управ тести

1.
Управлінський облік є складовою:

а) менеджменту;
2. Переплетена система обліку передбачає:
в) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі рахунків;
3. До прямих належать витрати, які:
в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;
4. Основні витрати — це:
б) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
5. Предмет чи сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов’язаних з
ним витрат називається:
б) об’єктом витрат;
6. Калькулювання за замовленнями – це:
а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним
індивідуальним виробом або за окремою партією виробів;
7. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання за змінними
витратами:
а) директ-костинг;
8. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:
а) фактична;
9. Коефіцієнт маржинального доходу обчислюється як відношення останнього до :
г) виручки від продажу продукції (доходу).
10. Що з наведеного є першим етапом для аналізу проблеми альтернативного
вибору:
а) визначення проблеми (постановка задачі);
11. План майбутніх операцій, виражених у кількісних (здебільшого грошовому)
вимірнику – це:
в) бюджет;
12. Що з наведеного можна в управлінському обліку вважати недоліком
децентралізації управління:
б) зростання витрат на управління;
13. Нормативною базою управлінського обліку є:
а) внутрішньогосподарські нормативні документи;
14. Що не є характерним для інтегрованої системи обліку:
в) облік запасів методом періодичної інвентаризації;
15. За способом включення до собівартості витрати можуть бути:
б) прямими та непрямими;
16. Метод розподілу взаємних послуг – це:
а) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного
обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;
17. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації
виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого
обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає :
а) вибір відповідної системи калькулювання продукції;
18. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в індивідуальних та
дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість ,
будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо ):
а) калькулювання за замовленнями;
19. Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це показник, який розраховується за
формулою:
а) різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами;
20. Базисні стандарти – це:
а) довготермінові нормативи витрат, які не коригуються після їх першочергового визначення,
якщо не відбувається суттєвих змін в технічних характеристиках продукції або в процесі її
виробництва;
21. Маржинальний дохід - це:
б) різниця між виручкою і сумою змінних витрат;
22. Рішення про спеціальне замовлення — це:
а) рішення про одноразовий продаж продукції за ціною, нижчою за звичайну або нижчою за
собівартість;
23. Операційні бюджети – це:
в) сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про
прибуток;
24. Підхід «згори-вниз» означає, що:
в) вище керівництво компанії цілком здійснює процес бюджетування з мінімальним
залученням менеджерів підрозділів і відділів нижчого рівня;
25. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників
витрати класифікують на:
а) контрольовані та неконтрольовані;
26. В англосаксонських країнах ведення управлінського обліку зазвичай є
обов'язком:
б) підрозділу контролера;
27. Управлінський облік відрізняється від фінансового обліку:
г) усіма наведеними характеристиками.
28. Із наведеного переліку елементами витрат є:
а) матеріальні затрати;
29. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:
а) фактором витрат;
30. Загальні витрати – це:
а) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або
обслуговуючими підрозділами;
31. Калькулювання – це:
а) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;
32. Основними рисами попроцесного (попередільного) безнапівфабрикатного
методу обліку витрат є:
а) визначення фактичної собівартості кінцевого продукту без калькулювання собівартості
напівфабрикатів;
33. До основних ознак директ-костингу відноситься наступне:
б) в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід;
34. Поточні стандарти - це:
б) нормативи, які відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному
періоді за наявних умов діяльності і підлягають постійному коригуванні;
35. Відповідь на запитання: яку кількість продукції слід реалізувати, щоб
одержати бажаний прибуток? - можна дістати шляхом аналізу:
а) взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток";
36. За ступенем стандартизації управлінські рішення класифікуються на:
б) запрограмовані та незапрограмовані;
37. Фінансові бюджети – це:
а) сукупність бюджетів, що відображає заплановані грошові потоки та фінансовий стан
підприємства;
38. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого обсягу діяльності і при цьому
допустив перевитрати ресурсів, то його діяльність в управлінському обліку варто
оцінити як:
в) нерезультативну і неефективну;
39. В Україні використовують поняття:
а) як контролінг, так і управлінський облік;
40. Загальна система обліку щодо обліку витрат та запасів ґрунтується на:
в) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів;
41. До постійних належать витрати, величина яких:
г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності
підприємства.
42. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі
витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:
а) накладні витрати;
43. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт , послуг ), собівартість яких
визначається, — це:
а) калькуляційна одиниця;
44. Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що застосовується у
виробництвах, де технологічний процес не поділяється на стадії – це:
а) позамовний метод;
45. Розвинений директ-костинг заснований на використанні в обліку даних :
г) про змінні витрати та прямі постійні витрати на виробництво.
46. Реалістично визначені наперед витрати прямих матеріалів, прямої праці та
загальновиробничих витрат на одиницю продукції відомі як :
в) нормативні витрати;
47. Точка беззбитковості — це:
в) обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам;
48. Цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що
забезпечує досягнення обраної мети, або вирішення певної проблеми
називається:
г) прийняттям рішення.
49. Який з наведених документів містить базову інформацію для планування
прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих
накладних витрат?
г)бюджет виробництва.
50. Центром відповідальності називають:
а) підрозділ, керівник якого несе особисту відповідальність за результати його діяльності;
51. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:
а) система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх
користувачів у процесі управління підприємством;
52. Інформація управлінського обліку є:
б) як правило, комерційною таємницею;
53. Із наведеного переліку витратами за функціональним призначенням є:
б) витрати на збут;
54. Метод одночасного розподілу – це:
г) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних
послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.
55. Вибір методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції:
г) встановлюється самим підприємством.
56. В залежності від технологічного процесу виділяють такі методи обліку витрат
і калькулювання собівартості продукції:
в) попроцесний (попередільний) та позамовний;
57. Система директ-костингу базується на класифікації витрат на:
б) постійні і змінні;
58. Основною метою обліку нормативних витрат є:
в) визначення нормативної собівартості готової продукції;
59. Точку беззбитковості не можна виразити в таких вимірниках:
а) трудові;
60. Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів, які не
передбачають:
а) вибір підходу до оцінки витрат на оплату праці;
61. Бюджет виробничих (накладних) витрат – це:
в) плановий документ, в якому відображено накладні витрати, пов’язані з
виробництвом продукції (послуг) у бюджетному періоді;
62. Які з наведених виразів є підходами до організації процесу бюджетування:
г) всі вище перелічені варіанти.
63. Центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати , доходи і
інвестиції в активи центру називається центром:
г) інвестицій.
64. Курс з управлінського обліку є складовою професійної сертифікації, яку
здійснює:
в) Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України;
65. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та щодо обов ’язковості :
а) організовується керівництвом підприємства та не є обов'язковим;
66. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, вони
відображаються у складі:
в) витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
67. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно
ручних робіт:
а) години праці робітників;
68. Фактор, що не впливає на організацію обліку витрат :
в) форма власності підприємства;
69. Основними (відмітними) рисами попроцесного (попередільного)
напівфабрикатного методу обліку витрат є:
б) передача напівфабрикатів за їх собівартістю;
70. Простий директ-костинг заснований на використанні в обліку даних:
в) тільки про змінні витрати;
71. Нормативні витрати за методом стандарт-кост визначаються:
а) шляхом простої комбінації нормативних витрат по тих операціях, які потрібні для
виробництва певного продукту;
72. Запас міцності – це:
а) рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості;
73. Приймаючи рішення щодо скорочення сегмента, слід розглядати:
а) всі витрати, що змінюються;
74. Проміжок часу, для якого підготовлено і використовується бюджет
б) бюджетним періодом;
75. Який з наведених підрозділів в управлінському обліку може бути визначений як
центр інвестицій:
б) підрозділ на самостійному балансі;
76. Мета управлінського обліку:
б) допомога керівникам всередині підприємства при підготовці управлінських рішень;
77. Фінансовий та управлінський облік:
в).використовують одну інформаційну систему;
78. Групування витрат за економічними елементами здійснюється на підприємствах :
в) всіх галузей економічної діяльності;
79. Нерозподілені загальновиробничі витрати мажуть виникати , якщо фактичний
обсяг діяльності підприємства за звітний період:
а) менше нормальної потужності;
80. В залежності від повноти витрат виділяють такі методи обліку витрат і
калькулювання собівартості продукції:
а) за повною та змінною собівартістю;
81. Метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, що застосовується
на індивідуальних виробництвах - це:
82. Калькулювання повних витрат – це
в) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і
постійних) виробничих витрат;
83. Ідеальні стандарти - це:
в) нормативи, що включають елементи витрат на такому рівні, які виникають в оптимальних
умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;
84. Операційний важіль — це:
а) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання
прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу;
85. Підприємство розглядає альтернативу: реалізувати урожай яблук чи
направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення соку - це:
а) рішення "продавати чи обробляти далі”;
86. Бюджетний баланс – це:
в) проформа фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан
підприємства, який очікується в результаті запланованих операцій;
87. Бюджет прямих витрат на оплату праці – це:
г) плановий документ, в якому відображено витрати на оплату праці, необхідні для
виробництва товарів або послуг у бюджетному періоді.
88. Підрозділ, керівник якого несе особисту відповідальність за доходи і витрати
підрозділу, називають центром:
в) прибутку;
89. Управлінський облік як система сформувався:
в) у середині XX ст.;
90. Користувачами даних управлінського обліку є:
г) керівники всередині господарства.
91. Зі збільшенням обсягу діяльності:
б) загальна сума змінних витрат збільшується;
92. Основним об’єктом калькулювання на виробничому підприємстві є:
б) продукція, що виготовляється для продажу на ринку;
в) попроцесний (попередільний) та позамовний
94. Об’єкт обліку витрат при застосуванні попроцесного (попередільного)
методу обліку витрат і калькулювання:
в) окремий переділ (стадія) виробництва;
95. Калькулювання змінних витрат – це
г) метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних
виробничих витрат.
96. У точці беззбитковості маржинальний дохід дорівнює:
б) постійним витратам;
97. Можливості підприємства найчастіше обмежені . Обмеження – це :
в) чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції;
98. Генеральний (зведений) бюджет – це:
б) сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні операції усіх підрозділів підприємства;
99. Відхилення фактичних результатів продажу від гнучкого бюджету є відхиленням за
рахунок:
а) витрат і ціни продажу;
100. Діяльність якого типу центрів відповідальності оцінюють в управлінському
обліку з використанням «Піраміди Дюпона»:
г) інвестицій?
101. Управлінський облік охоплює….:
б) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління в межах даного
102. Періодичність складання звітності в управлінському обліку:
г) інтервал складання встановлюється керівництвом.
103. Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі
наступних принципів бухгалтерського обліку:
б) нарахування та відповідності;
104. Метод прямого розподілу – це:
б) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують
безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;
105. Калькулювання - це:
б) визначення собівартості одиниці продукції;
106. Об’єкт обліку витрат при застосуванні позамовного методу обліку
витрат і калькулювання:
а) окреме замовлення;
107. Маржинальний дохід — це:
108. Підприємство досягає критичної точки, коли:
б) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних витрат;
109. Рішення «виробляти чи купувати?» – це:
б) рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти
продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;
111. Підхід «знизу-вгору» означає, що:
в) спочатку керівники різних підрозділів (відділів, ділянок, служб тощо) складають бюджети
щодо діяльності, за яку вони відповідають, а потім бюджети послідовно узагальнюють і
координують на вищому щаблі управління;
112. Що з наведеного в управлінському обліку можна зарахувати до переваг
в) підвищення оперативності прийняття поточних рішень на відповідних рівнях управління;
113. Порядок ведення управлінського обліку:
г) встановлюється керівництвом підприємства.
114. В процесі історично го розвитку сформувалися і розвивалися три основні
системи обліку, до яких належить:
б ) загальна систему обліку ;
115. Постійними витратами є витрати, які:
в) не змінюються при зміні обсягів виробництва;
116. Метод послідовного розподілу – це:
в) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного
обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів та інших
обслуговуючих підрозділів;
117. З метою контролю витрат виділяють такі методи обліку витрат і
г) нормативний та обліку фактичної собівартості.
118. Метод, за яким оцінка запасів базується на припущенні, що запаси
використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство,
а) метод ФІФО;
119. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання повних витрат:
б) абзорпшен-костинг;
120. Коефіцієнт маржинального доходу — це:
в) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до ціни одиниці продукції;
123. Гнучкий бюджет – це:
г) бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу або для
кількох можливих обсягів діяльності в межах релевантного діапазону.
124. Бюджет “від досягнутого” – це:
б) бюджет, що складається на основі статистики минулих періодів з урахуванням
125. Скільки виділяють в управлінському обліку основних типів центрів
відповідальності:
г) чотири.
126. Норми етичної поведінки фахівців з управлінського обліку не передбачають:
б) незалежності;
127. Переплетена система обліку характеризується:
а) окремим веденням фінансового та виробничого обліку в системі рахунків, які не
кореспондують один з одним;
128. Релевантні витрати – це витрати, що:
в) змінюються у зв’язку з прийняттям рішення;
129. Функція витрат — це:
а) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;
130. Яку базу розподілу непрямих витрат буде доцільним використати в
механізованих та автоматизованих підрозділах:
б) відпрацьовані машино-години;
131. В однопродуктовому виробництві з коротким виробничим циклом собівартість
одиниці продукції визначається:
а) діленням усіх витрат за певний період на обсяг виробництва продукції за цей же період;
132. В якій з перелічених галузей використовують переважно позамовний метод
калькулювання собівартості:
в) будівництво, ремонтне виробництво;
133. Недоліками системи директ-костинг є:
в) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою; відсутній розрахунок повної
собівартості продукції;
134. Запас міцності розраховується як різниця між:
в) обсягом реалізації і точкою беззбитковості;
135. Релевантні витрати - це
б) сума дійсних та альтернативних витрат;
136. Скільки існує підходів до організації процесу бюджетування?
б) 3;
137. Бюджетний звіт про прибуток – це:
г) проформа фінансової звітності, складена до початку звітного періоду, яка відображає
фінансовий результат очікуваної діяльності.
138. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого обсягу діяльності, але при
цьому не допустив перевитрати ресурсів, то його діяльність варто оцінити в
управлінському обліку як:
г) ефективну, але нерезультативну.
139. Принцип результативності означає:
а) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені
в результаті діяльності з отриманим результатом;
140. Які з наведених нижче категорій є системами обліку:
в) переплетена, загальна, інтегрована;
141. Управлінська звітність – це:
а) внутрішня звітність, основна мета якої полягає у наданні оперативної, релевантної
інформації у відповідності до вимог управлінського персоналу;
142. До витрат періоду зараховують:
в) адміністративні витрати;
143. Сутність методу “Технологічний аналіз”, що застосовується для визначення
функції витрат, полягає в наступному:
а) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного
взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;
144. Згідно П(С)БО 16 загальновиробничі витрати проділяються на:
145. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення, програма, для яких
організовують відокремлений облік витрат, – це:
а) об’єкт обліку витрат;
146. Метод, за яким оцінка запасів базується на середній ціні, яка
використовується для оцінки матеріальних ресурсів, що надходять на
виробництво, називається:
в) метод середньозваженої собівартості;
147. Поняття «поріг рентабельності» відображає:
б) суму виручки від реалізації, за якої підприємство не має ні прибутків, ні збитків;
148. Диференціальний аналіз в управлінському обліку передбачає виявлення витрат і
доходів, які:
б) різні для альтернативних рішень;
149. Бюджет витрат на збут зазвичай не включає:
в) витрати на амортизацію верстатів;
150. Який з перелічених бюджетів не належить до операційних:
б) бюджет грошових коштів;
1. Управлінський облік є складовою:
а) менеджменту;
в) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі рахунків;
3. До прямих належать витрати, які:
в) безпосередньо відносяться на окремі види продукції;
б) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
5. Предмет чи сегмент діяльності, що потребує окремого вимірювання пов’язаних з
ним витрат називається:
б) об’єктом витрат;
а) система калькулювання собівартості продукції на основі обліку витрат за кожним
індивідуальним виробом або за окремою партією виробів;
7. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання за змінними
витратами:
а) директ-костинг;
8. Як називають калькуляцію, яку складають після закінчення звітного періоду:
а) фактична;
9. Коефіцієнт маржинального доходу обчислюється як відношення останнього до :
г) виручки від продажу продукції (доходу).
10. Що з наведеного є першим етапом для аналізу проблеми альтернативного
вибору:
а) визначення проблеми (постановка задачі);
11. О
в) бюджет;
12. Що з наведеного можна в управлінському обліку вважати недоліком
б) зростання витрат на управління;
13. Нормативною базою управлінського обліку є:
а) внутрішньогосподарські нормативні документи;
14. Що не є характерним для інтегрованої системи обліку:
в) облік запасів методом періодичної інвентаризації;
15. За способом включення до собівартості витрати можуть бути:
б) прямими та непрямими;
а) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного
обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно з урахуванням взаємних послуг;
17. Вибір системи виробничого обліку залежить від технології й організації
виробництва. Тому різні підприємства використовують різні системи виробничого
обліку. Однак упровадження будь-якої системи виробничого обліку передбачає :
а) вибір відповідної системи калькулювання продукції;
18. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в індивідуальних та
дрібносерійних виробництвах (кораблебудування, авіаційна промисловість ,
будівництво, виробництво меблів, видавнича діяльність тощо ):
а) калькулювання за замовленнями;
19. Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це показник, який розраховується за
формулою:
а) різниця між доходом від реалізації продукції та змінними витратами;

