Обговорення кейсового завдання 1.

Неформальний ринок венчурного капіталу складається з приватних інвесторів, які

інвестують свої особисті фінансові ресурси в нові і зростаючі малі фірми. Їх прийнято
називати "неформальними інвесторами", або "бізнес-ангелами" (business angels) [3]. Про цей
ринок відомо значно менше, чим про діяльність венчурних фондів. Одна з істотних
відмінностей венчурних компаній від бізнес-ангелів полягає в тому, що перші управляють
чужими засобами, тоді як останні інвестують свої власні кошти.
Основні мотиви, якими керуються бізнес – ангели є: дочекатися максимальної вартості
компанії й продати свою частку, отримавши прибуток, багаторазово перевищуючий суму
вкладень; повернути борги суспільству; бути потрібним; відчути адреналін; підтримати моду.
У США за різними оцінками оперують від 100 до 400 тисяч ангелів, які інвестують від
10 тисяч до декількох мільйонів доларів США в кожен проект. У Європі таких інвесторів
налічується від 80 до 200 тисяч [1].
Згідно із західними дослідженнями середній вік бізнес-ангелів складає 45-65 років, 99
% з них - чоловіки, кожен п'ятий – мільйонер [2].
Основна перевага бізнес-ангелів перед традиційним банківським кредитом - приватні
інвестори готові ризикувати. На відміну від банку, вони можуть надати як кредит на розвиток
бізнесу, так і кредит на відкриття бізнесу. Інший плюс роботи з ангелами - вони беруть участь
у бізнесі, дають професійні консультації, надають підтримку, адже вони безпосередньо
зацікавлені в успіху підприємства. Останній фактор може вважатися й мінусом, адже участь
бізнес-ангела в керуванні бізнесом позбавляє підприємця істотної частки самостійності.
Недоліком бізнес-ангелів є обмежені можливості порівняно з банками.
Найбільш відомим прикладом успішних проектів бізнес-ангелів у світі є інвестиції в
компанію Apple. Вклавши 91 тисячу доларів, інвестор отримав 154 мільйони. На 26
мільйонів перетворилися 100 тисяч, інвестовані Т. Албергом в компанію "Амазон", а ідея
узяти звичайну сорочку-поло і наклеїти на неї простий ярличок із зображенням коня
збагатила банківського клерка Р. Лаурена, з чиєї подачі стартувала тепер уже популярна марка
Polo, на 5 млрд. доларів, хоча на втілення йому знадобилось всього 50 тисяч доларів [1].
Нажаль, таких же вражаючих прикладів в Україні навести доки не вдається і це не
тому, що їх не існує, а тому, що українські інвестори бажають залишатися інкогніто.
Якщо на заході інвестори віддають перевагу фінансуванню hi – tech, ноу-хау і
інтернет-бізнесу, то в Україні доки домінує інвестування в звичніші види бізнесу, досить
далекі від високих технологій, - харчову промисловість, виробництво будівельних матеріалів,
нерухомість тощо.
Підвищений інтерес українських бізнес-ангелів до харчової промисловості і
нерухомості обумовлений в першу чергу тим, що в цих суперприбуткових нині сферах
приватному інвесторові легко добитися пільгового оподаткування (під виглядом
реінвестицій), що в рази збільшує прибутковість цих проектів для самого бізнес-ангела.
Підтверджують цю думку і результати першого "аукціону ідей", проведеного у рамках
виставки "Винаходи і інновації". Як із сумом відмічають учасники, потенційних приватних
інвесторів мало притягали інноваційні hi - tech проекти, незважаючи на те, що західні
венчурні фонди оцінювали їх потенціал дуже високо.
Очевидно, не даремно українські бізнес-ангели ретельно уникають слова "венчур", що
в перекладі з англійського означає "ризик". Фінансувати ризиковані ідеї, на відміну від своїх
західних колег, що колись не побоялися дати грошей під дуже сумнівні проекти, що згодом
стали всесвітньо відомими корпораціями Google і Apple, українські "ангели" доки не готові.
Отже, залишається два шляхи: або чекати масового приходу в Україну іноземних венчурних
фондів, які дійсно ласі до нестандартних ідей, або звертатися за стартовим капіталом в банк,
притягаючи приватного інвестора вже на "безризиковому" етапі, без всякого venture.
Найбільша європейська мережа ангелів - European Business Angel Network (EBAN) -
складається з 62 асоціацій інвесторів в 21 країні.
Асоціація приватних інвесторів України - єдине об'єднання приватних і корпоративних
інвесторів з усіх регіонів України, яке є повноправним членом European Business Angel
Network (EBAN)

