 р Джозефа Стігліца: «Глобалізація
передбачає створення загальносвітового економічного та інформаційного простору».
У зв'язку з цим глобалізація неможлива без створення загальносвітового
ТРАНСПОРТНОГО ПРОСТОРУ.
Таким чином, глобалізація стосується всіх сфер діяльності будь-якої держави.
Найбільш виразно процеси глобалізації (концентрації управління виробничими силами
людства) і посилення цілісності світового господарства проявляється через діяльність
транснаціональних корпорацій (ТНК).
За визначенням ООН, «ТНК - це підприємство, яке контролює виробництво товарів і
послуг за межами країни, в якій вона базується».
У світі налічується близько 500 ТНК і більше 270 тис. Їх філій в різних країнах.
Під контролем ТНК знаходиться приблизно:
 75 % світового виробництва продукції автомобілебудування;
 80 % світового виробництва продукції електронної та хімічної промисловості;
 95 % світового виробництва фармацевтичної продукції;
 90 % світової торгівлі зерновими культурами;
 90 – 95 % світової торгівлі бавовною;
 85 – 90 % світової торгівлі кави;
 75 – 80 % світової торгівлі каучуком.
Основна частина ТНК зосереджена в США, країнах ЄС і Далекого Сходу.
Таким чином, сьогодні можна говорити про три основні глобальні центри в світовому
господарстві - це США, ЄС і Далекий Схід.
ТНК необхідно реалізовувати свою продукцію, доставляючи її в різні точки світового
простору. ТНК для роботи їх підприємств також необхідні ресурси, які теж повинні
поставлятися в потрібний час, у необхідне місце. Тобто ТНК потребують транспортного
забезпечення своєї діяльності.

Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» ОНМУ

Лектор: доктор технічних наук, професор Кириллова Олена Вікторівна
1
 Дисципліна «Основи управління портами»

Таким чином, розміщення джерел сировини, виробничих потужностей

(продуктивних сил) і місць споживання готових товарів є одним з важливих аспектів
розвитку світового транспортного простору.
Таким чином географічне розташування ТНК і необхідність задоволення їх
транспортних потреб, обумовлює необхідність створення відповідних схем транспортного
забезпечення, в тому числі і на внутрішньоконтинентальному напрямку Європа - Азія, а також
між Європою, Азією і Америкою.

4.2. Глобалізація у сфері світового морського судноплавства та інтеграційні

об'єднання лінійних перевізників

Процеси глобалізації мають місце в сфері відкритого і закритого фрахтових ринків.

У сфері закритого фрахтового ринку процеси глобалізації найбільш яскраво
проявляються через діяльність нафтових ТНК. Однак, нафтові ТНК також мають величезний
вплив і на стан відкритого фрахтового ринку наливної тоннажу.
Крім того, в сфері закритого фрахтового ринку процеси глобалізації також яскраво
проявляються і через діяльність глобальних транснаціональних судноплавних компаній
(міжнародних стратегічних альянсів), що займаються контейнерними перевезеннями.
МОРСЬКІ КОНТЕЙНЕРНІ ПЕРЕВЕЗЕННЯ - це бізнес великих транснаціональних
судноплавних компаній та їх об'єднань (міжнародних стратегічних альянсів).
Морські контейнерні перевезення входять в сферу закритого фрахтового ринку,
оскільки здійснюються, як правило, у формі лінійного судноплавства.
Значна частка ринку контейнерних перевезень сьогодні зосереджена в руках 10
контейнерних операторів. Деякі з них вже об'єднані в глобальні стратегічні альянси.
На сьогоднішній день в Україні представлені практично всі найбільші гравці ринку
морських контейнерних перевезень.

