1

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

Кафедра «Фінанси, облік і аудит»

ЗВІТ
з переддипломної практики

студента Гринь Олександра

групи ОА – 4 – 1

Місце проходження практики:

ГУ ПФУ у Київській області
Період практики: з 07.01.2022 по 28.01.2022

Керівник практики від підприємства:

______________ _____________________
(підпис) (ПІБ)
М.П.
Керівник практики від НТУ:
______________ ______________________
(підпис) (ПІБ)

Результат перевірки (національна шкала) ___________________ (за шкалою

ECTS) ________
Дата перевірки «___»_____________ 20__ р.

Київ – 2022
 2

ЗМІСТ
ВСТУП……………………………………………………………………………..3
Розділ 1. Характеристика Пенсійного фонду України…………………………4
1.1. Характеристика розвитку ПФУ…………………………………………...4
1.2. Сруктура ПФУ…………………………………………………………….27
Розділ 2. Оцінка діяльності ПФУ……………………………………………….30
2.1 Фінансові та статистичні показники роботи ПФУ у 2020 році…………...30
2.2. Аналіз платників єдиного соціального внеску та застрахованих
осіб……………………………………………...………………………………...34
Розділ 3. Впровадження та розвиток інформаційних технологій у
ПФУ…………………………………………………………..…………………..38
ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...48
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ…………………………………...51
 3

ВСТУП

Згідно з навчальним планом із спеціальності 071 «Облік і

оподаткування» студенти 4 курсу першого (бакалаврського) рівня вищої
освіти проходять переддипломну практику, спрямовану на закріплення
теоретичних знань, набуття й удосконалення практичних навичок і умінь з
питань ведення обліку, контролю, аналізу, оподаткування на підприємствах
різних організаційно-правових форм господарювання, самостійної роботи за
обраною професією, а також на збирання необхідних матеріалів для
підготовки кваліфікаційної (бакалаврської) роботи.
Метою переддипломної практики є систематизація, закріплення та
поглиблення теоретичних знань, здобутих в процесі вивчення професійно-
орієнтованих навчальних дисциплін; набуття та удосконалення практичних
навичок і умінь за спеціальністю; формування у студентів професійних
навичок виконання науково-дослідної роботи.
Завданнями переддипломної практики є:
– вивчення діяльності ПФУ;
– засвоєння порядку приймання та обробки первинних і зведених документів
у бухгалтерії ПФУ;
– прийняття безпосередньої участі в підготовці інформації для запису в
облікові регістри синтетичного і аналітичного обліку ПФУ;
– аналіз діяльності ПФУ;
– збір, обробка та систематизація матеріалів для написання кваліфікаційної
(бакалаврської) роботи;
– поглиблення навичок самостійної роботи зі спеціальною літературою,
нормативними документами, фактичними статистичними, бухгалтерськими й
економічними даними;
– написання звіту з переддипломної практики.
 4

Розділ 1. Характеристика Пенсійного фонду України

1.1. Характеристика розвитку ПФУ

Зважаючи на те, що в Українi, як і в цілому в СРСР, на той час не було

власної установи, яка б здійснювала перерахування коштів на пенсiйне
забезпечення, а у свiтовiй практицi вже були вiдомi приклади успiшної
роботи державних i недержавних пенсiйних фондiв, які акумулювали кошти і
виплачували пенсiї, назрiла необхiднiсть створити орган, який займався б
пенсiями i всiма супутнiми питаннями. Саме так зародилася концепцiя
створення в Радянському Союзi спецiалiзованої фiнансової інституції –
Пенсiйного фонду СРСР, і саме такий підхід фінансування пенсійних виплат
і було закладено у Законі СРСР «Про пенсійне забезпечення громадян
СРСР», який був затверджений у травні 1990 року і набрав чинності з 1 січня
1991 року. Однією з його принципових вiдмiнностей вiд попереднiх законiв
стало те, що виплату пенсiй передбачалося фiнансувати не з державного
бюджету, а з нової фiнансової iнституцiї – Пенсiйного фонду. Підписання
Закону практично завершило процес створення єдиної всеохоплюючої
системи пенсійного забезпечення, яка діяла за єдиними умовами та нормами.
Звичайно, система була побудована не повністю на принципах страхування, –
фактично це було поєднання принципів соціального страхування і соціальної
допомоги, але вона закладала страхові основи, передбачивши відокремлення
пенсійної системи від держбюджету. Тобто джерелом коштів для
фінансування пенсій став не державний бюджет, як це було раніше, а
Пенсійний фонд як самостійна фінансова система, що формується зі
страхових внесків підприємств і громадян. Уперше було передбачено, що
однією з умов одержання права на трудову пенсію є сплата страхових внесків
до Пенсійного фонду. Проте Пенсійний фонд на той час був новою
інституцією, яку ще треба було створювати і будувати, тому його появу
сприймали у суспільстві неоднозначно.
1990 рік.
 5

На початку 1990 року при Раді Міністрів СРСР було створено

спеціальну робочу групу, до складу якої увійшли представники всіх союзних
республік. Протягом року було напрацьовано необхідну нормативно-правову
базу – Положення про Пенсійний фонд СРСР, Інструкцію, що регулювала
порядок сплати внесків до Пенсійного фонду та витрачання його коштів, інші
документи. Паралельно з цим відбувався процес формування організаційної
структури Пенсійного фонду СРСР, яка на рівні союзних республік була
представлена відповідними республіканськими відділеннями Фонду (крім
Російської Федерації, яка одразу створила власний Пенсійний фонд, який не
входив до складу Пенсійного фонду СРСР). Згодом, 21 грудня 1990 року,
Радою Мiнiстрiв УРСР i Українською Радою профспiлок була ухвалена
спільна постанова про утворення Українського республiканського вiддiлення
Пенсiйного фонду СРСР, яке очолив Ю.Н. Сивоволов. Фактично ця дата і
вважається офіційною датою заснування Пенсiйного фонду України.
Постанова засвідчила не лише появу нової фінансової інституції в державі, а
й початок революційних змін в ідеології функціонування пенсійної системи,
яка відтепер в основному фінансово не спиралася на державний бюджет, а
одержала цільові джерела поповнення коштів, власні механізми їх акумуляції
та розподілу і, головне – можливість залучати інших соціальних партнерів –
роботодавців і працівників до фінансової участі у вирішенні питань
пенсійного забезпечення.
1991 рік
Уже з перших днів 1991 року нова пенсійна установа почала
акумулювати страхові обов’язкові платежі підприємств і громадян, що дало
можливість вже у грудні цього ж року вперше профінансувати видатки на
виплату пенсій за рахунок коштів Фонду, а не з державного бюджету.
Протягом 1991 року було сформовано структуру центрального апарату
Українського республіканського відділення Пенсійного фонду СРСР у складі
трьох управлінь, чотирьох самостійних відділів і ревізійної комісії. Крім
того, в лютому було утворено регіональні органи Пенсійного фонду – філії
 6

відділення в Автономній Республіці Крим, областях та у місті Києві, в складі

яких працювали уповноважені філій по районах, містах та районах у містах. І
вже до кінця 1991 року в системі Республіканського відділення працювали
понад 2000 працівників, у тому числі в центральному апараті – понад 60
фахівців.
Фактично Пенсійний фонд Союзу функціо-нував лише один рік і
припинив свою діяльність після розпаду СРСР. Після проголошення
незалежності України в серпні 1991 року постало нагальне питання –
створення власної незалежної системи пенсійного забезпечення. У листопаді
цього ж року було ухвалено Закон України «Про пенсійне забезпечення»,
який чітко визначав статус Пенсійного фонду як самостійної фінансово-
банківської системи.
1992 рік
Так розпочалася робота зі створення на базi Українського
республiканського вiддiлення Пенсiйного фонду України, яка завершилася 28
сiчня 1992 року ухвалою постанови Кабiнету Мiнiстрiв України N 39 про
створення на базi Українського республiканського вiддiлення Пенсiйного
фонду СРСР Пенсiйного фонду України, а на базі філій відділень – управлінь
в Автономній Республіці Крим, областях і місті Києві (управління
Пенсійного фонду у місті Севастополі було утворено згідно з Постановою
Кабінету Міністрів України No 534 від 16.09.92 на базі міського відділу
Кримського республіканського управління Фонду). Урядовою постановою
був затверджений перший склад правління Пенсійного фонду та перше
положення про Фонд, на підставі якого він почав діяти. До цього ж часу
виконання функцій, покладених на Пенсійний фонд, у районах і містах
продовжували виконувати уповноважені відповідних обласних управлінь. А
ще за кiлька тижнiв щойно утворене правлiння Пенсiйного фонду
України затвердило власнi нормативнi документи: iнструкцiю зі сплати
збору, положення про управлiння Пенсiйного фонду в АР Крим, областях та
м. Києвi. Тобто на початку 1992 року законодавча база функціонування
 7

Пенсійного фонду нової незалежної держави була повністю

сформована. Майже через два роки після утворення українського відділення
Пенсійного фонду працiвники нового вiдомства зiбралися у м. Миколаєвi для
навчання. На семінар запросили вcix начальникiв обласних вiддiлень
Пенсiйного фонду України та керiвникiв фондів iз колишнiх республiк
СРСР. Саме пiд час семiнару стало зрозумiло, що робота, проведена в Українi
з розробки документації та організації дiяльностi українського вiдомства,
була чи не найдетальнішою та найвизначнішою порiвняно з
подiбними розробками поза її межами. З перетворенням республіканського
вiддiлення на Пенсiйний фонд України змiнилася не тiльки назва структури,
а й вiдбулися певні зміни в процесі, пов’язаному з механiзмом збору коштів і
фiнансування виплати пенсiй. У Союзному Пенсiйному фондi, як i в його
Українському республiканському вiдділеннi, тариф страхових внескiв для
роботодавцiв становив у 1991 роцi 20,6%. Надходження за цими тарифамив
ycix республiках, і вУкраїнi зокрема, не забезпечували повнiстю потребу в
коштах на виплату пенсiй, тому вiдбувався перерозподiл i дотування з
Пенсiйного фонду СРСР. А здобувши незалежнiсть, Україна вже не мала
можливостi розраховувати на цi дотацiї i повинна була вирiшувати проблему
своїми силами. Тому з 1 січня 1992 року відповідно до Постанови Уряду від
21 січня 1992 року, тариф внескiв на соцiальне страхування
для госпрозрахункових пiдприємств був встановлений на рiвнi 61% фонду
оплати працi, а для бюджетних установ i органiзацiй – 37%. Із загальної суми
вiдрахувань до Пенсiйного фонду надходило, відповідно, 91,6% та 86%, а з
травня 1993 року для госпрозрахункових пiдприємств цей відсоток був дещо
зменшений – з 91,6% до 88%. Решта коштiв надходили до Фонду соціального
страхування. Базою оподаткування був фонд оплати праці та інші виплати, у
тому числі в натуральній формі, які підлягали обкладанню прибутковим
податком з громадян. У липні 1993 року було запроваджено сплату
внесків до Пенсійного фонду з договорів цивільноправового
характеру. Законом України «Про внесення змін і доповнень до Кодексу
 8

