МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ «ОСТРОЗЬКА АКАДЕМІЯ»

Кафедра фінансів, обліку і аудиту

КУРСОВА РОБОТА

з дисципліни «Фінанси»

на тему:

СИСТЕМА ОПОДАТКУВАННЯ УКРАЇНИ ТА ШЛЯХИ ЇЇ

УДОСКОНАЛЕННЯ

студентки 3 курсу групи ФК-31

зі спеціальності
072 Фінанси, банківська справа, страхування та фондовий ринок
ОП Фінанси, банківська справа та страхування
Сніщук Вікторії Володимирівни
Науковий керівник: к.е.н., Ногінова Н.М.
Національна шкала ______________
Кількість балів: _________ Оцінка ECTS _________
Члени комісії ______________ ______________________________
(підпис) (прізвище та
ініціали)
______________ ______________________________
(підпис) (прізвище та
ініціали)
______________ ______________________________
(підпис) (прізвище та
ініціали)
м. Острог – 2023

1
 ЗМІС
Т
ВСТУП..................................................................................................................................2

РОЗДІЛ 1. Теоретичні основи функціонування податкової системи України .............3

1.1Класифікація податків, сутність, ознаки, функції та призначення……….4

1.2 Структура та принципи побудови податкової системи …………………..9
РОЗДІЛ 2. ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ
СИСТЕМИ УКРАЇНИ.......................................................................................................12

2.1Аналіз сучасного стану податкової системи України ……...........................12

2.2 Динаміка та структура податкових надходжень до державного бютжету
України……………………………………………………………………………. 17
РОЗДІЛ 3. НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ
УКРАЇНИ...........................................................................................................................26

3.1. Шляхи реформування податкової системи україни.............................................26

3.2. Модернізація фіскальної служби України............................................................27
ВИСНОВКИ.......................................................................................................................29

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ………………………………………….34

2
 РОЗДІЛ 1.

ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

Податкова система є складною багаторівневою структурою.

Сутність системи – взаємозв’язок між її елементами. Елементами

податкової системи є податки, збори та інші обов’язкові платежі. За
економічним змістом податки відображають відносини між платниками та
державою щодо вилучення частини створеного ВВП з метою формування
централізованого фонду держави, необхідного для виконання покладених на неї
функцій. За формою прояву податки – це обов’язкові платежі юридичних та
фізичних осіб до бюджету.

З огляду на наведені визначення, податкова система:

– в абстрактно-теоретичному аспекті – сукупність відносин між
платниками та державою;
– на рівні безпосереднього сприйняття форм реалізації зазначених
відносин – сукупність взаємопов’язаних, взаємоузгоджених податків, зборів
та інших обов’язкових платежів, побудована на визначених принципах .

Відносини між платниками та державою реалізуються через діяльність

уповноважених органів та платників податків і підлягають обов’язковому
регламентуванню. Їх можна поділити на кілька груп :

– між органами державної влади та платниками: стосовно

визначення елементів оподаткування (платників, ставок, об’єкта
оподаткування, пільг, податкової бази тощо); порядку обчислення і сплати
податків; правового статусу платників; їх відповідальності за порушення
податкового законодавства;

– між органами державної влади та органами місцевого

самоврядування: щодо розмежування їх повноважень і законодавчої
3
компетенції у податковій сфері (право встановлювати органами місцевого
самоврядування місцеві податки та отримувати закріплені загальнодержавні
податки);

– між органами державної законодавчої влади і контролюючими

органами: щодо визначення правового статусу контролюючих органів, порядку
адміністрування податків, відповідальності за дотримання законодавства
в процесі адміністрування (при стягненні податків);

– між контролюючими органами і платниками: щодо взаємних прав

і обов’язків та механізму їх реалізації.

Отже, існує організаційно-управлінський рівень податкової системи.

Вся діяльність щодо збору і сплати податків спирається на систему
нормативних актів. Тому податкову систему можна також розглядати як
систему податкового законодавства. Поєднуючи різні підходи до розуміння
змісту податкової системи (а саме: абстрактно-теоретичний, рівень
безпосереднього сприйняття форм, нормативний, організаційно-
управлінський), маємо таке узагальнююче визначення податкової системи: це
сукупність законодавчо закріплених у державі податків, зборів і платежів,
процедур їх встановлення, зміни чи скасування; дій, що забезпечують їхню
сплату, контроль і відповідальність за порушення податкового законодавства.

1.1 Класифікація податків, сутність, ознаки, функції та призначення

Класифікація податків

4
 Податки можна класифікувати за певними ознаками:
1) за суб’єктом оподаткування:
- податки з юридичних осіб (податок на прибуток, комунальний податок);
- податки з фізичних осіб (податок на доходи фізичних осіб);
- змішані (плата за землю, податок з власників транспортних засобів).
2) за рівнем органів державної влади, які їх встановлюють:
- загальнодержавні податки - обов’язкові платежі, які встановлюються
найвищими органами влади в державі і є обов’язковими до сплати за єдиними
ставками на всій території України. Ці податки можуть формувати дохідну
частину як державного, так і місцевого бюджетів;
- місцеві податки та збори - обов’язкові платежі, які встановлюються
місцевими органами влади і є обов’язковими до сплати за встановленими
ставками тільки на певній території.
Місцеві податки та збори надходять виключно до місцевих бюджетів. У
фіскальній практиці існує три методики (варіанти) запровадження місцевих
податків:
• місцеві органи влади базового рівня управління встановлюють місцеві
податки згідно переліку та в межах граничних розмірів, які затверджуються
найвищим органом влади в державі;
• встановлення місцевих податків як надбавки до загальнодержавних
(приклад США)
• повна автономія запровадження місцевих податків (Італія, Японія).
3) за сферою використання надходжень:
- загального призначення;
5
 - спеціальні;
- змішані.
4) за економічною ознакою об’єкта оподаткування:
- податки на доходи та прибутки - обов’язкові збори, які стягуються з
чистого доходу в момент його отримання;
- податки на споживання - обов’язкові збори, які стягуються в процесі
споживання товарів, робіт та послуг, причому їх плата не залежить від
результатів фінансово-господарської діяльності, а від розміру споживання
(рентні платежі, збір за спеціальне використання природних ресурсів, плата за
землю...);
- податки на майно - обов’язкові збори, які стягуються внаслідок наявності
конкретного виду майна, що перебуває в приватній та недержавних формах
власності (податок на нерухоме майно, податок з власників транспортних
засобів).
5) за способом зарахування податкових надходжень:
- закріплені - обов’язкові платежі, які закріплені за певним рівнем
бюджетної системи;
- регулюючі - обов’язкові платежі, які можуть надходити до різних
бюджетів (акцизний збір).
6) за формою стягнення:
- розкладні (розкладкові) податки - обов’язкові платежі, які визначаються
як розподілення загальної суми на певну кількість платників (подушні
податки);
- квотарні (окладні) податки - обов’язкові платежі, які стягуються за
певними ставками від чітко визначеного об’єкту оподаткування.
7) по відношенню до джерела сплати:
- податки, що включаються у валові витрати та собівартість;
- податки, що включаються в ціну товару;
- податки, що сплачуються з прибутку або капіталу.
8) за формою взаємовідносин платника і держави:
- прямі податки - обов’язкові платежі, які напряму сплачуються платником
до бюджету держави від розміру об’єкту оподаткування, причому при сплаті
такого податку об’єкт оподаткування зменшується (податок на прибуток
підприємств, податок на доходи фізичних осіб, податок на нерухоме майно,
плата за землю, податок з власників транспортних засобів);
- непрямі податки - обов’язкові платежі, які сплачуються платниками
опосередковано через цінові механізми, причому сума податку не зменшує
об’єкту оподаткування, а збільшує ціну товару (ПДВ, акцизний збір, мито).
Як правило, уряд фінансує щонайменше частину своїх витрат за рахунок
зібраних податків.
Податки сплачуються домогосподарствами. Деякі податки, такі як
особистий прибутковий податок сплачуються безпосередньо домашніми
господарствами. Але оскільки громадяни можуть займатися бізнесом, то навіть
такі податки, як корпоративний прибутковий податок непрямо сплачуються
тими ж господарствами.
6
 Фактично, зміни у податках є загалом найприйнятнішим
інструментом фіскальної політики, тому що уряду простіше і швидше це
робити ніж змінювати витрати. Підвищення податків зменшить
купівельну спроможність домогосподарств, зниження рівня оподаткування
надасть змогу підвищити купівельну здатність. В країнах з низькими
податками швидше зростає зайнятість, капітальні вкладення, продуктивність
праці та в цілому виробництво. Отже, вага податків в існуванні суспільства не
викликає сумнівів.

