1. Мета і завдання політики (1 слайд).

Податкова система будь-якої країни – це сукупність податків і зборів, які надходять до бюджету такої
країни.

Особливістю податкової системи країн ЄС є те, що, з одного боку, діюча податкова система повинна
бути достатньою для забезпечення необхідними коштами дохідної частини національного бюджету
кожної країни, а з іншого – уникнути диспропорцій у рівні податкових надходжень між окремими
країнами ЄС.

Основними завданнями

 — забезпечення нейтральності податків з позицій умов конкуренції на єдиному

ринку, іншими словами, недискримінаційний податковий режим для всіх його
учасників;
 — усунення податкового (митного) контролю на внутрішніх кордонах
співтовариства;
 — виключення можливості подвійного оподаткування прибутку компаній, які
здійснюють діяльність у двох або більше країнах ЄС;
 — зведення до мінімуму можливості ухилення від сплати податків;
 — існування гарантії надходження відповідних доходів у бюджети країн-учасниць.

Для створення ЄС власне вимагалось усунути всі перешкоди, у тому числі податкові,
для вільного руху товарів, послуг, капіталів та робочої сили. Вже у період створення
ЄС пропонувалися різні механізми здійснення податкової уніфікації та гармонізації.
Були полярні думки: від координації податкової політики шляхом взаємних
консультацій і неофіційних домовленостей між країнами-членами щодо ставок
окремих податків до переходу до єдиної податкової системи і передачі повноважень з
визначення бази і ставок основних податків наднаціональним органам
Співтовариства. Проте враховуючи, що податкова політика кожної країни традиційно
проводиться з урахуванням національних інтересів, у ЄС відмовилися від створення
єдиної уніфікованої податкової системи. Замість цього було вирішено привести
законодавства країн — членів співтовариства у відповідність, а також підпорядкувати
національні податкові системи спільним завданням європейської інтеграції.

Таким чином, податкова політика Європейського Союзу може розглядатися як система заходів, які
проводяться інститутами та органами ЄС, а також його державами-членами з метою:

- гармонізації податкового законодавства держав – членів ЄС;

- усунення податкових бар'єрів та податкової дискримінації на внутрішньому ринку ЄС;

- забезпечення реалізації основних свобод, передбачених Договором про ЄС (свободи переміщення

товарів, осіб, послуг, капіталів);

- неприпустимості недобросовісної податкової конкуренції юрисдикцій держав – членів ЄС;

- розробки нових принципів та механізмів усунення подвійного оподаткування;

- узгоджених дій у боротьбі з податковими правопорушеннями

2. Нормативно-правова база (Статті установчих договорів + 4-5 основних Директив / Регламентів

/ Рішень) (2 слайди).
 Основними джерелами податкового права ЄС є установчі документи, загальні принципи
права, нормативно-правові акти вторинного права (регламенти, директиви, рішення,
висновки і рекомендації), рішення суду ЄС і міжнародні договори.

Установчі документи. Основна особливість регулювання податків полягає у тому, що в його

основу покладено фундаментальний принцип гармонізації податкового законодавства
держав-членів, що реалізується в процесі створення і застосування різних правових форм, в
які втілюються норми інтеграційного права, створювані інститутами ЄС.

Правовими підставами процесу гармонізації в ЄС є положення установчих документів ЄС

(зокрема, положення Договору про заснування Європейського Співтовариства 1957 р.), що
закріплюють генеральний напрямок його податкової політики. Головна мета цих документів -
створення спільного ринку з рівними умовами конкуренції в державах-членах; заборона
дискримінації товарів з інших держав-членів при встановленні (прямо чи опосередковано)
внутрішніх податків будь-якого виду. Тут же містяться положення про гармонізацію
податкового законодавства, що забезпечують функціонування внутрішнього ринку.
Забороняється встановлення мит або зборів, що мають аналогічний ефект, при здійсненні
торгівлі між державами-членами.

Серед установчих договорів основоположним для політики інтеграції в сфері податкових

відносин є Маастрихтський договір, який містить ряд статей, що закріплюють: 1) правові
принципи, застосовні до регулювання податкових відносин; 2) правові положення, на основі
яких приймаються регламенти, директиви і рішення з податкових питань.

Загальні принципи права. Загальні принципи права є також джерелом податкового права ЄС,
так як визначають загальний підхід до регулювання податкових відносин. Існують наступні
принципи: принцип демократизму, принцип правового плюралізму і принцип пріоритету прав і
свобод людини.

Нормативні акти вторинного права (регламенти, директиви, рішення і т. і.).

