КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ІНСТИТУТ МІЖНАРОДНИХ ВІДНОСИН

Самостійна робота
з дисципліни
«Міжнародні відносини та світова політика»
на тему:
«МЕРКОСУР»

Виконала:
студентка 1 курсу ? групи
спеціальності
«Міжнародне право»
? Владислава

Викладач:
проф. Крушинський В. Ю.

Київ – 2020
 Протягом довгих років розвитку інтеграційних процесів в Латинській
Америці відбувалися злети і падіння. Особливо глибокі потрясіння були
відзначені на початку 1980-х років під час гострої глобальної економічної і
фінансової кризи. Здавалося, що в цей час виживання окремих країн не було
місця для спільних проектів. Всупереч цим припущенням, концепція
інтеграції отримала нові імпульси в кінці «втраченого десятиліття». Одним з
підтверджень є створення Союзу країн південного конуса - МЕРКОСУР.

Загальний американський ринок - МЕРКОСУР (іспанською: «Mercado

Común del Sur» - MERCOSUR) - був сформований на основі
Асунсьйонського договору, який було підписано 26 березня 1991 року. У
нього входять повноправні учасники Аргентина, Бразилія, Парагвай, Уругвай
і Венесуела (з липня 2006 року). У 1996 році були підписані угоди про
приєднання Чилі та Болівії до МЕРКОСУР як асоційованих членів.
МЕРКОСУР став притягаючим магнітом для інших держав регіону. У 2003
році було досягнуто згоди про приєднання до МЕРКОСУР в якості
асоційованого члена Перу, в 2004 році - Еквадору. Колумбія також є
асоційованим членом МЕРКОСУР [1].

Після ЄС МЕРКОСУР є другим за величиною митним союзом в світі за

розміром і економічним потенціалом і найбільшою інтеграційної групою в
Південній Америці з 283,7 млн. жителів (45% населення) континенту і
площею 13 708 000 кілометрів квадратних. У 2007 році внутрішній валовий
продукт МЕРКОСУР в поточних цінах досяг 305 692,7 млн. дол. США (понад
75% від загального ВВП латиноамериканського континенту), а поточний
ВВП на душу населення склав 5 490,3 дол. США [2].

Обсяг внутрішньоблокової торгівлі в країнах МЕРКОСУР в 2008 році

склав 451 млрд. доларів США, а в 1995 році - 28,4 млрд. доларів США,
атобто виросла в 16 разів за 10 років [3].

Першою домовленістю, яка започаткувала майбутнє об’єднання була

«Програма економічної інтеграції та співробітництва Аргентина-Бразилія»,
підписана в 1986 році президентами Аргентини та Бразилії – Раулем
Альфонсі та Жозе Сарнеєм відповідно. У 1990 році Парагвай і Уругвай
приєдналися до цієї угоди. У 1991 році було остаточно проведено переговори
між представниками чотирьох держав-засновниць, які заклали принципи і
засади, на яких буде базуватися майбутнє об’єднання. Саме тоді було
підписано Асунсьйонський договір про заснування МЕРКОСУР [4].

Стратегічна мета МЕРКОСУР - створити інтеграційне об'єднання

(митний союз і загальний ринок), яке може гарантувати економічне
зростання його учасників на основі інтенсивної взаємної торгівлі й
ефективного використання інвестицій і підвищення міжнародної
конкурентоспроможності економік субрегіону. МЕРКОСУР спочатку
прагнув створити зону вільної торгівлі, потім стандартизувати митні закони і,
нарешті, створити загальний ринок.

Асунсьйонська угода передбачала, що в майбутньому всі тарифи і

митні обмеження у взаємній торгівлі між чотирма країнами будуть скасовані,
буде введений єдиний тариф для третіх країн, вільний рух капіталу і робочої
сили, координація політики у сфері промисловості, сільського господарства,
транспорту і зв'язку, узгодження стратегії в валютній та фінансовій сферах
[5].