Української РСР про адміністративні правопорушення» з жовтня 1992 року

була запроваджена адміністративна відповідальність за порушення порядку
обчислення та сплати внесків на соціальне страхування. Всі ці заходи надали
можливість не лише повнiстю забезпечити фiнансування витрат на виплату
пенсiй, а й створити певний резерв коштiв на майбутнє. При цьому
слiд зазначити, що фiнансування виплати пенсiй здiйснювалося, незважаючи
на припинення дотацiй із Пенсiйного фонду Союзу РСР, який наприкiнцi
1991 року заборгував українському відділенню кілька мiльярдiв радянських
рублiв.
1993 рік
Цікавий і той факт, що у 1991–1993 роках відбулися перші спроби
впровадження елементів розширеного відтворення пенсійних фінансів,
притаманних накопичувальним пенсійним системам. Спроби полягали в
тому, що у зазначений період тимчасово вільні кошти Пенсійного фонду
задля одержання прибутку розміщували на банківських депозитах, вкладали
у статутні фонди підприємств, використовували для надання кредитів
тощо. Такі дії, хоч і забезпечили певний прибуток Пенсійному фонду, проте
виявилися не зовcім вдалими з точки зору адміністрування та належного
правового забезпечення і були припинені у середині 1993 року. Із вересня
1993 року Пенсійний фонд очолив заслужений економіст України Віктор
Петрович Тентюк, який багато зробив у справі становлення та розвитку
системи Фонду. Проведені з його ініціативи заходи мали велике значення для
подальшої діяльності Пенсійного фонду України. На той час кошти
Пенсійного фонду були розкидані по 12 банках, і це не найкращим чином
впливало на роботу. Адже коли потрібно було перекинути надлишок грошей
з однієї області до іншої, банки чинили перешкоди, через що виникали
затримки у виплаті пенсій. Тому у грудні 1993 року, щоб створити умови для
скорочення строку обігу коштів, призначених для виплати пенсій,
грошової допомоги та поштових переказів, забезпечити своєчасну їх виплату,
за участю Пенсійного фонду був створений Акціонерний поштово-пенсійний
 9

банк «Аваль», який мав здійснювати розрахункові операції, пов’язані з усіма

цими виплатами.

21 грудня 1993 року Верховною Радою України була схвалена

Концепція соціального забезпечення населення України, в якій уперше була
запропонована комплексна реформа національної системи соціального
забезпечення. Зокрема в ній чітко визначалося, що Пенсійний фонд
утворюється за кошти страхових внесків підприємств і громадян. За рахунок
цих коштів здійснюватимуться виплати: трудових пенсій за віком, за вислугу
років, по інвалідності та в разі втрати годувальника (крім пов’язаних з
нещасним випадком на виробництві, професійним захворюванням), а також
допомоги на поховання пенсіонерів. Крім того вперше було наголошено на
необхідності вдосконалити механізм визначення розмірів пенсій, насамперед,
залежно від тривалості сплати страхових внесків, вкладу працівників
протягом усієї трудової діяльності і запровадження приватного пенсійного
страхування. Тоді ж, задля реалізації Концепції, було розпочато розробку
рамкового законопроекту – Основ законодавства про загальнообов’язкове
державне соціальне страхування, який фактично мав відкрити шлях до
розробки законопроектів з усіх видів соціального страхування. З 1994 року
сталися значні зміни в історії Пенсійного фонду: він був перетворений із
самостійної фінансово-банківської системи на центральний орган виконавчої
влади і наділений відповідними повноваженнями. Водночас було суттєво
вдосконалено організаційну структуру Фонду. Статус Пенсійного фонду як
центрального органу виконавчої влади був визначений Положенням про
Пенсійний фонд України, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів
України No 345 від 01.06.94. Відповідно, службові та посадові особи
Пенсійного фонду України та його органів були визначені державними
службовцями.
Згідно з цим Положенням були утворені відділи Пенсійного фонду
України у районах, містах і районах у містах. Таким чином було створено
 10

вертикальну структуру управління Пенсійним фондом, яка повністю

відповідала адміністративно-територіальному устрою держави, а також
структурам інших державних органів, які мали подібні функції зі збору
обов’язкових платежів (органи податкової та контрольноревізійної служб).
Важливим кроком було впорядкування фінансових потоків у системі
Пенсійного фонду, а також розв’язання питань щодо розрахунково-касового
обслуговування його коштів.
1994
До 1994 року існувала досить незручна система фінансування
пенсійних виплат, порядок перерахування коштів був складний і надто
громіздкий. Кошти, які збиралися від платників у районах і містах,
спрямовували до обласних управлінь Пенсійного фонду, згодом їх
розподіляли між районами відповідно до потреб у фінансуванні виплати
пенсій. При цьому фінансування здійснювалося через органи соціального
захисту населення, а вже вони перераховували кошти на поштові
підприємства для безпосередньої виплати пенсій пенсіонерам. До того ж у
різних регіонах кошти Пенсійного фонду обслуговували різні банки, що
створювало додаткові проблеми, головною з яких була та, що іноді минало
кілька тижнів, поки гроші оберталися по всьому колу. Це ускладнювало
фінансування виплат пенсій і забирало багато часу на вишукування коштів на
численних банківських рахунках.
Тому відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про
заходи прискорення розрахункових операцій, пов’язаних з виплатою пенсій,
грошової допомоги і поштових переказів» No 1015 від 10.12.1993 та наказу
Пенсійного фонду України, Міністерства фінансів України, Міністерства
зв’язку України та Міністерства соціального захисту населення України
«Про затвердження Порядку виплати пенсій і грошової допомоги з
Пенсійного фонду України» No 6/42/62/81 від 20.05.1994 був докорінно
змінений механізм фінансування виплати пенсій і запроваджений такий
порядок, згідно з яким страхові внески акумулювалися на рахунках районних
 11

та міських відділів Фонду і безпосередньо на цьому рівні спрямовувалися на

пенсійні виплати, а перерахування коштів за маршрутом «район–область», а
тим більше «область–центр» відбувалося лише в разі необхідності
перерозподілу коштів через їх нестачу або надлишок. Також було введено
пряме перерахування коштів органами Пенсійного фонду поштовим
підприємствам. Органи соціального захисту населення мали тільки
формувати відомості і заявки на виплату пенсій. Запровадивши такий
механізм, органи Пенсійного фонду одразу відчули його ефективність,
змогли підвищити оперативність розпорядження коштами, а їхній рух став
прозорішим, його стало легше контролювати. Як уже згадувалося,
запровадження нового механізму виплати пенсій проводилося одночасно з
концентрацією рахунків органів Пенсійного фонду в одному банку, яким
було визначено АППБ «Аваль».
Таким чином, у межах одного банку було зосереджено не тільки рух
коштів у системі Пенсійного фонду, але й розрахунки Фонду з поштовими
підприємствами, що прискорило процес їхнього обігу від платника страхових
внесків до пенсіонера, а отже, значною мірою посилило можливості
раціонального використання коштів Пенсійного фонду. Зокрема можливість
оперативного перерозоділу грошей як між областями, так і між районами і
містами. Доказом цього може бути такий приклад. За новою системою
фінансування, кошти, які зранку надійшли від платника до якогось районного
відділу, наприклад, в Запорізькій області, і де був їх надлишок, того ж дня
ввечері вже виплачували як пенсію, наприклад, у Чернігівській області, де
грошей не вистачало. Згодом, з переходом органів Пенсійного фонду на
обслуговування до Ощадбанку, були збережені вищезгадані принципи
банківського обслуговування. Згадуючи про діяльність Пенсійного фонду у
середині 90-х років минулого століття, слід сказати, що у 1994–1997 роках,
згідно з законами про державний бюджет на відповідні роки, кошти
Пенсійного фонду включалися до складу держбюджету.
 12

Перехід на початку 1990-х на фінансування пенсій через Пенсійний

фонд сам по собі одразу не міг вирішити всіх складних питань у сфері
пенсійного забезпечення, натомість висвітлив та окреслив багато інших
проблем і чинників як усередині самої пенсійної системи, так і поза її
межами, які мали значний негативний вплив на її фінансовий стан. Зокрема
поширилося таке явище, як неплатежі до Пенсійного фонду на тлі глибокої
затяжної економічної кризи, яка породила тінізацію економіки та безробіття,
суттєво підірвала і деформувала фінансову базу пен- сійної системи.
Негативний вплив на її фінансовий стан справляло покладення на видатки
Фонду фінансування пенсій окремим категоріям громадян відповідно до
ухвалених за ці роки у чималій кількості законів, які регулювали питання
пенсійного забезпечення разом з базовим Законом «Про пенсійне
забезпечення» (наприклад, закони України «Про державну службу», «Про
службу в органах місцевого самоврядування», «Про прокуратуру» та ін.).
Крім того, в різний час за кошти Фонду фінансувалися соціальні виплати, які
взагалі не були пов’язані з пенсійною системою і за своєю природою мали б
здійснюватися за бюджетні кошти – допомога на дітей, доплати на догляд за
інвалідами та ін. Фінансування з коштів Пенсійного фонду пенсій,
призначених на пільгових умовах у зв’язку зі шкідливими умовами праці,
також можна віднести до негативних факторів. Починаючи з 1992 року
пенсійні гарантії таких працівників були значно розширені. Разом з тим,
незважаючи на обов’язок відшкодування відповідних витрат Фонду
підприємствами, де існують згадані умови, реальний рівень відшкодування
витрат на виплату пенсій за так званим Списком No 2 наприкінці 1990-х
становив у середньому лише 30%. Унаслідок усього цього з 1995 року почала
виникати заборгованість з виплати пенсій. І це при тому, що рівень
пенсійного забезпечення залишився низьким, а його диференціацію залежно
від трудового внеску працівника фактично було втрачено.
Все це формувало в суспільстві усвідомлення необхідності проведення
пенсійної реформи, але для її здійснення потрібно було подолати гострі
 13

