МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ЛЬВІВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ ІМЕНІ ІВАНА ФРАНКА

Економічний факультет
Кафедра фінансів, грошового обігу та кредиту

Реферат
на тему:
«Податки на нерухомість в Україні»

Львів 2021
 Зміст

1. ПОДАТОК НА НЕРУХОМІСТЬ: зміст, база оподаткування. Платники

податків...............................................................................................................................3

2. ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ..........................................................................5

3. ОБ'ЄКТИ НЕРУХОМОСТІ, ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ПОДАТКУ НА

НЕРУХОМЕ МАЙНО.......................................................................................................7

4. ПІЛЬГИ ІЗ СПЛАТИ ПОДАТКУ....................................................................9

5. СТАВКА ТА ОБЧИСЛЕННЯ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМІСТЬ.............11

6. ПОРЯДОК СПЛАТИ ПОДАТКУ (ЗГІДНО З П. 266.9 ПКУ)...................14

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕСПЛАТУ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМІСТЬ

ВИСНОВКИ..................................................................................................................15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ.................................................................17

2
 1. ПОДАТОК НА НЕРУХОМІСТЬ: зміст, база оподаткування. Платники
податків.

Варто розпочати з того, що податки - це особлива сфера виробничих відносин,

своєрідна не лише економічна, а й фінансова категорія, а також найважливіший
економічний важіль, що регулює взаємовідносини юридичних і фізичних осіб з
державою в умовах ринку. Суть податків полягає в тому, що це певні обов’язкові
платежі, які законодавчо встановлюються державою, платяться всіма структурами
держави, акумулюються в централізованих грошових фондах з метою перерозподілу
частини вартості валового внутрішнього продукту і для фінансового забезпечення
виконання державою покладених на неї функцій. Держава, застосовуючи ті чи інші
ставки податку, пільги, методи оподаткування, значно впливає на перерозподіл
доходів.

Однією з трьох груп податків становить група «податки на майно», яка згідно з
ст.265 Податкового кодексу України складається з податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.

Вважаємо, що оскільки значна частина громадян є власниками нерухомості, питання

її оподаткування є актуальним та суспільно важливим. В Україні гостро постає
проблема нестачі фінансових ресурсів органів місцевого самоврядування, тому
виявлення ресурсного потенціалу податку на нерухомість є актуальним в умовах
фінансової кризи. На сьогодні податок на нерухоме майно, відмінне від земельної
ділянки належить до місцевих податків і є складовою податку на майно.

Необхідно звернути увагу на те, що зазначений податок має значну кількість

позитивних рис, що відрізняє його серед інших податків.

До головних його переваг належать наступні:

1) оподаткування нерухомості відносно прозоре, оскільки нерухоме майно має

конкретне розташування, фізичні характеристики, є довговічним та не підлягає
транспортуванню, що ускладнює ухилення від його сплати;

2) процедура встановлення платника податку є нескладною;

3
 3) завдяки його справлянню реалізуються основні функції податків: фіскальна
(шляхом забезпечення стабільних надходжень у місцеві бюджети), регулююча (через
перерозподіл доходів) та стимулююча (шляхом впровадження системи пільг,
стимулювання суб’єктів господарювання до раціонального використання майна).

4) податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, допомагає у

вирішенні ряду соціальних проблем шляхом перекладення обов’язку його сплати на
більш заможні верстви населення.

5) адміністрування податку на нерухомість є відносно простим;

6) суми надходжень від сплати вказаного податку є прогнозованими, що сприяє

плануванню власної діяльності;

7) значна частина послуг, призначена для власників нерухомого майна,

забезпечується завдяки сплаті податку на нерухоме майно.

Базою оподаткування є загальна площа об’єкта житлової та нежитлової

нерухомості і його частки.

Одним з обов’язкових елементів податку на нерухоме майно, відмінне від земельної

ділянки, є база оподаткування.