Механізм інтеграції МЕРКОСУР складається з трьох елементів:

• Вільне переміщення товарів, послуг і факторів виробництва між

країнами завдяки своєчасному зняттю митних бар'єрів і нетарифних
обмежень. У той же час були складені списки з винятками із
загального тарифу, що мало на увазі зниження тарифів до 14% в
2001 році для засобів виробництва і до 16% в 2006 році для інших
товарів.
• Встановлення єдиного зовнішньоторговельного тарифу,
встановлення єдиної торгової політики для третіх країн, узгодження
 позицій на регіональних і міжнародних економічних і торгових
форумах. Були створені творені списків винятків;
• Координація макроекономічної і галузевої політики МЕРКОСУР
щодо зовнішньої торгівлі, сільського господарства, промисловості,
податків, фінансової системи, інвестицій, транспорту, зв'язку,
трудового права та податків, а також створення вільної конкуренції
всередині асоціації. Галузеві угоди для оптимізації використання
виробничих факторів [6].

Що стосується третіх країн, держави-члени МЕРКОСУР повинні

гарантувати «справедливі торговельні умови», тобто вони зобов'язуються
застосовувати національні закони, що забороняють імпорт товарів, ціни на
які визначаються під впливом субсидій та іншої незаконної практики.

Держави-члени мають право створювати зони вільної торгівлі,

спеціальні промислові зони, спеціальні тарифи та інші зони вільної торгівлі.
Їх мета - створити умови, відмінні від таких на решті митної території. У той
же час, в рамках МЕРКОСУР, державам-учасницям заборонено підтримувати
зони вільної торгівлі з третіми країнами. Їм також заборонено входити в
Андське співтовариство [7].

У 1994 році, коли розробляли Асунсьонську угоду, було підписано ще

одну угоду Уру-Преу, що підтверджує створення зони вільної торгівлі і
проголошує її подальше перетворення в зону митного союзу до 2000 року,
коли 85% зовнішньоторговельного обороту повністю вільні від митних
бар'єрів. Угода МЕРКОСУР також передбачало зняття нетарифних обмежень
на переважну більшість товарів (за винятком торгівлі зброєю і військовою
технікою, радіоактивними матеріалами, дорогоцінними металами і об'єктами
національної культурної спадщини) до 2000 року [8].

Протокол Уру-Преу надав МЕРКОСУР правовий статус, який дозволяє

йому укладати торговельні угоди з окремими країнами або групами країн, а
також з міжнародними організаціями.
 У 1995 році ця угода набула чинності, і МЕРКОСУР перейшов на
більш високу ступінь інтеграції: із зони вільної торгівлі в митний союз.
Взаємна торгівля між країнами МЕРКОСУР в більшості секторів була
лібералізована з 1991 по 1994 рік, а з 1995 року введено загальний тариф для
третіх країн (ставка ввізного мита на різні товари варіюється від 0% до 20%).
При цьому враховується характеристика економіки, рівень розвитку окремих
галузей в країнах-партнерах [9].

На початку нового тисячоліття МЕРКОСУР втратив колишню

динаміку, і інтеграція в економіку дещо сповільнилася. Зональний розподіл
основних продуктів, який збільшилася в період 1993-1997 рр., значно
скоротився в наступні роки через економічну кризу його основних учасників
і почасти через негативні наслідки перетворень неоліберальної економіки.
Однак, з 2003 року були визначені нові умови для економічного зближення,
однією з головних причин цього було важке фінансове становище держав-
членів МЕРКОСУР. У 2001 році в Аргентині оголосили дефолт. У 1998 і
2002 роках Бразилія двічі переживала фінансову кризу, яка уповільнила її
темпи економічного розвитку і поставила на грань депресії, в той час як
боргові зобов'язання Бразилії, як і раніше, залишалися досить складними
[10].

Щодо організаційної структури МЕРКОСУР, то основним органом

МЕРКОСУР є Рада загального ринку. Вона регулярно зустрічається на
вищому рівні (глави держав та урядів, міністри закордонних справ) і
здійснює політичне планування розвитку інтеграції.