2. Функції податків

Виходячи із сутності податку як категорії, можна визначити дві

функції даного поняття:
1) фіскальна – з допомогою податків формуються фінансові ресурси
держави. Податки виступають основним джерелом доходів бюджетів різних
рівнів. Об’єктивне існування податків як основного джерела доходів
передбачає:
а) надходження їх рівномірно в календарному розрізі (рівнонапруженість);
б) стабільність надходження;
в) податки повинні рівномірно надходити по всіх територіальних рівнях;
2) розподільчо-регулююча. Сутність даної функції в тому, що процес
стягнення податку обов’язково означає розподіл певного явища чи процесу між
податкоплатником та державою. Причому стягнення податку призводить до
скорочення реальних об’єктів оподаткування для конкретних платників
податку.
Справляння податку пов’язано з вартісними пропорціями розподілу ВВП
та національного продукту. Причому держава через конкретні ставки та пільги
може регулювати ці вартісні пропорції розподілу.
Іншими словами, податки - це інструмент державного втручання в
економічні процеси, що проходять в суспільстві. Використовуючи такий
інструмент, держава повинна оптимально враховувати інтереси 3-х сторін
оподаткування:
1) держава;
2) платники податку;
3) конкретні громадяни-виборці, які отримують суспільні блага.
Соціально-економічний характер податку проявляється в одночасному
існуванні податку як фіскального інструменту формування дохідної частини
бюджету, а також як інструменту економічного регулювання вартісних
пропорцій розподілу ВВП та національного продукту. В цьому і проявляється
природа податку.

7
 3. Елементи податку, їх характеристика.

Для пізнання природи податку необхідно чітко визначити основні

елементи, які визначають внутрішній зміст даного поняття. До основних
елементів податку відносять:
1) суб’єкт податку
2) об’єкт оподаткування
3) джерело сплати
4) масштаб вимірювання
5) ставки податку
6) податкові пільги
7) норма оподаткування
8) податкові канікули
Суб’єкт податку - це учасник процесів справляння податку (платник,
держава, державні органи).
Об’єкт оподаткування - явище, предмет чи процес, внаслідок наявності
яких сплачується податок.
Є два підходи до оцінки об’єкту:
а) кількісний і натуральний;
б) грошовий.
Джерело сплати - це той фонд, явище чи предмет, з якого сплачується
податок. Джерелом може виступати:
- доходи платника податку, отримані в різних формах;
- частина майна, коли для покриття податку не вистачає доходу;

8
 - позика як джерело сплати.
Масштаб вимірювання - це та одиниця, яка покладається в основу виміру
об’єкту оподаткування (грошова одиниця для дохідного податку, одиниця
вимірювання площі для земельного податку)
Ставки податку - це законодавчо встановлений розмір податку, виходячи
із об’єкту оподаткування або масштабу вимірювання.
Є два види ставок:
- натуральні (тверді) - в твердих сумах грошей з одиниці оподаткування;
- процентні ставки - у певних процентних відношеннях до об’єкту
оподаткування.
Процентні ставки є таких видів:
а) пропорційна - % ставка, яка забезпечує пропорцію нарахування податку;
б) прогресивна - при збільшенні об’єкту оподаткування збільшується
ставка податку. Якщо темпи росту ставки податку відповідають темпу росту
об’єкту оподаткування - це проста прогресія. Якщо темпи росту ставок податку
випереджують темпи росту об’єкту оподаткування - складна прогресія.
в) регресивні ставки - при збільшенні об’єкту оподаткування, зменшується
ставка податку.
Існує три методи встановлення ставок:
1) інтуїтивний - на основі бажання та волі законотворців;
2) емпіричний - на основі аналізу за попередній період і у відповідності з
потребами;
3) метод математичного моделювання.
Податкові пільги - це законодавчо встановлені умови та можливості
пониження податкового навантаження та послаблення податкового пресу. Існує
чотири види пільг:
- повне або часткове звільнення від сплати податку конкретного платника;
- повне або часткове звільнення від сплати податку певного виду
діяльності або об’єкту оподаткування;
- пониження ставок оподаткування і використання нульової ставки;
- зменшення належної до сплати суми нарахованого податку і
використання податкового кредиту.
Норма оподаткування - відношення податкових надходжень до
податкової бази.
Податкові канікули - відстрочення на певний період належних до сплати
сум податків або повне звільнення від сплати податку протягом певного
періоду.

1.2 Структура та принципи побудови податкової системи

9
Податкову систему України можна представити у вигляді трьох основних
підсистем:
 підсистема оподаткування юридичних осіб
 підсистема оподаткування фізичних осіб
 збори в державні цільові фонди
 сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що
справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить
податкову систему України.

Принципами побудови системи оподаткування є:

1) стимулювання науково-технічного прогресу, технологічного оновлення

виробництва, виходу вітчизняного товаровиробника на світовий ринок
високотехнологічної продукції;
2) стимулювання підприємницької виробничої діяльності та інвестиційної
активності – введення пільг щодо оподаткування прибутку (доходу),
спрямованого на розвиток виробництва;
3) обов’язковість – впровадження норм щодо сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів), визначених на підставі достовірних даних про об’єкти

10
оподаткування за звітний період, та встановлення відповідальності платників
податків за порушення податкового законодавства;
4) рівнозначність і пропорційність – справляння податків з юридичних осіб
здійснюється у певній частці від отриманого прибутку і забезпечення сплати
рівних податків і зборів (обов’язкових платежів) на рівні прибутки і
пропорційно більших податків і зборів (обов’язкових платежів) – на більші
доходи;
5) рівність, недопущення будь-яких проявів податкової дискримінації –
забезпечення однакового підходу до суб’єктів господарювання (юридичних і
фізичних осіб, включаючи нерезидентів) при визначенні обов’язків щодо
сплати податків і зборів (обов’язкових платежів);
6) соціальна справедливість – забезпечення соціальної підтримки
малозабезпечених верств населення шляхом запровадження економічно
обгрунтованого неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та
застосування диференційованого і прогресивного оподаткування громадян, які
отримують високі та надвисокі доходи;
7) стабільність – забезпечення незмінності податків і зборів (обов’язкових
платежів) і їх ставок, а також податкових пільг протягом бюджетного року;
8) економічна обгрунтованість – встановлення податків і зборів (обов’язкових
платежів) на підставі показників розвитку національної економіки та
фінансових можливостей з урахуванням необхідності досягнення
збалансованості витрат бюджету з його доходами;
9) рівномірність сплати – встановлення строків сплати податків і зборів
(обов’язкових платежів) виходячи з необхідності забезпечення своєчасного
надходження коштів до бюджету для фінансування витрат.
Оподаткування - один з найбільших секторів державного регулювання в
українській економіці. Адже саме воно регулює економічні відносини та
інтереси держави, регулює економічні відносини та інтереси регіонів, субʼєктів
господарювання. Для формування державного бюджету необхідно сплачувати
податки. Таким чином, податки є атрибутом держави.
Податкова система є одним з головних важелів, які регулюють економічні
взаємовідносини товаровиробників з державою. Ця система повинна слугувати
виходу країни з кризи та діловій активності. У всі часи податки були
обов’язковим елементом фінансової системи. Вони є основним важелем
формування дохідної частини бюджету. Відсутність податків паралізує
нормальне функціонування будь-якої держави. Податкова система потребує
тривалого та точного аналізу. Саме ця система, виступаючи базою забезпечення
функціонування публічних видатків, являється важливою складовою розвитку
економіки і шляхом залучення інвестицій в Україну.
Діяльність податкової системи нашої держави насамперед тісно пов’язана з
економічним, політичним чи будь-яким іншим становищем. Тому, можна
сказати, що податкова система України характеризується її рівнем розвитку.
Податки є одним з найважливіших елементів розвитку суспільства. Саме вони
11
допомагають ефективно здійснювати державну політику з питань соціального
та економічного розвитку.
Система оподаткування кожної країни різна та має індивідуальну структуру.
Ця структура, переважно, визначається економічним становищем держави, а
також політичними силами при владі. На перший погляд , податки виражають
односторонні відносини держави з населенням та підприємцями . Насправді
податки дають змогу мати зворотний зв'язок із платниками завдяки
фінансуванню відповідних витрат. Цьому процесові приділяється велика увага з
боку економічної науки, і в ньому виділяється економічна сутність функцій
держави та їх реалізація.

