1

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ОДЕСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ МОРСЬКИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Цивільного та трудового права»

РЕФЕРАТ

З дисципліни «Міжнародне комерційне право»

На тему: «ОФШОРНІ КОМПАНІЇ»

Виконала:
Студентка 4 курсу 2 групи ННМГІ

Одеса - 2020
 2
ПЛАН

ВСТУП ………………………………..……………………..…………………..… 3

1. Поняття та загальна характеристика офшорів ……………………..………… 5

2. Офшорні зони та офшорні схеми ……………………..……………………..… 8
3. Офшорні компанії та їх реєстрація ……………………..……………..……… 12

ВИСНОВКИ ……………………..……………………..…….…………….….. 16
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ ……………………..…………
18
 3

ВСТУП

З посиленням інвестиційної активності в світі, зростанням числа

транснаціонального злиття і поглинань вивіз капіталу стає характерною рисою
нового світового ладу, глобалізації, що примушує переосмислити його вплив на
національну економіку, а також визначити роль вивозу капіталу в сучасних
економічних умовах. Невід’ємною складовою сучасної світової економіки
сьогодні стають офшорні зони, які надають можливість доступу на міжнародні
фінансові та інвестиційні ринки. Однак використання офшорних схем із
кримінальною та злочинною метою несе потенційну загрозу для всієї світової
спільноти. Саме тому дослідження стану і тенденцій розвитку офшорного
сектора є дуже актуальним. Адже вивчення особливого статусу офшорних зон
та умов їх функціонування слугує вирішенню проблем, пов'язаних із
здійсненням тіньових операцій у цих центрах.
Актуальність даної теми обґрунтовується також тим, велика кількість
сучасних і розвинених країн використовують для своєї роботи офшори.
Офшори надають необмежену можливість доступу на міжнародні фінансові та
інвестиційні ринки.
Міжнародний офшорний бізнес заснований на принципі отримання
максимальних податкових пільг та приховуванні джерела фінансів, які
перетинають кордони.
Основною причиною, а одночасно і метою функціонування офшорних
зон, офшорних схем господарювання та офшорних компаній, є мінімізація
податкових зобов’язань як у країні здійснення діяльності, так і в країні
постійного місцезнаходження підприємства. Ця мета досягається за рахунок
виведення всіх або частини доходів з-під податкової юрисдикції країн з
високим рівнем оподаткування.
Отже, під цим кутом зору офшорні зони є логічним розвитком вільних
економічних зон. А для бізнесу використання офшорних зон є одним із
 4
найбільш зручних методів збереження коштів, мінімізації оподаткування,
участі в капіталі інших компаній та отримання грошей в потрібний час в будь-
якій країні світу. Водночас механізм уникнення оподаткування за допомогою
офшорних зон приносить значні втрати для національних бюджетів.
Останнім часом в офшорах зосереджено більшу частина загальної
вартості світового капіталу, через них проходить приблизно половина
фінансових транзакцій. Так, близько половини експорту металопродукції та
основна частина інвестицій, в тому числі й в Україну здійснюється через
офшорні зони, що зумовлює значне недоотримання бюджетом грошових
коштів.
Офшор також є найбільш ефективним механізмом внесення інвестицій в
Україну. На думку фахівців, близько 80% інвестицій в Україну внесені
українцями через офшорні компанії. Для цього можуть використовуватися
взаємовигідні договори, кредитні лінії, дочірні і спільні підприємства Внесення
іноземних інвестицій також може здійснюватися у вигляді устаткування і
технологій, у якості зворотної фінансової допомоги. При цьому необхідно
реєструвати інвестиції в Національному банку, що гарантує повернення коштів
з України.
 5