Група загального ринку - головний постійно діючий виконавчий орган

- має адміністративний секретаріат в Монтевідео (Уругвай) і 10 технічних
комітетів, які підзвітні Групі спільного ринку і займаються питаннями
регулювання торгівлі, митниці, технічних стандартів, грошово-кредитної та
фіскальної політики, макроекономічної політики, наземного і морського
транспорту, промислових технологій, сільського господарства і енергетики.
 Адміністративний секретаріат (в Монтевідео) служить архівом
офіційних документів, публікує, поширює і переводить офіційні документи
МЕРКОСУР і надає інформацію про заходи, вжиті кожною країною для
реалізації рішень, прийнятих органами МЕРКОСУР, в національному
законодавстві [11].

Рішення приймаються всіма органами на основі консенсусу з

обов'язковою присутністю всіх членів. У 2003 році був створений Комітет
постійних представників (КПП) для надання підтримки Раді загального
ринку в реалізації рішень, прийнятих в рамках МЕРКОСУР [12].

У 1996 році в МЕРКОСУР було створено механізм політичних

консультацій і взаємодії. Основними політичними документами є
Ушуайський протокол про прихильність до демократії в МЕРКОСУР 1998
року, в якому містяться зобов'язання з консультування та здійснення
політики в разі загрози демократичній системі на території МЕРКОСУР [14] і
Договір про заходи щодо забезпечення безпеки країн МЕРКОСУР 1998 року
[13].

Постійна антитерористична група МЕРКОСУР з 1999 року функціонує.

Інтеграційні процеси в рамках МЕРКОСУР також впливають на гуманітарні
аспекти. Формальності для окремих пунктів перетину кордону були
спрощені, і з 2006 року країни Південної Америки ввели безвізовий режим
для своїх громадян. Угода була підписана міністрами закордонних справ
Аргентини, Болівії, Бразилії, Чилі, Колумбії, Еквадору, Французької Гвіани,
Парагваю, Перу, Сурінаму, Уругваю і Венесуели в Сантьяго-де-Чилі [15].

На наступному саміті МЕРКОСУР (Бразилія, грудень 2014 року) був

закріплений позитивний імпульс консолідації асоціації і було підтверджено
намір поглибити інтеграцію [16].
 Незважаючи на певні позитивні результати (за мірками інтеграційних
угрупувань країн, що розвиваються), в МЕРКОСУР наявні ті ж проблеми, що
і багато інших об'єднання Латинської Америки.

По-перше, це різний рівень соціально-економічного розвитку країн-

учасниць блоку. В рамках МЕРКОСУР великі і відносно сильні «нові
індустріальні країни» (Бразилія і Аргентина) прагнуть інтегруватися з
набагато слабшими державами - Уругваєм і Парагваєм. Створення єдиних
умов промислової конкуренції веде до того, що спочатку менш індустріально
розвинені Уругвай і Парагвай побоюються опинитися в деякій економічній
залежності від більш сильних партнерів. Тому для них зберігаються деякі
винятки з правил лібералізації торгівлі. У малих країнах Південного конуса
збуваються промислові товари з низькою конкурентоспроможністю на
ринках західних держав і зберігається низький рівень іноземних інвестицій в
порівнянні з середнім по МЕРКОСУР рівнем. В МЕРКОСУР є абсолютний
лідер - Бразилія, що перевершує за економічним потенціалом інші країни-
учасниці, разом узяті.

По-друге, дослідження економістів показують: у взаємній торгівлі

країн МЕРКОСУР переважають товари з низькою конкурентоспроможністю
на світових ринках. В результаті взаємна торгівля набуває особливої
важливості для внутрішньозональних виробників, але не несе особливої
вигоди споживачам, які віддають перевагу імпортним товарам з більш
розвинених країн. У той же час частка високотехнологічних товарів у
внутрішньому регіональному товарообігу країн Південного конуса має стійку
тенденцію до зростання.

По-третє, існують проблеми транспортної інфраструктури, валютного

регулювання, уніфікації оподаткування, трудового законодавства. Великі
труднощі виникають у зв'язку з перерозподілом переваг інтеграції, тобто
членства країн з «різною потужністю» національних економік. З'являються
протиріччя між розвитком інтеграційних процесів і власними уразливими
галузями, такими як будівельна, борошномельна, цукрова, виноробна. До
числа уразливих відноситься також автомобільна промисловість [17].
Наростає дисбаланс у двосторонній торгівлі в аргентино-бразильських
торговельно-економічних відносинах.

