Тема 14

Фіскальна політика держави та рівень добробуту населення

1. Сутність фіскальної політики держави
2. Сутність і основні види податків.
3. Крива Лаффера
4. Поняття державного бюджету
5. Стимулююча і стримуюча дискреційна
фіскальна політика. Недискреційна фіскальна політика
6. Соціальна політика держави. Визначення рівня життя населення,
визначення раціонального рівня споживання, мінімального рівня
споживання, прожиткового мінімуму, меж бідності.
7. Нерівномірність розподілу доходів. Крива Лоренца, Коефіцієнт Джині

1. Сутність фіскальної політики держави

Сл 2 Фіскальна політика - політика уряду в галузі оподаткування,
державних витрат, державного бюджету, спрямована на зменшення коливань
економічних циклів і забезпечення стабільної економічної системи в
короткостроковій перспективі. Фіскальна політика є стрижневою частиною
фінансової політики і складовою частиною економічної політики
держави. Вона включає в себе заходи, здійснювані державою, спрямовані на
формування державного фонду коштів, необхідного для забезпечення
нормальної життєдіяльності суспільства.
Інша назва фіскальної політики - податково-бюджетна політика .
Причина цього в тому, що основні інструменти фіскальної політики - це
бюджетні державні витрати (хоча є і позабюджетні витрати, основна частка
державних витрат - це бюджетні державні витрати) і податки (до 90%
надходжень до державного бюджету).

При цьому, в даний час спостерігається вихід багатьох державних витрат з

бюджету - формування державних цільових позабюджетних фондів (Фонди
соціального страхування, Пенсійний фонд - в Україні з 1997 Пенсійний фонд
поза бюджетом).
Тому, правильне визначення фіскальної політики на данний момент може
бути наступним:
фіскальная політика - це політика вищих законодавчих органів влади щодо
регулювання податків (як основних засобів поповнення державних доходів)
і державних витрат (які складаються з державних закупівель та державних
трансфертних платежів, здійснюваних за рахунок бюджетних і
позабюджетних коштів).
Сл 3 Фіскальна політика ділиться на:
дискреційну фіскальну політику- свідоме регулювання державою рівня
оподаткування і державних витрат з метою впливу на реальний ВВП,
зайнятість, інфляцію.

та недискреційну фіскальну політику - використання автоматичних

стабілізаторів, які без частого втручання реагують на зміну
макроекономічної ситуації.
2. Сутність і основні види податків
Сл 4 Податкова політика - частина політики держави, що характеризується
послідовними діями держави з вироблення концепції податкової системи,
використання податкового механізму, а так само з практичного
впровадження податкових систем і контролю за їх ефективністю.
Податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що
справляється з платників податку відповідно до Податкового Кодексу.

Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету,

що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної
вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними
органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими
органами та особами юридично значимих дій (збір за місця для паркування
транспортних засобів; туристичний збір).

СЛАЙД 5
Об'єкт податку - дохід або майно, з якого нараховується податок (прибуток,
земля).
Податкова база (база податку) - вартісна, фізична або інша характеристика
об'єкта податку (збору) (величина з / п, прибутку, розмір ділянки землі).
Ставка податку - величина податкових відрахувань на одиницю виміру
податкової бази.
Розрізняють, тверді, пропорційні, прогресивні і регресивні податкові ставки:
1. Тверді ставки (специфічні) встановлюються в абсолютній сумі на одиницю
виміру податкової бази, незалежно від розмірів податкової бази (наприклад,
на тонну нафти чи газу).
2. Пропорційні (адвалорні) - діють в однаковому відсотку до податкової бази
без урахування диференціації її величини (наприклад, 18 %)
3. Прогресивні - середня ставка прогресивного податку підвищується в міру
зростання податкової бази.
4. Регресивні - середня ставка регресивного податку знижується в міру
зростання податкової бази.
СЛАЙД 6 Для визначення податкових зобов’язань важливим є факт
резидентства.
Згідно Податкового кодексу України
резиденти - це:
а) юридичні особи та їх відокремлені особи, які утворені та провадять
свою діяльність відповідно до законодавства України з місцезнаходженням
як на її території, так і за її межами;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні
представництва України за кордоном, які мають дипломатичні привілеї та
імунітет;
в) фізична особа - резидент - фізична особа, яка має місце проживання в
Україні.
нерезиденти - це:
а) іноземні компанії, організації, утворені відповідно до законодавства
інших держав, їх зареєстровані (акредитовані або легалізовані) відповідно до
законодавства України філії, представництва та інші відокремлені підрозділи
з місцезнаходженням на території України;
б) дипломатичні представництва, консульські установи та інші офіційні
представництва інших держав і міжнародних організацій в Україні;
в) фізичні особи, які не є резидентами України;

Податок на прибуток СЛАЙД 7

Платниками податку є резиденти та нерезиденти.
Платниками резидентами є:

суб’єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську

діяльність як на території України, так і за її межами

Платниками податку - нерезидентами є:

юридичні особи, які утворені в будь-якій організаційно-правовій формі та

отримують доходи з джерелом походження з України, постійні
представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження
з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно
таких нерезидентів чи їх засновників.

СЛАЙД 8. Об'єктом оподаткування для резидентів є прибуток, який

визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на
собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму
інших витрат звітного податкового періоду.