Правова форма регламенту обирається длязакріплення найбільш важливих рішень ін-

ститутів ЄС із питань, що не врегульовані чинедостатньо врегульовані податковим зако-
нодавством країни-членів:

1) Регламент Ради Європи № 260/68 від29.02.1968 р. про прибутковий податок з фі-

зичних осіб, які працюють в апараті ЄС;

2) Регламент Ради Європи № 1111/77 від17.05.1977 р. про введення податку на ізо-

глюкозу;

3) Регламент Ради Європи № 1079/77 від17.05.1977 р. про введення «податку

загальноївідповідальності» (co-responsibility levy) намолоко та молочні продукти;

4) Регламент Ради Європи № 2137/85 від25.07.1985 р. про європейське об’єднання

іззагальною економічною метою, відповідно доякого ці об’єднання звільняються від
сплатикорпоративного податку; передбачає інші по-даткові пільги

Директиви.
Своєю чергою, форма директив найбільш застосовна у сфері непрямого оподаткування.
Вона обов’язкова для кожної держави-члена, якій вона адресована, щодо очікуваного
результату, але зберігає за національною владою свободу вибору форм і методів дій.
Серед таких директив можна виділити ті, що гармонізують непрямі податки. Насамперед,
податок на додану вартість (ПДВ) :
Перша і Шоста директиви про ПДВ

Директива № 92/2 про загальний режим, зберігання, рух і контроль за товарами,

оподатковуваними акцизом;

У сфері прямих податків на підприємства діють: Директива Ради 2009/133/EC від 19

жовтня 2009 р. щодо загальної системи оподаткування, яка застосовується (до злиттів,
поділу, передачі активів та обміну акціями стосовно компаній різних держав-членів
Директива Ради 2011/96/EU від 30 листопада 2011 р. про загальну систему
оподаткування, яка застосовується до материнських і дочірніх компаній різних держав-
членів
Рішення є актом, обов’язковим у всіх своїх частинах для тих, кому воно адресоване. Як правило, у
вигляді рішень оформляються вузькоспеціальні питання. Одним із них стало Рішення Ради №
70/243 від 21 квітня 1970 р. про заміну фінансових внесків держав-членів власними доходами
Співтовариств. Це рішення заснувало систему «власних ресурсів», заклавши основу фінансової
самостійності ЄС

Рішення Суду ЄС мають вагомий вплив на застосування інтеграційного податкового права ЄС у

національних правових системах. Відповідно до установчих договорів та актів вторинного права
Суд має виняткову компетенцію в тлумаченні їх положень, а також норм податкового права,
створюваних інститутами ЄС.

Суд ЄС у своїх рішеннях роз’яснює значення термінів, що містяться в актах інститутів

Крім того, Суд ЄС у своїх рішеннях, на основі відповідних положень договорів, сформулював
заборони у формі принципів, які застосовуються до податкових відносин, що виникають в рамках
ЄС у зв’язку з будь-якою діяльністю, результати якої є предметом оподаткування. Першим з них
стала заборона дискримінації за ознакою громадянства

3. Принципи реалізації політики (1-2 слайди).

Принципи європейського податкового права мають певну специфіку, що дозволяє зберігати

баланс інтересів держав-членів і Союзу в цілому. Застосування загальних принципів податкового
права розширює область дії для кожної держави-члена ЄС при збереженні достатньої
незалежності в області політики оподаткування, і при цьому спеціальні принципи — заборони —
встановлюють найбільш загальні обмеження для недопущення дискримінації та обмеження прав і
свобод фізичних та юридичних осіб, їх об’єднань.

Принцип пропорційності, який щодо податкових відносин означає, що держави-члени

поступаються ЄС своїм податковим суверенітетом лише в тій мірі, в якій це необхідно для
досягнення цілей інтеграції, що визначаються в Договорі.
 Принцип субсидіарності, застосування якого в податковій сфері надає гнучкості співвідношенню
повноважень ЄС та держав-членів і дозволяє заповнювати прогалини податкового права в тих
випадках, коли виняткова компетенція недостатня, а спільні інтереси держав-членів вимагають
ухвалення необхідного рішення

Так, принцип демократизму на рівні інтеграційного податкового права означає, що рішення з

податкових питань приймаються в тій юридичній формі і відповідно до тієї правової процедури,
які забезпечують оптимальне співвідношення економічних інтересів ЄС і держав-членів.

Принцип гармонізації реалізується за допомогою застосування двох специфічних методів:

позитивної і негативної інтеграції. Сутнісна особливість позитивної інтеграції полягає в прийнятті
інститутами ЄС нормативних правових актів, спрямованих на гармонізацію національного
податкового законодавства. Негативна інтеграція означає встановлення заборон на певні види
дій, що суперечать політиці ЄС, і здійснюється за допомогою заборонних норм у договорах і актах
інститутів ЄС та заборонних рішеннях Суду ЄС, тому спеціальні принципи європейського
податкового права виступають у формі прямих заборон.