Бізнес-інкубатор – організаційна структура, яка займається підтримкою молодого

бізнесу на всіх етапах його розвитку: від розробки ідеї до її комерціалізації та отримання
прибутку .
Бізнес-інкубатори розраховані на тих, хто має намір розвинути власну ідею (навіть не
завжди чітко окреслену) в успішний бізнес, при цьому не маючи великого досвіду
підприємництва. Термін перебування в бізнес-інкубаторі триває близько року, але може
сягати і трьох років. Працюючи в бізнес-інкубаторах, стартапи можуть повністю
зосередитися на підприємницькій стороні своєї ідеї і перейти від ідеї в фазу зрілого бізнесу.
Інкубатори надають учасникам:  інфраструктуру для роботи команди (робоче місце,
оргтехніку, зв’язок), що у будь-кому разі дозволяє зекономити на адміністративних витратах;
 навчання, що охоплює важливу для стартапів тематику: стратегія, маркетингові
дослідження, просування продукту, захист інтелектуальної власності, фінансова ефективність
проекту, презентація проекту та ін.;  менторство: командою опікується консультант, який є
фахівцем у сфері проекту, також організовуються консультації економістів, маркетологів,
юристів та ін.;  фінансування: деякі інкубатори самі долучаються до інвестування стартапів,
або організовують зустрічі з потенційними інвесторами; надають пост-супровід проекту для
отримання наступного етапу інвестування;  обмін досвідом з іншими командами:
комунікації з людьми, що працюють над рішенням схожих бізнес-проблем, можуть стати
джерелом цінних ідей щодо розвитку власного бізнесу,  можливість закордонного
стажування: деякі інкубатори пропонують закордонне стажування у провідних інкубаторах
США і Європи;  можливість участі у тематичних заходах, що організовуються інкубатором:
такі заходи допомагають розширити коло професійних контактів, представити свій проект
інвесторам;
Серед новостворених українських бізнес-інкубаторів останніх років відзначимо «Start-
up Business Incubator KNU» (Молодіжна бізнес-платформа на базі КНУ ім. Тараса Шевченка),
«Startup Depot Lviv», «ІнКУБатор» (спільний проект платформи «Prometheus» та
«ПриватБанку»), «1991 Open Data Incubator» (підтримує проекти на основі великих та
відкритих даних, працює зі стартапами, які надають сервіси громадянам, підприємствам та
державним органам). Дещо відмінною формою інфраструктурного забезпечення стартапів є
бізнес-акселератор. Як і інкубатори, акселератори підтримують новий, динамічний бізнес,
переважно в технологічних галузях. Їхня відмінність в тому, що вони вимагають
інтенсивного розвитку стартапів у чітко визначені терміни програми акселерації. За короткий
час команда повинна форсовано створити проект або прототип проекту, достатньо сильний
для виходу на ринок і отримання інвестицій.
 У світі налічується більше 3 тис. акселераторів. Цікавими для українських
стартапів можуть стати акселератори Східної Європи, зокрема: – «Seedcamp» –
один з перших великих європейських акселераторів, що почав функціонувати в
2007 р., швидко розширив сферу впливу на всю Європу і тепер залучає до 2000
стартапів за рік; – «Hub:raum» - акселератор із Польщі, що знаходиться у
Кракові та є польським структурним підрозділом телекомунікаційного гіганта
«Deutsche Telekom». Він надає місце у коворкингу та здійснює менторство.
Акселератор пропонує до 80 тис. дол. в обмін на від 10,0% до 30,0% частки у
стартапі. У програмі «Hub:raum», зокрема, брав участь український стартап
«Ecois.me», що займається розробкою систем домашнього енергоменеджменту;
– «StarCube» – акселератор із Чехії при інкубаторі JIC, що надає послуги
стартаперам на суму до 4 тис. дол., пропонує навчальну програму у Брно
тривалістю 3 місяці, менторство та офісний простір.
Обговорення кейсового завдання 2.