Міністерство освіти і науки України

Національний технічний університет

«Харківський політехнічний інститут»

Кафедра менеджменту інноваційного підприємництва та міжнародних

економічних відносин

Курсова робота

з дисципліни «Офшорні підприємства та міжнародні біржі»

на тему: «Офшорні підприємства та міжнародні біржі»

Виконала

студентка групи БЕМ-1120а

Петриченко О.В.

Перевірила

Доцент кафедри менеджменту

інноваційного підприємництва та
міжнародних економічних відносин

Синіговець О.М.

м.Харків 2023 рік

 2

Зміст

Вступ………………………………………………………………………….………3

1.Регулювання діяльності офшорів…………………………………………………4

1.1Визначення і завдання регулювання діяльності офшорів……………………..4

1.2Форми та інструменти регулювання офшорів………………………………….8

1.3Державне і міжнародне регулювання сучасних офшорів…………………….12

2.Регулювання діяльності офшорних підприємств……………………………….16

2.1Глобальний рівень регулювання діяльності офшорів………………………...16

2.2Державне регулювання діяльності офшорних підприємств………………….19

2.3Нормативно-правове регулювання діяльності офшорних підприємств на

національному рівні………………………………………………………………...22

3.Ефективність офшорної діяльності……………………………………………...24

Висновок…………………………………………………………………………….28

Джерела літератури…………………………………………………………………29
 3

Вступ

Головною метою для проведення даного наукового дослідження стало

розкриття основоположних рис та характерних особливостей застосування
офшорних зон, як одного з методів оптимізації податкового навантаження та
виведення міжнародної економічної діяльності підприємства на істотно новий
рівень. Актуальність тематики, пов’язаної саме з офшорними юрисдикціями
полягає в стрімкому розвитку міждержавних зв’язків та прагненням окремих
суб’єктів господарської діяльності, використовувати в повій мірі можливості
щодо зниження рівня податкового тягаря, бюрократизації реєстраційного та
господарчого процесів.

Із розвитком та становленням цифрової економіки поширення набувають

офшорні схеми ведення господарської діяльності, які спрямовані на
максимізацію прибутків підприємницьких структур за рахунок мінімізації
обов’язкових податкових відрахувань до бюджетів відповідного рівня.
Використання означених схем має як позитивні так і негативні фактори впливу
на економічну систему певної юрисдикції. Серед негативних факторів найбільш
значущими є: створення умов для недобросовісної податкової конкуренції;
втрати доходів бюджетів різного рівня, що супроводжується витоком
фінансових ресурсів з економічної системи та сприяє розвитку тіньового
сектору економіки. На рівні підприємства, використання офшорних схем
ведення бізнесу пов’язано із зростанням бізнес-ризиків: корупційного;
податкового; митного; репутаційного; легалізації злочинних доходів. До
позитивних можна віднести підвищення ефективності перерозподілу
фінансових ресурсів, прискоренні їх обігу у глобальній економічній системі,
зменшення глобального податкового навантаження, зниження інвестиційних
ризиків розвитку країн «третього світу».
 4

1.1Визначення і завдання регулювання діяльності офшорів

Офшорна юрисдикція – це унікальне економічне явище, що являє собою

територію зі спеціальним режимом для здійснення підприємницької діяльності,
яка має низку переваг, класифікованих за різними характеристиками. Основною
причиною формування сучасної мережі офшорних фінансових центрів є значна
мобільність фінансових активів у цілому, а також той факт, що темпи зростання
світового фінансового ринку значно випереджають темпи зростання реальної
економіки. Офшорний бізнес постійно видозмінюється та ускладняється,
адаптуючись до нових вимог та умов, зумовлених змінами законодавчої бази.
Як наслідок, ускладняються й схеми використання офшорних зон. Отже,
сьогодні питання функціонування офшорних зон чи не одне з найбільш
актуальних і суперечливих.

З розвитком ринкових відносин економічна діяльність різних суб'єктів

стала все більше набувати міжнародного характеру. Неможливо заперечувати
вплив інтеграційних процесів на всіх національних виробників товарів і послуг.
Але кожне підприємство незалежно від того, охоплює його діяльність тільки
національний ринок або ще й міжнародний, зобов'язане сплачувати податки
відповідно до національного законодавства тієї країни, в якій воно здійснює
свою діяльність. У зв'язку з досить сильним податковим тягарем багато
підприємців зараз намагаються не ухилятися від податків, а правильно
планувати й оплачувати їх, при цьому намагаючись максимально зменшити їх
розмір або взагалі домогтися нульової ставки. Одним із таких способів є
використання офшорних зон і створення офшорних компаній. Хоча створення і
діяльність таких підприємств не суперечить закону, уряди багатьох країн бачать
загрозу, яку представляє офшорна діяльність їхніх громадян, і приймають різні
заходи з боротьби із цим видом діяльності.
 5

Офшорні зони мають певні ознаки: знижену систему оподаткування,

наявність пільг або взагалі відсутність оподаткування (при виконанні певних
умов); спрощену процедуру реєстрації; фінансову секретність (захист
банківської і комерційної таємниць); слабкий або взагалі відсутність валютного
контролю; можливість інвестування активів в економіки держав, які на даний
момент мають найбільш вигідні умови прибутковості й приросту капіталу;
легкість доступу до іноземних банківських систем; власниками офшорних
підприємств можуть бути будь-які юридичні та фізичні особи; ці компанії часто
не обмежені у своїй діяльності

Однією з особливостей на сучасному етапі економічного розвитку в

умовах глобалізації є функціонування офшорних зон, тобто таких фінансових
центрів (або так званих податкових гаваней), які створюють для бізнесменів
сприятливий валютно-фінансовий і фіскальний режим, а також високий рівень
банківської та комерційної таємниці. Проте важливо зазначити, що сьогодні
термін "офшорна зона" не має чіткого загальновживаного визначення, тому
кожна країна самостійно визначає, які країни та території вважати офшорними
зонами. Самі по собі офшори не є чимось поганим, адже це зона, де на законних
підставах компаніям надають певні бонуси. Серед їхніх позитивних боків слід
назвати:

