Адміністративне, фінансове, податкове право

ВДОСКОНАЛЕННЯ ПОНЯТТЯ «ПОДАТОК» ЗАДЛЯ

ПІДВИЩЕННЯ ПОДАТКОВОЇ КУЛЬТУРИ ГРОМАДЯН
Кур’ян В. В.
керівник громадської організації «Захист від корупційних проявів»

Загальновідомо, що податки забезпечують доходи держави, що необхідні для

виконання державних програм у сфері соціального забезпечення, охорони здоров’я,
національної оборони та освіти.
Втім, для забезпечення виконання державою покладених на неї функцій
необхідно мати досконале правове регулювання фінансової системи держави та її
адміністративно-територіальних одиниць.
Разом з тим, довершеність правового регулювання адміністрування податків,
яка полягає у наявності нормативно-правових актів, що регулюють податкові
відносини держави та платників податків, навіть при жорстких фінансових санкціях
за невиконання владних приписів, без високої податкової культури громадян не
може забезпечити зростання дохідної частини державного чи місцевого бюджету.
Згідно офіційних даних Державної фіскальної служби України (далі – ДФС
України), що викладені у Звіті про виконання плану роботи за 2016 рік, можемо
зробити висновки щодо податкової культури окремої категорії платників податків,
так би мовити тієї, що має мінімальну, а можливо і середню податкову грамотність,
але свідчить про низьку податкову культуру.
Місцеві податки та збори протягом 2016 року – забезпечено надходження:
− Плата за землю з юридичних осіб 20412,4 млн. грн., що у порівнянні з 2015
роком більше на 7 439, 7 млн. грн.;
− Податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, з юридичних
осіб 1209,1 млн. грн., що у порівнянні з 2015 роком більше на 514,9 млн. грн.;
 − Єдиного податку з юридичних осіб третьої групи 3299,8 млн. грн., що в
порівнянні з 2015 роком більше на 1093 млн. грн.;
− Єдиного податку від платників четвертої групи 3539,9 млн. грн., що у
порівнянні з 2015 роком більше на 1516,1 млн. грн.;
− Збору за місця для паркування транспортних засобів та туристичного збору
120,3 млн. грн., що у порівняні з 2015 роком більше на 23 млн. грн.;
− Транспортного податку з юридичних осіб 86,9 млн. грн., що у порівнянні з
2015 роком більше на 1,5 млн. гривень [1].
Так, звісно, надходження до бюджету збільшились, але з іншого боку в ході
роботи ДФС України щодо детінізації економіки, в рамках якої ведеться активна
боротьба із суб’єктами мінімізації, завдяки проведеній аналітичній роботі, протягом
року виявлено 379 схем ухилення від оподаткування, 1445 підприємств, що
знаходяться на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського та
лісового господарства, а також рибальства та задіяні у схемах ухилення від
оподаткування або неправомірно використовують спеціальний режим. Також, за
процедурою експрес-реагування, до територіальних органів ДФС України з метою
своєчасного реагування надана інформація щодо 7549 випадків ймовірних порушень
суб’єктами господарювання податкового та митного законодавства України [1].
Отже, вище наведене, дає нам підстави вважати, що пошуки платниками
податків схем ухилення від оподаткування та їх застосування свідчать про низьку
податкову культуру громадян.
Тож підвищення податкової культури громадян повинно здійснюватись
паралельно з вдосконаленням правового регулювання адміністрування податків і
відповідно ґрунтуватись на податковій грамотності, яка звісно починається з
визначення понять.
Зазвичай, науковці визначають у широкому розумінні поняття «податків», як
будь-які вилучення коштів у фізичних та юридичних осіб для фінансування
публічних (державних) видатків.
 Так як, податок є категорією податкового права, а предметом цього права є
група однорідних суспільних відносин, що визначають надходження коштів від
платників до бюджетів у формі податків і зборів, і особливістю їх є рух грошей у
власність держави з низу до верху (від платника в бюджет) у формі податків і зборів
але відносини по розподілу цих коштів, виділення їх на задоволення державних
потреб (тобто рух з верху до низу) – це вже не предмет податкового права, хоча і
регулюється фінансовим правом [2, c. 7], то може виникати певна колізія між
нормативними актами, що регулюють доходи бюджетів від платників податків і
актами, що регулюють державні видатки.
Більшість науковців, серед яких і О.М. Бандурка, В.Д. Понікаров, С.М. Попов,