Тобто, прибуток = доходи – витрати

Що можна віднести до доходів, а що до витрат звітного періоду визначено
податковим кодексом та нормами бухгалтерського обліку.
Розрахунок прибутку та суму чистого прибутку після сплати податку на
прибуток видно із звіту про фінансові результати (одна з основних форм
бухгалтерської звітності (форма № 2)).
Основна ставка податку на прибуток в Україні – 18 %. Сплачується 1 раз на
рік протягом 60 днів з дати завершення року. Для порівняння:СЛАЙД 9
Table 1.
Notable
Corporate
Income Tax
Rate
Changes in
2022

Change from 2021

Country 2021 Tax Rate 2022 Tax Rate
to 2022

Africa

Seychelles 30% 25% -5 ppt

Sierra 30% 25% -5 ppt

Table 1.
Notable
Corporate
Income Tax
Rate
Changes in
2022

Leone

South
25% 30% +5 ppt
Sudan

Zambia 35% 30% -5 ppt

Asia

Bangladesh 32.5% 30% -2.5 ppt

Myanmar 25% 22% -3 ppt

Tajikistan 23% 18% -5 ppt

Turkey 20% 23% +3 ppt

Europe

France 28.4% 25.8% -2.6 ppt

Greece 24% 22% -2 ppt

Monaco 26.5% 25% -1.5 ppt

Montenegro 9% 15% +6 ppt

Netherlands 25% 25.8% +0.8 ppt

Oceania

French
27% 25% -2 ppt
Polynesia

South America
Table 1.
Notable
Corporate
Income Tax
Rate
Changes in
2022

Chile * 10% 27% +17 ppt

Colombia 31% 35% +4 ppt

СЛАЙД 10
Резидент або постійне представництво нерезидента, що здійснює на користь нерезидента
або уповноваженої ним особи будь-яку виплату з доходу з джерелом його походження
з України, отриманого таким нерезидентом, зобов'язаний утримувати з таких доходів
податок за ставкою в розмірі 15% від їх суми та за їх рахунок, який сплачується
до бюджету під час такої виплати, якщо інше не передбачено нормами міжнародних угод,
які набрали чинності.

Для цілей оподаткування до доходів, отриманих

нерезидентом із джерелом їх походження з України,
належать:
 проценти, дисконтні доходи, що сплачуються на користь нерезидента, у тому
числі проценти за борговими зобов'язаннями, випущеними (виданими)
резидентом;
 дивіденди, які сплачуються (нараховуються) резидентом;
 роялті, фрахту та доходи від послуг типу «інжиніринг»;
 лізингова (орендна) плата, що сплачується (нараховується) резидентами або
постійними представництвами на користь нерезидента-лізингодавця
(орендодавця);
 доходи від продажу нерухомого майна, розташованого на території України,
яке належить нерезиденту, у тому числі майна постійного представництва
нерезидента;
 прибуток від здійснення операцій з торгівлі цінними паперами або іншими
корпоративними правами (базою оподаткування є прибуток, який розраховується як
різниця між номінальною вартістю безпроцентних (дисконтних) цінних паперів, сплаченою
або нарахованою їх емітентом, та ціною їх придбання на первинному чи вторинному
фондовому ринку
 доходи, отримані від здійснення спільної діяльності та довгострокових
контрактів на території України;
 винагорода за здійснення культурної, освітньої, релігійної, спортивної,
розважальної діяльності нерезидентів (або уповноважених ними осіб)
на території України;
 брокерська, комісійна або агентська винагорода, отримана від резидентів або
постійних представництв інших нерезидентів щодо брокерських, комісійних
або агентських послуг, наданих нерезидентом або його постійним
представництвом на території України на користь резидентів;
 внески та премії на страхування або перестрахування ризиків в Україні
(включаючи страхування ризиків життя) або страхування резидентів від ризиків
за межами України;
 доходи у вигляді виграшів (призів) в лотерею (крім державної), від казино,
інших гральних місць (домів), розташованих на території України, доходи від
організації та проведення грального бізнесу, лотерей (крім державних);
 доходи у вигляді благодійних внесків та пожертв на користь нерезидентів;
 інші доходи від здійснення нерезидентом (постійним представництвом цього
або іншого нерезидента) господарської діяльності на території України,
за винятком доходів у вигляді виручки або інших видів компенсації вартості
товарів (робіт, послуг), переданих (виконаних, наданих) резиденту від такого
нерезидента (постійного представництва), у тому числі вартості послуг
міжнародного зв'язку чи міжнародного інформаційного забезпечення.

Якщо нерезидент працює на території України через своє постійне представництво,

то його прибуток оподатковується на загальних умовах за ставкою 18 %

ФОП платять не податок на прибуток, а податок з доходу фізичних осіб –

18% (якщо вони не на спрощеній системі оподаткування), який
нараховується на прибуток (доходи-витрати)

Спрощена система оподаткування СЛАЙД 11

Спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий
механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати
окремих податків і зборів, на сплату єдиного, з одночасним веденням
спрощеного обліку та звітності.
Платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування,
сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів:
1) податку на прибуток підприємств;
2) податку на доходи фізичних осіб у частині доходів (об’єкта
оподаткування), що отримані в результаті господарської діяльності платника
єдиного податку першої - третьої групи (фізичної особи)
3) податку на додану вартість з операцій з постачання товарів, робіт та
послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України
(ПДВ можна сплачувати окремо, тоді діятиме інша ставка єдиного податку
для платників 3 групи)
4) податку на майно
5) рентної плати за спеціальне використання води платниками єдиного
податку четвертої групи.
Юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати
спрощену систему оподаткування, якщо така особа підпадає під одну з
таких груп:
СЛАЙД 12
1) перша група - фізичні особи - підприємці, які не використовують
працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж
товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську
діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких
протягом календарного року не перевищує 167 розмірів мінімальної
заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового
(звітного) року;
На 1.01.2023 Мін місячна з.п. в Україні – 6700 грн.

2) друга група - друга група - фізичні особи - підприємці, які здійснюють

господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових,
платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж
товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом
календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які

перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
обсяг доходу не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

СЛАЙД 13
3) третя група - фізичні особи - підприємці, які не використовують
працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових
відносинах, не обмежена та юридичні особи - суб’єкти господарювання будь-
якої організаційно-правової форми, у яких протягом календарного року обсяг
доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року;

електронні резиденти (е-резиденти), які зареєструвалися як фізичні

особи - підприємці, здійснюють господарську діяльність з надання послуг,
виробництва та/або продажу товарів виключно на користь нерезидентів
України, за умови що протягом календарного року вони відповідають
сукупності таких критеріїв:

не використовують працю найманих осіб - громадян або резидентів

України;
 не отримують доходи з джерелом походження з України, крім пасивних
доходів;
обсяг доходу не перевищує 1167 розмірів мінімальної заробітної плати,
встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.
https://jurliga.ligazakon.net/news/214984_z-1-kvtnya-2023-roku-nabere-
chinnost-zakon-pro-e-rezidentstvo детально про еклектронних резидентів
(громадяни України ними бути не можуть!!!)
4) четверта група - сільськогосподарські товаровиробники:
а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких
частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий
(звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків;
б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах
фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України
"Про фермерське господарство", за умови виконання сукупності таких вимог:
здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської
продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або
відгодованої продукції та її продаж;
провадять господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової
адреси;
не використовують працю найманих осіб;
членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її
сім’ї у визначенні частини другої статті 3 Сімейного кодексу України;
площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності
та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше
двох гектарів, але не більше 20 гектарів.
Доходом платника єдиного податку є:
1) для фізичної особи - підприємця - дохід, отриманий протягом
податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або
безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі. При цьому до доходу
не включаються отримані такою фізичною особою пасивні доходи у вигляді
процентів, дивідендів, роялті, страхові виплати і відшкодування, а також
доходи, отримані від продажу рухомого та нерухомого майна, яке належить
на праві власності фізичній особі та використовується в її господарській
діяльності;
2) для юридичної особи - будь-який дохід, включаючи дохід
представництв, філій, відділень такої юридичної особи, отриманий протягом
податкового (звітного) періоду в грошовій формі (готівковій та/або
безготівковій); матеріальній або нематеріальній формі.
3) для платників єдиного податку третьої групи - електронних
резидентів (е-резидентів) - обсяг коштів, зарахованих на рахунок такого
платника податків у банку.

Ставка єдиного податку СЛАЙД 14

Фіксовані ставки єдиного податку встановлюються сільськими,
селищними, міськими радами або радами об’єднаних територіальних
громад, що створені згідно із законом та перспективним планом
формування територій громад, для фізичних осіб - підприємців, які
здійснюють господарську діяльність, залежно від виду господарської
діяльності, з розрахунку на календарний місяць
Сл 15
1) для першої групи платників єдиного податку - не більше 10 відсотків
розміру прожиткового мінімуму; на 1.01.2023– 2684 грн.
2) для другої групи платників єдиного податку - не більше 20 відсотків
розміру мінімальної заробітної плати. На 1.01.2023 – 6700 грн.
3) Відсоткова ставка єдиного податку для платників третьої групи
встановлюється у розмірі:
1) 3 відсотки доходу - у разі сплати податку на додану вартість згідно з
Податковим Кодексом
2) 5 відсотків доходу - у разі включення податку на додану вартість до
складу єдиного податку.
Для фізичних осіб - підприємців, які здійснюють діяльність з виробництва,
постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з
дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння
органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння, ставка єдиного
податку встановлюється у розмірі, визначеному підпунктом 2 пункту 5
відсотків
4 ) Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з
одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду
залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у
відсотках бази оподаткування).

Див. Податковий кодекс https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17

Або тут https://tax.gov.ua/nk/
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку першої,
другої та четвертої груп є календарний рік.
Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку третьої
групи є календарний квартал.
При цьому:
Фізичні особи – підприємці – платники єдиного податку першої і другої груп сплачують єдиний
податок шляхом здійснення авансового внеску не пізніше 20 числа (включно) поточного
місяця.

Такі платники єдиного податку можуть здійснити сплату єдиного податку авансовим внеском
за весь податковий (звітний) період.

Платники єдиного податку третьої групи сплачують єдиний податок протягом 10 календарних
днів після граничного строку подання податкової декларації за податковий (звітний) квартал

https://cv.tax.gov.ua/media-ark/news-ark/print-396003.html

4. ПДВ
Об’єкт оподаткування: постачання товарів на митній території
України, постачання послуг на митній території України, ввезення
товарів на митну території України, вивезення товарів за митну
територію України, постачання послуг з міжнародного перевезення.
Податок на додану вартість
СЛАЙД 16
У разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання
товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню у тому числі з використанням
локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій
особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 1000000
гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана
зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм
місцезнаходженням (місцем проживання), крім особи, яка є платником
єдиного податку першої - третьої групи.
Також платити ПДВ має будь-яка особа, що ввозить товари на митну
територію України в обсягах, які підлягають оподаткуванню, навіть, якщо ця
особа не зареєстрована як платник ПДВ.
Інші особи, що ведуть господарську діяльність можуть за бажанням
зареєструватись як платники ПДВ.
Основна ставка ПДВ – 20%, але є ще нульова ставка – для експортних
товарів та д’юті фрі, та 7%. постачання на митній території України та
ввезення на митну територію України лікарських засобів, дозволених для
виробництва і застосування в Україні та внесених до Державного реєстру
лікарських засобів , а також медичного обладнання
СЛАЙД 17 Пода́ ток на до́ дану ва́ ртість (ПДВ) — це непрямий податок,
який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але
його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець
(податковий агент).
Облік ПДВ на підприємстві, яке зареєстроване як платник ПДВ, складається
з обліку таких компонентів:

1. Податковий кредит
2. Податкове зобов’язання
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити
податкове зобов’язання за звітний період (це сума ПДВ сплачена таким
підприємством у складі вартості товарів, робіт, послуг, придбаних в іншого
платника ПДВ, або сплачена на кордоні митним органам).
Податкове зобов’язання – загальна сума податку, нарахована платником у
звітному періоді (в складі вартості проданих, або оплачених покупцем
товарів, робіт, послуг).
До бюджету платник перераховує суму ПДВ, яка є різницею між податковим
зобов’язанням та податковим кредитом.
СЛАЙД 18
Підприємство придбало товари на суму 2400 грн. у т.ч. ПДВ та отримало від
продавця податкову накладну.
У ціні товару вже “сидить” податковий кредит (вхідний ПДВ), який складає
400 грн. Ця сума вказана у податковій накладній. Вартість товару без ПДВ
складає 2000 грн. Підприємство формує свою ціну товару для подальшої
реалізації. Для цього воно робить націнку на товар. Припустимо, націнка
складає 500 грн.
Ціна реалізації без ПДВ дорівнює 2000 + 500 = 2500 грн. Тепер на цю ціну
необхідно нарахувати податкове зобов’язання 20%. 2500 * 20% = 500 грн.
Ціна реалізації з ПДВ складає 2500 + 500 = 3000 грн.
Отже маємо:
Податковий кредит (вхідний ПДВ) – сума, яку підприємство отримало у ціні
товару, складає 400 грн.
Податкове зобов’язання (вихідний ПДВ) – сума, яку підприємство
нарахувало на свою ціну товару, складає 500 грн.
Податок на додану вартість для сплати до бюджету складає 500 – 400 = 100
грн.
Акциз СЛАЙД 19
Акцизний податок — це непрямий податок на споживання підакцизних
товарів (продукції), що включається до ціни таких товарів (продукції).
Статтею 215 Податкового кодексу України визначено наступний перелік
підакцизних товарів:
спирт етиловий та інші спиртові дистиляти, алкогольні напої, пиво;

