МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

Київський національній торговельно-економічний университет

Кафедра адміністративного, фінансового та інформаційного права

ІТ-ПРАВО

Лекція: № 4

«Цілі та обмеження міжнародного структурування ІТ-

бізнесу»

Обговорено та схвалено на засіданні кафедри фінансового та

адміністративного права факультету міжнародної торгівлі і права Київського
національного торговельно-економічного університету

Протокол від «____»_______________201_ року №____

Київ – 2018
 План:
1. Цілі міжнародного структурування.
2. Захист бізнесу та інвестицій.
3. Функціональні профілі елементів міжнародної структури.
4. Типова міжнародна структура українського ІТ-бізнесу

1. Цілі міжнародного структурування

У 2015 році індустрія IT-послуг посіла третє місце за обсягами
експорту в Україні, досягнувши 2,5 млрд доларів США, що склало 3,5%
національного ВВП Зважаючи на це, не можемо говорити про IT-галузь, не
беручи до уваги потреби іноземного клієнта або інвестора, на якого значною
мірою орієнтуються вітчизняні спеціалісти.
Типові для цієї галузі бізнес-моделі спонукають компанії виходити на
міжнародний ринок шляхом структурування діяльності з використанням
іноземних юрисдикцій. Це має місце як у випадках, коли українські
спеціалісти залучаються до роботи іноземним інвестором на засадах
аутсорсингу робочої сили (договорів про виконання робіт та надання послуг),
так і у випадках, коли українська компанія розробляє продукт, який
планується до продажу за межами України.
У першому випадку вітчизняні фахівці, послуги яких використовують
компанії з цілого світу, стають професійним ресурсом іноземного клієнта. В
другому - власники компанії «виводять» бізнес за кордон, реєструючи його в
іноземних юрисдикціях, але при цьому продовжують використовувати працю
українських фахівців. Крім цього, питання міжнародного структурування
постає у випадку, коли українській компанії вдається залучити іноземні
інвестиції, в тому числі у вигляді приєднання іноземного інвестора до
структури власності.
Як правило, українські IT-компанії починають свою діяльність у формі
товариства з обмеженою відповідальністю, яке для виконання завдань з
розробки програмного забезпечення (ПЗ) використовує працю фахівців,
2
зареєстрованих як фізичні особи - підприємці (ФОП) на підставі відповідних
договорів про надання послуг (їх еквівалентів). Така організація роботи
дозволяє компанії ефективно функціонувати до певного часу. Однак, з
розвитком бізнесу, виникає необхідність реструктурування діяльності та
винесення окремих елементів структури бізнесу в іноземні юрисдикції.
Цілі міжнародного структурування
Близькість до клієнта та інвестора
Згідно з рейтингом Doing Business-2017, який підготовлено Світовим
Банком, Україна за простотою ведення бізнесу посіла 80-те місце серед 190
країн світу. Новий звіт визначає, що в нормативно-правовій базі, яка регулює
розвиток бізнес-середовища в Україні, все ще залишається багато проблем.
Вказане може бути суттєвою перешкодою для залучення ІТ-комланіями
України інвестицій та співпраці за кордоном. Використання міжнародної
структури, натомість, надає можливість ведення бізнесу за правилами,
зрозумілими як для клієнтів, так і для потенційних іноземних інвесторів.
Продаж продукту в інших країнах
Очікується, що світові витрати на програмне забезпечення зростуть з
2,46 млрд доларів США у 2015 р. до понад 2,8 млрд доларів США у 2019 р.
Північна Америка (США та Канада), яка є лідером серед ринків витрат на IT,
забезпечить найбільшу частку світових витрат протягом прогнозованого
періоду (2015-2019 роки), а сукупні витрати регіону в 2017 році подолають
позначку в 1 трлн доларів США. За прогнозами, викладеними в дослідженні
ЕМЕА, регіон (Європа, Близький Схід та Африка) буде другим регіоном за
величиною витрат, слідом за яким йдуть країни Азії та Тихого океану.
За таких обставин важливо, щоб українські IT-компанії були
присутніми на міжнародних ринках та мали можливість реалізовувати свою
продукцію клієнтам із відповідних юрисдикцій. Це може відбуватись як
безпосередньо шляхом прямих продажів через власні веб-сайти, так і через
платформи поширення програмного забезпечення (Apple App Store, Google
Play Market та інші). Однак нерідко останні мають певні обмеження до