Принцип верховенства права ЄС, який щодо податкових відносин означає не тільки загальне
правило пріоритету норм права ЄС над законодавством держав-членів і відповідну ієрархію
джерел європейського податкового права, але і те, що в разі колізії будуть застосовуватися норми
ЄС

Сутність принципу пріоритету прав і свобод людини в тому, що стягування податку є відчуженням
частини власності громадян, тому ця дія влади має здійснюватися на законних підставах.

Ключові механізми (схеми та алгоритми реалізації політики) та інструменти (структурні

фонди; програми; заходи; ініціативи; штрафи тощо) реалізації політики (2 слайди).

Наднаціональні органи ЄС розв'язують тільки ті проблеми в оподаткуванні його членів, з

якими вони самі не можуть впоратися. Єврокомісія має гарантувати сумісність податкової
політики ЄС з пріоритетами його функціонування та розвитку: забезпечення зростання
ВВП, підвищення рівня зайнятості, досягнення поставлених цілей щодо охорони
навколишнього середовища та енергетики.

Інша сфера діяльності Єврокомісії щодо оподаткування -- стимулювання наукових

досліджень та інновацій. Так, у Повідомленні Єврокомісії Повідомлення Єврокомісії від
22.11.2006 р. запропоновано податкові пільги для суб'єктів ринку, діяльність яких
пов'язана з інноваціями, і надано рекомендації з їх використання. Це зроблено,
насамперед, з метою усунення податкових перешкод інноваційно-інвестиційної діяльності
ТНК, які функціонують на території кількох країн ЄС; імплементація цих положень сприяє
конвергенції підходів до пільгового оподаткування.

Єврокомісія здійснила кроки для забезпечення прозорості та обміну податковою

інформацією, запобігання недобросовісній податковій конкуренції, що висвітлено в
Повідомленні Повідомлення Єврокомісії від 28.04.2009 р. Зокрема, йдеться про
особливості укладення угод з “третіми країнами” для запобігання ерозії податкової бази.

Важливий акцент у координації податкових політик країн ЄС зроблено на боротьбі з

податковими правопорушеннями, посиленні контролю за відносинами материнських і
дочірніх компаній, введенні податку на фінансові трансакції..
Єврокомісія активно використовує “необов'язкові” інструменти координації національних
податкових політик (рекомендації) і регулярно публікує статистичні й аналітичні
матеріали про оподаткування країн ЄС Це сприяє “зближенню” податкових механізмів на
його території.

Єврокомісія надає рекомендації з податкової політики країн ЄС. Це загальні рекомендації

щодо прогресивних змін в оподаткуванні та пропозиції з коригування податкових
механізмів окремих країн ЄС. Так, у 2014 р. країнам ЄС рекомендувалося: розширювати
податкову базу за рахунок скасування неефективних податкових пільг; спрощувати
справляння ПДВ і підвищувати його ефективність; зменшувати податкове навантаження
на працю та збільшувати його на споживання, майно і забруднення навколишнього
середовища; вживати заходів щодо запобігання ухиленню від сплати податків і вдаватися
до скоординованих дій для боротьби з агресивним податковим плануванням і
податковими гаванями *.

Отже, податкова політика ЄС передбачає як формування спільної законодавчої бази

щодо “зближення” податкових механізмів учасників інтеграції, запровадження інших
погоджених заходів, насамперед, для боротьби з ухиленням від сплати податків і
запобігання ерозії податкової бази, так і заохочення до схожих змін у національних
інструментах оподаткування для розв'язання подібних проблем, досягнення
перспективних цілей і виконання поточних завдань функціонування ЄС.

Рішення Суду ЄС. У процесі функціонування ЄС склалася правова система, особливе місце в
якій займає практика судових інстанцій (Суд ЄС та Загальний суд, які до ратифікації
Лісабонського договору називалися Суд Європейських співтовариств і Суд першої інстанції).

Суд ЄС має компетенцію щодо  розгляду різної категорії справ, включаючи спори про податки
і збори. Фактично Суд ЄС є вищою міждержавної судовою інстанцією з розгляду
транскордонних податкових спорів в рамках Європейського Союзу. Крім того, Суд ЄС
покликаний забезпечувати єдине тлумачення норм європейського права, у тому числі норм,
що регулюють податкові відносини, всіма державами - членами ЄС. Поряд з останніми
правом звернення до Суду ЄС наділені інститути ЄС, а також юридичні та фізичні особи.