тютюнові вироби, тютюн та промислові замінники тютюну;

пальне;

автомобілі легкові, кузови до них, причепи та напівпричепи, мотоцикли,

транспортні засоби, призначені для перевезення 10 осіб i більше, транспортні
засоби для перевезення вантажів;

електрична енергія.

Об'єктом оподаткування акцизним податком є реалізація підакцизних товарів

(продукції). Тобто будь-які операції на митній території України, що
передбачають відвантаження підакцизних товарів (продукції) згідно
з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими господарськими,
цивільно-правовими договорами з передачею прав власності або без такої, за
плату (компенсацію) або без такої, незалежно від строків її надання, а також
безоплатного відвантаження товарів, у тому числі з давальницької сировини.
Також до об'єктів оподаткування акцизним податком відноситься: реалізація
(передача) підакцизних товарів з метою власного споживання, промислової
переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також своїм
працівникам; ввезення підакцизних товарів на митну територію України;
реалізація конфіскованих підакцизних товарів, підакцизних товарів визнаних
безхазяйними, чи за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання,
підакцизних товарів, що за правом успадкування чи на інших законних
підставах переходять у власність держави та ін.
Ставки
Пиво із солоду (солодове) – 59,82 грн за 1 л. 100-відсоткового спирту
Вина та інші зброджені напої (у тому числі суміші із зброджених напоїв та суміші на основі
зброджених напоїв), фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об’ємних одиниць етилового
спирту, але не вища за 22 відсотки об’ємних одиниць етилового спирту – 8,42 за 1 літр, вина
ігристі 12,23 грн за літр
Слід зазначити, що нині обчислення сум податку з тютюнових виробів
здійснюється одночасно за адвалорними та специфічними ставками. При
визначенні податкового зобов'язання на сигарети одного найменування сума
акцизного податку, обчислена одночасно за встановленими адвалорною та
специфічною ставками акцизного податку, не повинна бути меншою
встановленого мінімального акцизного податкового зобов'язання
Сигарети з фільтром за 1000 шт – 2257,4 грн – специфічна ставка та 12% від ціни -
адвалорна.

Мінімальне акцизне зобов’язання на 1000 сигарет з фільтром – 3019,85 грн

СЛАйд 20
Єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне
страхування) — обов'язковий платіж до системи загальнообов'язкового
державного соціального страхування, що справляється в Україні з метою
забезпечення страхових виплат за поточними видами загальнообов'язкового
державного соціального страхування.
Уведений з 1 січня 2011 року, замінив собою чотири окремі відрахування:
до Пенсійного фонду; до фондів страхування на випадок безробіття; із
тимчасової втрати працездатності; від нещасних випадків на виробництві.
Єдиний соціальний внесок не входить до системи оподаткування.

Платниками є роботодавці та фізичні особи – підприємці (вони платять за

себе і за найманих працівників).
Єдиний внесок відповідно встановлюється у розмірі 22 відсотків на суму
нарахованої заробітної плати за видами виплат, які включають основну та
додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у
тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону
України «Про оплату праці», та суму винагороди фізичним особам за
виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

ФОП платять ЄСВ як за найманих працівників, так і за себе - Єдиний

соціальний внесок становить 22% від суми, що визначається підприємцями
самостійно для себе. Нараховується щомісяця. Така сума не може бути більшою
максимальної величини бази нарахування єдиного внеску

СЛАЙД 21

Платники єдиного внеску, зобов'язані сплачувати єдиний внесок,

нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця,
крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок,
нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Максимальна величина бази нарахування єдиного внеску дорівнює 15

розмірам мінімальної зарплати

6700*15*0,22= 22110 грн. - максимальний ЄСВ

При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір

мінімального страхового внеску

Мінімальний страховий внесок з ЄСВ на місяць зараз у 2023 році складає

0,22*6700= 1474 грн.

Платники єдиного податку першої групи єдиного податку раніше мали право
сплачувати єдиний внесок у сумі не менше за 0,5 мінімального страхового
внеску. З 2018 р. не мають такого права і сплачують мінімальний ЄСВ.

Мінімальну суму єдиного соціального внеску ФОП сплачують навіть, якщо

не мали в цей місяць доходу. Це нові зміни в 2017 році – саме тому, на
початку року масово почали закриватися сплячі ФОП.

3. Крива Лаффера
Сл 22 При високій ставці податку різко знижується ділова активність фірм і
населення. На думку Артура Лаффера, одного з прихильників економіки
пропозиції, більш низькі податкові ставки сумісні з постійним або навіть
зростаючим обсягом податкових надходжень.Зниження податкових ставок,
по теорії пропозиції, не обов'язково має привести до дефіциту бюджету.
Ця ідея заснована на кривій Лаффера, яка, як показує рис.17-8,відображає
співвідношення податкових ставити та величини податкових надходжень.
У міру зростання ставки податку від нуля до 100% . податкові надходження
збільшуються з нуля до максимального рівня (m), а потім знову знижуються
до нуля. Податкові надходження починають з певного моменту
зменшуватися, тому що більш високі ставки податку стримують економічну
активність, або ж переводять частину виробництва в «тінь», скорочуючи
податкову базу (внутрішній продукт і національний дохід). (За деякими
даними тіньовий сектор України становить суму рівну 52% офіційного ВВП
країни).
Це найлегше помітити в крайній точці, де ставка податку становить
100%. Податкові надходження тут зводяться до нуля, тому що 100% -ний
податок носить конфіскаційних характер і блокує виробництво. Податок за
ставкою 100%, застосовуваний до податкової базі, рівній нулю, приносить
нульові податкові надходження .