3
розробників ПЗ, яким вони можуть перераховувати платежі. Так,
наприклад, платформа Google Play Market перераховує доходи від
продажу примірників ПЗ компаніям, що зареєстровані в Україні, в той
час як Apple App Store не перераховує кошти в Україну. Ключову роль
відіграє спосіб отримання платежів (вибір платіжної системи) від таких
джерел реалізації та податкові наслідки, які при цьому настають.
Вимоги до юрисдикції для заснування компанії, що буде здійснювати
безпосередній продаж примірників ПЗ, також встановлюються переважно
контрагентами, в цьому випадку - платіжними системами (банками,
еквайєрами тощо). За загальним підходом, банки і платіжні системи
співпрацюють з компаніями, що зареєстровані не в офшорних юрисдикціях і
мають банківській рахунок у країні реєстрації або в найбільш престижних
юрисдикціях. В окремих випадках вимоги більш жорсткі. Зокрема, система
PayPal не дає можливості виплачувати кошти компаніям, які зареєстровані,
наприклад, в Україні чи на Кіпрі.
Ефективне планування виходу з бізнесу
Міжнародне структурування IT-компанії часто відбувається зі
стратегічною метою її подальшого продажу або залучення іноземних
інвесторів на засадах партнерства. Оскільки в ході діяльності така компанія,
як правило, стає виключним власником об’єктів інтелектуальної власності,
розробкою яких вона займається, до нового власника або іноземного
партнера вони переходять разом із придбаними корпоративними правами та
іншими активами компанії. Таким чином, стратегія виходу з бізнесу повинна
забезпечуватись відповідними умовами діяльності в іноземних юрисдикціях.
Найбільш відповідною юрисдикцією для створення компанії
володільця виключними правами інтелектуальної власності, де існують
помірні ставки на доходи, пов’язані із приростом капіталу та/або
інвестиційний дохід.

4
 Іноземні правові інструменти: акціонерні угоди (shareholders
agreements), конвертовані облігації (convertible notes), опціон емітента
(stock option).
Ведення бізнесу за кордоном дозволяє його учасникам
використовувати в своїй діяльності широкий спектр правових інструментів,
які полегшують ведення бізнесу та залучення інвестицій, таких як,
наприклад, акціонерні угоди, конвертовані облігації та опціони на акції.
Використання акціонерних угод поширене в країнах англійського права
та дозволяє учасникам врегульовувати питання корпоративного управління
компанією, порядку обігу акцій, вирішення суперечок (наприклад
передбачити вирішення спорів шляхом звернення до арбітражних судів),
передбачити способи захисту міноритарних учасників, способів відчуження
учасниками своїх часток, порядку виходу із компанії тощо. До переваг
акціонерних угод можна віднести те, що вони вважаються приватними
домовленостями сторін, а їх зміст не доступний стороннім особам. Крім
цього, їх укладення, внесення змін до них та скасування відбувається в менш
формалізований спосіб, аніж аналогічні дії щодо установчих документів та не
потребує затвердження угоди всіма акціонерами компанії.
Конвертовані облігації - вид цінних паперів, які засвідчують
сплату грошових коштів його власником на користь компанії, що
випустила облігації, та можливість їх подальшого обміну на визначену
кількість акцій компанії або їх грошовий еквівалент. Основною
перевагою використання компаніями в іноземних юрисдикціях такого
інструменту залучення коштів є зменшення платежів за відсотками та
списання заборгованості компанії перед власником облігацій у випадку
їх конвертації в акції.
Іноземні юрисдикції також надають змогу компаніям використовувати
такий спосіб винагородження працівників компанії як опціон емітента. Він
надає право його власнику протягом визначеного терміну скористатись
правом придбати акції компанії за наперед визначеною ціною (вказаною в