кризові явища у самій пенсійній системі. Тож головним завданням

Пенсійного фонду у другій половині 1990-х років стали фінансова
стабілізація пенсійної системи, ліквідація заборгованості з виплати пенсій,
створення необхідних передумов для проведення пенсійної реформи.
З січня 1996 року системуФонду очолив досвідчений керівник Борис
Олександрович Зайчук. Основними напрямами роботи Пенсійного фонду
в цей період стало вдосконалення законодавства зі сплати обов’язкових
платежів, запровадження їх персоніфікованого обліку, посилення платіжної
дисципліни підприємств, звільнення Фонду від невластивих йому видатків.
1996 рік
Фактично першим кроком на шляху зменшення заборгованості зі
сплати обов’язкових платежів до Пенсійного фонду стала ухвала ще у
лютому 1996 року Постанови Верховної Ради України «Про внесення змін до
Постанови Верховної Ради України “Про порядок
введення в дію Закону України “Про внесення змін і доповнень до Закону
України “Про пенсійне забезпечення”», якою було визначено, що внески на
пенсійне страхування сплачуються одночасно з одержанням коштів в
установах банку. При цьому у разі недостатності коштів видача банками
грошей на заробітну плату й перерахування внесків до Пенсійного фонду
мали провадитися у пропорційних сумах. Цією ж постановою було визначене
право начальників підвідомчих органів Пенсійного фонду
припиняти операції підприємств, установ, організацій, громадян-підприємців
на рахунках в установах банків у разі відмови таких юридичних та фізичних
осіб від реєстрації як платників внесків до Пенсійного фонду. Із квітня 1997
року розпочалась активна робота над основними законопроектами
щодо пенсійної реформи. Уже в липні цього року було прийнято Закон
України «Про збір на обов’язкове державне пенсійне страхування»,
відповідно з яким тариф збору до системи пенсійного страхування був
встановлений у розмірі 32% фонду оплати праці.
1997 рік
 14

Також у цей період вживалися заходи щодо погашення заборгованості з

виплати пенсій. Так у вересні Кабінет Міністрів України дозволив
сільськогосподарським товаровиробникам погашати заборгованість зі сплати
збору на обов’язкове державне пенсійне страхування продукцією власного
виробництва. Згодом, у березні 1998 року, Указом Президента України була
визначена відповідальність банків за невиконання рішень податкових органів
про припинення операцій за всіма рахунками платника у разі непогашення
платником податкової заборгованості та встановлені санкції, що
застосовувалися до банків у разі невиконання таких рішень. У серпні 1998
року Указом Президента України «Про невідкладні заходи щодо погашення
заборгованості з виплати пенсій», а потім у жовтні і Законом України «Про
внесення змін до Закону України «Про збір на обов’язкове державне
пенсійне страхування» були запроваджені додаткові ставки збору на
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.
1998 рік
Саме з метою виконання функцій з реалізації товарів (послуг), майна,
майнових прав, переданих у рахунок збору на обов’язкове державне пенсійне
страхування, у серпні 1998 року було створено Спеціалізоване державне
підприємство Пенсійного фонду України. Відчутно сприяло наповненню
бюджету Пенсійного фонду ухвалення у листопаді цього року Постанови
Кабінету Міністрів України «Про стан і додаткові заходи щодо виплати
пенсій, погашення заборгованості з обов’язкових платежів до державного
та При Кабінеті Міністрів України та обласних адміністраціях були утворені
постійно діючі комісії з погашення заборгованості зі сплати внесків до
Пенсійного фонду, які розглядали кожний факт заборгованості та шляхи її
погашення. Крім роботи, проведеної з керівниками підприємств-боржників,
були застосовані нетрадиційні джерела наповнення бюджету Пенсійного
фонду. Так було запроваджено механізм погашення заборгованості з виплати
пенсій у натуральній формі продукцією підприємств-боржників. Завдяки
таким діям заборгованість перед Фондом була погашена на суму понад 800
 15

млн грн. У результаті вжитих заходів удалося суттєво збільшити

надходження коштів до Пенсійного фонду, що надало можливість у
вересні 2000 року ліквідувати заборгованість з виплати пенсій. Надалі
тенденцію до збільшення надходжень до Пенсійного фонду було закріплено і
розвинуто.
Зрештою, це дало змогу протягом 2001–2003 років підвищити виплати
пенсій у середньому на 72% (з 81 до 139,45 грн). Стабілізація фінансового
стану Пенсійного фонду стала однією з передумов здійснення пенсійної
реформи. У цей період були затверджені ряд основоположних державних
документів, у яких чітко окреслювалися основні напрями та шляхи
впровадження пенсійної реформи: Основи законодавства України
«Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування», ухвалені
Верховною Радою України 14 січня 1998 року, Указ Президента
України «Про Основні напрями пенсійного забезпечення в Україні» від 13
квітня 1998 року, Послання Президента України до Верховної Ради України
та Кабінету Міністрів України «Про Основні напрями реформування системи
пенсійного забезпечення населення України» від 10 жовтня 2001 року. На
виконання завдань, поставлених у цих документах, і була спрямована робота
всієї системи Пенсійного фонду. Щонайперше, у цей період були проведені
підготовчі заходи до впровадження пенсійної реформи:
відбулася оптимізація процесу збирання та розподілу пенсійних коштів
органами Пенсійного фонду та була створена система персоніфікованого
обліку внесків. Початок справі поклав, прийнятий у травні 1998 року, Указ
Президента України «Про заходи щодо впровадження персоніфікованого
обліку відомостей у системі обов’язкового державного пенсійного
страхування». Сама ідея запровадження персоніфікації виникла з кiлькох
причин. По-перше, Пенсiйному фонду потрiбнi були вiдомостi про те, яким
чином надходять внески, хто їх сплачує, а хто ухиляється вiд сплати.
Стара система не давала можливості контролювати цi питання. До того ж, на
той час окрiм людей, якi, виходячи на пенсiю, отримували чесно заробленi
 16

грошi, були й такi, що отримували пенсiю з тіньових нарахувань.

Вони розмiщали трудовi книжки на пiдприємствах, де на їхнi iмена
нараховувалися великi суми, заробленi iншими людьми. Це призводило
до того, що такi особи отримували несправедливо високi пенсiйнi виплати.
Потрiбно було вживати певних заходiв, щоб подiбнi махiнацiї в подальшому
припинилися. Інша причина необхiдностi введення персонiфiкацiї полягала в
тому, що з часiв перебудови, а надалi й розбудови нової Української держави
з’являлося й зникало чимало пiдприємств, якi часто не могли пристосуватися
до нових економiчних умов, не витримували конкуренції i змушенi були
припинити свою роботу. Внаслiдок цього iнформацiя про заробiтки багатьох
людей просто зникала, а без цих вiдомостей було неможливо нарахувати
людям заслужену пенсiю.
1999 рік
Уci цi причини разом сприяли тому, що вже на державному рiвнi було
порушене питання про необхiднiсть оптимізації процесу збирання та
розподілу пенсійних коштів, збереження й доступностi iнформацiї про
внески до Пенсiйного фонду, яке знайшло своє відображення у прийнятому
наприкінці 1998 року Законі України «Про проведення у Львівській області
експерименту з призначення пенсій органами Пенсійного фонду України».
Відповідно до цього Закону, починаючи з 1 січня 1999 року, пенсії у регіоні
на період проведення експерименту призначали районні, міські і районні у
містах відділи Пенсійного фонду України.
2000 рік
У рамках експерименту весь цикл від збирання коштів до виплати
пенсій покладався на Пенсійний фонд, що дало можливість значно скоротити
адміністративні витрати, зокрема, пов’язані з доставкою і виплатою пенсій.
Другий аспект, який апробовували під час експерименту, – паралельне
запровадження системи автоматизованого персоніфікованого обліку
пенсійних платежів. Під час експерименту підприємства (державні і
недержавні) надавали дані про заробіток персоналу, умови праці, а також
 17

суми відрахувань до Пенсійного фонду. На кожного працівника була

заведена електронна картка з індивідуальним страховим номером, у якій
протягом усього трудового життя фіксуватиметься заробітна плата і сума
відрахувань до Пенсійного фонду. Після ретельного вивчення iноземного
досвіду українськi фахiвцi дiйшли згоди в тому, що для України потрiбно
розробити власну систему персонiфiкації. Це було пов’язано з тим, що в
нашiй державi населення з однiєї областi постiйно мiгрувало в iншу, і це
призводило до того, що пенсiйнi справи таких людей також постiйно
перемiщувалися за своїми власниками. Внаслiдок цього документи iнодi
просто губилися. Подiбного досвiду в iнших країнах не було. Тому в
Пенсiйному фондi України вирiшили, що вся iнформацiйна база пенсійної
системи повинна знаходитися в центрi. Результати експерименту були
схвалені Урядом і до кінця 2000-го року систему персоніфікованого обліку
страхових платежів до Пенсійного фонду було впроваджено в усіх регіонах
країни.
2001 рік
Система набула значного розвитку, що стало поштовхом до проведення
протягом 2001–2002 років у Гуляйпільському та Пологівському районах
Запорізької області, у містах Свердловську і Сєверодонецьку Луганської
області, у Сокальському та Жидачівському районах Львівської області
спочатку експерименту з підвищення ефективності роботи державних
цільових фондів щодо здійснення органами Пенсійногофонду контролю за
сплатою страхових внесків до Фонду соціального страхування на випадок
безробіття, а згодом, на базі цих самих районів, – і експерименту
з використанням даних персоніфікованого обліку відомостей у системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування для призначення
страхових виплат, державної допомоги сім’ям з дітьми, державної
соціальної допомоги малозабезпеченим сім’ям і житлових субсидій з
одночасним запровадженням щомісячної звітності платників до
системи персоніфікованого обліку. Паралельно в цей період, відповідно
 18

