ЗМІСТ

ВСТУП..........................................................................................................................2

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ.....................................3

1.1. Податки та збори: основні поняття...............................................................3

1.2. Функції податків та зборів.............................................................................6

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ..............................................................8

2.1. Класифікація податків за формою оподаткування.......................................8

2.2. Класифікація податків та зборів за економічним змістом..........................9

2.3. Класифікація податків та зборів за рівнем бюджету...................................9

2.4. Класифікація податків та зборів за порядком використання....................10

2.5. Класифікація податків та зборів за складовими цін..................................11

2.6. Класифікація податків і зборів за співвідношенням між ставкою

оподаткування і об'єктом оподаткування............................................................11

2.7. Класифікація податків та зборів за суб’єктом господарювання...............12

ВИСНОВОК...............................................................................................................13

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................14

 2

ВСТУП

Однією з ключових сфер державного регулювання економіки України є

податкова система. Саме завдяки оподаткуванню здійснюється контроль за
економічними відносинами та інтересами держави, регіонів, громадян і
суб’єктів господарювання. Починаючи з моменту створення держави, виникає
необхідність у сплаті податків для формування державного бюджету, і, отже,
вони стають невід'ємним атрибутом функціонування країни.
Податкова система є одним із ключових інструментів, що визначає
економічні відносини між виробниками та державою. Вона відіграє важливу
роль у виході країни з кризи та стимулюванні підприємницької активності. За
всі часи податки були неодмінною частиною фінансової системи, виступаючи
ключовим інструментом формування доходної частини бюджету. Відсутність
податків призводить до паралізу нормального функціонування будь-якої
держави. Податкова система вимагає постійного і детального аналізу. Як
основний засіб забезпечення функціонування публічних витрат, вона стає
суттєвою складовою розвитку економіки та засобом залучення інвестицій в
Україну.
Функціонування податкової системи в нашій країні перш за все тісно
пов'язане з економічним, політичним і будь-яким іншим контекстом. Таким
чином, можна стверджувати, що ступінь розвитку податкової системи України
є відображенням її загального рівня розвитку. Податки є ключовим елементом
соціального та економічного прогресу, і саме через них забезпечується
ефективне впровадження державної політики у сферах соціального та
економічного розвитку.
 3

РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНИЙ ОГЛЯД ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ

1.1. Податки та збори: основні поняття

Податок є комплексним фінансовим терміном, який відображає фінансові

взаємовідносини між державою та членами суспільства, що виникають при
розподілі валового внутрішнього продукту (ВВП). Його основна функція
полягає в тому, щоб держава вилучала певну частину національного доходу та
перерозподіляла її з метою фінансування державних витрат.
Відповідно до Податкового кодексу України, податок представляє собою
обов'язковий та беззаперечний платіж, що здійснюється платниками податку на
користь відповідного бюджету [5].
Податок володіє правовими, економічними і суспільними
характеристиками. Його правовий аспект виявляється через систему правових
норм, які регулюють його встановлення виключно державою на основі закону
та юридично визначених правил. У контексті реалізації сутності податку як
правової категорії, ключовим елементом є зміна форми власності, тобто перехід
власності.
Важливо провести чітку розмежованість між такими категоріями, як
податок, внесок, збір і мито.
Внесок - це грошовий внесок або платіж, наприклад, єдиний соціальний
внесок, який є консолідованим страховим внеском. Цей внесок сплачується в
системі загальнообов'язкового державного соціального страхування для
забезпечення захисту прав застрахованих осіб та їх сімей щодо отримання
страхових виплат за видами загальнообов'язкового державного соціального
страхування [4].
Збір - це плата, яка стягується від юридичних і фізичних осіб державними
органами за право участі, користування чим-небудь або за право здійснення
певної діяльності. Наприклад, збір за паркування транспортних засобів
 4