5
опціоні) та передбачає відповідний обов’язок компанії забезпечити продаж
таких акцій за такою ціною.
Фінансування діяльності
Відмінності в системах оподаткування різних юрисдикцій грають
важливу роль при визначенні способів фінансування бізнесу-як нарівні
компанії, так і на рівні іноземного інвестора. Загалом, на практиці
використовують декілька способів фінансування, серед яких найпоширеніші
- це збільшення статутного капіталу та залучення коштів на підставі позики.
В свою чергу, спосіб фінансування компаній та країни його походження
можуть впливати на розмір податків та утримань, які при цьому підлягають
до сплати як у країні джерела виплат, так і в юрисдикції отримання таких
коштів.
Використання міжнародних юрисдикцій дозволяє не тільки залучити
грошові кошти у найоптимальніший для компанії та інвестора спосіб,
залежно від різних податкових систем, а й залучити кошти на прозорих і
зрозумілих для інвестора умовах.
2.Захист бізнесу та інвестицій
Недосконалість вітчизняного законодавства, неефективність
інструментів захисту порушених прав, повільний темп реформ створюють
середовище, в якому українські IT-компанії несуть ризики втрати або
обмеження прав на матеріальні активи та об’єкти інтелектуальної власності.
Натомість, структурування володіння активами із використанням іноземних
юрисдикцій може забезпечити безпеку цих активів та ефективний захист
прав власників. Спосіб здійснення такого структурування та вибір
відповідних країн залежить великою мірою від конкретних елементів бізнес-
моделі. Як правило, це здійснюється шляхом укладення договорів, за якими
власником результату робіт, яким є об’єкт інтелектуальної власності
(наприклад, програмне забезпечення), стають іноземні компанії. Крім цього,
права власності на існуючий об’єкт інтелектуальної власності можуть бути

6
передані на користь іноземної компанії (наприклад, як внесення прав у
статутний капітал іноземної компанії).
Накопичення коштів
При підборі елементів міжнародної структури бізнесу важливим є
розуміння кінцевого призначення накопичуваного прибутку - чи планує
компанія реінвестуваги його в розвиток існуючого бізнесу, інвестувати в інші
компанії чи розподіляти між акціонерами. Зокрема, для ефективного
виконання функції накопичення прибутку компанія повинна мати рахунки в
надійних банках, бажаними є невисокі ставки податків, у першу чергу - на
пасивні доходи (роялті, дивіденди, проценти, приріст капіталу). Так само,
юрисдикції компаній, що будуть перераховувати прибуток чи платежі іншого
призначення на користь такої компанії, мають дозволяти платежі без податку
у джерела та інших утримань.
Регуляторні та податкові питання
Чинними українським законодавством встановлений ряд обмежень
щодо використання іноземної валюти як платіжного засобу.
Так, наприклад, Декретом Кабінету Міністрів України від 19.02.1993
р. «Про систему валютного регулювання та валютного контролю» (далі -
Декрет) визначений перелік операцій, які потребують отримання
резидентами та нерезидентами індивідуальної ліцензії Національного банку
України. До таких операцій відносяться: операції з використанням іноземної
валюти, надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті,
відкриття рахунків за межами України та здійснення інвестицій за кордон.
Вказані регуляторні положення, зокрема, встановлюють суттєві
обмеження для IT-компаній, які розповсюджують програмне забезпечення
через спеціальні онлайн-платформи (наприклад Apple App Store), оскільки
неможливість відкриття банківських рахунків за кордоном унеможливлює
виведення грошової виручки із таких платіжних систем.
Вказані обмеження встановлюють перешкоди для ведення сучасного
динамічного та міжнародного бізнесу, яким є IT-індустрія. Такі регулювання

