Податки

Податком є обов’язковий, безумовний платіж до відповідного

бюджету, що справляється з платників податку відповідно до Податкового
кодексу.
Збором (платою, внеском) є обов’язковий платіж до відповідного
бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними
спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб
державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими
уповноваженими органами та особами юридично значимих дій.
Під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи:
1) платники податку.

Платниками податків (суб’єкт оподаткування) визнаються фізичні особи

(резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти
України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають)
об’єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об’єктом
оподаткування згідно з Кодексом або податковими законами, і на яких
покладено обов’язок із сплати податків та зборів згідно з Кодексом.
Кожний з платників податків може бути платником податку за одним або
кількома податками та зборами.
Податковим агентом визнається особа, на яку Кодексом покладається
обов’язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються
(виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до
відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків.
2. об’єкт оподаткування.
Об’єкт оподаткування - майно, товари, дохід (прибуток) або його
частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання
товарів (робіт, послуг) та інші об’єкти, визначені податковим законодавством, з
наявністю яких податкове законодавство пов’язує виникнення у платника
податкового обов’язку.
3. база оподаткування.

База оподаткування ‒ це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз

об’єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який
використовується для визначення розміру податкового зобов’язання.
 Одиницею виміру бази оподаткування визнається конкретна вартісна,
фізична або інша характеристика бази оподаткування або її частини, щодо якої
застосовується ставка податку.
4. ставка податку.
Ставкою податку визнається розмір податкових нарахувань на (від)
одиницю (одиниці) виміру бази оподаткування.
Базовою (основною) ставкою податку визначається ставка, що визначена
такою для окремого податку відповідним розділом Кодексу.
Граничною ставкою податку визнається максимальний або мінімальний
розмір ставки за певним податком, встановлений цим Кодексом.
Абсолютною (специфічною) є ставка податку, згідно з якою розмір
податкових нарахувань встановлюється як фіксована величина стосовно кожної
одиниці виміру бази оподаткування.
Відносною (адвалорною) визнається ставка податку, згідно з якою розмір
податкових нарахувань встановлюється у відсотковому або кратному
відношенні до одиниці вартісного виміру бази оподаткування.
5. порядок обчислення податку;
Сума податку до сплати = база оподаткування × ставка податку
6. податковий період;
Податковим періодом визнається встановлений Кодексом період часу, з
урахуванням якого відбувається обчислення та сплата окремих видів податків
та зборів.
Податковим періодом може бути:
• календарний рік;
• календарне півріччя;
• календарні три квартали;
• календарний квартал;
• календарний місяць;
• календарний день.
7. строк та порядок сплати податку;
Строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з
моменту виникнення податкового обов’язку платника податку із сплати
конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого
такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному
податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у
визначений строк, вважається не сплаченим своєчасно.
Платник податків зобов’язаний самостійно сплатити суму податкового
зобов’язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10
календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного
строку, передбаченого Кодексом для подання податкової декларації.
Сплата податків та зборів здійснюється в грошовій готівковій або
безготівковій формі у національній валюті України.
8. строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату
податку.
Податкова декларація, розрахунок, звіт (далі ‒ податкова декларація) ‒
документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим
підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючим органам у
строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або
сплата грошового зобов’язання, у тому числі податкового зобов’язання або
відображаються обсяги операції (операцій), доходів (прибутків), щодо яких
податковим та митним законодавством передбачено звільнення платника
податку від обов’язку нарахування і сплати податку і збору, чи документ, що
свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників
податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.
Податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше
не передбачено Кодексом, в один із таких способів:
1. особисто платником податків або уповноваженою на це особою;
2. надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом
вкладення;
3. засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням
вимог законів України "Про електронні документи та електронний
документообіг" та "Про електронні довірчі послуги".
Податкові декларації подаються за базовий звітний (податковий) період, що
дорівнює:
1. календарному місяцю (у тому числі в разі сплати місячних авансових
внесків) ‒ протягом 20 календарних днів, що настають за останнім
календарним днем звітного (податкового) місяця;
2. календарному кварталу або календарному півріччю (у тому числі в разі
сплати квартальних або піврічних авансових внесків) ‒ протягом 40
календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного
(податкового) кварталу (півріччя);
3. календарному року ‒ протягом 60 календарних днів, що настають за
останнім календарним днем звітного (податкового) року.
9. податкові пільги (факультативний, необов’язковий елемент).
 Податкова пільга ‒ передбачене податковим та митним законодавством
звільнення платника податків від обов’язку щодо нарахування та сплати
податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності
підстав.
Податкова пільга надається шляхом:
1. податкового вирахування (знижки), що зменшує базу оподаткування до
нарахування податку та збору;
2. зменшення податкового зобов’язання після нарахування податку та
збору;
3. встановлення зниженої ставки податку та збору;
4. звільнення від сплати податку та збору.