Відповідно до пп. 266.3.1 п. 266.3 ст. 266 Податкового кодексу України база
оподаткування – це загальна площа об’єкта житлової та нежитлової нерухомості, в
тому числі його часток. Проте постає питання раціональності обрання такої бази.
Оскільки актуальним у наш час є питання адаптації вітчизняного законодавства до
європейських стандартів, вважаємо необхідним розглянути основні підходи до
визначення бази оподаткування податком на нерухомість у світовій практиці.

У кожній державі є свої особливості стягнення податку на нерухоме майно. Зокрема,

у Великій Британії оподаткуванню підлягає тільки нерухоме майно, що
використовується з комерційною метою, причому розмір податку залежить від
орендної плати. У Франції базою оподаткування виступає вартість майна. В Італії
податок на нерухомість стягується виходячи з вартості майна, яке підлягає переоцінці
раз на десять років; при цьому на розмір податку впливає його місцезнаходження. В
4
Іспанії базою оподаткування нерухомості є кадастрова вартість майна, встановлена
державою. При цьому переоцінка майна відбувається раз на вісім років. Місцеві
органи встановлюють ставку податку в межах від 0,4 до 1 %. У США розмір податку
залежить від грошової вартості нерухомості, ставка встановлюється в межах від 0,3 до
3,6 %, а переоцінка проводиться кожні два роки [8, с. 42]. У пострадянських країнах
база оподаткування також визначається вартісним виміром нерухомості. Так, у Росії –
сумарною інвентаризаційною вартістю, яка встановлюється експертами; у Казахстані –
вартістю об’єктів з урахуванням зональності та місце розташування майна.

Отже, як правило, база оподаткування визначається ринковою, кадастровою

вартістю, а також застосовуються коригуючі коефіцієнти. Часто оцінка носить не
індивідуальний, а масовий характер, що дає можливість визначити вартість об’єктів
без значних витрат.

Що ж до платників податків, то їхній перелік закріплений в Податковому кодексі

України. Згідно з ПКУ пп.266.1.1 п .266.1 ст. 266, платниками податку на нерухоме
майно є фізичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками житлової або
нежитлової нерухомості.

Якщо неповнолітні діти є власниками нерухомості, то податок за них сплачують

батьки чи опікуни. У разі перебування нерухомості у спільній частковій або спільній
сумісній власності кількох осіб, визначення платників податків відбувається
наступним чином:

1. якщо об’єкт нерухомості перебуває  у спільній частковій власності кількох осіб,

платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку;
2. якщо об’єкт нерухомості перебуває у спільній сумісній власності кількох осіб, але
не поділений в натурі , платником податку є одна з таких осіб-власників, визначена за
їх згодою, якщо інше не встановлено судом;
3. якщо об’єкт  нерухомості у спільній сумісній власності кількох осіб і поділений
між ними в натурі, платником податку є кожна з цих осіб за належну їй частку.

5
 2. ОБ’ЄКТ ОПОДАТКУВАННЯ

Розглядаючи об’єкти оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від

земельної ділянки, слід звернути увагу на те, що ними є не тільки об’єкти житлової та
нежитлової нерухомості, а їхні частки. Визначення й конкретизація значення понять
«об’єкти житлової нерухомості» і «об’єкти нежитлової нерухомості» (різновиди
об’єктів оподаткування досліджуваним податком) міститься в приписах ст. 14
Податкового кодексу України. Так, під об’єктами житлової нерухомості розуміємо
будівлі, віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, дачні та садові
будинки (пп. 14.1.129 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України).

