Тема 2.

Форми та методи міжнародної торгівлі

План семінарського заняття
1. Форми міжнародної торгівлі та їх класифікація.
2. Методи міжнародної торгівлі.
3. Переваги та недоліки окремих методів міжнародної торгівлі.

Контрольні запитання та завдання

1. Які форми міжнародної торгівлі виділяють за режимом торгівлі?
2. Як класифікують товари у міжнародній торгівлі за специфікою предмета торгівлі?
3. Як класифікують країни за основними категоріями експорту?
4. Назвіть форми міжнародної торгівлі за специфікою взаємодії.
5. У чому подібність та різниця між бартерною та компенсаційною торгівлею?
6. Які ознаки має торгівля за коопераційними поставками? Чим відрізняється торгівля за коопераційними
поставками від компенсаційної торгівлі?
7. Які методи міжнародної торгівлі товарами вам відомі?
8. Чим відрізняється транзитна торгівля від непрямої торгівлі?
9. У чому переваги непрямої торгівлі? Назвіть передумови організації непрямої торгівлі.
10. У чому полягають переваги торгівлі без посередників?
11. Назвіть переваги організованого товарного ринку.
12. Як класифікують організовані товарні ринки?
13. Які функції виконують торговельні посередники на ринку? Чим відрізняються комісіонери від агентів
(консигнатори від агентів) у торговельних угодах?
14. У чому специфіка торговельних операцій, укладених через брокерів та дистриб’юторів?
15. У чому різниця між функціями комісіонерів та консигнаторів як посередників у міжнародній торгівлі?
16. У чому переваги ексклюзивних агентів порівняно з простими та «агентами першої руки»?
17. Яким вимогам повинна відповідати посередницька торгова фірма?

Практичні завдання та ситуації

1. Чим спільні та розбіжні форми організації міжнародної торгівлі:
а) торгівля за режимом найбільшого сприяння та преференційна торгівля;
б) дискримінаційна та прикордонна торгівля;
в) проста (традиційна) торгівля та торгівля на компенсаційній основі;
г) бартерна та зустрічна торгівля?
2. Порівняйте торгівлю готовою продукцією та комплектуючим обладнанням і назвіть щонайменше п’ять
відмінностей. У зовнішній торгівлі яких країн переважає торгівля готовою продукцією? Наведіть
приклади.
3. У чому різниця між торгівлею на умовах бартеру та за давальницькими схемами?
4. Які типи, елементи та принципи технічного обслуговування продукції на світовому ринку вам відомі?
5. Чи може бути пряма торгівля транзитною? Відповідь обґрунтуйте. НЕ МОЖЕ
6. Чи можуть бути торгово-посередницькі операції неорганізованими? Відповідь обґрунтуйте.
7. Яким типам контрактів і чому віддадуть перевагу імпортери при купівлі обладнання для виробництва
якісного взуття, яке користується попитом на ринках європейських країн?
8. Який вид посередництва ви б обрали за умов поставки товарів добре відомої торговельної марки?
Рекомендована література: [6, 11, 17].
__________________________________________________________________________________________________

Форми міжнародної торгівлі розділяють на три види:

1. За критерієм об’єкта / специфікою предмета торгівлі:
- торгівля сировиною;
- торгівля паливом;
- торгівля продовольством;
- торгівля напівфабрикатами;
- торгівля готовими виробами ( виробничого та невиробничого призначення;
- торгівля послугами: виробничими, транспортними, експедиторськими, консультаційними,посередницькими,
маркетинговими, обліковими.
2. За критерієм взаємодії суб’єктів МТВ:
- традиційна (проста) торгівля ( експорт-імпорт товарів та послуг); - найпоширеніша
- торгівля кооперуємою і спеціалізованою продукцією, що здійснюється на основі довгострокових угод;
- зустрічна торгівля ( бартер, операції з давальницькою сировиною, операції на компенсаційній основі).
Найпоширенішою серед цих форм міжнародної торгівлі є традиційна (проста) торгівля, тобто «вільний» експорт та імпорт
товарів і послуг, який не зумовлений коопераційними зв'язками та зобов'язаннями щодо збалансованого обміну товарів.
Така торгівля регулюється Конвенцією ООН щодо Договорів міжнародної купівлі-продажу товарів, відомою під назвою
Віденська конвенція. При традиційній торгівлі в обов'язки продавця (експортера) входить: поставити товар, передати
документи стосовно нього та передати право власності на товар відповідно до вимог договору та чинної Конвенції, а в
обов'язки покупця (імпортера) — сплатити ціну за товар та прийняти поставку товару відповідно до вимог договору та чинної
Конвенції.
Отже, крім зазначених, ані в експортера, ані в імпортера не виникає інших зобов'язань. А це означає, що після виконання
угоди експортер має право, якщо це доцільно, змінити споживача (знайти іншого імпортера), не відступаючи при цьому від
жодних зобов'язань. Аналогічно й імпортер має право вибору постачальника, заміни експортера без юридичних наслідків.