РОЗДІЛ 2

ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ФУНКЦІОНУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ

СИСТЕМИ УКРАЇНИ

2.1 Аналіз сучасного стану податкової системи України

Ефективна податкова політика забезпечує не тільки формування доходів

держави, але є важливим засобом регулювання економічних процесів,
забезпечуючи спонукальний чи стримуючий (залежно від державних
пріоритетів) вплив на відтворювальну структуру економіки й темпи науково-
технічного розвитку, а також на регіональну і галузеву структуру виробництва,
рівень життя населення тощо. Вплив податкової політики на кількісні та якісні
параметри економічної системи фактично відбувається через реалізацію
внутрішнього потенціалу системи оподаткування, що відображається у двох
функціях – фіскальній та регулюючій, забезпечення відносної рівноваги між
якими є умовою проведення ефективної податкової політики. Виходячи з
об’єктивних умов функціонування ринкової економіки, організація податкової
політики ґрунтується на таких принципах:

- сума сплаченого податку повинна бути еквівалентною вартості отримуваних

від держави благ і послуг;

12
- об’єктом оподаткування може бути тільки дохід, а не його джерело і розмір
витрат;

- податок має бути пропорційним доходові;

- усі податки повинні мати цільове призначення;

- умови оподаткування мають бути простими і зрозумілими платникові;

- платники податків мають бути проінформовані урядом про використання

сплачених ними податків;

- нові податки вводяться тільки на покриття відповідних витрат, а не для

ліквідації бюджетного дефіциту. Діюча податкова система України у зв’язку з
великим податковим навантаженням на суб’єктів господарювання не тільки не
сприяє становленню ринкових відносин, але й обмежує розвиток
підприємницької та інвестиційної діяльності, не стимулює населення до чесної
праці, накопичення власності, не сприяє досягненню соціальних і політичних
цілей реформування суспільства у напрямку соціально орієнтованої ринкової
економіки. Основними недоліками податкової системи України є: відсутність
цілісної концепції її побудови та правового підґрунтя організації податкових
відносин; зосередження на фіскальній ролі податків із втратою регулюючого
впливу; можливість ухиляння від сплати податків; скорочення податкових
надходжень; сприяння розширенню тіньового сектора економіки. Оцінка
результативності діючої податкової системи дозволила сформулювати вимоги
до системи оподаткування та принципи державного регулювання податкової
системи, які враховують соціальноекономічну ситуацію в Україні та стратегічні
завдання реформування національної економіки. Податкова система повинна
забезпечувати збільшення податкових надходжень за рахунок розширення бази
оподаткування та легалізації тіньового сектора економіки, стимулювати
розвиток виробництва, гарантувати стабільність та рівномірність податкових
надходжень до державного бюджету, сприяти узгодженню загальнодержавних і
місцевих інтересів і включати економічно обґрунтовані податки і податкові
ставки. Приведення податкової системи у відповідність до вимог нинішнього
етапу соціально-економічного розвитку країни вимагає суттєвих змін в
державному регулюванні податкової системи, реформування структури
податків, запровадження обґрунтованих податкових ставок. Основні
бюджетоформуючі податки чинної системи (податок на додану вартість та
податок на прибуток підприємств) не забезпечують виконання вимог до
податкової системи та не відповідають умовам нинішнього етапу соціально-
економічного розвитку України. Якщо порівняти ставки оподаткування різних
країн із ринковою економікою, то можна зробити висновок що найбільший
податок на прибуток юридичних осіб сплачують у Словаччині (40%), у Канаді
(25-30%). Ці ставки диференційовані залежно від величини сукупного річного
доходу фірми. У ряді країн вони становлять 35% (Нідерланди, Німеччина,
США, Чехія). Найменша ставка податку в Угорщині (18%). Застосування
13
пропорційних податків за умови великої диференціації доходів, яка
спостерігається в Україні, суперечить і теорії, і практиці. Ставка оподаткування
прибутку 25% та ставка оподаткування доходів фізичних осіб 15% діють за
пропорційним принципом, здатним призвести до надмірного оподаткування
при незначному рівні доходів та несуттєвого – при їх високому рівні. Сьогодні
в умовах недосконалої системи вирахувань податок із доходів фізичних осіб
фактично перетворився у механізм надання пільг багатим людям. В умовах
ринкової економіки головною рушійною силою економічного та соціального
розвитку є підприємницька діяльність. Держава за допомогою податкової
політики може сприяти зростанню ділової активності усіх суб’єктів
господарювання, координувати інвестиційні потоки, зосереджувати їх на
розвитку пріоритетних галузей, постійно впливати на структурні зміни в
економіці. Актуальним питанням сучасного етапу розвитку національної
економіки є державне сприяння функціонування малого підприємництва. На
жаль, у вітчизняному законодавстві зовсім не використовуються пільги,
орієнтовані на розвиток малих підприємств (наприклад, застосування
прогресивних ставок оподаткування залежно від величини податкової бази,
встановлення неоподатковуваного мінімуму доходів та ін.). Податкова політика
не може претендувати на статус ефективної, якщо вона не враховує
оптимальної межі податкового навантаження на конкретного виробника і на
економіку в цілому. Перекладення податкового тягаря на законослухняні
підприємства та громадян негативно відображається на показниках їх
ефективності, адже вони не зацікавлені у нарощуванні виробництва через
податковий тиск держави, і показниках споживання населення. Якщо зіставити
рівень податкового навантаження в Україні із ситуацією в інших державах, то
виявляється, що суть проблеми не стільки у високих податкових ставках,
скільки у нерівномірності оподаткування, яка породжена надмірними пільгами
різного роду; у звільненні від оподаткування окремих галузей, регіонів і
підприємств; у появі вільних економічних зон.

Отже, наведення порядку у системі пільг має стати першим реальним і

конструктивним кроком до зменшення податкового тиску й рівномірного
розподілу податку між суб’єктами господарювання. Пільги можуть мати тільки
малі підприємства або такі, що мають інноваційне спрямування,
малозабезпечені верстви населення.

Перехід України до ринкової економіки потребує значних витрат на перебудову

інфраструктури діяльності держави, переведення виробництва на випуск
конкурентоспроможної продукції, запровадження нових технологій. Для цього
необхідні фінансові ресурси як державі, так і суб’єктам господарювання. Від
того, як раціонально діятиме податкова політика у регулюванні відносин із
підприємствами щодо надходження податків до бюджетів, залежить
забезпечення умов розвитку відповідно до законів ринкової економіки і
дотримання вимог науково-технічного прогресу. Ринкова економіка вимагає
постійного розвитку соціальної, економічної інфраструктури, стабільного
політичного становища в країні. Значна роль у вирішенні цих питань належить
14
податковій політиці. Оптимальність її у взаємовідносинах між державою і
платниками, недопущення вимивання оборотних коштів підприємств,
удосконалення контролю за дотриманням вимог чинного законодавства, тиск
на тіньову економіку сприятиме поліпшенню фінансово-економічного
становища в Україні.

В Україні система оподаткування застосовується з моменту виникнення

підприємницької діяльності. Її використовують, коли із заявою про реєстрацію
не було подано заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.
«Умови роботи на загальній системі оподаткування встановлені ст. 177
Податкового кодексу України . Податок на прибуток сплачується за ставкою
18%. Також підприємства, які працюють на загальній системі оподаткування,
сплачують єдиний соціальний внесок (22%) і військовий збір у розмірі 1,5% від
чистого доходу». На мою думку, єдиний податок є найкращим способом
оподаткування малого бізнесу, тому що загальна система оподаткування є
незрозумілою й обтяжливою. Показники роботи малого бізнесу в Україні
свідчать, що вони не можуть належним чином виконувати податкові
зобов’язання. Спрощена система оподаткування (ССО) в Україні – це
особливий механізм справляння податків та зборів, який займається
встановленням заміни сплати окремих податків та зборів на сплату єдиного
податку. Спрощена система оподаткування має певні переваги: звільняє від
сплати окремих видів податків, таких як податок на прибуток, податок на
доходи фізичних осіб, ПДВ, земельний податок і т. д.; надання права вибору
сплати ПДВ; спрощення бухгалтерського обліку та фінансової звітності. ССО
неодноразово змінювалася з часу свого запровадження, ці зміни стосувалися
ставки єдиного податку, торкалися порядку його нарахування, переліку
податків, які замінялися єдиним податком, критеріїв надання підприємствам та
фізичним особам – підприємцям права на використання ССО. Спрощена
система оподаткування, обліку та звітності була запроваджена у липні 1998 р. з
метою захисту законних інтересів суб’єктів малого підприємництва й як захід
щодо їх легалізації. Дана система не одразу набула поширення серед
підприємців у зв’язку з низьким порогом щодо отримання доходів у 200 тис
грн. У червні 1999 р. до єдиного податку внесли зміни. Було піднято граничний
обсяг виручки для фізичних осіб до 500 тис грн, юридичних осіб – до 1 млн грн.
У більш-менш незмінному стані єдиний податок функціонував до 2011 р. У
результаті компромісу чинний механізм єдиного податку було унормовано у
Главі 1 Розділу ХIV Податкового кодексу України. У Законі України «Про
державний бюджет України на 2021 рік», прийнятому Верховною Радою, який
набирає чинності з 1 січня 2021 р., передбачено прожитковий мінімум для
працездатних осіб на рівні 2 270 грн, а мінімальна зарплата (МЗП) – 6 тис грн.
Відповідно, ставки єдиного податку становитимуть: для першої групи
платників єдиного податку – в межах до 10% розміру прожиткового мінімуму –
не більше 227 грн на місяць (2 270 грн х 10%)); для другої групи платників
єдиного податку – в межах до 20% розміру мінімальної заробітної плати (до 1
200 грн на місяць (6000 х 20%))

15
Системи оподаткування для малого бізнесу в Україні станом на 2020 р.

Отже проаналізуємо таблицю

Критерії вибору системи та обсяг оподатковуваних операцій:

 До 1 млн грн на рік - Спрощена система 1 групи

 Від 1 млн грн до 10 млн грн на рік - Спрощена система 2 групи.

 Від 10 млн грн до 50 млн грн на рік - Спрощена система 3 групи.

 Понад 50 млн грн на рік - Загальна система.