1. Поняття та загальна характеристика офшорів

Офшорна зона – це країна чи окремі території країн, де на державному

рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлено
значні пільги з оподаткування, частково або повністю знято митні й торгівельні
обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту.
Таким чином, офшорна зона – (від англійського off shore – «поза
берегом» або «за кордоном») – один із видів вільних економічних зон. Їх
відносять до сервісних вільно-економічних зон, особливістю яких є створення
для підприємців сприятливого валютно-фінансового та фіскального режимів,
високого рівня банківської та комерційної секретності, лояльність державного
регулювання.
В якості офшорних юрисдикції найчастіше виступають невеликі
незалежні держави чи відособлені території, що володіють особливим
державно-правовим статусом.
В офшорних зонах існує ряд особливостей, що вигідно відрізняє їх від
інших груп країн з пільговим оподатковуванням, і створює інвестиційну
привабливість для іноземних інвесторів:
Тут максимально спрощена процедура реєстрації компанії, що
утворюється. Не підлягають розголошенню особистості власників фірми.
Розкриття їхніх імен може вимагатися лише у випадку початку розслідування
по факту здійснення карного злочину (шахрайство, незаконна торгівля зброєю,
наркотиками і т.п.). Однак і в цьому випадку є певні гарантії. У деяких
офшорних зонах можуть випускатися акції на пред'явника зареєстрованої
компанії. Це забезпечує анонімність справжніх хазяїнів офшорних компаній.
В офшорних зонах немає обмежень на вивіз валюти. Фірми можуть
вільно відкривати депозити в будь-якій валюті в яких-небудь банках. Вони
 6
мають право робити й одержувати платежі в будь-якій валюті без яких-небудь
обмежень.
Більшість країн «податкового раю» не вважають карним злочином
порушення податкового, валютного і митного законодавства. Від фірм,
розташованих в офшорних зонах, не потрібно представлення бухгалтерських
звітів і податкових декларацій. Єдиною формою звітності є щорічний
фінансовий звіт. Зовнішні аудитори діють далеко не у всіх офшорних зонах.
Рахунки фірм можуть бути перевірені ними тільки за рішенням власників.
Засновуючи офшорну компанію в одній з численних юрисдикцій,
комерційні компанії реалізують своє право платника податків вибрати будь-які
припустимі законом методи для зменшення податкових зобов'язань, звільнення
від митних тарифів, валютного контролю, експортних і імпортних квот.
В офшорних зонах пільговий режим визначається також відсутністю
валютних обмежень і митних пошлин і зборів для інвесторів, а також низьким
рівнем статутного капіталу. Найчастіше він просто декларується, а мінімальний
розмір, як правило, не встановлюється.
Процедура керування фірмою гранично спрощена. Іноді вона умовна -
керування в цьому випадку здійснюється секретарською фірмою за дорученням
власника.
Також немаловажливим фактором привабливості офшора є стабільність
цього режиму. Звичайно протягом 15–25 років з моменту реєстрації офшорної
компанії інвестор гарантується від несприятливих для нього змін в офшорній
зоні. Тут найбільш характерний приклад - Гонконг, що є офшорною зоною,
хоча в 1997 році ця територія перейшла під юрисдикцію Китаю.
У чому ж складається вигода для країн, що створюють на своїй території
офшорні зони? Хоча формування підприємств в офшорних зонах асоціюється з
відмиванням тіньового капіталу, однак створення дочірніх компаній
іноземними інвесторами в офшорних зонах є ефективним механізмом
залучення значних іноземних інвестицій, створенням нових робочих місць, що
сприяє розвитку національної економіки. У цьому випадку офшорна компанія
 7
грає роль посередника між вашою місцевою компанією і продавцем
(покупцем), з яким ви ведете свій міжнародний бізнес.
Мета створення офшору — проведення бізнесу через офшор надає
легальну можливість збільшити ступінь захищеності інвестицій. Тим більше,
що їх використання особливо актуальне для підприємців, які працюють в
країнах Східного блоку. Висока імовірність інвестиційного ризику, обумовлена
існуючою в цих країнах економічною, політичною, соціальною і правовою
нестабільністю, обмежує притік іноземних інвестицій, необхідних для
модернізації промисловості, торгівлі і фінансової сфери.
Отже, переваги ведення офшорного бізнесу в країнах, де можлива
реєстрація компаній офшорного типу, такі:
- мінімальні вимоги до звітності;
- відсутні реєстри акціонерів і директорів;
- високий ступінь конфіденційності та анонімності;
- вимога лише зі сплати фіксованого реєстраційного збору;
- низькі ставки податків або повне звільнення від податків;
- відсутність вимог з надання звітності;
- можливість спрощеного отримання ліцензій та дозволів;
- низька вартість утримання компанії;
- можливість купівлі готової компанії;
- можливість використовувати номінальний сервіс;
- можливість вільного використання валюти (банківські рахунки в
будь-якій валюті);
- ефективна і недорога банківська система;
- прибуток (капітал) в твердій валюті, в надійних банках i в стабільній
країні;
- можливість отримання дозволу на роботу i виду на житло та
можливість законного володіння нерухомістю за кордоном.
До недоліків функціонування офшорних компаній включають:
 8
- ств
орення елементів нестабільності у світовій економіці та фінансах у зв'язку з
можливістю накопичення в офшорних зонах великих обсягів капіталів,
насамперед спекулятивних;
- ств
орення умов для відтоку капіталів;
- підт
римку тiньoвoї економіки;
- зме
ншення зайнятості в країнах-донорах;
- отр
имання поза конкурентних переваг тими компаніями, які використовують
офшорні компанії;
- впл
ив на соціальну ситуацію в країнах донорах, пов’язаних з ухиленням від
оподаткування, недобросовісна податкова конкуренція та відповідно
ухилення від оподаткування.
Таким чином, офшорний бізнес став невід'ємною частиною світової
економіки, він несе із собою як позитивне явище – можливість широкого
доступу на міжнародні фінансові ринки, так і негативне, що полягає в
поширенні кримінальних та злочинних схем. Майже всі великі іноземні банки
та інвестиційні компанії застосовують офшори для здійснення своїх фінансових
операцій. Наприклад, в Україні 70–75% отриманих інвестицій надходить через
офшорні зони. Прагнення підприємців знизити податкове навантаження,
убезпечити свій капітал є досить природним.
Використання офшорів надає можливість планувати організацію бізнесу,
його фінансову та організаційну структуру, що законно дасть змогу не
переплачувати податки та максимізувати прибутки. Офшор – також компанії
міжнародного права, що діють у безподаткових зонах, т.зв. «податкових
гаванях» (ВЕЗ).
 9