а) довготермінові нормативи витрат, які не коригуються після їх першочергового визначення,
якщо не відбувається суттєвих змін в технічних характеристиках продукції або в процесі її
21. Маржинальний дохід - це:
22. Рішення про спеціальне замовлення — це:
а) рішення про одноразовий продаж продукції за ціною, нижчою за звичайну або нижчою за
собівартість;
23. Операційні бюджети – це:
в) сукупність бюджетів витрат і доходів, які забезпечують складання бюджетного звіту про
прибуток;
24. Підхід «згори-вниз» означає, що:
в) вище керівництво компанії цілком здійснює процес бюджетування з мінімальним
залученням менеджерів підрозділів і відділів нижчого рівня;
25. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки роботи їх керівників
витрати класифікують на:
а) контрольовані та неконтрольовані;
26. В англосаксонських країнах ведення управлінського обліку зазвичай є
обов'язком:
б) підрозділу контролера;
27. Управлінський облік відрізняється від фінансового обліку:
г) усіма наведеними характеристиками.
28. Із наведеного переліку елементами витрат є:
а) матеріальні затрати;
а) фактором витрат;
а) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома виробничими або
обслуговуючими підрозділами;
а) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;
32. Основними рисами попроцесного (попередільного) безнапівфабрикатного
методу обліку витрат є:
а) визначення фактичної собівартості кінцевого продукту без калькулювання собівартості
напівфабрикатів;
33. До основних ознак директ-костингу відноситься наступне:
б) в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід;
34. Поточні стандарти - це:
б) нормативи, які відображають витрати, необхідні для виготовлення продукції у звітному
періоді за наявних умов діяльності і підлягають постійному коригуванні;
35. Відповідь на запитання: яку кількість продукції слід реалізувати, щоб
одержати бажаний прибуток? - можна дістати шляхом аналізу:
а) взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток";
36. За ступенем стандартизації управлінські рішення класифікуються на:
б) запрограмовані та незапрограмовані;
37. Фінансові бюджети – це:
а) сукупність бюджетів, що відображає заплановані грошові потоки та фінансовий стан
38. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого обсягу діяльності і при цьому
допустив перевитрати ресурсів, то його діяльність в управлінському обліку варто
оцінити як:
в) нерезультативну і неефективну;
39. В Україні використовують поняття:
а) як контролінг, так і управлінський облік;
40. Загальна система обліку щодо обліку витрат та запасів ґрунтується на:
в) обліку витрат підприємства за елементами та періодичному обліку запасів;
41. До постійних належать витрати, величина яких:
г) не залежить від зміни обсягу виробництва в межах певної виробничої потужності
42. Головною проблемою віднесення витрат до відповідних об'єктів є непрямі
витрати. Типовим прикладом непрямих витрат є:
а) накладні витрати;
43. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт , послуг ), собівартість яких
визначається, — це:
а) калькуляційна одиниця;
44. Метод обліку витрат і калькулювання собівартості продукції, що застосовується у
виробництвах, де технологічний процес не поділяється на стадії – це:
45. Розвинений директ-костинг заснований на використанні в обліку даних :
г) про змінні витрати та прямі постійні витрати на виробництво.
46. Реалістично визначені наперед витрати прямих матеріалів, прямої праці та
загальновиробничих витрат на одиницю продукції відомі як :
в) нормативні витрати;
в) обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства дорівнюють його витратам;
48. Цілеспрямований вибір з кількох альтернативних варіантів такої дії, що
забезпечує досягнення обраної мети, або вирішення певної проблеми
г) прийняттям рішення.
49. Який з наведених документів містить базову інформацію для планування
прямих матеріальних витрат, прямих витрат на оплату праці та виробничих
накладних витрат?
г)бюджет виробництва.
а) підрозділ, керівник якого несе особисту відповідальність за результати його діяльності;
51. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»
містить таке визначення внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:
а) система обробки та підготовки інформації про діяльність підприємства для внутрішніх
користувачів у процесі управління підприємством;
52. Інформація управлінського обліку є:
б) як правило, комерційною таємницею;
53. Із наведеного переліку витратами за функціональним призначенням є:
б) витрати на збут;
г) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що передбачає розподіл взаємних
послуг шляхом розв'язання системи рівнянь.
55. Вибір методу обліку витрат та калькулювання собівартості продукції:
г) встановлюється самим підприємством.
в) попроцесний (попередільний) та позамовний;
57. Система директ-костингу базується на класифікації витрат на:
в) визначення нормативної собівартості готової продукції;
59. Точку беззбитковості не можна виразити в таких вимірниках:
а) трудові;
60. Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька етапів, які не
передбачають:
а) вибір підходу до оцінки витрат на оплату праці;
61. Бюджет виробничих (накладних) витрат – це:
в) плановий документ, в якому відображено накладні витрати, пов’язані з
виробництвом продукції (послуг) у бюджетному періоді;
62. Які з наведених виразів є підходами до організації процесу бюджетування:
г) всі вище перелічені варіанти.
63. Центр відповідальності, керівник якого одночасно контролює витрати , доходи і
інвестиції в активи центру називається центром:
г) інвестицій.
64. Курс з управлінського обліку є складовою професійної сертифікації, яку
здійснює:
в) Федерація професійних бухгалтерів і аудиторів України;
65. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та щодо обов ’язковості :
а) організовується керівництвом підприємства та не є обов'язковим;
66. Якщо витрати неможливо прямо пов'язати з доходами певного періоду, вони
відображаються у складі:
в) витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені;
67. Яка база розподілу непрямих витрат використовується в умовах переважно
ручних робіт:
а) години праці робітників;
68. Фактор, що не впливає на організацію обліку витрат :
в) форма власності підприємства;
69. Основними (відмітними) рисами попроцесного (попередільного)
напівфабрикатного методу обліку витрат є:
б) передача напівфабрикатів за їх собівартістю;
70. Простий директ-костинг заснований на використанні в обліку даних:
в) тільки про змінні витрати;
71. Нормативні витрати за методом стандарт-кост визначаються:
а) шляхом простої комбінації нормативних витрат по тих операціях, які потрібні для
виробництва певного продукту;
а) рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що перевищує точку беззбитковості;
73. Приймаючи рішення щодо скорочення сегмента, слід розглядати:
а) всі витрати, що змінюються;
74. Проміжок часу, для якого підготовлено і використовується бюджет
б) бюджетним періодом;
75. Який з наведених підрозділів в управлінському обліку може бути визначений як
центр інвестицій:
б) підрозділ на самостійному балансі;
76. Мета управлінського обліку:
б) допомога керівникам всередині підприємства при підготовці управлінських рішень;
77. Фінансовий та управлінський облік:
в).використовують одну інформаційну систему;
78. Групування витрат за економічними елементами здійснюється на підприємствах :
в) всіх галузей економічної діяльності;
79. Нерозподілені загальновиробничі витрати мажуть виникати , якщо фактичний
обсяг діяльності підприємства за звітний період:
а) менше нормальної потужності;
80. В залежності від повноти витрат виділяють такі методи обліку витрат і
а) за повною та змінною собівартістю;
81. Метод обліку витрат та калькулювання собівартості продукції, що застосовується
на індивідуальних виробництвах - це:
82. Калькулювання повних витрат – це
в) метод калькулювання, що передбачає включення до собівартості всіх (змінних і
постійних) виробничих витрат;
83. Ідеальні стандарти - це:
в) нормативи, що включають елементи витрат на такому рівні, які виникають в оптимальних
умовах виробництва при найбільш сприятливих цінах;
а) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує більший відсоток зростання
прибутку, ніж відповідний відсоток зростання обсягу продажу;
85. Підприємство розглядає альтернативу: реалізувати урожай яблук чи
направити частину врожаю на переробку з метою виготовлення соку - це:
а) рішення "продавати чи обробляти далі”;
86. Бюджетний баланс – це:
в) проформа фінансової звітності, що містить інформацію про майбутній фінансовий стан
підприємства, який очікується в результаті запланованих операцій;
87. Бюджет прямих витрат на оплату праці – це:
г) плановий документ, в якому відображено витрати на оплату праці, необхідні для
виробництва товарів або послуг у бюджетному періоді.
88. Підрозділ, керівник якого несе особисту відповідальність за доходи і витрати
підрозділу, називають центром:
в) прибутку;
89. Управлінський облік як система сформувався:
в) у середині XX ст.;
г) керівники всередині господарства.
91. Зі збільшенням обсягу діяльності:
б) загальна сума змінних витрат збільшується;
92. Основним об’єктом калькулювання на виробничому підприємстві є:
б) продукція, що виготовляється для продажу на ринку;
в) попроцесний (попередільний) та позамовний
94. Об’єкт обліку витрат при застосуванні попроцесного (попередільного)
методу обліку витрат і калькулювання:
в) окремий переділ (стадія) виробництва;
95. Калькулювання змінних витрат – це
г) метод калькулювання, що передбачає включення у собівартість продукції лише змінних
виробничих витрат.
б) постійним витратам;
97. Можливості підприємства найчастіше обмежені . Обмеження – це :
в) чинники, що обмежують виробництво або реалізацію продукції;
99. Відхилення фактичних результатів продажу від гнучкого бюджету є відхиленням за
рахунок:
а) витрат і ціни продажу;
100. Діяльність якого типу центрів відповідальності оцінюють в управлінському
обліку з використанням «Піраміди Дюпона»:
г) інвестицій?
б) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління в межах даного
102. Періодичність складання звітності в управлінському обліку:
г) інтервал складання встановлюється керівництвом.
103. Доходи включаються до складу об'єктів облікового процесу на підставі
наступних принципів бухгалтерського обліку:
б) нарахування та відповідності;
104. Метод прямого розподілу – це:
б) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого їхні витрати списують
безпосередньо на витрати виробничих підрозділів;
105. Калькулювання - це:
б) визначення собівартості одиниці продукції;
106. Об’єкт обліку витрат при застосуванні позамовного методу обліку
витрат і калькулювання:
а) окреме замовлення;
107. Маржинальний дохід — це:
б) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних витрат;
б) рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти самостійно окремі компоненти
продукції (деталі, комплектуючі тощо) чи купувати їх у зовнішніх постачальників;
111. Підхід «знизу-вгору» означає, що:
в) спочатку керівники різних підрозділів (відділів, ділянок, служб тощо) складають бюджети
щодо діяльності, за яку вони відповідають, а потім бюджети послідовно узагальнюють і
координують на вищому щаблі управління;
112. Що з наведеного в управлінському обліку можна зарахувати до переваг
в) підвищення оперативності прийняття поточних рішень на відповідних рівнях управління;
113. Порядок ведення управлінського обліку:
г) встановлюється керівництвом підприємства.
114. В процесі історично го розвитку сформувалися і розвивалися три основні
системи обліку, до яких належить:
б ) загальна систему обліку ;
115. Постійними витратами є витрати, які:
в) не змінюються при зміні обсягів виробництва;
116. Метод послідовного розподілу – це:
в) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого витрати кожного
обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно щодо виробничих підрозділів та інших
обслуговуючих підрозділів;
117. З метою контролю витрат виділяють такі методи обліку витрат і
г) нормативний та обліку фактичної собівартості.
118. Метод, за яким оцінка запасів базується на припущенні, що запаси
використовуються у тій послідовності, в якій вони надходили на підприємство,
а) метод ФІФО;
119. Як у зарубіжній практиці називають систему калькулювання повних витрат:
б) абзорпшен-костинг;
123. Гнучкий бюджет – це:
г) бюджет, складений на основі бюджетних витрат і доходів для фактичного обсягу або для
кількох можливих обсягів діяльності в межах релевантного діапазону.
124. Бюджет “від досягнутого” – це:
б) бюджет, що складається на основі статистики минулих періодів з урахуванням
125. Скільки виділяють в управлінському обліку основних типів центрів
відповідальності:
г) чотири.
126. Норми етичної поведінки фахівців з управлінського обліку не передбачають:
б) незалежності;
127. Переплетена система обліку характеризується:
а) окремим веденням фінансового та виробничого обліку в системі рахунків, які не
кореспондують один з одним;
128. Релевантні витрати – це витрати, що:
в) змінюються у зв’язку з прийняттям рішення;
а) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх факторами;
130. Яку базу розподілу непрямих витрат буде доцільним використати в
механізованих та автоматизованих підрозділах:
б) відпрацьовані машино-години;
131. В однопродуктовому виробництві з коротким виробничим циклом собівартість
одиниці продукції визначається:
а) діленням усіх витрат за певний період на обсяг виробництва продукції за цей же період;
132. В якій з перелічених галузей використовують переважно позамовний метод
калькулювання собівартості:
в) будівництво, ремонтне виробництво;
в) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою; відсутній розрахунок повної
собівартості продукції;
134. Запас міцності розраховується як різниця між:
в) обсягом реалізації і точкою беззбитковості;
135. Релевантні витрати - це
б) сума дійсних та альтернативних витрат;
136. Скільки існує підходів до організації процесу бюджетування?
б) 3;
137. Бюджетний звіт про прибуток – це:
г) проформа фінансової звітності, складена до початку звітного періоду, яка відображає
фінансовий результат очікуваної діяльності.
138. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого обсягу діяльності, але при
цьому не допустив перевитрати ресурсів, то його діяльність варто оцінити в
управлінському обліку як:
г) ефективну, але нерезультативну.
а) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно порівнювати витрати, понесені
в результаті діяльності з отриманим результатом;
в) переплетена, загальна, інтегрована;
а) внутрішня звітність, основна мета якої полягає у наданні оперативної, релевантної
інформації у відповідності до вимог управлінського персоналу;
142. До витрат періоду зараховують:
в) адміністративні витрати;
143. Сутність методу “Технологічний аналіз”, що застосовується для визначення
функції витрат, полягає в наступному:
а) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою визначення технологічного
взаємозв'язку між витратами ресурсів та результатом діяльності;
144. Згідно П(С)БО 16 загальновиробничі витрати проділяються на:
145. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення, програма, для яких
організовують відокремлений облік витрат, – це:
а) об’єкт обліку витрат;
146. Метод, за яким оцінка запасів базується на середній ціні, яка
використовується для оцінки матеріальних ресурсів, що надходять на
виробництво, називається:
в) метод середньозваженої собівартості;
б) суму виручки від реалізації, за якої підприємство не має ні прибутків, ні збитків;
148. Диференціальний аналіз в управлінському обліку передбачає виявлення витрат і
доходів, які:
б) різні для альтернативних рішень;
149. Бюджет витрат на збут зазвичай не включає:
в) витрати на амортизацію верстатів;
150. Який з перелічених бюджетів не належить до операційних:
б) бюджет грошових коштів;
1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову
звітність в Україні» містить таке визначення
внутрішньогосподарського (управлінського) обліку:
1) система обробки та підготовки інформації про діяльність
підприємства для внутрішніх користувачів у процесі управління
підприємством;
2) процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення,
узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність
підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття
рішень;
3) система обліку, яка повинна задовольняти потреби
адміністрації в інформації, необхідній для вирішення проблем
управління;
4) це облік господарської діяльності підприємства, а також його
активів, зобов’язань та власного капіталу, який полягає у
спостереженні, вимірюванні та реєстрації.