7
потребують поступової та безповоротної лібералізації, яка дозволить
стимулювати розвиток подібних галузей, що потенційно створить
можливість для залучення інвестицій в Україну. В той самий час,
використання міжнародних юрисдикцій дозволяє компаніям вже сьогодні
використовувати та накопичувати кошти в іноземній валюті за межами
України.
Податкове планування
З виходом на міжнародну арену для реалізації продукту або ж надання
послуг іноземним клієнтам IT-компанії стикаються із національними
податковими системами інших держав. При цьому можливі випадки, коли
міжнародні трансакції будуть предметом різного податкового трактування
та/або предметом подвійного оподаткування. За таких обставин важливою є
обізнаність із особливостями податкових систем іноземних юрисдикцій, їх
взаємодією, можливістю застосування податкових пільг і знижених ставок
податку в юрисдикціях резидентства та джерела доходів, використання
методів уникнення подвійного оподаткування, передбаченого відповідними
міжнародними угодами, зниження податків на доходи при їх репатріації із
джерел виникнення в юрисдикцію кінцевого бенефіціара.
При міжнародному структуруванні бізнесу потрібно, в першу чергу,
звертати увагу на такі категорії оподаткування в різних юрисдикціях та їх
комбінацію:
- податок на приріст капіталу (capital gain tax) - оподаткування
доходу від продажу акцій дочірніх компаній;
- оподаткування дивідендів, відсотків, роялті з України та інших
держав в холдинговій юрисдикції, можливість застосування пільг;
- оподаткування дивідендів, відсотків, роялті з джерелом
походження в Україні податком у джерела;
- оподаткування дивідендів при виплаті на користь бенефіціарного
власника.

8
 Крім цього, деякі юрисдикції встановлюють пільгові податкові
режими (ІР- чи R&D-режими) для компаній, що провадять діяльність з
розробки та створення об’єктів інтелектуальної власності, яким є,
наприклад, програмне забезпечення. Вказані режими в поєднанні з
іншими перевагами міжнародного структурування створюють суттєвий
стимул для їх використання українськими ІТ-компаніями.
Угоди про уникнення подвійного оподаткування
За загальним правилом, прибуток компаній, отримуваний від їх
діяльності за межами юрисдикції резидентства, може оподаткуватися
двічі - як в країні джерела виплат, так і в юрисдикції отримання таких
коштів, що зменшує стимули для інвестування коштів за кордон.
Для усунення таких ситуацій на сьогоднішній день між багатьма
країнами укладені двосторонні угоди про уникнення подвійного
оподаткування. Наприклад, станом на 1 січня 2017 р. набрали чинності
понад 70 таких угод. А тому при міжнародному структуруванні бізнесу
слід звертати увагу на наявність або відсутність таких угод та
враховувати відповідні методи (звільнення від оподаткування,
вирахування, податковий кредит) та умови уникнення подвійного
оподаткування при податковому плануванні бізнесу.
3. Функціональні профілі елементів міжнародної структури
Усі складові елементи типової міжнародної структури ІТ-бізнесу
можна поділити на декілька функціональних профілів. їх кількість, географія
діяльності, юрисдикції реєстрації та пов’язаність між собою визначаються
індивідуально, залежно від поставлених перед такою структурою завдань та
характеристик бізнес-моделі групи. Так, елементи міжнародного ІТ-бізнесу
можна поділити на компанії з активами, операційні компанії, персональні
холдингові механізми та компанії-розробники, які, як правило, становлять
українську частину бізнес-структури.
Компанії з активами (asset companies)