Ставка податку:

 Спрощена система: від 1% до 20% залежно від групи та виду діяльності.

 Загальна система: 18% податок на доходи, 22% ЄСВ та 1,5% військовий

збір.

ПДВ:

 Спрощена система 1 та 2 групи - не є платниками ПДВ.

 Спрощена система 3 групи - платники ПДВ за ставкою 3%.

 Загальна система - платники ПДВ за ставкою 20%.

Інші фактори:

16
  Реєстрація платником ПДВ.

 Звітний період.

 Порядок подання податкової звітності.

Висновок:

Найкраща система оподаткування для малого бізнесу залежить від його

індивідуальних характеристик, таких як обсяг доходів, вид діяльності, потреба
в ПДВ тощо.

Ось короткий опис кожної системи:

Спрощена система 1 групи:

Підходить для малих підприємств з невеликим обсягом доходів (до 1 млн грн
на рік).

- Ставка податку - 1% від доходу.

- Не є платниками ПДВ.

- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 2 групи:

- Підходить для малих підприємств з обсягом доходів від 1 млн грн до 10

млн грн на рік.

- Ставка податку - 3% від доходу.

- Не є платниками ПДВ.

- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 3 групи:

- Підходить для малих підприємств з обсягом доходів від 10 млн грн до 50

млн грн на рік.

- Ставка податку - 5% від доходу без ПДВ або 3% від доходу з ПДВ.
- Платники ПДВ за ставкою 3%.
- Звітність подається щокварталу.

Загальна система:

17
 - Підходить для великих підприємств з обсягом доходів понад 50 млн грн
на рік.
- Ставка податку - 18% податок на доходи, 22% ЄСВ та 1,5% військовий
збір.
- Платники ПДВ за ставкою 20%.
- Звітність подається щокварталу.

Рекомендації:

 Малим підприємствам з невеликим обсягом доходів рекомендується

використовувати Спрощену систему 1 або 2 групи.
 Малим підприємствам з обсягом доходів від 10 млн грн до 50 млн грн
рекомендується використовувати Спрощену систему 3 групи, якщо їм не
потрібна реєстрація платником ПДВ.
 Великим підприємствам з обсягом доходів понад 50 млн грн
рекомендується використовувати Загальну систему.

Аналіз таблиці про обмеження за обсягом виручки та кількістю працівників при застосуванні
системи оподаткування суб'єктами малого підприємництва;
Критерії вибору системи, обсяг річної виручки:

- 300 тис. грн - Загальна система без найманих працівників.

- До 1 млн грн - Спрощена система 1 групи.
- До 5,4 млн грн - Спрощена система 2 групи.
- До 7,2 млн грн - Спрощена система 3 групи (для фізичних осіб).
- До 7,2 млн грн - Спрощена система 3 групи (для юридичних осіб) без
обмежень щодо кількості працівників.
- Без обмежень - Спрощена система 4 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Загальна система.

Кількість працівників:

- До 10 - Спрощена система 2 групи.

- Без обмежень - Спрощена система 3 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Спрощена система 4 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Загальна система.

18
Висновок: Найкраща система оподаткування для малого підприємництва
залежить від його індивідуальних характеристик, таких як обсяг доходів, вид
діяльності, потреба в ПДВ, кількість працівників тощо.

Ось короткий опис кожної системи:

Загальна система:

- Підходить для будь-якого обсягу доходів.

- Ставка податку - 18% податок на доходи, 22% ЄСВ та 1,5% військовий
збір.
- Платники ПДВ за ставкою 20%.
- Звітність подається щокварталу.

Спрощена система 1 групи:

- Підходить для малих підприємств з невеликим обсягом доходу (до 300

тис. грн на рік) без найманих працівників.
- Ставка податку - 1% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.
- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 2 групи:

- Підходить для малих підприємств з обсягом доходу до 1 млн грн на рік.

- Ставка податку - 3% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.
- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 3 групи:

- Для фізичних осіб: Підходить для малих підприємств з обсягом доходу

до 7,2 млн грн на рік.
- Для юридичних осіб: Підходить для малих підприємств з обсягом
доходу до 7,2 млн грн на рік без обмежень щодо кількості працівників.
- Ставка податку - 5% від доходу без ПДВ або 3% від доходу з ПДВ.
- Платники ПДВ за ставкою 3%.
- Звітність подається щокварталу.

Спрощена система 4 групи:

- Підходить для малих підприємств (юридичних осіб) з обсягом доходу без

обмежень.
- Ставка податку - 5% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.

19
 - Звітність подається щокварталу.

Рекомендації:

 Малим підприємствам з невеликим обсягом доходу (до 300 тис. грн на

рік) без найманих працівників рекомендується використовувати Загальну
систему.
 Малим підприємствам з обсягом доходу до 1 млн грн на рік
рекомендується використовувати Спрощену систему 1 групи.
 Малим підприємствам з обсягом доходу від 1 млн грн до 5,4 млн грн на
рік рекомендується використовувати Спрощену систему 2 групи.
 Малим підприємствам з обсягом доходу від 5,4 млн грн до 7,2 млн грн
рекомендується використовувати Спрощену систему 3 групи, якщо їм не
потрібна реєстрація платником ПДВ.

Аналіз таблиці про обмеження за обсягом виручки та кількістю працівників при застосуванні
системи оподаткування суб'єктами малого підприємництва;

Критерії вибору системи:

 Обсяг річної виручки:

- До 300 тис. грн - Загальна система без найманих працівників.

- До 1 млн грн - Спрощена система 1 групи.
- До 5,4 млн грн - Спрощена система 2 групи.
- До 7,2 млн грн - Спрощена система 3 групи (для фізичних осіб).
- До 7,2 млн грн - Спрощена система 3 групи (для юридичних осіб) без
обмежень щодо кількості працівників.
- Без обмежень - Спрощена система 4 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Загальна система.

Кількість працівників:

20
 - До 10 - Спрощена система 2 групи.
- Без обмежень - Спрощена система 3 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Спрощена система 4 групи (для юридичних осіб).
- Без обмежень - Загальна система.

Висновок: Найкраща система оподаткування для малого підприємництва

залежить від його індивідуальних характеристик, таких як обсяг доходів, вид
діяльності, потреба в ПДВ, кількість працівників тощо.

Ось короткий опис кожної системи:

Загальна система:

- Підходить для будь-якого обсягу доходів.

- Ставка податку - 18% податок на доходи, 22% ЄСВ та 1,5% військовий
збір.
- Платники ПДВ за ставкою 20%.
- Звітність подається щокварталу.

Спрощена система 1 групи:

- Підходить для малих підприємств з невеликим обсягом доходу (до 300

тис. грн на рік) без найманих працівників.
- Ставка податку - 1% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.
- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 2 групи:

- Підходить для малих підприємств з обсягом доходу до 1 млн грн на рік.

- Ставка податку - 3% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.
- Звітність подається раз на рік.

Спрощена система 3 групи:

- Для фізичних осіб: Підходить для малих підприємств з обсягом доходу

до 7,2 млн грн на рік.
- Для юридичних осіб: Підходить для малих підприємств з обсягом
доходу до 7,2 млн грн на рік без обмежень щодо кількості працівників.
- Ставка податку - 5% від доходу без ПДВ або 3% від доходу з ПДВ.
- Платники ПДВ за ставкою 3%.
- Звітність подається щокварталу.

Спрощена система 4 групи:

21
 - Підходить для малих підприємств (юридичних осіб) з обсягом доходу без
обмежень.
- Ставка податку - 5% від доходу.
- Не є платниками ПДВ.
- Звітність подається щокварталу.

Рекомендації:

 Малим підприємствам з невеликим обсягом доходу (до 300 тис. грн на

рік) без найманих працівників рекомендується використовувати Загальну
систему.
 Малим підприємствам з обсягом доходу до 1 млн грн на рік
рекомендується використовувати Спрощену систему 1 групи.
 Малим підприємствам з обсягом доходу від 1 млн грн до 5,4 млн грн на
рік рекомендується використовувати Спрощену систему 2 групи.
 Малим підприємствам з обсягом доходу від 5,4 млн грн до 7,2 млн грн
рекомендується використовувати Спрощену систему 3 групи, якщо їм не
потрібна реєстрація платником ПДВ.

1.Податок на прибуток підприємств (ППП): Ставка ППП становила 18%. Уряд

України регулярно розглядав можливість зміни ставки та поліпшення умов для
бізнесу.

2.Податок на додану вартість (ПДВ): Ставка ПДВ на більшість товарів і послуг

становила 20%. Існували пільги та знижені ставки для окремих видів товарів і
послуг.

3.Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО): Зазвичай, ставка ПДФО становила

18% для заробітної плати та 5% для інших видів доходів.

4.Соціальні внески: Роботодавці та працівники сплачували соціальні внески, які

фінансували соціальне забезпечення та медичне страхування.

22
5.Податкові пільги: Україна мала різні податкові пільги та звільнення для
різних категорій платників податків та видів діяльності.

6.Електронна система звітності: Україна активно впроваджувала електронну

систему податкової звітності для спрощення процедур податкового обліку та
контролю.