1) всі види облікової інформації, яка необхідна для управління
в межах даного підприємства;
2) інформацію, яка використовується зовнішніми та внутрішніми
користувачами (учасники, засновники, менеджери, акціонерами,
банками, податковими органами тощо);
3) інформацію, яка використовується зовнішніми користувачами
(контрольними органами, інші зацікавлені структури);
4) інформацію у вартісному вигляді про зміни в стані
активів, власного капіталу та зобов’язань підприємства з метою
оцінки його майнового та фінансового стану, а також результатів
діяльності.
3. Управлінський облік має свої особливості, серед яких:

1) система обліку повинна задовольняти потреби адміністрації
в інформації, необхідній для вирішення проблем управління;
2) розвиток автоматизації виробничих процесів, а також нових
методів управління;
3) надання у вигляді фінансових звітів - інформації про
фінансовий і майновий стан підприємства;
4) використання комп'ютерної техніки для управління та
автоматизація облікових робіт.
4. Метою управлінського обліку є:
1) допомога керівництву в досягненні стратегічної мети
2) використання різних прийомів і способів, за допомогою яких
відображаються об’єкти управлінського обліку в інформаційній
системі підприємства;
3) облік витрат за центрами відповідальності;
4) автоматизація планування обліку і калькулювання
собівартості продукції та автоматизація аналізу витрат.
5. Розвиток ринкових відносин в Україні зумовив зростання
потреби в обліковій інформації, необхідної для управління
підприємством. Тож, вперше термін “управлінський облік”
з'явився в Україні:
1) в ухваленому в 1999 році Законі України "Про
бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";
2) в середині 50-х років XX ст.;
3) на початку XX століття;
4) з прийняттям Податкового кодексу України.
6. Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік

та фінансову звітність в Україні" управлінський облік
розглядається як:
1) синонім внутрішньогосподарського обліку;
2) синонім фінансового обліку;
3) синонім виробничого обліку;
4) синонім господарського обліку.
7. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та

щодо обов’язковості:
1) організовується керівництвом підприємства та не є
обов'язковим;
2) організовується державними органами (міністерствами і
відомствами) та є обов'язковим;
3) організовується керівництвом підприємства та є необов'язковим з
окремих питань;
4) організовується керівництвом підприємства та є
обов’язковим за вимогами Податкового кодексу України.
8. Загальноприйнятими принципами, які можна

застосовувати до управлінського обліку є такі:
1) принцип методологічної незалежності;
2) інформаційний принцип;
3) прогнозний принцип;
4) аналітичний принцип.
9. В процесі історично го розвитку сформувалися і

розвивалися три основні системи обліку, які включають:
1) загальну систему обліку ;
2) систему управлінського обліку ;
3) систему фінансового обліку ;
4) систему господарського обліку .
10. Загальну систему обліку можуть застосовувати в

Україні:
1) лише суб'єкти малого підприємництва;
2) більшість підприємств України (крім суб'єктів малого
підприємництва, що обрали загальну систему обліку);
3) більшість промислових підприємств;
4) більшість сільськогосподарських підприємств.
11. Загальна система обліку щодо обліку витрат та

запасів ґрунтується на:
1) обліку витрат підприємства за функціональною ознакою
(застосовують рахунки "Виробництво", "Виробничі накладні витрати",
"Адміністративні витрати", "Витрати на збут" та безперервному
обліку запасів;
2) обліку витрат підприємства за елементами
та періодичному обліку запасів;
3) обліку витрат підприємства за видами та періодичному
обліку запасів;
4) окремому веденні рахунків фінансового та виробничого
обліку, які не кореспондують один з одним. Взаємозв'язок
фінансового та виробничого обліку досягається за допомогою
спеціальних контрольних рахунків.