сплачується за можливість користування місцями для паркування транспортних

засобів в Україні [4].
Мито - це плата, яка стягується від юридичних і фізичних осіб за
здійснення в їхніх інтересах певних дій державними органами. Наприклад,
мито за переміщення товарів через митний кордон або державне мито за видачу
документів і виконання інших дій, які мають юридичне значення [4].
На відміну від загальних податкових внесків, збори і мита є
індивідуальними в своєму характері та завжди визначаються конкретною
метою і специфічними інтересами. Розрізнення між податками, зборами та
митами можна здійснити за наступними критеріями [8]:
1. Елементи. Податок визнається встановленим лише у випадку, коли є
чітко визначені обов'язкові елементи оподаткування, які закріплені у
Податковому кодексі України. У разі зборів і мит визначаються їхні
елементи відносно конкретних платежів.
2. Мета. Податки сплачуються з метою фінансового забезпечення діяльності
держави, тоді як збори та мито призначені для задоволення конкретних
потреб чи витрат установ.
3. Значення. Податки відіграють ключову роль у формуванні бюджету та
забезпечують понад 80% доходів країнського бюджету. Збори та мита
мають значно менший внесок.
4. Періодичність сплати. Податки мають регулярний графік сплати, в той
час як збори та мита часто мають одноразовий характер.
5. Обов'язок сплати. Податок повинен бути сплачений обов'язково при
наявності об'єкту оподаткування, тоді як сплата зборів і мита
характеризується певною добровільністю.
6. Обставини. Податки є обов'язковими платежами, в той час як сплата
зборів і мит здійснюється за необхідності платника при отриманні певних
послуг чи вчиненні певних дій.
7. Відносини відплати. Навпаки до податків, збори та мита
характеризуються відносинами відплати у формі отримання платниками
 5

конкретної вигоди внаслідок здійснення великих дій на користь таких

осіб державними та іншими уповноваженими органами.
Податок, як комплексна економіко-правова категорія, характеризується
сукупністю взаємодіючих компонентів. Відповідно до Податкового кодексу
України, під час встановлення податку обов'язково визначаються наступні
елементи [5]:
1. Платники податку. Фізичні особи, юридичні особи та їх відокремлені
підрозділи, які мають або одержують об'єкти оподаткування або
здійснюють діяльність, що є об'єктом оподаткування, та на яких
покладено обов'язок сплати податків та зборів.
2. Об'єкт оподаткування. Це предмет, який підлягає оподаткуванню, такий
як майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації
товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та
інші об'єкти. Наявність цих об'єктів пов'язує виникнення податкового
обов'язку для платника згідно з податковим законодавством.
3. База оподаткування. Це конкретні вартісні, фізичні або інші
характеристики певного об'єкта оподаткування, за якими обчислюється
податок.
4. Ставка податку. Розмір податкових нарахувань на одиницю виміру бази
оподаткування.
5. Порядок обчислення податку. Це процес, який включає множення бази
оподаткування на ставку податку, іноді з використанням відповідних
коефіцієнтів.
6. Податковий період. Це період часу, протягом якого обчислюються та
сплачуються окремі види податків та зборів.
7. Податкові пільги. Це виняток платника податків з обов'язку нарахування
та сплати податку або збору. Цей виняток може також передбачати
сплату податку чи збору в меншому розмірі за наявності конкретних
підстав.
 6

8. Строк та порядок сплати податку. Термін сплати податку та збору

визначається як період, що розпочинається з моменту виникнення
податкового обов'язку для платника податку, який зобов'язаний сплатити
конкретний вид податку. Цей період завершується останнім днем строку,
протягом якого платник має здійснити сплату відповідного податку чи
збору. Порядок сплати податків та зборів визначено у грошовій формі,
яка може бути готівковою або безготівковою.
9. Строк та порядок подання звітності про обчислення і сплату податку. Це
період, протягом якого суб'єкт повинен подати звітні дані про обчислення
та сплату податку. Термін подачі звітності розпочинається з моменту
виникнення податкового обов'язку і закінчується останнім днем, на який
призначено подання відповідної звітності.

1.2. Функції податків та зборів

Податки є обов'язковими внесками, які встановлюються законодавством

держави та сплачуються як юридичними, так і фізичними особами. Ці платежі
відбуваються в рамках перерозподілу частини вартості валового внутрішнього
продукту і накопичуються в централізованих грошових фондах для фінансового
забезпечення реалізації державних функцій.
За сутністю податки виконують такі основні функції: фіскальну;
розподільчо-регулювальну; контрольну. Додаткові функції податків:
стимулююча; накопичувальна [1].
Фіскальна функція податків забезпечує формування фінансових ресурсів
держави, роблячи податки основним джерелом доходів різних рівнів бюджетів.
Ця функція створює об'єктивні передумови для державного втручання в
економічні процеси, що відбуваються в суспільстві, і визначає розподільчо-
регулювальну роль податків.
Розподільчо-регулювальна функція означає, що податки служать
інструментом перерозподілу вартості національного доходу між державою та її
 7