7.Антикорупційні заходи: Україна працювала над зменшенням корупції в

системі оподаткування та підвищенням прозорості.

8.Податковий контроль: Податкова служба України здійснювала податковий

контроль та перевірки для забезпечення відповідності платників податків
законодавству.

2.2 Динаміка та структура податкових надходжень до державного

бюджету України
Динаміка та структура податкових надходжень до державного бюджету
України може змінюватися з роками в залежності від економічної ситуації,
податкової політики та інших факторів. Нижче наведено загальний огляд
структури та динаміки податкових надходжень до державного бюджету
України на прикладі даних до січня 2022 року:
1. Податок на прибуток підприємств (ППП): Цей податок є одним з
основних джерел надходжень до державного бюджету. Динаміка ППП
може залежати від економічної активності та прибутковості підприємств.
2. Податок на додану вартість (ПДВ): ПДВ є ще одним важливим джерелом
надходжень. Зазвичай, він становить значну частку податкових доходів і
може варіюватися в залежності від обсягу споживання та виробництва
товарів і послуг.
3. Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО): ПДФО вносить свій вклад у
бюджет за рахунок оподаткування заробітної плати та інших видів
доходів громадян.
4. Акцизи: Ця категорія податків накладається на специфічні види товарів,
такі як алкоголь, тютюнові вироби, автомобілі та інші, і призначена для
збору додаткових коштів для бюджету.
5. Соціальні внески: Соціальні внески від роботодавців та працівників
сплачуються для фінансування соціального забезпечення та медичного
страхування.
6. Інші податки та збори: До інших податків та зборів можуть відносити
комунальні платежі, податок на нерухомість, земельний податок та інші
види податків.

23
Динаміка податкових надходжень зазвичай відображає економічну ситуацію в
країні. Наприклад, під час економічних спадів може спостерігатися зменшення
податкових надходжень, в той час як під час економічного зростання вони
можуть зростати.
Структура податкових надходжень може бути обрана владою та регулюватися
податковою політикою. Зміни в податковій політиці можуть включати в себе
зміни в ставках податків, впровадження нових податків або скасування старих,
а також реформування системи оподаткування.

Керування податками загальнодержавного рівня та визначення величини

ставки податку здійснюється ВРУ (Верховною Радою України) і діють на
території України без виключень. Керування податками місцевого значення та
встановлення їх розміру визначається ст. 15 "Місцеві податки і збори
(обов'язкові платежі)" Закону України (ЗУ) "Про систему оподаткування" від 25
червня 1991 р. До місцевих податків можна віднести такі форми стягнення:
- податок на комунальні послуги.
- податок з реклами;
До списку місцевих зборів можна відносити:
- готельний збір;
- ринковий збір;
- збір за видачу ордера на квартиру;
- збір за паркування автотранспорту;
- інші збори та виплати.
Функціонуванням місцевих зборами і податків, порядок дії стягування
фінансових ресурсів та його справляння регулюється відповідними органами 22
самоврядування: міськими радами, селищною владою, сільськими радами
відповідно до встановлених інтервалів часу сплати та ставок, задекларованих
законами України ( без врахування плати за проїзд в транспорті міського
значення).
Управління стягуванням виплат за паркування автортранспорту, збором з
ринкової діяльності, готельним збором та сумою виплат за видачу ордера на
квартиру також відповідають місцеві, сільські та селищні ради за наявності
господарств та підприємств, з яких буде стягнено податкових збір та
відправлено його до державного бюджету. В свою чергу, органи
самоврядування в містах мають право встановлювати певні пільги з прибутку,
24
що має бути оподаткованим, відповідно сум, які поступають до місцевих
бюджетів по доходах. По п. 2 ст. 26 "Про місцеве самоврядування" місцева
влада має повне право на надання пільг зі сплачених зборів та податків. Також,
не беручи до уваги загальнодержавні та податки місцевого значення, в Україні
передбачено передавати відповідні суми платежів до Державного фонду
інновацій, фондів фінансування галузевих науково-дослідницьких проектів,
пов'язаних зі створенням нових технологій для створення нових видів продукції
та послуг, Фонду охорони праці та Державного фонду сприяння конверсії. В
залежності від суб’єкту оподаткування, можна класифікувати даних суб’єктів
на декілька категорій:
- фізичних осіб;
- юридичних осіб;
- змішаного складу (сплачують вище перелічені особи, в тому числі громадяни,
що ведуть підприємницьку діяльність).
Податок на доходи фізичних осіб
Одним з видів податків, який відіграє одну з провідних ролей в
бюджетноутворенні, оптимальному функціонуванні фіскальної політики
держати а, також, правильному перерозподілі відрахувань від громадян є
податок на доходи фізичних осіб. Даним вид податкового навантаження є
соціальним регулятором, за допомогою якого держава може впливати на
фінансовий добробут своїх громадян, тобто на рівень накопичень членів
суспільства. Кожен, хто був оподаткований автоматично стає одним з учасників
бюджетної політики яка вирішує питання доходів країни. До основних
характеристик податку на доходи фізичних осіб можна віднести:
1. Економічна та фінансова (відрахування частини доходів платника на користь
держбюджету).
2. Політична (налагодження контакту між інтересами різних верств
суспільства).
3. Соціальна (згладжує рівень добробуту з фінансової сторони, впливає на
ступінь заощаджень громадян, демографічний стан країни, систему попиту на
товари та послуги всередині країни)
Порядок нарахування на доходи фізичних осіб, а також порядок їх сплати
визначається Податковим кодексом, а саме IV розділом. Основна система
нарахування та відрахування (стягнення) ПДФО базується на багаторівневих
системах з елементів оподаткування, а також діючому законодавстві. До
платників податку на прибуток фізичних осіб можна віднести резидентів та
нерезидентів, які отримують доходи з відповідних джерел, походження яких
може бути як з України (для резидентів та нерезидентів), так і з іноземних
25
джерел (резиденти). Якщо ж нерезидент отримує свої доходи з українського
джерела, але в той же час має імунітет або дипломатичні 24 привілеї, які були
надані йому міжнародним договором України, то він не є платником даного
виду податку. Відповідно до Податкового кодексу України, до об’єктів-
резидентів стягнення даного виду податку можна віднести: - річний або
місячний загальний дохід, що буде оподатковуватися; - доходи, джерелом
надходження яких є Україна, які будуть підлягати оподаткуванню в процесі їх
нарахування; - прибутки, джерело яких є Україна, але суб’єктом власності яких
є іноземець.
Плата за оренду землі та ресурсів.

Плата за оренду землі в Україні регулюється Земельним кодексом України та

іншими нормативно-правовими актами. Розмір орендної плати за землю
встановлюється за договором оренди землі, але не може бути меншим за розмір
земельного податку.

Фактори, що впливають на розмір орендної плати за землю:

Вид земель:

- Сільськогосподарські землі: орендна плата зазвичай становить 3-5% від

нормативної грошової оцінки (НГО) землі.

- Землі житлової та громадської забудови: орендна плата зазвичай становить

5-10% від НГО землі.
- Землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого
призначення: орендна плата зазвичай становить 7-12% від НГО землі.

Місцезнаходження ділянки:

- Ділянки, розташовані в межах населених пунктів, мають більш високу

орендну плату, ніж ділянки, розташовані за їх межами.
- Ділянки, розташовані в центрах міст, мають більш високу орендну плату,
ніж ділянки, розташовані на околицях.

Якість ґрунту:

- Ділянки з більш родючими ґрунтами мають більш високу орендну плату.

Наявність інфраструктури:

- Ділянки, які мають доступ до комунікацій (вода, газ, електрика), мають

більш високу орендну плату.

26
Плата за оренду ресурсів в Україні також регулюється різними нормативно-
правовими актами. Розмір орендної плати за ресурси залежить від виду
ресурсу, його кількості та якості, а також від умов договору оренди.

Фактори, що впливають на розмір орендної плати за ресурси:

Вид ресурсу:

- Водні ресурси: орендна плата зазвичай становить 1-3% від вартості води.
- Лісові ресурси: орендна плата зазвичай становить 2-5% від вартості
деревини.
- Корисні копалини: орендна плата зазвичай становить 5-10% від вартості
видобутих корисних копалин.

Кількість ресурсу:

- Чим більша кількість ресурсу, тим вища орендна плата.

Якість ресурсу:

- Чим краща якість ресурсу, тим вища орендна плата.

Умови договору оренди: Договір оренди може передбачати різні умови, які
впливають на розмір орендної плати, наприклад, термін оренди, порядок
внесення орендної плати, відповідальність сторін тощо.

Акцизний податок на вироблені в Україні підакцизні товари та акцизний

податок на ввезені в Україну підакцизні товари;

Акцизний податок на вироблені в Україні підакцизні товари:

Платники: Виробники підакцизних товарів та відповідальні особи (за певних

умов)

Об'єкт оподаткування:

- Реалізація (передача) підакцизних товарів з метою власного споживання,

промислової переробки, здійснення внесків до статутного капіталу, а також
своїм працівникам;
- Ввезення підакцизних товарів на митну територію України;
- Реалізація конфіскованих підакцизних товарів, підакцизних товарів визнаних
безхазяйними, чи за якими не звернувся власник до кінця строку зберігання,
підакцизних товарів, що за правом успадкування чи на інших законних підставах
переходять у власність держави та ін.