до характерних рис податкових відносин відносить їх чітко виражений владно-
майновий характер [3, c. 27], що також дає підстави констатувати: «податок – це
примусове стягнення з платника податків частини його прибутків, в грошовій формі
до відповідного бюджету, для задоволення державних потреб, регулювання яких
лежить за площиною податкового права, а не добровільний внесок платника податку
у відповідні фонди задля досягнення спільних цілей громади та держави».
На відміну від науковців України, науковці США визначають основною
метою оподаткування в США – підвищення доходів (Raising revenue) фонду
державних витрат на суспільні блага та послуги. Це завдання з підвищення доходів
тісно пов’язане з другою метою оподаткування – досягнення прийнятного розподілу
прибутків. Оподаткування також застосовується для досягнення додаткових цілей
[4, с. 7].
Зауважимо, що Податковий кодекс України (далі – ПК України) містить
визначення податку та податкового зобов’язання. Так, відповідно до ст. 6 ПК
України «податок» – це обов’язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету,
що справляється з платників податку [5].
Підпункт 14.1.156 ст. 14 ПК України конкретизує поняття податку як
«податкове зобов’язання» – сума коштів, яку платник податків, у тому числі
податковий агент, повинен сплатити до відповідного бюджету як податок або збір
на підставі та строки, визначені податковим законодавством (у тому числі сума
коштів, визначена платником податків у податковому векселі та не сплачена в
установлений законом строк) [5].
Відповідно, адміністрування податків в Україні, на нашу думку, не може
відбуватися у добровільному порядку з декількох причин, зокрема:
− у платника податку немає позитивного сприйняття природи податку;
− відсутнє розуміння куди та навіщо власне витрачаються кошти, які
надходять до бюджету у формі податків та зборів;
− відсутність контролю з боку суспільства (громади) за державними та
місцевими видатками та їх доцільністю;
− велика корумпованість чиновників та постійні розкрадання бюджетних
коштів у значних розмірах.
Внаслідок перелічених вище причин в Україні переважає тіньова економіка,
всілякі схеми ухилення від оподаткування та адміністрування податків у примусовій
формі.
Якщо в межах децентралізації передати частину надходжень у вигляді
податків та зборів, та вдосконалювати лише норми правового регулювання
адміністрування податків, не звертаючи уваги на теоретичне підґрунтя податкових
правовідносин, на розуміння платником податків природи і мети оподаткування,
адміністрування місцевих податків буде на дуже низькому рівні у формі
добровільної сплати, а адміністрування податків у примусовому порядку веде до
збільшення штату працівників Державної фіскальної служби України та розширює
коло для корупційних діянь.
Ґрунтуючись на викладеному вище, пропонуємо внести зміни до п. 1 ст. 6 ПК
України та викласти її у наступній редакції: «податок» – це обов’язковий,
безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється платниками
податку відповідно до Податкового Кодексу України задля підвищення доходів
фонду державних та місцевих витрат на суспільні блага та послуги.
 Автор вважає, що запропонована дефініція податку сформує у платника
податку більш позитивне відношення до податку та спонукає сплачувати його у
добровільному порядку, а не ухилятись від його сплати, адже бажання мати
суспільні блага та послуги з одного боку та застосування штрафних санкцій, у разі
його несплати з іншого, на нашу думку, сприятиме підвищенню податкової
культури громадян.
ЛІТЕРАТУРА:
1. Звіт про виконання плану роботи Державної фіскальної служби України за
2016 рік. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://sfs.gov.ua/data/files/199244.pdf.
2. Податкове право України : навч. посіб. / за ред. М. П. Кучерявенка. — Х. :
Право, 2010. – 256 с.
3. Бандурка О. М., Понікаров В. Д., Попова С. М. Податкове право. Навч.
посіб. – К. : Центр учбової літератури, 2012. – 312 с.
4. Kaplow, Louis. TAXATION, Discussion Paper No. 542, 2/2006, Harvard Law
School, Cambridge, MA 02138, с. 7. [Електронний ресурс]. – Режим доступу:
http://www.law.harvard.edu/programs/olin_center/papers/pdf/Kaplow_542.
5. Податковий кодекс від 02.12.2010 року, [Електронний ресурс]. – Режим
доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755-17.