ТЕМА 2 БЮДЖЕТНА СИСТЕМА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ

1. Принципи побудови бюджетної системи ЄС

2. Структура єдиного бюджету Європейського Союзу
3. Особливості структури бюджету ЄС

1. Принципи побудови бюджетної системи ЄС

Створення у системі міждержавного інтеграційного об’єднання ЄС
централізованого фонду фінансових ресурсів вважають початком формування
повноцінної наднаціональної бюджетної системи, яка вимагає зміни підходів
щодо застосовування нових моделей інституціональної взаємодії країн-членів
Європейського Союзу.
Бюджетна система ЄС має трикомпонентну організаційну структуру:
бюджет ЄС, національні бюджети та регуляторні інститути.
Бюджет ЄС у процесах європейської інтеграції відіграє одну з провідних
ролей, оскільки є головним джерелом їх фінансування. Якщо інституції
Європейського Союзу (і передусім Європейську комісію) часто порівнюють із
двигуном європейської інтеграції, то бюджет ЄС – паливо до цього двигуна.
Маючи у своєму розпорядженні відносно незначні фінансові ресурси (близько 1
% сукупного валового національного доходу (ВНД) держав-членів), більшість
політик, що реалізує Союз, можна, без сумніву, назвати успішними.
Бюджет Європейського Союзу як економічна категорія являє собою план
формування та використання централізованого фонду фінансових ресурсів, а як
суспільна категорія – це сукупність економічних відносин Європейського
Союзу і країн-членів ЄС із забезпечення завдань і функцій наднаціональних
інституцій.
Відповідно до римських домовленостей 1957 року та Лісабонського
договору (2009 р.) функціонування бюджетної системи ЄС ґрунтується на таких
основоположних принципах:
 єдності та бюджетної точності, що відображається у зведенні в
єдиний документ доходів і видатків Європейського Союзу, що відповідає
чинному інституційно-правового механізму;
 щорічності;
 рівноваги, що означає відповідність доходів, які прогнозуються на

1
фінансовий рік асигнуванням із платежів цього року. Даний принцип означає,
що дефіцит бюджету не передбачений, а Європейській комісії заборонено
здійснювати позики для покриття своїх витрат. У разі виникнення дефіциту
його розмір переноситься у витратну частину бюджету наступного року.
Профіцит зараховується до доходів бюджету наступного року;
 розрахункової одиниці (зводиться до використання єдиної валюти
ЄС євро для виконання усіх бюджетних розрахунків і ведення бухгалтерської
звітності). Деякі операції у разі їх практичної доцільності можуть
здійснюватись у національних валютах держав членів за рішенням
відповідального фінансового розпорядника інституції ЄС чи її іншої структури;
 універсальності (передбачає погашення в цілому усіх бюджетних
витрат за рахунок бюджетних доходів і базується на двох правилах: бюджетний
дохід не повинен бути закріпленим за окремими статтями витрат, усі витрати і
всі доходи повинні бути введені повністю до бюджету без співвідношення один
із одним);
 специфікації витрат (передбачає, що кожна сума асигнувань
повинна мати конкретне призначення та обґрунтування);
 раціонального фінансового менеджменту (поєднує три основні
принципи фіскальної культури: економія, ефективність та дієвість);
 прозорості, що означає доступність та наочність процедур
формування і виконання бюджету, подання фінансової звітності. Одним зі
способів забезпечення дотримання цього принципу є публікування бюджету і
поправок до нього в офіційному віснику Європейського Союзу.
Принципи побудови бюджетної системи ЄС порівняно з принципами
національних бюджетних систем підтверджують бажання максимально
зберегти бюджетну самостійність країн-членів, основою якої є
внутрішньодержавна бюджетна децентралізація.
Водночас регулювання бюджетних відносин має певну специфіку,
зумовлену особливим цільовим спрямуванням регуляторних інститутів
використовувати нормативні документи і застосувати спеціальні заходи щодо
прийняття рішень.
Відповідають за формування бюджету ЄС три регуляторних
інституції: Рада Європейського Союзу, до якої входять міністри з країн-членів
2
ЄС, Європейська комісія та Європейський парламент.
Єдиний бюджет затверджується спільно Радою та Парламентом ЄС один
раз на сім років. Тому в ЄC бюджет розглядається передусім як інструмент
забезпечення розвитку інтеграційних процесів, усунення суперечностей між
його країнами-членами та досягнення спільних цілей, які виявляються у
конкретних політиках ЄС.