Торгівля за кооперацією, на відміну від традиційної торгівлі, характеризується довгостроковою узгодженістю безпосередніх виробничих зв'язків. Основними
ознаками міжнародної виробничої кооперації є:
- попереднє узгодження сторонами в договірному порядку умов спільної діяльності;
- наявність як безпосередніх суб'єктів виробничої кооперації промислових підприємств з різних країн;
- координація господарської діяльності підприємств-партнерів з різних країн у визначеній, взаємоузгодженій сфері діяльності як головний метод
співробітництва;
- закріплення в договірному порядку головних об'єктів кооперування кооперування — готових виробів, компонентів, напівфабрикатів, технологій тощо;
- розподіл між партнерами завдань у межах узгодженої програми, закріплення за ними виробничої спеціалізації з урахуванням основних цілей коопераційної
угоди;
- здійснення взаємних або односторонніх поставок товарів за узгодженим графіком виконання виробничих програм у межах угоди щодо кооперації, а не як
наслідок виконання звичайних договорів купівлі-продажу;
- довго строковість і стабільність відносин, що підвищує зацікавленість партнерів у цьому виді зв'язків і веде до встановлення між корпорантами усталених
виробничих і технологічних зв'язків, тісної взаємодії та взаємозалежності.
За таких взаємозв'язків виробник повинен заздалегідь знати, хто і в якій кількості купуватиме його продукцію. Крім того, він повинен завчасно узгодити всі
якісні, експлуатаційні та техніко-економічні параметри продукту. Таким чином, сутність торгівлі за кооперацією полягає в тому, що юридичне самостійні виробники
різних країн у результаті здійснення на договірній основі спільної діяльності створюють окремі види продукції, що мають чітко визначене адресне призначення і є
складовими кінцевої продукції.
Міжнародна кооперація виробництва є об'єктивним наслідком його спеціалізації, проявом зростаючої взаємозалежності між фірмами різних країн. Найбільшого
розвитку виробнича кооперація набула в таких галузях, як автомобільна, суднобудівельна, тракторобудівельна, електротехнічна (особливо виробництво побутових
приладів) тощо[6, c. 79-82].
Маркетингова кооперація на міжнародному ринку поєднується, як правило, зі збутовою та знаходить своє відображення в проведенні спільних рекламних
кампаній, організації акцій зі стимулювання збуту, в обміні комерційною інформацією, узгодженні товарних і цінових політик тощо.
Промислове співробітництво може в різних варіантах поєднувати різноманітні форми виробничої, науково-технічної, збутової і маркетингової кооперації. При
цьому в таких угодах передбачається обмін товарами та послугами між сторонами, а в деяких випадках продукція, що отримується при промисловому
співробітництві, використовується для оплати інших поставок або послуг, які є частиною угоди.

У компенсаційній (зустрічній) торгівлі специфіка взаємовідносин експортера та імпортера полягає в тому, що продтоварів (послуг)
пов'язується з відповідною закупкою або, навпаки, закупівля товарів (послуг) зумовлюється продажем. При цьому оплата передбачається
поставками товарів та/або посли у доповнення або замість фінансового врегулювання, а угода може бути оформлена як одним, так і
кількома зв'язаними контрактами.

Термін «зустрічна торгівля» є перекладом англійського поняття «counter trade», яке почало активно вживатися в 70–х роках на сьогодні
поширилось у міжнародній торговій лексиці. Проте зараз існує проблема чіткого визначення цього поняття та класифікації типів угод у
зустрічній торгівлі.