до прийнятого у вересні 2000 року Закону України «Про внесення змін до

Закону України «Про проведення у Львівській області експерименту з
призначення пенсій органами Пенсійного фонду України», в 11 регіонах було
здійснено передачу функцій призначення пенсій від органів праці
та соціального захисту населення структурним підрозділам Пенсійного
фонду.
2002 рік
17 січня 2002 року державний експеримент з призначення пенсій
органами Пенсійного фонду завершився підписанням закону про поширення
його на всю територію України. Метою закону було поєднання в межах
одного державного органу функцій зі збору пенсійних коштів за допомогою
системи персоніфікованого обліку та функцій розподілу їх на забезпечення
пенсійних виплат, що підтверджувалося позитивними результатами під
час проведення Львівського експерименту. Поєднання цих функцій дало
змогу вже з 1 липня 2002 року призначати пенсії з використанням даних про
заробіток із системи персоніфікованого обліку, а особам – учасникам
системи загальнообов’язкового державного соціального страхування на
підставі даних СПОВ Пенсійний фонд почав видавати свідоцтва учасника
цієї системи. У зв’язку з появою нових функцій у липні 2002 року органи
обласних управлінь Пенсійного фонду було трансформовано в головні
управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, у
містах Києві та Севастополі. З метою проведення інформаційно-роз’
яснювальної роботи з основних напрямів пенсійної реформи у червні
2002 року було засновано журнал «Вісник Пенсійного фонду
України». Одночасно з проведенням організаційної та функціональної
реформ органи Пенсійного фонду України протягом 1999–2002 років
вирішували інше нагальне завдання – проведення розмежування джерел
фінансування пенсій, призначених за різними пенсійними програмами. З
цією метою, починаючи з 1999 року, були ухвалені урядові рішення, у яких
затверджувалися графіки поетапного розмежування джерел фінансування
 19

виплат з коштів Пенсійного фонду України. 2002–2003 роки

характеризуються проведенням активних заходів щодо підготовки
повномасштабної пенсійної реформи. Зокрема у липні 2003 року Верховною
Радою України був ухвалений Закон «Про загальнообов’язкове державне
пенсійне страхування», а з липня по грудень цього ж року органами Фонду
проводилася активна підготовча робота з його реалізації: була сформована
відповідна нормативно-правова база; розгорнута широка інформаційно-
роз’яснювальна робота; заснована газета «Пенсійний кур’єр», створений
Навчально-методичний центр. Для забезпечення кадрової готовності до
запровадження нового пенсійного законодавства протягом вересня–жовтня
2003 року були проведені навчальні курси для спеціалістів системи –
керівників служб, начальників управлінь пенсійного забезпечення
Пенсійного фонду України обласного, міського та районного рівнів. Такі
курси відбулися загалом у 13 регіонах України, на них пройшли навчання та
отримали сертифікати про виконання програми курсів 1 600 фахівців. Отже,
на початку 2000-х років у Пенсійному фонді України було впроваджено
унікальну систему персоніфікованого обліку відомостей у
системі загальнообов’язковогодержавногопенсійного страхування,
акумульовано функції нарахування і виплати пенсій, створено механізми
впливу на боржників, а також налагоджено чіткий контроль за платежами та
електронний режим обробки даних, розроблено ба-зове пенсійне
законодавство. Тобто відбувся процес створення нормативно-правової
та організаційно-технічної бази пенсійної реформи. Пенсійний фонд України
став потужною фінансовою та соціальною інституцією в державі,
сформувалися його організаційний та кадровий потенціали.
З ухвалою Закону України «Про загальнообов’ язкове
державне пенсійне страхування» практично відбувся перехід України від
системи пенсійного забезпечення до системи пенсійного страхування.
2004рік
 20

Закон набрав чинності з 1 січня 2004 року і фактично затвердив

створення в Україні трирівневої пенсійної системи. У Законі були визначені
структура та механізми функціонування двох обов’язкових складових нової
пенсійної системи (реформованої солідарної та накопичувальної), яка
розроблялася, зважаючи на соціально-економічне та політичне становище в
державі. В основу нової пенсійної системи було покладено страховий
принцип чіткого розподілу матеріального забезпечення в старості залежно
від особистого трудового внеску громадян до системи пенсійного
страхування: розподіляти тільки те, що фактично сплачене, тобто зароблене.
Використання нової формули обчислення пенсії дало змогу диференціювати
розміри пенсій залежно від тривалості стажу та величини заробітку кожного
окремого пенсіонера: від кожного по можливостях, кожному по заслугах.
Було встановлено об’єктивну справедливу шкалу пенсійних виплат.
Паралельно у 2004 році в обіг вводяться пенсійні посвідчення нового
зразка. Запровадження таких посвідчень дало можливість уникнути
подвійного призначення пенсій і посилити захист прав людини на
конфіденційну інформацію. За нормами нового Закону були перераховані
розміри пенсій майже 12,6 млн пенсіонерів. Діапазон розмірів пенсій був
дуже широкий. При цьому, якщо до запровадження Закону України «Про
загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» майже 50% пенсіонерів
одержували пенсію у максимальному розмірі, який становив 150 грн, а
різниця між максимальним (150 грн) та середнім її розміром (134 грн)
становила лише 16 грн, то з 1 січня 2004 року максимальний розмір пенсії
значно підвищувався. Водночас у першій редакції Закону мінімальний розмір
пенсії не встановлювався. У зв’язку з цим виникали проблеми, пов’язані з
тим, що розмір багатьох перерахованих пенсій був менший від прожиткового
мінімуму. Тому вже у вересні 2004 року Уряд ухвалив перше рішення, яке
було спрямоване на виправлення такої ситуації. Зокрема Постанова «Про
підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян» No 1215 від 18 вересня
2004 року передбачала, що, починаючи з 1 вересня 2004 року, відповідно до
 21

отримуваних пенсіонерами розмірів пенсійних виплат, якщо їхній

щомісячний розмір з 50 житкового мінімуму. них виплат, якщо їхній
щомісячний розмір з урахуванням надбавок, підвищень, додаткових пенсій,
цільової грошової допомоги, пенсій за особливі заслуги перед Україною, сум
індексації та інших доплат до пенсій не досягав прожиткового мінімуму,
встановленого на 2004 рік для осіб, які втратили працездатність,
встановлювалася щомісячна державна адресна допомога до пенсії (дотація),
розмір якої визначався в сумі, що не вистачало до зазначеного прожиткового
мінімуму. Натомість особам, які отримували соціальні пенсії за віком,
зазначена допомога не надавалась, а особам, пенсії яким були призначені за
наявності страхового стажу меншої тривалості, передбаченої для
призначення мінімального розміру пенсії за віком (відповідно, для чоловіків
– 25, для жінок – 20 років), та по інвалідності ІІІ групи, розмір допомоги не
міг перевищувати 152 грн.
2005 рік
На початку 2005 року набрав чинності Закон України «Про внесення
змін до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне
страхування», згідно з яким мінімальний розмір пенсії за віком, за наявності
у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу, встановлювався на
рівні прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (тоді –
284,69 грн). Диференціація у розмірах пенсій продовжувала поступово
зникати.
Така тенденція зберігалась упродовж наступних кількох років, коли
понад 90% пенсіонерів взагалі одержували однакову пенсію. Разом з тим
Пенсійний фонд України бере активну участь у заходах, спрямованих
на переведення української пенсійної системи на страхові рейки. Наприклад,
у вересні 2005 року, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, з
метою створення належних умов для впровадження накопичувальної системи
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування у Сокальському
та Жидачівському районах Львівської області розпочався експеримент зі
 22

створення автоматизованої системи Накопичувального фонду

загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. Під час
експерименту Пенсійним фондом України були розроблені принципово нові
форми надання страхувальниками звітності до системи персоніфікованого
обліку відомостей в умовах функціонування накопичувальної
системи, передбачене формування єдиної звітності як до солідарної, так і до
накопичувальної системи, створене та передане в експлуатацію програмне
забезпечення прийому звітності від страхувальників, проведена
оптимізація розроблених форм звітності. Це фактично стало підґрунтям для
подальшого запровадження єдиного соціального внеску. Загалом під час
експерименту була створена та запроваджена в дослідну експлуатацію
інтегрована система адміністрування процесів оперативного обліку і
контролю за сплатою страхових внесків з їх персоніфікацією у солідарній та
накопичувальній системах.
Під час експерименту відпрацьовувалася система «інформаційний
кіоск» – одна з підсистем автоматизованої системи Накопичувального фонду.
За допомогою таких «кіосків» застрахована особа отримала можливість
віддаленого доступу до інформації про свій пенсійний рахунок. Іншими
словами, будь-яка людина у будь-який момент могла переглянути свої дані у
базі Пенсійного фонду України за наявності свідоцтва про
загальнообов’язкове державне соціальне страхування. Для подальшого
впровадження страхових принципів у грудні 2005 року розпорядженням
Кабінету Міністрів України була схвалена Стратегія розвитку пенсійної
системи, метою якої було визначення перспектив подальшого розвитку та
реформування, забезпечення фінансової стабільності, посилення дії
страхових принципів у солідарній системі, запровадження накопичувальної
системи пенсійного страхування та подальший розвиток недержавного
пенсійного забезпечення.
2006 рік
 23

А вже в листопаді 2006 року відповідно до постанови Кабінету

Міністрів органам Пенсійного фонду були передані функціїз призна-чення та
виплати пенсій військовослужбовцям та іншим працівникам силових
міністерств і відомств. Це стало важливою подією для всієї системи
Пенсійного фонду, адже тепер, починаючи з 2007 року, в органах Фонду
були зосереджені повноваження з пенсійного забезпечення всіх категорій
громадян.
2007 рік
У зв’язку з розширенням функціональних повноважень органів Фонду
у жовтні 2007 року постановою Кабінету Міністрів України
No 1261 було затверджене нове положення про Пенсійний фонд України. У
грудні 2007 року Пенсійний фонд очолив Олексій Борисович Зарудний.
2008 рік
У 2008 році, з метою відновлення диференціації у розмірах пенсій, був
здійснений перерахунок пенсій із застосуванням коефіцієнта оцінки одного
року страхового стажу на рівні 1,35%. Починаючи з січня 2008 року, був
проведений перерахунок пенсій, зважаючи на новий, «осучаснений»
показник середньої заробітної плати. Так якщо у період з 2004 по 2008 рік під
час здійснення перерахунків пенсій за нормами нового Закону
застосовувалася величина середньої заробітної плати працівників, зайнятих у
галузях економіки України за 2002 рік, яка становила 306,45 грн, то з січня
2008 року, аби відновити справедливість, розміри раніше призначених пенсій
були переглянуті із застосуванням нового показника середньої заробітної
плати за 2006 рік – 928,81 грн. Це суттєво підвищило рівень пенсійного
забезпечення.
Водночас на Фонд стали покладати безліч різних невластивих йому
виплат. Насамперед, видатки на виплату пільгових пенсій, за вислугу років,
на здійснення доплат до мінімального розміру пенсій та інших доплат і
компенсацій. Тобто Пенсійний фонд за кошти застрахованих осіб почав
здійснювати виплати не страхового характеру.
 24