4. Поняття державного бюджету

Сл 23 Формування бюджету України регулюється «Бюджетним кодексом
України».
Згідно цього кодексу
бюджет - план формування та використання фінансових ресурсів для
забезпечення завдань і функцій, які здійснюються відповідно органами
державної влади, органами влади Автономної Республіки Крим, органами
місцевого самоврядування протягом бюджетного періоду.
бюджети місцевого самоврядування - бюджети сільських, селищних,
міських територіальних громад, а також бюджети районів у містах (у разі
утворення районних у місті рад).
бюджетна система України - сукупність державного бюджету та місцевих
бюджетів, побудована з урахуванням економічних відносин, державного і
адміністративно-територіальних устроїв і врегульована нормами права.
Державний бюджет — головний загальнодержавний фонд централізованих
коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового
внутрішнього продукту та централізовано розподіляє її на розвиток
національної економіки, для соціального захисту населення, утримання
органів державної влади та управління, оборони країни. Державний бюджет
на кожний фінансовий рік розглядається Верховною Радою України і
затверджується як закон.
Державний бюджет України та місцеві бюджети є самостійними. Держава
коштами державного бюджету не несе відповідальності за бюджетні
зобов'язання органів влади Автономної Республіки Крим та органів місцевого
самоврядування. Органи влади Автономної Республіки Крим та органи
місцевого самоврядування коштами відповідних місцевих бюджетів не
несуть відповідальності за бюджетні зобов'язання одне одного, а також за
бюджетні зобов'язання держави.

Сл 24 Бюджет наповнюється за допомогою бюджетних доходів та

повернення кредитів, що їх раніше було надано за рахунок бюджетних
коштів.
Доходи бюджету - податкові, неподаткові та інші надходження на
безповоротній основі (тобто кредит, отриманий державою до доходів не
входить), справляння яких передбачено законодавством України (включаючи
трансферти, плату за надання адміністративних послуг, власні надходження
бюджетних установ).
Місцева влада забирає собі місцеві податки і збори і частину
загальнодержавних податків і зборів.
Бюджет витрачається через здійснення витрат бюджету.
Витрати бюджету - видатки бюджету, надання кредитів з бюджету,
погашення боргу та розміщення бюджетних коштів на депозитах, придбання
цінних паперів.
При цьому, видатки бюджету – це кошти, спрямовані на здійснення програм
та заходів, передбачених відповідним бюджетом. До видатків бюджету не
належать: погашення боргу; надання кредитів з бюджету; розміщення
бюджетних коштів на депозитах; придбання цінних паперів; повернення
надміру сплачених до бюджету сум податків і зборів.

Сл 25 Залежно від співвідношення між доходами і видатками державного

бюджету розрізняють такі його види: збалансований бюджет, бюджет
зведений з позитивним сальдо і зведений з дефіцитом. Збалансований
бюджет має місце, якщо видатки (з урахуванням надання кредитів)
дорівнюють доходам (з урахуванням повернення кредитів).

Дефіцит бюджету - перевищення видатків бюджету над його доходами (з

урахуванням різниці між наданням кредитів з бюджету та поверненням
кредитів до бюджету);
Профіцит бюджету - перевищення доходів бюджету над його видатками (з
урахуванням різниці між поверненням кредитів до бюджету та наданням
кредитів з бюджету);

Сл 26 По Україні приклад 2023

Сл 27 До складу джерел фінансування бюджетного дефіциту

звичайно належать внутрішні й зовнішні запозичення та грошово-кредитна
емісія.

Грошова емісія як джерело фінансування бюджетного дефіциту

заборонена законодавством більшості країн світу, оскільки має потужний
інфляційний вплив на економіку (в Україні - також). Тобто ЦБ не може
напряму кредитувати уряд або безпосередньо у уряду купувати облігації
державного займу.

Грошові ресурси, отримані бюджетом у результаті реалізації

державного майна, дедалі частіше розглядають як джерела фінансування
дефіциту,

Сл 28 Відповідно до вітчизняного бюджетного законодавства для

фінансування бюджетного дефіциту в Україні призначені насамперед
державні внутрішні й зовнішні запозичення.

Державне запозичення - операції, пов'язані з отриманням державою

кредитів (позик) на умовах повернення, платності та строковості з метою
фінансування державного бюджету;

Державний борг - загальна сума боргових зобов'язань держави з

повернення отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну
дату, що виникають внаслідок державного запозичення
 Державний борг можна розглядати з двох позицій: з одного боку,
державне запозичення сприяє економічному зростанню, з другого - борг
збільшує навантаження на державний бюджет.

Державний борг традиційно поділяють на зовнішній та внутрішній.

 Зовнішній державний борг — заборгованість держави іншим країнам,

міжнародним економічним організаціям та іншим особам. Державний зовнішній борг є
частиною валового зовнішнього боргу країни.
 Внутрішній державний борг — заборгованість держави власникам державних
цінних паперів та іншим кредиторам.

Власне державний борг виникає внаслідок фінансових запозичень держави, договорів і угод
про надання кредитів та позик, пролонгації та реструктуризації боргових зобов'язань минулих
років. Сукупність боргових зобов'язань держави містить також гарантований державою борг,
що виникає внаслідок прийнятих на себе державою гарантій за зобов'язаннями третіх осіб, або
прийняті на себе державою зобов'язання третіх осіб.

Управління державним боргом здійснюється у три етапи:

1.залучення, 2.використання, 3.погашення та обслуговування.

Під погашенням боргу розуміють здійснення платежів на

виконання боргових зобов'язань держави щодо сплати основної суми боргу, а
під обслуговуванням боргу — здійснення платежів на виконання боргових
зобов'язань держави щодо сплати відсотків, комісій та інших платежів, які
передбачені умовами запозичення, крім сплати основної суми боргу.