Ставки податку:

- Фіксовані суми з одиниці продукції (алкогольні напої, тютюнові вироби, паливо)

27
 - Відсоток від вартості (автомобілі, ювелірні вироби)

Звітність:

- Акцизна декларація
- Податкова накладна

Акцизний податок на ввезені в Україну підакцизні товари:

Платники:

- Власник або уповноважена ним особа

- Митний орган (за певних умов)

Об'єкт оподаткування: Ввезення підакцизних товарів на митну територію України

Ставки податку: Такі ж, як і для виробленених в Україні підакцизних товарів

Звітність:

- Митна декларація
- Акцизна декларація (за певних умов)

Доходи державного бюджету України в 2020 р. (млн. грн.)

Отже:

28
  Таблиця показує динаміку доходів державного бюджету України протягом
2020 року.
 Доходи бюджету поділені на 3 категорії: податкові, неподаткові та гранти.
 Податкові доходи складають найбільшу частину бюджету (близько 80%).
 Найбільшими джерелами податкових доходів є: ПДВ (29% від загальних
доходів) та податок на доходи фізичних осіб (23%).

Акцизний податок (12%)

 Неподаткові доходи складають близько 15% бюджету.

 Гранти складають близько 5% бюджету.

Динаміка доходів: Доходи бюджету протягом року поступово зростали.

Найбільше зростання доходів спостерігалося у 3-му та 4-му кварталах. Це може
бути пов'язано з сезонними факторами (наприклад, сплатою податків за
підсумками року).

Виконання плану: За підсумками року план доходів бюджету було виконано

на 98,2%. Це свідчить про те, що уряд України досить ефективно мобілізував
доходи.

Висновок: Дані таблиці свідчать про те, що доходи державного бюджету

України в 2020 році були достатніми для покриття його видатків. Що дає
підстави для впевненості в макроекономічній стабільності країни.

Доходи державного бюджету України за статтями доходів в 2020 р. (млн.

грн.)
29
30
Аналіз таблиці "Доходи державного бюджету України за статтями доходів
в 2020 р. (млн. грн.)
Таблиця показує структуру доходів державного бюджету України за статтями
доходів в 2020 році. Дані наведені за фактичними надходженнями та за планом
на 31.12.2020 року. Таблиця також містить дані про виконання плану доходів за
кожною статтею.
Структура доходів:

- Найбільшу частку доходів бюджету складають податкові доходи (86,1%).

- Серед податкових доходів найбільшими джерелами є: Податок на додану
вартість (29,4%); Податок на доходи фізичних осіб (22,6%); Акцизний
податок (12,4%)

- Неподаткові доходи складають 13,1% бюджету.

- Гранти та дарунки складають 0,8% бюджету.

Виконання плану:

- За підсумками року план доходів бюджету було виконано на 98,2%.

- Найкраще план було виконано за статтями: ;Податок на додану вартість
(101,5%); Податок на доходи фізичних осіб (100,2%); Внутрішні мита та
плата за використання природних ресурсів (100,1%);

- Недоотримання доходів спостерігалося за статтями: Мито (94,2%); Збори

за оренду землі та ресурсів (96,7%); Доходи від власності та
підприємницької діяльності (97,1%);

Висновок: Дані таблиці свідчать про те, що у 2020 році структура доходів
державного бюджету України була досить стійкою. Податкові доходи
залишалися основним джерелом наповнення бюджету. План доходів
бюджету було виконано на 98,2%, що свідчить про ефективну роботу уряду з
мобілізації доходів.

Тут наведено загальні відомості по

доходах Державного бюджету України, до
яких входять надходження
до загального та спеціального фондів
держбюджету. Найбільшу частину
держбюджету (понад 90%) складає загальний
фонд, кошти якого призначені для
забезпечення фінансовими ресурсами

31
загальних видатків (тобто, не спрямовуються на конкретну мету). Спеціальний фонд
передбачає предметно-цільове використання бюджетних коштів (тобто, для фінансування
конкретних цілей).

Доходи державного бюджету України в 2022 р.

Аналіз даних таблиці "Доходи державного

бюджету України в 2022 р. (млн. грн.)"

Таблиця показує динаміку доходів

державного бюджету України протягом
2022 року. Дані наведені з початку року до
кінця року. Таблиця також містить дані
про план доходів на 2022 рік та фактичне
виконання цього плану.

Динаміка доходів:

- Доходи бюджету протягом року поступово зростали.

- Найбільше зростання доходів спостерігалося у 2-му та 4-му кварталах.
- Це може бути пов'язано з сезонними факторами (наприклад, сплатою податків
за підсумками року).

Виконання плану:

- За підсумками року план доходів бюджету було виконано на 135,0%.

- Це свідчить про те, що уряд України досить ефективно мобілізував доходи.

Висновок: Дані таблиці свідчать про те, що доходи державного бюджету України в
2022 році були достатніми для покриття його видатків. Це дає підстави для
впевненості в макроекономічній стабільності країни.

32
Доходи державного бюджету України за статтями доходів в 2022 р. (млн.
грн)

Аналіз даних таблиці "Доходи державного бюджету України в 2022 р. (млн. грн.)

Таблиця показує динаміку доходів державного бюджету України

протягом 2022 року. Дані наведені з початку року до кінця року. Також містить
дані про план доходів на 2022 рік та фактичне виконання цього плану.

Динаміка доходів:

 Доходи бюджету протягом року поступово зростали.

 Найбільше зростання доходів спостерігалося у 2-му та 4-му кварталах.
 Це може бути пов'язано з сезонними факторами (наприклад, сплатою
податків за підсумками року).

Виконання плану:

 За підсумками року план доходів бюджету було виконано на 135,0%.

 Це свідчить про те, що уряд України досить ефективно мобілізував
доходи.

Висновок: Дані таблиці свідчать про те, що доходи державного бюджету

України в 2022 році були достатніми для покриття його видатків. Це дає
33
 підстави для впевненості в макроекономічній стабільності країни. Таблиця
не містить інформації про видатки бюджету а також не містить інформації
про дефіцит бюджету.

РОЗДІЛ 3
НАПРЯМКИ УДОСКОНАЛЕННЯ ПОДАТКОВОЇ СИСТЕМИ УКРАЇНИ
3.1 Шляхи реформування податкової системи України
1.Спрощення оподаткування бізнесу : Зменшення адміністративних
тягарів для підприємств та підвищення прозорості процесів податкового обліку
може сприяти стимулюванню бізнесу та привертанню інвестицій.

2.Податкова стимуляція для інновацій та розвитку технологій:

запровадження податкових пільг для компаній, які інвестують у дослідження та
розвиток, а також технологічний розвиток, може сприяти створенню
інноваційного середовища.

3.Боротьба з тіньовою економікою та уникненням оподаткування:

зміцнення механізмів контролю та боротьба з уникненням оподаткування може
допомогти збільшити обсяги зборів до бюджету.

4.Податкова реформа для підтримки малого та середнього бізнесу:

зменшення податкового тиску на малі та середні підприємства, а також надання
пільг для їхнього розвитку, може сприяти економічному зростанню та
створенню нових робочих місць.

5.Екологічна податкова політика: введення податків на забруднення

довкілля та інші екологічні ініціативи можуть стимулювати підприємства до
використання більш екологічно чистих технологій та процесів.

6.Реформа податку на прибуток: зміни в системі оподаткування

прибутку, такі як зменшення ставок або введення інших стимулів для
інвестицій та розвитку, можуть покращити конкурентноспроможність країни.

34
 7.Стимулювання електронного оподаткування Впровадження сучасних
технологій та електронних систем оподаткування може полегшити процеси
збору податків та зменшити можливість корупції.

Ці шляхи мають потенціал для поліпшення податкової системи України,

але їх успішність залежатиме від виконання та реалізації змін.

Податкова реформа в Україні має рухатися в напрямку відповідності

стандартам Європейського Союзу, включно із запровадженням податку на
майно, щоб забезпечити майбутнє членство нашої країни в Європейському
Союзі.

Настав час відмовитися від єдиної ставки податку на доходи фізичних

осіб, оскільки тіньова економіка в Україні не зменшилася, а виплата зарплати в
«конвертах», яка мала б відбутися із запровадженням єдиної ставки податку на
доходи фізичних осіб, не зменшилася.

Для подолання цього явища доцільно було б скоротити резерви фондів

оплати праці підприємств і організацій у цілому шляхом проведення пенсійної
реформи та реформи соціального страхування.

Податок на доходи фізичних осіб (ПДФО) в Україні вимагає трьох

податкових ставок (мінімальної, базової та зростаючої), щоб забезпечити
справедливе оподаткування.

Люди, які заробляють більше, платять більше податків.

Плоска ставка податку на прибуток в Україні свідчить про слабкість

країни в боротьбі з ухиленням від сплати податків. У сучасних умовах було б
помилкою відмовлятися від податку на додану вартість, який є однією з
основних статей державного бюджету України.