По-четверте, складні завдання стоять перед МЕРКОСУР в соціальній

сфері, врахуючи низький індекс ІРЛ, характерний для всіх держав-учасниць
МЕРКОСУР, та величезну соціальну різницю, яку деякі економісти
називають навіть «прірвою», між різними верствами населення держав
Південної Америки.

У той же час для країн МЕРКОСУР характерний і ряд позитивних

тенденцій. Це позитивні темпи зростання національних економік держав-
учасниць об'єднання. Фінансові показники країн поліпшуються, хоча
проблеми, пов'язані з високим рівнем державної заборгованості і
«доларизації», зберігаються. Для вирішення цих питань держави прагнуть
зробити жорсткішою грошово-кредитну політику.

Необхідно також відзначити, що в 2007 році Венесуела викупила

заборгованість Аргентини перед МВФ (2,2 млрд дол. США). У Венесуелі
підтримується експансіоністська податкова політика. Ситуація на світовому
ринку нафти надає цій країні можливості для прийняття рішучих заходів
щодо зміцнення фінансового становища, лібералізації економіки і
поліпшенню інвестиційного клімату. У процесах субрегіональної
економічної інтеграції також розвиваються позитивні тенденції.

I. У сфері торгівлі:

1. Скасовано тарифні обмеження у взаємній торгівлі. Нетарифні методи

застосовуються тільки в торгівлі спеціальним майном, радіоактивними
матеріалами, дорогоцінними металами, а також з метою захисту здоров'я
населення і культурного надбання націй.
 2. Запроваджено єдиний зовнішній митний тариф щодо товарів, які
імпортуються з інших країн (застосовується тільки повноправними членами
МЕРКОСУР). Єдиний митний тариф поширюється на 85% митної
номенклатури:

• матеріали і напівфабрикати - 15%;

• сировинні товари - від 0 до 6%;

• хімічні і фармацевтичні товари - 12%;

• послуги інформатики і телекомунікації - 16%;

• інвестиційні товари - 14% [18].

3. Застосовуються єдині правила походження товарів (товар вважається

національним і звільняється від сплати імпортних мит, у разі якщо 60%
компонентів, необхідних для його виробництва, є національними).

4. Спрощені митні процедури і встановлені єдині правила оцінки

митної вартості товарів.

5. Введена в дію єдина митна номенклатура, а в 2007 році

сформувалася єдина зовнішньоторговельна політика.

6. Частка торгівлі всередині блоку, як і в багатьох інших інтеграційних

блоках, нижче, ніж рівень торгівлі з третіми країнами.

Створення МЕРКОСУР стимулювало зростання взаємного експорту

його учасників, забезпечивши вирівнювання темпів збільшення експорту і
імпорту в 1991-2000 рр. (після більш значного зростання імпорту в 1980-1991
рр.). Взаємні експорт та імпорт країн МЕРКОСУР в 1991-2018 рр. зросли в
3,6 рази. Більш того, в 1980-2008 рр. найбільш тривалі періоди зростання
частки взаємної торгівлі в світі спостерігалися саме у членів МЕРКОСУР,
відповідний показник в їх експорті безперервно збільшувався в період 1989-
1998 рр., а в імпорті - в 1988-1998 рр. з двома перервами (1990 і 1995 рр.). З
утворенням МЕРКОСУР пов'язане особливо динамічне зростання цього
показника в експорті (в 2,25 рази в 1991 - 1998 рр.) І відновлення тенденції до
збільшення імпорту. Після скорочення в 1999 році частки взаємної торгівлі в
експорті та імпорті в 2000 році знову було зафіксовано зростання.

Товарна спеціалізація експорту МЕРКОСУР за час дії блоку не

змінилася (складалася з продуктів харчування, промислових виробів і
сільськогосподарської сировини) [19].