З метою забезпечення платоспроможності держави, тобто можливості

погашення боргів, застосовуються різноманітні методи коригування
позикової політики. Найпоширенішими є рефінансування боргу та
реструктуризація боргу.
Рефінансування — це банківська послуга, яка дозволяє взяти новий
кредит на погашення попереднього. Найчастіше до неї вдаються в разі
зміні ринкових умов, на тлі яких знижуються ставки за
кредитами готівкою.
Рефінансування потрібно для того, щоб:

● знизити процентну ставку;

● продовжити термін кредиту і знизити щомісячні платежі;

● скоротити кількість відкритих кредитів, замінивши кілька дрібних одним
великим.

Ця послуга більше підходить для клієнтів, які обслуговуються в

банківських установах: коли потрібно зменшити іпотечний відсоток або в
різних банках є кілька великих кредитів. В останньому випадку банк
викуповує борги клієнта в інших банків, об'єднуючи їх зі своїми.

Реструктуризація
Реструктуризація договору - це спосіб зменшити кредитне навантаження
шляхом зміни умов чинного кредитного договору.

Реструктуризацію боргу часто плутають з рефінансуванням, але в них є

суттєві відмінності: в разі рефінансування складається новий кредитний
договір, а реструктуризація передбачає зміну вже чинного кредитного
договору: суми кредиту, його терміну, процентної ставки та інших
істотних умов.

Державний борг України 2023 Сл 29

Надлишок бюджету (те, що в профіциті) 1. можна використовувати на
виплату урядового боргу (але це знову викине гроші в оборот, а в часи
формування профіциту - цього робити не слід), 2. можна вилучити ці гроші з
обороту.

4. Стимулююча і стримуюча дискреційна політика. Недискреційна

фіскальна політика.

Сл 30 Стимулююча фіскальна політика

У період спаду виникає необхідність в стимулюючій фіскальній політиці,
тобто політиці, спрямованій на економічне зростання. У держави є три
основні можливості проведення фіскальної політики:
1) збільшення державних витрат;
2) скорочення податків;
3) поєднання перших двох варіантів.
Стимулююча фіскальна політика спрямована на збільшення сукупного
попиту, а отже на збільшення рівноважного реального ВВП.
Якщо бюджет збалансований, то фіскальна політика в період спаду повинна
бути спрямована на створення бюджетного дефіциту, тобто на перевищення
державних витрат над надходженнями. Якщо бюджет був незбалансований,
то в період спаду фіскальна політика націлена на збільшення бюджетного
дефіциту або скорочення надлишку (профіциту) бюджету.

Стримуюча фіскальна політика

Коли виникає інфляція попиту, для контролю за нею необхідна
обмежувальна, або стримуюча, фіскальна політика.
Якщо уряд збирається контролювати інфляцію, то його фіскальні заходи
повинні носити зовсім інший характер у порівнянні з тими, які він
застосовував для боротьби зі спадом. У подібному випадку уряд може:
1) скоротити державні витрати; 2) підвищити податки; 3) використовувати
два перших варіанти в поєднанні.
Стримуюча фіскальна політика полягає в зменшенні сукупного попиту за
допомогою перерахованих вище заходів з метою скорочення рівноважного
реального ВВП.
Коли економіка стикається з інфляцією попиту, фіскальна політика повинна
бути спрямована на створення бюджетного надлишку (профіциту), тобто на
перевищення податкових надходжень над державними витратами або на
скорочення бюджетного дефіциту.

Недискреційна фіскальна політика передбачає дію вбудованих

стабілізаторів.

Вбудований стабілізатор - це будь-який вплив, який збільшує дефіцит

державного бюджету (або скорочує його надлишок) в періоди спаду і
збільшує його надлишок (або зменшує дефіцит) в періоди інфляції без будь-
яких спеціальних кроків з боку політиків.
Прикладом вбудованих стабілізаторів є прогрессивна ставка оподаткування.
При економічному спаді спостерігається зниження ВВП, що вимагає
зниження податків і перехід від профіциту до дефіциту державного бюджету,
тобто необхідність проведення експансіоністської фіскальної політики. Якщо
система оподаткування прогресивна, то це відбувається автоматично. Менше
випуск через кризу - менше доходу - менше рівень податкової ставки.
При зростанні ВВП (підвищенні рівня ділової активності) завдяки
прогресивній ставці оподатковування підвищуються податки, спостерігається
перехід від дефіциту до профіциту - автоматично здійснюється стримуюча
фіскальна політика.
Також, вбудованим стабілізатором є допомога з безробіття. Допомога по
безробіттю гальмує зниження сукупного попиту і сукупного рівня
доходів. Цей стабілізатор має тенденцію збільшувати дефіцит державного
бюджету в період спаду, оскільки в цей період багато безробітних і
збільшуються суми державних витрат на виплату допомоги.
7 . Соціальна політика держави. Визначення рівня життя населення,
визначення раціонального рівня споживання, мінімального рівня
споживання, прожиткового мінімуму, меж бідності
Все більшого значення набуває нині гуманітарна функція державного
регулювання, яка полягає у формуванні соціальної спрямованості розвитку
економки. Для цього держава перерозподіляє доходи.
Соціальну політику держави можна уявити як техніку впливу на розвиток
соціальної сфери суспільства, соціальних відносин, соціального життя і
соціальної поведінки індивідів, груп, на характер і ступінь задоволення
потреб людей, поліпшення всієї їхньої життєдіяльності.

Метою і сутністю змісту соціальної політики є досягнення загального

добробуту не нижче мінімального рівня.
Для досягнення поставленої мети необхідно чітке визначення показників
життя населення.
Часто рівень життя визначається, перш за все, як забезпеченість населення
необхідними матеріальними благами і послугами, достатнім рівнем їх
споживання і ступенем задоволення розумних (раціональних) потреб.

Грошова оцінка благ і послуг, фактично споживаних в домогосподарстві

протягом відомого проміжку часу, являє собою вартість життя.

