ТЕМА 8.

 МІЖНАРОДНИЙ
СТРАТЕГІЧНИЙ МЕНЕДЖМЕНТ

1. Задачі міжнародного стратегічного

менеджменту.
2. Аналіз зарубіжних ринків і стратегії
проникнення.
3. Міжнародні стратегічні альянси.
4. Міжнародні організаційні структури і контроль.
1.   ЗАДАЧІ МІЖНАРОДНОГО СТРАТЕГІЧНОГО
МЕНЕДЖМЕНТУ.

Міжнародний стратегічний менеджмент – управлінський процес

планування діяльності компанії, мета якого полягає у розробці та
практичної реалізації стратегій, що забезпечують високий рівень
конкурентоспроможності на міжнародному ринку.
Задачі міжнародного стратегічного менеджменту:
Аналіз зовнішнього середовища;
• Вибір оптимальних способів проникнення на зарубіжні ринки;
• Урахування національних конкурентних переваг;
• Розробка стратегічних альтернатив;
• Вибір оптимальної стратегії компанії;
• Розробка та реалізація стратегічного плану.
ДЖЕРЕЛА КОНКУРЕНТНИХ ПЕРЕВАГ

1. Глобальная ефективність за рахунок:

- економії від розміщення ресурсів;
- економії від збільшення масштабів
виробництва;
- економії від диверсифікації;
2. Багатонаціональна гнучкість;
3. Глобальне навчання
ЕТАПИ СТРАТЕГІЧНОГО ПЛАНУВАННЯ В
МІЖНАРОДНИХ КОРПОРАЦІЯХ

 визначення місії;
 формування цілей;
 оцінка умов і факторів зовнішнього
середовища;
 внутрішньоорганізаційний аналіз; SWOT-аналіз
 розробка альтернативних стратегій;
 вибір стратегії;
 реалізація стратегії;
 контроль.
 Місія фірми - це головне її призначення, її особлива роль, чітко виражена причина її
існування, які формують основні напрями її діяльності.

Стратегічна ціль – це бажаний стан майбутнього, якого прагне досягти

міжнародна корпорація в довготривалому періоді.

Класифікація стратегій міжнародних компаній:

1. Класифікація за Портером:
- найменших сукупних витрат;
-диференціація;
-зосередження (фокусування).
2. Класифікація щодо нових ринків та продуктів:
Продукція Ринки
Існуючі нові

існуюча А В

нова С D
3. Класифікація стратегій по відношенню до закордонних філій.

1.Етноцентризм – цінності та інтереси материнської компанії є

головними в стратегічних рішеннях.

2. Поліцентрізм – головна компанія максимально враховує специфіку

умов приймаючої країни. Стратегічні рішення змінюються від країни до
країни, в яких діє компанія.

3. Регіоцентрізм – поєднання власних інтересів фірми з інтересами

своїх регіональних відділень.

4. Геоцентрізм – інтегрування рішень в єдину глобальну систему.

Інтереси однієї країни не ставляться вище інтересів іншої і в склад
керівництва входять особи різних національностей
 РІВНІ МІЖНАРОДНОЇ СТРАТЕГІЇ
1.Корпоративна стратегія:
 Стратегія орієнтована на один вид діяльності;
 Стратегія пов'язаної диференціації;
 Стратегія непов'язаної диференціації.
2. Бізнес-стратегія: лідерство за витратами;
диференціації, зосередження;
3. Функціональні стратегії: фінансова,
маркетингова, виробнича стратегії, стратегія
управління людськими ресурсами, стратегія
НДДКР
 2.АНАЛІЗ ЗАКОРДОННИХ РИНКІВ І СТРАТЕГІЇ ПРОНИКНЕННЯ.

Стратегічною метою діяльності
міжнародної компанії є збільшення частки ринку,
зростання доходів і прибутків. 

Для реалізації цієї мети компанія повинна:

1) оцінити альтернативні ринки;
2) оцінити витрати, вигоди і
ризики проникнення на ринки;
3) вибрати стратегію проникнення на ці ринки.
 
