Тема 5.

Податкові процедури

Практичне завдання

1. Інститути спільного інвестування (ІСІ) – це інвестиційні фонди, в яких

акумулюються кошти інвесторів для подальшого отримання прибутку
через вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права
та нерухомість. В Україні до ІСІ належать пайові та корпоративні
інвестиційні фонди
2. Згідно з Податковим кодексом України, до неприбуткових організацій
можуть бути віднесені:
1) Благодійні організації.
2.) Релігійні організації.
3) Громадські організації.
4) Профспілкові організації.
5) Споживчі кооперативи.
6) Товариства власників будинків.

Особливості податкового обліку та звітності неприбуткових організацій

полягають в тому, що вони звільняються від сплати податку на прибуток.
Проте, при цьому вони зобов'язані вести облік доходів та витрат, а також
подавати звіти про свою діяльність до органів державної статистики та до
фіскальних органів.

Крім того, неприбуткові організації можуть бути підприємницькими

структурами, які ведуть комерційну діяльність. У такому випадку вони
підлягають оподаткуванню на загальних засадах, але зі знижкою в розмірі
50% від загальної суми податку на прибуток.

Звіти, які подають неприбуткові організації мають містити інформацію про

отримані доходи, витрати, стан майна та зобов'язання організації, а також
містити інформацію про склад керівництва організації та про наявність
контролюючих осіб у її структурі. В разі якщо неприбуткова організація веде
підприємницьку діяльність, вона повинна подавати додаткову звітність, яка
містить інформацію про продукцію, послуги та інші показники своєї
комерційної діяльності.

3. Згідно зі статтею 141.1 Податкового кодексу України, інститути

спільного інвестування відносяться до неприбуткових організацій, які
звільняються від сплати податку на прибуток підприємств.
4 . Залежно від форми власності та виду діяльності, інститут спільного
інвестування може бути платником податку на прибуток за загальною
системою оподаткування або спрощеною системою оподаткування.

Якщо інститут спільного інвестування має статус платника податку на

прибуток за загальною системою оподаткування, то він не може обрати
спрощену систему оподаткування.

Якщо ж інститут спільного інвестування має статус платника податку на

прибуток за спрощеною системою оподаткування, то він може користуватися
спрощеною системою обліку та звітності, яка передбачена для таких
платників.

Тому, щоб відповісти на дане запитання необхідно мати додаткову

інформацію про статус інституту спільного інвестування як платника
податку на прибуток. У будь-якому випадку, відповідно до поданих у справі
фактів, звільнення від оподаткування коштів спільного інвестування не
означає звільнення від сплати податку на прибуток.

5. Платникам податку на прибуток передбачено певний ряд пільг та звільнень

від сплати податку на прибуток відповідно до законодавства країни. Однією з
таких пільг є звільнення від оподаткування доходів від інвестицій в кошти
спільного інвестування.

Інститут спільного інвестування може скористатись цією пільгою тільки у

випадку, якщо він відповідає вимогам, передбаченим законодавством країни
щодо створення та діяльності ІСІ. Зокрема, ІСІ повинен бути зареєстрований
у відповідному державному органі, мати встановлені правила внутрішнього
регулювання, відповідати вимогам до розміру мінімального статутного
капіталу тощо.

Тому можна зробити висновок, що якщо інститут спільного інвестування

відповідає всім вимогам законодавства, то він може скористатись пільгою
щодо звільнення від оподаткування доходів від інвестицій в ІСІ. Однак у
випадку, якщо контрагентом платника є інститут спільного інвестування, це
не означає автоматичне звільнення від сплати податку на прибуток.

6. Оподаткування податком на прибуток інститутів спільного інвестування

здійснюється відповідно до статті 166 Податкового кодексу України. Згідно з
цією статтею, інститути спільного інвестування, зареєстровані в Україні,
оподатковуються за ставкою 18% з доходів, отриманих від джерел в Україні,
і за ставкою 0% з доходів, отриманих від джерел за межами України. При
цьому, доходи, отримані від джерел в Україні, включають доходи, отримані
від українських резидентів та нерезидентів, а також від українських джерел
доходів нерезидентів.

Тому, якщо інститут спільного інвестування, з яким укладено договір на

використання знаку, зареєстрований в Україні та отримує доходи від джерел
в Україні, то він підлягає оподаткуванню податком на прибуток за ставкою
18%.