Отже, можна виокремити такі види об’єктів житлового фонду: 1) будівлі, віднесені
до житлового фонду; 2) садові будинки; 3) дачні будинки. Законодавець виділяє такі
типи будівель, що належать до житлового фонду: а) житловий будинок; б) прибудова
до житлового будинку; в) квартира; г) котедж; ґ) кімнати у багатосімейних
(комунальних) квартирах. Що стосується такого обʼєкта, як садовий будинок, то під
ним слід розуміти будинок для літнього (сезонного) використання, який в питаннях
нормування площі забудови, зовнішніх конструкцій та інженерного обладнання не
відповідає нормативам, установленим для житлових будинків. Коли ж мова йде про
дачний будинок, таким вважається житловий будинок для використання протягом
року з метою позаміського відпочинк. Ще одним різновидом об’єктів оподаткування
податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є об’єкти нежитлової
нерухомості. Під об’єктами нежитлової нерухомості слід розуміти будівлі,
приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду (пп.
14.1.129-1 п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України). Так, законодавець виділяє
наступні види об’єктів нежитлової нерухомості: а) будівлі готельні; б) будівлі офісні;
в) будівлі торговельні; г) гаражі (наземні й підземні; криті автомобільні стоянки); ґ)
будівлі промислові та склади; д) будівлі для публічних виступів (казино, ігорні
будинки); е) господарські (присадибні) будівлі (сараї, хліви, гаражі, літні кухні,
майстерні, вбиральні, погреби, навіси, котельні, бойлерні, трансформаторні підстанції
тощо); є) інші будівлі. З вищеозначеного вбачається, що законодавець залишив
відкритим перелік об’єктів нежитлової нерухомості, а отже, він не є вичерпним.
6
 Слід відмітити, що законодавець, враховуючи обставини об’єктивної дійсності та
прагнучи забезпечити соціальні гарантії окремих категорій громадян, визначив ті види
об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які не є об’єктами оподаткування
відповідним місцевим загальнообов’язковим платежем податкового характеру.

Перелік таких об’єктів отримав свою безпосередню формалізацію в межах приписів

пп. 266.2.2. п. 266.2. ст. 266 Податкового кодексу України.

3. ОБ'ЄКТИ НЕРУХОМОСТІ, ЗВІЛЬНЕНІ ВІД ПОДАТКУ НА НЕРУХОМЕ

МАЙНО

Об'єкти нерухомості, звільнені від оподаткування податком на нерухоме майно,

відмінне від земельної ділянки (пп. 266.2.2 ПКУ):

 об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності

органів держвлади, органів місцевого самоврядування, а також організацій, створених
ними в установленому порядку, що повністю утримуються за рахунок відповідного
державного бюджету чи місцевого бюджету і є неприбутковими (їх спільній
власності);
 об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані в зонах
відчуження та безумовного (обов'язкового) відселення, визначені законом, в т.ч. їх
частки;
 будівлі дитячих будинків сімейного типу;
 гуртожитки;
 житлова нерухомість непридатна для проживання, у т.ч. у зв'язку з
аварійним станом, визнана такою згідно з рішенням сільської, селищної, міської ради
або ради об'єднаної територіальної громади, що створена згідно із законом та
перспективним планом формування територій громад;
 об'єкти житлової нерухомості, в т.ч. їх частки, що належать дітям-сиротам,
дітям, позбавленим батьківського піклування, та особам з їх числа, визнаним такими
відповідно до закону, дітям-інвалідам, які виховуються одинокими матерями
(батьками), але не більше одного такого об'єкта на дитину;
7
  об'єкти нежитлової нерухомості, які використовуються суб'єктами
господарювання малого та середнього бізнесу, що провадять свою діяльність в малих
архітектурних формах та на ринках;
 будівлі промисловості, зокрема виробничі корпуси, цехи, складські
приміщення промислових підприємств;
 будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та
фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення,
лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель
та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку;
 об'єкти житлової та нежитлової нерухомості, які перебувають у власності
громадських організацій інвалідів та їх підприємств;
 об'єкти нерухомості, що перебувають у власності релігійних організацій,
статути (положення) яких зареєстровано у встановленому законом порядку, та
використовуються виключно для забезпечення їхньої статутної діяльності, включаючи
ті, в яких здійснюють діяльність засновані такими релігійними організаціями
добродійні заклади (притулки, інтернати, лікарні тощо), крім об'єктів нерухомості, в
яких здійснюється виробнича та/або господарська діяльність;
 будівлі дошкільних та загальноосвітніх навчальних закладів незалежно від
форми власності та джерел фінансування, що використовуються для надання освітніх
послуг.
 об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних дитячих
санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення та відпочинку дітей, а також
дитячих санаторно-курортних закладів та закладів оздоровлення і відпочинку дітей,
які знаходяться на балансі підприємств, установ та організацій, які є неприбутковими і
внесені контролюючим органом до Реєстру неприбуткових установ та організацій. У
разі виключення з цього Реєстру декларація подається платником податку протягом 30
календарних днів з дня виключення, а податок сплачується починаючи з місяця,
наступного за місяцем, в якому відбулося виключення;
 об'єкти нежитлової нерухомості державних та комунальних центрів
олімпійської підготовки, шкіл вищої спортивної майстерності, центрів фізичного