Згідно з термінологією, що застосовують фахівці Європейської економічної комісії ООН (ЄЕК), усі види товари обмінних і зустрічних угод
об'єднуються поняттям «міжнародні компенсаційні угоди», відповідно до яких фірми різних країн домовляються про те, що конкретні дії
(поставка товарів, послуг або технології) однією із сторін компенсуватимуться чітко визначеним у відповідних договірних документах
способом та у встановлених у них розмірах іншими конкретними діями (поставкою товарів, послуг, технології) іншої сторони. При цьому в
поняття «зустрічної торгівлі» не включаються товарообмінні (бартерні) операції. Отже, в документі комісії зазначається, що, «на відміну від
бартеру, зустрічна торгівля пов'язана з використанням грошей:

1) як засобу в значення цін на товар;

2) для фінансування однієї або обох сторін у період здійснення угоди;

3) для безпосередньої оплати активного сальдо обміну експортних й імпортних товарів.

Зустрічна торгівля – пов'язана з використанням грошей,

Бартер – тільки обмін товарами/послугами

Компенсаційна торгіваля
Товарообмінна (бартерна Зустрічна торгівля
торгівля) Зворотня закупівля продукції

Угоди зі зворотною закупівлею продукції найчастіше укладаються у зв'язку з продажем підприємства, комплектного обладнання або
технології; при цьому експортер зобов'язується закуповувати частину або всю продукцію, що вироблятиметься поставленому підприємстві
або обладнанні. Таким чином, ці угоди мають певні особливості:

– здійснюється за рахунок продукції, що отримана внаслідок укладеної угоди;

- вартість угоди, як правило, дуже значна;

– термін дії угоди може становити 10—20 років;

– зобов'язання щодо зворотної закупівлі можуть перевищувати (і справді перевищують) вартість початкової експортної угоди.

Подібні угоди внаслідок зазначених особливостей наближаються до угод про промислове співробітництво. Вони справді можуть
перетворитися на промислове співробітництво або чільне виробництво, яке пристосоване до конкретних потреб °купця, що поставляє
технологію, забезпечує проектування, компоненти або матеріали та закуповує відповідну кінцеву продукцію.
Зустрічна закупка відрізняється від власне компенсаційних) угод в основному тим, що розробляються разом два окремі договори: договір на
продаж і договір на закупівлю. Угоди зустрічне закупівлі можуть мати дві форми — форму паралельної закупівлі, за якої продаж і закупівля
відбуваються одночасно, та форму попередньої закупівлі, за якої експортер спочатку виконує свої зобов'язання з імпорту, з тим щоб мати
можливість виконати свій експортний контракт.

Під промисловою компенсаційною угодою розуміється угода, в якій одна сторона здійснює поставку іншій товарів, або технології, які
використовуються для створення виробничих потужностей. Такі поставки згодом компенсуються за рахунок продукції, що виробляється за
допомогою поставленого раніше обладнання.

Найстарішою формою компенсаційних угод є бартер, під яким розуміється обмін певної кількості одного товару на інший У вигляді
натурального обміну без застосування механізму валютно–фінансових розрахунків. Використовуючи бартер, як й інші форми товарообмінних
операцій, сторони прагнуть до пом'якшення проблеми валютного фінансування імпорту, спрощення порядку Розрахунків, розширення
можливостей виходу на зарубіжні ринки, отримання високотехнологічного обладнання в обмін на товари (переважно сировинні), збільшення
реалізації товарів, яка Укладена на звичайних комерційних умовах.

До переваг бартеру та товарообмінних операцій слід віднести: Можливість прискореного освоєння нових ринків збуту; забезпечення більшої
гарантованості поставок необхідних товарів; можливість набуття досвіду роботи із зарубіжним партнером та накочення необхідної в
майбутньому комерційної інформації.

Загальновизнаними недоліками бартеру, як і інших форм товарної обмінних операцій, є:

– невідповідність принципам недискримінації та багатосторонності торговельного обміну, закріпленим і домовленостях системи ГАТТ –COT;
–складність пошуку балансу і збігу потреб експортера та імпортера; труднощі структуруванні та виконання контрактів.

За орендної торгівлі специфіка взаємовідносин експортера ті імпортера полягає в тому, що продаж товарів (переважно машини та
обладнання) з акту купівлі–продажу перетворюється фактичні на процес купівлі–продажу, який може тривати кілька років і результатом якого
не завжди буде перехід права власності на предмет угоди.
– рейтинг (renting) — короткострокова оренда на термін від кількох днів до кількох місяців (транспортні засоби, товари для туризму та
відпочинку);
– хайринг (hiring) — середньострокова оренда на період від кількох місяців до року (транспортні засоби, дорожно–будівельне обладнання,
сільськогосподарські машини, монтажне обладнанні тощо);
– лізинг (leasing) — довгострокова оренда на термін понад один рік (широкий спектр обладнання, нерухомість).