4.3. Глобалізація у сфері портового бізнесу та діяльність глобальних портових

операторів

ПОТОВА індустрія в частині всесвітньої глобалізації та концентрації влади в одних

руках не є винятком. В результаті глобалізації світової економіки, приватизації і
дерегулювання в останні 20-25 років провідні позиції в портовому секторі зайняли глобальні
портові (термінальні) оператори - компанії, які експлуатують контейнерні термінали і часто
керують суміжними видами транспортного бізнесу в різних регіонах світу. Глобальні портові
оператори можуть належати до однієї з трьох груп:
- спеціалізовані портові оператори. Основний бізнес і головне джерело доходу -
надання стивідорних послуг морським перевізникам та іншим учасникам контейнерних
перевезень. Мета - максимальна віддача площі і обладнання терміналу, а також досягнення
«ефекту масштабу» за рахунок розвитку мереж терміналів;
- портові оператори - перевізники. Основний бізнес і головне джерело доходу -
контейнерні перевезення. Термінали ж експлуатуються ними тільки в інтересах забезпечення
ефективності власних лінійних сервісів;
- «гібридні» портові оператори - є структурними підрозділами (дочірніми компаніями)
контейнерних перевізників, але термінальні послуги надають не тільки лінійним сервісів
материнською компанією, а й іншим перевізникам. Найбільшою компанією такого типу є
«АРМ Terminals». Крім «Maersk Line» і «Safmarine», які також входять в «АР Moller-Maersk
Group», компанія обслуговує значну кількість інших ліній.
Контейнерні термінальні оператори, в основному, є приватними компаніями, хоча
деякі з них (наприклад, COSCO, PSA, DP World) контролюються державою, участь якої в
портовому бізнесі залишається досить високою і може виражатися в різних формах:
стовідсотково державні підприємства, об'єкти з поділом за видами діяльності (наприклад,
Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» ОНМУ
Лектор: доктор технічних наук, професор Кириллова Олена Вікторівна
2
 Дисципліна «Основи управління портами»

обробка суден - приватна компанія, операції на складі - державна компанія), передача

терміналів в концесію приватним компаніям (так зване державно-приватне партнерство) і т. д.
Глобальний ПОРТОВИЙ бізнес є сферою інтенсивної конкуренції, яка ведеться і між
різними портами, а також різними терміналами, що діють на території одного порту.
Поряд з цим, у багатьох випадках оператори експлуатують термінали спільно.
1. PSA Corporation или PSA Singapore Terminals (Сингапур) (Port
of Singapore Authority (PSA) - найбільший в світі оператор терміналів,
державна компанія (по суті, Адміністрація порту Сінгапур). Зарубіжна
діяльність «PSA Corporation» охоплює 16 країн і три континенти. Компанія
оперує в 14 морських портах, хоча основна частина вантажних операцій зосереджена в
Сінгапурі. Всього по світу активи PSA International включають 28 терміналів, з них
10 знаходяться в Китаї.
2. Hutchison Port Holdings Trust (Гонконг) - является крупнейшим международным
оператором терминалов с точки зрения доли на рынке. Крупнейшая в мире
корпорация «Hutchison Port Holding» на рынке портовых и смежных
транспортных услуг охватывает 26 стран и оперирует терминалами в 52
портах мира.
3. APM Terminals (Роттердам) («АПМ терминалз») –
крупнейший портовый оператор, является частью датского
конгломерата «Møller – Mærsk», осуществляет операции в
39 странах, оперирует 72 терминалами и 140 наземными
объектами в 65 портах и в 200 транспортных узлах внутри стран.
«АРМ Terminals» является гибридной компанией и, помимо «Maersk Line» и «Safmarine»,
которые также входят в «АР Moller-Maersk Group», «АРМ Terminals» обслуживает
значительное число других линий.
4. Dubai Port World (DP World) («ДП уорлд») - один из крупнейших мировых портовых
операторов на Ближнем Востоке. Является государственной,
но в отличие от PSA International она была образована в 2005 г.
вследствие не разделения, а слияния портовой администрации
(«Управление дубайскими портами») и оператора
(«Международные порты Дубая»). Среди глобальных операторов терминалов компания «DP
World» имеет наиболее широкий географический охват, располагает сетью из 78 морских и
наземных терминалов в 40 странах мира, управляет 50 смежными видами транспортного
бизнеса на всех континентах.
5. China Merchants Holdings International (Китай) («Чайна Мёрчинз Холдингз
Интернешнл») - вторая по объемам обрабатываемых грузов портовая компания в мире. China
Merchants Holdings International является самой большой портовой группой в Китае и второй
по объемам обрабатываемых грузов в мире. В общей сложности компания оперирует более
320 терминалами.
Звичайно, всі ці глобальні гравці ринку портових послуг є найбільшими
інвесторами і постійно знаходяться в пошуках способів розширити свій вплив і свою
присутність в різних країнах світу, отримати доступ до стратегічно важливих об'єктів
портової інфраструктури країн, що розвиваються.
В Україні зараз створюються сприятливі умови для входу цих глобальних портових
операторів на наш ринок портових послуг. Головне, що б це принесло користь не тільки їм, а
й країні.