Функції податків:

• Фіскальна

• Контрольна

• Регулююча

Класифікація податків

1. За економічним змістом об’єкта оподаткування:

• податки на доходи;
• податки на споживання;
• податки на майно;
• податки на різні дії;
• інші податки.
2. За рівнем встановлення:
• загальнодержавні;
• місцеві.
3. За формою оподаткування:
• прямі;
• непрямі.
4. За платниками податків:
• податки з юридичних осіб;
• податки з фізичних осіб;
• податки змішаного складу.
5. За співвідношенням між ставкою оподаткування і об’єктом
оподаткування:
• прогресивні податки (ставки);
• регресивні податки (ставки);
• пропорційні податки (ставки).

Податкове законодавство України грунтується на таких принципах:

• загальність оподаткування – кожна особа зобов’язана сплачувати
встановлені податки та збори, платником яких вона є згідно з
подоженнями податкового законодавства;
• рівність усіх платників перед законом, недопущення будь-яких
проявів дискримінації – забезпечення однакового підходу до усіх
платників податків незалежно від соціальної, расової, національної,
релігійної приналежності тощо;
• невідворотність настання встановленої законом
 відповідальності у разі порушення податкового законодавства;
• презумпція правомірності рішень платника податку у разі, якщо
норма закону або іншого нормативно-правового акту, виданого на
основі закону, або якщо норми різних законів або різних
нормативно-правовх актів допускають неоднозначне трактування
прав і обов’язків платників податків або контролюючих органів,
внаслідок чого є можливість прийняти рішення як платника
податків, так і контролюючого органу.
• фіскальна достатність – встановлення податків та зборів з
врахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат
бюджету з його надходженнями;
• соціальна справедливість – встановлення податків та зборів
відповідно до платоспроможності платників податків;
• економічність оподаткування – встановлення податків та зборів,
обсяг надходжень від сплати яких до бюджету значно перевищує
витрати на їх адміністрування;
• нейтральність оподаткування – встановлення податків та зборів у
спосіб, який не впливає на збільшення або зменшення
конкурентоздатності платника податків;
• стабільність – зміни до будь-яких елементів податків та зборів не
можуть вноситися пізніше як за шість місяців до початку нового
бюджетного періоду, в якому діятимуть нові правила та ставки.
Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть
змінюватися протягом бюджетного року;
• рівномірність та зручність сплати – встановлення строків сплати
податків та зборів, виходячи з необхідності забезпечення
своєчасного надходження коштів до бюджетів для здійснення
витрат бюджету та зручності їх сплати платниками;
• єдиний підхід до встановлення податків і зборів – визначення на
законодавчому рівні усіх обов’язкових елементів податку

Місцеві податки:
• єдиний податок
• транспортний податок (якщо машина не старше 5 років, якщо вартість не
перевищує 1 млн.грн. То сплачується раз на рік 25 тис.грн.)
• податок на нерухоме майно
Непрямі податки (3):
 • ПДВ
• Акцизний податок
• мито
Внутрішня структура фінансової системи відображає об’єктивну
сукупність фінансових відносин. Вона складається із сфер і ланок. Сфера
характеризує узагальнену за певною ознакою сукупність фінансових відносин,
а ланка – їх відособлену частину
Назвіть основні сфери фінансової системи:

• державні фінанси

• фінанси суб’єктів господарювання

• фінанси домогосподарств

• фінансовий ринок

Ланки державних фінансів (бюджетна система):

 державний і місцеві бюджети;

 державний і комунальний кредит;

 державні цільові фонди;

 фінанси державних підприємств

Ланки фінансів суб’єктів господарювання:

• фінанси комерційних підприємств і організацій усіх форм власності;

• фінанси некомерційних установ і організацій

У соціально орієнтованій ринковій економіці, шляхом розвитку якої йде

Україна, однією із важливих сфер фінансової системи держави є фінанси
домогосподарств, що відображають рівень життя та фінансового забезпечення
населення. Стан розвитку та організації фінансів домогосподарств вказує на
ефективність функціонування фінансової системи в цілому.