суб'єктами. Через різні елементи податків, такі як об'єкт, суб'єкт оподаткування,

ставка податку, податкові пільги тощо, держава має можливість впливати на
вартісні пропорції цього розподілу. Змінюючи співвідношення ресурсів у
економіці, система оподаткування значно впливає на процеси виробництва,
нагромадження капіталу, рівень інвестицій, а також на платоспроможний попит
і пропозицію.
Контрольна функція включає в себе ведення нагляду та контролю за
вчасністю та повнотою сплати податків платниками в Україні.
Стимулююча (дестимулююча) функція встановлює орієнтири для
розвитку чи скорочення виробничої діяльності. Як і регулювальна, ця функція
може бути пов'язана із застосуванням механізму пільг, зміни об'єкта
оподаткування чи зменшення оподатковуваної бази. Іноді її розглядають як
варіант регулювальної функції.
Накопичувальна функція є своєрідним узагальненням всіх попередніх
функцій, зокрема основної - реалізації цілей держави в податковій системі.
Кінцева мета податків полягає не тільки в формуванні бюджету, але й в
створенні умов для нагромадження як юридичними, так і фізичними особами. У
цьому контексті активне нагромадження передбачає збільшення потужностей
та розвиток виробництва. Накопичувальна функція орієнтована на досягнення
кінцевого результату, визначає мету діяльності та має більш статичний
характер.
 8

РОЗДІЛ ІІ. ВИДИ ПОДАТКІВ ТА ЗБОРІВ

2.1. Класифікація податків за формою оподаткування

Еволюція відносин між державою та платниками податків відібрала лише

ті податки, податкові платежі та збори, які вважаються відносно простими та
ефективними для адміністрування, можуть однозначно визначити розмір
податку та сприяють наповненню доходної частини бюджету. Сучасна світова
практика включає різноманітні види податків, але їх класифікація ґрунтується
на конкретних ознаках: формі оподаткування, економічному змісті, порядку
використання, складових ціни оподатковуваних товарів, співвідношенні між
ставкою оподаткування та об'єктом оподаткування, а також видами суб'єктів
оподаткування.
За їхньою формою оподаткування податки можна класифікувати на прямі
та непрямі [3].
Прямі податки - це ті, що встановлюються безпосередньо на дохід або
майно платника податків. До цієї категорії входять такі податки, як податок на
прибуток підприємств, прибутковий податок з громадян, податок з власників
транспортних засобів, плата за землю та інші. Це означає, що розмір цих
податків прямо залежить від величини (обсягу) об'єкта оподаткування. Чим
більший об'єкт оподаткування, тим більший обсяг податку, який обов'язково
потрібно сплатити.
Непрямі податки - ті, які враховуються як частина вартості товарів чи
тарифу на послуги та сплачуються споживачами цих товарів і послуг.
Взаємозв'язок між платниками податків (споживачами товарів) і державою
реалізується опосередковано, наприклад, податок на додану вартість, який
сплачується споживачами товарів і послуг через посередників – підприємства,
які виступають у ролі колекторів і збирачів податків [9]. До непрямих податків
також відносяться акцизний збір, митні збори. Розміри податкових платежів за
постійних ставок або тарифів пропорційно залежать від кількості та вартості
придбаних товарів чи послуг.
 9

2.2. Класифікація податків та зборів за економічним змістом

За економічним змістом податки можна розподілити на три основні

групи:
Податки на доходи: ці податки стягуються від фізичних та юридичних
осіб за встановленими ставками на їхні доходи. Прикладами таких податків є
податок на прибуток підприємств та прибутковий податок з громадян [10].
Податки на споживання: ці податки стягуються від покупців в цінах на
товари і послуги, які вони придбали. До цієї групи належать податок на додану
вартість, акцизний збір та митні збори.
Податок на майно: цей податок встановлюється на конкретне майно,
належне як юридичним, так і фізичним особам. Наприклад, він може
застосовуватися до транспортних засобів та інших об'єктів рухомого та
нерухомого майна [3].