2009 рік
У 2009 році Уряд затвердив Концепцію подальшої пенсійної реформи,
яка передбачала поліпшення всіх аспектів пенсійного забезпечення – від
стабілізації солідарної системи до запровадження накопичувальної. У цей
період, незважаючи на безліч проблем фінансового характеру,
вживаються активні заходи щодо вдосконалення роботи
системи Фонду. З метою підвищення якості обслуговування громадян та
надання роз’яснень щодо законодавчих змін у системі пенсійного
забезпечення розпочав роботу Контакт-центр Пенсійного фонду. Саме в цей
період розпочинаються заходиз організаційно-технологічної модернізації
Фонду. Зокрема, відповідно до постанови правління Пенсійного фонду. З
березня 2009 року, була запроваджена спрощена процедура добровільної
участі громадян України, які працюють за кордоном, у солідарній системі
загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. У цьому році в
органах Пенсійного фонду розпочався пілотний проект запровадження
нової системи надання послуг, яка мала на меті: спрощення процедури
отримання та скорочення строків надання послуг в органах Пенсійного
фонду України; поліпшення комфортності для одержувачів та
покращання якості надання послуг; підвищення поінформованості
одержувачів про порядок, способи й умови отримання послуг. Першим
етапом модернізації обслуговування громадян стало оснащення всіх
управлінь Фонду інформаційними кіосками та створення Центральної бази
даних одержувачів пенсій, а другим – відкриття в міських і районних
управліннях залів обслуговування громадян за принципом «єдиного вікна».
Такий пілотний проект у 2009 році був успішно випробуваний на базі
головного управління Фонду у Хмельницькій області.
Упродовж експерименту відпрацьовувалась абсолютно нова на той час
схема роботи, яка передбачала наявність автоматизованого робочого місця
працівника Фонду, електронну пенсійну справу пенсіонера та
електронне пенсійне посвідчення. Зокрема запровадження електронної
 25

пенсійної справи мало на меті спростити доступ до бази даних, що, у свою
чергу, надало б можливість за кілька хвилин підготувати довідку за запитом
пенсіонера. А для страхувальників передбачалося, що буде введений єдиний
електронний звіт з можливістю передачі даних через мережу Інтернет за
допомогою цифрового електронного підпису. Саме в рамках Хмельницького
експерименту модернізоване пенсійне посвідчення пройшло першу
«обкатку». Це була пластикова картка, з одного боку якої нанесені прізвище,
ім’я, по батькові та фото власника, з другого – електронний чип.
Посвідченням можна буде користуватися як соціальним паспортом
пенсіонера.
2010 рік
З березня 2010 року Пенсійний фонд України знову очолив Борис
Олександрович Зайчук. В цьому році розпочався черговий етап
реформування української пенсійної системи. 8 липня 2010 року Верховною
Радою України був ухвалений Закон України «Про збір та облік єдиного
внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування», мета
якого – підвищити ефективність роботи фондів соціального страхування
через створення умов для уникнення дублювання нимифункцій з обліку
платників внесків на загальнообов’язкове державне соціальне страхування,
збору страхових внесків, здійснення контролю за повнотою та своєчасністю
сплати страхових внесків; скоротити адміністративні витрати фондів на
виконання цих функцій; підвищити платіжну дис-ципліну платників
страхових внесків; скоротити обсяги роботи, пов’язаної з реєстрацією
платників страхових внесків, збором коштів, формуванням та введенням
інформаційної системи відомостей про застраховану особу; забезпечити
звітність, цільове використання страхових коштів шляхом введення
призначення страхових виплат з даних Державного реєстру
соціального страхування. Згідно з нормами Закону функції щодо обліку
платників єдиного внеску, збору страхових коштів, прийняття звітності про
їх сплату, контролю за повнотою та своєчасністю нарахування і сплати
 26

єдиного внеску, стягнення заборгованості, формування та

ведення Державного реєстру соціального страхування, який включав би
інформаційну систему відомостей про платників єдиного внеску
та застрахованих осіб з 1 січня 2011 року, почали виконувати органи
Пенсійному фонду України. Це, фактично, означало, що Пенсійний фонд
став монопольним фіскальним органом, який підпорядковувався державі з
адміністрування єдиного соціального внеску.
2011 рік
У 2011 році разпочався черговий етап пенсійної реформи. Зокрема у
липні 2011 року Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про
заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи»,
який передбачав зміни у пенсійному забезпеченні у солідарній системі,
уточнював положення, які стосуються функціонування обов’язкової
накопичувальної пенсійної системи – другого рівня системи пенсійного
забезпечення, та вносив зміни до 22 законів України. Цей Закон мав на меті
впровадження масштабних змін, аби збалансувати доходи і видатки
Пенсійного фонду України. Було змінено кілька параметричних показників
пенсійної системи: поступово підвищено пенсійний вік для жінок до 60
років; страховий стаж – до 30 років для жінок і до 35 для чоловіків;
пенсійний вік чоловіківдержслужбовців – до 62 років;
установлено максимальний розмір пенсії на рівні 10 прожиткових мінімумів
для осіб, які втратили працездатність; зменшено з 90% до 80% заробітної
плати для нарахування пенсій держслужбовцям та ін.
2012 рік
У 2012 році, завдяки напрацюванням, отриманим під час експерименту
з модернізації системи обслуговування громадян, проведеного в
Хмельницькій області, новий порядок прийому та обслуговування за
принципом «єдиного вікна» було забезпечено в усіх територіальних органах
Фонду. Крім того, для поліпшення якості обслуговування громадян та
впровадження технологій електронного урядування в соціальній сфері з
 27

жовтня 2012 року розпочав роботу веб-портал електронних послуг

Пенсійного фонду. Саме відтоді в усіх органах Фонду починається відлік
часу із запровадження єдиної централізованої бази даних усіх пенсіонерів
країни та єдиної бази призначення пенсій.
2013 рік
У 2013 році, з набранням чинності Законом України «Про внесення
змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з проведенням
адміністративної реформи», функції з адміністрування єдиного внеску на
загальнообов’язкове державне соціальне страхування були передані
новоствореному Міністерству доходів і зборів України. А з червня 2014 року
повноваження з адміністрування ЄСВ перебрала на себе новоутворена
Державна фіскальна служба. Отже, період 2011–2013 років характеризується
проведеннямнеодноразовихпідвищеньрозмірів пенсій, загостренням
несприятливої демографічної ситуації та кризових економічних явищ, що
призвело до втрати фінансової стійкості пенсійної системи, порушення в ній
страхових принципів, засад соціальної справедливості.

1.2. Струкутра ПФУ

Пенсійний фонд України складається з апарату, територіальні органи,

Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку
Пенсійного фонду України». Структкура апарату ПФУ представлено на рис.1

Секретаріат
Голови правління
(на правах самостійного
відділу)
Юридичний департамент
- відділ організації правової
роботи;
- відділ по забезпеченню
взаємодії з Верховною Радою
України, розробки та
систематизації законодавства;
- відділ представництва
інтересів в судах та інших
органах;
- відділ договірної роботи
Департамент
внутрішнього аудиту
- відділ координації діяльності
підрозділів внутрішнього
аудиту;
- відділ моніторингу та
звітності з внутрішнього
аудиту;
- відділ фінансового аудиту;
- відділ аудиту операційних
процесів
Управління по роботі
з персоналом
- відділ кадрового
адміністрування та
організаційного розвитку;
- відділ добору, оцінки та
розвитку персоналу
Сектор з питань
запобігання та
виявлення корупції
Режимно-секретний
сектор
Голова правління Пенсійного фонду України
Заступник Голови
правління Пенсійного
фонду України
Департамент пенсійного
забезпечення
Управління методологічного
забезпечення
- відділ аналітичної роботи та
розвитку пенсійної системи;
- відділ методологічного
забезпечення та організації роботи
з обслуговування громадян;
- відділ організації виконання
міжнародних договорів;
- відділ супроводження
інформаційних систем з
призначення і виплати пенсій;
Управління контролю та
розгляду звернень громадян
- відділ з питань призначення пенсій;
відділ з питань виплати пенсій;
- відділ спеціальних пенсійних
програм;
- відділ звернень громадян
Управління організаційної
роботи, зв'язків з
громадськістю та засобами
масової інформації
- відділ організаційної роботи;
- відділ зв'язків з громадськістю
та засобами масової інформації;
- сектор мультимедійного
наповнення вебресурсів
Пенсійного фонду
Управління контрольно-
перевірочної роботи
- відділ координації контрольно-
перевірочної роботи;
- відділ аналізу та моніторингу
контрольно-перевірочної роботи
Заступник Голови
правління Пенсійного
фонду України
Фінансово-економічний
департамент
Управління формування та
виконання бюджету
- відділ планування, прогнозування
бюджету та методологічного
забезпечення;
- відділ оперативного виконання
бюджету та аналітичної роботи;
- відділ забезпечення наповнення
бюджету;
Управління фінансового
забезпечення,
бухгалтерського обліку та
звітності
- відділ фінансового забезпечення
пенсійних виплат та фінансової
звітності;
- відділ фінансового забезпечення
адміністративних видатків органів
Пенсійного фонду;
відділ бухгалтерського обліку
Управління
адміністративного
забезпечення
- загальний відділ;
- відділ господарського
обслуговування та
матеріально-технічного
забезпечення
28
Заступник Голови
правління Пенсійного
фонду України з питань
цифрового розвитку,
цифрових трансформацій
і цифровізації
Департамент з питань
цифрового розвитку,
цифрових трансформацій і
цифровізації
Управління проєктування
заходів з питань цифрового
розвитку, цифрових
трансформацій і цифровізації
процесів, їх супроводження та
адміністрування
- відділ проєктування заходів з
питань цифрового розвитку,
цифрових трансформацій і
цифровізації процесів;
- відділ супроводження реалізації
проєктів з питань цифрового
розвитку, цифрових трансформацій
і цифровізації процесів;
- відділ адміністрування
інформаційних систем та цифрових
процесів;
Управління інформаційно-
аналітичного забезпечення
та використання
електронних реєстрів
- відділ статистичної звітності та
аналітичної роботи;
- відділ використання електронних
реєстрів;
Відділ захисту інформації
 29

Державне підприємство «Інформаційний центр персоніфікованого обліку

Пенсійного фонду України»
Основними функціями ДП ІЦПО ПФУ є:
–створення, прийом до експлуатації, супровід і підтримка програмного
забезпечення інформаційних систем ведення єдиного державного автоматизованого
банку відомостей про суб’єктів загальнообов’язкового державного пенсійного
страхування;
–оброблення, систематизація та зберігання передбачених законодавством про
пенсійне забезпечення відомостей про фізичних осіб, що пов’язані з визначенням
права на виплати з Пенсійного фонду;
– створення інформаційно – технологічних передумов для використання баз даних
системи персоніфікованого обліку відомостей у процесі призначення пенсій у
системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування;
–інформаційне забезпечення завдань прогнозування та планування у системі
пенсійного страхування;
–транспортна, експедиторська та інша діяльність, що пов’язана із здійсненням
транспортування, експлуатації, обслуговування та ремонту транспортних засобів;
–забезпечення захисту інформації відповідно до Закону України “Про захист
інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах”;
–загальне прибирання будинків;
–діяльність охоронних служб;
– інформаційно-консультаційна діяльність;
– здійснення акумулювання, ефективного використання та управління фінансовими
ресурсами з усіх джерел інвестування відповідно до законодавства;
– освітня діяльність;
– надання інформаційних послуг, послуг по збиранню, розповсюдженню та
передачі інформації;
–розробка програмно-технічного забезпечення та пов’язане з ним обслуговування;
–розробка, впровадження та експлуатація комп’ютерних мереж розподілення банків
та баз даних, надання доступу до них на комерційній основі;
–здійснення інших видів діяльності, не заборонених чинним законодавством.
 30

Розділ 2. Оцінка діяльності ПФУ

2.1 Фінансові та статистичні показники роботи ПФУ у 2020 році

Основні результати роботи ПФУ у 2020 році.