Сфера фінансового ринку включає такі ланки:

 кредитний ринок;
 валютний ринок;

 РЦП (ринок цінних паперів) (фондовий ринок);

 ринок фінансових послуг;

 ринок золота та інших коштовних металів.

Міжнародні фінанси включають такі ланки:

• фінанси міжнародних організацій;

• фінанси міжнародних фінансових інституцій;

• фінанси ТНК (транснаціональних компаній);

• фінанси інших суб’єктів зовнішньо-економічної діяльності;

• міжнародний фінансових ринок.

Організаційна структура фінансової системи – це сукупність фінансових

органів і інституцій, яка характеризує систему управління фінансами. В основі
виділення органів управління фінансовою системою лежить її внутрішня
структура. Загальне керівництво фінансовою діяльністю в будь-якій країні
здійснюють органи державної влади і управління.

Організаційна структура фінансової системи України

Органи управління
- Міністерство фінансів України;
- Державна податкова служба України;
- Державна фінансова інспекція
України;
- Державна митна служба України;
- Державна казначейська служба
України;
- Рахункова палата ВР України
- Аудиторська палата;
- Національна комісія з цінних паперів
і фондового ринку;
- Пенсійний фонд України;
- Фонди державного соціального
страхування;
- Державна служба фінансового
Фінансові інституції
Національний банк України;
- банки;
- страхові компанії;
- небанківські кредитні установи
(ломбарди, кредитні спілки);
- Міжбанківська валютна біржа;
- фондові біржі;
- фінансові посередники на ринку
цінних паперів
моніторингу України;
- Національна комісія по регулюванню
ринків фінансових послуг України;
- інші.

Бюджетний устрій – організація і принципи побудови бюджетної

системи, її структура, розподіл доходів і видатків між окремими ланками,
правові основи функціонування бюджетів, встановлення характеру
взаємовідносин між окремими ланками бюджетної системи

Бюджетний устрій базується на економічних відносинах і

юридичних нормах, що визначають компетенцію центральних і місцевих
органів влади по здійсненню бюджетного процесу, по взаємовідносинах між
різними видами бюджетів тощо

Бюджетний період з 1 січня по 31 грудня

Чи може змінюватися бюджетний період для державного бюджету і в

якому разі він змінюється?

• Може змінюватися, коли введено воєнний стан,

• або коли оголошено надзвичайний стан.

Сутність категорії «бюджет» можна розглядати з чотирьої позицій, а саме:

● за економічним змістом – система фінансових відносин між державою

та юридичними і фізичними особами з приводу формування й використання
централізованого. фінансового фонду, призначеного для забезпечення
виконання функцій і завдань загальнодержавного масштабу;
● за матеріальним змістом – централізований фінансовий фонд держави,
який за кількісними параметрами відповідає сумі фактично мобілізованих та
проведених державним казначейством джерел доходів бюджету та джерел
фінансування бюджету;
● як юридичний документ – це фінансовий план держави
(адміністративно-територіальної одиниці), який затверджується нормативно-
правовим актом (законом або рішенням місцевої ради), виданим в
установленому порядку, та містить положення щодо забезпечення його
виконання протягом бюджетного періоду;
● за формою прояву – основний фінансовий план держави, в якому
відображаються надходження й видатки державного апарату, регіональних та
місцевих органів влади.

В якій якості може виступати державний бюджет:

• в якості економічної категорії — сукупність відносин яка складається у

держави з юридичними і фізичними особами

• в якості основного фінансового плану держави — може бути

дефіцитним, профіцитним і збалансованим

• в якості головного централізованого фонду грошових коштів держави

Структура вітчизняної бюджетної системи

Скільки рівнів має вітчизняна бюджетна система ? 2 (дворівнева бюджетна

система)

• державний бюджет

• місцеві бюджети (бюджет Автономної Республіки Крим , обласні

бюджети, районні бюджети, бюджети місцевого самоврядування
(бюджети сільських, селищних, міських територіальних громад, а
також бюджети районів у містах ))

Бюджетний процес

Стадії складання бюджетного процесу(4 основних стадії):

• складання проекту бюджету

• здійснення розгляду проекту бюджету і прийняття закону про державний

бюджет

• виконання бюджету

• звітність про виконання бюджету

Складові фінансової політики:

 • бюджетна політика

• податкова

• грошова-кредитна

Принципи фінансової політики:

• постійне сприяння розвитку виробництва, підтримка підприємницької

активності і підвищення рівня зайнятості населення.