 створення сприятливих інвестиційні умов, що є наслідком підвищення

кількості та розмірів інвестиційних вкладів;
 зменшення податкового тиску, за рахунок чого активізується соціально-
економічна діяльність цих країн у світовій економіці;
 зниження інвестиційного ризику та забезпечення права власності, що
сприяє більш стабільному розвитку;
 сплата необхідних зборів до державного бюджету під час реєстрації
офшорного підприємства;
 6

 стимулювання конкурентоспроможності підприємств, надання їм

можливості створювати стратегії розвитку, які є більш гнучкими
порівняно з конкурентами;
 зміцнення міжнародних стосунків;
 можливість виступати полігоном для застосування провідних
управлінських технологій з-за кордону, передусім інформаційних, у сфері
банківської справи та засобів зв'язку

Серед негативних напрямів діяльності офшорних зон визначаємо:

 уникнення оподаткування, наслідком чого є недобросовісна податкова

конкуренція (згідно з підрахунками експертів британської організації
"Oxfam" щорічні втрати бюджету від недоотримання податків у країнах,
що розвиваються, становляють 124 млрд дол. США;
 дестабілізація економіки, оскільки офшорні зони в перспективі
акумулюють великі обсяги капіталу, а особливо спекулятивного (згідно з
оцінками експертів сума коштів, що щороку переводиться в офшорні зони
з країн, що розвиваються, сягає 800 млрд євро;
 створення сприятливих умов для відтоку капіталу;
 зростання тінізації економіки та стимулювання "відмивання" коштів,
одержаних злочинним шляхом (згідно з оцінкою МВФ, масштаби
"відмивання" доходів кримінального походження сягають 2–5 % світового
ВВП);
 вплив на соціальний стан у державах-донорах, що пов'язане з ухиленням
від сплати податків;
 невиправдано великі обсяги вкладання коштів в організацію офшорної
юрисдикції порівняно із закордонними інвестиціями, оскільки досить
часто офшорні центри слугують для нього лише транзитною базою;
 7

 намагання компаніями користуватися внутрішнім ринком в офшорній зоні

для демпінгу товарів, які не відповідають міжнародним стандартам;
 велика похибка під час створення економічних прогнозів; сприяння
підвищенню рівня безробіття в країнах-донорах.

Основною мотивацією є те, що, роблячи великий крок назустріч

іноземному бізнесу, держава може покращити власний інвестиційний клімат,
підкреслюючи демократичні традиції ратифікацією міжнародних актів. З іншого
боку, беручи досить серйозну відповідальність на себе, починаючи важкий і
тривалий процес створення працюючої офшорної зони, держава буде
продовжувати реформувати податкову систему, акцентуючи увагу на
податковому адмініструванні. Країни-члени ОЕСР обмінюються між собою
досвідом боротьби з нелегальною практикою податкових зловживань, а також
надають одна одній матеріали і документи з цієї проблеми. Але, незважаючи на
ці зусилля, вони відчувають труднощі, коли справа доходить до вираження
згоди на прийняття спільних директив, спрямованих на запобігання ухиленню і
втечі оподаткування. Це пов'язано, поряд з іншим, із серйозною проблемою
дотримання національного суверенітету, з одного боку, а з іншого – із суто
формальними труднощами з лінгвістичного питання у зв'язку з необхідністю
використання, як мінімум, 15 мов, включаючи фінську і японську. Тому
конвенція ОЕСР про адміністративну взаємодопомогу з проблем оподаткування
(Convention on Mutual Administrative Assistance in Tax Matters) не одержала
надто активного визнання з боку країн, які її підписали. Деякі з них виступили
згодом проти цього документа, зокрема такі держави, як Велика Британія,
Австралія, Люксембург, Німеччина і Швейцарія.1

1
Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу // Фінансовий
ринок України. – 2006.
 8

1.2Форми та інструменти регулювання офшорів

Уряд країни, в якій здійснюється фактична діяльність компаній, або в

якій зареєстровані кінцеві бенефіціари такого бізнесу втрачає відповідні
податкові надходження та фінансові потоки всередині країни, інвестиційний
потенціал наявного капіталу тощо. Відповідно, уряди багатьох країн та
міжурядові організації намагаються протидіяти виведенню коштів із власної
країни в офшорні зони. Традиційними методами протидії даним процесам є
податкове та фінансове регулювання.
Так, в країнах Організації економічного співробітництва і розвитку (далі
ОЕСР) розроблено Base erosion and Profit Shifting (BEPS), котрий було
презентовано у 2013 році. Цей проект можна було вважати регіональною
формою боротьби з офшорами на рівні Європейського континенту, однак він
швидко поширився світом. Даний проект покликаний систематизувати
зусилля окремих урядових організацій сфери податкового та фінансового
нагляду в єдиному пріоритетному напрямі: «боротьбі з ухиленням від
оподаткування та виведенням грошей в офшори, який передбачає системні
заходи спрямовані, зокрема, на боротьбу із зловживаннями, пов’язаними з
використанням спеціальних режимів оподаткування, та застосуванням
конвенцій про уникнення подвійного оподаткування» . Достатньо швидко до
даної програми почали приєднуватися й інші країни, в т.ч. у 2017 році до нього
доєдналася Україна, а загальна кількість її учасників вже складає 137.
Дана програма передбачає реалізацію урядом країни-учасниці плану дій з
15 заходів (повний стандарт) або із 4 заходів (мінімальний стандарт). Ці
заходи включають:
1) розробку правил для оподаткування цифрового сектору економіки;
2) боротьбу з наслідками гібридних податкових схем;
 9