В цілому ж можна констатувати, що діяльність Суду ЄС у значній мірі орієнтована на

вирішення питань, пов'язаних з оподаткуванням інститутів і службовців ЄС. Разом з тим не
можна не брати до уваги розгляд ним інших категорій справ, що мають відношення до
оподаткування. Зокрема, ряд рішень Суду ЄС безпосередньо стосується різних аспектів
непрямого оподаткування і, перш за все, порядку сплати акцизів і податку на додану вартість.
Окремі рішення стосуються і прямих податків. Тлумачення Судом ЄС відповідних
міжнародних правових актів має важливе значення для формування єдиного податково-
правового регулювання в рамках ЄС.

Рішення Суду є обов'язковими, а в частині тлумачення норм європейського права мають

значення прецедентів, яким повинні слідувати у своїй практиці судові органи держав-членів
ЄС. Податкові справи, розглянуті Судом, можна розділити на дві категорії:

1) дають роз'яснення норм інтеграційного права, але не містять заборонних положень;

2) дають роз'яснення норм інтеграційного права і містять заборонні положення.

Значну частину податкового права ЄС займає практика Суду ЄС з питань заборони

дискримінації оподаткування резидентів і нерезидентів держав-членів ЄС, порушень і
обмежень свободи установ, свободи пересування капіталу, порушень і невідповідності
законодавства про ПДВ, а також – окремі  питання заборони надання державної допомоги.

Характер розподілу компетенцій між наднаціональними інституціями та національними

органами влади (2 слайди).
Податкова політика ЄС складається із системи заходів, що проводяться не лише інститутами та
органами ЄС, а й державами-членами з метою гармонізації та координації податкового
законодавства держав-членів для усунення податкових бар'єрів на внутрішньому ринку,
забезпечення реалізації основних свобод, закріплених установчим актом ЄС, недопущення
недобросовісної та згубної податкової конкуренції, дискримінації на внутрішньому ринку,
створення норм про уникнення подвійного оподаткування. Однак в установчому акті ЄС податкова
політика не визначається як окремий вид політики ЄС (ст.3 Договору про функціонування ЄС) [3].

Інститути ЄС здійснюють свою діяльність з податкових питань лише в тому випадку, якщо держава-
член ЄС не може ефективно вирішити проблеми, що виникли. По суті, проблеми виникають через
відсутність належного рівня координації між податковими політиками держав-членів ЄС. У
Договорі про функціонування ЄС міститься таке положення: «В окремих сферах та згідно з
умовами, передбаченими Договорами, Союз має в своєму розпорядженні компетенцію
здійснювати діяльність, спрямовану на підтримку, координацію або доповнення діяльності
держав-членів, не замінюючи при цьому їх компетенцію в цих сферах» (ст. 5(2) Договору про
функціонування ЄС).

6. Механізми фінансування політики (2 слайди).

7. Моніторинг ефективності політики (характеристика тенденцій основних релевантних показників по

країнах, регіонах та галузях за останні 5 років (аналіз, починаючи не раніше 2016 року). - 3 слайди

8. Приклади вдалого/не вдалого впровадження політики в країні Європи та в Україні (з посиланням на

директиви/регламенти в Угоді про Асоціацію між Україною та ЄС - див. Додатки до Угоди). Скласти
порівняльну таблицю (ситуація в ЄС, стан справ в Україні). - 2 слайди

Висновок
Незважаючи на той факт, що податкова політика не виділена в Договорі про функціонування
ЄС як окремий напрямок, в даний час вона є однією з найважливіших складових як
внутрішньої, так і зовнішньої політики ЄС. «Якщо податкова політика держави - це система
заходів, що проводяться державою в області податків і оподаткування з метою встановлення
всіх елементів податку та оподаткування для забезпечення дохідної частини державного
бюджету і захисту податкового суверенітету, то податкова політика ЄС - це система заходів,
що проводяться не тільки інститутами та органами ЄС, але і його державами-членами з
метою гармонізації податкового законодавства держав-членів для усунення податкових
бар'єрів на внутрішньому ринку ЄС, забезпечення реалізації основних свобод, передбачених
Договором про Європейське Співтовариство (свобод руху товарів, осіб, послуг і капіталів),
недопущення недобросовісної і згубної податкової конкуренції юрисдикцій держав-членів,
недопущення податкової дискримінації на внутрішньому ринку, вироблення нових принципів і
механізмів уникнення подвійного оподаткування, а також забезпечення боротьби з
податковими правопорушеннями».

9. Використані джерела