• мобілізація і використання фінансових ресурсів для забезпечення

соціальних гарантій.

• вплив за допомогою фінансової політики на раціональне використання

природних ресурсів, заборону технологій, які загрожують здоров’ю
громадян.

Головні принципи і напрями фінансової політики на практиці

відбиваються у:

• фінансовому законодавстві;

• системі форм і методів мобілізації фінансових ресурсів;

• перерозподілі фінансових ресурсів між окремими верствами населення,

галузями, регіонами;

• структурі доходів і видатків бюджетів.

Принципи бюджетної системи:

1. принцип єдності бюджетної системи України - єдність бюджетної

системи України забезпечується єдиною правовою базою, єдиною
грошовою системою, єдиним регулюванням бюджетних відносин,
єдиною бюджетною класифікацією, єдністю порядку виконання бюджетів
і ведення бухгалтерського обліку і звітності;

2. принцип цільового використання бюджетних коштів - бюджетні

кошти використовуються тільки на цілі, визначені бюджетними
призначеннями та бюджетними асигнуваннями;

3. принцип збалансованості -повноваження на здійснення витрат бюджету

 мають відповідати об’єму надходжень до бюджету на відповідний
бюджетний період;

4. принцип самостійності -– Державний бюджет України і місцеві

бюджети є самостійними. Самостійність бюджетів забезпечується
закріпленням за ними відповідних джерел доходів бюджету, правом
відповідних органів державної влади, органів влади АРК та органів
місцевого самоврядування визначати напрями використання бюджетних
коштів відповідно до законодавства України, правом Верховної Ради АРК
та відповідних місцевих рад самостійно і незалежно одне від одного
розглядати та затверджувати відповідні місцеві бюджети;

5. принцип повноти - до складу бюджетів підлягають включенню всі

надходження до бюджетів та витрати бюджетів, що здійснюються
відповідно до нормативно-правових актів органів державної влади,
органів влади АРК, органів місцевого самоврядування

6. принцип обгрунтованості - бюджет формується на реалістичних макро-

показниках економічного і соціального розвитку держави та розрахунках
надходжень бюджету і витрат бюджету, що здійснюються відповідно до
затверджених методик та правил;

7. принцип ефективності та результативності - при складанні та

виконанні бюджетів усі учасники бюджетного процесу мають прагнути
досягнення цілей, запланованих на основі національної системи
цінностей і завдань інноваційного розвитку економіки, через
забезпечення якісного надання гарантованих послуг при залученні
мінімального обсягу бюджетних коштів та досягнення максимального
результату при використанні визначеного бюджетом обсягу коштів;

8. принцип субсидіарності - розподіл видів видатків між державним

бюджетом та місцевими бюджетами, а також між місцевими бюджетами
грунтується на необхідності максимально можливого наближення
надання гарантованих послуг до їх безпосереднього споживача

9. принцип справедливості і неупередженості - – бюджетна система

України будується на засадах справедливого і неупередженого розподілу
суспільного багатства між громадянами і територіальними громадами;

10. принцип публічності та прозорості - інформування громадськості з

питань складання, розгляду, затвердження, виконання державного
 бюджету та місцевих бюджетів, а також контролю за виконанням
державного бюджету та місцевих бюджетів.

Бюджетний дефіцит — це перевищення видатків бюджету над його доходами.

Як побороти бюджетний дефіцит?

Необхідно щоб зростали податки, скорочувалися витрати на оборону та інші

сфери.

Фінансове планування – діяльність зі складання планів формування,

розподілу і використання фінансових ресурсів на рівні окремих суб’єктів
господарювання, їх об’єднань, галузевих структур, територіально-
адміністративних одиниць та країни в цілому, спрямована на досягнення
поставлених цілей і вирішення певних завдань.

Фінансове планування включає:

• фінансове прогнозування (перспективне планування) – на період більший

одного року;

• поточне фінансове планування (плани складають на 1 рік);

• оперативне фінансове планування (на квартал, місяць).

