ОСОБЛИВОСТІ МІЖНАРОДНОЇ ТОРГІВЛІ СИРОВИНОЮ

ТА ГОТОВОЮ ПРОДУКЦІЄЮ

 Сутність та способи торгівлі сировинною продукцією

 Організація торгівлі готовою продукцією
 Специфіка здійснення торгівельних операцій з давальницькою сировиною в Україні

6.1. Сутність та способи торгівлі сировинною продукцією

Особливі форми і специфіка організації продажу продукції на зовнішніх ринках

обумовлені різноманіттям напрямів зовнішньої торгівлі - сировина і продовольство,
товари широкого вжитку, машини й устаткування, продовольство в різноманітному
вигляді і комплектне устаткування, інжинірингові послуги та продукція ноу- хау.
Торгівля сировиною проявляється в різних формах, а саме: міжнародні товарні
угоди, аукціонна і біржова торгівля, оптові закупки.
Специфіка торгівлі сировиною виражається, насамперед, у тривалому
перевищенні пропозиції над попитом, що для країн з вузькою сировинною спеціалізацією
обертається сировинними кризами, монополізацією торгівлі сировиною з боку
найбільших промислових компаній і диктатом цін.
Міжнародні товарні угоди по сировині являють собою аналогічні за змістом
міжурядові договори імпортерів і експортерів певного виду сировини. Їх ціль -
регулювання й обмеження сфери діяльності ТНК, уповільнення спекулятивних і
демпінгових процесів. Залежно від цільового механізму міжнародних товарних угод вони
поділяються на 3 групи:
- стабілізаційні;
- адміністративні;
- за заходами сировинного розвитку.
Найпоширенішими серед них є стабілізаційні, які базуються на експортному
механізмі, здатному впливати на врегулювання світових цін конкретних видів сировини
(нафти, олова, кави, какао) двома методами: шляхом створення стабілізаційного
(буферного) запасу «утримань» сировини і встановлення квот. Перший з них припускає
фіксування в рамках угод максимального та мінімального рівня коливання цін на
сировину. Якщо ціна знижується нижче за мінімальний рівень, то сировина на певний
проміжок часу вилучається з ринку, а при підвищенні - повертається у вигляді збільшення
об’єму продажів. Квотний механізм застосовується у вигляді кількісних обмежень
поставки для експорту.
Адміністративні товарні угоди укладаються з метою аналізу ситуації на
сировинних ринках і вироблення загальних рекомендацій з її стабілізації і є предметом
обговорення на міжнародних раундах. Товарні угоди за заходами сировинного
розвитку спрямовані на розширення і зміцнення економічного потенціалу країн-
виробників певного виду сировини. Досягається це шляхом реалізації проектів підтримки
необхідної інфраструктури і збереження навколишнього середовища, сприяння
розширеній участі виробників сировини в переробці й упорядкуванні торгівлі продуктами
переробки.
 Міжнародна біржова торгівля є найстаршою організаційною формою світової
торгівлі. Товарні біржі виникли в ХУІ-ХУІІ ст. у Європі і через сторіччя були створені в
Америці, що стала на той час найбільшим світовим виробником сировинних товарів.
Міжнародні товарні біржі - це постійно діючі ринки, де здійснюється торгівля
великими масами однорідних товарів, що мають стійкі і чіткі якісні параметри, і де
здійснюється до 20% міжнародних біржових операцій із сировиною. Біржі сприяють
розширенню торгівлі сировиною.
Товарні біржі використовуються в 3 основних напрямках: купівлі- продажу товару;
спекулятивних угод; страхування (хеджування). Крім того, біржі виконують ряд
допоміжних функцій. По-перше, здійснюють котирування цін, що полягає у фіксації й у
подальшій публікації цін. По-друге, вони формують і встановлюють стандарти і шарів,
розробляють типові контракти, фіксують торговельні порядні По-третє, - здійснюють
арбітражні функції. І, нарешті, біржі забезпечують розрахунки між членами біржі через
ліквідаційні каси чи розрахункові палати, а також займаються інформаційною діяльністю.
За цільовим призначенням сучасні біржові операції умовно поділяються на 4 види:
угоди з реальним товаром, спекулятивні, страхові й інвестиційні.
Існують також міжнародні регіональні біржі, орієнтовані на операції з вужчим
колом учасників. Такі біржі обслуговують ринки декількох країн (Сіднейська,
Сінгапурська).
Національні біржі діють в межах однієї окремої держави, враховують особливості
розвитку, виробництва, споживання матеріальних ресурсів.
Ще однією з різновидів організаційних форм міжнародної торгівлі і аукціонна
торгівля - публічні торги з продажу аукціонної продукції гласним чи негласним способом
із змагальним характером їх проведення, у результаті чого товари переходять у власність
покупця, що пропонував найвищу ціну.
Міжнародні товарні аукціони як особливі спеціально організовані ринки в
заздалегідь обумовлених місцях діють з визначеною періодичністю у встановлений час і
терміни. Розрізняють два основних типи товарних аукціонів:
- ті, які проводяться добровільно;
- ті, що влаштовуються в обов’язковому порядку [17].
Перший тип, у свою чергу, поділяється на регулярні аукціони, де відбуваються
оптові угоди зі звичайними ринковими товарами, і нерегулярні - з різних операцій, як з
ринковими, так і неринковими товарами. Переваги міжнародних аукціонів проявляються в
тому, що вони дозволяють створити відкриту конкуренцію, виявити ціну товару, швидко
його реалізувати тими експортерами, що мають більш сильні фінансові позиції і більш
якісний товар.