2. Офшорні зони та офшорні схеми

Офшорні операції (англ. off-chore — знаходиться на відстані від берега,

поза територією країни) являють собою законодавчу основу міжнародних
фінансових і торгових операцій, здійснюваних підприємствами,
зареєстрованими на території, що має статус податкової гавані, різновидом якої
є центр «офф-шор». Офшорні операції по своєму змісту являють собою
фінансовий інструмент, що, не порушуючи чинне законодавство,
використовується для планування і мінімізації оподатковування і для захисту
комерційної таємниці.
Число офшорних зон у світі можна визначити лише умовно, оскільки
щороку одні з них зникають або перестають функціонувати, а інші з’являються.
На сьогоднішній день у світі нараховується більше 60 країн, нормативна
база яких передбачає податкові пільги для офшорів.
Єдиного переліку офшорних зон не існує, існують класифікації офшорів
за різними ознаками:
1. За географічною ознакою.
2. За спеціалізацією.
3. За типом правової системи.
4. За ступенем дотримання міжнародних правових норм.
5. За вартістю послуг, що надаються.
В усьому світі господарюючі суб'єкти різних країн використовують
офшори. Україна в цьому плані - не виняток.
Інвестиційна привабливість різних офшорних зон залежить від умов
реєстрації й оподатковування. Форумом фінансової стабільності розвинутих
країн встановлено рейтинг офшорних зон за ступенем їх надійності.
Перша група - Гонконг, Сінгапур, Люксембург, Швейцарія, Дублін,
Гернси, острів Мен і Джерсі.
 10
Друга група - Андорра, Бахрейн, Барбадос, Бермуди, Гібралтар, Лабуан,
Макао, Мальта, Монако.
Третя група - Ангілья, Антігуа і Барбуда, Аруба, Беліз, Британські
Віргінські острова, Кайманові острова, острова Кука, Коста-Рика. Кіпр, Ліван,
Ліхтенштейн, Панама, Багами й ін.
Загалом усі ці країни можна розділити на дві групи:
а) ті, які обкладають офшорні компанії відносно невисоким податком;
б) ті, які повністю звільняють такі компанії від податків (у цьому випадку
фірма платить урядові фіксоване мито за продовження ліцензії на діяльність).
Розрізняють наступні офшорні експортно-імпортніоперації в різних
сферах економіки:
1. Торгівля, експорт. Офшорна компанія виступає торговим
посередником між продавцем і покупцем продукції. Спочатку експортер
продає товар офшорній компанії за мінімальною ціною (наприклад, за
собівартістю), щоб не заробляти прибуток і, відповідно, не сплачувати з нього
податок. Потім офшорна компанія перепродає цей товар реальному покупцеві
за реальною ціною. Весь прибуток «осідає» в офшорі і ніякі податки з нього не
сплачуються.
2. Торгівля, імпорт. Ця схема протилежна попередній. Імпортер, діючи
через посередника в офшорній компанії, розділяє вартість закуповуваного
товару на 2 частини. Одна частина сплачується постачальнику офшорною
компанією (часто — неофіційно, «чорним налом», який отримати в офшорі не
проблема), а друга — імпортеру. І ось ця друга частина розраховується таким
чином, щоб мінімізувати оподаткування: митні збори, ПДВ, і т.д.
3. Агентська схема. Офшорна компанія створює мережу агентів в тих
країнах, в яких вона планує вести діяльність (торгувати, надавати послуги і
т.д.). Ці агенти, діючи на умовах агентської угоди, укладають необхідні
договори з контрагентами, згідно з якими всі оплати ідуть на рахунки
офшорної компанії. Відповідно, ніякі податки з них не сплачуються, а самі
агенти отримують від компанії якусь мінімальну агентську винагороду,
 11
припустимо, 1% від виручки або ще менше, з якого і платять податки в
країнах свого перебування.
4. Будівництво. Офшорні схеми дуже успішно використовуються і в