1) окреме ведення фінансового та виробничого обліку в системі
рахунків, які не кореспондують один з одним;
2) калькулювання собівартості окремих видів продукції та контроль
витрат на її виробництво;
3) виокремлення двох автономних систем ра хунків відповідно
до цілей фінансового й управлінського обліку ;
4) обліку витрат підприємства за елементами
та періодичному обліку запасів.
13. Більшість українських підприємств (крім суб'єктів

малого підприємництва, що обрали загальну систему обліку)
застосовують ….. систему рахунків:
1) загальну;
2) інтегровану;
3) переплетену;
4) автономну.
14. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку

включають:
1) компетентність;
2) професійність;
3) відповідальність;
4) зосередженість.
15. Предметом управлінського обліку є:

1) виробнича діяльність підприємства в цілому та окремих його
структурних підрозділів;
2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси тощо) та
господарські процеси;
3) сукупність різних прийомів і способів, за допомогою яких
4) елементи методу бухгалтерського обліку (документування,
інвентаризація, система рахунків, подвійний запис, оцінка,
калькуляція та ін.).
16. Об’єктами управлінського обліку виступають:

1) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові
ресурси тощо) та господарські процеси;
3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління
17. Методом управлінського обліку є:

2) ресурси (запаси, обладнання, трудові ресурси, фінансові
ресурси тощо) та господарські процеси;
3) сукупність об’єктів в процесі всього циклу управління
18. Метод управлінського обліку включає такі елементи

методу бухгалтерського обліку:
1) документація;
2) індексний метод;
3) факторний аналіз;
4) лінійне програмування.
19. Принцип безперервності діяльності підприємства:

1) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань
підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває
далі;
2) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для
побудови системи управлінського обліку;
3) означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і
обираючи найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати
інтереси підприємства в цілому;
4) ґрунтується на разовій фіксації даних в первинних
документах або виробничих розрахунках і багаторазовому їх
використанні в усіх видах управлінської діяльності без повторної
фіксації, реєстрації або розрахунків.
20. Принцип періодичності:

1) відображає виробничий цикл підприємства і є важливим для
побудови системи управлінського обліку;
2) передбачає оцінку діяльності активів та зобов'язань
підприємства, виходячи з припущення, що його діяльність триває
далі;
3) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід
постійно порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з
отриманим результатом;
21. Принцип методологічної незалежності:

1) передбачає, що кожне підприємство встановлює свої
правила організації та порядку ведення управлінського обліку;
3) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі
можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою
прийняття управлінських рішень;
22. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних

цілей підприємства:
2) означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід
отриманим результатом;
3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного
підрозділу в формуванні прибутку підприємства на всіх його стадіях
(від виробництва до реалізації продукції);
4) не означає, що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід
отриманим результатом.
1) що при здійсненні будь-яких видів діяльності слід постійно
порівнювати витрати, понесені в результаті діяльності з отриманим
результатом;
2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи
найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати фінансові
результати підприємства;
3) передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного
(від виробництва до реалізації продукції);
4) не передбачає визначення тенденцій і перспектив кожного
(від виробництва до реалізації продукції).
24. Принцип багатоваріантності:

1) означає, що при підготовці інформації слід враховувати всі
можливі варіанти, однак обрати найоптимальніший з метою
прийняття управлінських рішень;
фіксації, реєстрації або розрахунків;
4) не означає, що приймаючи рішення на будь-якому рівні і
інтереси підприємства в цілому.
25. Принцип відповідальності означає:

1) що за величину і витрат і результатів відповідальність несе
конкретна особа, яка їх контролює;
2) що приймаючи рішення на будь-якому рівні і обираючи
найоптимальніше з них, слід пріоритетним вважати інтереси
підприємства в цілому;
3) що кожне підприємство встановлює свої правила організації
та порядку ведення управлінського обліку;
26. Для цілей управлінського обліку витрати класифікують

за принципом:
1) “ різні витрати – для різних цілей ”;
2) за економічним змістом;
3) прийняття управлінських рішень;
4) залежності від обсягу виробництва.
27. Класифікація витрат здійснюється за такими

напрямами:
1) оцінка запасів та визначення фінансового
результату;
2) витрати на продукцію;
3) витрати періоду;
4) витрати діяльності.
28. Релевантні витрати — це:

1) витрати, що можуть бути змінені внаслідок прийняття
певного рішення;
2) витрати, що не залежать від прийняття рішення;
3) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати
або впливати на них значний вплив;
4) витрати, які менеджер не може контролювати або не може
на них впливати.
29. Дійсні витрати — це:

1) витрати, які зумовлюють зменшення активів або збільшення
зобов’язань;
2) вигода, яка втрачається, коли вибір одного напряму дії
вимагає відмовитися від альтернативного рішення;
рішення;
4) витрати на виробництво додаткової одиниці
продукції.

1) сукупність прямих витрат на виробництво продукції;
2) вартість витрачених матеріалів, які стають частиною готової
продукції і які можна віднести до певного виробу економічно
доцільним шляхом;
3) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які не можна
віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом;
4) витрати, пов'язані з процесом виробництва, які можна
віднести до певних виробів економічно доцільним шляхом.
31. Альтернативні витрати — це:

1) вигоди, які втрачаються, коли вибір одного напряму дії
вимагає відмовитися від альтернативного рішення;
2) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий
продукт;
рішення, а нерелевантні витрати — це витрати, що не залежать від
прийняття рішення.
32. Маржинальні витрати — це:

1) витрати на виробництво додаткової одиниці продукції;
2) витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати
або справляти на них значний вплив;
3) витрати, які менеджер не може контролювати або не може
на них впливати;
4) середні витрати на виробництво одиниці продукції (робіт,
послуг).
33. Поведінка витрат — це:

1) характер реагування витрат на зміни у діяльності
2) реагування витрат при зміні виробництва;
3) діапазон діяльності, в межах якого містяться елементи
змінних і постійних витрат;
4) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх
факторами.

1) математичний опис взаємозв'язку між витратами та їх
факторами;
2) процес обчислення динаміки витрат, тобто встановлення
кількісного взаємозв'язку між витратами й різними факторами на
підставі дослідження діяльності;
3) реагування витрат при зміні
4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов)

35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати

за формулою………(де У – загальні витрати; а – загальні постійні
витрати; b – змінні витрати на одиницю діяльності; х – значення
фактора витрат):
1) У = а + bх;
2) У = а – bх;
3) У = аbх;
4) У = а + b + х.
36. Вичерпані (спожиті) витрати — це:

1) збільшення зобов'язань або зменшення активів у
процесі поточної діяльності для отримання доходу звітного періоду ;
2) збільшення зобов'язань або зменшення активів у процесі
поточної діяльності для отри мання доходу або іншої вигоди в
майбутніх періодах ;
3) витрати на обробку сировини для перетворення її на готовий
продукт;
4) витрати на виробництво продукції .
37. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки

роботи їх керівників класифікують витрати:
1) контрольовані та неконтрольовані;
2) релевантні та нерелевантні;
3) змінні та постійні;
4) напівзмінні та змішані.

1) фактором витрат;
2) операціями, що мають місце в процесі господарської
діяльності підприємства;
3) поведінкою витрат;
4) характером реагування витрат на зміни у діяльності
39. Формула розрахунку валового прибутку має наступний

вигляд:
1) Продаж (Виручка) – Собівартість реалізованих товарів;
2) Запас товарів на початок періоду + Собівартість придбаних
товарів - Запас товарів на кінець періоду;
3) Змінні доходи + Постійні доходи (за всіма видами
діяльності);
4) Доходи - Витрати.
40. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції

витрат. Тому для визначення функції витрат застосовують різні
методи, серед них:
1) метод вищої-нижчої точки;
2) коефіцієнт детермінації;
3) інтервал упевненості;
4) лінійне програмування.
41. Для визначення функції витрат застосовують різні

методи. Сутність методу “Технологічний аналіз” полягає в
наступному:
1) передбачає системний аналіз функції діяльності з метою
визначення технологічного взаємозв'язку між витратами ресурсів та
результатом діяльності;
2) визначені функції витрат шляхом розподілу їх на змінні та
постійні щодо відповідного чинника на підставі вивчення даних
рахунків бухгалтерського обліку;
3) визначенні функції витрат на підставі припущення, що змінні
витрати є різницею між загальними витратами за найвищого та
найнижчого рівнів діяльності;
4) передбачає розподіл показників на дві групи, виходячи зі
зростання значення х, та розрахунок постійних витрат на основі
середніх значень х і у.

1) процес визначення собівартості певного об'єкта витрат;
2) предмет або сегмент діяльності, що потребує окремого
вимірювання пов'язаних з ним витрат;
3) собівартість об'єктів витрат, яку визначають за допомогою
системи виробничого обліку;
4) система обліку, яка забезпечує калькулювання і контроль
собівартості об'єктів витрат.
43. Вибір системи виробничого обліку залежить від

технології й організації виробництва. Тому різні підприємства
використовують різні системи виробничого обліку. Однак
упровадження будь-якої системи виробничого обліку
передбачає:
1) вибір відповідної системи калькулювання продукції;
2) вимірювання витрат на виробництво кожного спільного
продукту після точки розподілу;
3) вибір прямих витрат для простеження до об'єкта витрат;
4) вибір сукупностей непрямих витрат, що підлягають розподілу
між об'єктами витрат.
44. Головною проблемою віднесення витрат до

відповідних об'єктів є непрямі витрати. Типовим прикладом
непрямих витрат є:
1) накладні витрати;
2) контрольовані витрати;
3) неконтрольовані витрати;
4) виробничі витрати.

1) витрати на здійснення діяльності, що споживається кількома
виробничими або обслуговуючими підрозділами;
2) витрати одного процесу, в результаті якого одночасно
виробляється кілька продуктів;
3) метод калькулювання, що передбачає включення до
собівартості всіх (змінних і постійних) виробничих витрат;
4) сума, на яку розподілені накладні витрати перевищують їхню
фактичну величину.
46. Як називають калькуляцію, яку складають після

закінчення звітного періоду:
1) фактична;
2) планова;
3) нормативна ;
4) очікувана.
47. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за

формулою:
1 Розмір
) накладних / Фактичне значення бази розподілу
витрат
2 Розподілена Фактичне значення бази

) сума накладних х
розподілу
витрат
3 Розподілена
Заздалегідь визначена ставка
) сума накладних -
розподілу накладних витрат
витрат
4 (Фактичний обсяг діяльності - Очікуваний обсяг діяльності)
) х Ставка розподілу загальновиробничих витрат

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, за якого
витрати кожного обслуговуючого підрозділу розподіляють послідовно
з урахуванням взаємних послуг;
їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих
підрозділів;
щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів;
4) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що
передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи
рівнянь.

1) метод розподілу витрат обслуговуючих підрозділів, що
передбачає розподіл взаємних послуг шляхом розв'язання системи
рівнянь;
їхні витрати списують безпосередньо на витрати виробничих
підрозділів;
щодо виробничих підрозділів та інших обслуговуючих підрозділів;
з урахуванням взаємних послуг.
50. У практиці вибір бази розподілу накладних

витрат залежить від характеру діяльності й технології
виробництва. Найпоширенішими базами розподілу є:
1) пряма заробітна плата;
2) чисельність робітників;
3) заробітна плата керівників різних рівнів управління;
4) вартість устаткування.
51. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт,

послуг), собівартість яких визначається, — це:
1) калькуляційна одиниця;
2) об'єкт обліку витрат;
3) об'єкт калькуляції;
4) натуральні показники.
52. Яка база розподілу непрямих витрат використовується
в умовах переважно ручних робіт:
1) години праці робітників;
2) відпрацьовані машино-години;
3) прямі витрати матеріалів;
4) пряма заробітна плата.