Водночас необхідно модернізувати механізм контролю над ПДВ з

метою стимулювання виробництва продукції з високою доданою вартістю в
Україні та скорочення експорту з нашої країни продукції з низькою доданою

35
вартістю. Це вимагатиме поступового зменшення відшкодування податку на
додану вартість для експортерів аналогічної продукції.

Пільги з ПДВ в Україні мають поширюватися лише на виробників

високотехнологічної продукції та її експорт за кордон, а також на імпорт
аналогічної продукції в нашу країну. Що допоможе запобігти еміграції за
кордон висококваліфікованих працівників, чому сприяє членство нашої країни
в Болонському процесі. У періоди кризи та відновлення має сенс повернути
частину сплачених громадянами та бізнесом податків, що стимулювало б попит
по всій країні.

Зазначає, що в результаті проведення податкових реформ та вирішення

складних податкових спорів в Україні має бути створена система
оподаткування з базовими положеннями, в якій Податковий кодекс України
буде єдиним нормативним документом, що регулює положення; Врегульовані
відносини щодо сплати податків. У ньому чітко визначено всі елементи
податків і зборів та встановлено права та обов’язки платників податків і
податкових органів. Простота та зрозумілість норм (порівняно з чинним
законодавством) дає змогу уникнути подвійного тлумачення, протиріч та
неправильного розуміння норм при практичному застосуванні податкового
законодавства України.

Це призводить, з одного боку, до полегшення ситуації для платників

податків, а з іншого боку, до спроможності податкових органів чіткіше
виконувати свої адміністративні завдання.

3.2 Модернізація фіскальної служби України

Україна – молода держава, економіка якої розвивається та
трансформується. Країна не має значних фінансових ресурсів (стабілізаційних
фондів), що значно ускладнює вирішення проблем, викликаних кризовими
явищами у світовій економіці. Незавершені трансформаційні процеси в
економіці, на неналежному рівні є податкова та економічна культура в країні,
достатньо низькі стандарти життя, тривають процеси перерозподілу власності,
36
неналежне виконання державними органами влади своїх обов’язків, проблеми в
сфері судочинства, корупційні дії посадовців, часта зміна урядів - усі ці
проблеми значно ускладнюють заходи реагування на кризу в короткостроковій
перспективі, та роблять практично неможливим впровадження довгострокової
стратегії розвитку країни і проведення роботи в цьому напрямі. У країнах з
економікою, що трансформується, таких як Україна, проблеми є схожими.
Звісно, кожна країна має свою специфіку розвитку. Тож за схожих проблем
умови в кожній окремій країні є різними.

Основними цілями держави в умовах кризи є:

 створити умови для розвитку та підтримки економіки;

 залучити додаткові фінансові резерви для впровадження антикризових

і соціальних програм держави, а також компенсація втрат доходів бюджету від
зниження росту економіки та заходів податкового стимулювання;

 розвиток стратегічно важливих для держави галузей економіки -

енергетики, сільського господарства, будівництва. Важливими тактичними
завданнями економічної політики України є: суттєва зміна структури
виробництва; створення умов для залучення інвестицій, забезпечення
стабільності фінансового сектору економіки, забезпечення раціонального
використання природних ресурсів шляхом впровадження енергозберігаючих
технологій; створення фіскальних умов для легалізації доходів; формування
відповідального ставлення платників податків до виконання своїх податкових
зобов'язань, забезпечення суттєвого зменшення масштабів ухилення від сплати
податків; демократизація податкової служби, встановлення рівноправних
відносин між платниками податків і податковими органами; запровадження
«податкових канікул» для малого бізнесу. Стратегічним напрямом є побудова
нової моделі соціальноекономічних відносин між усіма членами суспільства.
Однак в умовах світової фінансової кризи, що лише набирає обертів, система
пріоритетів державної економічної політики в середньостроковій перспективі
має бути переглянута. Неможливо хаотичними заходами, направленими на
37
вирішення окремих існуючих проблем, відповісти на виклики системного
характеру. Тому має бути сформована чітка система пріоритетів, під які мають
бути визначені дії та механізми на короткострокову перспективу. Так,
основними пріоритетами держави в умовах кризи, на мою думку, мають бути:

 будівництво доріг та житла;

 охорона здоров’я;

 розвиток сільського господарства та переробної галузі;

 розвиток енергетики та технологій у цілому;

 освіта (усі її складові: дошкільні заклади, заклади середньої та

середньо-спеціальної освіти, вищі навчальні заклади, наукові установи).

- розвиток державного кредитування, направленого на підтримку

внутрішнього товарного ринку.

 налагодження системи кредитування реального сектору економіки як

за рахунок державних фінансових установ, так і за рахунок створення умов для
комерційних фінансових установ. Реалізація цих пріоритетів має на меті як
підтримати певний соціальний рівень у суспільстві, так і пожвавити реальний
сектор економіки, причому в рамках самого ринкового механізму, та
спрямована на забезпечення балансу інтересів усіх членів суспільства. Важливу
роль при здійсненні антикризових заходів відіграє лояльна поведінка суб’єктів
господарювання. Світова криза спонукає навіть наймогутніші держави шукати
нових шляхів побудови суспільних взаємовідносин. І це дає шанс Україні
побудувати власну модель, яка дозволить нам не лише підвищити ефективність
національної економіки, але і посісти гідне місце у світовій спільноті. Саме
зараз, коли криза фактично руйнує стару економічну модель, є можливість
розпочати відносини з бізнесом з чистого аркуша, якісно змінивши їх сутність і
наповнення

Вдосконалення системи соціальних внесків дозволить:

38
 - Встановити перелік соціальних видатків, що здійснюються за рахунок
соціальних внесків на економічно - обґрунтованому рівні;

- З урахуванням цього переліку розрахувати і запровадити єдину ставку

соціального внеску;

- Здійснити перерозподіл страхових внесків між роботодавцем та

найманим працівником;

- Запровадити зниження ставки єдиного соціального внеску для

роботодавців, що збільшують кількість найманих працівників без зниження
рівня заробітних плат, з обмеженням терміну запровадження такого заходу. Це
дасть можливість зняти навантаження з фонду зайнятості. Такі заходи дадуть
можливість зняти надмірне навантаження на фонд оплати праці та будуть
запобігати нелегальній видачі роботодавцями заробітної плати,
стимулюватимуть збереження та розширення робочих місць. Введення єдиного
соціального внеску має також спростити адміністрування та витрати всіх
соціальних фондів, які на сьогодні існують.

Вдосконалення рентної політики спрямоване на:

- Перерахунок ставок рентних платежів залежно від рівня

рентабельності видобутку корисних копали та інших природних ресурсів.

- Запровадження підвищених ставок рентних платежів на корисні

копалини та продукти їх первинної переробки, що експортуються за межі
митної території України у разі, якщо вони використовуються для виробництва
всередині країни і має місце їх нестача. Вже давно назріла необхідність
введення справедливих рентних платежів за видобуток корисних копалин. Крім
того, критичні види копалин, мають у першу чергу направлятися на потреби
власного виробництва.

Здійснити удосконалення оподаткування фінансового сектора:

- ввести дві ставки оподаткування з розподілом податкового обліку на

операції зі споживчого кредитування (на товари вітчизняного виробництва),
39
іпотечного кредитування, кредитування реального сектора економіки (знижена
ставка) та окремо інші банківські операції (базова ставка);

- запровадити оподаткування лізингових операцій за прогресивною

шкалою в залежності від ставок лізингу, причому до суми ставки враховувати
всі додаткові платежі, що має здійснювати лізингоотримувач за умовами
лізингової угоди;

- оподатковувати страхову діяльність за загальними правилами

оподаткування із запровадженням річного перехідного періоду.