8
здоров'я населення, центрів з розвитку фізичної культури і спорту інвалідів, дитячо-
юнацьких спортивних шкіл, а також центрів олімпійської підготовки, шкіл вищої
спортивної майстерності, дитячо-юнацьких спортивних шкіл і спортивних споруд
всеукраїнських фізкультурно-спортивних товариств, їх місцевих осередків та
відокремлених підрозділів, що є неприбутковими та включені до Реєстру
неприбуткових установ та організацій. У разі виключення таких установ та організацій
з Реєстру неприбуткових установ та організацій декларація подається платником
податку протягом 30 календарних днів з дня виключення, а податок сплачується
починаючи з місяця, наступного за місяцем, в якому відбулося виключення;
 об'єкти нежитлової нерухомості баз олімпійської та паралімпійської
підготовки. Перелік таких баз затверджується КМУ;
 об'єкти житлової нерухомості, які належать багатодітним або прийомним
сім'ям, у яких виховується 5 та більше дітей.

Вищеозначений перелік об’єктів, що не становлять об’єкт оподаткування податком

на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є вичерпним.

Отже, про необхідність запровадження інших об’єктів житлової та нежитлової

нерухомості, які було б доцільно включити до переліку об’єктів, що не підлягають
оподаткуванню відповідним податком, зазначає І. О. Бухтіярова. Так, науковець
констатує, що в рамках чинного законодавства відсутні нормативні положення, які б
виключали оподаткування або ж передбачали особливий режим оподаткування
об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, які розташовані на тимчасово
окупованих територіях або є в зоні проведення антитерористичної операції. Як
зауважує вчена, навряд чи є доцільним оподаткування будівель та споруд якими
фактично з об’єктивних причин їхні власники не можуть користуватися, або ж які
взагалі є зруйнованими чи такими, що в силу їхнього аварійного стану вже не придатні
для користування. Зазначене, на думку І. О. Бухтіярової, порушує один з
основоположних принципів податкового законодавства – принцип соціальної
справедливості.

9
 4. ПІЛЬГИ ІЗ СПЛАТИ ПОДАТКУ

Встановлення пільг здійснюється відповідно до приписів пп. 12.4.3. п. 12.4. ст. 12

Податкового кодексу України, де зазначається, що до повноважень місцевих рад
належить надання податкових пільг (зокрема, з приводу сплати місцевих майнових
податків). Такого роду пільги основуються на оціночних критеріях, які повинні в
кожному окремому випадку бути пристосовані до об’єктивних реалій. Відповідні
дискреційно обумовлені пільги закріплюються в межах приписів пп. 266.4.2. п. 266.4.
ст. 266 Податкового кодексу України.

Критерії встановлення дискреційно обумовлених пільг можуть бути умовно

диференційовані на:

а) особистісно-економічний критерій встановлення пільг;

б) майновий критерій визначення пільг.

Так, на основі особистісно-економічного критерія пільги з податку, що сплачується

на відповідній території з об’єктів житлової та нежитлової нерухомості, для фізичних
осіб визначаються виходячи з їх майнового стану та рівня доходів. Коли ж мова йде
про майновий критерій, то він полягає в тому, що пільги з податку, що сплачується на
відповідній території з об’єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від
майна, яке є об’єктом оподаткування. З вищеозначеного вбачається, що окреслені
дискреційно обумовлені критерії встановлення пільг по сплаті податку на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки, мають доволі широке тлумачення, що надає
відповідним місцевим радам (сільським, селищним, міським радам та радам
об’єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним
планом формування територій громад) майже необмежені можливості з інтерпретації
(прояву розсуду) конкретних обставин, які, на їхню думку, є достатніми для надання
таких пільг.