9
 Традиційно, до таких компаній належать холдингова компанія (holding
company), яка фактично контролює діяльність, здійснює стратегічне та
оперативне управління усіма елементами бізнес-групи. Часто саме
холдингова компанія стає виключним власником прав на об’єкти
інтелектуальної власності (програмне забезпечення), що створюються в
процесі діяльності групи, та забезпечує просування продукту на ринку.
Бувають також випадки, коли функцію власності та розпорядження
об’єктами інтелектуальної власності закріплюють за окремою компанією -
так званим IP-холдингом (IP holding company, від англ. IP - intellectual
property (інтелектуальна власність).
До особливостей юрисдикції холдингової компанії можна віднести те,
що вона повинна мати позитивну репутацію в баченні потенційних
інвесторів, спрощені вимоги до адміністрування (вимоги щодо директорів,
банківських рахунків тощо), розвинуту інфраструктуру. Крім цього,
важливою є наявність пільгового податкового режиму для дивідендів,
отриманих від дочірніх компаній та сплачуваних на користь учасників
холдингової компанії, пільговий податковий режим для інших форм
виплат від дочірніх компаній, а також неможливість застосування
правил контрольованих іноземних компаній (правил КІК) на рівні
холдингової компанії стосовно прибутків, отриманих дочірніми
компаніями.
IP-холдинг - юридична особа, яка є власником виключних прав на
створювані групою об’єкти інтелектуальної власності - програмне
забезпечення. Вибір юрисдикції для такої компанії є ключовим для створення
ефективної бізнес-структури, а основними вимогами для неї є наявність
справедливої репутації, сприятливого податкового режиму для можливості
застосування низької податкової ставки на прибуток з дивідендів та роялті,
отримуваних від операційних компаній. Також важливою є наявність
низького податку у джерела або ж звільнення від оподаткування дивідендів,
які розподіляються IP-холдингом на користь холдингової компанії. З

10
урахуванням наведених вимог та функціональних особливостей холдингових
компаній, можемо вказати, що типовими для їх розміщення є юрисдикції
Великобританії, США, Кіпру, а для розміщення IP-холдингу - Ірландія, Кіпр,
Мальта.
Персональні холдингові механізми (personal holding mechanism)
Персональні холдингові механізми (ПХМ) - компанії, які
використовуються фізичними особами - власниками IT-бізнесів для
заснування, володіння, розпорядження своїми активами. Існування таких
компаній історично обумовлено валютними обмеженнями та обмеженнями
на інвестування за кордон. Зазвичай використовуються компанії юрисдикцій
англійського права (Британські Віргінські Острови, Беліз, Сейшельські
Острови), рідше - трастові структури.
Операційні компанії (sales companies)
У міжнародній структурі IT-бізнесу такі компанії покликані
здійснювати операційну діяльність (продаж послуг аутсорсингу, продаж
програмного продукту, ліцензій). їх кількість може бути зумовлена
регіональними особливостями розповсюдження продукту (наприклад, окремі
операційні компанії на американський та європейські ринки). Для
юрисдикцій таких компаній важливими є відсутність оподаткування доходу
від продажів, наявність угод про уникнення подвійного оподаткування між
юрисдикцією торгуючої компанії та юрисдикцією IP-холдингу, що дозволяє
звільнити роялті від прибутку у джерела або оподатковувати за зменшеною
ставкою на прибуток у джерела на рівні операційної компанії. Крім цього,
потрібно звертати увагу на наявність справедливої міжнародної репутації та
простоту створення та адміністрування такої компанії. З урахуванням таких
вимог, типовими для розміщення операційних компаній є юрисдикції
Гонгконгу, Джерсі, Британських Віргінських Островів, Сейшельських
Островів, Словаччини, Естонії.
Девелоперські компанії (developing companies)