Забезпечено виплати понад 11,1 млн громадян на загальну суму 466,9 млрд
гривень. Проведено перерахунки пенсій з січня, квітня, травня, липня, серпня,
вересня та грудня 2020 року, середній розмір пенсії зріс із 3 082,98 грн на
01.01.2020 до 3 507,51 грн на 01.01.2021.
Власні надходження Пенсійного фонду України у порівнянні з попереднім
роком зросли на 40,0 млрд грн, або на 16,5%.
Профінансовано 3,6 млрд грн на виплату одноразової допомоги
застрахованим особам, які можуть втратити доходи у разі повної заборони сфери їх
діяльності внаслідок посилення обмежувальних заходів, у розмірі 8000 гривень.
За матеріалами, поданими органами Пенсійного фонду України, та у результаті
заходів, здійснених органами Держпраці та Державної податкової служби України,
легалізовано 153,7 тис. робочих місць, внаслідок чого додатково залучено 227,4 млн
грн єдиного соціального внеску.
Впроваджено інформаційну взаємодію реєстру застрахованих осіб з
електронним кабінетом користувача на Єдиному державному вебпорталі
електронних послуг “Портал Дія”.
Протягом 2020 року:
 забезпечено виплату пенсій понад 11,1 млн громадян;
 середній розмір пенсії зріс на 424,53 грн (13,8%) – з 3 082,98 грн на
01.01.2020 до 3 507,51 грн. на 01.01.2021.
На 01.01.2021 на обліку в Пенсійному фонді України перебувало 11131,0 тис.
пенсіонерів, що на 203,8 тис. осіб менше у порівнянні з попереднім роком станом на
01.01.2020 (див. Діаграму 1).
 31

Із загальної чисельності пенсіонерів отримують пенсії 6 845,6 тис. жінок

(61,5%) та 4 285,4 тис. чоловіків (38,5%) (див. Діаграму 2).

Середній розмір пенсії на 01.01.2021 становив 3 507,51 грн, що на 424,53 грн,

або 13,8%, більше ніж на 01.01.2020. Мінімальна пенсія за віком зросла з 1
638,00 грн на 01.01.2020 до 1 769,00 грн на 01.01.2021 (див. Діаграми 3 – 4,
Таблицю 1).
 32

У таблиці 1 наведено дані про чисельність пенсіонерів та середні

розміри пенсійних виплат у розрізі регіонів за 2021 рік порівнюючи з 2020
роком.
 33

Таблиця 1 - Дані про чисельність пенсіонерів та середні розміри

пенсійних виплат у розрізі регіонів за 2021 рік порівнюючи з 2020 роком
№ Назва регіону Чисельність пенсіонерів, осіб Середній розмір пенсійних
з/п виплат, грн
станом на станом на Відхи- станом на станом на Відхи-
01.01.2020 01.01.2021 лення 01.01.2020 01.01.2021 лення
(+,-) (+,-)
1 Вінницька 460 451 -9 531 2 2 396,04
2 Волинська 902
265 371
260 -4 366 596,33
2 992,37
2 364,26
3 Дніпропетровська 100
944 734
923 -20 854 3604,23 3968,49 469,38
4 Донецька 617
826 763
811 -14 771 4485,38 4954,76 513,47
5 Житомирська 362
375 591
368 -6 532 2003,06 3516,53 377,46
6 Закарпатська 384
269 852
263 -6 193 701,12
2 078,58
2 351,43
7 Запорізька 730
532 537
521 -10 960 3463,11 3814,54 442,07
8 Івано- 127
350 167
343 -6 384 254,03
2 696,10
3 387,27
9 Франківська
Київська 354
554 970
548 -6 960 3645,20 3032,47 420,50
10 Кіровоградська 965
273 005
266 -6 993 2142,60 3563,10 406,37
11 Луганська 560
346 567
341 -4 624 729,57
3 135,94
4 489,54
12 Львівська 305
684 681
673 -10 485 2712,03 3201,57 390,98
13 Миколаївська 341
311 856
304 -6 888 2808,27 3199,25 404,14
14 Одеська 637
599 749
587 -12 476 872,28
2 276,42
3 404,71
15 Полтавська 773
430 297
423 -7 243 3938,58 3343,29 422,82
16 Рівненська 613
293 370
289 -4 754 2016,31 2439,13 359,50
17 Сумська 824
331 070
324 -6 843 2584,98 3944,48 410,01
18 Тернопільська 318
284 475
278 -5 587 2781,42 2191,43 369,69
19 Харківська 098
788 511
773 -15 051 384,03
3 753,72
3 430,82
20 Херсонська 664
283 613
275 -7 383 2131,07 3561,89 380,26
21 Хмельницька 074
402 691
397 -4 882 2645,69 2025,95 365,19
22 Черкаська 794
406 912
403 -3 460 2603,26 3968,45 389,40
23 Чернівецька 835
220 375
214 -5 846 2749,88 2139,28 370,42
24 Чернігівська 116
328 270
320 -7 644 457,90
2 828,32
3 411,18
25 м.Київ 245
769 601
762 -7 066 4764,28 4175,46 517,74
Разом 992
11 334 926
11 130 -203 776 251,86
3 769,60
3 424,53
730 954 082,98
Пенсійні виплати в розмірі від 2 001 грн до 3 000 грн отримували 4 588,9 тис. 507,51

осіб (41,2%), та від 3 001 грн до 4 000 грн – 2 126,1 тис. осіб (19,1%) (див. Діаграму
5).
 34

Діаграма 5 - Розподіл пенсіонерів по питомій вазі за розмірами призначених пенсій

станом на 01.01.2021
Збільшення чисельності одержувачів пенсійних виплат через банки протягом
2020 року на 143,3 тис. осіб дозволило зменшити витрати Пенсійного фонду
України на оплату послуг з виплати та доставки пенсій розрахунково на 8,2 млн
гривень.
Обсяг пенсійних виплат через поточні рахунки в банках у 2020 році становив
334,3 млрд грн (71,6% видатків на пенсійні виплати), що на 46,4 млрд грн більше
ніж у попередньому році. 3,5 млн пенсіонерів (31,4%) одержують пенсійні виплати
через АТ “Укрпоштаˮ. Обсяг пенсійних виплат через поштові відділення у 2020
році становив 132,6 млрд грн (28,4% видатків на пенсійні виплати).

2.2. Аналіз платників єдиного соціального внеску та застрахованих осіб

Протягом 2020 року:

 чисельність застрахованих осіб зменшилася на 353,9 тис. осіб;
 на 29,0 тис. збільшилася кількість юридичних осіб – платників єдиного
соціального внеску (далі – ЄСВ);
 працевлаштовано на 101,5 тис. осіб менше ніж звільнено;
 легалізовано 153,7 тис. робочих місць, внаслідок чого залучено
додатково 227,4 млн грн ЄСВ.
За даними Державної податкової служби України на 01.01.2021 на обліку
перебувало 2 467,5 тис. платників ЄСВ, що на 42,4 тис. платників більше у
порівнянні з показником станом на 01.01.2020.
На 01.01.2021 в загальній кількості платників:
- юридичних осіб – 646,4 тис. (26,2%);
- фізичних осіб-підприємців – 1 792,7 тис. (72,7%);
- осіб, які провадять незалежну професійну діяльність – 24,7 тис. (1,0%);
- членів фермерських господарств – 3,7 тис. осіб (0,1%) (див. Рис. 2.6).
 35

Рисунок 2.6 - Динаміка кількості платників ЄСВ, тис. осіб

Загальна чисельність застрахованих осіб у грудні 2020 року становила 12,8
млн осіб, з яких найманих працівників – 9,9 млн осіб.
У 2020 році працевлаштовано на 101,5 тис. осіб менше ніж звільнено:
працевлаштовано 3 963,3 тис. осіб; припинено трудові відносини з 4 064,8 тис. осіб.
Із 9,9 млн найманих працівників 1127,5 тис. осіб у грудні 2020 року
отримували заробітну плату менше мінімальної (5000 грн), з них близько 236,3 тис.
осіб – працівники бюджетної сфери. Частка таких осіб у загальній чисельності
найманих працівників збільшилась з 7,5% у грудні 2019 року до 7,7% у грудні 2020
року. Порівнюючи з груднем 2019 року чисельність осіб, у яких рівень заробітної
плати не перевищує мінімальний розмір заробітної плати (4 173 / 5 000 грн),
збільшилась на 232,5 тис. осіб (див. рис. 2.7 – 2.9).

Рисунок 2.7. - Чисельність застрахованих осіб за категоріями платників ЄСВ

(грудень 2020 року, тис. осіб)
 36

Рисунок 2.8. - Динаміка чисельності застрахованих осіб – найманих працівників,

тис. осіб

Рисунок 2.9. - Розподіл застрахованих осіб за діапазонами заробітної плати, тис.