3) розробку ефективних правил контролю за контрольованими іноземними

компаніями (КІК);
4) обмеження вирахування відсотків (фінансових виплат) з бази
оподаткування;
5) протидію шкідливим податковим практикам з урахуванням принципу
прозорості та сутності;
6) запобігання зловживанням перевагами, передбаченими двосторонніми
угодами про уникнення подвійного оподаткування;
7) боротьбу зі штучним уникненням статусу постійного представництва;
8-10) комплекс заходів із вдосконалення правил трансфертного
ціноутворення;
11) створення системи аналізу та моніторингу інформації щодо ризиків
BEPS (ризико-орієнтована система);
12) обов’язкове розкриття інформації про використання схем агресивного
податкового планування;
13) вдосконалення системи документування ТЦУта звітність в розрізі країн
(Local file, Master file, Country-by-country report);
14) формування механізмів вирішення спорів в рамках двосторонніх угод про
уникнення подвійного оподаткування;
15) впровадження багатосторонньої конвенції (MLI) про виконання заходів,
які стосуються угод про уникнення подвійного оподаткування.
Мінімальний стандарт плану BEPS охоплює пункти 5, 6, 13 та 14. Їх
виконання має створити передумови інтеграції систем фінансового і
податкового контролю урядів країн-учасниць для впровадження пункту 15
означеного плану, а також інших його складових. Співпраця урядів в частині
удосконалення угод щодо уникнення подвійного оподаткування має створити
такі умови для суб’єктів господарювання, що знижуватимуть прагнення
корпорацій до виведення капіталів в офшорні зони. Вдосконалення системи
 10

документування сфери трансфертного ціноутворення та обмін податковою

інформацією дозволять активізувати контрольні функції урядів у сфері
фінансів та розширити їх повноваження в частині міжнародних платежів і
валютного нагляду.
Серед додаткових інструментів боротьби з відтоком капіталу до
офшорів спеціалісти МВФ пропонують створення юрисдикцій оншорів та
мідшорів. Сутність оншорів полягає в тому, що для компанії, котра
потенційно може приховувати доходи за допомогою офшорних зон мають
бути створені аналогічні пільгові податкові умови у країні резиденства.
Таким чином уряд зможе отримати свої податкові надходження від такого
бізнесу, хоча і в мінімальних обсягах. При цьому, фінансовий ринок та й
економіка в цілому стають більш прозорими, а капітал залишається
всередині країни. Звичайно, створення таких пільгових податкових умов
можливе лише для великих гравців ринку. Оншори є протилежністю
офшорам, а альтернативою обом формам взаємодії може стати створення
мідшору – певного компромісу.
Мідшор передбачає певні податкові пільги, але не такі максимізовані як в
офшорах. При цьому податковий та фінансовий нагляд також можуть бути
допустимо спрощеними та включати певні форми амністії. Це має створити
передумови для детінізації бізнесу на умовах партнерства з державою.
Розглядаючи проблематику функціонування офшорних зон необхідно
зазначити, що ставлення як до юрисдикцій, що мають подібний статус, так і до
самого явища офшорних юрисдикцій не є однорідним. Звісно відтік капіталів з
метою уникнення сплати податкових платежів матиме певні несприятливі
наслідки для будьякої держави проте на сьогоднішній день існує й
альтернативна точка зору. Мова йде про так звану «конкуренцію податкових
юрисдикцій». Прихильники цієї концепції вважають, що наявність офшорних
 11

зон повинна спонукати держави до створення максимально сприятливих умов

для власних резидентів з метою утримання їх на території своєї юрисдикції.
Справа в тому, що в податковій сфері необхідним є дотримання певного
балансу між публічними інтересами держави, що стягує регулярні платежі та
приватними інтересами фізичних та юридичних осіб, що є платниками. Звісно
неконтрольоване виведення капіталу до юрисдикцій з мінімальним податковим
навантаженням є згубним для будь-якої податкової системи та й економіки в
цілому, проте розглядаючи дану проблематику у вітчизняному контексті
необхідно зазначити, що ефективна боротьба з виведенням активів до
офшорних зон неможлива без створення гнучкої податкової системи з
обґрунтованими податковими ставками, зручним механізмом подання звітності,
прозорою системою проведення перевірок та можливістю ефективного
оскарження рішень контролюючих органів. Таким чином, підсумовуючи все
зазначене вище слід зазначити, що формування офшорних юрисдикцій є
закономірним процесом, боротьба з яким може мати місце лише в тому випадку
якщо мова йде про «класичний» офшор – з фіктивним механізмом сплати
податків та абсолютно непрозорим процесом надання податкової інформації. В
решті випадків можна вести мову лише про юрисдикції зі зниженим податковим
навантаженням, боротьба з якими може знайти прояв лише у створенні більш
сприятливих умов для власних резидентів.2
Вплив на загальносвітову економіку також є значним внаслідок
функціонування офшорних зон. Починаючи від недоотримання бюджетом
Європейського Союзу великих коштів через застосування компаніями різних
офшорних схем з метою ухилення від оподаткування та закінчуючи
неможливістю реального прогнозування економічних показників на майбутнє.