будівництві. У цьому випадку компанія, зареєстрована в офшорі, виступає
генеральним підрядником, їй перераховується вся оплата за виконання
будівельних робіт. Одночасно створюється будівельна компанія-резидент, яка
виступає субпідрядником: їй офшорна компанія перераховує чисту
собівартість будматеріалів та виконаних робіт. У результаті субпідрядник
нічого не заробляє, або його прибуток мізерний, відповідно, мізерно малі і
податки, а весь реальний прибуток залишається в офшорній компанії.
5. Виробництво. І навіть у виробничій сфері нерідко можна спостерігати
застосування офшорних схем. Відбувається це приблизно так само, як в
торговельній та агентської схемах: відвантаження готової продукції
відбувається через агента-посередника, який отримує свою мінімальну
винагороду і сплачує з неї податки. А оплата проводиться на рахунок
офшорної компанії, де і «осідає» весь прибуток. Крім цього, через офшорну
компанію може проводитися закупівля імпортної сировини, щоб мінімізувати
витрати.
6. Транспорт. Офшорні схеми успішно використовуються і в сфері
міжнародних перевезень. В даному випадку компанія-перевізник реєструється
в офшорі і діє через агентів у різних країнах. Агент виступає лише
посередником і необхідний для отримання ліцензій та дозволів на
перевезення, укладення договорів з контрагентами. При цьому оплата послуг
через нього надходить в офшорну компанію, яка і фіксує весь прибуток.
7. Надання послуг. Дуже поширена офшорна схема «відмивання» грошей.
Компанія, якій необхідно перевести в готівку капітал або просто збільшити
свої витрати для зниження податку, перераховує гроші в офшорну компанію
за договором про надання якихось послуг. Часто це дуже невизначені послуги,
наприклад, консалтингові. Все, гроші пішли, витрати віднесені на собівартість,
прибуток занижений, а в офшорі можна вільно отримати готівку. Факт
 12
надання послуг підтверджується актом, а реально перевірити їх надання
практично неможливо.
8. Кредитування. Компанія-резидент отримує бізнес кредит у банку з
метою оплати зовнішньоторговельного контракту, який укладено з офшорною
компанією. Позичкові кошти перераховуються в офшор і там
«прокручуються» до тих пір, поки це дозволяє законодавство. Наприклад,
півроку. А потім повертаються назад, наприклад, з причини неможливості
виконати умови контракту. Кредит погашається. А за час його використання
офшорна компанія заробляє на цих грошах гарний прибуток.
9. Передплата. З офшорною компанією-одноденкою укладається договір
на імпорт яких-небудь товарів чи послуг, за умовами якого необхідно внести
передоплату. Часто розмір цієї передоплати становить 100%. Компанія-
резидент, яка бажає «відмити» або вивести з країни капітал, перераховує в
офшорну компанію таку передоплату, а та не виконує умови контракту: не
постачає товар або послугу. Тоді на неї формально подають до суду, суд
приймає рішення на користь позивача, але реальних механізмів змусити
офшорну компанію виконати це рішення просто немає. В результаті у
компанії резидента виникає безнадійна кредиторська заборгованість, яку
можна списати на валові витрати, занизивши прибуток, а перерахована сума
спокійно осідає в офшорі, після чого компанія-одноденка закривається.
10. Інвестиції. Інвестор, який бажає відкрити бізнес в іншій країні,
створює офшорну компанію і її дочірню структуру (підрозділ), зареєстрований
в країні ведення бізнесу. За статутом або контрактом дочірня структура
перераховує всю виручку або її основну частину своїй головній компанії в
офшор, що дозволяє істотно заощадити на сплаті податків, адже в офшорній
зоні їх немає, або вони незначні.