2.3. Класифікація податків та зборів за рівнем бюджету

Залежно від рівня бюджету, до якого спрямовані, податки можна

розділити на дві основні категорії: загальнодержавні та місцеві [6].
Загальнодержавні податки встановлюються вищими законодавчими органами
влади, такими як Верховна Рада України, і стягуються на всій території країни.
Місцеві податки, натомість, встановлюються місцевими органами управління і
є обов'язковими для сплати лише на конкретній території.
До загальнодержавних податків і зборів входять: податок на додану
вартість, акцизний збір, податок на прибуток підприємств, прибутковий
податок з громадян, мито, державне мито, податок на нерухомість, плата за
землю, рентні платежі, податок на промисел, плата за торговий патент, податок
з власників транспортних засобів, збір за геологорозвідувальні роботи, виконані
за рахунок державного бюджету, збір за спеціальне використання природних
ресурсів, збір за забруднення навколишнього середовища, збір на
 10

загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збір в Пенсійний фонд,

збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства, фіксований
сільськогосподарський податок, єдиний податок.
До місцевих податків і зборів входять: податок з реклами, комунальний
податок, готельний збір, збір за паркування автотранспорту, ринковий збір, збір
за видачу ордера на квартиру, курортний збір, збір за участь у бігах на іподромі,
збір за виграш у бігах на іподромі, збір з осіб, які беруть участь у грі на
тоталізаторі на іподромі, збір за право використання місцевої символіки, збір за
право проведення кіно- і телезйомок, збір за проведення місцевого аукціону,
лотерей, збір за проїзд територією прикордонних областей автотранспорту, що
прямує за кордон, збір за видачу дозволів на розміщення об'єктів торгівлі та
сфери послуг, збір з власників собак.

2.4. Класифікація податків та зборів за порядком використання

За порядком використання податки поділяють на загальні та спеціальні

[3]. Загальні податки не мають цільового призначення і використовуються на
загальнодержавні потреби, такі як поточні витрати, фінансування освіти,
охорони навколишнього середовища, утримання армії тощо. До таких податків
належать: податок на додану вартість, податок на прибуток, податок з доходів
фізичних осіб, податок на прибуток підприємств, мито, акцизний збір тощо
Спеціальні (цільові) податки встановлюються з метою фінансування
конкретних заходів. Головними представниками цієї категорії є збори, такі як
збір у Пенсійний фонд, збір у фонд соціального страхування на випадок
безробіття, та збір у фонд соціального страхування у зв'язку з тимчасовою
втратою працездатності. Ці податки мають чітко визначені джерела
формування та визначені напрями використання коштів.
Плату за землю також відносять до спеціальних податків, оскільки цей
вид оплати спрямований на фінансування витрат, пов'язаних з раціональним
використанням і охороною земельних ресурсів та інших пов'язаних аспектів.
 11

2.5. Класифікація податків та зборів за складовими цін

З погляду їх впливу на складові ціни, податки можна класифікувати на

такі групи: податки, що обтяжують витрати виробництва, податки, які
стягуються із прибутку, та акцизи [6].
Податки, що покладаються на витрати виробництва, включаються у
собівартість продукції, товарів, робіт та послуг. Ці податки включають в себе
витрати на фонд оплати праці, такі як відрахування до пенсійного фонду, фонд
соціального страхування в разі тимчасової втрати працездатності, а також фонд
соціального страхування на випадок безробіття та інші.
Податки, які сплачуються з прибутку - це податки, які стягуються із
прибутку суб'єктів підприємницької діяльності. Найбільш розповсюдженим
прикладом цієї категорії податків є податок на прибуток підприємств.
Акциз - це форма непрямого оподаткування, яка включається у вартість
товарів і сплачується кінцевим споживачем, а не виробником товарів. Акцизи
поділяються на універсальні, представлені у формі податку на додану вартість,
та специфічні, які представлені у формі акцизного збору.

