Практичне заняття 1

 
1.Розвиток системи транзиту
У 1949 році було складено першу Угоду МДП. В результаті цієї Угоди у низці
Європейських країн було впроваджено систему гарантій, які покривали би мита
та інші збори, пов’язані із ризиком, щодо товарів, які переміщуються по Європі,
у ході міжнародної торгівлі. Успіх Угоди МДП 1949 року призвів до створення
у 1959 році Конвенції МДП. Конвенцію було переглянуто у 1975 році  і наразі
до неї входять 76 сторін-учасниць. 
 
Угоду про заснування Європейського Співтовариства було укладено у 1957
році; вона набрала чинності 1 січня 1958 року. Засновниками були Бельгія,
Франція, Німеччина, Італія, Люксембург та Нідерланди.
На 2007 рік країн -членів Європейського співтовариства збільшилося до 30 
 
Система транзиту Співтовариства була впроваджена у 1968 році. Вона
спростила переміщення як товарів Співтовариства, так і товарів, що не є
товарами Співтовариства, в межах Європейського Співтовариства. Було вперше
застосовано символи "T1" для товарів, що не є товарами Співтовариства, і "T2"
для товарів Співтовариства.
 
У зв’язку із підвищенням рівнів торгівлі та з метою сприяння переміщенню
товарів у Європі у 1972 році було розширено систему транзиту Співтовариства
за допомогою двох Угод, що охоплювали торгівлю із Австрією та Швейцарією.
 
Угоду про Європейську асоціацію вільної торгівлі  було укладено у 1959 році;
вона набрала чинності у 1960 році. Першими її членами були Австрія, Данія,
Норвегія, Португалія, Швеція, Швейцарія та Великобританія. 
 
Угоди 1972 року із країнами-членами ЄАВТ Швейцарією та (на той час)
Австрією у 1987 році було замінено двома Конвенціями, укладеними між
Європейським Співтовариством та всіма країнами-членами ЄАВТ. Ці Конвенції
сприятимуть імпорту, експорту та переміщенню товарів на територію
Європейського Співтовариства, з неї та між Європейським Співтовариством і
країнами-членами ЄАВТ, а також між окремими країнами-членами ЄАВТ. Одна
з Конвенцій встановила процедуру загального транзиту , а друга передбачала
спрощення формальностей імпорту, експорту та транзиту шляхом впровадження
Єдиного адміністративного документа (ЄАД (SAD)).
2. Загальні положення Конвенції про спрощення формальностей у торгівлі
товарами
 