6.2.Організація торгівлі готовою продукцією

Торгівля готовою продукцією на зовнішньому ринку проходить безпосередньо

між її виробником (експортером) і споживачем (імпортером), чи здійснюється через
посередників. В сучасних умовах вона, як правило, вимагає виконання посередником
додаткових робіт, пов’язаних з підвищенням конкурентноздатності товарів: передпродаж-
ного сервісу і доробки, а також технічного обслуговування машинно-технічної продукції.
Експортно-імпортні операції, пов’язані з даною формою торгівлі на зовнішньому ринку,
оформлені контрактами купівлі-продажу, у яких, крім загальних умов продажу й основних
положень угоди, обумовлюється порядок проведення додаткових робіт, вказуються умови
постачання і форми розрахунків, терміни надання гарантій.
Передпродажний сервіс включає комплекс робіт, пов’язаних з приведенням товару
до стану готовності до споживання, мета яких - «показати товар обличчям». Ці операції,
як правило, здійснюються на території покупця (імпортера) у спеціально обладнаних
складських приміщеннях. В процесі цієї роботи не створюється додаткова вартість, а
витрати постачальників чи їх агентів на передпродажний сервіс покриваються за рахунок
частини вартості, створеної при виробництві товару. В умовах твердої конкуренції
передпродажний сервіс є обов’язковим атрибутом сучасної міжнародної торгівлі. Пе-
редпродажний сервіс товару здійснюється торговими посередниками з метою не тільки
підвищення конкурентноздатності товарів, а й для задоволення індивідуальних запитів
споживачів. У передпродажний сервіс зазвичай входять:
- доукомплектування продукції, що поставляється, додатковими агрегатами;
- заміна вузлів і деталей з метою відповідності стандартам країни-експортера.
Торгівля продукцією в розібраному вигляді здійснюється на зовнішньому ринку
також для підвищення її конкурентноздатності й одержання додаткового прибутку.
Законодавство низки країн з метою захисту національної галузі від конкуренції іноземних
постачальників вводить кількісні обмеження або підвищення мита на імпорт готової
продукції. Перевага надається імпорту у розібраному виді, тому що організація збирання
продукції на імпортера сприяють розвитку національної промисловості і підвищенню
зайнятості населення, а також розвитку науково-технічного процесу.
Прогресивне збирання, на відміну від постачання продукції в розібраному
вигляді, припускає зобов’язання експортера по сприянню імпортеру в поетапній
організації власного виробництва окремих вузлів, деталей і агрегатів з поступовим
переходом у майбутньому до самостійного випуску готової продукції. Одночасно
експортер продає ліцензію на право виробництва тієї чи іншої продукції, вузлів і деталей,
а також надання послуги типу ноу-хау, виконує технічний проект і проект організації
виробництва. За окрему плату експортер поставляє і комплектне устаткування, необхідне
для виробництва продукції, а також надання інжинірингових послуг з організації са-
мостійного виробництва.
Така форма співробітництва дозволяє покупцю поступово налагодити власне
виробництво, цілком відмовившись від імпортних закупівель. Контракт у цьому випадку
являє собою комплексний документ, у який додатково включаються кілька положень
консультативного інжиніринга, а також елементи ліцензійного договору.
Оренда як форма реалізації готової продукції на міжнародному ринку
одержала розвиток внаслідок активізації в США в 50-х роках торгівлі машинами й
устаткуванням як противага загостренню конкуренції на внутрішньому і зовнішньому
ринку. Розвиток оренди в США за допомогою урядової підтримки шляхом стимулювання
орендних операцій дозволив досягти значного розширення. Перевагою оренди є
прискорення науково-технічного прогресу без одноразової мобілізації великих фінансових
засобів на придбання сучасного устаткування; зростання ефекту при скороченні загальних
капіталовкладень і підвищення їхньої мобільності. Розрізняють три види оренди: рентинг,
хайринг, лізинг.
Торгівля комплектним устаткуванням має деякі особливості на відміну від
інших форм постачання готової продукції на зовнішній ринок. Її експорт належить до
порівняно нових напрямків, що набули розвитку у 50-ті роки з розширенням світового
ринку капітального будівництва, що стало основним каналом одержання замовлені, на
постачання устаткування і характерним практично для всіх галузей промисловості. У
світовій практиці використовується два методи придбання комплексного устаткування
[17].