Причиною збільшення частки взаємної торгівлі в умовах регіональної

інтеграції є велика привабливість безмитної торгівлі між учасниками їх зон,
ніж з третіми країнами. Статистичний аналіз не дозволяє виділити
збільшення даного показника, достатньо, щоб говорити про «відхилення»
торгівлі, хоча зростання частки взаємного імпорту (особливо в періоди криз)
дозволяє припустити наявність такого ефекту. Однак встановити прямий
зв'язок між розвитком регіональної економічної інтеграції та прискоренням
економічного зростання складно. При цьому взаємна торгівля країн
об'єднання має тенденцію до постійного зростання. Так, за 1990-2018 рр.
Внутрішньозональний експорт країн МЕРКОСУР збільшився з 8,8 до 15,6%,
при цьому максимальний показник внутрішньорегіонального експорту
зафіксовано в 1998 році, який склав 25%. Внутрішньозональний імпорт за
той же період зріс відповідно з 14,2 до 18,5%, досягнувши максимального
значення в 28,6% в тому ж 1998 році. Темп зростання внутрішньозонального
експорту вище, ніж торгівлі країн-членів МЕРКОСУР з третіми країнами, а
внутрішньозонального імпорту - трохи нижче [20].

ІІ. Інші сфери:

1. Застосовуються єдині принципи розвитку конкуренції, що містяться

в Протоколі про захист конкуренції в торгівлі між державами-членами,
підписаному в грудні 1996 року в м. Форталеза (Бразилія).

2. Ведеться робота по створенню єдиного ринку послуг.

3. Застосовуються єдині правила здійснення державних закупівель.

 4. У 1993 році прийнятий єдиний Порядок застосування заходів захисту
від імпорту з третіх країн, пов'язаного з демпінгом і субсидіями.

5. Підписано Протокол про взаємний захист і заохочення інвестицій

держав-членів МЕРКОСУР. Обсяги капіталовкладень, які перетинають
кордони, також значно зріс. Внутрішньорегіональні потоки капіталовкладень
(прямих і портфельних) збільшилися в 1995 році в порівнянні з 1991 роком
на 20%.

До створення блоку МЕРКОСУР налічувалося менше 20 бразильських

компаній, що мали свої контори, підприємства або дочірні фірми в
Аргентині. Зараз їх більше 400 із загальним обсягом інвестицій 1 млрд дол.
США. Вважається, що 80 аргентинських компаній заснували свої філії в
Бразилії, інвестувавши туди близько 250 млн дол. США [21].

В цілому одним з сукупних результатів економічної інтеграції країн

МЕРКОСУР служить збільшена привабливість даного субрегіону для
іноземних інвесторів та інших країн - потенційних учасників процесу
об'єднання. Усередині економічного простору МЕРКОСУР здійснено понад
200 угод по поглинанню місцевих підприємств західними ТНК (в основному
американськими і європейськими, а також корпораціями з Японії і Південної
Кореї). Найбільш привабливі сектори для прямих іноземних інвестицій тут:
автомобільна, хімічна (виробництво барвників), фармацевтична, харчова
галузі, а також виробництво комп'ютерів, спортивного одягу і
господарського інвентарю [21].

6. Активно розвивається енергетична інтеграція. Географія і геологія

країн Південного конуса підказали, в якому напрямку повинна йти
енергетична інтеграція: Бразилія і Чилі, які не забезпечують себе природним
газом і відчувають гостру потребу в ньому, мають сусідів з багатими
газовими родовищами - Аргентину, Болівію і Перу. Створення єдиного
енергетичного ринку дозволить країнам, де відчувається гостра нестача
енергоресурсів, купувати за узгодженими заздалегідь цінами енергетичну
продукцію не на шкоду жодній зі сторін.

7. Поглиблюється процес інтеграції в банківській сфері. Важливий крок

у цьому напрямку - підписання в листопаді 1995 року Угоди про співпрацю
між центральними банками Бразилії, Аргентини, Парагваю і Уругваю, про
створення «Банкасур» (Банк МЕРКОСУР), що займає 5500 відділеннь, з яких
4914 належать «Банко до Бразіл» і 525 – аргентинському «Банку де ла
насьйон» [17]. Мова не йде про злиття цих банків ні в сьогоденні, ні в
перспективі. Підписаний документ - приклад всіх чотирьох країн на умовах
взаємності використовувати мережу філій партнерів по МЕРКОСУР для
реалізації інтеграційних проектів та фінансування внутрішньоекономічної
торгівлі.

