1.

Основними формами інтеграції є зони вільної торгівлі, митні союзи та

економічні співтовариства. Зони вільної торгівлі, такі як НАФТА
(Північноамериканський договір про вільну торгівлю), що об'єднує США, Канаду та
Мексику, виключають або зменшують мита на товари, що перетинають кордони
країн-учасниць. Це підтримує експорт товарів та послуг, збільшує ринок збуту для
виробників, збільшує конкуренцію, що може привести до зниження цін для
споживачів. Зокрема на початку 1990-х pp. майже 80% канадського експорту
спрямовувалося до США, а 70% імпорту Канади становили американські товари.
Розвиток торговельних відносин супроводжувався інтенсивним проникненням в
канадську та мексиканську економіку транснаціональних корпорацій США. Угода
про вільну торгівлю (НАФТА) між урядами Сполучених Штатів Америки, Канади і
Мексиканських Сполучених Штатів була підписана у 1992 р. і набула чинності у
1994 р. У 1993 р. були укладені додаткові угоди про співпрацю у сферах охорони
навколишнього середовища та трудових відносин. Пізніше, у 2005 p., країни також
підписали угоду „Партнерство щодо безпеки та процвітання Північної Америки".
НАФТА, як договір між двома постіндустріальними країнами із країною, що
розвивається, є прикладом, коли дві могутні, багаті та впливові країни мають свою
вигоду в співпраці з досить бідною країною як Мексика, проте і вона має багато
плюсів. При підписанні договору, Мексика розраховувала отримати доступ до
досягнень науково-технічного прогресу для модернізації національної економіки,
покладала надії на залучення додаткових інвестицій та новітніх технологій в
національне виробництво, що могло забезпечити значне збільшення робочих місць,
підвищення конкурентоспроможності національного виробництва, очікувала
вигідніших умов експорту своєї продукції на ринки США та Канади.

26 березня 1991 року в Асунсьоні (Парагвай) було підписано

чотирьохсторонній договір про створення інтеграційного об’єднання МЕРКОСУР.
Цим договором було визначено мету створення об’єднання та його організаційну
структуру. Договір передбачав:
1. Вільний рух товарів, послуг і робочої сили, якого потрібно досягти через
ліквідацію митних тарифів та нетарифних обмежень;
2. Встановлення спільного зовнішнього тарифу та ведення спільної
зовнішньоторговельної політики стосовно третіх країн чи їх груп та координація
позицій на регіональних та міжнародних економічних конференціях;
3. координацію макроекономічної, фіскальної, монетарної та секторальної політики в
галузях міжнародної торгівлі, сільського господарства, промисловості, транспорту і
комунікацій та в будь-яких інших галузях для забезпечення вільної конкуренції між
сторонами договору; Найважливішою метою МЕРКОСУР висуває тріаду:
забезпечення автономного розвитку, збереження національного суверенітету і
національної культурної ідентичності латиноамериканських країн. При цьому вже не
є таємницею, що основною перешкодою є Сполучені Штати Америки.
З 1 січня 1995 року відповідно до Оуро-Претських угод, підписаних у 1994 році,
Меркосур перейшов на вищий інтеграційний рівень: від зони вільної торгівлі до
митного союзу. У внутрішній торгівлі для всіх учасників вводиться єдиний
зовнішній митний тариф (ЄЗМТ) на продукцію, яка завозиться з третіх країн (ставка
імпортних мит для різних товарів коливається від 0 до 20%). У 1995-06 роках
асоційованими членами Меркосур стали країни Андської
групи: Болівія, Чилі, Колумбія, Еквадор та Перу. З 4-ого лютого 2006 року було
підписано протокол про прийняття Венесуели як повноправного члена Меркосур.
Проте цей протокол ще не ратифіковано парламентом Парагваю, де сумніваються у
доцільності прийняття до складу Меркосур країни з авторитарним режимом.