11
 У більшості випадків, за рахунок наявності фахового потенціалу на
українську частину IT-бізнесу покладають функції з розробки та створення
програмного забезпечення. Цим, як правило, займається українська
юридична особа (зазвичай, у формі товариства з обмеженою
відповідальністю), яка за домовленостями із замовниками з-за кордону,
здійснює розробку та створення продукту. При цьому особливості
українського законодавства дозволяють українській компанії наймати
вітчизняних фахівців на засадах трудових відносин (поодинокі випадки), або
ж на договірних засадах, шляхом укладення договорів про надання послуг
або виконання робіт. Остання модель дозволяє компаніям оптимізувати
податкове навантаження за рахунок передбаченої законодавством спрощеної
системи оподаткування.
4. Типова міжнародна структура українського ІТ-бізнесу
Юрисдикції розміщення наведених вище функціональних типів
компаній доцільно підбирати індивідуально, враховуючи особливості моделі
бізнесу та стратегії його розвитку. На сьогоднішній день не існує
універсальної комбінації юрисдикцій, яка відповідала б цілям та могла
задовольнити потреби абсолютної більшості IT-компаній України.
Типову структуру ІТ-компанїї із використанням зазначених
функціональних профілів та міжнародних юрисдикцій можна зобразити
наступним чином:
Обмеження при використанні міжнародної структури ІТ-бізнесу
Застосовуючи міжнародне структурування бізнесу, вкрай важливим є
обізнаність із законодавствами юрисдикцій, в яких відбувається діяльність
елементів групи, та міжнародним нормативно-правовим регулюванням. Адже
для попередження зловживань, що вчиняються платниками податків з
використанням незаконних механізмів мінімізації податкового навантаження,
в багатьох країнах світу вживаються відповідні правові обмеження. До таких
обмежень, зокрема, належать правила трансфертного ціноутворення, вимоги
щодо автоматичного обміну інформацією та план заходів BEPS у цілому.

12
 Трансфертне ціноутворення в Україні
Досвід показує, що у випадках, коли виникає необхідність
міжнародного структурування IT-компанії, постає питання трансфертного
ціноутворення (ТЦ), що включає підготовку та подання податковим органам
відповідної звітності. Адже під час здійснення операцій з пов’язаними
компаніями можуть встановлюватись ціни, які відрізняються від ринкових, за
рахунок чого деякі міжнародні бізнес-групи можуть переміщувати прибуток
з метою мінімізації оподаткування. З метою боротьби з цим явищем багатьма
державами запроваджено податковий контроль за ТЦ, а операції з
пов’язаними особами вважаються контрольованими (за наявності певних
умов).
Відтак, власникам потрібно планувати структурування з урахуванням
того, що операції в структурі бізнесу будуть контрольованими згідно з
вимогами відповідного законодавства, а тому компанії мають довести, що
ціни, які встановлюються в операціях з пов’язаними особами, відповідають
принципу «витягнутої руки», тобто є такими, які відповідають рівню цін у
таких самих операціях між непов’язаними особами (кажучи спрощено, є
ринковими).
Головним рекомендаційно-методичним міжнародним документом
в галузі податкового регулювання трансфертного ціноутворення є
Настанови Організації економічного співробітництва та розвитку щодо
трансфертного ціноутворення для транснаціональних компаній та
податкових служб, основні рекомендації яких імплементовано в ст. 39
Податкового кодексу України.
При цьому Кодексом встановлені фінансові показники для визнання
операцій контрольованими:
- річний дохід компанії повинен перевищувати 150 млн грн;
- обсяг таких операцій з кожним контрагентом, визначений за
правилами бухгалтерського обліку, перевищує 10 млн грн за відповідний
звітний рік.