Методи фінансового планування:

1. нормативний метод

2. балансовий методам

3. метод коефіцієнтів

4. метод математичного моделювання

5. розрахунково-аналітичний метод

Фінансове планування грунтується на таких принципах:

1) принцип наукової обгрунтованості, згідно з яким розрахунок планових

показників має базуватися на основі відповідних методик з урахуванням
передового досвіду, використанням засобів обчислюваної техніки, економіко-
математичних методів, які передбачають багатоваріантність розрахунків і вибір
кращих, найоптимальніших рішень з урахуванням довгострокової вигоди;

2) принцип стабільності, що означає незмінність показників фінансових

планів;

3) принцип безперервності, який передбачає взаємозв’язок перспективних,

поточних та оперативних фінансових планів;

4) принцип комплексності, який полягає у єдності фінансової політики,

єдиній методології фінансових розрахунків;

5) принцип оптимальності, який потребує найбільш раціонального

використання усіх фінансових ресурсів.

Державні позики

державний кредит – сукупність економічних відносин між державою в особі

органів влади і управління, з одного боку, і резидентами та нерезидентами , з
другого, при яких держава традиційно виступає у ролі позичальника (рідше
кредитора і гаранта).

Ознаки класифікації та види державних позик

Ознака класифікації
За правовим оформленням
За місцем розміщення
Залежно від статусу позичальника
(емітента)
Залежно від термінів погашення
За видами дохідності
за характером обігу цінних паперів
За формою випуску
За способом погашення
За видами забезпеченості
Вид позики
На підставі угод (безоблігаційні);
забезпечені випуском цінних паперів
Внутрішні; зовнішні
державні; місцеві
Короткострокові (поточні, як правило,
до 1року); середньострокові (від 1 до 5
років); довгострокові позики (понад 5
років)
Відсоткові позики; безвідсоткові
(дисконтні) позики; виграшні позики
Ринкові; неринкові
Готівкові; безготівкові
Ординарні; серійні; з достроковим
погашенням
Заставні; беззаставні
Якими цінними паперами мушуть оформлюватися державні позики:

• облігаціями

• казначейськими зобов’язаннями (векселями)

Форми проведення фінансового контролю в залежності від часу

проведення:

• привентивний (попередній)

• поточний

• наступний (ретроспективний) , як форма проведення контролю

Форма проведення контролю по суб’єктах проведення:

залежно від характеру взаємовідносин суб’єкта і об’єкта контролю на

внутрішній і зовнішні
Фінансовий механізм - це сукупність форм і методів, інструментів і важелів
формування і використання фондів фінансових ресурсів з метою забезпечення
різноманітних потреб держави, господарюючих суб’єктів і населення .

До складу фінансового механізму входять такі основні елементи:

• фінансові методи;

• фінансові важелі;

• фінансові інструменти;
 • інформаційне та організаційне забезпечення;

• нормативно-правове забезпечення .

Ознаки суб’єктів господарювання:

• майнова незалежність кожне підприємство має своє майно

рухоме/нерухоме, відповідає по своїм зобов’язанням

• кожне підприємство має певну організаційно-правову форму та

юридичний статус

• господарська компетенція

• має певну мету (мета) здійснення підприємницької діяльності

Яка основна мета суб’єкта господорювання будь-якої форми? - отримання

прибутку

Якими ресурсами володіє суб’єкт господарювання?:

• власні

• залучені

• запозичені (позикові / кредитні)

Основними принципами фінансового менеджменту є наступні:

 тісний взаємозв’язок фінансового менеджменту із загальною системою

управління підприємством (виробничим менеджментом, менеджментом
персоналу, інноваційним менеджментом);

 комплексний характер формування управлінських рішень з метою

результативності фінансової діяльності підприємства;

 плановість і системність у розробці управлінських рішень;

 розроблення управлінських рішень на основі розгляду різних варіантів

їх прийняття;

 орієнтація на стратегічні цілі розвитку підприємства

Функції фінансового менеджменту умовно класифікуються на два види:

1) функції фінансового менеджменту як керуючої системи управління;

2) функції фінансового менеджменту як керованої системи управління

Загальнодержавні податки:

• ПДВ
 • ПДФО

• Податок на прибуток

• Акцизний податок

Хто може бути суб’єктом міжнародних фінансів (основні ключові суб’єкти

міжнародних фінансів):

• транснаціональні компанії

• транснаціональні банки

• держава

• міжнародні фінансові організації і інститути

Бюджетна класифікація

Бюджетна класифікація ‒ це групування бюджетних показників за

однорідними ознаками для створення єдиної інформаційної системи їх
зведення, забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням
платежів за видами доходів, загальнодержавної і міжнародної порівняності
бюджетних даних.