осіб
Показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено
страхові внески та яка відповідно до Закону України “Про загальнообовʼязкове
 37

державне пенсійне страхуванняˮ враховується для обчислення пенсії, за 2020 рік

зріс на 12,3% і становить 10340,35 грн (9205,19 грн у 2019 році).
У 2020 році збільшилися надходження ЄСВ на одну застраховану особу в
середньому на 10,3% і становили 25 119,23 грн за рік (2 093,27 грн в середньому на
місяць) проти 22 777,11 грн за рік (1 898,09 грн в середньому на місяць) у 2019 році.
 38

Розділ 3. Впровадження та розвиток інформаційних технологій у ПФУ

У 2020 році впроваджено автоматичне призначення пенсій (за настанням

події). Розширено можливості дистанційного доступу громадян до електронних
сервісів Пенсійного фонду України. Впроваджено інформаційну взаємодію з
електронним кабінетом користувача на Єдиному державному вебпорталі
електронних послуг “Портал Діяˮ.
В усіх регіонах України продовжується оцифрування пенсійних справ.
Створено необхідну технічну базу для впровадження обліку трудових відносин в
електронній формі.
В умовах розбудови цифрової держави цифровий розвиток, цифрова
трансформація адміністративних процесів та інформаційна інтеграція,
запровадження цифрових технологій у пенсійній системі, що спрямовані на
покращення умов обслуговування та доступність послуг, що надаються
територіальними органами Пенсійного фонду України, в тому числі для осіб з
інвалідністю, були одними із пріоритетів роботи Пенсійного фонду України
у 2020 році.

Рисунок 3.1. - Інформаційно-аналітичні ресурси та електронні сервіси

Пенсійного фонду України
Основним засобом автоматизації процесів призначення, перерахунку та
виплати пенсій є створена автоматизована централізована підсистема
“Призначення та виплата пенсій на базі електронної пенсійної справи”
Інтегрованої комплексної інформаційної системи Пенсійного фонду України (далі
– ІКІС).
 39

Для наповнення електронних пенсійних справ у територіальних органах

Пенсійного фонду України утворені підрозділи ретроконверсії, які здійснюють
оцифрування раніше створених паперових пенсійних справ. Станом на 01.01.2021
із понад 10 млн діючих пенсійних справ оцифровано понад 1,6 млн. Завершення
робіт планується до 2024 року.
Створено центральне сховище електронних документів та визначено
алгоритми зберігання в ньому інформації.
Завдяки впровадженню централізованих інформаційних технологій
реалізовано можливості:
o звернення через вебпортал Фонду про призначення (перерахунок)
пенсій – виключно в електронному вигляді;
o подання засобами вебпорталу Фонду в електронному вигляді на
обробку в складі реєстру застрахованих осіб відомостей про трудову
діяльність працівників, що є невід’ємною складовою запровадження
автоматичного призначення соціальних виплат;
o доступу пенсіонерів до матеріалів їх пенсійних справ у будь-якому
сервісному центрі, на віддаленому робочому місці (точці
обслуговування) Пенсійного фонду України або через мережу
Інтернет;
o надання послуг незалежно від місця проживання особи;
o обміну відомостями на виплату пенсій в електронному вигляді;
o наскрізного автоматизованого контролю актуальності та достовірності
документів, на підставі яких виплачуються пенсійні кошти, даних та
алгоритмів розрахунку пенсійної виплати;
o створення середовища для проведення моделюючих масових
перерахунків (див. Рисунок 3.2)
 40

Рисунок 3.2. - Система звернень

З 01.06.2020 впроваджено нову сервісну послугу – автоматичне призначення
пенсії для осіб, які засобами вебпорталу Фонду повідомили про таке бажання та
надали з використанням кваліфікованого електронного підпису засвідчені копії
необхідних документів. З початку роботи сервісу ним скористались
понад 21 тис. осіб (див. Рисунок 3.3).

Рисунок 3.3. - Нова сервісна послуга – “Автоматичне призначення пенсії”

Основними засобами автоматизації процесів обслуговування (звернення)

осіб є впроваджена централізована підсистема “Керування процесом
обслуговування відвідувачів Пенсійного фонду України” ІКІС, що забезпечує:
 41

o облік усіх звернень осіб до територіальних органів Пенсійного фонду

України з питань отримання пенсійних послуг, поданих ними
документів;
o моніторинг стану опрацювання звернень.
У сервісних центрах територіальних органів Пенсійного фонду України
розгорнуто електронну систему керування чергою та інтегровану систему
відеоспостереження.
Завдяки використанню засобів захисту інформації на віддалених
робочих
місцях можуть надаватись всі види
послуг.
Під час обмежувальних заходів, впроваджених на період карантину,
позитивно показала себе практика дистанційного обслуговування громадян, у
тому
числі через вебпортал Фонду, функції якого розширено та модернізовано.
Зокрема, за допомогою кваліфікованого електронного підпису особа має
можливість самостійно зареєструватися на вебпорталі Фонду як користувач,
пройти автоматично автентифікацію, після чого отримати можливість
перегляду всіх своїх звернень, поданих до територіальних органів Пенсійного
фонду України, стану їх обробки, подати заяву на призначення та
перерахунок пенсії, переглянути свою електронну пенсійну справу та дані
електронної персональної облікової картки застрахованої особи, отримати
необхідні довідки.

Можливості вебпорталу Фонду також використано при створенні

системи соціальних сервісів для задоволення потреб одиноких громадян
похилого віку, осіб з інвалідністю, передбаченої постановою Кабінету Міністрів
України від 08.04.2020 № 287 “Про розвиток соціальних сервісів для деяких
соціальних груп населенняˮ.
Станом на 01.01.2021 на вебпорталі Фонду зареєстровано 4,8 млн
користувачів, з них 1,2 млн – за допомогою кваліфікованого електронного
підпису. Здійснено 137,4 тис. записів на прийом, подано 48,7 тис. заяв на
 42

призначення пенсії та 22,6 тис. – на перерахунок пенсії, опрацьовано 160,4 тис.

електронних звернень, сформовано понад 2,9 млн довідок з QR-кодом.

Рисунок 3.4. - Централізація функціональних процесів щодо призначення та

перерахунку пенсії
Забезпечено можливість автентифікації користувачів на вебпорталі Фонду
засобами Інтегрованої системи електронної ідентифікації (GOVID) з
використанням технологій BankID та MobileID.
Забезпечено розвиток електронного сервісу – мобільного застосунку
“Пенсійний фонд”, завдяки чому реалізовано доступ до електронних сервісів
Пенсійного фонду України у зручному форматі з мобільних пристроїв
(смартфонів та планшетів). За допомогою мобільного додатка громадяни мають
можливість подавати документи для призначення або перерахунку пенсії,
отримати доступ до електронної пенсійної справи, переглянути та отримати
відомості про виплачену заробітну плату, сплачені на користь особи страхові
внески, набутий страховий стаж, оформлення пенсійного посвідчення, внесення
змін до пенсійної справи, переглянути відомості або отримати та завантажити до
мобільного пристрою електронні документи з реєстру застрахованих осіб та
електронної пенсійної справи, одержувати та переглядати повідомлення від
Пенсійного фонду України, відстежувати стан опрацювання звернень до
територіальних органів Пенсійного фонду України.
 43

Станом на 01.01.2021 кількість користувачів мобільного застосунку

“Пенсійний фонд” становила понад 177 тис. осіб.
 44

В кабінеті застрахованої особи на вебпорталі Фонду функціонує

сервіс “Пенсійний калькулятор”, що забезпечує прогнозний розрахунок
майбутньої пенсії за віком. При обчисленні страхового стажу та заробітної
плати використовуються всі наявні у Фонді дані.
З часу запровадження (грудень 2019 року) Пенсійним калькулятором
станом на 01.01.2021 скористались 384 тис. користувачів (див. Рисунок 3.5).

Рисунок 3.5. - Електронні сервіси вебпорталу Фонду

З метою розширення можливостей для реалізації прав громадян на

доступ до інформації, що обробляється про них, зокрема у реєстрі
застрахованих осіб, створення взаємодії між цим реєстром та електронним
кабінетом користувача на Єдиному державному вебпорталі електронних
послуг “Портал Дія” забезпечено відповідну інформаційну взаємодію з
використанням технології обміну SOAP, який передбачає обмін
функціональними типізованими запитами та відповідями на них для надання
інформації користувачу про статуси застрахованої особи, страховий стаж,
заробітну плату, пенсійне посвідчення, дані про пенсію та листки
непрацездатності. Впроваджено відповідне програмне забезпечення.
 45

Удосконалено технології індивідуально-масового електронного

інформування громадян з питань пенсійного забезпечення, які включають
засоби мобільного зв’язку, електронну пошту. Упродовж 2020 року
здійснювалось смс-інформування про факт сплати/несплати роботодавцем
страхових внесків і зарахування/незарахування відповідного періоду до
страхового стажу. Всього з часу впровадження цієї сервісної послуги
(червень 2018 року) надіслано понад 2,3 млн повідомлень.
Розроблено та впроваджено програмне забезпечення для подання
відомостей про трудову діяльність в електронній формі через вебпортал
Фонду відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.11.2019 №
1084 “Про запровадження обліку трудової діяльності працівника, фізичної
особи-підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе роботою самостійно,
в електронній формі”.
Відповідно до визначеного порядку обліку трудової діяльності
працівника, фізичної особи-підприємця, фізичної особи, яка забезпечує себе
роботою самостійно, в електронній формі зацікавленими особами подано
понад 255 тис. сканованих документів про трудову діяльність.
На виконання постанов Кабінету Міністрів України від 17.04.2019
№ 328 “Деякі питання організації ведення Електронного реєстру листків
непрацездатності та надання інформації з нього”, від 03.03.2020 № 159
“Про особливості ведення Електронного реєстру листків непрацездатності
до забезпечення інформаційної взаємодії електронної системи охорони
здоров’я з Електронним реєстром листків непрацездатності” Пенсійним
фондом України створено програмне забезпечення для Електронного реєстру
листків непрацездатності згідно з вимогами законодавства.
Фонд готовий до прийняття в електронному вигляді медичних
експертних висновків, на основі яких буде створюватись електронний листок
непрацездатності, та надання інформації щодо непрацездатності
застрахованим особам та страхувальникам через вебпортал Фонду.
 46

Продовжується видача електронних пенсійних посвідчень, які є

одночасно платіжною карткою та містять кваліфікований електронний
підпис. У 2020 році видано 183197 шт. (всього оформлено з урахуванням
автоматичного перевипуску без звернень осіб понад 1 млн електронних
пенсійних посвідчень).
Забезпечено розвиток централізованої підсистеми “Автоматизоване
робоче місце керівника” ІКІС, що дозволяє здійснювати контроль за
функціональними процесами в територіальних органах, в тому числі в
режимі реального часу (див. Рисунок 3.6).