Перший метод полягає у прямих переговорах між зацікавленими сторонами і

використовується найчастіше у випадку здійснення будівництва об’єктів за кордоном і
його комплексним забезпеченням (фінансування, укомплектування устаткування) у
рамках реалізації міжурядових угод.
Другий метод - оголошення міжнародних торгів (тендерів) на заздалегідь
сформульованих умовах захисту устаткування, його монтажу і пуску в експлуатацію.

6.3.Специфіка здійснення торгівельних операцій з давальницькою сировиною в Україні

Одним з видів зовнішньоекономічної діяльності є операції з давальницькою

сировиною, як ввезеною на митну територію України іноземним замовником, так і тією,
що вивозиться для переробки нерезидентом. Спеціальне регулювання
зовнішньоекономічних операцій з давальницькою сировиною обумовлено як їх істотною
специфікою, так і значним обсягом у загальному об’ємі зовнішньоекономічних операцій.
Вивозиться переважно сільськогосподарська продукція і сировина (44% загального
обсягу), чорні (13,4%) і кольорові (15,7%) метали, ввозяться на переробку, насамперед,
руда, енергоносії, тканини.
Останнім часом збільшується кількість замовлень безпосередньо від
західноєвропейських імпортерів готової продукції за давальницькою схемою. Це
переважно стосується швейного виробництва, коли українські підприємства
забезпечуються комплектуючим матеріалом, лекалами, моделями і виконують найбільш
трудомістку частину роботи в усьому технологічному ланцюжку створення одягу.
Результатом такої діяльності стало збільшення експорту в ЄС з окремих категорій
текстильних товарів.
Операцією з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах
вважається операція по переробці (обробці, збагаченню або використанню) давальницької
сировини (незалежно від кількості замовників і виконавців), а також етапах (операціях з
переробки цієї сировини), завезеної на митну територію України (або закупленої
іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи вивезеної за її межі з метою
одержання готової продукції за відповідну плату. До операцій з давальницькою
сировиною в зовнішньоекономічних відносинах належать операції, у яких сировина
замовника, на конкретному етапі її переробки, становить не менше 20 відсотків загальної
вартості готової продукції.
 Давальницькою сировиною вважається сировина, матеріали, напівфабрикати, що
комплектують вироби, енергоносії, ввезені на митну територію України іноземним
замовником (або закуплені іноземним замовником за іноземну валюту в Україні) чи
вивезені за її межі українським замовником для використання у виготовленні готової
продукції з подальшим поверненням усієї продукції або її частини в країну власника (або
реалізацією в країні виконавця чи замовником з його доручення виконавцем) чи ввозом в
іншу країну. Готова продукція може бути реалізована в Україні, якщо давальницька
сировина, з використанням якої виготовлена ця продукція, завезена іноземним за-
мовником на митну територію України або закуплена іноземним замовником за іноземну
валюту в Україні Право власності на імпортовану давальницьку сировину і виготовлену з
неї готову продукцію належить іноземному замовнику.
Давальницька сировина, ввезена на митну територію України іноземним
замовником, обкладається ввізним митом за ставками Єдиного митного тарифу України,
податками і зборами, що стягуються при ввозі товарів. Сплата ввізного мита, податків і
зборів (крім митних зборів) здійснюється українським виконавцем шляхом видачі
простого векселя державної податкової інспекції за місцезнаходженням виконавця з
терміном платежу, рівним терміну здійснення операції з давальницькою сировиною, але
не більше ніж на 90 календарних днів з моменту оформлення ввізної вантажної митної
декларації. Сума, обумовлена векселем, визначається у валюті контракту на переробку
давальницької сировини.
У випадку вивезення готової продукції в повному обсязі, передбаченому в
контракті, за межі митної території України в період, зазначений у Законі, вексель
погашається і ввізне мито, податки і збори (крім митних зборів) не стягуються. Вексель
погашається також при частковому вивезенні готової продукції, передбаченому умовами
контракту, за межі митної території України, якщо український виконавець
документально підтвердить сплату ввізного мита, податків і зборів, що мали бути сплачені
при ввезенні в Україну частини сировини, з якої виготовлена невивезена з України готова
