Семінарське заняття 4

Завдання 3. Ви плануєте розпочати підприємницьку діяльність у сфері туризму

(оберіть один із запропонованих або оберіть на власне бажання). Визначте організаційно-
правові аспекти організації такої діяльності:
1. Оберіть організаційно-правову форму господарювання (ТОВ, ПАТ і т.д.),
обґрунтуйте свій вибір.
2. Визначить очікуваний середньорічний дохід від реалізації продукції (послуг)
підприємства та планову чисельність працівників. Визначте вид підприємство за даними
критеріями (мікропідприємств, мале, середнє, велике).
3. Оберіть систему оподаткування (загальна чи спрощена), обґрунтуйте свій
вибір.
4. Керуючись Законом України від 2 березня 2015 року. № 222-VIII « Про
ліцензування видів господарської діяльності », Постановами Кабінету Міністрів України від
5 серпня 2015 р. № 609  «Про затвердження переліку органів ліцензування та визнання
такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» вкажіть органи
ліцензування і складіть перелік документів, що необхідні для отримання ліцензії на право
здійснювати відповідний вид діяльності, визначте вартість ліцензії і термін її дії.

Таблиця 1 – Організаційно-правові аспекти організації підприємницької діяльності у

сфері туризму

Види діяльності Організаційно- Вид підприємства за Система

правова форма критерієми: оподаткування,
господарюван- очікуваний планова характеристика2
ня середньоріч чисельність
ний дохід працівників1
від
реалізації
продукції
(послуг)1
1 2 3 4 5 6
Ресторан ТОВ 2 600 000 21 Загальна

Мале підприємство
Примітка: 1 – навести спрощені розрахунку
2 – навести основні характеристика (якщо спрощена система, то яка група, які основні ставки
тощо. Якщо загальна – види податків, основні ставки тощо)

1.Найоптимальнішою на сьогоднішній день формою є товариство з обмеженою

відповідальністю (ТОВ). Товариство з обмеженою відповідальністю є одним з
видів господарських товариств, характерною рисою його є те, що його
статутний капітал поділений на частки і кожен з учасників ТОВ несе
відповідальність за його зобов'язаннями в межах своєї частки. Розмір часток
визначається статутом ТОВ. На даний момент мінімальний розмір статутного
капіталу ТОВ законодавчо не встановлено, що також є перевагою.
 2.Дохід – 2 600 00, Товарообіг по продукції власного виробництва – 78000,
питома вага продукції власного виробництва до суми загального доходу – 65%,
товарообіг по купівельним товарам – 23000, Питома вага купівельних товарів
до суми загального доходу – 27%, податок на додану вартість – 7600,
собівартість – 85000, адміністративні витрати – 340000, витрати на збут – 4320.
Планова чисельність працівників - 21. Адміністратори – 2, керуючий – 1, шеф-
кухар – 1, кухарі – 6, офіціанти – 4, бармени – 3, прибиральниці – 2,
посудомийки – 2.
3.Якщо заклад буде продавати алкоголь і тютюнові вироби вибрати спрощену
форму оподаткування не можна. Згідно п.291.5.1 ст.295 ПКУ суб'єкти
господарювання (юридичні та фізичні особи-підприємці), які здійснюють
продаж підакцизної продукції, не можуть бути платниками єдиного податку. На
загальній системі оподаткування доходи фізичної особи підприємця будуть
обкладатися податком на доходи фізичних осіб, а прибуток юридичної особи -
податком на прибуток. Крім цього, вони будуть платити всі податки і збори,
передбачені законодавством в залежності від наявності об'єктів оподаткування.
Основною перевагою загальної системи оподаткування є те, що податок
сплачується не з усієї виручки, а з доходів (прибутку), зменшених на суму
витрат, понесених у звітному періоді, а також є можливість займатися будь-
яким видом діяльності (при наявності відповідних ліцензій і дозволів), мати
необмежену кількість найманих працівників і необмежений обсяг прибутку.
Таблиця 2 – Особливості ліцензування підприємницької діяльності у сфері туризму

Види діяльності Орган ліцензування / дозволу Основні Вартість і Примітка3

ліцензійні термін дії
умови ліцензії/
провадження дозволу
діяльності
1 2 3 4 5 6
Ресторан Департамент з питань адміністрування 1 рік Середній чек –
акцизного збору і контролю за 600 гривень
виробництвом та оборотом підакцизних
товарів ДПАУ

Примітка: 3 – інші важливі аспекти провадження підприємницької діяльності у обраній сфері