7. Звільнення від оподаткування коштів спільного інвестування може бути

передбачене відповідно до законодавства країни, в якій здійснюється таке
інвестування. В питанні не вказано, про яку країну йдеться, тому я відповім у
загальному.

У деяких країнах можуть бути передбачені різні види звільнення від

оподаткування для коштів спільного інвестування, наприклад:

1. Звільнення від податку на прибуток: у деяких країнах кошти, що

інвестуються в спільні інвестиційні фонди, можуть бути звільнені від
податку на прибуток.

2. Звільнення від податку на дивіденди: у деяких країнах кошти, що

інвестуються в спільні інвестиційні фонди, можуть бути звільнені від
податку на дивіденди, які виплачуються із цих фондів.

3. Звільнення від податку на прибуток від продажу акцій: у деяких країнах

кошти, що інвестуються в спільні інвестиційні фонди, можуть бути звільнені
від податку на прибуток від продажу акцій, які належать до портфеля цих
фондів.

4. Звільнення від податку на спадщину: у деяких країнах кошти, що

інвестуються в спільні інвестиційні фонди, можуть бути звільнені від
податку на спадщину.

Але, щоб точно відповісти на це запитання, необхідно звернутися до

відповідного законодавства та визначити, які саме види коштів спільного
інвестування звільняються від оподаткування саме в цій країні.

8. Як я уже зазначав вище, звільнення деяких коштів від оподаткування не

обов'язково є наслідком звільнення юридичної особи від сплати податку на
прибуток з інших доходів, які не виведені із-під оподаткування. Податкове
законодавство може передбачати різні види звільнень від оподаткування для
різних категорій доходів чи платників податків. До прикладу, інститут
спільного інвестування може бути звільнений від оподаткування деяких
доходів, пов'язаних з його діяльністю, але це не значить, що його контрагент,
який отримує роялті за використання знаку, також звільнений від сплати
податку на прибуток з цих доходів. Тому, якщо відповідно до законодавства
роялті повинні бути оподатковані, то їх нарахування і сплата податку на
прибуток є обов'язковою незалежно від статусу контрагента, який отримує ці
кошти.

9. У нашому випадку платник податків звернувся до контролюючого органу з

проханням про визнання протиправним та скасування податкових
повідомлень-рішень.

Згідно з матеріалами справи, підприємство з управління активами діяло за

дорученням позивача, на підставі договору на використання знаку для
товарів та послуг, де позивачу надано дозвіл на використання знаку для
товарів і послуг при виробництві та/або розповсюдженні товарів та послуг за
плату.

Контролюючим органом було проведено документальну планову виїзну

перевірку, внаслідок якої було прийнято рішення про завищення від’ємного
значення об’єкту оподаткування податком на прибуток та прийнято
податкове повідомлення-рішення щодо збільшення суми грошового
зобов’язання з податку на прибуток. Позивач стверджує, що контролюючий
орган безпідставно дійшов висновку про порушення ним пп. 140.5.7,
відповідно до якої фінансовий результат податкового періоду збільшується
на суму витрат по нарахуванню роялті у повному обсязі, якщо роялті
нараховані на користь юридичної особи, яка звільнена від сплати цього
податку або сплачує його за меншою ставкою, ніж базова.

Позивач заперечує проти того, що його контрагент, інститут спільного

інвестування, звільнений від сплати податку на прибуток, тому його витрати
на роялті не мають бути зараховані при розрахунку податку на прибуток.

На підставі цього можна зробити висновок, що в даній ситуації необхідно

провести детальний аналіз юридичних документів, що регулюють правові
відносини між позивачем і його контрагентом. У разі коли договір на
використання знаку для товарів та послуг передбачає, що позивач має право
на використання знаку за плату, то витрати на роялті можуть бути включені
до складу витрат при розрахунку податку на прибуток. Однак, якщо
контрагент позивача дійсно звільнений від сплати податку на прибуток, то
відповідно до законодавства податок на прибуток нараховується на платника
роялті, тобто на позивача.

Таким чином, вирішення даної справи залежить від наявності доказів щодо
звільнення контрагента позивача від сплати податку на прибуток та від того,
яким чином було укладено договір на використання знаку для товарів та
послуг між позивачем і його контрагентом. Але на даному етапі, у нашому
випадку, за наявної інформації мені важко зробити однозначний висновок.