4.4. Інтеграція країн на регіональному рівні

ДРУГА ТЕНДЕНЦІЯ пов'язана з економічною інтеграцією країн на регіональному рівні

і, як наслідок, необхідністю створення нових і вдосконалення існуючих системи їх
транспортного забезпечення.
Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» ОНМУ
Лектор: доктор технічних наук, професор Кириллова Олена Вікторівна
3
 Дисципліна «Основи управління портами»

В Європі ця тенденція проявилася через створення Європейського союзу (ЄС) - першого

в світі міждержавного об'єднання, яке сягнуло рівня економічного союзу. Промисловість
Європи, прогресує швидкими темпами і вже сьогодні відчуває дефіцит ресурсів. Ресурсна ж
база, необхідна для забезпечення економічних потреб ЄС, розташована в східно-азіатському
регіоні, на Уралі і в Сибіру.
У свою чергу, бурхливими темпами зростає економіка Азії, вже сформувався новий
світовий економічний центр, що включає найбільш значущі сьогодні ринки Китаю, Південної
Кореї, Тайваню, Сінгапуру, Гонконгу, Таїланду, Індонезії, В'єтнаму, Малайзії. Раннє багато
аналітиків вважали, що XXI століття в світовому господарстві стане «століттям Азії». Їх
прогнози виправдалися.
Очевидно, що обидва економічних «монстра» потребують системі транспортних
комунікацій, їм життєво необхідний транспортний міст, без якого вони не зможуть нормально
функціонувати.
У зв'язку з цим в даний час розробляються численні проєкти з розвитку міжрегіональної
транспортної інфраструктури. Зокрема велика увага приділяється відродженню і
пожвавленню «Великого шовкового шляху» в якості торгового маршруту між Азією і
Європою. І треба сказати, що портів Чорного моря в цьому маршруті відводиться не остання
роль. Таким чином, очевидно, що без реконструкції і розширення існуючих транспортних
артерій, а також без створення нових ніяк не обійтися.
Першими необхідність і складність вирішення цієї транспортно-комунікаційної
проблеми між традиційними і новими економічними центрами зрозуміли в країнах Європи.
Там створення різних міждержавних об'єднань (Європейський Союз, Європейська
асоціація вільної торгівлі (European Free Trade Association - EFTA, Європейська економічна
зона (ЕЕА)) спричинило за собою глибинну інтеграцію транспортних систем країн ЄС, а
також необхідність вироблення нової загальноєвропейської транспортної політики.
Ця політика отримала швидке визнання і була організаційно оформлена у документах
транспортних органів країн ЄС, що втілилися:
 спочатку в систему транс'європейських транспортних осей (декларація Комітету
міністрів транспорту країн ЄС, 1983 р.);
 потім в систему інтермодальних транспортних мостів (1-я Загальноєвропейська
конференція з транспорту. Прага, 1991 р.);
 і, нарешті, в систему міжнародних транспортних коридорів (2-я
Загальноєвропейська конференція з транспорту. Греція, о. Крит, 1994 р.). На цій конференції
23 міністра транспорту європейських країн погодили програму створення дев'яти
пріоритетних європейських МТК в напрямках «захід-схід» і «північ-південь».
З 2004 р політична карта ЄС змінилася. До його складу увійшли 10 нових держав. Деякі
закордонні дільниці міжнародних транспортних коридорів виявилися всередині нових
кордонів ЄС. Виникла необхідність перегляду колишньої концепції визначення коридорів і
заходів по їх розвитку. В результаті за участю ряду міжнародних організацій було прийнято
рішення про створення в рамках нових кордонів ЄС транс'європейської транспортної мережі
(TEN-Т), що включає всі види транспорту. Перший етап плану охоплював період до 2020 р.,
другий - після 2020 р.
У 2004 р. після семінару міністрів транспорту ЄС, що відбувся в Іспанії, Єврокомісія
створила об'єднану Групу Високого Рівня по розробці планів продовження головних
транс'європейських транспортних осей в суміжні країни і регіони. У цю Групу увійшли
представники 25 країн-членів ЄС, а також Болгарії та Румунії, Європейського Банку
Реконструкції та Розвитку, Європейського Інвестиційного і Світового Банків.
У період з жовтня 2004 по листопад 2005 р. Група провела 10 засідань. В результаті був
вироблений, прийнятий і в листопаді 2005 р. оприлюднений проєкт «Транспортні мережі для
миру та розвитку. Розвиток основних транс'європейських транспортних осей в напрямку
сусідніх країн і регіонів». Цей документ сьогодні є основним для ведення транспортної
політики по відношенню до країн і регіонах, що є сусідами з ЄС.
Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» ОНМУ
Лектор: доктор технічних наук, професор Кириллова Олена Вікторівна
4
 Дисципліна «Основи управління портами»