4.Основні ліцензійні умови провадження діяльності: Плата за ліцензію на

роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання
спирту), становить 8000 гривень на кожний окремий, зазначений в ліцензії
електронний контрольно-касовий апарат (книгу обліку розрахункових
операцій), що знаходиться в місці торгівлі;на роздрібну торгівлю тютюновими
виробами на кожне місце торгівлі - 2000 гривень, а на території сіл і селищ, за
винятком тих, що знаходяться в межах території міст - 500 гривень на
роздрібну торгівлю алкогольними напоями, крім сидру та перрі (без додання
спирту), на кожний окремий, зазначений в ліцензії електронний контрольно-
касовий апарат (книгу обліку розрахункових операцій), що знаходиться в місці
торгівлі, і 250 гривень - на роздрібну торгівлю тютюновими виробами на кожне
місце торгівлі. Плата за ліцензію на роздрібну торгівлю сидром та перрі (без
додання спирту) становить 780 гривень на кожне місце торгівлі незалежно від
його територіального розташування. Плата стягується щоквартально рівними
частинами або за рік вперед, за вибором платника.
5.Примітка (3) Діяльність у сфері ресторанного господарства здійснюється
суб’єктами господарювання після їх державної реєстрації в установленому
законодавством порядку. Відкриття закладу ресторанного господарства
погоджується з органами місцевого самоврядування, а також
закладами державної санітарно-епідеміологічної служби (СЕС). Вимоги
погодження із СЕС установлено у ст. 15 Закону № 4004, а порядок проведення
санітарно-епідеміологічної експертизи затверджено наказом від 14.03.2006 р.
№ 120 (див. лист Головного санітарного лікаря Дніпропетровської області від
28.09.2006 р. № 2/8-11/3-1113).
А от щодо отримання підприємством, яке вирішило відкрити заклад
ресторанного господарства, дозволу на розміщення об’єкта
торгівлі та дозволу на початок роботи в органах пожежного
нагляду зазначимо таке.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону № 2806 необхідність отримання документа
дозвільного характеру, дозвільний орган, уповноважений видавати цей
документ, та умови його отримання має бути встановлено винятково
законами, що регулюють відносини, пов’язані з отриманням таких документів.
 Сьогодні законом регламентовано тільки сплату збору за видачу дозволу
на розміщення об’єкта торгівлі (ст. 15 Закону України «Про систему
оподаткування» від 25.06.91 р. № 1251-XII). Механізм сплати
збору встановлюється місцевими органами самоврядування (ст. 18
Декрету № 56-93). Оскільки рішення органу місцевого самоврядування
Законом не є, то відсутня і необхідність отримання цього дозволу і
відповідно — сплати збору.
Подібну позицію підтримує і Держпідприємництва (див. листи від
20.12.2006 р. № 8080, від 10.11.2006 р. № 8104). Так, у листі № 8104 він указує,
що «з набранням чинності частиною першою статті 4 Закону України «Про
дозвільну систему у сфері господарської діяльності» з 05.10.2006 р. правових
підстав для видачі органами місцевого самоврядування дозволу на
розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг немає...». Водночас
Держпідприємництва зазначає (див. там же), що органи місцевого
самоврядування мають повноваження здійснювати видачу дозволу на
розміщення будівель та споруд соціально-культурного, побутового,
торговельного та іншого призначення (п. 10 ст. 10 Закону України «Про
впорядкування населених пунктів» від 06.09.2005 р. № 2807-IV).
Проте зверніть увагу: згідно з інформацією, розміщеною на офіційному
сайті Держпідприємництва, сьогодні райдержадміністрації, порушуючи ч.1 ст.
4 Закону № 2806, продовжують видавати дозволи на розміщення об’єктів
торгівлі та сфери послуг.
А от без дозволу органу пожежного нагляду на відкриття об’єкта
ресторанного господарства точно не обійтися, адже таку вимогу
встановлено ст. 10 Закону № 3745. Винятком є випадок, коли ведення
господарської діяльності можливо за декларативним
принципом. Декларативний принцип — принцип, згідно з яким суб’єкт
господарювання придбаває право на здійснення певних дій щодо здійснення
господарської діяльності без отримання документа дозвільного характеру
шляхом повідомлення адміністратора або відповідного дозвільного органу про
відповідність його матеріально-технічної бази вимогам законодавства.
 Так, якщо об’єкт, що відкривається, не належить до
вибухопожежонебезпечних та об’єктів з масовим перебуванням людей і не
розміщується на території або усередині зазначених об’єктів, він може почати
свою діяльність, скориставшись декларативним принципом, не одержуючи
дозволу (п. 11 Порядку № 150). Тут необхідно звернути увагу, що Порядок №
150 висуває додаткові умови для застосування декларативного принципу —
укладення договорів цивільної відповідальності перед третіми особами. Ми з
такою умовою не згодні, оскільки її немає в Законі № 3745.
Для цього підприємство має скласти (бажано за допомогою
компетентних осіб) Декларацію відповідності об’єкта (об’єктів) вимогам
законодавства з питань пожежної безпеки за формою згідно з додатком
3 до Порядку № 150 і подати її до органу державного пожежного нагляду не
пізніше ніж за 10 днів до початку господарської діяльності.
Обов’язковість застосування декларативного принципу
передбачено Законом № 3745 і для здійснення діяльності в орендованих
приміщеннях. Проте ця норма суперечить ч. 5 ст. 4 Закону № 2806, відповідно
до якої повторне отримання орендарем дозвільних документів не потрібне (за
умови збереження виду діяльності і стану цих приміщень та обладнання).
І ще: якщо підприємство до основного об’єкта РГ вирішить відкрити або
літній майданчик, або інший структурний підрозділ, що потрапляє під
визначення малих архітектурних форм (МАФ)*, то підприємству доведеться
отримати дозвіл на розміщення такого об’єкта (ст. 24 Закону № 1699).
Докладніше з дозвільними документами можна ознайомитися на сторінках
газети «Податки та бухгалтерський облік», 2006, № 19, № 65, а також «Податки
та бухгалтерський облік», 2007, № 8.