1) система калькулювання собівартості продукції на основі
обліку витрат за кожним індивідуальним виробом або за окремою
партією виробів;
2) система калькулювання собівартості продукції на основі
групування витрат у межах окремих процесів або стадій виробництва;
3) метод калькулювання, що передбачає включення до
собівартості всіх (змінних і постійних) виробничих витрат;
4) метод калькулювання, що передбачає включення у
собівартість продукції лише змінних виробничих витрат.
54. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в

індивідуальних та дрібносерійних виробництвах
(кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво,
виробництво меблів, видавнича діяльність тощо):
1) калькулювання за замовленнями;
2) калькулювання за процесами;
3) калькулювання повних витрат;
4) калькулювання змінних витрат .
55. Фактична собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв

(за винятком гужового транспорту) визначається:
1) щомісяця;
2) 1 раз в кінці року;
3) щоквартально;
4) потребами користувача (в робочому режимі).
56. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому

допоміжному виробництву, оцінюються за:
1) плановою собівартістю;
2) фактичною собівартістю;
3) справедливою вартістю;
4) первісною вартістю.
57. Аналітичні рахунки по допоміжним виробництвам

закриваються:
1) в певній послідовності;
2) довільно, без дотримання послідовності;
3) за розпорядженням керівництва підприємства;
4) за ініціативою керівництва допоміжних виробництв.
58. Для розрахунку фактичної собівартості 1 м3 газу необхідно

витрати на газопостачання, включаючи вартість, поділити на його
кількість:
1) придбаного газу;
2) спожитого газу;
3) добутого газу;
4) спецодягу.
59. Для розрахунку собівартості 10 кіловат-годин електроенергії

потрібно вартість електроенергії, одержаної із загальної мережі, витрати
на утримання електрогосподарства (без урахування вартості енергії
спожитої в допоміжних виробництвах) поділити на загальну кількість
спожитої електроенергії без урахування:
1) електроенергії, використаної електрогосподарством;
2) електроенергії, використаної рослинництвом;
3) електроенергії, використаної тваринництвом;
4) електроенергії, використаної адміністрацією підприємства.
60. Для потреб управлінського обліку фактична собівартість

виконаних робіт та приплоду живої тяглової сили визначається:
1) 1 раз в кінці року;
3) щоквартально;
4) в робочому режимі на вимогу керівника підприємства.
61. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати

ремонтної майстерні розподіляються між окремими замовленнями
(ремонтами) пропорційно до:
1) нарахованої прямої оплати праці працівникам ремонтної майстерні;
2) прямих витрат за кожним ремонтом;
3) кількості виконаних ремонтів;
4) вартості використаних запасних частин.
62. Фактична собівартість закінчених поточних ремонтних робіт

(виконаних замовлень з поточного ремонту техніки) списується на:
1) споживачів послуг (галузі, для потреб яких виконувався ремонт);
2) збільшення вартості відремонтованої техніки;
3) збільшення загальновиробничих витрат ремонтної майстерні;
4) фінансові результати.
63. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати

ремонтної майстерні обліковуються на рахунку:
1) 234;
2) 91;
3) 92;
4) жодної правильної відповіді.
64. Фактична собівартість послуг холодильних камер

відноситься на:
1) споживачів (галузі, для потреб яких надаються послуги холодильної
камери);
2) збільшення вартості продукції, яка зберігалась (в дебет рахунків 26,
27, 208);
3) окремий аналітичний рахунок субрахунку 234;
4) фінансові результати.
65. Послуги вантажного автотранспорту з перевезення вантажів
обліковуються в:
1) тонно-кілометрах;
2) кілометрах пробігу;
3) машино-годинах;
4) погонних метрах.
66. Собівартість однієї голови приплоду по ЖТС обчислюється за

вартістю:
1) 60 кормо-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби;
2) 60 кормо-днів утримання однієї голови молодняку лошат;
3) 60 коне-днів утримання однієї голови дорослої рогатої худоби;
4) 60 коне-днів утримання однієї голови молодняку лошат.
67. Собівартість одного кормо-дня (для оцінки вартості

приплоду) розраховується:
1) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на
загальну кількість кормо-днів;
2) діленням загальної суми витрат на утримання робочої худоби (без
вартості приплоду, гною та іншої побічної продукції) на кількість
відпрацьованих робочих днів (без днів роботи на самообслуговуванні);
3) діленням загальної вартості кормо-днів на кількість кормоднів;
4) діленням всієї суми витрат з утримання робочої худоби на
загальну кількість виконаних коне-днів;
68. По електропостачанню обчислюють собівартість:

1) 10 кВт/год. спожитої електроенергії;
2) 1 кВт/год. відпущеної електроенергії;
3) 10 кВт/год. отриманої електроенергії;
4) 100 кВт/год. відпущеної електроенергії.
69. До інформації, що відображається протягом року по

дебету аналітичного рахунку “Млин” належить:
1) фактична собівартість переробки давальницького зерна;
2) виробничі витрати, які забезпечують процес помолу зерна та
кількість і вартість переробленого власного зерна;
3) кількість основної (борошно) і побічної (висівки) продукції
отриманої від переробки свого зерна;
4) кількість переробленого давальницького зерна в оцінці за
плановою собівартістю 1 ц переробки.
70. Загальні витрати на утримання машинно-тракторного
парку (за винятком оплати праці та вартості палива)
розподіляються пропорційно обсягу в:
1) умовних еталонних гектарах;
2) тонно-кілометрах;
3) коне-днях;
4) гектарах.
71. На суму перевищення доходів від первісного визнання

сільськогосподарської продукції, над фактичними витратами
рослинництва, буде складено бухгалтерську проводку:
1) Дебет 231 та Кредит 710;
4) Дебет 231 та Кредит 740.
72. Собівартість 1 ц приросту живої маси ВРХ

визначається діленням:
1) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості
побічної продукції) на кількість центнерів приросту живої маси;
2) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість
центнерів приросту живої маси;
3) загальної суми витрат на утримання ВРХ на кількість
поголів’я;
4) загальної суми витрат на утримання ВРХ (без вартості
побічної продукції) на кількість поголів’я.
73. На собівартість приплоду ягнят відноситься … %,

загальної суми на утримання овець основного стада (залежно
від породи овець):
1) 1, 2, 3;
2) 5, 10, 20;
3) 10, 11, 12;
4) 10, 12, 15.
74. До статті витрат виробництва "Інші витрати на утримання

необоротних активів" включаються:
1) вартість пального та мастильних матеріалів на переїзд тракторів та
самохідних машин з однієї ділянки на іншу;
2) вартість спецодягу та спецвзуття, що видаються працівникам,
зайнятим доглядом за худобою, птицею тощо (за винятком вартості
спецодягу, який видається ветпрацівникам і сторожам), а також інших
малоцінних і швидкозношуваних предметів;
3) витрати на будівництво та утримання літніх таборів, загонів, навісів
та інших споруд некапітального характеру для тварин;
4) платежі за страхування майна, тварин, урожаю
сільськогосподарських культур, а також окремих категорій працівників,
зайнятих безпосередньо на роботах з підвищеною небезпекою для життя і
здоров'я у випадках, передбачених законодавством.
75. У промислових виробництвах сільськогосподарських

підприємств обчислюється фактична собівартість продукції,
отриманої від переробки якої сировини:
1) власної;
2) давальницької;
3) власної та давальницької;
4) тієї, яка переробляється за плату.
76. Яким бухгалтерським записом в промислових

виробництвах сільськогосподарських
підприємств оформляється переробка давальницької сировини:
77. Яким бухгалтерським записом оформлюєтья

направлення на переробку в власній олійниці
сільськогосподарського підприємства власної сировини (насіння
соняшнику):
78. В розрізі зазначених промислових виробництв (млин,

олійниця) вказати найменування побічної продукції:
1) комбікорм;
2) борошно;
3) висівки;
4) олія.
79. Звіт № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг)
інших виробництв виступає:
1) регістром аналітичного обліку;
2) регістром синтетичного обліку;
3) регістром меморіально-ордерної форми обліку;
4) регістри Журнал-Головної форми обліку.
80. Для аналітичного обліку основних виробництв (субрахунки

231 «Рослинництво», 232 «Тваринництво») за журнально-ордерної
форми обліку передбачено ведення:
1) Звіту № 5.5 с.-г. про витрати та вихід продукції основного
виробництв;
2) Звіту № 5.6 с.-г. про витрати та вихід продукції (робіт, послуг)
інших виробництв;
3) Журналу-ордеру 5 В с.-г.;
4) Головної книги.
81. За кредитом субрахунків 231 та 232, сільськогосподарські

підприємства згідно П(С)БО 30 «Біологічні активи» обліковують:
1) додаткові біологічні активи та суму витрат по посівах, що загинули
від стихійного лиха;
2) сільськогосподарську продукцію переробних (промислових)
виробництв;
3) виконані роботи та надані послуги;
4) прямі матеріальні витрати, трудові та інші прямі витрати, а також
виробничі накладні витрати та витрати від браку.
82. Сальдо рахунку 231:

1) завжди нульове;
2) завжди дебетове;
3) може бути кредитове;
4) завжди дебетове або нульове.
83. За цільовим призначенням, господарською цінністю,

економічними вигодами від використання сільськогосподарська
продукція поділяється на основну, побічну та….:
1) супутню;
2) додаткові біологічні активи;
3) іншу сільськогосподарську продукцію;
4) ваш варіант.
84. До виробничої собівартості продукції (робіт, послуг)

включаються:
1) загальновиробничі витрати, прямі матеріальні витрати, прямі
витрати на оплату праці, інші прямі витрати;
2) надзвичайні витрати;
3) фінансові витрати;
4) адміністративні витрати.
85. Згідно п. 12 П(С)БО 30 “Біологічні активи” та п. 6.1.

Методичних рекомендацій з бухгалтерського обліку
біологічних активів - сільськогосподарську продукцію
рослинництва при її первісному визнанні оцінюють за
справедливою вартістю, зменшеною на очікувані витрати на
місці продажу, а за відсутності активного ринку на неї за:
1) виробничою собівартістю (нормативними витратами);
2) плановою собівартістю;
3) фактичною собівартістю;
4) первісною вартістю.
86. В тому випадку, якщо планова собівартість перевищує

рівень фактичної собівартості, то коригування проводиться
через застосування:
1) методу “червоне сторно”;
2) методу допроводки (звичайного запису);
3) коректора;
87. В тому випадку, якщо сума фактичної собівартості

(фактичних витрат) перевищує суму планової собівартості, то
складається кореспонденція на суму калькуляційної різниці
через застосування:
1) методу допроводки (звичайного запису);
2) методу “червоне сторно”;
3) коректора;
88. Об’єктом калькулювання продукції рослинництва (на

прикладі соняшнику на зерно) є:
1) насіння соняшнику;
2) культура “соняшник на зерно”;
3) 1 центнер;
4) витрати на виробництво 1 ц насіння соняшнику;
89. По зернових і зернобобових культурах основною

продукцією є:
1) зерно;
2) мертві відходи;
3) солома;
4) полова.
90. Для обчислення собівартості овочів, які вирощуються в

полі (відкритого грунту) з витрат за рік віднімається вартість
побічної продукції за нормативними витратами, решта витрат
розподіляється на всі види основної продукції. При цьому
затрати розподіляються по видах продукції:
1) пропорційно зібраної площі;
2) пропорційно показнику квадратнометроднів вирощування
кожного виду продукції;
3) пропорційно вегетаційного періоду вирощування овочів;
91. Побічна продукція за умови відсутності на неї