Крім цього, потрібно окреслити випадки, які виключають можливість застосування

пільг по сплаті відповідного загальнообов’язкового платежу податкового характеру.
Так, як нормативно детерміновані, так і дискреційно обумовлені пільги не підлягають

10
застосуванню щодо об’єктів оподаткування, які належать на праві власності фізичним
особам, у нижченаведених випадках: а) якщо площа такого/таких об’єкта/об’єктів
перевищує п’ятикратний розмір неоподатковуваної площі; б) якщо відповідний об’єкт
(об’єкти) використовується їх власниками з метою одержання доходів (здається в
оренду, лізинг, позичку, використовується в підприємницькій діяльності).

5. СТАВКА ТА ОБЧИСЛЕННЯ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМІСТЬ

Ставка податку (згідно з п. 266.5 ПКУ). Ставки на поточний рік встановлюються
рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних
громад. Згідно з внесеними Законом №1791-VIII змінами ставка встановлюється у
розмірі, що не перевищує 1,5 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої
законом на 1 січня за 1 кв. метр бази оподаткування.

Окрім того, власники житлової нерухомості, загальна площа якої перевищує 300

квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку),
платитимуть додатково 25 тис. грн у рік за кожен із вказаних об'єктів житлової
нерухомості (його частку).
Порядок обчислення суми податку (згідно з п. 266.7 ПКУ)

Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають

у власності фізосіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси
(місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:
а) за наявності у власності платника одного об'єкта житлової нерухомості, в т.ч. його
частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно
до підпунктів «а» або «б» пп. 266.4.1 ПКУ, та відповідної ставки податку;
б) за наявності у власності платника податку більше одного об'єкта житлової
нерухомості одного типу, в т.ч. їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної

11
загальної площі таких об'єктів, зменшеної відповідно до пп. «а» або «б» підпункту
266.4.1 ПКУ, та відповідної ставки податку;
в) за наявності у власності платника об'єктів житлової нерухомості різних видів, у
т.ч. їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких
об'єктів, зменшеної відповідно до підпункту «в» пп. 266.4.1 ПКУ, та відповідної ставки
податку;
г) сума податку, обчислена з урахуванням пп. «б» і «в» цього підпункту,
розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі
кожного з об'єктів житлової нерухомості;
ґ) за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості,
у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи –
платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для
квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована
відповідно до підпунктів «а»-«г» цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на
рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).
Обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які
перебувають у власності фізосіб, здійснюється контролюючим органом за місцем
податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із
загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки
податку.
Податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку,
обчисленого згідно з пп. 266.7.1 ПКУ, та відповідні платіжні реквізити, зокрема,
органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової
та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику контролюючим
органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що
настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової
нерухомості податок сплачується фізичною особою-платником починаючи з місяця, в
якому виникло право власності на такий об'єкт.

12
 Контролюючі органи  за податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку,
зазначеною в реєстраційних документах на об’єкт оподаткування, в десятиденний
строк інформують відповідні контролюючі органи за місцезнаходженням об'єктів
житлової та/або нежитлової нерухомості про надіслані (вручені) платнику податку
податкові повідомлення-рішення про сплату податку у порядку, встановленому
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує
державну фінансову політику.
Нарахування податку та надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень про
сплату податку фізособам – нерезидентам здійснюють контролюючі органи за
місцезнаходженням об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають
у власності таких нерезидентів.
Платники мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за
податковою адресою (місцем реєстрації) платника податку, зазначеною в
реєстраційних документах на об’єкт оподаткування, для проведення звірки
даних щодо:

 об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що

перебувають у власності платника податку;
 розміру загальної площі об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості,
що перебувають у власності платника податку;
 права на користування пільгою із сплати податку;
 розміру ставки податку;
 нарахованої суми податку.