2. Структура єдиного бюджету Європейського Союзу

Єдиний бюджет як основний фінансовий документ Євросоюзу фіксує всі
статті доходів і видатків ЄС. Згідно зі ст. 10 Договору про функціонування
Євросоюзу бюджетні доходи та видатки повинні бути збалансованими.
Загальна структура статей доходів і видатків єдиного бюджету ЄС подана на
рис.

Традиційні власні ресурси Сприяння стійкому зростанню

Єд
Збереження та раціональне
ин
Ст ий Ст використання природних
Власний ресурс податку ат
ат бю ресурсів
на додану вартість ті ті
дж
до ет ви Громадянство, свобода, безпека
хо Є да та правосуддя
дів С ткі
Власний ресурс валового в
Зміцнення позиції ЄС у світі
національного доходу

Адміністративні видатки

Інші доходи
Компенсації
Рисунок 2. Складові єдиного бюджету Європейського Союз
Тобто закладені до бюджету видатки повинні повністю покриватися
бюджетними доходами, оскільки ЄС не має права брати позики для погашення
своїх витрат. У ст. 311 Договору про функціонування ЄС зазначено, що бюджет
Європейського Союзу повністю фінансується за рахунок власних коштів у
розмірі, необхідному для досягнення поставлених цілей і здійснення власної
політики. Отже, формування дохідної частини бюджету відбувається за рахунок
3
коштів країн – учасників ЄС за так званою системою власних ресурсів.
Доходи бюджету ЄС формуються за рахунок таких статей:
1) «традицiйнi власні ресурси», до яких відносять:
• митний збір, стягнений за єдиним митним тарифом при ввезенні
товару на митну територію ЄС країнами-імпортерами з країн, які не є його
членами;
• сільськогосподарський збір, де об'єктом оподаткування є продукція
аграрного сектору третіх країн, що перетнула кордон ЄС;
• цукровий збір, сплачуваний державами-членами ЄС за виробництво
та зберігання цукру в рамках спільної політики організації та регулювання
європейського ринку цукру;
2) «власний ресурс податку на додану вартість», він являє собою
частку відрахувань від річної суми податку на додану вартість країнами-
членами ЄС. Податкова база є уніфікованою та розраховується за
стандартизованою методикою, відповідно до якої «власний ресурс ПДВ»
сплачується за єдиною ставкою 0,3 % від бази оподаткування ПДВ кожної
держави-учасника ЄС;
3) «власний ресурс валового національного доходу», що формується за
рахунок відрахувань від обсягу ВНД кожної держави європейської спільноти за
уніфікованою відсотковою ставкою, яка переглядається щороку та
обчислюється за єдиною методикою. Саме «власний ресурс ВНД» є основним
джерелом збалансування бюджету, оскільки особливістю розроблення проекту
бюджету на плановий рік є те, що спочатку визначаються обсяги видаткової
частини бюджету, а вже потім розраховують обсяг доходу, необхідного для їх
фінансування. Загальний обсяг власних ресурсів, використовуваних
Співтовариством для покриття щорічних асигнувань, не повинен перевищувати
1,24 % від суми ВНД усіх держав-учасників ЄС, а загальний річний обсяг
коштів, залучених до бюджету Європейського Союзу, не повинен
перевищувати 1,3 % від суми ВНД усіх держав членів;
4) інші доходи:
• сума профіциту бюджету минулого фінансового року;
• надходження від оподаткування заробітної плати осіб, які
працюють в установах та інших органах ЄС;
4
 • відсотки за наданими кредитами;
• внески країн, які не е членами ЄС (у рамках конкретних угод,
діяльності європейських фондів тощо);
• відсотки за прострочені платежі та штрафи (наприклад, відсотки за
прострочені виплати власних ресурсів держав-учасників або штрафи, що
сплачують компанії за порушення правил конкуренції);
• надходження від адміністративного функціонування інститутів, такі
як доходи від продажу майна, здавання його в оренду, надання послуг;
• інші надходження.
Видатки бюджету ЄС поділяють на операційні (до 95 % всіх
затверджених видатків) та адміністративні (5 %).
Операційні видатки складаються з таких напрямів фінансування як:
• конкурентоспроможність для розвитку та зайнятості (дослідження і
технологічний розвиток; єднання людей через європейські мережі; освіта та
тренування; просування конкурентоспроможності в повністю інтегрованому
єдиному ринку; соціальна політика тощо);
• збереження та управління природними ресурсами
(сільськогосподарський та сільський розвиток, риболовна політика; нові
фінансові інструменти для довкілля);
• громадянство, свобода, безпека та юстиція (спільна політика щодо
міграції та контролю кордонів, крос-кордонні проблеми (нелегальна міграція,
работоргівля, тероризм, організована злочинність), захист фундаментальних
прав, юридична кооперація);
• інші видатки внутрішньої політики (культурна, молодіжна,
аудіовізуальна, охорона здоров’я, захист прав споживачів тощо);
• ЄС як глобальний гравець (приєднання до ЄС; стабільність,
кооперація розвитку, економічна кооперація, європейське сусідство та
партнерство, гуманітарна та макрофінансова допомога) – компенсації.
Адміністративні видатки спрямовані на управління Європейським
Союзом (адміністративні витрати пов`язані з діяльністю інститутів, які
забезпечують функціонування ЄС).