продукція. Для визначення суми платежу мита, податків і зборів вартість давальницької
сировини перераховується у валюту України за офіційним валютним курсом
Національного банку України на день платежу за векселем. Облік векселів ведеться
державною податковою інспекцією за місцезнаходженням виконавця.
Якщо ввозяться ті види давальницької сировини, що не обкладаються ввізним
митом, податками і зборами, український виконавець надає державній податковій
інспекції письмове зобов’язання про вивезенні готової продукції в зазначений у Законі
період. При вивозі готової продукції в повному обсязі в період, зазначений у Законі,
письмове зобов’язання погашається. Якщо не вивозиться обумовлений у письмовому
зобов’язанні обсяг готової продукції, з виконавця в бюджет, у який він сплачує податок на
прибуток, стягується пеня у валюті України за кожний день прострочення в розмірі 0,3
відсотки митної вартості давальницької сировини, але не більше контрактної вартості
невивезеної готової продукції.
Пеня сплачується у валюті України за офіційним валютним курсом Національного
банку України на день платежу після фактичного під вантаження продукції іноземному
замовнику. Міністерство фінансів України або уповноважені ним органи можуть надавати
дозволи на відстрочку оплати векселів окремим суб’єктам підприємницької діяльні к ті,
що здійснюють операції з давальницькою сировиною в зовнішньоекономічних відносинах
на підставі кредитної угоди, укладеної українським виконавцем з податковою інспекцією
за його місцезнаходженням до дня фактичного відвантаження готової продукції іно-
земному замовнику. За користування кредитом суб’єкти підприємницької діяльності
вносять до бюджету, до якого виконавець сплачує податок на прибуток, плату в розмірі
0,5 дисконтної ставки Національного банку України, застосовуваної на день продовження
терміну платежу за векселем чи погашення письмового зобов’язання [17].
Підставою для митного оформлення давальницької сировини, ввезеної на митну
територію України, є надання українським виконавцем органові митного контролю копії
зазначеного векселя, авізованого (взятого на облік) державною податковою інспекцією за
місцезнаходженням виконавця. Підставою для митного оформлення готової продукції, що
виготовлена з використанням давальницької сировини, ввезеної на митну територію
України, і вивозиться з цієї території, є надання українським виконавцем органові митного
контролю векселя і копії ввізної вантажної митної декларації. Підставою для погашення
векселя є надання українським виконавцем державній податковій інспекції копії вивізної
митної декларації. При оформленні каптажної митної декларації на ній робиться позначка
«Давальницька сировина» і проставляється код відповідно до класифікатора угод.
Готова продукція, що виготовлена з давальницької сировини, завезеної іноземним
замовником на митну територію України з урахуванням вимог Закону, і вивозиться з
митної території України, не обкладається вивізним (експортним) митом, іншими
податками і зборами (крім митних зборів), стягнутими при експорті товарів, і не підпадає
під режим ліцензування і квотування. На готову продукцію, що виготовлена з
використанням давальницької сировини, завезеної на митну територію України іноземним
замовником, і належить йому, не поширюється спеціальний режим експорту товарів, за
винятком товарів спеціального призначення, перелік яких встановлюється Кабінетом
Міністрів України.
Готова продукція, вироблена з давальницької сировини, завезеної іноземним
замовником, може реалізовуватися на митній території України через зареєстроване ним в
Україні постійне представництво, що оформляє ввізну вантажну митну декларацію на
готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територію України) і сплачує
ввізне мито, інші податки і збори, передбачені законодавством для аналогічних імпортних
товарів. Ввізне мито сплачується за пільговими ставками Єдиного митного тарифу
України, а нафтопродукти, вироблені з давальницької нафти, звільняються від обкладання
ввізним митом.
До змін, внесених до Закону від 15.07.99 р. готова продукція, що була виготовлена
з давальницької сировини, могла реалізовуватися на загальних підставах на митній
території України шляхом підписання іноземним замовником контракту з покупцем такої
продукції. Однак зараз таку реалізацію дозволено здійснювати тільки через постійне
представництво іноземного замовника. Воно повинне оформляти ввізну вантажну митну