Рисунок 3.6. - Підсистема ІКІС “Автоматизоване робоче місце

керівника”

Протягом 2020 року значна увага приділялась перевірці достовірності

даних, які містяться в базах даних Пенсійного фонду України.
Одним з видів контролю в солідарній системі є верифікація пенсійних
виплат. Механізм інформаційної взаємодії під час здійснення між
Міністерством фінансів України та Пенсійним фондом України обміну
інформацією, необхідною для здійснення верифікації та моніторингу
державних виплат, затверджено наказом Міністерства фінансів України
 47

від 12.10.2020 № 608, постановою правління Пенсійного фонду України

від 12.10.2020 № 19-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України
30.10.2020 за № 1069/35352. З січня 2020 року для проведення
верифікації Міністерству фінансів України надано понад 120 млн записів
щодо одержувачів пенсійних виплат, отримано 383142 рекомендацій
щодо проведення додаткової перевірки інформації, що містить
невідповідності, або усунення невідповідностей даних в автоматизованих
інформаційних системах, реєстрах, базах даних (або 0,32 % від наданих
записів), з яких підтвердилось 22694 рекомендації (або 0,02% від наданих
записів).
Зазначене свідчить про ефективність проведення внутрішніх заходів з
контролю інформації, поданої громадянами для нарахування пенсійних
виплат.
Пенсійним фондом України на постійній основі здійснюється
підтвердження даних про особу шляхом:
 перевірки дійсності паспортних документів згідно із даними
Державної міграційної служби України;
 звірення даних щодо реєстраційних номерів облікових карток
платників податків, що містяться в реєстрі застрахованих осіб, з
даними Державного реєстру фізичних осіб – платників податків;
 оброблення даних про смерть фізичної особи за інформацією
Державного реєстру актів цивільного стану громадян (через систему
електронної взаємодії державних електронних інформаційних ресурсів
“Трембіта”);
 наскрізного автоматизованого контролю актуальності та достовірності
документів, на підставі яких виплачуються пенсійні кошти, даних та
алгоритмів розрахунку пенсійної виплати.
У результаті проведеної внутрішньої роботи у 2020 році оновлено дані
щодо 82 тис. паспортних документів та майже 12,9 тис. даних щодо
реєстраційних номерів облікової картки платника податків.
 48

Забезпечено функціонування основного та резервного центрів обробки

даних, центрального сховища електронних документів. Забезпечено
максимально можливу відмовостійкість обладнання. Основний та резервний
центри обробки даних розташовано на відстані 100 км один від одного, що
забезпечує максимальний захист від кризових ситуацій техногенного
характеру.
Забезпечено розвиток інфраструктури системи кіберзахисту шляхом
створення комплексних систем захисту інформації. Створено
моніторинговий центр для забезпечення платформи системи безпеки, що
передбачає виявлення інцидентів безпеки шляхом аналізу різноманітних
подій, що генеруються системами корпоративної інфраструктури,
моніторингу працездатності функціональних, прикладних та системних
процесів в ІКІС Пенсійного фонду України, стану інформаційних потоків,
процесів керування обслуговуванням відвідувачів, аналітики
відеоспостереження, виявлення, аналізу, реагування та попередження
кіберінцидентів.
Розпочато роботу моніторингового центру, який у режимі 24/7
забезпечує контроль функціональних процесів та захисту даних, здійснює
моніторинг і безпековий контроль за станом інформаційних потоків,
працездатності апаратного та мережевого обладнання, кіберзахист
інформаційних технологій
 49

ВИСНОВКИ
Функціонування Пенсійного фонду України, зокрема фінансового стану
фонду та резервів його покращення досліджується в контексті вивчення
тенденцій реформування пенсійної системи та її рівня спроможності
забезпечити достатність пенсійних виплат для громадян. Оскільки
реформування ПФУ відбувається з початку 1991 року та характеризується
рядом системних проблем, зокрема механізму фінансового розподілу та
акумуляції коштів, доцільним є вивчення вказаної проблематики.
Не зважаючи на трансформацію механізмів фінансування пенсійних
виплат, пенсійна система характеризувалася такими фінансовими
проблемами: неплатежі до ПФУ, фінансування виплат окремим категоріям
громадян (зокрема соціальні виплати на дітей, інвалідів, пенсій пільгових
категорій тощо). Це призвело до зростання рівня заборгованості з виплати
пенсій, низький рівень пенсійного забезпечення громадян, втрату
диференціації виплат залежно від трудового стажу та внесків. Це зумовило
потребу у формуванні передумов реалізації пенсійної реформи у 1996-2003
роках.
З 1991 до 2008-2009 років пенсійні системі України характерні
фінансові проблеми наступного характеру: низький рівень диференціації
пенсій, неплатежі до ПФУ, ухилення від сплати внесків, заборгованість з
виплати пенсій, несправедливий розподіл внесків на користь пільгових
категорій, потреба у дотаціях пенсійних виплат, високі адміністративні
виплати на пенсійне обслуговування через дублювання функцій працівників
ПФУ, відсутність стабільного функціонування солідарної та накопичувальної
систем. Тому у 2010-2014 роках відбувалося подальше реформування,
зокрема;
1) У 2010 році ПФУ трансформовано в монопольний фіскальний орган
з адміністрування єдиного соціального внеску, що підпорядковувався
державі.
 50

2) У 2011 році трансформація солідарної системи через зміну процедур

діяльності другого рівня системи пенсійного забезпечення для збалансування
надходжень та видатків ПФУ.
3) У 2012 році введено «новий порядок прийому та обслуговування за
принципом «єдиного вікна» було забезпечено в усіх територіальних органах
Фонду».
4) У 2013 році було створено Міністерство доходів та зборів України
для адміністрування внесків на загальнообов’язкове державне соціальне
страхування (ЄСВ), у 2014 році новостворена Державна фіскальна служба
взяла на себе ці функції.
У 2020 році Пенсійним фондом України розроблено 48 проєктів
нормативно- правових актів, з яких прийнято 21. Прийняті акти спрямовані
на удосконалення діяльності Пенсійного фонду України, в тому числі за
напрямом його цифрового розвитку. Так, законодавчо врегульовано облік
трудової діяльності працівника в електронній формі, що надає можливість
здійснювати призначення пенсії автоматично (без звернення особи).
Актами Кабінету Міністрів України упорядковано питання, зокрема
щодо: виплати і доставки пенсій та грошової допомоги за місцем фактичного
проживання одержувачів; встановлення факту придбання житла вперше,
необхідного для звільнення від сплати збору на обов’язкове державне
пенсійне страхування.
Нормативно-правовими актами Пенсійного фонду України, зокрема
спрощено порядок звернення до органів Пенсійного фонду України з питань
призначення (перерахунку) та виплати пенсії.
Також протягом 2020 року Пенсійним фондом України затверджено 3
нових спільних Порядки щодо надання інформації з реєстру застрахованих
осіб Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального
страхування центрам з надання безоплатної вторинної правової допомоги;
подання Пенсійному фонду України відомостей з Державного реєстру актів
цивільного стану громадян; обміну інформацією між Міністерством фінансів
 51

України та Пенсійним фондом України для здійснення верифікації та

моніторингу державних виплат.
Пенсійний фонд України постійно здійснює моніторинг відомостей
реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов’язкового
державного страхування (далі – реєстр застрахованих осіб) щодо виявлення
ознак використання праці неоформлених працівників та порушень
законодавства про працю та сплати ЄСВ, вживає відповідних заходів
реагування.
В результаті проведеної роботи у 2020 році: зросла чисельність
фізичних осіб-підприємців на 30,5 тис. осіб, або на 1,6% (у грудні
порівнюючи з січнем); зменшилася на 21,9 тис. осіб (1,9%) чисельність
працівників, рівень оплати праці яких менше мінімальної заробітної плати (4
723/5 000 грн); легалізовано 153,7 тис. робочих місць, внаслідок чого
додатково надійшло 227,4 млн грн ЄСВ.
 52

ПЕРЕЛІК ПОСИЛАНЬ
1. Конституція України [Текст] : офіц. текст. – К. : Ін-т законодавства
Верховної Ради України № 742-VII від 21.02.2014.
2. Господарський кодекс України № 922-VIII від 25.12.2015
3. Долгий, О. O., Долгий, О. А., Зоря, О. В. Фіскальний механізм та
правові аспекти забезпечення його функціонування в Україні.
Теоретична та практична концептуалізація розвитку фінансово-
кредитних механізмів в умовах нової соціально-економічної реальності
: зб. матер. ІІ Міжн. наук.-практ. конф., м. Ірпінь, 27-31 березня 2017
року / Мін-во освіти і науки України, Держ. фіскальна служба України,
Ун-т ДФС України [та ін.]. Ірпінь, 2017. С. 111–115.
4. Краснянська, Ю. В., Зеленська, О. О. Проблеми сучасного ринку праці
та їх вплив на фінансовий стан пенсійного фонду України. Фінансові
дослідження. 2017. № 1 (2). С. 54-70.
5. Купира, М. І. Практичні аспекти фінансового забезпечення соціального
захисту населення. Економічний форум. 2019. № 1(3). 215-222.
6. Павловська, О. В., Павловская, Е. В., Свідерська, І. М. Соціальне
забезпечення людей похилого віку: фінансовий аспект. 2017. 257-259.
7. Пенсійний фонд України. URL: https://www.pfu.gov.ua (дата звернення
11.11.2020) 7. Пенсійний фонд України. Дані про середній розмір пенсії
станом на 01.07.2020. URL: https://www.pfu.gov.ua/2123698-dani-pro-
serednij-rozmir-pensiyi-stanom-na-01-07-2020/ (дата звернення
11.11.2020)
8. Пенсійний фонд України. Історія Фонду. URL:
https://www.pfu.gov.ua/pro-pfu/istoriyastanovlennya/istoriya-fondu/ (дата
звернення 11.11.2020)
9. Рудик, В. Фінансові аспекти сучасного етапу реформування
національної пенсійної системи. Трансформація бухгалтерського
обліку та звітності в контексті світових інтеграційних процесів. 2018.
276-279.
 53

10.Тулай, О. І., Кобильник, О. Я. Удосконалення організаційно-

економічного механізму функціонування пенсійного фонду України.
Світ фінансів. 2017. № (3). С. 71-79.
11.Social contributions (% of revenue). URL:
https://data.worldbank.org/indicator/GC.REV.SOCL.ZS (Accessed 11 Nov
2020).
12.Social contributions (current LCU). URL:
https://data.worldbank.org/indicator/GC.REV.SOCL.CN (Accessed 11 Nov
2020).
13. Сайт Верховної Ради України: www.rada.gov.ua
14. Сайт ЛІГА ЗАКОН: http://www.liga.net
15. Сайт Державного комітету статистики України
http://www.gorstat.kiev.ua
16. Сайт пошуковий http://www.google.com