2
Волкова Ю.О. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу / Ю.О. Волкова //
Формування ринкових відносин в Україні, 2008.
 12

1.3Державне і міжнародне регулювання сучасних офшорів

З точки зору міжнародного права офшор - це фінансовий центр, що
привертає фінанси шляхом надання різноманітних пільг. Зазвичай це суттєві
податкові пільги, високий рівень та законодавчі гарантії банківської та
комерційної секретності, лояльність державного регулювання. Особливістю
офшорної юрисдикції є поширення пільгового режиму виключно на
нерезидентні компанії, які не здійснюють діяльність на території юрисдикції.
Негативні ж наслідки діяльності офшорних юрисдикцій пов'язані в першу
чергу з податковою конкуренцією. Капітали, що надходять до податкових
гаваней отримували би національні економіки , якби податкова політика між
ними була рівна. Офшорні зони також надали можливість виводити колосальні
суми коштів з національних економік, що безумовно наносить їм суттєвих
економічних втрат. Однією з найбільших проблем у контролі за їх діяльністю є
те що досить проблематично розрізняти незаконну діяльність (відмивання
коштів і відверте ухилення від сплати податків) і правову (легальні методи
зменшення , або уникнення оподаткування).
Сучасну світову офшорну систему умовно поділяють на чотири групи:
1. Європейські податкові гавані.
2. Британська зона, центр якої знаходиться в лондонському Сіті. Її офшори
охоплюють весь світ, а її межі приблизно відповідають кордонам колишньої
Британської імперії.
3. Офшори, що входять в зону впливу США.
4. Території, що не піддаються класифікації і представляють собою такі дивні
явища, як, наприклад, Сомалі і Уругвай.
Сьогодні майже кожна країна в світі має власний список офшорів та свій
власний підхід щодо співробітництва з офшорними зонами, що у більшості
випадків обмежується певними податковими обмеженнями.
 13

Основними проблемами взаємодії національної економіки з офшорними

зонами є:
 Можливість відпливу капіталу.
 Можливість відмивання коштів здобутих незаконним шляхом.
 Проблема відсутності інформації щодо реального власника активів.
 Можливість монополізації.
Створення єдиного уніфікованого, постійно оновлюванного, списку країн
з недобросовісною податковою конкуренцією спростило би обмін інформацією
та принесло б максимальну ефективність в глобальному масштабі. Так ,
наприклад, останнім кроком в європейській політиці щодо боротьби з
негативним впливом офшорних зон на національні економіки була зустріч
представників 6 країн ЕС ( Франція, Великобританія, Італія, Польща, Іспанія та
Німеччина ) в Дубліні та проголошення нової ініціативи щодо боротьби з
відпливом капіталів та уникненням оподаткування. В майбутньому ці 6 країн
планують автоматично обмінюватися усією необхідною інформацією щодо
прибутків компаній всередині своїх країн. Це надасть можливість
контролюючим органам отримувати більше інформації безпосередньо щодо
інвестицій в ЕС.
Отже, світовий досвід вказує на те, що уряди багатьох країн змінюють
вектор своєї боротьби з негативним впливом від діяльності офшорних
юрисдикцій , який здебільшого обмежувався створенням додаткових
регуляторних механізмів. Стало зрозуміло, що головною проблемою тут є
відсутність повноцінної інформації щодо контрагентів, які ведуть
зовнішньоекономічну діяльність. Справа в тому, що багато офшорних зон і
країн, які мають їх ознаки, дають можливість приховати інформацію про
справжнього власника активів. Отже, міжнародне співробітництво та
багатосторонні угоди щодо обміну інформацією, яка вказує на ухилення від
 14

сплати податків, мають стати надійним фундаментом для зміцнення механізмів

протидії негативному впливу офшорних зон на розвиток світової економіки.
Нині особливістю світових фінансових потоків є те, що окремі юрисдикції
або цілі зони тяжіють одна до одної та формують одну складну глобальну
фінансову мережу. На рис. 1 зображено двосторонні фінансові відносини між 34
територіями.Розмір кіл на рис. 1, демонструє обсяг транскордонних фінансових
потоків, а колір –рівень офшоризації. Так, сірий колір зображує юрисдикції,
яких не визнають ОФЦ, червоний –ОФЦ, що існують уже давно, а жовтий –
нові та потенційні ОФЦ. Так, найбільші двосторонні відносини існують між
США й Великобританією. Також важливу роль відіграють Нідерланди,
Люксембург, Ірландія, Гонконг, Кайманові, Бермудські та Британські Віргінські
Острови.

Рис. 1. Позиція найбільших офшорних фінансових центрів (ОФЦ) у

транскордонних глобальних фінанса
 15

Міжнародний валютний фонд, як наднаціональна організація також

долучається до боротьби з офшорами. За його даними у фінансовій системі
офшорних зон приховано від контролюючих органів близько 7 трильйонів
доларів, що еквівалентно 8% світового ВВП. В результаті такої тінізації
офіційні уряди недоотримали близько трильйона доларів, що могли б бути
спрямовані на соціально-економічний розвиток. Заходи протидії офшорам з
боку МВФ реалізовуються опосередковано: умовою отримання кредитів чи
фінансування для окремих країн є впровадження комплексу реформ, що
направлені на боротьбу з відмиванням коштів, фінансуванням тероризму,
корупцією, забезпечення верховенства права, оптимізацію систем валютного,
фінансового та податкового нагляду. У серпні 2021 року на сесії Всесвітнього
банку та Міжнародного валютного фонду, котра проходила в рамках зустрічі
країн G20 за участі багатьох країн ОЕСР, представники МВФ наголосили про
необхідність популяризації програми BEPS, долучення урядів до програм
обміну податковою інформацією. Серед інструментів такої популяризації було
названо навіть санкції проти країн, що ухиляються від створення прозорих умов
обігу капіталів. При цьому, експерти закликають боротися не з самими
офшорами, а з компаніями, що приховують за їх допомогою свої доходи.
Таблиця 1. Топ 10 світових фінансових центрів за індексом GCFI у 2021–
2022 рр
 16

2.1 Глобальний рівень регулювання діяльності офшорів

Серед наднаціональних міжурядових структур протидії офшорам варто

відмітити FATF (Financial Action Task Force) – установу, що протидіє
відмиванню коштів, отриманих злочинним шляхом та фінансуванню
тероризму. Даний орган декларує головною метою власної діяльності таку
боротьбу шляхом формування стратегій для держав світу, впровадження
яких потребує виключно політичної волі урядів. FATF було утворено на базі
країн G7 та інших учасників. У 1992 році перелік країн-учасниць FATF вже
налічував 28 країн. Ці країни-учасниці зобов’язані виконувати комплекс
рекомендацій FATF, котрий налічує 40 пунктів, а також постійно здійснювати
багатосторонній моніторинг та взаємний фінансовий контроль власного ринку.
Комплекс заходів FATF охоплює наступні напрями:

 криміналізація злочинів у сфері відмивання коштів, отриманих

злочинним шляхом та конфіскація подібних активів;
 здійснення заходів з ідентифікації усіх клієнтів фінансових установ та
власників майна;
 самоконтроль з боку фінансових установ та їх ефективна співпраця з
уповноваженими органами у випадку виявлення підозрілих операцій чи
клієнтів;
 ефективна система нагляду та моніторингу за фінансовим ринком.
На сьогодні діяльність FATF направлена на: «розширення дії прийнятих
нею рекомендацій на всі континенти і регіони земної кулі; перевірку того, як
виконуються в державах-членах і як впроваджуються в інших державах
заходи для боротьби з відмиванням грошей; відстеження загальносвітових
методів і схем відмивання нелегально нажитих капіталів та розробка
контрзаходів» . В рамках реалізації цих задач силами FATF
популяризуються інструменти протидії легалізації коштів, отриманих
 17

злочинним шляхом через віртуальні активи, особливо криптовалюти. Такі

заходи отримали назву Anti-money laundering (AML) та узагальнені у формі
Керівництва щодо менеджменту ризиків для віртуальних активів і
постачальників послуг віртуальних активів. Це фундаментальний документ,
котрим керуються уряди багатьох країн світу, впроваджуючи стандарти AML.
Віртуальні активи – один із потенційних напрямів приховування доходів та
легалізації незаконних їх частин, оскільки на сьогодні вони є максимально
конфіденційними, непрозорими та складними для відслідковування.
Відповідно, закони стандартів AML направлені на регулювання діяльності, в
першу чергу, криптовалютних бірж, як тих посередників, що можуть
забезпечити законність та часткову прозорість їх обігу.
Ще одним важливим способом протидії офшорам на міжнародному рівні є
FATCA (Foreign Account Tax Compliance Act). Це закон США про податкову
звітність за іноземними рахунками, котрий ратифікується багатьма країнами
світу в частині міжнародної співпраці. Даний закон передбачає автоматичний
обмін податковою інформацією, який здійснюється між країнами світу та США
і передбачає щорічне заповнення фінансовими агентами звітів про рахунки,
відкриті резидентами США у фінансових установах інших країн.
Підзвітними за законом FATCA є саме фінансові агенти, тобто банки та
небанківські фінансові установи, що обслуговують клієнтів із США.
Звичайно, норми FATCA направлені, в першу чергу, на боротьбу з виведенням
до офшорних зон капіталів, що належать компаніям-резидентам США.
Однак, даний закон може бути прийнятим за основу в багатьох країнах світу
та сприяє стандартизації і прозорості фінансової інформації.
Без сумніву, настільки значна концентрація коштів на рахунках в
офшорних юрисдикціях – це наслідок систематичного ухилення від сплати
податків, що, безумовно, призводить до зростання міжнародної фінансової
нестабільності. Варто зауважити, що найбільш відчутними прямими
 18

наслідками процесів виведення капіталів, окрім недоотримання бюджетом

податкових надходжень, є недобросовісна податкова конкуренція; акумуляція
в офшорних зонах великих обсягів спекулятивного капіталу; зростання
можливостей для тінізації економіки та всі умови для прямого відтоку капіталу
з країни його походження.
За оцінками ОЕСР, втрати бюджетів країн світу від агресивного
податкового планування, що ґрунтується на розмиванні бази оподаткування і
переміщенні прибутків за кордон (BEPS), щороку сягають 100-240 млрд дол.
США, або 4-10% сукупних надходжень прибутку від податку на прибуток
підприємств. При цьому бюджети країн, що розвиваються, втрачають більше,
ніж бюджети розвинених країн.
У грудні 2017 р. Євросоюзу оприлюднив «чорний» список юрисдикцій,
які не співпрацюють у питаннях оподаткування. до «чорного» списку
Євросоюзу потрапляють юрисдикції, які:
1) мають «проблеми з податковою прозорістю» (тобто не беруть участі в
міжнародному обміні інформацією);
2) проводять так звану недобросовісну податкову політику шляхом
встановлення преференційних режимів оподаткування;
3) не приєдналися до плану ВЕРS і не планують робити жодних дій для
виправлення зазначених вище «недоліків».
До таких країн можуть застосовуватись важелі впливу, такі як: додаткове
оподаткування операцій із резидентами цих країн, додатковий контроль
податкових органів і додаткова звітність за такими угодами з резидентами цих
країн. У первинному варіанті списку, опублікованому 5 грудня 2017 р.,
перебувало 17 країн і територій. 3

3
Вергун В.А., Ступницький О.І. Глобальний рівень регулювання практики створення і
діяльності офшорних зон і територій. / ред. Ю.В. Макогон и др. Донецк : ДНУ, 2012.;
 19