декларацію на готову продукцію (без фактичного її ввезення на митну територіїо України)
і сплачувати всі податки і збори, передбачені для аналогічних імпортних товарів.
Підставою для погашення векселя (письмового зобов’язання) виданого в порядку,
передбаченому ст. 2 Закону, у випадку реалізації продукції на митній території України, є
надання українським виконавцем органу державної податкової служби за своїм місцезна-
ходженням копії ввізної вантажної митної декларації на готову продукцію (без
фактичного ввезення її в Україну), оформленої постійним представництвом іноземного
замовника, копії контракту, укладеного іноземним замовником з покупцем готової
продукції, акта про приймання готової продукції постійним представництвом іноземного
замовника, довідки про сплату ввізного мита, інших податків і зборів, виданої органом
державної митної служби за місцезнаходженням постійного представництва іноземного
замовника. Постійне представництво іноземного замовника зобов’язане передати
зазначені документи українському виконавцю протягом десяти робочих днів після
оформлення акта про приймання готової продукції.
Розрахунки між українським виконавцем і постійним представництвом іноземного
замовника проводяться у валюті України через рахунки постійного представництва в
установах банків у порядку, встановленому Національним банком України.
Законом визначений порядок закупівлі на митній території України іноземним
замовником давальницької сировини і порядок реалізації чи вивезення виготовленої з неї
готової продукції. Давальницька сировина може закуповуватися іноземним замовником на
митній території України у суб’єктів підприємницької діяльності України за іноземну
валюту. Період здійснення операцій з давальницькою сировиною, закупленою іноземним
замовником за іноземну валюту на митній території України у суб’єктів підприємницької
діяльності, складає 90 днів.
Додатковою підставою для митного оформлення готової продукції, що виготовлена
з використанням давальницької сировини, закупленої за іноземну валюту в Україні, і
вивозиться з митної території України, є надання українським виконавцем органу митного
контролю копії контракту на придбання шоземним замовником сировини в Україні і
довідки уповноваженого банку України про надходження іноземної валюти на рахунок
українського постачальника сировини.
Готова продукція, що виготовлена з давальницької сировини, закупленої іноземним
замовником на митній території України, і належить йому, при вивезенні з митної
території України не обкладається вивізним (експортним) митом, іншими податками і
зборами (крім митних зборів), стягнутими при експорті товарів з України.
При виготовленні з давальницької сировини підакцизних товарів, за умови їхнього
вивезення за межі митної території України, український виконавець не сплачує акцизний
збір.
Іноземний замовник має право реалізувати готову продукцію, що виготовлена з
давальницької сировини, закупленої ним на митній території України, шляхом підписання
контрактів з покупцями готової продукції лише за умови попередньої реєстрації його
постійного представництва в Україні.
Підставою для погашення векселя (письмового зобов’язання) при реалізації готової
продукції або її частини на митній території України є надання українським виконавцем
державній податковій інспекції ввізної вантажної митної декларації на готову продукцію
(без фактичного ввезення її в Україну), оформленої покупцем готової продукції, і копію
якої він зобов’язаний передати українському виконавцю, копії зазначеного контракту і
копії акта про приймання готової продукції, взятих на облік державною податковою
інспекцією за місцезнаходженням покупця готової продукції, довідки про сплату ввізного
мита, інших податків і зборів, якщо такі запроваджені стосовно до аналогічних імпортних
товарів.
Закон також регулює порядок вивезення давальницької сировини українського
замовника за межі митної території України і повернення в Україну готової продукції.
Давальницька сировина, не оподатковувана вивізним (експортним) митом, податками і
зборами, вивозиться з митної території України на підставі надання українським
замовником органові митного контролю письмового зобов’язання про повернення в
Україну готової продукції, виготовленої з цієї сировини (чи повернення в Україну
валютного виторгу від реалізації готової продукції), не пізніше ніж через 90 календарних