Планується ввести в регіоні єдину валюту і створити загальні для всіх

країн Латинської Америки фінансову і монетарну системи, так як введення
єдиної валюти допоможе Латинській Америці стати економічно більш
незалежною від США.

8. За час дії МЕРКОСУР відзначається деяке зниження в регіональному

промисловому виробництві частки економічно найбільш розвиненої країни
групи - Бразилії; частка Уругваю істотно впала, а Аргентини - помітно
зросла. Таким чином, з розвитком інтеграційних процесів відбувається
перерозподіл виробництва в рамках МЕРКОСУР, яке, на думку експертів,
пояснюється головним чином зростанням ролі ємності ринку (сукупного
попиту) і ринкового потенціалу. Зниження митних тарифів у взаємній
торгівлі учасників інтеграційних процесів призводить до переміщення в
країни з високим ринковим потенціалом насамперед високоприбуткових
капіталомістких виробництв. При цьому з розвитком інтеграції значення
порівняльних переваг відносно знижується. Після 2000 р інтеграційні
процеси в рамках МЕРКОСУР значно посилилися. 19 січня 2007 року в
Бразилії відкрився саміт країн-учасниць МЕРКОСУР, на якому одним з
ключових питань стала фінансова і енергетична інтеграція. Від того,
наскільки вдасться вирішити гострі питання в рамках МЕРКОСУР, багато в
чому залежать перспективи розвитку об'єднання та його позиції в
континентальних і глобальних процесах.

МЕРКОСУР виступає єдиним блоком у відносинах з ЄС, Андським

співтовариством (АС) і на переговорах зі створення міжамериканської зони
вільної торгівлі (МАЗВТ).

При провідній ролі Бразилії навколо МЕРКОСУР формується єдиний

економічний простір Південної Америки. У 2004 році вступила в силу
відповідна рамкова угода з Андським співтовариством. Про зміцнення
позицій і впливу МЕРКОСУР свідчить прагнення Мексики стати учасником
об'єднання (розпочато переговорний процес). На третьому саміті держав
Південної Америки в м. Куско (Перу, грудень 2004 року) прийнято рішення
про створення більш широкого регіонального об'єднання – Союзу
південноамериканських націй (УНАСУР), ядром якого повинен стати
МЕРКОСУР.

Андське співтовариство прийняло рішення про створення спільного

економічного ринку з країнами МЕРКОСУР. Об'єднання Андського
співтовариства і МЕРКОСУР - свого роду подібність Євросоюзу для країн
Південної Америки. До компетенції організації входять питання енергетичної
та фінансової інтеграції, а також спільне ведення оборони і охорони здоров'я.

Країни Південноамериканського союзу виступають з єдиною позицією

перед такими найбільшими міжнародними організаціями, як ООН, СОТ,
МВФ. Після Євросоюзу і Північноамериканської зони вільної торгівлі
(НАФТА), в яку входять провідні держави західної півкулі - США, Канада і
Мексика, Південноамериканський союз посів третє місце серед найбільших
світових економічних блоків.
 Однак, на жаль, у 2018-2019 році шість держав – Аргентина, Бразилія,
Чилі, Колумбія, Парагвай та Перу – заявили про свій намір вийти з
організації, аргументуючи це тим, що вона була неефективною, а цілі її
неможливо реалізувати. Однак, саме економічна співпраця всередині
МЕРКОСУР, а також між МЕРКОСУР та Андським співтовариством
продовжує розвиватися стрімкими темпами.

Таким чином, із вищевикладеного можна дійти до висновку, що

МЕРКОСУР став надзвичайно потужною і ефективною організацією
(асоціацією держав), які провадять спільну політику саме у торговельно-
економічній, валютно-кредитній, фінансовій, фіскальній сферах. Економічна
співпраця та встановлення єдиних стандартів в економічній сфері
проводиться надзвичайно ефективно. Етап, коли асоціація перейшла від рівня
зони вільної торгівлі до митного союзу – є етапом удосконалення
економічної та політичної інтеграції.