ОЦІНКА АЛЬТЕРНАТИВНИХ ЗАРУБІЖНИХ РИНКІВ

1.Розміри товарного ринку

2. Основні відмінності товарного ринку (рівень цін,
споживачі)
3.Структурні характеристики національного ринку
4.Аналіз діяльності конкурентів
5.Потенціальні цільові ринки
6.Тенденції розвитку ринку
7.Зміни, що відбуваються на ринку
8.Фактори успіху
9.Альтернативні варіанти стратегії
 Способи проникнення
Експорт
•Косвений експорт
•Прямий експорт
•Внутрішньокорпоративна торгівля

Міжнародне ліцензування
Фактори
прийняття рішень
•Переваги володіння цінними Міжнародний франчайзинг
активами
•Переваги від розміщення
•Переваги від інтернаціоналізації
Спеціальні способи
•Інші фактори: •Контрактне виробництво
1)Необхідність •Управлінські контракти
контролю; •Будівництво і здача об’ектів під ключ
2)Доступність ресурсів;
3)Тип міжнародної
стратегії Прямі зарубіжні інвестиції
•Стратегія створення нових
підприємств
•Стратегія придбання існуючих
підприємств
•Організація СП

Способи (стратегії) проникнення на зарубіжні ринки

ФОРМИ ЕКСПОРТУ
ЛІЦЕНЗУВАННЯ (LICCENSING) - УГОДА, ВІДПОВІДНО ДО УМОВ
ЯКОГО ФІРМА (ЛІЦЕНЗІАР) ПРОДАЄ ІНШІЙ КОМПАНІЇ (ЛІЦЕНЗІАТУ)
ПРАВО НА ВИКОРИСТАННЯ СВОЄЇ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ В
ОБМІН НА ВИПЛАТУ РОЯЛТІ.

Ліцензіар Ліцензіат

Надає права на Використовує інтелектуальну

використання власність для створення
інтеллектуальнойї товарів, призназначених для
власності продажу
$$
$
Отримує доход Виплачує
роялти ліцензіару
 МІЖНАРОДНИЙ ФРАНЧАЙЗИНГ

Міжнародний франчайзинг (franchising) -

спеціальна форма ліцензування, яка надає
незалежному підприємцю чи компанії
(франчайзі - franchisee) право вести бізнес під
ім'ям іншого підприємця або компанії
(франчайзера - franchisor) в обмін на виплату
винагороди. Франчайзер, на відміну від
ліцензіара, надає більш потужну підтримку
своїм франчайзі.
 СПЕЦІАЛІЗОВАНІ СПОСОБИ ПРОНИКНЕННЯ
НА ЗАРУБІЖНІ РИНКИ:
• Контрактне виробництво (contract manufacturing) - процес
залучення інших компаній з метою скорочення обсягу
фінансових і трудових ресурсів, необхідних для фізичного
виготовлення продукції.
• Управлінський контракт (management contract) - угода,
відповідно до якого одна компанія надає управлінські, технічні
та інші спеціалізовані послуги другої компанії за певну
винагороду. Управлінські контракти дозволяють отримати
додаткові доходи без інвестиційних ризиків.
• Контракт на будівництво об'єктів під ключ (turnkey contract) -
це договір, відповідно до якого компанія бере на себе
зобов'язання з проектування, будівництва і оснащення об'єкта з
подальшою передачею замовнику. Останнім часом все більшої
популярності набувають так звані «проекти СЕП» - «будівництво
- експлуатація - передача» (BOT, built - operate - transfer).
3. МІЖНАРОДНІ СТРАТЕГІЧНІ АЛЬЯНСИ

