1.

Формування податкового зобов’язання з податку на додану вартість

(ПДВ) шляхом складання та реєстрації податкових накладних у Єдиному
реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

Податок на додану вартість, якій підлягає до сплати до бюджету визначається

як різниця між податковими зобов’язаннями та податковим кредитом.
Податкові зобов’язання з ПДВ це у відповідності до п.14.1.179 ст.14 розділу 1
ПКУ загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована)
платником податку в звітному (податковому) періоді.
Податковий кредит- це сума на яку платник податку на додану вартість має
право зменшити податкові зобов’язання звітного (податкового) періоду.
Для того щоб визначити обсяги як податкових зобов’язань так і податкового
кредиту слід враховувати методи їх нарахування або як визначено у ПК дату їх
виникнення.
У відповідності до вимог ст.187, пп..189.3 - 189.4 ст.189 та п.198.2 ст.198 ПК
встановлені методи визначення податкових зобов’язань у податковому обліку.
Варто зазначити, що у відповідності до п.187.11 ст.187 ПКУ попередня оплата
вартості товарів, що експортуються чи імпортуються не змінює значення сум
податку, які відносяться до податкового кредиту або податкового зобов’язання
такого експортера чи імпортера.
Податковий кредит – це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити
податкове зобов’язання звітного (податкового) періоду. Він складається із сум
ПДВ, нарахованих (сплачених) платником податку протягом звітного періоду за
основною ставкою або за нульовою ставкою у зв’язку з:
· придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з
метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах
господарської діяльності платника податку;
· придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів, у тому числі при
їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у
межах господарської діяльності платника податку.
Отже, основною умовою віднесення сум ПДВ, сплачених (нарахованих) у
зв’язку з придбанням товарів, послуг та основних фондів, до податкового
кредиту, є їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської
діяльності платника податку.
Згідно з правочином п.198.2 ст.198 ПКУ датою виникнення права платника
податку на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту вважається дата тієї
події, що відбулася раніше:
− дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату
товарів/послуг;
− дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено
податковою накладною.
В основу визначення дати виникнення права платника податку на віднесення
сум ПДВ до податкового кредиту покладено принцип фактичного завершення
господарської операції постачання товарів/послуг.

2. Основні аспекти формування і реєстрації у бухгалтерських базах

податкового кредиту з податку на додану вартість.
Згідно з Інструкцією № 291 у БО для узагальнення інформації про розрахунки
підприємства за усіма видами платежів до бюджету призначено рахунок 64
“Розрахунки за податками й платежами”. На субрахунку 641 “Розрахунки за
податками” ведеться облік усіх бюджетних податків (податок на прибуток,
податок на додану вартість тощо). Зокрема, для обліку ПДВ до субрахунку 641
“Розрахунки за податками” відкривається окремий аналітичний рахунок
“Розрахунки за податком на додану вартість” (наприклад, 6412 “Розрахунки за
ПДВ”). До речі, також можливо запровадити ведення аналітичного обліку з
іншою потрібною деталізацією обліку розрахунків з ПДВ (з використанням
рахунків третього, четвертого порядку), що дозволить забезпечити узагальнення
інформації, необхідної для складання податкової декларації та оперативного
контролю розрахунків за цим податком. За кредитом субрахунку 641
“Розрахунки за податками” аналітичний рахунок “Розрахунки за податком на
додану вартість” відображається виникнення податкових зобов'язань з ПДВ, а за
дебетом - сума податкового кредиту з ПДВ та суми ПДВ, перераховані до
бюджету.Крім того, Інструкцією № 291 для обліку ПДВ передбачено ще два
субрахунки, а саме:643 “Податкові зобов'язання”, на якому ведеться облік суми
податку на додану вартість, визначеної, виходячи із суми одержаних авансів
(передоплати) за готову продукцію, товари, інші матеріальні цінності та
нематеріальні активи, роботи, послуги, що підлягають відвантаженню
(виконанню);
При застосуванні продавцем касового методу податкового обліку суми
податкового зобов'язання з ПДВ у момент відвантаження запасів
відображаються за кредитом субрахунку 643 “Податкові зобов'язання” у
кореспонденції з дебетом рахунків обліку доходів (701, 702, 712). На дату
одержання коштів від покупця здійснюється запис: Дт 643 - Кт 641/ПДВ .
Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого
(нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не
підтверджені податковими накладними 5 /ПДВ* 200 3 Отримано кошти від
покупця 311 361 1200.

3. Складання на основі первинних документів податкової декларації з

податку на додану вартість.
Справляння податку на додану вартість регламентовано Законом України «Про
податок на додану вартість» № 168/97-ВР від 03.04.1997 р. зі змінами і
доповненнями (далі – Закон № 168).
Суми ПДВ, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету,
визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов’язань, що
виникли внаслідок поставки товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду,
та сумою податкового кредиту звітного періоду.
Податкове зобов’язання з податку на додану вартість – це загальна сума
податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому)
періоді, визначена згідно з законом.
Податковий кредит – це сума, на яку платник податку має право зменшити
податкове зобов’язання звітного періоду.
Складання та подання Податкової декларації з податку на додану
вартість здійснюється відповідно до Наказу ДПАУ «Про затвердження форми
податкової декларації та Порядку її заповнення і подання» від 30.05.1997 р. №
166 (далі – Порядок № 166).
Декларація подається до податкового органу за місцем реєстрації особою, яка
зареєстрована платником ПДВ.
Декларація складається із вступної частини, службових полів і чотирьох
розділів, з них платником заповнюються перші три розділи, службові поля та
вступна частина, четвертий розділ заповнюється працівниками податкової
інспекції (адміністрації) лише на оригіналі декларації, який залишається в
податковій інспекції (адміністрації).
Розділ 1 «Податкові зобов’язання» декларації заповнюється на підставі даних
Реєстру отриманих і виданих податкових накладних (розділ 2). Тут вказуються
загальні обсяги поставки, за якими у платника в даному звітному періоді
виникло податкове зобов’язання за ставкою 20 %, 0 %, звільнені від
оподаткування тощо.
До розділу II «Податковий кредит» (рядки 10–15 декларації) включаються
обсяги придбання (виготовлення, будівництва, спорудження) з податком на
додану вартість або без податку на додану вартість товарів (послуг), основних
фондів на митній території України, імпортованих товарів, отриманих на митній
території України від нерезидента послуг з метою їх подальшого використання
у межах господарської діяльності платника податку, а також тих, які не
призначаються для їх використання у господарській діяльності, або придбані з
метою їх використання для поставки послуг за межами митної території
України, місце поставки яких визначається відповідно до пп. 6.5 ст. 6 Закону, а
саме для здійснення операцій, які підлягають оподаткуванню, звільнені від
оподаткування, не є об’єктом оподаткування.

4. Формування доходів та витрат для визначення бази оподаткування

податком на прибуток.

Базою оподаткування визнаються конкретні вартісні, фізичні або інші

характеристики певного об'єкта оподаткування.
База оподаткування - це фізичний, вартісний чи інший характерний вираз
об'єкта оподаткування, до якого застосовується податкова ставка і який
використовується для визначення розміру податкового зобов'язання.
База оподаткування і порядок її визначення встановлюються цим Кодексом для
кожного податку окремо.
У випадках, передбачених цим Кодексом, один об'єкт оподаткування може
утворювати кілька баз оподаткування для різних податків.
У випадках, передбачених цим Кодексом, конкретна вартісна, фізична або інша
характеристика певного об'єкта оподаткування може бути базою оподаткування
для різних податків.