3. За критерієм регулювання МТВ (за режимом торгівлі)

- звичайна МТ – здійснення регулювання в повному обсязі відповідно до національного законодавства;
- дискримінаційна МТ – введення обмежень державою на експортно-імпортні операції;
- преференційна торгівля – торгівля при здійсненні якої застосовуються пільги ( податкові, митні);
- режим найбільшого сприяння

Форми міжнародної торгівлі за специфікою регулювання є віддзеркаленням державно-політичного підходу уряду певної країни до торгівельно-економічних відносин
з іншими країнами.
Звичайна торгівля і відповідний торговельний режим виникають в умовах відсутності торговельних, торгово-економічних угод і домовленостей між країнами. За
умов звичайної торгівлі застосовуються і жорсткіші інструменти регулювання товарних потоків – кількісні обмеження, адміністративні формальності, звичайна
система оподаткування імпортних товарів тощо.

Торгівля за режимом найбільшого сприяння передбачає, що держави які домовляються на взаємній основі надають одна одній привілеї та пільги щодо ставок мита і
митних зборів. А також інших правил і механізмів здійснення зовнішньоторговельних операцій. Режим найбільшого сприяння є одним із головних принципів
діяльності країн, що приєдналися до ГАТТ – Генеральної угоди з тарифів і торгівлі. При цьому особи, фірми і організації країн – членів ГАТТ користуються митними
податковими та всіма іншими привілеями, які мають у країні партнера фізичні та юридичні особи третьої країни.

Преференційна торгівля передбачає надання однією державою іншій на взаємній основі або в односторонньому порядку піль г у торговельному режимі.
Подібні торговельні преференції застосовуються у всіх сферах торговельного та економічного регулювання. Преференції надаються на підставі участі в митних та
економічних союзах, міжнародних організаціях, у результаті багатосторонніх домовленостей та угод.
Особливу групу утворюють преференції, які застосовуються відносно країн, що розвиваються. Такі преференції надаються найрозвинутішим країнам в
односторонньому порядку, але рішення щодо їх застосування розробляються на багатосторонній основі. Так, в ЄС існує загальна система преференцій як сукупність
митно-тарифних пільг, що надаються державами ЄС країнам, що розвиваються. Ці пільги переважно стосуються готових виробів і напівфабрикатів.

Дискримінаційна торгівля виникає у результаті застосування в торговельно-економічних відносинах жорстких обмежувальних заходів (ембарго, торговельний
бойкот, торговельна блокада) або інших інструментів, що дискримінують права торговельного партнера. Дискримінація у зовнішній торгівлі є відходом від принципу
однакового режиму для всіх торговельних партнерів — принципу недискримінації. Згідно з цим принципом, прийнятим ООН та ГАТТ-СОТ, жодна з країн не може
бути дискримінована в процесі міжнародної торгівлі та інших форм міжнародних економічних відносин. Однак на практиці дискримінація у зовнішній торгівлі
зустрічається доволі часто, а застосування таких заходів, як ембарго, бойкот і блокада, дозволяється ООН як метод торговельно-політичного тиску на країну, що
порушує норми міжнародного права[3, c. 49-52]

Розрізняють також методи здійснення торгівлі:

1. Прямий ( при даному методу торгівлі не використовуються посередники);
2. Непрямий ( у процесі торгівлі беруть участь посередники).
Види посередників:

прості посередники – фізичні і юридичні особи приватного права, що сприяють пошукові партнерів і укладанню міжнародних господарських контрактів, але не
беруть участі у їхньому виконанні;

повірнені посередники – фізичні і юридичні особи, що проводять угоди від імені і за рахунок довірителів, що підписали контракт;

комісіонери – фізичні і юридичні особи, що укладають міжнародні господарські контракти від свого імені, але за рахунок комітентів (продавців і покупців), що
несуть при цьому комерційний ризик;

консигнатори – фізичні і юридичні особи, що приймають товар на свій склад (консигнаційний), реалізують його, а нереалізований повертають його власникові;

агенти – фізичні і юридичні особи, що роблять операції від імені і за рахунок своїх клієнтів, але не підписують міжнародного господарського контракту;

збутові посередники – фізичні і юридичні особи, що здійснюють перепродаж товарів від свого імені, роблять покупцям послуги сервісного характеру, рекламують
продукцію; а також збутові посередники, що називаються дистриб’юторами;

дилери – незалежні фізичні і юридичні особи, що здійснюють перепродаж товарів довірителів від свого імені і за свій рахунок.