У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними,

підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів,
зокрема документів на право власності, контролюючий орган за місцем проживання
(реєстрації) платника проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому
нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення
вважається скасованим (відкликаним).

13
 Органи державної реєстрації прав на нерухоме майно, а також органи, що
здійснюють реєстрацію місця проживання фізичних осіб, зобов'язані щокварталу у 15-
денний строк після закінчення податкового (звітного) кварталу подавати
контролюючим органам відомості, необхідні для розрахунку та справляння податку
фізичними та юридичними особами, за місцем розташування такого об'єкта
нерухомого майна станом на перше число відповідного кварталу в порядку,
визначеному Кабінетом Міністрів України.
Платники податку – юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом
на 1 січня звітного року і не пізніше 20 лютого цього ж року подають контролюючому
органу за місцезнаходженням об'єкта/об'єктів оподаткування декларацію за формою,
встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 ПКУ, з розбивкою річної суми
рівними частками поквартально.
Щодо новоствореного (нововведеного) об'єкта житлової та/або нежитлової
нерухомості декларація юридичною особою – платником подається протягом 30
календарних днів з дня виникнення права власності на такий об'єкт, а податок
сплачується починаючи з місяця, в якому виникло право власності на такий об'єкт.
Згідно з п. 266.8 ПКУ у разі переходу права власності на об'єкт оподаткування від
одного власника до іншого протягом календарного року податок обчислюється для
попереднього власника за період з 1 січня цього року до початку того місяця, в якому
припинилося право власності на зазначений об'єкт оподаткування, а для нового
власника – починаючи з місяця, в якому він набув право власності.
Контролюючий орган надсилає податкове повідомлення-рішення новому власнику
після отримання інформації про перехід права власності.
Тобто, сплачувати податок за нерухомість доведеться, якщо:

 площа квартири більше як 60 кв. м,

 площа житлового будинку понад 120 кв. м,
 площа різних типів об'єктів нерухомості більше ніж 180 кв. м.

14
 Сплачувати податок доведеться за кожен квадратний метр понад цю норму.
Наприклад, якщо загальна площа квартири 72 кв.м, то в доведеться заплатити податок
за 12 кв.м.

Крім того, власникам квартири площею понад 300 квадратних метрів або
будинку понад 500 квадратних метрів потрібно буде заплатити 25 тис. грн. Що ж до
розміру податку на нерухомість, то його може самостійно визначати місцева влада, але
він не повинен перевищувати 1,5% від мінімальної зарплати.

У 2020-му доводилося платити 62,5 грн за кожен «зайвий» квадратний метр, але у
2021 році через підвищення мінімальної зарплати податок на нерухомість зріс до 70,8
грн.

6. ПОРЯДОК СПЛАТИ ПОДАТКУ (ЗГІДНО З П. 266.9 ПКУ)

Податок сплачується за місцем розташування об'єкта/об'єктів оподаткування і
зараховується до відповідного бюджету згідно з положеннями Бюджетного кодексу.
Фізособи можуть сплачувати податок у сільській та селищній місцевості через каси
сільських (селищних) рад або рад об'єднаних територіальних громад, що створені
згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, за
квитанцією про прийняття податків.
Податковий період та строки сплати (згідно з п. 266.6 ПКУ та п. 266.10 ПКУ).
Податок на нерухомість нараховується за попередній звітний період, тобто у 2021 році
він буде нараховуватися за 2020 рік.

Фізособи, сплачують податок на підставі податкового повідомлення-рішення, в

якому зазначається сума податку та який саме орган ДПС надсилає громадянину до 1
липня звітного року відповідно до встановленої форми за місцезнаходженням об'єкта
житлової нерухомості.

Фізособи мають сплатити податок упродовж 60 днів з дня вручення податкового

повідомлення-рішення.

15
 Юрособи сплачують самостійно авансовими внесками щокварталу до 30 числа
місяця, що настає за звітним кварталом, які відбиваються в річній податковій
декларації.

7. ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ ЗА НЕСПЛАТУ ПОДАТКУ НА НЕРУХОМІСТЬ

У випадку прострочення сплати податку на нерухомість передбачена

відповідальність, у вигляді штрафу:

— при затримці оплати до 30 календарних днів включно, наступних за останнім

днем строку сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 5% погашеної суми
податкового боргу;

при затримці оплати понад 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку
сплати суми грошового зобов’язання, — у розмірі 10% погашеної суми податкового
боргу.

Якщо контролюючий орган не надіслав податкове повідомлення рішення у

визначений строк, платники звільняються від відповідальності за несвоєчасну сплату
Податку на нерухомість.

ВИСНОВКИ
Виходячи з вищесказаного, аналіз такого майнового податку, як податок на
нерухоме майно, дає підстави зазначити, що запроваджений в Україні податок на
нерухомість має як позитивні, так і негативні аспекти, а саме: запровадження податку
на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на сучасному етапі соціально-
економічного розвитку України потребує надзвичайно виважених підходів до
формування механізму його справляння.

По-перше, категорія «майно» як базова основа цієї групи податків потребує чіткої
регламентації стосовно сфери оподаткування, а її визначення – закріплення в ст. 14 ПК
України.
По-друге, не врегульованим на законодавчому рівні є питання визначення об’єкта
оподаткування, якому буде надаватися податкова пільга зі сплати податку на нерухоме
майно, відмінне від земельної ділянки, у випадку коли у власності одного платника
16
податку знаходяться об’єкти житлової та нежитлової нерухомості, у тому числі їхні
частки, які знаходяться на території різних територіальних одиниць, у яких
установлено різні ставки податку.
По-третє, цей податок повинен відповідати принципу соціальної справедливості
через установлення неоподаткованого мінімуму для фізичних осіб, який необхідно
застосовувати до житлової нерухомості як гарантії захисту конституційного права
громадян на житло.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. № 2755-VI. Дата оновлення:

21.11.2021. URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2755-17#Text (дата звернення:
08.12.2021).
2. Майновий податок – податок на нерухомість як основа функціонування місцевих
бюджетів в Україні / А. С. Нестеренко // Науковий вісник Міжнародного
гуманітарного університету. Серія : Юриспруденція. 2015. -Вип. 17(1). - С. 74-78. -
URL: http://nbuv.gov.ua/UJRN/Nvmgu_jur_2015_17%281%29__21 (дата звернення:
08.12.2021).
3. Мазурова А. Киричик В. Введення податку на нерухомість в Україні: проблеми і
перспективи. URL: http://nauka.kushnir.mk.ua/?p=64649 (дата звернення 08.12.2021).
4. А. С. Кисель. Особливості оподаткування нерухомого майна, відмінного від
земельної ділянки. ОНУ ім. Мечникова. 2018 р.
5. URL: https://doi.org/ 10.18524/2411-2054.2018.31.143540 (дата звернення:
08.12.2021).
6. Гончаренко М. В. Податок на нерухомість як джерело зміцнення фінансової
самостійності місцевого самоврядування: вітчизняні реалії та зарубіжний досвід //
Актуальні проблеми державного управління. 2014. № 2. С. 100 – 107.
7. Кулинич І. М., Рєзнік О. М. Загальна характеристика податку на нерухоме майно,
відмінне від земельної ділянки // Юридичний науковий електронний журнал. 2017. №
3. С. 86–89

17
 8. Фінансове право України: навч. посібник (у схемах, таблицях та коментарях) /. К.
А. Гурковська, О. Б. Мороз, Ю. С. Назар, Л. М. Сукмановська. Львів. 2016 р. С.157
9. URL:https://shron1.chtyvo.org.ua/Hurkovska_Kateryna/Finansove_pravo_Ukrainy.pdf?
PHPSESSID=rgtqppvfsn2is2fs7rp7cj4h01 (дата звернення: 08.12.2021).
10. Кригіна Д. Г. Правове регулювання податків на майно в Україні. –.
Кваліфікаційна наукова праця на правах рукопису. Харків. 2018 р. С.72-100.
URL: http://nauka.nlu.edu.ua/download/diss/Krigina/d_Krigina.pdf (дата звернення:
08.12.2021).

18