активного ринку може бути оцінена за нормативними витратами,
які включають:
1) витрати на збирання, транспортування, переміщення,
скиртування та іншими витратами, пов’язаною із заготівлею цієї
продукції;
2) транспортно-заготівельні витрати;
3) загальновиробничі витрати;
4) вартість придбання побічної продукції.
92. При первісному визнанні сільськогосподарської

продукції можливе перевищення її вартості над понесеними
витратами. Ця різниця відноситься до інших операційних
доходів (субрахунок ….. “Дохід від первісного визнання та від
зміни вартості активів, які обліковуються за справедливою
вартістю”):
1) 710;
2) 740;
3) 910;
4) 940.
93. При калькулюванні продукції сільськогосподарського

виробництва необхідно керуватися:
1) Методичними рекомендаціями з планування, обліку і
калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)
сільськогосподарських підприємств, затвердженими Наказом
Міністерства аграрної політики України № 132 від 18.05.2001 р.;
2) Методичними рекомендаціями з бухгалтерського обліку
біологічних активів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів
України № 1315 від 29 груд. 2006 р.;
3) Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 30
„Біологічні активи”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів
України № 790 від 18 лип. 2005 р.;
4) Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16
„Витрати”, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України №
318 від 31 грудня 1999 р.
94. Первісне визнання основної сільськогосподарської

продукції рослинництва відображається записом:
1) Дебет 27 Кредит 231;
4) Дебет 231 Кредит 231.
95. Розподілені загальновиробничі витрати рослинництва

відображаються в обліку записом:
4) Дебет 91 Кредит 66, 65.
96. До основних ознак директ-костингу відноситься
наступне:
1) в процесі калькулювання визначається маржинальний дохід;
2) оперативний облік відхилень від норм споживання ресурсів з
визначенням величини відхилень за місцями виникнення, причинами і
винуватцями цих відхилень для управління затратами;
3) наявність норм споживання ресурсів і облікових цін на ці
ресурси в процесі діяльності підприємства;
4) відображення фактичних затрат з розподілом їх на затрати
за нормами та відхилення від норм.
97. Як у зарубіжній практиці називають систему

калькулювання за змінними витратами :
1) директ-костинг;
2) абзорбшен-костинг;
3) стандарт-костинг ;
4) АВС-костинг.
98. Маржинальний дохід (брутто-прибуток) – це показник,

який розраховується за формулою:
1) різниця між доходом від реалізації продукції та змінними
витратами;
2) сума змінних витрат, постійних витрати та операційного прибутку;
3) різниця постійних витрат та прибутку;
99. Директ-костинг широко використовується:

1) на авіапідприємствах;
2) на підприємствах обробних галузей промисловості
(машинобудівної, шинної, меблевої, швейної, шкіряної, харчової), які
здійснюють масове та серійне виробництво різноманітної й складної
продукції з великою кількістю деталей та вузлів;
3) в індивідуальних та дрібносерійних виробництвах
(кораблебудування, авіаційна промисловість, будівництво,
виробництво меблів, видавнича діяльність тощо);
4) на сільськогосподарських підприємствах.
100. Хто з відомих радянських учених-бухгалтерів був

організатором розробки і впровадження в Радянському Союзі
системи нормативного обліку витрат:
1) М.Х. Жебрак;
2) М.Г. Чумаченко;
3) В.Ф. Палій;
4) В.Г. Макаров.
101. В економічній літературі США розглядаються різні

типи стандартів. До них не належать:
1) зведені;
2) базисні;
3) поточні;
4) мотивуючі.

1) нормативи, які не коригуються після їх першочергового
визначення, якщо не відбувається суттєвих змін в технічних
характеристиках продукції або в процесі її виробництва;
2) нормативи, які передбачають їх постійне коригування на
основі змін їх технологічних умов, цін і тарифів;
3) включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому
рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах
виробництва при найбільш сприятливих цінах;
4) визначаються зусиллями працівників підприємства;
103. Стандарти, які встановлюються для некваліфікованих

робітників з більшими витратами праці при низькій тарифній
оплаті:
1) полегшені стандарти;
2) ідеальні стандарти;
3) досягнені стандарти;
4) мотивуючі стандарти.
104. Поточні стандарти - це нормативи, які:

1) передбачають їх постійне коригування на основі змін їх
технологічних умов, цін і тарифів;
2) включають нормативи лише тих елементів витрат і на такому
рівні, які приймаються і виникають в оптимальних умовах
виробництва при найбільш сприятливих цінах;
3) відображають нормативні витрати, які можна очікувати при
даних ймовірних умовах функціонування виробництва. Вони
передбачають всі очікувані елементи витрат, включаючи можливі
втрати, брак і відходи;
4) нормативи, які не коригуються після їх першочергового
визначення, якщо не відбувається суттєвих змін в технічних
характеристиках продукції або в процесі її виробництва.
105. Відповідь на запитання типу: Який обсяг діяльності

забезпечить відшкодування всіх витрат? Яку кількість продукції
слід реалізувати, щоб одержати бажаний прибуток? Як вплине
на прибуток зниження ціни продукції та збільшення обсягу
продажу? - можна дістати шляхом аналізу:
1) взаємозв'язку "витрати — обсяг — прибуток";
2) релевантності інформації для прийняття управлінських
рішень;
3) варіантів альтернативних рішень;
4) коефіцієнту маржинального доходу.
106. Аналіз взаємозв'язку "витрати - обсяг - прибуток"

можна здійснити за допомогою графіків, до яких не відноситься:
1) графік операційного прибутку;
2) графік беззбитковості;
3) графік взаємозв'язку "прибуток—обсяг";
4) графік маржинального доходу.

1) обсяг продажу (діяльності), за якого доходи підприємства
дорівнюють його витратам;
2) обсяг продажу (діяльності), необхідний для отримання
бажаного прибутку;
3) це різниця між доходом від реалізації і змінними витратами
108. Точку беззбитковості не можна виразити в таких

вимірниках:
1) трудові;
2) натуральних (кількість продукції);
3) грошових (виручка);
4) відсотках до нормальної потужності.

1) керівники всередині господарства;
2) банки;
3) податкові органи;
4) фінансові та кредитні установи.

1) рівень поточної діяльності суб'єкта господарювання, що
перевищує точку беззбитковості;
2) співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;
3) міра того, наскільки може збільшитись обсяг продажу до
точки беззбитковості;
4) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує
більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток
зростання обсягу продажу.

1) співвідношення постійних і змінних витрат, що забезпечує
більший відсоток зростання прибутку, ніж відповідний відсоток
зростання обсягу продажу;
2) співвідношення постійних та змінних витрат підприємства;
3) жодної правильної відповіді;
4) визначення впливу на прибуток зміни витрат, ціни та обсягу
продажу.

1) переплетена, загальна, інтегрована;
2) переплетена, автономна, загальна;
3) двоколова, інтегрована;
4) періодична, загальна.
113. До витрат з метою прийняття рішень належать:

1) релевантні і нерелевантні;
2) вичерпані і невичерпані;
3) прямі і непрямі;
4) витрати на продукцію і витрати періоду.
114. Цілеспрямований вибір з кількох альтернативних

варіантів такої дії, що забезпечує досягнення обраної мети або
розв'язання певної проблеми – це:
1) прийняття рішення ;
2) чітке усвідомлення наявних проблем;
3) порівняння дійсних та альтернативних витрат;
4) жодної правиьної відповіді.
115. Процес підготовки і прийняття рішення містить кілька

етапів, які не передбачають:
1) вибір підходу до оцінки витрат на оплату праці;
2) прийняття рішення;
3) аналіз кількісних показників з урахуванням якісних факторів;
4) вибір мети (постановка проблеми).
116. Витрати, які менеджер може безпосередньо контролювати

або чинити на них значний вплив – це:
1) контрольовані витрати;
2) обов'язкові витрати;
3) дійсні витрати;
4) можливі витрати.
117. Вичерпаними є витрати, які:

1) забезпечують отримання доходу у звітному періоді;
2) забезпечують отримання доходу у майбутніх звітних
періодах;
3) капіталізуються у вигляді активів підприємства;
4) здійснюються нерегулярно.
118. Підприємство розглядає альтернативу: реалізувати

урожай помідорів чи направити частину врожаю на переробку з
метою виготовлення томатного соку – це:
1) рішення "продавати чи обробляти далі”;
2) рішення "виробляти чи купувати";
3) рішення про спеціальне замовлення;
4) рішення про розширення або скорочення сегмента
119. Можливості підприємства найчастіше обмежені.

Обмеження – це:
1) чинники, що обмежують виробництво або реалізацію
продукції;
2) рішення, спрямоване на складання виробничої програми,
котра забезпечить максимізацію прибутку;
3) фактор витрат;
4) функція бізнесу.

1) рішення, пов’язане з розглядом альтернативи: виробляти
самостійно окремі компоненти продукції (деталі, комплектуючі тощо)
чи купувати їх у зовнішніх постачальників;
2) рішення спрямоване на складання виробничої програми, що
забезпечить максимізацію прибутку за умов наявних обмежень;
3) рішення щодо того, які напрями діяльності розширювати, а
які скорочувати залежно від їх прибутковості;
4) рішення про розширення або скорочення послуг, виробів,
підрозділів та інших сегментів на підставі аналізу їх прибутковості.
121. Продуктом бюджетування є:

1) бюджет;
2) стратегічне планування;
3) довгостроковий план;
122. Період, для якого підготовлений і використовується

бюджет, називають:
1) бюджетним періодом;
2) стратегічним періодом;
3) господарським періодом;
123. Бюджетним періодом зазвичай є:

1) рік;
2) місяць;
3) весь період існування підприємства;
4) квартал.
124. Сукупність бюджетів, що узагальнюють майбутні

операції усіх підрозділів підприємства це:
1) генеральний (зведений) бюджет;
2) операційний бюджет;
3) фінансовий бюджет;
4) бюджет витрат на виробництво.
125. Бюджети, які не відносяться до операційних бюджетів:
1) бюджетний баланс;
2) бюджет продажу;
3) бюджет грошових коштів;
4) бюджет запасів.
126. Бюджетний комітет — це:

1) документ, що визначає склад інформації, необхідної для
складання бюджетів, осіб, відповідальних за збирання, узагальнення
та передання цієї інформації, а також терміни виконання відповідних
бюджетних процедур;
2) робочий орган, який забезпечує розробку й узгодження
бюджетів;
3) форма фінансової звітності, що містить інформацію про
майбутній фінансовий стан підприємства, який очікується в результаті
запланованих операцій;
4) проміжок часу, для якого підготовлено і використовується
бюджет.
127. Найпоширенішими методами складання бюджетів є:

1) бюджетування через прирощення і бюджетування "з нуля";
2) підхід "згори — вниз" і підхід "знизу — вгору";
3) керівництво з бюджетування;
4) комбінований підхід "знизу — вгору, згори — вниз".
128. Складання бюджетів на підставі фактичних

результатів, досягнутих у попередньому періоді називається:
1) бюджетуванням через прирощення;
2) бюджетуванням "з нуля";
3) схваленням бюджетних оцінок;
4) безперервним бюджетуванням.
129. Складений бюджет відображає показники, що їх має

досягти підприємство. Проте в процесі господарської діяльності
можуть виникати відхилення. Відхилення — це:
1) різниця між фактичними й бюджетними показниками;
2) процес зіставлення фактичних результатів з бюджетними,
аналізу відхилень та внесення необхідних корективів;
3) показники, що їх мало досягти підприємство;
4) звіт, що містить порівняння запланованих і фактичних
показників і розрахунок відхилень із зазначенням їх причин.
130. Залежно від причини виникнення, відхилення

поділяють на дві групи:
1) відхилення внаслідок планування;
2) сприятливі (позитивні) відхилення;
3) несприятливі (негативні) відхилення;
4) повторювані відхилення.
131. Який з наведених документів містить базову

інформацію для планування прямих матеріальних витрат,
прямих витрат на оплату праці та виробничих накладних
витрат?
1) бюджет виробництва;
2) бюджет капітальних вкладень;
3) бюджетний звіт про прибуток;
4) прогноз продажу.
132. Бюджет непрямих матеріалів і непрямої зарплати

є:
1) бюджетом загальновиробничих витрат;
2) бюджетом витрат на збут;
3) зведеним бюджетом;
4) бюджетом грошових коштів.
133. До центрів відповідальності належать:

1) центри витрат;
2) центри грошових коштів;
3) центри збуту;
4) центри придбання.
134. Центр відповідальності за витратами - це підрозділ:

1) керівник якого контролює витрати, але не контролює доходів
й інвестицій в активи центру;
2) менеджер якого відповідає за отримання доходів, але не
несе відповідальності за витрати;
3) керівник якого відповідальний не тільки за витрати, але й за
обсяги виробництва і продажу, ціни, а також за фінансові результати
свого підрозділу;
4) в якому може бути встановлений оптимальний взаємозв'язок
між витратами та результатами діяльності.
135. Трансфертна ціна – це:

1) ціна, за якою продукти або послуги одного центру
відповідальності компанії передаються іншому центру
відповідальності цієї компанії;
2) ціна, за якою продукти або послуги реалізуються
членам цієї компанії;
3) ринкова ціна на продукти або послуги;
4) оптова ціна на продукти або послуги.