Безпосереднє укладання угоди між продавцем і покупцем дозволяє зекономити на оплаті послуг посередника, знижує ризик втрат від його можливої
недобросовісності чи некомпетентності. Безпосередні контакти можуть сприяти кращій орієнтації продавців на мінливі вимоги покупців та внесенню
необхідних змін в характеристики товару і т. ін. Разом з тим, фірми, що вдаються до прямої торгівлі, змушені нести витрати на вивчення та аналіз
ринків збуту, на створення в інших країнах збутової мережі, на утримання юристів для підготовки угод, на транспортування та виконання митних
формальностей і т.п. Якщо витрати прямої торгівлі перевищують вигоди від неї, доцільно вдатися до послуг посередників. Торговельними
посередниками можуть виступати як юридичні, так і фізичні особи, які на комерційний основі здійснюють пошук іноземних партнерів, підготовку
документації для підписання угод, кредитно-фінансове обслуговування, перевезення, зберігання, страхування товару, післяпродажне обслуговування і т.
ін. Участь посередників передусім звільняє виробників від реалізації товарів, підвищує оперативність збуту і за рахунок зниження витрат обігу
підвищує прибутковість зовнішньоекономічних операцій. Зазвичай спеціалізовані посередники оперативніше реагують на зміни ринкової
кон'юнктури, що також підвищує ефективність торгівлі.

Тому посередників можна розділити на чотири групи:

- посередники, які не мають права підписувати угоди з третіми особами (аген- ти представника, брокери, маклери):
- посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені, але за рахунок довірителя (комісіонери, консигнатори):
- посередники, які підписують угоди з третіми особами від імені і за рахунок довірителя (агенти-повірники, торгові агенти);
- посередники, які підписують угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок (купці, дистрибьютери, дилери).

Відповідно до договору про агентство з правом «першої руки» принципал зобов'язаний спочатку запропонувати товар агенту і тільки після його
відмови продавати товар на цьому ринку самостійно чи через інших посередників без виплати винагороди агенту. Приводом для відмовлення можуть
бути технічні характеристики, терміни постачання, ціна та інші умови, що, на думку агента, не сприятимуть руху товару на ринку. Звичайно ці всі
мотиви перелічуються в агентській угоді. Відмова повинна бути зроблена принципалу в письмовому вигляді.
Угода про надання агенту монопольного права означає, що тільки він може продавати товари принципала певної номенклатури на обговореній тери-
торії протягом установленого часу й одержувати за це винагороду, але принципал позбавляється права і можливості виходити на цей ринок з товарами
визначеної в угоді номенклатури самостійно чи через інших агентів.

Організований ринок – це упорядкований ринок, ступінь упорядкованості якого визначається правилами торгівлі, які можуть у різній мірі
регламентувати процеси купівлі-продажу того чи іншого виду активів-товару, послуг, цінних паперів, валюти і т.п.

Будь-якому організованому ринку притаманні такі специфічні риси:

1. наявність затверджених правил торгівлі, розрахунків і постачання активів;

2. існування конкретної організації, яка керує роботою ринку;
3. концентрація попиту та пропозиції в часі та просторі;
4. регулювання з боку як держави, так і громадських організацій.
За роллю у світовій торгівлі біржі поділяються на міжнародні і національні.
За номенклатурою реалізованих товарів розрізняють універсальні і спеціалізовані біржі.( На універсальних біржах угоди
укладають за широким асортиментом різноманітних товарів. Спеціалізовані біржі бувають широкого профілю, де предметом
угод є однотипні групи товарів (наприклад, Нью-Йоркська біржа кави, цукру, какао, зернова біржа в Міннеаполісі), і
вузькоспеціалізовані, де предметом торгів є один вид товару (наприклад, біржі цукру, каучуку, вовни, зернобобових).
За ступенем відкритості розрізняють відкриті біржі (у біржових операціях беруть участь як члени біржі, так і відвідувачі
торгів) і закриті біржі (у біржових операціях беруть участь тільки члени біржі).
За ознакою організаційно-правових форм діяльності товарні біржі створюються у вигляді акціонерних товариств відкритого
типу; закритого типу, товариств із колективною відповідальністю та ін.