2.2 Державне регулювання діяльності офшорних підприємств

Сьогодні проблема тіньових офшорних операцій набула досить вагомого
значення в Україні через те, що туди без вороття вивозять капітали не тільки
бізнесу, а й влади. Отже, план діяльності щодо детінізації офшорних операцій
має бути самостійним шляхом економічного розвитку України. На цей час
Україна займає 16-те місце у світі за масштабами тіньових операцій з капіталом.
Причиною такої проблеми є низька якість атмосфери для ведення бізнесу.
Незначна можливість економіки продуктивно притягувати капіталовкладення,
зневіра у владі, нестійкий макроекономічний стан, низький розвиток
фінансового ринку породжують незручні умови для притягнення
капіталовкладень. У результаті інвестори розташовують свої кошти у
сприятливішій бізнес-атмосфері.
Становище в Україні підтверджує, що виникла потреба у пошуку
організаційно-правового механізму протидії відмиванню коштів, отриманих
кримінальним шляхом. Поміж далекосяжних шляхів вирішення проблем,
пов’язаних з офшорними зонами, можна виділити такі: – розвиток продуктивної
нормативно-правової бази стосовно діяльності офшорних зон; – зростання
регулюючих і контролюючих заходів стосовно офшорного бізнесу; –
оптимізація податкового навантаження залежно від певного стану діяльності
ринку; – посилення співпраці з міжнародними організаціями з метою
гармонізації національного законодавства. Законодавством має передбачатися
застосування жорсткіших заходів щодо моніторингу та контролю офшорного
фінансового сектора, запровадження проти країн і компаній спеціальних
штрафів і серйозних санкцій у випадках порушення встановлених правових
норм щодо боротьби з незаконними фінансовими операціями з відмивання
грошей і кримінальних прибутків. Від держав, включених до чорного списку,
слід вимагати проведення масштабних реформ правової і контролюючої систем
регулювання фінансового сектора. Визначальною для успішного вирішення
 20

цього питання буде ефективність співпраці міжнародних фінансових

організацій і політичних кіл країн.
Офшорні компанії в економіці України з’явилися з моменту набуття її
незалежності, коли вітчизняні підприємницькі структури почали реєструвати
дочірні компанії за межами України в юрисдикціях з низьким рівнем
оподаткування. Отже, підприємства, що використовують у своїй діяльності
офшорні схеми, мають враховувати і ризики, що виникають в результаті
використання податкових сховищ. Серед таких, найбільш значущими для
бізнесу, тобто такими, що привертають додаткову увагу органів державного
регулювання (правоохоронних та податкових зокрема) є:
 корупційний (використання офшорів для платежів за прийняття рішень);
 податковий (незаконна мінімізація податкового навантаження);
 митний (порушення валютного законодавства);
 репутаційний (кінцеві бенефіціари і реальнідиректори мають негативну
репутаційну історію);
 легалізація злочинних доходів.
Таблиця 2 Динаміка прямих іноземних інвестицій (акціонерний капітал)
України в економіці країн світу, млн дол. США
Країни виведення 2018р. 2019р. 2020р.
капіталу
млн % млн % млн дол %
дол дол
Кіпр 6342,5 92,3% 5819 91,6% 5817,6 93,7%
Латвія 87,9 1,3% 85 1,3% 69,8 1,1%
Віргінські Острови 25,8 0,4% 25,8 0,4% 51,3 0,8%
(Брит.)
Польща 49,1 0,7% 52,6 0,8% 50,1 0,8%
Інші країни 171,5 2,5% 172,9 2,7% 98,4 1,6%
 21

З таблиці видно, що основна маса українських ПІІ, понад 90%, припадає

на внески до акціонерного капіталу резидентів Республіки Кіпр. При цьому, ПІІ
в Кіпр складають більше половини ПІІ, що вкладаються в економіку України
резидентами Кіпру. Щодо решти країн світу, то відмічається нарощування
обсягів ПІІ з України у економіку Віргінських Островів (Британія), в той час,
які інші країни втрачають привабливість для розміщення фінансових ресурсів
резидентів України в обмін на володіння відповідними правами власності, що
передбачають участь в управлінні і інші завдання та зобов’язання. у 2018 році
сталося кілька ключових подій у сфері офшорів: відбувся перший автоматичний
обмін інформацією, частина офшорних юрисдикцій внесла зміни до місцевого
законодавства, які висувають нові вимоги до роботи так званих компаній без
присутності (Empty Shell Companies). Відтепер бізнесу, який працює з
офшорними компаніями з таких юрисдикцій, доведеться змінювати правила гри
та реорганізувати свої бізнес-схеми відповідно до новацій у законодавстві,
наприклад надавати інформацію, яка дозволить міжнародному податковому
органу відстежити, чи веде компанія профільну діяльність.
До того ж, ще однією важливою подією стало те, що Центробанк
Республіки Кіпр попередив про необхідність закриття рахунків офшорних
компаній із 04 червня 2019 р. Відтепер іноземній компанії для того, щоб
обслуговуватись в банківських установах Республіки Кіпр, необхідно буде
надати пакет документів, що передбачає розкриття кінцевого бенефіціарного
власника, підтвердження легальності джерел доходів і добробуту тощо. Це
спрямовано на те, що в банках будуть обслуговуватися клієнти, які реально
провадять у країні свою господарську діяльність. Передбачається, що, окрім
надання пакету документів, компанія буде вести бухгалтерську звітність та
надавати її банку.4

4
Луцишин, З., Мехтієв, Е. (2017). Офшорні фінансові центри у глобальному русі
капіталів. Міжнародна економічна політика,2010.;
 22