1) внутрішня звітність, основна мета якої полягає у наданні
оперативної, релевантної інформації у відповідності до вимог
управлінського персоналу;
2) бухгалтерська звітність, що містить інформацію про
фінансовий стан, результати діяльності та рух грошових коштів
підприємства за звітний період;
3) планова, нормативно-довідкова та фактична інформація
аналітичного обліку;
4) контрольний звіт або звіт про виконання кошторису.

1) визначення точки беззбитковості;
2) точніший розподіл фактичних витрат;
3) облік фактичних витрат з одночасним виділенням
нормативних витрат і відхилень від нормативів;
4) визначення фактичної собівартості продукції.
138. В однопродуктовому виробництві з коротким виробничим

циклом собівартість одиниці продукції визначається:
1) діленням усіх витрат за певний період на обсяг виробництва
продукції за цей же період;
2) безпосереднім обчисленням прямих витрат і розподілом за певною
базою непрямих витрат;
3) розподілом усіх витрат пропорційно кількості машино-годин;
4) немає правильної відповіді.
139. У разі визначення собівартості продукції за виробничими

витратами операційний прибуток обчислюється як різниця між доходом
від продажу і:
1) собівартістю виготовленої продукції;
2) собівартістю реалізованої продукції та витратами на збут;
3) собівартістю реалізованої продукції, адміністративними витратами і
витратами на збут;
140. У системі обліку нормативних витрат за методом

стандарт-кост усі записи на рахунках запасів і витрат ведуться:
1) за нормативами;
2) тільки за фактичними витратами;
3) за нормативними витратами та їх відхиленнями від
фактичних;
4) за плановими витратами.
141. Вид продукції, стадія виробництва, замовлення,

програма, для яких організовують відокремлений облік витрат, –
це:
1) об’єкт обліку витрат;
2) об’єкт калькуляції;
4) предмет обліку витрат.
142. Вид продукції (робіт, послуг), замовлення, програма,

собівартість яких визначають, – це:
1) об’єкт обліку витрат;
2) об’єкт калькуляції;
4) предмет обліку витрат.
143. Як оцінюється супутня (побічна) продукція:

1) за ціною можливого використання або реалізації;
2) за вмістом корисних речовин;
3) пропорційно вартості за цінами реалізації;
4) пропорційно собівартості основної продукції.
в умовах переважно ручних робіт в основному виробництві:
1) прямі витрати праці;
3) прямі витрати сировини та матеріалів;
4) загальновиробничі витрати.

переважно в умовах автоматизації виробництва:
1) прямі витрати праці;
3) прямі витрати сировини та матеріалів;
4) загальновиробничі витрати.
146. В якій з перелічених галузей використовують

переважно позамовний метод калькулювання собівартості:
1) видобувна промисловість;
2) металургійна промисловість;
3) будівництво, ремонтне виробництво;
4) фармацевтичне виробництво.
147. В якій з перелічених галузей використовують

переважно попередільне калькулювання собівартості:
1) видобувна промисловість;
2) харчова промисловість;
3) будівництво, ремонтне виробництво;
4) фармацевтичне виробництво.
148. Як у зарубіжній практиці називають систему

калькулювання повних витрат:
1) директ-костинг;
2) абзорбшен-костинг;
3) АВС-костинг;
4) стандарт-костинг.
149. На які групи поділяють калькуляційні системи за

ступенем поглинання постійних витрат:
1) позамовне та попроцесне калькулювання;
2) фактичне та змішане калькулювання;
3) калькулювання повних та змінних витрат;
4) місячне і квартальне калькулювання.
150. На які групи поділяють калькуляційні системи за

об’єктом калькулювання:
1) позамовне та попроцесне калькулювання;
2) фактичне та змішане калькулювання;
3) калькулювання повних та змінних витрат;
4) місячне і квартальне калькулювання.
151. До якого методу розподілу витрат належить такий процес: «усі витрати підрозділів
допоміжного та обслуговуючих виробництв відразу відносять на основні виробничі підрозділи без
урахування взаємних послуг між підрозділами»?
1) взаємних послуг;
2) прямого розподілу;
3) одночасного розподілу;
4) послідовного розподілу.
152. Якому методу розподілу витрат відповідає економічний процес : «витрати кожного
допоміжного та обслуговуючого підрозділу розподіляються поетапно між відповідними основними ,
допоміжними та обслуговуючими структурними одиницями»?
1) взаємних послуг;
2) послідовного розподілу;
3) одночасного розподілу;
4) прямого розподілу.
153. Для визначення нормативного коефіцієнта постійних

загальновиробничих витрат загальна сума планових постійних
загальновиробничих витрат ділиться на:
1) максимальну потужність;
2) мінімальну потужність;
3) нормальну потужність;
4) середню потужність.

1) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою;
2) відсутній розрахунок повної собівартості продукції;
3) собівартість незавершеної і готової продукції є заниженою;
відсутній розрахунок повної собівартості продукції;
155. Вкажіть найбільш повний перелік витрат, які можуть
використовуватись у допоміжних виробництвах
сільськогосподарських підприємств:
1) витрати на оплату праці; паливо і мастильні матеріали;
сировина і матеріали.
2) корми (ЖТС); роботи та послуги; витрати на ремонт
необоротних активів.
3) витрати на оплату праці; паливо і мастильні матеріали;
сировина і матеріали; корми (ЖТС); роботи та послуги (підрядний
спосіб); витрати на ремонт необоротних активів, інші витрати;
4) паливо і мастильні матеріали; корми.
156. Для оцінювання вибуття виробничих запасів підприємство може застосовувати
такі методи оцінювання запасів:
1) лише метод ідентифікованої собівартості;
2) лише метод «перший—перший» (FIFO);
3) усі перераховані методи;
4) метод середньозваженої собівартості.
157. Оптимальною партією поставок матеріалів, які регулярно витрачаються у виробництві ,
є така, що потребує:
1) мінімальних витрат на придбання;
2) мінімальної складської площі;
3) мінімальних витрат на придбання і зберігання;
4) оптимальної якості.
158. Річна потреба підприємства у матеріалах —

12000 т , економічний розмір запасу — 200 т. Загальне число
замовлень на рік складе:
1) 20 замовлень;
2) 24 замовлення;
3) 60 замовлень;
4) 80 замовлень.
159. Якщо загальний маржинальний дохід зменшується на

певну величину, то операційний прибуток підприємства:
1) зменшується у такому самому розмірі;
2) зменшується на величину більшу, ніж зменшення
маржинального доходу;
3) збільшується у такому самому розмірі;
4) збільшується на величину меншу, ніж збільшення
маржинального доходу.

1) відношення маржинального доходу з одиниці продукції до
суми постійних витрат;
суми змінних витрат;
ціни одиниці продукції;
4) всі відповіді правильні.
161. Виробництво продукції певного виду в короткому

періоді є доцільним, якщо показник маржинального доходу для
неї:
1) дорівнює нулю;
2) перевищує постійні витрати;
3) перевищує змінні витрати;
4) перевищує основні витрати.

1) результат від реалізації дорівнює нулю;
2) виручка від реалізації дорівнює загальній сумі сукупних
витрат;
3) маржа зі змінних витрат дорівнює сумі постійних витрат;
4) маржинальний дохід перевищує постійні витрати.

1) змінним витратам;
2) постійним витратам;
3) виручці від реалізації;
4) прямим витратам.
164. Витрати на виробництво додаткової продукції понад

досягнутий рівень – це витрати:
1) маржинальні;
2) дійсні;
3) змінні;
4) постійні.
165. Основою аналізу беззбитковості є розподіл витрат
на:
1) прямі та непрямі,
2) основні та загально виробничі,
4) вичерпані та невичерпані.
166. Виробництво продукції певного виду в короткому

періоді є недоцільним, якщо показник маржинального доходу
для неї:
1) дорівнює нулю;
2) перевищує постійні витрати;
3) перевищує змінні витрати;
4) дорівнює постійним витратам.
167. Граничні витрати підприємства – це:

1) мінімальні сукупні витрати;
2) ідеальні витрати при оптимальному завантаженні
потужностей;
3) приріст сукупних витрат унаслідок зростання виробництва на
одну додаткову одиницю;
4) середні витрати.
168. Запас міцності (запас фінансової міцності)

розраховується як різниця між:
1) обсягом реалізації та прибутком;
2) обсягом реалізації і витратами;
3) обсягом реалізації і точкою беззбитковості;
4) обсягом реалізації та маржинальним доходом.

1) чистий дохід підприємства в грошовій формі, необхідний
для розширеного виробництва;
2) суму виручки від реалізації, за якої підприємство не має ні
прибутків, ні збитків;
3) необхідну виручку для відшкодування постійних витрат на
виробництво і реалізацію продукції;
170. Визначення (планування) прибутку за певного обсягу
реалізації здійснюється за формулою:
1) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати;
2) Прибуток = Виручка від реалізації – Постійні витрати;
3) Прибуток = Виручка від реалізації – Змінні витрати – Постійні
витрати;
4) Прибуток = Виручка від реалізації – Середні витрати.
171. Як розраховується маржинальний дохід на одиницю

продукції:
1) шляхом підсумку маржинальних доходів за всіма виробами,
що виготовляються;
2) шляхом ділення загального маржинального доходу на
загальну кількість продукції, що виготовляється;
3) шляхом порівняння суми виручки від реалізації продукції та
суми загальних постійних витрат підприємства;
4) всі відповіді вірні.
172. Точка беззбитковості підприємства зростатиме в

результаті:
1) зменшення постійних витрат;
2) збільшення коефіцієнту маржинального доходу;
3) збільшення змінних витрат;
4) збільшення постійних витрат.
173. На практиці найкоротшим бюджетним періодом є:

1) рік;
2) квартал;
3 ) місяць;
4) декада.
174. Який з наведених бюджетів є базовим для планування

прямих витрат праці, прямих матеріальних витрат та виробничих
накладних витрат:
1) бюджет продаж;
2) бюджет коштів;
3) бюджет собівартості готової продукції;
4) бюджет виробництва.
175. Який з перелічених бюджетів не належить до
операційних:
1) бюджет продажів;
3) бюджет собівартості реалізованої продукції;
176. Який з перелічених бюджетів не належить до

фінансових:
1) бюджет капітальних вкладень;
3) бюджетний баланс;
177. Графік очікуваних грошових надходжень складають

на підставі бюджету:
1) продажів;
2) закупівель сировини та матеріалів;
3) фінансових результатів;
4) виробництва.
178. Який з наведених бюджетів не може бути підставою

для складання бюджету собівартості виготовленої продукції:
1) бюджет прямих витрат на оплату праці;
2) бюджет прямих матеріальних витрат;
3) бюджет загальногосподарських та адміністративних витрат;
4) бюджет коштів.
179. За способом врахування впливу окремих чинників на