5
 3. Особливості структури бюджету ЄС
Бюджет ЄС зазнав значних змін з кінця 1950-х років. Останній значний
перегляд бюджету відбувся у другій половині 1980-х років після розширення
ЄС за рахунок Іспанії і Португалії та укладення Єдиного європейського акта.
Відтоді бюджетна система ЄС залишається більш-менш незмінною і
складається з двох основних елементів. По-перше, стратегічний курс
державних фінансів ЄС та фінансові рамки на середньостроковий період
фіксують у Багаторічних фінансових рамках планування (БФР). По-друге,
реалізація та операційні деталі фінансового плану ЄС в рамках визначених
середньострокових перспектив розкриті в річному бюджеті.
Багаторічні фінансові рамки (БФР) – це, по суті, угода між країнами-
членами ЄС про бюджетні пріоритети, що полегшує бюджетну процедуру та
управління різними програмами. У БФР визначають максимальний обсяг і
структуру передбачуваних витрат ЄС. На сьогодні інституції ЄС затвердили 6
БФР. Перша з них, відома як «пакет Делора I», охоплювала 5-річний період з
1988 по 1992 рр., а кожна з наступних була розрахована вже на 7-річний період;
перша БФР охоплювала період 1993-1999 рр., друга – період 2000-2006 рр.,
третя – 2007-2013 рр., четверта – 2014-2020 рр., а поточна – період 2021-2027
рр.
Річний бюджет. Порівняння даних, що містяться в БФР як стратегічному
документі на певний рік, та ухваленому річному бюджеті як операційному
документі на той самий рік, показує, що відхилення між ухваленими та
запланованими бюджетними видатками, передбаченими в середньостроковій
фінансовій перспективі, є мінімальними, а структура видатків є практично
ідентичною між цими двома документами. Це лише підтверджує, що БФР
фактично визначає загальний обсяг річного бюджету, а також структуру його
видатків, хоча формально саме річна бюджетна процедура є обов'язковою для
ухвалення річного бюджету ЄС.
Якщо поглянути на видаткову частину бюджету ЄС, можна чітко виявити
значне зосередження на двох великих статтях – сільському господарстві та
політиці згуртування – на кожну з них припадає приблизно третина загальних
видатків бюджету ЄС у БФР на 2021-2027 рр.
Видатки, закладені у БФР та реалізовані через річні бюджети, потребують
6
фінансових ресурсів, які гарантуються ЄС так званою системою власних
ресурсів. В рамках цієї системи ЄС може скористатися наступними 4
джерелами фінансування БФР на 2021-2027 рр.:
- традиційні ресурси, як-от митні збори (у 2014-2020 рр. їхня частка в
загальній доходній частині бюджету становила близько 13%);
- внески, визначені на основі податку на додану вартість (у 2014-2020 рр.
їхня частка становила близько 12%);
- внески на утилізацію непереробної пластикової упаковки (очікується,
що вони становитимуть незначну частку в загальних доходах бюджету);
- внески країн-членів ЄС, що базуються на відносному розмірі їхнього
ВНД (у 2014-2020 рр. їхня частка в загальних бюджетних надходженнях
становила понад 70%).
За абсолютними показниками найбільші відрахування до бюджету ЄС за
усіма категоріями власних ресурсів у 2020 р. здійснювали такі держави, як
Німеччина (31,032 млрд євро), Франція (23,284 млрд), Великобританія (18,538
млрд), Італія (17,240 млрд), Іспанія (12,650 млрд), Нідерланди (8,025 млрд).
Закономірно, це держави з найбільшим у Європейському Союзі ВНД. Однак за
відносними показниками ситуація дещо інша. У розрахунку на душу населення
найбільше до бюджету ЄС сплачували громадяни Люксембургу (635 євро),
Бельгії (545), Данії (501), Нідерландів (468), Фінляндії (405), найменше –
Болгарії (92 євро), Румунії (107), Хорватії (126), Польщі (144), Угорщини (148),
Латвії (169).
Інституції ЄС погодилися розглянути можливість запровадження на
період після 2027 року інших нових джерел надходжень до бюджету ЄС, тісно
пов'язаних з політичними пріоритетами.
Програма «Наступне покоління ЄС» як додатковий і тимчасовий
інструмент фінансування. У 2021 році у відповідь на кризу, спричинену
пандемією коронавірусу, яка вразила Європу та світ, ЄС запровадив абсолютно
новий фінансовий інструмент під назвою Next Generation EU (NGEU). Цей
інструмент із бюджетом у 750 млрд євро спрямований на усунення
безпосередньої економічної та соціальної шкоди, завданої пандемією
коронавірусу, а також на підготовку ЄС до майбутнього. Передбачається, що
інструмент допоможе у розбудові після COVID-19, щоб ЄС став більш
7
екологічним, цифровим, стійким і краще пристосованим до поточних та
майбутніх викликів. Одна частина загальної суми – 390 мільярдів євро – була
надана у вигляді грантів або безповоротних трансфертів, а решта – 360
мільярдів – у вигляді кредитів. На відміну від бюджету ЄС, який фінансується
за рахунок системи власних ресурсів (згідно з цим правовим механізмом
бюджет ЄС не може мати дефіциту), нструмент Next Generation EU
фінансується за рахунок залучення коштів на ринках капіталу. Запозичені суми
планується виплачувати протягом 30 років, з 2028 по 2058 рр. Щоб допомогти з
виплатами, ЄС планує залучити до свого бюджету нові власні ресурси.
Фінансовий пакет ЄС на період 2021-2027 рр. В умовах тривалої кризи,
спричиненої пандемією коронавірусу в Європі та світі загалом, країни-члени
ЄС продемонстрували безпрецедентну реакцію на фінансові стимули на рівні
ЄС. Загальний розмір прийнятого фінансового пакету становив 1 824 млрд євро
(у цінах 2018 року). Пакет мав дві складові. Перша – це угода про чергові БФР,
цього разу на період 2021-2027 рр. на суму 1 074 млрд євро загалом (у цінах
2018 року), а друга – це угода про вже згадану програму NGEU як абсолютно
новий фінансовий інструмент ЄС на суму 750 млрд євро (у цінах 2018 року).
У Таблиці представлено погоджений розподіл коштів БФР та NGEU за
пріоритетними статтями видатків.