У широкому розумінні поняття «рівень життя населення» включає ще умови

життя, праці і зайнятості, побуту і дозвілля, його здоров'я, освіти, природне
середовище проживання і т.д. У цьому випадку найчастіше вживається
термін «якість життя», або «спосіб життя».
Сл 31 Можна виділити чотири рівня життя населення:
1) достаток (користування благами, що забезпечують всебічний розвиток
людини);
2) нормальний рівень (раціональне споживання по науково
обгрунтованим нормам, що забезпечує людині відновлення його
фізичних та інтелектуальних сил);
3 ) бідність (споживання благ на рівні збереження працездатності як межі
відтворення робочої сили);
4) злидні (мінімально допустимий за біологічними критеріями набір
благ і послуг, споживання).

Для отримання реальної картини рівня життя необхідно мати точку

відліку. Такою точкою є "споживчий кошик", що включає набір благ і
послуг, що забезпечує певний рівень споживання.
У зв'язку з цим виділяють "мінімальний рівень споживання "
і "раціональний рівень споживання".
Під першим розуміється такий споживчий набір, зменшення якого ставить
споживача за грань забезпечення нормальних умов його існування. Саме тут
проходить так звана "межа бідності". При цьому не слід плутати
"мінімальний рівень споживання" з "фізіологічним мінімумом споживання",
нижче якого людина просто не може існувати фізично. Частка населення, що
знаходиться за "межею бідності", є одним з найважливіших показників, що
характеризують рівень життя на даній території. За цим показником можна
порівнювати будь-які території між собою.
"Раціональний рівень споживання" відображає кількість і структуру
споживання, найбільш сприятливу для людини. Відповідне значення для
оцінки рівня життя має динаміка наближення до такого споживання.

Згідно із законом України. Споживчий кошик - мінімальний набір

продуктів харчування, непродовольчих товарів і послуг, необхідних для
збереження здоров'я людини і забезпечення його життєдіяльності. Набір
розраховується на рік. У споживчому кошику за статтею продукти
харчування позначені фізичні обсяги споживання продуктів на рік на
людину. Непродовольчі товари позначені так, що більшість з них купується
один раз в декілька років. Тому, в вартість споживчого кошика за рік входить
лише наприклад 1/5 вартості пальто, якщо за методологією воно купується
раз в 5 років.
Державний комітет статистики України для розрахунку індексу споживчих
цін використовує не споживчий кошик, а споживчий набір, складений за
новітніми методологіями, який переглядається кожні 5 років і не має нічого
спільного зі споживчим кошиком. Цей набір складається зі споживання
середнього покупця, а не по мінімуму. Так споживчі кошики складаються в
ЄС і США.

Споживчий кошик в США складається з 300 найменувань товарів і послуг, у

Франції - 250, Англії - 350, Німеччині - 475, Україна - 300 (якщо точніше, то
296).
Споживчий кошик України був прийнятий в 2000 році. Потім його
змінилив 2016 році. Згідно із законодавством, до споживчого кошика
українця входить набір продуктів для повноцінного життя, товари
непродовольчого призначення і різні послуги (комунальні платежі, транспорт
і т. Д.). Зазвичай за вартістю цього набору визначається прожитковий
мінімум, а як наслідок - пенсії і мінімальні зарплати.
Згідно зі статтею 1 Закону України "Про прожитковий мінімум" (прийнятий
в 1999 г .) Під прожитковим мінімумом слід розуміти вартісну величину
достатнього для забезпечення нормального функціонування організму
людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі -
набір продуктів харчування), а також мінімального набору
непродовольчих товарів (далі- набір непродовольчих товарів) та
мінімального набору послуг (далі набір послуг), необхідних для
задоволення основних соціальних і культурних потреб
особистості. Тобто прожитковий мінімум повинен рахуватися виходячи з
вартості споживчого кошика, але всі попередні роки це було не так (набір,
що входить до споживчого кошика був дуже мізерним, але навіть його не
можна було придбати на прожитковий мінімум).
Сл 32 Загальний прожитковий мінімум становить з 01.01.2023 2589 грн
Показники масштабів бідності:
1. Коефіцієнт бідності - частка населення із середньодушовими доходами
нижче прожиткового мінімуму.
2. Коефіцієнт крайньої бідності - частка населення із середньодушовими
доходами нижче половини величини прожиткового мінімуму.
Межа бідності в світі за крітерієм вартості добового споживання визначена
на рівні 5 доларів США. А крайньої бідності - 1,9 дол. США за паритетом
купівельної спроможності.

Індекс розвитку людського потенціалу (ІРЛП). Запропоновано групою

фахівців Програми розвитку ООН. Включає 3 показника, що відбивають
найбільш важливі аспекти рівня життя:
• очікувана тривалість життя при народженні (I 1 );
• досягнутий рівень освіти (I 2 );
• реальний обсяг ВВП в розрахунку на душу населення в доларах США
на основі паритету купівельної спроможності (ПКС) (I 3 ).
ІРЛП = ( I 1 + I 2 + I 3 ): 3
Сл 33 На 2022 1 місце Швейцарія, Україна на 77, всього 191 країна в
рейтингу
8. Нерівномірність розподілу доходів. Коефіцієнт Джині
Крива Лоренца
Диференціація доходів, як правило, розглядається за розміром
середньодушового сукупного доходу населення в цілому, окремих регіонів і
груп домогосподарств (які проживають в міській місцевості, в сільській
місцевості, з них господарств пенсіонерів, які мають дітей до 16 років
тощо). У статистиці бюджетів домашніх господарств використовуються
середньомісячний сукупний дохід і середній дохід на члена
домогосподарства.
Сукупні доходи - це загальна сума грошових і натуральних доходів,
отриманих з усіх джерел з урахуванням вартості безкоштовних і пільгових
послуг, що надаються населенню в охороні здоров'я, освіті, культурі,
соціальному обслуговуванні, а також надходження від особистого підсобного
господарства на власне споживання.
Бувають до оплати індивідуальних податків і після - частіше беруть
після сплати - тобто наявний дохід.