днів з моменту оформлення вивізної вантажної митної декларації. Контрактна вартість
готової продукції, що підлягає ввезенню на митну територію України, має бути не менше
митної вартості давальницької сировини.
При ввезенні готової продукції або поверненні в Україну валютного виторгу від
реалізації готової продукції в повному обсязі у встановлений Законом період, письмове
зобов’язання погашається. Якщо не ввозиться обумовлений у контракті обсяг готової
продукції (валютний виторг), із замовника стягується в бюджет, у який він сплачує
податок на прибуток, пеня за кожен день прострочення в розмірі 0,3 відсотки вартості не
завезеної в Україну готової продукції або не переведеного в Україну валютного виторгу,
але не більше контрактної вартості не завезеної готової продукції. Пеня сплачується у
валюті України за офіційним валютним курсом Національного банку України на день
платежу після фактичного одержання готової продукції.
У випадку, коли давальницька сировина, що вивозиться за межі митної території
України українським замовником, підлягає обкладанню вивізним (експортним) митом,
податками і зборами, їх сплата (крім митних зборів) здійснюється українським
замовником шляхом видачі простого векселя з відстрочкою платежу на період здійснення
операції з давальницькою сировиною, але не більше ніж на 90 календарних днів з моменту
оформлення вивізної вантажної митної декларації [17].
При ввезенні готової продукції або поверненні в Україну валютного виторгу від
реалізації готової продукції в повному обсязі в період, на який надається відстрочка
платежу, вексель погашається і вивізне мито, податки, збори (крім митних зборів) не
стягуються. Якщо не ввозиться обумовлений у контракті обсяг готової продукції
(валютний виторг) у визначений Законом термін, український замовник зобов’язаний
оплатити вексель.
Підставою для митного оформлення давальницької сировини, яка вивозиться за
межі митної території України, є надання українським замовником органові митного
контролю копії письмового зобов’язання або векселя, авізованого (взятого на облік)
державною податковою інспекцією за місцезнаходженням замовника. Підставою для
погашення векселя (письмового зобов’язання) є надання українським замовником
державній податковій інспекції копії ввізної вантажної митної декларації на готову
продукцію чи довідки уповноваженого банку України про повернення валютного виторгу.
Вивезення за межі митної території України давальницької сировини (у тому числі
її частини, використовуваної українським замовником для розрахунків з іноземним
виконавцем) не підлягає ліцензуванню і квотуванню, за винятком тих видів сировини, на
які поширюється спеціальний режим експорту, а також випадків, коли контрактом
передбачена реалізація готової продукції в країні виконавця або вивезення її в іншу
країну. За частину давальницької сировини або готової продукції, використаної для
оплати виконаної роботи, український замовник сплачує вивізне (експортне) мито, по-
датки і збори, стягнуті при бартерних (товарообмінних) операціях.
Готова продукція, виготовлена з давальницької сировини українського замовника з
урахуванням вимог Закону, ввезена на митну територію України, звільняється від
обкладання ввізним митом, податками і зборами (крім акцизних і митних зборів), що
стягуються при імпорті товарів, і не підпадає під режим ліцензування і квотування.
Розрахунки за переробку, обробку чи збагачення використання давальницької сировини
можуть здійснюватися в грошовій формі, шляхом виділення частини давальницької
сировини або готовою продукцією, або з використанням трьох форм одночасно за згодою
замовника і виконавця.
_______________________________________________________________________

Термінологічний словник

Міжнародні товарні угоди - міжурядові договори імпортерів і експортерів пев-

ного виду сировини.
Адміністративні товарні угоди укладаються з метою аналізу ситуації на
сировинних ринках і вироблення загальних рекомендацій з її стабілізації і є предметом
обговорення на міжнародних раундах.
Міжнародні товарні біржі - це постійно діючі ринки, де здійснюється торгівля
великими масами однорідних товарів, що мають стійкі і чіткі якісні параметри, і де
здійснюється до 20% міжнародних біржових операцій із сировиною.
Національні біржі діють и межах однієї окремої держави, враховують особливості
розвитку, виробництва, споживання матеріальних ресурсів.