показники бюджету розрізняють бюджети:
1) статичні, динамічні, гнучкі;
2) локальні, загальні;
3) операційні, фінансові;
4) локальні, операційні.
180. Звіт про виконання бюджету подається:

1) щоденно;
2) щотижнево;
4) щоквартально.
181. Бюджет собівартості реалізованої готової продукції
включає зміну залишків:
1) сировини і матеріалів на складі;
2) готової продукції на складі;
3) незавершеного виробництва;
4) коштів на рахунках в банку.
182. Зведений бюджет - це:

1) бюджет витрат і бюджет доходів операційної діяльності, на
підставі яких складають бюджет прибутку підприємства;
2) бюджет, що відображає плановий рух грошових коштів і
фінансовий стан підприємства;
3) бюджет, який узагальнює майбутні операції всіх підрозділів
4) бюджет підрозділу підприємства.
183. Бюджет витрат на збут зазвичай не включає витрати:

1) на рекламу;
2) страхування готової продукції;
3) участь у ярмарках і виставках;
4) амортизацію виробничого устаткування;
184. Що з наведеного не може бути метою бюджетування:

1) визначення доцільності фінансових інвестицій;
2) створення бази для контролю діяльності та оцінки її
результатів;
3) забезпечення виконання вимог законодавства, контрактів,
угод і т. ін.;
185. Для обчислення гнучкого бюджету необхідно знати поділ

витрат підрозділу на:
1) прямі та непрямі;
2) регульовані та нерегульовані;
4) основні та накладні.
186. З якою метою складають бюджетний звіт про прибутки

і збитки:
1) для визначення очікуваного фінансового результату;
2) для розрахунку очікуваних платежів податків з прибутку;
3) для розрахунку можливих виплат дивідендів;
4) усі відповіді правильні.
187. З якою метою складають бюджетний баланс:

1) для визначення фінансових результатів діяльності;
2) для оцінки фінансового стану підприємства за бюджетний
період;
3) для оцінки фінансового стану підприємства на кінець
планового періоду;
188. Який документ складають для контролю за

виконанням бюджетів:
1) звіт про виконання бюджету;
2) розрахунок відхилень фактичних показників від бюджетних;
3) пояснювальну записку керівника підрозділу;
4) заходи для попередження негативних відхилень від бюджету.

1) підрозділ, керівник якого несе особисту відповідальність за
результати його діяльності;
2) усі виробничі підрозділи підприємства;
3) підрозділи управління, постачання та збуту.
190. Організація центрів відповідальності на підприємстві:

1) здійснюється на підставі Закону України «Про
бухгалтерський облік і фінансову звітність»;
2) здійснюється на підставі П(С)БО 16 «Витрати»;
3) залежить від організаційної структури підприємства;
4) здійснюється на підставі міжнародних стандартів.
191. Показник витрат є показником відповідальності

(оцінюючим критерієм) для:
1) центру інвестицій;
2) центру прибутку;
3) центру витрат;
4) центру доходів.
192. Центри відповідальності за функціональним
принципом класифікуються на:
1) обслуговуючі, матеріальні, виробничі, управлінські, збутові;
2) управлінські, збутові, обслуговуючі;
3) матеріальні, виробничі;
4) управлінські, виробничі.
193. Що з наведеного належить до принципів організації

обліку за центрами відповідальності:
1) менеджер відповідає тільки за ту діяльність, яка перебуває
під його контролем;
2) звіти про роботу підрозділів повинні складатися регулярно;
3) менеджер бере участь у визначенні цілей, за якими оцінюють
його діяльність;
4) усе з наведеного.
194. Система обліку за центрами відповідальності

передбачає:
1) складання бюджету для кожного підрозділу;
2) регулярне складання звітів про виконання бюджетів;
3) аналіз та оцінка діяльності кожного центру відповідальності;
195. Якщо виробничий підрозділ досяг запланованого

обсягу виробництва і при цьому не допустив перевитрати
ресурсів, то його діяльність варто оцінити як:
1) результативну і ефективну;
2) результативну, але неефективну;
3) нерезультативну і неефективну;
4) ефективну, але нерезультативну.
196. Якщо виробничий підрозділ перевиконав

запланований обсяг виробництва, але при цьому допустив
значні перевитрати ресурсів, то його діяльність варто оцінити
як:
197. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого
обсягу діяльності, але при цьому не допустив перевитрати
ресурсів, то його діяльність варто оцінити як:
3) ефективну, але нерезультативну;
4) нерезультативну і неефективну.
198. Якщо виробничий підрозділ не досяг запланованого

обсягу діяльності і при цьому допустив перевитрати ресурсів, то
його діяльність варто оцінити як:
199. Який з наведених підрозділів може бути визначений як

центр доходу:
1) сектор або відділ магазину;
2) відділ продажу;
3) регіональні представництва;
200. Діяльність якого типу центрів відповідальності

оцінюють за даними звіту про фінансові результати:
1) доходу;
2) витрат;
3) прибутку;
4) інвестицій.
201. Що з наведеного може бути використано як база

трансфертного ціноутворення:
1) ринкові ціни;
2) договірні ціни;
3) повна собівартість продукції;
202. Для центру прибутку основним показником

відповідальності (оцінюючим критерієм) є:
1) витрати;
2) доходи;
3) прибуток;
4) інвестиції.
203. Який з наведених підрозділів відповідає за визначення

стандартної ціни на матеріали:
1) технологічний;
2) постачання;
3) бухгалтерія;
4) по роботі з персоналом.
204. На який рахунок відносять відхилення від

стандартних витрат, якщо їх рівень незначний:
1) «Незавершене виробництво»;
2) «Готова продукція»;
3) «Собівартість реалізації»;
4) на всі наведені рахунки шляхом розподілу.
205. На який рахунок відносять відхилення від

стандартних витрат, якщо їх розмір досить значний:
1) «Незавершене виробництво»;
2) «Готова продукція»;
3) «Собівартість реалізації»;
4) на всі наведені рахунки шляхом розподілу.
206. Для оцінки діяльності якого типу центрів

відповідальності використовують показник рентабельності та
прибутковості капіталу:
1) доходів;
2) витрат;
3) інвестицій;
4) прибутку.
207. До інших фінансових доходів належать:

1) дивіденди одержані;
2) відсотки одержані;
3) інші доходи від фінансових операцій;
208. Метод, за яким оцінка запасів базується на
припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, в
якій вони надходили на підприємство, називається:
1) метод ФІФО;
2) метод ідентифікованої собівартості;
3) метод середньозваженої собівартості;
4) метод нормативних витрат.
209. Метод, за яким оцінка запасів базується на середній

ціні, яка використовується для оцінки матеріальних ресурсів, що
надходять на виробництво, називається:
210. Метод, за яким оцінка запасів полягає в застосуванні

норм витрат на одиницю продукції (робіт, послуг), які
встановлені підприємством, з урахуванням нормальних рівнів
використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих
цін, називається:
211. Основним джерелом формування прибутку

виробничого підприємства виступає:
1) операційна діяльність;
2) фінансова діяльність;
3) інвестиційна діяльність;
4) надзвичайна діяльність.
212. Як називається документ, в якому згруповані цільові

показники для центру витрат:
1) кошторис;
2) бізнес-план;
3) статут;
4) Наказ про облікову політику.
213. Для обліку доходів майбутніх періодів призначений
рахунок:
1) 69;
2) 39;
3) 97;
4) 94.
214. Управлінський облік орієнтований на аналіз:

1) надзвичайних подій;
2) випадкових подій;
3) майбутніх подій;
4) детермінованих явищ і подій.
215. До особливостей організації обліку за центрами

відповідальності відносять:
1) кожен центр формує звіт про його діяльність;
2) облік за центрами відповідальності організовується на
великих підприємствах;
3) встановлено відповідальність керівника підрозділу за статті
витрат;
4) усе з переліченого.
216. Склад елементів витрат регламентовано:

1) П(С)БО 9;
2) П(С)БО 12;
3) П(С)БО 16;
4) П(С)БО 15.
217. Облік фінансових результатів ведеться на рахунку:

1) 49;
2) 39;
3) 69;
4) 79.
218. Бюджети містять інформацію про:

1) очікувані витрати кожного підрозділу;
2) передбачуваний випуск продукції;
3) доходи від реалізації випущеної продукції;
219. Бюджетний комітет на підприємстві виконує одну з
таких функцій:
1) формування функціональних бюджетів;
2) розробку методики формування альтернативних планів;
3) моніторинг ситуацій;
4) контроль діючих планів.
220. Собівартість реалізованої продукції (робіт, послуг)

складається з:
1) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг), яка була
реалізована протягом звітного періоду, нерозподілених постійних
загальновиробничих та наднормативних виробничих витрат;
2) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) і витрат на
збут;
3) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) і
адміністративних витрат;
4) виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) і
загальновиробничих витрат.

управ тести

Uploaded by

Document Information

Copyright

Available Formats

Share this document

Share or Embed Document

Sharing Options

Did you find this document useful?

Is this content inappropriate?

Copyright:

Available Formats

управ тести

Uploaded by

Copyright:

Available Formats

1.

Управлінський облік є складовою:

20. Базисні стандарти – це:

2. Управлінський облік охоплює….:

3. Управлінський облік має свої особливості, серед яких:

6. Положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік

7. Управлінський облік щодо того, хто його організовує та

8. Загальноприйнятими принципами, які можна

9. В процесі історично го розвитку сформувалися і

10. Загальну систему обліку можуть застосовувати в

11. Загальна система обліку щодо обліку витрат та

12. Переплетена система обліку передбачає:

13. Більшість українських підприємств (крім суб'єктів

14. Етичні норми бухгалтерів з управлінського обліку

15. Предметом управлінського обліку є:

16. Об’єктами управлінського обліку виступають:

17. Методом управлінського обліку є:

18. Метод управлінського обліку включає такі елементи

19. Принцип безперервності діяльності підприємства:

20. Принцип періодичності:

21. Принцип методологічної незалежності:

22. Принцип орієнтації обліку на досягнення стратегічних

24. Принцип багатоваріантності:

25. Принцип відповідальності означає:

26. Для цілей управлінського обліку витрати класифікують

27. Класифікація витрат здійснюється за такими

28. Релевантні витрати — це:

29. Дійсні витрати — це:

30. Основні витрати — це:

31. Альтернативні витрати — це:

32. Маржинальні витрати — це:

33. Поведінка витрат — це:

34. Функція витрат — це:

4) прогнозування майбутніх витрат для різних рівнів (умов)

35. У спрощеному вигляді функцію витрат можна описати

36. Вичерпані (спожиті) витрати — це:

37. Для контролю діяльності окремих підрозділів та оцінки

38. Діяльність, яка впливає на витрати, називають:

39. Формула розрахунку валового прибутку має наступний

40. Наявність змішаних витрат ускладнює побудову функції

41. Для визначення функції витрат застосовують різні

42. Калькулювання – це:

43. Вибір системи виробничого обліку залежить від

44. Головною проблемою віднесення витрат до

45. Загальні витрати – це:

46. Як називають калькуляцію, яку складають після

47. Ставка розподілу накладних витрат розраховується за

2 Розподілена Фактичне значення бази

48. Метод розподілу взаємних послуг – це:

49. Метод одночасного розподілу – це:

50. У практиці вибір бази розподілу накладних

51. Одиниця вимірювання окремих видів продукції (робіт,

53. Калькулювання за замовленнями – це:

54. Цю систему калькулювання традиційно застосовують в

55. Фактична собівартість робіт та послуг допоміжних виробництв

56. Послуги, надані одним допоміжним виробництвом іншому

57. Аналітичні рахунки по допоміжним виробництвам

58. Для розрахунку фактичної собівартості 1 м3 газу необхідно

59. Для розрахунку собівартості 10 кіловат-годин електроенергії

60. Для потреб управлінського обліку фактична собівартість

61. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати

62. Фактична собівартість закінчених поточних ремонтних робіт

63. В бухгалтерському обліку загальновиробничі витрати

64. Фактична собівартість послуг холодильних камер