2.3Нормативно-правове регулювання діяльності офшорних підприємств

на національному рівні
Для ефективного міжнародного співробітництва важливим є постійне
відстеження змін в нормативно-правовому регулюванні як вітчизняному, так і в
країні з якою планується здійснення зовнішньо-торговельних операцій. Це
потребує також плідного економічного та інформаційного обміну між
торговельними підприємствами нашої країни та зарубіжними партнерами,
оскільки обидві сторони зацікавлені в отриманні прибутку та ефективності
операцій зовнішньоекономічної діяльності. З метою подолання негативних
наслідків «приховування» корпоративного прибутку та його штучне
переміщення у низько податкові юрисдикції, де компанії не здійснюють
економічної діяльності у 2015 році Організацією економічного співробітництва
і розвитку (ОЕСР) був розроблений План дій BEPS, який передбачає 15 дій для
усунення прогалин у міжнародному податковому регулюванні і розбіжностей в
національному податковому законодавстві різних країн, що уможливлюють
розмивання бази оподаткування і переміщення прибутків за кордон. Більш як
третина від усіх прямих іноземних інвестицій, що надійшли в Україну станом на
кінець 2019 р., походить із країн з низьким рівнем оподаткування, і майже 100%
інвестицій з України спрямовані до низько податкових юрисдикцій. В рамках
Програми розширеного співробітництва щодо BEPS, Україна розпочала вносити
зміни у національне податкове законодавство у листопаді 2016 року, а офіційно
приєдналася до Плану дій BEPS 1 січня 2017 року.
Нормативно-правове регулювання системи бухгалтерського обліку та
звітності зовнішньоекономічних операцій має забезпечити розуміння принципів
організації обліку та підготовки звітності за зовнішньоекономічною діяльністю
суб’єктів господарювання, оцінити вплив цієї діяльності на
конкурентоспроможність підприємства та ефективність зовнішньоторговельних
операцій на міжнародному ринку.
 23

Рис.2. Класифікація заходів BEPS щодо протидії розмиванню національного

бюджету5
Найважливішими кроками для нормативно-правового регулювання
операцій зовнішньоекономічної діяльності та уникнення спорів з податковими
органами є кроки 8-10 та 13. Основні зміни в нормативно-правовому
регулюванні для реалізації українського Плану дій BEPS були внесені Законом
України від 16.01.2020 р. №466 до Податкового кодексу України.
5
Черленяк, І. І., Дюгованець, О. М. (2014). Міжнародний офшорний бізнес та глобальна
фінансова система. Проблеми економіки,2014.
 24

3.Ефективність офшорної діяльності

Викладення основного матеріалу дослідження. При складних ситуаціях на
вітчизняних та закордонних ринках та нестабільності економіки країни,
підприємці прагнуть знайти варіанти для зменшення фінансових витрат, в
першу чергу обмеження податкового тиску. Проблема розмежування законних
методів податкової оптимізації та схем ухилення від сплати податків цікавить
керівників практично будь-якого підприємства.
На сучасному етапі розвитку економічних відносин в Україні на
противагу сильному податковому тягарю підприємці шукають різні способи
мінімізації податків, як легальні, так і незаконні. Одним із універсальних їі
дієвих інструментів для оптимізації оподаткування прибутків підприємцем є
метод використання легальних механізмів офшорних зон з метою законного
уникнення оподаткування тих чи інших доходів суб'єкта господарювання.
Частіше за все, офшорні зони – острівні території, невеликі держави чи окремі
їх території. Офшорний бізнес може існувати в таких сферах діяльності, як
банківська справа, страхування, торгівля, будівництво, інвестиційна діяльність,
лізинг, робота на ринку цінних паперів, транспортні послуги тощо. На
територіях офшорних юрисдикцій більшість економічних суб'єктів
використовують можливість пом'якшити податковий тягар через:
1) торговельні та бартерні операції за посередництва офшорної фірми;
2) операції з борговими зобов'язаннями;
3) операції з цінними паперами;
4) самофінансування.
В офшорних зонах підвищеної респектабельності, таких як Ірландія,
Гібралтар, острів Мен та інші, при загальному досить високому рівні податку з
прибутку, діє система податкових пільг, які надаються деяким (торговим,
фінансовим, холдинговим) компаніям. У цих країнах - сприятливий для
іноземців митний і валютний режим. Передбачено податкові пільги щодо
 25

репатріації прибутків. Втім, податкові пільги діють лише в обумовлених

місцевим законодавством межах, тому для керування офшорною компанією
потрібно залучати консультантів-фахівців. Менший рівень конфіденційності та
фінансові втрати компенсуються в країнах даної групи вищим престижем у
світі. Вирішення питання щодо спрощення введення бізнесу в Україні є дуже
нагальним. Згідно з даними Світового банку український бізнес у цілому
виплачує 135 різних видів податків. Україна належить до десяти країн із
найскладнішими податковими 0 системами. Податкове навантаження на
економіку в Україні залишилося на рівні 44%, тоді як у країнах Центральної та
Східної Європи, які входять до ЄС – 30%. Тому офшорна зона - це один із
способів полегшити ведення бізнесу та легально зменшити податкове
навантаження для резидентів. За підрахунками різних експертів, в офшорах
зосереджено близько 60% загальної вартості світового капіталу, через них
проходить приблизно половина фінансових трансакцій.6
Таблиця 3 Порівняльна характеристика офшорних зон
Показники Назва офшорної зони:
Беліз Британські Кіпр
Віргінські острови
Вартість реєстрації, включаючи перший рік 1790 1990 2550
обслуговування, дол. США.
Вартість обслуговування, починаючи з 1000 880 1100
другого року, дол. США
Мінімальна кількість акціонерів 1 1 1
Розкриття інформації про бенефіціара ні ні ні
Мінімальний розмір оплачуваного капіталу, - - -
дол. США
Мінімальна ставка на прибуток для 0 Відсутня 12,5
6
Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки. Фінанси
України. 2010.
 26

юридичних осіб,%
Податок на збільшення капіталу,% Відсут Відсутня 0-20
ня
ПДВ,% 12,5 Відсутня 19
Державне мито, дол. США 100 350 Можливе
звільнення
Відкритий доступ до звітності ні ні так