Таблиця Розподіл коштів БФР на 2021-2027 рр. та Програми NGEU (млрд

євро; у цінах 2018 року)

8
 Млрд євро, поточні ціни 2014-2020 Пропози ція ЄК Пропозиція ЄК Узгоджено Європейською
2018 року (ЄС-27) 02.05.2018 27.05.2018 Радою 27.07.2020
БФР БФР БФР NGEU Загалом БФР NGEU Загалом
1. Ринок комунікацій,
116 166 141 70 210 133 11 143
інновацій та цифровізації
2. Згуртування, стійкість та
387 392 379 610 989 378 722 1.100
цінності
Політика згуртування 369 332 323 - 323 330 - 330
Гранти 310 310 - 313 313
Кредити 250 250 - 360 360
Програма REACT-EU 50 50 - 48 48
З. Національні джерела та
400 337 357 45 402 356 18 374
довкілля
Спільна аграрна політика 383 324 333 15 348 336 8 344
Справедливий перехідний
10 30 40 8 10 18
фонд
4. Управління міграцією та
10 31 31 - 31 23 - 23
кордонами
5. Безпека та оборона 2 24 15 10 25 13 - 13
6. ЄС як глобальний
96 109 103 15 118 98 - 98
партнер
7. Адміністрування 71 76 75 - 75 73 - 73
Загалом 1.08 1.135 1.100 750 1.850 1,074 750 1.824