Саме такі кроки відбувалися в Європейському економічному

співтоваристві в 1970-ті роки. Однак, ЄЕС зміг пройти етап митного союзу та
перейти до наступного кроку інтеграції – політичної інтеграції, а саме
створення політичного союзу держав у 1992 році. Саме створення такого
виду асоціації (об’єднання) держав свідчить про наднаціональний характер
утвореної організації (як у нинішнього Європейського Союзу).

Однак, держави Південної Америки не змогли досягти даного етапу та

пройти його, адже УНАСУР, проіснувавши десятиліття, все-таки розпався.
Однак, більшість держав Південної Америки продовжують ефективну
співпрацю на рівні митного союзу у вигляді асоціації МЕРКОСУР, яка до
того ж виступає на міжнародній арені від імені держав-учасниць, тобто є
міжнародною міжурядовою організацією з міжнародною правосуб’єктністю,
що дає їй змогу виступати актором в світовому співтоваристві.
Список використаних джерел:

1. Бобровников А. В., Теперман В.А., Шереметьев

И.К. Латиноамериканский опыт модернизации. Итоги
экономических реформ первого поколения. - М.: ИЛА РАН, 2002.
2. Бурляй Я. МЕРКОСУР, ЛАИ и другие : [экономическая интеграция
стран Латинской Америки] // Международная жизнь. — 2005. — №
2. — С. 83—92.
3. Ван дер Вее Г. История мировой экономики. 1945-1990: Пер. с фр.
— М.: Наука, 1994.
4. Balassa B. The Theory of Economic Integration. — L., 1961.
5. Balassa B. Types of Economic Integration. — «Economic Integration:
Worldwide, Regional, Sectoral». London, 1976.
6. Международные экономические отношения: Учебник для
вузов / В.Е. Рыбалкин, Ю.А. Щербанин, Л.В. Балдин и др.; Под ред.
проф. Е.В. Рыбалкина. — 4-е изд., перераб. и доп. — М.: ЮНИТИ-
ДАНА, 2003.
7. Семенов В.Л. Группа трех: проблемы и перспективы // Латинская
Америка. - 1997. - №. 2. - С. 49-50.
8. Щербанин Ю.А., Рожков К.Л., Рыбалкин В.Е., Георг
Фишер. Международные экономические отношения. Интеграция:
Учеб, пособие. — М.: ЮНИТИ, 1997.
9. Hanson G. Regional Adjustment to Trade Liberalization // Regional
Science and Urban Economics. 1998. № 28. P. 419-444.
10. Kraemer H.R. Formen und Methoden der internationalen
wirtschaftichen Integration. Versuch einer Systematik. — Tuebingen,
1999.
11. Мелкумян Е.С. ССАГПЗ в глобальных и региональных процессах /
ИИИиБВ, Ин-т востоковедения РАН. — М., 1999.
12. Гусаков Н.П. Интеграционные и дезинтеграционные процессы в
современном мире: движущие силы и противоречия //
Торгпредство. — 2006.-№ 5.-С. 5-11.
13. Интеграция в Западном полушарии / Отв. ред. А.И. Глинкин. — М.:
ИЛА РАН, 1999.
14. Stevens, Willy J. Trienta y cinco anos del Mercado commun
centrofmericano. — Costa Rica, 1996.
15. The Military Balance. 2005-2006. - L, 2006.
16. UNCTAD Handbook of Statistics, 2007.
17. WTO, International Trade Statistics, 2006.
18. Киреев А.П. Международная экономика. В 2-х ч. Ч. I.
Международная микроэкономика: движение товаров и факторов
производства. Учеб, пособие для вузов. — М.: Междунар.
отношения, 1997.
19. https://www.webcitation.org/5UErOMU2p?
url=http://www.mercopress.com/vernoticia.do?
id=12181&formato=HTML "Mercosur signs first out of region trade
accord with Israel". Mercopress. Archived from the original on 20
December 2007. Retrieved 21 December 2007.
20. Krugman P.R. Geography and trade. — 2nd print. Leuven: Leuven
University Print, 1991.
21. World Economic Outlook Globalization and Inequality October 2007.