Стратегічний альянс (strategic alliance) - це ділова угода

про взаємовигідне співробітництво між двома або
більше компаніями. 
Переваги стратегічних альянсів:
• Можливість спрощеного проникнення на новий ринок.
• Поділ ризиків.
• Обмін знаннями та досвідом.
• Отримання синергетичного ефекту від спільної
діяльності.
 Характерні риси стратегічного альянсу:
1) об’єднання зусиль в рамках союзу підприємств усіх форм власності, що
зберігають господарську і юридичну самостійність;
2) створення на певний строк;
3) використання як двосторонніх, так і багатосторонніх угод;
4) спрямованість на досягнення певних раціональних стратегічних цілей;
5) участь не тільки постачальників і споживачів, дистриб’юторів, науково-
дослідних і проектних інститутів, але й дійсних і потенційних
конкурентів;
6) вплив на конкуренцію: компанії, що об'єднались, спрямовують зусилля
переважно проти загальних конкурентів, ніж один проти одного;
7) спільне використання всіх видів ресурсів;
8) управління шляхом прийняття стратегічних рішень.
ТИПИ СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ
• Комплексний альянс - спільне здійсненні кількох
етапів процесу впровадження товарів та послуг на
ринок (НДДКР, проектування, виробництво,
маркетинг і розподіл). Більшість комплексних
стратегічних альянсів мають статус спільних
підприємств.
• Функціональні альянси охоплюють тільки один
функціональний напрям діяльності партнерів.
 До числа функціональних стратегічних альянсів
належать виробничі, маркетингові, фінансові та
науково-технічні альянси.
 ЕТАПИ ОРГАНІЗАЦІЇ ДІЯЛЬНОСТІ
СТРАТЕГІЧНИХ АЛЬЯНСІВ:

 Вибір партнерів 1)сумісність, 2) характер

товарів и послуг потенційного партнера; 3)
безпека; 4) можливість навчання в рамках
альянса.
 Визначення форми власності (СП,ТОВ).
 Формування системі спільного управління
(розподіл управлінських функцій, централізація
управлінських функцій, делегування
управлінських функцій)
ПРОБЛЕМИ ФУНКЦІОНУВАННЯ СТРАТЕГІЧНИХ
АЛЬЯНСІВ

 несумісність партнерів;
 обмеженість доступу до
інформації;
 конфлікти при розподілі доходів;
 втрата автономності;
 зміни умов ведення бізнесу.
 2.4.Міжнародні організаційні структури
і контроль.
Організаційна структура-
це система взаємопов'язаних структурних компонен
тів, яка використовується для управління діяльністю
всіх підрозділів компанії. 
Завдання формування організаційної структури
• розподіл ресурсів.
• формування управлінського
ланцюжка (структури влади).
• вибір системи прийняття рішень (централізація
і децентралізація).
• вибір механізмів координації спільної діяльності.
 ТИПИ ГЛОБАЛЬНИХ ОРГАНІЗАЦІЙНИХ СТРУКТУР:

 Продуктова (дивізіональна)
структура.
 Географічна структура.
 Функціональна структура.
 Структура, орієнтована на
споживача.
 Матрична структура.
ГЛОБАЛЬНА ПРОДУКТОВА
ДИВІЗІОНАЛЬНА СТРУКТУРА
ГЛОБАЛЬНА ГЕОГРАФІЧНА СТРУКТУРА

Президент
компанії

Виконавчий Виконавчий Виконавчий віце-

віце-президент, віце-президент, президент,
Великобританія Европа країни Тихоокеанського
басейну

Виконавчий віце- Виконавчий

президент, віце-президент,
Північна і Південна інші країни
Америка
ГЛОБАЛЬНА ФУНКЦІОНАЛЬНА СТРУКТУРА
МУЛЬТИНАЦІОНАЛЬНА МАТРИЧНА СТРУКТУРА
 ГЛОБАЛЬНА МАТРИЧНА СТРУКТУРА

Президент компании

Глобальний Глобальні Глобальна Глобальне

маркетинг фінанси виробнича управління
система людськими
ресурсами

менеджер
по
продукту А

менеджер
по
продукту В

менеджер
по
продукту С

менеджер
по
продукту D
 Генеральний
директор

Північно- Європейський Азіатський Африканський Південно-

американський департамент департамент департамент Американський
департамент департамент

Підрозділ в Підрозділ в
США Україні

Відділ реклами та Відділ реклами та

зв’язків із зв’язків із
громадськістю Відділ громадськістю
контролю
Відділ організації та Відділ організації та Відділ
пошуку нових пошуку нових контролю
бізнес партнерів бізнес партнерів

Відділ тренінгів та Відділ тренінгів та

підвищення підвищення
кваліфікації кваліфікації

Відділ виробництва Заклади

продукції громадського
харчування

Відділ закупівель
напівфабрикатів
ЛІНІЙНО-ФУНКЦІОНАЛЬНА ОРГАНІЗАЦІЙНА СТРУКТУРА
УПРАВЛІННЯ “МАКДОНАЛЬДЗ”
 Контроль - це процес моніторингу поточного рівня
ефективності та внесення необхідних коректив, які забезпечують
подальше просування компанії до поставлених цілей.