13
 Автоматичний обмін інформацією:
Common Reporting Standard (CRS) та Foreign Account
Tax Compliance Act (FATCA)
Організацією економічного співробітництва та розвитку було
розроблено та затверджено стандарт автоматичного обміну інформацією про
фінансові рахунки, до якого на сьогоднішній день приєдналось уже більше 80
країн. Він передбачає отримання юрисдикціями інформації від фінансових
установ та автоматичний обмін такою інформацією з іншими юрисдикціями
на щорічній основі. На сьогодні Україна все ще не приєдналася до CRS, що
потенційно може мати негативні наслідки у вигляді включення держави до
відповідного «чорного списку».
Під вказаний стандарт підпадає, зокрема, інформація про фінансові
рахунки фізичних осіб, юридичних осіб, трастів та інших подібних структур,
що відкриті у фінансових установах (у тому числі комерційні, депозитарні та
ін.), обіг коштів на таких рахунках та наявні активи.
Інформація про фінансові рахунки збирається фінансовою установою і
передається нею до податкових органів юрисдикції, резидентом якої є така
фінансова установа. Далі ця інформація автоматично передається до
податкових органів юрисдикції, резидентом якої є власник рахунку. У певних
випадках фінансова установа збирає також інформацію про контролюючих
осіб юридичної особи (або трасту тощо) - власника рахунку. Якщо
контролюючі особи є резидентами країн, які приєдналися до CRS,
інформація про них передається до податкових органів таких юрисдикцій.
Контролюючі особи розуміються як бенефіціарні власники юридичних
осіб для цілей AML/KYC-процедур, тобто особи, які здійснюють контроль
над юридичною особою. Рекомендаціями FATF і законодавством України
визначено, що особа, яка володіє 25% у статутному капіталі юридичної
особи, є її бенефіціарним власником. Для трастів контролюючими особами є
керуючі, установники, захисники та бенефіціари трастів.

14
 Аналогічний інструмент (FATCA) уже активно функціонує у
Сполучених Штатах Америки. Він передбачає збирання фінансовими
установами інформації про рахунки, які прямо або опосередковано
належать американським резидентам, та передачу такої інформації
податковим органам США. На відміну від зволікань України в
приєднанні до CRS, Міжурядову угоду стосовно FATCA між Україною та
США було підписано 7 лютого 2017 р.
BEPS та тенденції деофшоризації
BEPS (base erosion and profit shifting) Action Plans - пакет настанов (15
заходів), які розроблені Організацією Економічного Співробітництва та
Розвитку (ОЕСР) і спрямовані на протидію зменшенню бази оподаткування
та переміщення податків за кордон. Серед передбачених ним заходів лише
деякі можуть вплинути на структурування ІТ- бізнесу. Зокрема, йдеться про
заходи щодо контрольованих іноземних компаній (КІК), IP-режимів,
зловживання податковими конвенціями, трансфертного ціноутворення.
За рекомендаціями міжнародних ініціатив ОЕСР, Указом Президента
України № 180/2016 від 28.04.2016 р. була створена робоча група для
підготовки законопроектів з питань протидії зменшення податкової бази та
переміщення податків за кордон.
З 1 січня 2017 р. Україна приєдналась до мінімального пакету BEPS
(Inclusive Framework), який включає в себе:
Дія 5: протидія згубним податковим практикам
Дія 6: протидія зловживанням податковими конвенціями
Дія 13: удосконалення документації з трансфертного ціноутворення
Дія 14: вирішення спорів
Як бачимо, мінімальний пакет BEPS не включає в себе правил
автоматичного обміну інформацією та правил КІК, які існують у
національних законодавствах близько 30-ти країн світу та застосовуються у
випадку, коли компанія, зареєстрована в одній юрисдикції, контролюється
компанією з іншої юрисдикції. Правила КІК, зокрема, передбачають, що

15
дохід контрольованих компаній за певних обставин оподатковується як дохід
контролюючої особи (фізичної чи юридичної) у країні реєстрації останньої.
Оскільки така ситуація є типовою для IT-бізнесу, вважаємо, що при його
міжнародному структуруванні варто брати до уваги можливе запровадження
правил КІК в Україні.
Зміни щодо ІР-режимів
IP-режим - пільговий податковий режим для компаній, які здійснюють
діяльність з розробки та створення об’єктів інтелектуальної власності, в тому
числі і програмного забезпечення. Такі режими включають можливість
застосування податкових вирахувань, податкових кредитів, пільгові ставки
податків та зборів, часткові звільнення від таких податків, прискорену
амортизацію основних засобів, грошові гранти, спрямовані на стимулювання
ІТ-сектору, тощо.
Дія 5 плану дій BEPS передбачає «змінений податковий підхід»
(modified nexus approach) для IP-режимів, а саме зміну концепції надання
податкових переваг компаніям, які провадять діяльність із розробки та
створення об’єктів інтелектуальної власності. Згідно із новим підходом особа
вправі застосовувати пільговий режим оподаткування щодо доходів від
використання об’єкта інтелектуальної власності, якщо ця особа несе витрати
на створення та розвиток даного об’єкта, а також існує прямий взаємозв’язок
між отриманим доходом та витратами.
Змінено, крім іншого, порядок розрахунків доходу від об’єктів
інтелектуальної власності, до якого застосовуватимуться податкові пільги -
такий дохід має бути пропорційним витратам, понесеним безпосередньо на
конкретний об’єкт інтелектуальної власності. Запропонований підхід
передбачає надання преференцій компаніям, які провадять активності,
виключно у межах, пропорційних витратам, безпосередньо пов’язаними з
такою діяльністю.
Боротьба проти зловживань податковими конвенціями
(General Anti Avoidance Rules)