Конвенція про спрощення формальностей у торгівлі товарами була укладена в
1987 році між Європейським економічним співтовариством, з одного боку і з
іншого боку, групою європейських країн, які не були на той момент членами
спільноти.
Ця група включає:- Австрію, Фінляндію, Ісландію, Норвегію, Швецію,
Швейцарію.
У той же час усередині ЄЕС були напрацьовані й уніфіковані загальні правила
для членів ЄЕС щодо використання єдиних форм документів, які
застосовувалися у митній, податковій та інших сферах, а також встановлені
єдині стандарти щодо спрощення адміністративних процедур у торговельній
діяльності.
Конвенція встановлює заходи щодо спрощення формальностей у торгівлі
товарами між сторонами Конвенції і між ними і третіми країнами, зокрема
шляхом введення єдиного адміністративного документа. Відповідно до
Конвенції він підлягає використанню при будь-якій процедурі, пов'язаної з
експортом, імпортом і транзитом, незалежно від виду та походження товарів.
Найважливіше значення в системі процедур, визначених Конвенцією, має норма
про додаткові документи. Статтею 3 Конвенції передбачено, що за загальним
правилом від учасників торгівлі між сторонами Конвенції, а також від осіб, які
забезпечують таку торгівлю і проведення пов'язаних з нею формальностей
(агенти, брокери, експедитори і т.п., в Конвенції вони згадуються як
«оператори» ), не можна вимагати інших адміністративних документів
(дозволів, ліцензій, посвідчень і т.п. документів, які видаються державними
органами або в рамках наданих їм повноважень), крім Єдиного
адміністративного документа. Винятки допускаються, але лише в трьох
випадках:
- коли відомостей, зазначених в Єдиному адміністративному документі,
недостатньо для виконання вимог внутрішнього законодавства кожної зі сторін
Конвенції;
- коли подання інших документів адміністративного характеру вимагають
зобов'язання, що виникли в силу укладеного стороною Конвенції іншого
міжнародного договору;
- коли додаткові адміністративні документи потрібні для обгрунтування надання
операторам додаткових переваг або спрощень формальностей з урахуванням
специфіки операторів, товарів та інших обставин.
Конвенція дозволяє:
- звільняти від подання єдиного документа при оформленні поштових
відправлень (листів або бандеролей);
- звільняти від подання письмових декларацій;
- дозволяти використання відвантажувальних специфікацій для виконання
формальностей при транзиті товарних партій, що складаються з декількох видів
товарів, замість додаткових аркушів єдиного документа;
- дозволяти, у разі доцільності, подачу декларацій, віддрукованих на звичайному
папері за допомогою державних або приватних комп'ютерів при дотриманні
умов, встановлених компетентними органами;
- здійснювати електронне декларування без подання письмової декларації;
Конвенцією визначені принципи співпраці і взаємодопомоги митних служб
договірних сторін. З одного боку вони припускають максимально повну
взаємодію та взаємодопомогу. З іншого боку вони обумовлюються системою
застережень і винятків.
Конвенцією створено Об'єднаний комітет - її керівний орган і орган, який
контролює виконання цього міжнародного договору. Він збирається не рідше
одного разу на рік, однак має постійно діючий секретаріат.
 
 
3. Загальні положення Конвенції про єдиний режим транзиту
Конвенція являє собою базовий міжнародний договір між Європейським
економічним співтовариством і тими ж європейськими країнами, які є
учасницями і попередньої конвенції. Вона містить збалансовану, ретельно і
детально прописану систему правових норм, регулюючих митну сферу
транзитних перевезень товарів третіх країн, з одного боку, і товарів
Європейського союзу і країн - учасниць Конвенції, з іншого боку. Під
транзитними перевезеннями в рамках Конвенції розуміється транзит будь-яких
із зазначених товарів територією Європейського союзу і країн - учасниць
Конвенції. У тому числі, через територію третіх країн, які не є учасницями
Конвенції або не застосовують передбачену договором систему транзиту.
Конвенцією визначені принципи співпраці і взаємодопомоги митних служб
договірних сторін. З одного боку вони припускають максимально повну
взаємодію та взаємодопомогу. З іншого боку вони обумовлюються системою
застережень і винятків.
Компетентні органи зацікавлених країн надають один одному всю наявну в їх
розпорядженні інформацію, важливу для підтвердження належного
застосування Конвенції. У разі необхідності компетентні органи зацікавлених
країн взаємно обмінюються всіма виявленими фактами, документами, звітами,
протоколами і даними про транспортних операціях, здійснених із застосуванням
процедури Т1 або Т2, а також про недотримання або порушення, що виникли у
зв'язку з такими операціями.
Конвенцією заснований Змішаний комітет - її керівний орган і орган, який
контролює виконання цього міжнародного договору. Він збирається не рідше
одного разу на рік, однак має постійно діючий секретаріат.
В рамках встановленої Конвенцією системи транзиту можливе використання
двох видів процедур - Т1 і Т2. Більш спрощена в порівнянні з процедурою Т1
процедура транзиту Т2 застосовується у відношенні тільки так званих власних
товарів Європейського союзу і при перевезенні тільки по території країн -
учасниць цього союзу. Допускається транзит тільки цих товарів за процедурою
Т2 і по території інших країн - учасниць Конвенції (країни ЕАСТ), але за умови,
що на їх територію товари ввезено також за процедурою Т2 і на цій території
перебували під митним контролем з дотриманням певних правил.