Рівні контролю у міжнародних компаниях

Стратегічний контроль

Організаційний контроль
Контроль над центрами Загальний організаційний
відповідальності контроль
Контроль над процесом
планування
Операційний контроль
 ПРОЦЕС ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ
КОНТРОЛЮ В МІЖНАРОДНИХ КОМПАНІЯХ
1. Встановлення контрольних показників
ефективності роботи компанії
2. Вимірювання фактичного рівня ефективності
3. Співставлення фактичного рівня
ефективності з встановленими завданнями
4. Реагування на відхилення від встановлених
завдань:
-зміна контрольних завдань;
-усунення відхилень від контрольних завдань;
-збереження існуючого стану
 Закони IKEA
• Слід завжди мати резерв готівки.
• Вся нерухомість повинна бути у
власності.
• Розширення повинно бути за рахунок
самофінансування.
• Не повинно бути запаморочення від
успіхів.
Формуючи системи цілей, слід мати на увазі, що
вони повинні бути: (SMART)

 -         specific – конкретною;
 -         measurable – вимірюваною;
 -         achivable – досяжною;
 -         result-oriented – орієнтованою на результат;
 -         time-bound – визначеною (обмеженою) в часі.
Стратегія позиціонування бренду

 Конкурентне позиціонування
В основі такої стратегії позиціонування
- протиставлення бренду конкуренту, у якого
планується відвоювати частку ринку. Бренд може
представлятися як антипод конкурентам або як той, що
перевершує за якістю. Така стратегія позиціонування
бренду використовується проти лідерів ринку тими
компаніями, які займаюь 2-3 місця. 
 Позиціонування категорії
При розробці позиціонування бренду в певній категорії,
маркетингова кампанія акцентується на просуванні
бренда як лідера в конкретній товарній категорії. Ця
стратегія особливо вигідно використовується при
створенні нового ринку. Таке позиціонування матиме
успіх лише в тому випадку, якщо у компанії є:
• інноваційне рішення для ринку;

• товар має унікальні властивості;

• є попит на новий підхід до вирішення проблеми.

 Позиціонування по споживачу
Створення позиціонування бренду по споживачеві
рекомендовано в тому випадку, якщо рекламна кампанія
бренду акцентує увагу на конкретній цільовій аудиторії.
Ця стратегія також підходить для невеликих компаній, які
випускають товар зі специфічними властивостями. У рекламі
такого бренду товар асоціюють з певним класом покупців,
використовуючи фрази «створений для ...», «для тих, хто ...»:
• «ПриватБанк - банк для тих, хто любить Україну!»;

• Lenovo: «For those, who do» ( «Для тих, хто робить»).

 Позиціонування по вигоді
Цей вид позиціонування бренду може будуватися
як на емоційних (бажання виділитися, стати
краще, самоствердитися), так і
на раціональних (бути здоровіше, убезпечити
себе, заощадити) вигодах. Позиціонування має
давати однозначну відповідь на питання
покупця «Що я отримаю, вибираючи цей
бренд?».
 Позиціонування застосування
Товар бренду прив'язується до певної ситуації
споживання. Таким чином, споживач буде купувати
саме цей товар в необхідній ситуації. Чим більше
унікальна ситуація, тим більш вузький ринок, що
дозволяє швидко зайняти лідируючі позиції. При
цьому необхідно постійно відстежувати захоплення і
поведінку споживачів, адже їх звички можуть
змінитися, і стратегія позиціонування швидко застаріє.
 Позиціонування престижу
Таке позиціонування підходить для компаній,
які випускають по-справжньому люксові або
преміальні товари. Це не обмежується
коштовностями і дорогими автомобілями, і
може поширюватися на продукти харчування і
товари повсякденного попиту.