Бюджетна класифікація за Бюджетним кодексом України ‒ єдине

систематизоване згрупування доходів, видатків, кредитування, фінансування
бюджету, боргу відповідно до законодавства України та міжнародних
стандартів;
Бюджетна класифікація єдина для всіх бюджетів, її використовують у
бюджетному плануванні в процесі складання проектів бюджетів, розробці
індивідуальних і зведених кошторисів бюджетних установ.
Бюджетна класифікація має організаційне значення:
• взаємозв’язок плану економічного і соціального розвитку країни і
фінансових планів міністерств та відомств;
• єдиний порядок складання бюджетів різних рівнів, зведення та
порівняння їх показників;
• приведення кожного бюджету до обстежуваного;
• полегшення розгляду бюджетів та їх економічного аналізу;
• спрощення контролю за виконанням бюджету, повнотою акумуляції
коштів та їх цільовим використання;
 • забезпечення можливості синтетичного й аналітичного обліку доходів і
видатків у бюджетних установах та організаціях.
Бюджетна класифікація має такі складові частини:
1. класифікація доходів бюджету;
2. класифікація видатків та кредитування бюджету;
3. класифікація фінансування бюджету;
4. класифікація боргу.
Доходи бюджету класифікуються за такими розділами:
1. податкові надходження ‒ встановлені законами України про
оподаткування загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і
збори;
2. неподаткові надходження;
3. доходи від операцій з капіталом;
4. трансферти ‒ кошти, одержані від інших органів державної влади,
органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого
самоврядування, інших держав або міжнародних організацій на
безоплатній та безповоротній основі.
Видатки та кредитування бюджету класифікуються за:
1. бюджетними програмами (програмна класифікація видатків та
кредитування бюджету);
2. ознакою головного розпорядника бюджетних коштів (відомча
класифікація видатків та кредитування бюджету);
3. функціями, з виконанням яких пов’язані видатки та кредитування
бюджету (функціональна класифікація видатків та кредитування
бюджету).
4. видатки бюджету класифікуються за економічною характеристикою
операцій, що здійснюються при їх проведенні (економічна
класифікація видатків бюджету).
Класифікація кредитування бюджету систематизує кредитування
бюджету за типом позичальника та поділяє операції з кредитування на надання
кредитів з бюджету і повернення кредитів до бюджету.
Класифікація фінансування бюджету містить джерела отримання
фінансових ресурсів, необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями
витрачання фінансових ресурсів, що утворилися в результаті профіциту
бюджету. Витрати на погашення боргу належать до складу фінансування
бюджету.
Фінансування бюджету класифікується за:
 1) типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових
зобов’язань);
2) типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для
фінансування бюджету).
Класифікація боргу систематизує інформацію про всі боргові
зобов’язання держави, Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської
територіальної громади.
Борг класифікується за типом кредитора та за типом боргового
зобов’язання.
До неподаткових надходжень до бюджету відносять:
• доходи від власності підприємницької діяльності
• адміністративні збори і платежі
• доходи від не комерційної діяльності
• інші неподаткові надходження
Скандинавські країни (Швеція,Данія Норвегія):
• високий рівень перерозподілу ВВП через бюджетну систему (більше
50%)
• дуже високий рівень соціальної відповідальності
• дуже висока ступінь інтеграції у міжнародні відносини
Учасники бюджетного процесу:
• органи законодавчої влади
• органи виконавчої влади
• президент
• розпорядники бюджетних коштів
Хто займається складанням проекту бюджету (і організовує і здійснює)?:
і міністерство фінансів і кабінет міністрів
Стадії бюджетного процесу і його учасники в Україні на
загальнодержавному рівні.
Організаційні засади:
1. Кабінет Міністрів України розробляє Бюджетну декларацію та проект
закону про Державний бюджет України.
2. Міністерство фінансів України відповідає за складання Бюджетної
декларації та проекту закону про Державний бюджет України, визначає
основні організаційно-методичні засади бюджетного планування, що
використовуються для розроблення Бюджетної декларації та проекту
Державного бюджету України.
3. З метою мінімізації впливу фіскальних ризиків на показники
державного бюджету Міністерство фінансів України здійснює
управління фіскальними ризиками шляхом їх виявлення, оцінки,
моніторингу та розроблення заходів з їх мінімізації.