3. Офшорні компанії та їх реєстрація

 13
Офшорна компанія – це компанія, що користується пільгами у сфері
оподаткування, і зареєстрована в офшорній зоні, тобто в країні або на території,
що цілеспрямовано привертає міжнародний бізнес шляхом надання йому
податкових пільг. Офшорна компанія не веде господарської діяльності в країні
своєї реєстрації, а власники цих компаній – нерезиденти цих країн. Це вимога
країн, де дозволена реєстрація таких компаній.
Класичні офшорні компанії (офшорні схеми) дозволяють не тільки не
платити податки в країні їх реєстрації, але і зберігають анонімність власників
бізнесу, забезпечує конфіденційність ведення банківських рахунків в іноземних
банках, а також економію часових та фінансових витрат на підготовку та здачу
фінансової та податкової звітностей.
Однак класичні офшорні компанії володіють і рядом недоліків.
Насамперед – це їх невисока респектабельність. Треба заздалегідь
обумовлювати готовність партнерів і клієнтів працювати з компанією,
зареєстрованою в офшорній юрисдикції, що має рахунки в закордонних банках.
У класичних офшорів немає договорів про уникнення подвійного
оподаткування. Також можливі складнощі в отриманні сертифікату
податкового резидентства, необхідного в багатьох державах при відкритті філії,
представництва або дочірньої фірми.
Офшорна компанія може отримати пільги тільки у разі володіння
компанією іноземцями, а прибуток повинен вилучатися за межами юрисдикції,
де вона зареєстрована. Офшорній компанії заборонено вести підприємницьку
діяльність у країні реєстрації, тому що в іншому випадку держава поставила би
в нерівні умови місцеві фірми порівняно з офшорними, які мають податкові
пільги.
Офшорна компанія характеризується особливим організаційно-
юридичним статусом підприємства, який забезпечує їй максимальне зниження
податкових втрат. З юридичної точки зору офшорна компанія принципово
нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноправним
 14
суб'єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з
іншими юридичними особами.
Найпростіша офшорна схема заснована на універсальному принципі
податкового кодексу, згідно з яким обов'язковим оподаткуванням підлягають
доходи, отримані на території даної держави. Якщо ж джерело доходу
розташоване поза цією країною або «ніде» ясно, він може не оподатковуватися
в своїй юрисдикції. Ця схема застосовується при посередницьких послугах, в
зовнішній торгівлі, в консультаційній комерції. Отримані доходи поступають
на рахунки офшорних компаній.
Практика свідчить, що головні особливості офшорної компанії пов'язані з
її нерезидентним статусом. Такий статус зазвичай пов'язаний з вимогою
проведення ділових операцій за межами юрисдикції, де ця офшорна компанія
офіційно зареєстрована. Тільки в цьому випадку вона звільняється від всіх або
від більшості податків на території материнської юрисдикції. Іншими словами,
офшорна компанія в більшості випадків не може бути резидентом своєї
офіційної юрисдикції.
Через офшорні фірми можна дістати доступ до кредитних ресурсів
іноземних банків, до міжнародного ринку депозитів і послуг з управління
капіталом і інвестиціями. У власника офшорної фірми з'являється широкий
вибір фінансових посередників і схем роботи.
Офшорною вважається будь-яка компанія, яка зареєстрована в країні, чиє
законодавство, в разі відсутності ведення комерційної діяльності в ній, звільняє
її від податків. Офшорна компанія має свій особливий статус, який і забезпечує
компанії найбільше зниження податкових відрахувань. Такий статус дається
певним державам, як правило, бідним на природні ресурси. Таким чином
вишукуються додаткові джерела доходу. За рахунок залучення коштів від
іноземних компаній створюються нові робочі місця в банківській сфері,
поліпшується інфраструктура.
 15
Реєстрація такої компанії в офшорі значно спрощена. Управління
здійснюється анонімно при дотриманні по відношенню до компанії повної
конфіденційності.
Існують наступні види офшорних компаній:
− міжнародна ділова компанія (Internаtiоnаl Вusiness Company, IВC);
− звільнена компанія (Exempted Company);
− умовно-пільгова компанія, або компанія зі спеціальним статусом
(Qualified Company);
− нерезидентна компанія (Non Resident Company).
З мікроекономічної точки зору, офшорний бізнес для індивідуального
підприємця сприяє оптимальному податковому плануванню, відкриває доступ
до міжнародних ринків цінних паперів, валют і фінансів, а також дозволяє
розміщувати свої офіси в будь-якій точці світу. Іншими словами, офшори
вибудовують канали виходу на світові ринки.
Отже, офшорна компанія – підприємницьке товариство, еквівалентом
якого є товариство з обмеженою відповідальністю чи акціонерне товариство,
але на відміну від місцевих підприємницьких товариств, офшорна компанія
цілком звільнена від сплати податків або платить низькі податки в країні
реєстрації, за умови, що вона не отримує доходів у цій країні, а власники і
директори не є резидентами цієї країни.
Створюючи офшорну компанію, підприємець може значно і зовсім
законно зменшити суму податкових виплат його місцевої фірми. У результаті
взаємодії місцевої фірми й офшорної компанії можна практично ліквідувати
виплати по податку на прибуток і істотно зменшити виплати по соціальному і
прибутковому податках.
Процес реєстрації офшорної компанії. Зареєструвати офшорну компанію
можливо або через оформлення готової компанії або через реєстрацію нової
компанії. Процес переоформлення готової (поличної) компанії займає 1
робочий день, реєстрація нової офшорної компанії відбувається впродовж 5-10
робочих днів. Крім вибору офшорної юрисдикції підприємству необхідно
 16
також визначитись із офшорним банком, за допомогою якого
обслуговуватиметься офшорна фірма. У деяких офшорних зонах рахунки
можуть відкриватись дистанційно, в інших же подібна процедура потребує
особистої присутності засновника компанії.