2.6. Класифікація податків і зборів за співвідношенням між ставкою

оподаткування і об'єктом оподаткування

За співвідношенням між ставкою оподаткування і об'єктом оподаткування

податки поділяють на:
Прогресивні податки (ставки) – це оподаткування, де ставки та їх розмір
збільшуються разом із зростанням обсягу об'єкта оподаткування. Прогресія
може бути простою чи ступеневою. У простій прогресії підвищена ставка
застосовується до всього об'єкта оподаткування при його збільшенні. У
ступеневій прогресії підвищена ставка використовується лише для тієї частини,
яка перевищує визначені інтервальні обмеження [8].
 12

Регресивні податки (ставки) характеризуються зменшенням їхніх ставок і

розмірів зі зростанням обсягу об'єкта оподаткування. У системі оподаткування
можуть застосовуватися як окремо, так і у поєднанні у формі регресивно-
прогресивної та прогресивно-регресивної шкал ставок. Впровадження таких
податків вимагає уважного врахування попереднього оподаткування з метою
забезпечення повного і своєчасного покриття витрат держави та позитивного
впливу кожного податку на фінансові результати платників податків.
Пропорційними вважаються податки, для яких розмір ставок є постійним
і не змінюється в залежності від обсягу об'єкта оподаткування. Класичним
прикладом таких податків є податок на додану вартість та податок на прибуток
підприємств. Наприклад, ставка останнього складає 25 відсотків і залишається
незмінною, незалежно від розміру прибутку, отриманого підприємством [8].

2.7. Класифікація податків та зборів за суб’єктом господарювання

Суб'єкти оподаткування поділяються на [3]:

 ті, які сплачують лише юридичні особи (наприклад, податок на прибуток
підприємств, комунальний податок),
 лише фізичні особи (наприклад, прибутковий податок з громадян)
 ті, які сплачують податки як юридичні, так і фізичні особи (наприклад,
збір на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, збір в
Пенсійний фонд тощо).
 13

ВИСНОВОК

У роботі розглянуті різноманітні види податків та зборів, які визначають

фінансові взаємини між державою і її громадянами та підприємствами.
Податкова система є важливою складовою економічної політики країни та
впливає на фінансову стабільність та соціально-економічний розвиток.
Прямі податки, такі як податок на прибуток підприємств та прибутковий
податок з громадян, спрямовані на оподаткування доходів, які отримують
підприємства та фізичні особи. Ці податки відіграють важливу роль у
формуванні бюджету та фінансуванні соціальних програм.
Непрямі податки, до яких відносяться акцизи та податок на додану
вартість, базуються на витратах на споживчих товарах і послугах. Їх
впровадження може впливати на споживчу поведінку та стимулювати чи
гальмувати ринкові сегменти.
Важливим аспектом є також розрізнення загальнодержавних та місцевих
податків, оскільки вони встановлюються різними рівнями влади і
використовуються для фінансування відповідно загальнодержавних і місцевих
потреб.
Система прогресивних, регресивних та пропорційних ставок
оподаткування створює можливості для диференціації оподаткування в
залежності від рівня доходів, сприяючи більш справедливому розподілу
податкового тягаря.
Узагальнюючи вищевикладене, можна зазначити, що розуміння
різновидів податків та зборів є ключем до розробки ефективної податкової
політики, спрямованої на досягнення економічного зростання та соціальної
справедливості.
 14

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Баранова В.Г. Податкова система / В.Г. Баранова. — Одеса: ОНЕУ,

2014. — С. 34.
2. Державна фіскальна служба України: [Електронний ресурс]. – Режим
доступу : http://sfs.gov.ua/podatki-ta-zbori/
3. Максютенко І.Є. Класифікація податків. URL:
https://kvpubd.kiev.ua/wp-content/uploads/2021/02/fp_27_28.pdf
4. Омелянович Л. О. Податкова система : навч. посіб. Донецьк :
ДонДУЕТ, 2005. 276 с
5. Податковий кодекс України : Закон від 02.12.2010 № 2755-VI. URL:
https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text
6. Податкова система України [Електронний ресурс] — Режим доступу
до ресурсу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Податкова_система_України.
7. Ставки місцевих податків та зборів на 2023 рік. URL:
https://news.dtkt.ua/taxation/other/80880-stavki-miscevix-podatkiv-ta-
zboriv-na-2023-rik-uze-na-saiti-dps
8. Ткаченко А. В. Історія становлення та розвитку податкової системи
України. Вісник Бердянського університету менеджменту і бізнесу.
2018. № 2 (22). С. 128-132
9. Юрій С.І. Фінанси : [підручник] / За ред. С.І. Юрія, В.М. Федосова. –
К. : Знання, 2008. – 611 с.
10.Юрчишена Л. В. Податок на доходи фізичних осіб: механізм стягнення
та джерело доходу бюджету України. Фінанси, облік, банки. 2016.
Вип. 1. С. 215-224.