Вищезгаданий документ визначає 5 основних транс'європейських транспортних осей, що

з'єднують ЄС з сусідами:
 вісь «Морські автостради», пов'язує морські сполучення між Атлантичним
океаном і п'ятьма морями: Балтійським, Баренцовим, Середземним, Чорним і Каспійським, а
також гілку через Суецький канал до Червоного моря і далі до Тихого океану. Група високого
рівня визначила морські порти, які входять в інфраструктуру даної осі: Дуррес (Албанія),
Дженджен (Алжир), Баку (Азербайджан), Рієка (Хорватія), Даміетта, Порт Саїд, Олександрія
(Єгипет), Поті та Батумі (Грузія), Хайфа (Ізраїль), Акаба (Йорданія), Місурата (Лівія),
Касабланка і Мохамед (Марокко), Нарвік і Осло (Норвегія), Санкт-Петербург, Калінінград і
Новоросійськ (Росія), Бар (Сербія і Чорногорія), Тартус ( Сирія), Радес і Енфіда (Туніс),
Самсун і Мерсін (Туреччина), Одеса та Іллічівськ (Чорноморськ) (Україна);
 вісь - «Північна вісь» пов'язує північну частину ЄС з Норвегією з одного боку, з
Білорусією і Росією - з іншого. Також передбачається пов'язати регіон Баренцева моря:
Норвегію через Швецію та Фінляндію з Росією. Передбачається також розвиток декількох
транспортних коридорів, які в документі називаються не «коридорами», а
«мультимодальними маршрутами»;
 вісь - «Центральна вісь» з'єднує центр ЄС з Україною і Чорним морем,
спрямована в бік Середньої Азії і Кавказу. У проєкт входять маршрути, націлені на
Транссибірську магістраль, Каспійське і Балтійське моря;
 вісь - «Південно-Західна вісь» з'єднує південний захід ЄС зі Швейцарією і
Марокко з подальшим виходом на Алжир, Туніс, Єгипет;
 вісь - «Південно-Східна вісь» пов'язує ЄС через Балкани і Туреччину з Кавказом,
Каспійським морем, а також з Єгиптом і Червоним морем. Даний напрямок передбачає
розвиток маршрутів в напрямку Росії, Ірану, Іраку і країн Перської затоки.
Сполучною ланкою на найважливіших напрямах міжнародної торгівлі є Україна. Країна
займає вигідне геополітичне становище. За її території проходять найкоротші шляхи від
Балтійського до Чорного і Каспійського морів. Тут перетинаються товарні та сировинні
маршрути, що з'єднують різні країни Європи, Азії, Африки, Середземномор'я, Росії, країн
Дунайського басейну.
Сьогодні через територію України проходить ряд транспортних коридорів, чотири з яких
- критські МТК:
 Пан'європейський транспортний коридор № 3;
 Пан'європейський транспортний коридор № 5;
 Пан'європейський транспортний коридор № 7 - Дунайський (водний);
 Пан'європейський транспортний коридор № 9;
 Транспортний коридор «Гданськ - Одеса»;
 Транспортний коридор Європа - Азія;
 «Євразійський» транспортний коридор;
 Транспортний коридор «Чорноморське Економічне Співробітництво» (ЧЕС).
Таким чином, географічна позиція України дозволяє розглядати її територію в якості
регіональної європейської транспортно-комунікаційної зони.

Кафедра «Експлуатація портів і технологія вантажних робіт» ОНМУ

Лектор: доктор технічних наук, професор Кириллова Олена Вікторівна
5