ВИСНОВКИ

Невід’ємною складовою сучасної світової економіки сьогодні стають

офшорні зони, які надають можливість доступу на міжнародні фінансові та
інвестиційні ринки. Сьогодні офшорні зони відіграють важливу роль в сфері
перерозподілу капіталу на глобальному рівні.
 17
Слово «офшор» походить від англійського offshore – «поза берегом»,
тобто «той, що знаходиться на деякій відстані від берега», і означає території,
на яких діє пільговий режим оподаткування.
Офшорна зона – це країна чи окремі території країн, де на державному
рівні для певних типів компаній, власниками яких є іноземці, встановлено
значні пільги з оподаткування, частково або повністю знято митні й торгівельні
обмеження, знижені або відсутні вимоги до бухгалтерського обліку і аудиту.
В якості офшорних юрисдикції найчастіше виступають невеликі
незалежні держави чи відособлені території, що володіють особливим
державно-правовим статусом. Це можуть бути самоврядні володіння
метрополії, орендована територія чи державне утворення, що до тепер має
статус – колонії. Влади цих юрисдикцій стимулюють розвиток сектора
офшорних послуг з метою залучення іноземного капіталу, збільшення
зайнятості населення і підвищення ділової активності.
Функціонування офшорних зон неможливе без створення в них
офшорних компаній. Під офшорною компанією розуміють будь-яку форму
ведення бізнесу, що отримала офшорний статус. Офшорна компанія може
отримати пільги тільки у разі володіння компанією іноземцями, а прибуток
повинен вилучатися за межами юрисдикції, де вона зареєстрована. Офшорній
компанії заборонено вести підприємницьку діяльність у країні реєстрації, тому
що в іншому випадку держава поставила би в нерівні умови місцеві фірми
порівняно з офшорними, які мають податкові пільги.
Офшорна компанія характеризується особливим організаційно-
юридичним статусом підприємства, який забезпечує їй максимальне зниження
податкових втрат. З юридичної точки зору офшорна компанія принципово
нічим не відрізняється від інших компаній і підприємств. Вона є повноправним
суб'єктом господарських правовідносин і може здійснювати операції нарівні з
іншими юридичними особами.
Для сучасних підприємств у період виживання на міжнародному ринку є
важливим питання можливості зниження податків. Тому актуальною є
 18
проблема вибору фінансового механізму офшору, який дає змогу здійснити
оптимальне податкове планування. Потрібно враховувати, що кожне
підприємство по-своєму унікальне, тому загальні напрямки використання
офшорів вимагають адаптації до кожної конкретної ситуації. Процес
планування офшорних схем, незважаючи на його значну вартість та затрати
часу, є найефективнішим способом оптимізації діяльності підприємства.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