ВИСНОВКИ
Податкова система має великий вплив на соціально-економічну ситуацію в
країні. В останні роки економіка України функціонує в умовах великої кризи,
40
безробіття та високого незбалансованого податкового тиску. В основу
податкової системи нашої країни вкладено податкові системи високо
розвинутих країн Європи (Велика Британія, Німеччина, Франція і т.д.) та США.
Проте вітчизняні економісти та політики не враховують особливостей розвитку
України та її кризового стану. За роки незалежності в нашій країні так і не
вдалося побудувати сильну податкову систему, яка б призвела до розвитку
бізнесу . Податкова система України складається з системи
оподаткування( система податків та зборів, механізмів і способів розрахунку та
сплати податків і зборів), платників податків ( юридичні та фізичні особи) та
контролюючих органів (Державна фіскальна служба і її територіальні органи та
митні органи). Аналіз податкової системи України дає змогу зробити висновок
про серйозні недоліки. По-перше, це нестабільність податкової системи та
законодавчих актах, що негативно впливає на добробут населення тат розвиток
бізнесу. По-друге, велика увага приділяється фіскальному спрямуванню,
недостатнє виявлення регулюючої функції. По-третє, це великий податковий
тиск на платників. Регулювання сучасних економічних відносин потребує
гнучкої податкової політики, яка дала б змогу оптимально пов’язати інтереси
держави з інтересами підприємництва, рядових платників податків. На сьогодні
податки зменшуються у тій частині, яка має високу еластичність (виведення з
тіні прибутків та зарплат), натомість збільшуються ті, від яких дуже важко,
якщо взагалі можливо, втекти: ПДВ (за рахунок упорядкування
адміністрування) та податки на майно.
Отже, на сучасному етапі розвитку вітчизняної системи оподаткування
важливим є удосконалення ефективності податкового законодавства, зниження
загального рівня оподаткування, зменшення ставок податків, підвищення
податкового контролю з метою детінізації економіки. Для сталого розвитку
національної економіки та забезпечення зростання добробуту населення,
податкова система має функціонувати з урахуванням вітчизняного та світового
досвіду. Система оподаткування в Україні істотно впливає на формування
дохідної частини бюджетів всіх рівнів, які утворюють державну скарбницю
країни. Податкова система, що діє в нашій країні, не сприяє ефективному
розвитку українського суспільства. У зв’язку з цим виникає гостра потреба у
реформуванні системи оподатковування в Україні. Оподаткування є
фінансовою формою відносин між економічними суб’єктами та державою.
Тому пошук кращих перспектив функціонування української податкової
політики є актуальним питанням на сучасному етапі розвитку українського
суспільства. Успішна побудова податкової системи є важливою умовою
інтегрування України на світовий ринок. Реформування податкового
законодавства України є необхідною умовою ефективної роботи економічної
системи в цілому.

41
 Податкова система України на сьогодні повною мірою не може забезпечити
реалізацію цілей і прав як державної політики, так і платників податків. Цілий
ряд недоліків, які були допущені при створенні системи оподаткування,
призвели до того, що податки не можуть повноцінно виконувати свої основні
функції, а саме фіскальну, соціальну та регулюючу. Сфера матеріального
виробництва практично пригнічена податками. В умовах, що склалися на
сьогоднішній день, інститути оподаткування є неефективними, про це свідчить
досить багато фактів:
1. Високий рівень тінізації економіки;
2. Значна масштабність корупції;
3. Великий податковий тиск на платників;
4. Невдоволення суб’єктів підприємницької діяльності.
Дуже низькі позиції України в світових міжнародних рейтингах, що
характеризуюсь систему оподаткування, виступають підтвердження
неефективності цієї системи. Однією з найважливіших проблем податкової
системи нашої держави є високе податкове навантаження. Величина одаткових
ставок та складність й нестабільність системи податкового навантаження – це
два найважливіші фактори, які визначають обтяжливість податкової системи.
Ще однією проблемою оподаткування в Україні є соціальна несправедливість.
Тобто в нашій країні спостерігається низький рівень добробуту населення, саме
через надто високі ставки податків. Як наслідок, середнього класу практично не
має. Сплата податків розуміється населенням як певний «тягар», а не як плата
за виконання державою своїх функцій. Це свідчить про досить низький рівень
податкової культури. В Україні набула поширення практика, коли тягар
податкового тиску перекладається на ті підприємства, які працюють легально і
доволі прибутково. Це спонукає керівників таких компаній шукати шляхи
отримання податкових пільг, замість того щоб підвищувати ефективність своїх
підприємств. В результаті пільгами користувались підприємства й галузі, що
спроможні вийти із кризи й розвиватися й без довгострокового пільгового
режиму оподаткування та які не є основою підвищення
конкурентоспроможності національної економіки. А ринково орієнтовані
підприємства, що потребують фінансової підтримки для освоєння нових ринків,
технологій, продуктів, навпаки, змушені платити більшу частину податків.
Таким чином пільги стимулюють розвиток тіньової економіки, масштаби якої,
за оцінками експертів, становлять в Україні 40-50 % від обсягу реального ВВП .
Основними моментами реформування податкової системи України, на мою
думку, є:
1. Максимальне спрямування податкової політики на забезпечення ефективного
розвитку національної економіки. Це можна досягнути за допомогою
42
зменшення податкових ставок та зменшення загальної кількості податків. Як
наслідок, зменшиться рівень тінізації економіки. Зниження податків в Україні
стане можливим тільки після перегляду зобов`язань держави і соціальних
гарантій, фінансування яких вона зберігає за собою.
2. Слід встановити рівномірний розподіл податкового навантаження відповідно
до доходів населення. Таким чином зменшиться ухилення від сплати податків і
при цьому зростуть надходження до бюджету.
3. Спрощення податкової системи. Вона має відповідати принципам простоти і
прозорості. Справляння податків має бути зручним для всіх платників та
максимально зрозумілою. Сплата податків має займати у суб’єктів мінімальну
кількість часу.
4. Зниження фіскального тиску, при цьому зменшення ставок податку на
прибуток підприємств і ПДВ. Це дасть змогу підприємцям вести свою
діяльність та формувати звітність.
5. Зменшити податкове навантаження серед непрямих податків, збільшення
значення місцевих податків у структурі доходів місцевих бюджетів,
враховуючи при цьому територіальні особливості.
6. Демократизація податкової служби України, а саме зміна ідеології її
функціонування на основі реформування податкової служби.
7.Удосконалення ефективності податкового законодавства. Насамперед
запровадження таких законів, які будуть урівноважувати права усіх громадян
держави під час справляння податків. Найважливішу роль в податковій системі
України мають відігравати податки на майно, на землю та на використання
природних ресурсів. Адже саме вони не залежать від обсягів виробництва,
продажу і є стабільними. Таким чином ці податки гарантовано будуть
поповнювати бюджет. Створення передумов для економічного зростання за
рахунок вивільнення підприємницького потенціалу та сприяння реалізації
конкурентних преваг країни – саме це має виступати головною метою
вітчизняних реформ.
Отже, на сучасному етапі розвитку вітчизняної системи оподаткування
важливим є удосконалення ефективності податкового законодавства, зниження
загального рівня оподаткування, зменшення ставок податків, підвищення
податкового контролю з метою детінізації економіки. Для сталого розвитку
національної економіки та забезпечення зростання добробуту населення,
податкова система має функціонувати з урахуванням вітчизняного та світового
досвіду.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

43
1. Шляхи мінімізації впливу фінансової кризи на бюджет України / Луніна І.О.,
Баліцька В.В., Короткевич О.В., Фролова Н.Б. // Фінанси України. –– 2008. ––
№ 12. –– С. 25.
2. Офіційний сайт Міністерства фінансів України [Електронний ресурс]. ––
Режим доступу : www.minfin.gov.ua.
3. Вовк Т. Податкові аспекти права СОТ та acquis ЄС. Орієнтири податкової
реформи в Україні / Т. Вовк, О. Водянніков, І. Коноваленко. –– Харків :
Консум, 2004. –– 106 с.
4. Офіційний сайт Державного комітету статистики України [Електронний
ресурс]. –– Режим доступу : http://www.ukrstat.gov.ua.
5. Буряк С. Служіння суспільству – вимога часу / С. Буряк // Вісник податкової
служби України. –– 2008. –– № 34. –– С. 3.
6.Дубровський В., Черкашин В. Порівняльний аналіз фіскального ефекту від
застосування інструментів ухилення/уникнення оподаткування в Україні
Інститут соціально-економічної трансформації. 2018. URL: https://rpr.org.ua/wp-
content/uploads/2018/02/Instrumenty-uhylyannyavid-splaty-podatkiv-2017-1.pdf
(дата звернення: 10.05. 2021).
7. Про Державний бюджет України 2021 : Закон України від 15 грудня 2020 р.
№1082-IX / Верховна Рада України. URL: http://zakon.rada.gov.ua (дата
звернення: 26.04.2021).
8.Податковий кодекс України від 02 грудня 2010. Відомості Верховної Ради.
2011. № 13-14, № 15-16, № 17. Ст. 112.
9. Єфименко Т.В., Про основні напрями реформування податкової системи
України: проблеми теорії і практики. Збірник наукових праць НДФІ. 2003. С.
23–28.
10. Іголкін І.В. Податкова реформа як об’єктивна необхідність зміцнення
дохідної частини державного бюджету. Фінанси України. 2005. С. 110.
11. Мельничук Ю.М. Реформування податкової системи: Перспективні
напрямки наукової думки: Юриспруденція. Тернопіль. 2018. С. 75–79
12. Попова В.В. Удосконалення структурно-організаційної моделі податкової
політики в умовах євроінтеграції. Економіка. Фінанси. Право. 2016. Вип. 11. C.
15–18.
13. Іванов Ю.Б., Крисоватий А.І., Десятнюк О.М. Податкова система.
Підручник. - К.: Атіка, 2006. - 920 с.
14. Податковий кодекс України. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до
ресурсу: http://sfs.gov.ua/nk/rozdil-iv--podatok-na-dohodifizichnih-o/
44
15.Податковий кодекс України. — [Електронний ресурс] — Режим доступу до
ресурсу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/2755–17/page.
16. Проблеми податкової системи України та актуальні шляхи їх вирішення, як
передумова ефективного функціонування економіки
17. Трофімова Л.В. Податкова політика і податкова система. Фінансове право.
2015. С. 364–370.

45