16
 Дією 6 плану заходів BEPS передбачено сценарії зловживання
податковими конвенціями та способи боротьби з ними. Вказані рекомендації
стосуються платників податків, які користуються податковими перевагами в
ситуаціях, коли такі переваги не були призначені для них та уникають при
цьому сплати податків. Для боротьби з такими зловживаннями передбачено
включення до відповідних конвенцій спеціальних інструментів контролю.
Рекомендаціями ОЕСР передбачено застосування правила обмеження
переваг (Limitation-of-Benefits rule), що визначає певні критерії для
обмеження кола осіб, які можуть користуватись такими перевагами. Крім
цього, для уникнення інших способів зловживання запропоновано
застосовувати загальне правило - так званий «тест на основну мету»
трансакції чи домовленості (principle purpose test, або РРТ). Якщо результати
тесту покажуть, що основною метою домовленостей або трансакцій сторін
було саме отримання такої переваги - жодна перевага не буде надана. Також
рекомендації ОЕСР спрямовані на уникнення випадків, коли переваги
податкових конвенцій призводять до неоподаткування договірною державою
свого резидента (double nontaxation), якщо це прямо не випливає зі змісту
положень конвенції.
Рекомендації щодо документації з трансфертного ціноутворення
Дією 13 плану заходів BEPS, до якого приєдналась Україна,
передбачено удосконалення документації з трансфертного ціноутворення та
пропонується до впровадження її трирівнева структура. Рекомендації ОЕСР
передбачають прийняття країнами-учасниками законодавчих норм, які
встановлюють обов’язковість головних компаній мультинаціональних груп
подавати до податкових органів своїх юрисдикцій інформацію про розподіл
прибутків та податкового навантаження між усіма компаніями групи, а також
щодо характеру їх економічної діяльності. Зазначено, що така інформація
повинна використовуватись податковими органами в тому числі з метою
оцінки правомірності використання трансфертних цін.

17
 Однак рекомендаціями передбачено, що подання звіту (country-
bycountry report), який входить до вдосконаленої документації, є
обов’язковим для великих бізнес-груп з річним обігом понад 750 млн евро,
хоч на національному рівні такі пороги можуть бути зниженими. Концепція
передбачає, що такий звіт буде автоматично подаватись до податкових
органів усіх країн, де проводять діяльність представництва групи.
Отже, як показує практика, з досягненням певного рівня, розвиток
вітчизняних IT-компаній без використання міжнародних юрисдикцій є
неможливим. При цьому міжнародна структура бізнесу повинна
розроблятись за індивідуальним принципом та враховувати кожен аспект
бізнес-моделі компанії та стратегію її розвитку. Помилка на етапі розробки
міжнародної бізнес структури може призвести до понесення компаніями
значних витрат у майбутньому або навіть втрати стратегічних можливостей
для бізнесу. Дизайн міжнародної структури для групи компаній є виключно
продуктом «на замовлення», який розробляється із детальним вивченням
функціональної ролі усіх складових компаній групи, особливостей ведення
бізнесу в кожній із пропонованих юрисдикцій, аналізу потенційних ризиків
та способів їх мінімізації.

18