1.Пешко А.В. Офшорний бізнес, як складова світової економіки //

Держава і регіони. – 2006. – №3. С. 233–236.
 19
2.Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного
бізнесу // Фінансовий ринок України. –2006. – №2. – С. 34–41.
3.Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання
економіки // Фінанси України. – 2007. – №11. – С. 18–25.
4.Череп А.В. Особливості розвитку офшорного бізнесу // Економіка та
держава. –2006. – №6. – С. 21–30.
5.Ворнавський Н.В. Характерні риси офшорних зон / Н.В. Ворнавський
//Економіка і бізнес. – 2009. –No 4 – С. 43-45.
6.Коссе Д.Д. Місце правового режиму оподаткування офшорної території
у сфері регулювання економічних відносин / Д.Д. Коссе // Часопис
Київського університету права. – 2008. – No 1. – С. 86–89.
7.Боринець С.Я. Міжнародні фінанси: Підручник.– 2-ге вид., перероб. і
доп. / С. Я. Боринець – К. : Знання, 2006. – 494 с.
8.Карлін М.І. Фінансові офшори: навч. посіб. для студ. ВНЗ ІІІ–IV рівнів
акредитації / М.І. Карлін, О.В.
9. Міжнародне оподаткування. Навч. посібник / За ред. Козака Ю. Г.,
Логвінової Н. С., Слепця В. М. – К.: ЦНЛ, – 2005.
10.Луцишин З.О., Мехтієв Є.О. Офшорні фінансові центри у глобальному
русі капіталів // Міжнародна економічна політика. – 2017. – 2 (27) . – с. 62—
94. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://iepjournal.com/
journals/27/2018_3_Lutsyshyn_Mekhtiiev.pdf
11.Скоробогатова // Проблеми системного підходу в економіці : збірник
наукових праць, НАУ. – 2017. – 4 (60). – С. 119 – 154.
12.Розбудова системи управління бізнес – організацій в інноваційній
економіці: / монографія [Л.О.Лігоненко, О.І.Гарафонова, Т.В. Омельяненко
та ін.]. – К.: КНЕУ, 2017. – 436 [4] с.
13.Ніколас Шаксон. Острови скарбів. Податкові гавані та люди, що
вкрали світ. – United Kingdom:Bodley Head, 2012. - 352с. McCann H.
Offshorre Finance/ H. McCann. – Cambridge: Cambridge University Press, 2006.
– pp. 8-18
 20
14. Либман А. Мировой опыт оптимизации налогообложения: Роль
налоговой конкуренции и оффшорных центров в мировом хозяйстве / А.
Либман // MPRA Paper No 17042, posted 5. September 2009., с. 11-15. –
Available online at: http://mpra.ub.unimuenchen.de/17042
15. Офшори у світі: 7 ключів для розуміння [Електронний ресурс]. –
Режим доступу: «https://hromadske.ua/posts/ofshory-u-sviti-7-kliuchiv-dlia-
rozuminnia»
16. Схеми та перспективи виводу капіталів до офшорних зон.
[Електронний ресурс] // Інформаційно-аналітичний портал Українського
агентства фі- нансового розвитку. – 2015. [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://www.ufin.com.ua/.