Сл 34
 Диференціація життєвого рівня населення1
(без урахування тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя)
2010 2011 2012 2013 20142 20152 20162 20172 20182 20192
Чисельність
населення із
середньодушовими
еквівалентними
загальними
доходами у місяць,
нижчими
законодавчо
встановленого
прожиткового
мінімуму:
млн. осіб 3,6 3,2 3,8 3,5 3,2 2,5 1,5 0,9 0,5 0,4
у відсотках до
загальної
8,6 7,8 9,0 8,3 8,6 6,4 3,8 2,4 1,3 1,1
чисельності
населення
Чисельність
населення із
середньодушовими
еквівалентними
загальними
доходами у місяць,
нижчими
фактичного
прожиткового
мінімуму:
млн. осіб … … … … 6,3 20,2 19,8 13,5 10,6 8,9
у відсотках до
загальної
… … … … 16,7 51,9 51,1 34,9 27,6 23,1
чисельності
населення
Довідково:
середньорічний
розмір законодавчо
встановленого
843, 914, 1042, 1113, 1176, 1227, 1388, 1603, 1744, 1902,
прожиткового
2 1 4 7 0 3 1 7 8 1
мінімуму (у
середньому на одну
особу в місяць, грн)
середньорічний
розмір фактичного
прожиткового 1357, 2257, 2642, 2941, 3262, 3660,
… … … …
мінімуму (у 6 0 4 5 7 9
середньому на одну
особу в місяць, грн)
Квінтильний
коефіцієнт
диференціації 1,9 1,9 1,9 1,9 1,9 1,9 1,9 1,9 2,0 2,1
загальних доходів
населення, разів
Квінтильний
коефіцієнт фондів
3,5 3,4 3,2 3,3 3,1 3,2 3,0 3,3 3,3 3,5
(по загальних
доходах), разів
 201 201 201 201 2014 2015 2016 2017 2018 2019 2020 2021
2 2 2 2 2 2 2 2
0 1 2 3
Квінтильний
коефіцієнт
1, 1, 1, 1,
диференціації 1,9 1,9 1,9 1,9 2,0 2,1 2,0 2,1
9 9 9 9
загальних доходів
населення, разів
Квінтильний
коефіцієнт фондів 3, 3, 3, 3,
3,1 3,2 3,0 3,3 3,3 3,5 3,5 3,5
(по загальних 5 4 2 3
доходах), разів

Для вивчення нерівномірності розподілу показників добробуту

використовується метод угруповань, в результаті якого домашні
господарства (населення) групуються в:
• квінтильні (20-відсоткові) групи
• децильні (10-відсоткові) групи.
При побудові квінтильних груп сім'ї ранжуються за рівнем середньодушових
наявних доходів в порядку їх зростання, а потім діляться на 5 рівних груп,
кожна з яких включає 20% всіх сімей держави (регіону, міста). В результаті
перша квінтильна група (нижча) включає 20% сімей з найменшим рівнем
наявних доходів (наприклад з середнім доходом від стількрох до стількох),
друга квінтильна група - наступні 20% сімей (з доходом від - до) і т.д., а п'ята
квінтильна група (найбагатша) - 20% сімей з найбільш високим рівнем
наявних доходів на члена сім'ї .
Квінтильний коефіцієнт фондів - співвідношення сумарних доходів 20%
найбільш забезпечених і 20% найменш забезпеченого населення,
ранжированного за показником середньодушових еквівалентних
доходів. Тобто - це відношення доходів п'ятого квинтиля до доходів першого
квинтиля.
Квінтильний коефіцієнт диференціації доходів населення –
співвідношення мінімального рівня доходів серед найбільш забезпечених
20% населення до максимального рівня доходів серед найменш забезпечених
20% населення, ранжованого за показником середньодушових еквівалентних
доходів.
Тобто за статистичними даними 2019 р. доходи самого багатого
населення Україниусього в 3,5 рази більше, ніж доходи найбіднішого.
 За данимі різніх експертів розрив у доходах багатого і бідного населення
України досягає 40 разів, что становить загрозу національній безпеці країни
та соціальної стабільності. У нашій країні 1% населення володіє 70%
багатства країни.

Крива Лоренца - графічне вираження нерівномірності розподілу будь-якої

величини між елементами деякої сукупності, зокрема використовується для
ілюстрації нерівномірності розподілу доходів
Отримала свою назву по імені автора - американського економіста Макса
Отто Лоренца.
Сл. 35 Крива Лоренца - крива, яка показує ступінь нерівності доходів,
відображає у відсотках розподіл доходу між сім'ями з різним достатком.

Дані про частку сімей розташовані на осі абсцис, частку доходу - на осі
ординат. Перші 20% - це частка сімей з найнижчим доходом (перша
квінтильна група), 40% - це перша і друга квінтильні групи, 60% перша,
друга і третя квінтильні групи і так далі.
Теоретична можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлена
бісектрисою, вона вказує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує
відповідний відсоток доходів. Це означає, що якщо 20% всіх сімей
отримують 20% від всього доходу, 40% отримують 40%, а 60% отримують
60% і т.д., то відповідні точки будуть розташовані на бісектрисі.
Крива Лоренца, демонструє фактичний розподіл доходів. Як показує точка А,
20% всіх сімей з найнижчими доходами отримали 4,1% загального
доходу; точка В показує, що 40% сімей з низькими доходами отримали 16,0%
(= 4,1% (перша квінтильній група) + 11,9 (друга квінтильна група)) і т.д. За
малюнком видно, що остання квінтильна група населення (найбагатша)
отримала більше 50% сукупного доходу суспільства. Область між лінією, що
 позначає абсолютну рівність, і кривою Лоренца відображає рівень нерівності
доходів. Чим більше ця область, тобто розрив між доходами, тим вище
ступінь нерівності розподілу доходів. Якби фактичні доходи розподілялися
абсолютно рівномірно, то крива Лоренца і бісектриса збіглися б і розрив
зник.

Коефіцієнт Джині коефіцієнт концентрації багатства . Чим він вищий - тим

вище і нерівність.
Розраховується як відношення площі фігури, окресленої кривою
Лоренца до площі трикутника рівномірного розподілу доходів.
Максимальне значення коефіцієнта дорівнює одиниці (коли фігура,
окреслена кривою Лоренца прагне за величиною до площі трикутника) і це
- абсолютна нерівність . Мінімальна дорівнює нулю і це абсолютна рівність
- коли площа фігури, окресленої кривою Лоренца дорівнює нулю - тобто
немає розшарування населення.
https://data.worldbank.org/indicator/SI.POV.GINI подивіться оберіть країну -
намалюється графік