Майже всі великі іноземні банки та інвестиційні компанії застосовують

офшори для здійснення своїх фінансових операцій. Для цього
використовуються договори, кредитні лінії, дочірні та спільні підприємства.
Іноземні інвестиції також можуть вноситися у вигляді обладнання і технологій
як зворотна фінансова допомога. В офшорах найчастіше реєструються такі типи
компаній: фірмикопилки, фірми «Роялті», офшорні страхові компанії, офшорні
банки, банківські філіали, кредитні заклади, фінансові компанії і брокерські
фірми, інвестиційні і трастові компанії, холдингові компанії, офшорні
інвестиційні фонди, та інші компанії зі спеціальними цілями. Привабливість
офшорних зон для українських бізнесменів пояснюється такими обставинами:
 нестабільність фінансово-кредитної системи України;
 високий ступінь ризику при вкладанні капіталу;
 великий податковий тиск.7
Фінансові юрисдикції є більш захищеними, оскільки працюють, як
правило, у стабільному фінансовому полі, що робить їх гарантами захисту
інтересів клієнтів, тому що в іншому випадку вони постраждають у першу чергу
від форс-мажорних обставин. Тому фінансовий механізм діяльності офшорних
компаній націлений на досягнення та використання таких основних переваг як:
досягнення анонімності, конфіденційності; низькі податки або їх відсутність;
прибуток/капітал у твердій валюті в надійних банках і стабільній країні;
7
Карлін М. І. Офшорні зони та їх вплив на економіку України. \Економічний форум. 2012.
 27

банківські рахунки в будь-якій валюті; можливість вільного використання

валюти; ефективна і недорога банківська система; відсутність контролю
валютного обміну; можливість отримання дозволу на роботу і виду на
проживання; можливість законного володіння нерухомістю за кордоном.
Сенс офшорного бізнесу полягає в тому, що за кордоном з'являється
новий, «самостійний» суб'єкт господарських стосунків, який повністю
знаходиться під контролем українського підприємця. Офшорна компанія зовні
може виглядати як незалежний зарубіжний партнер української фірми. На
цьому побудовані найбільш поширені способи податкового планування з
використанням офшорних фірм. Не дивлячись на простоту, що здається, всі
деталі такого роду схем вимагають ретельного опрацьовування. Адже правила
податкового і валютного контролю постійно міняються.
У світовій практиці існує чотири способи виведення коштів в офшорні зони:
1) продаж офшорним фірмам товару за заниженими цінами;
2) оплата консалтингових послуг;
3) виплата грошей за використання прав інтелектуальної власності;
4) придбання акцій у нерезидента.
Крім чотирьох основних, існує чимало інших схем роботи з офшорами.
Можна звести прибуток до нуля за допомогою лізингових схем. Брати,
наприклад, гвинтокрили в лізинг у своєї офшорної фірми і весь прибуток
віддавати у вигляді лізингових платежів, розмір яких ніхто не обмежує. Ще
одна лазівка – кредити. Власник підприємства бере позику у своєї офшорної
фірми і просить державу врятувати компанію, погасивши її зовнішні
зобов'язання.8
Висновок

8
Манзюк О.О. Механізм мінімізації негативного впливу офшорних юрисдикцій на розвиток
національної економіки; Центр. спілка спожив. т-в України, Львів. комерц. акад. Львів, 2015.;
 28

Провівши дану дослідницьку роботу, можна дійти висновку, що

застосування методів та різноманітних варіантів пом’якшення впливу
податкового регулювання з боку держави, визначається як головна
функціональна частина офшорного напряму. В сучасних умовах стрімкого та
глобального розширення тісних, міжнародних взаємодій, офшорні зони
виступають проміжною ланкою між безпосередньо підприємцем та фінансовим
результатом від господарської діяльності, якого він прагне досягнути. Також
виходячи з проаналізованої ситуації можна дійти висновку, що звернення
окремих резидентів певних країн до застосування інструментів офшорних зон
це цілком очевидний наслідок надмірно жорстких податкових обмежень країни
походження, недостатній рівень розвитку економічних показників та
фінансового сектору загалом.
Також очевидним є й той факт що така оптимізація податкового
навантаження з боку діючого суб’єкта господарювання, представляє значну
загрозу для розвитку економіки держави-походження. Адже одночасно із
застосуванням шляхів вивільнення певної частини капіталу, прибутків з під
податкової юрисдикції країни, відбувається недоотримання значної кількості
коштів національним бюджетом країни, що в свою чергу є головним джерелом
для підвищення рівня процвітання та розвитку держави.
Резюмуючи, можна чітко стверджувати, що необхідно створювати
систему, що слугуватиме підґрунтям для незалежного функціонування
інституцій публічного управління у сфері регулювання офшорної діяльності, та
слідувати світовим практикам, що вказують на ефективний результат
імплементації. Важливим фактом залишається момент збереження ідентичності
та особливостей функціонування національного ринку, шлях «підтримання та
створення», а не руйнації через механізми надмірного контролю та
адміністративної відповідальності.
Джерела літератури
 29

1. Бабонін В.Б Міжнародний досвід ведення і регулювання офшорного бізнесу //

Фінансовий ринок України. – 2006.

2. Волкова Ю.О. Розвиток офшорних центрів у системі міжнародного бізнесу /

Ю.О. Волкова // Формування ринкових відносин в Україні, 2008.;

3. Вергун В.А., Ступницький О.І. Глобальний рівень регулювання практики

створення і діяльності офшорних зон і територій. / ред. Ю.В. Макогон и др.
Донецк : ДНУ, 2012.;

4. Луцишин, З., Мехтієв, Е. (2017). Офшорні фінансові центри у глобальному

русі капіталів. Міжнародна економічна політика,2010.;
5. Черленяк, І. І., Дюгованець, О. М. (2014). Міжнародний офшорний бізнес та
глобальна фінансова система. Проблеми економіки,2014.;
6. Полотенко Д.В. Вільні економічні зони в контексті регулювання економіки.
Фінанси України. 2010.;
7. Карлін М. І. Офшорні зони та їх вплив на економіку України. \Економічний
форум. 2012.;
8. Манзюк О.О. Механізм мінімізації негативного впливу офшорних юрисдикцій
на розвиток національної економіки; Центр. спілка спожив. т-в України, Львів.
комерц. акад. Львів, 2015.;