2.

ДЕФІЦИТ ТА ПРОФІЦИТ БЮДЖЕТУ

Традиційно, кожна розвинута демократія передусім із фінансової

точки зору ставить на меті повільне та поступове, рік за роком, збільшення
розміру валового внутрішнього продукту (ВВП), що є запорукою розвитку
самої країни та підвищення добробуту населення. У той саме час через
складні механізми фінансів цей масив ВВП у грошовому еквіваленті нібито
повертається населенню у вигляді благ та підвищення рівня життя. Такий
прогнозований ріст ВВП і закладений у бюджеті через інститут дефіциту
бюджету. Саме тому економіка будь-якої країна світу потребує фінансових
ресурсів, які необхідні не тільки для інвестиційних програм, але і для
подолання поточних нестач у коштах у межах дефіциту бюджету.
Бюджетна система України ґрунтується на чітко визначених прин-
ципах, серед яких особливої уваги заслуговує принцип збалансованості як
такий, що визначає: повноваження на здійснення витрат бюджету мають
відповідати обсягу надходжень бюджету на відповідний бюджетний період.
Таким чином, кількісний показник доходів та видатків бюджету повинен
бути збалансованим. Бюджет формується на реалістичних
макропоказниках економічного та соціального розвитку країни, що
встановлюються відповідно до затверджених методик та правил, виходячи
із яких теорією фінансової науки запроваджено інститути дефіциту та
профіциту бюджету.
Згідно з п. 21 ч. 1 ст. 2 БК України дефіцит бюджету - це перевищення
видатків бюджету над його доходами (з урахуванням різниці між наданням
кредитів із бюджету та поверненням кредитів до бюджету). Профіцит - це
перевищення доходів над видатками (з урахуванням різниці між
поверненням кредитів до бюджету та наданням кредитів із бюджету) (п. 44
ч. 2 ст. 2 БК України). Дефіцит бюджету визначається у відсотках до
ВВП, та може зменшуватися у період економічного підйому за рахунок
підвищення податкових надходжень, зниження рівня безробіття та
підвищення економічного росту, що, у свою чергу, зменшує соціальне
навантаження на бюджет щодо фінансування державних програм по
страхуванню безробіття та тимчасової допомоги малозабезпеченим.
Дефіцит бюджету не слід розглядати лише як негативне явище. Відомий
економіст Джон Мейнард Кейн стверджував, що дефіцит є позитивним явищем,
за допомогою якого країни світу виходять із економічного спаду. Дефіцит являє
собою ключову тактику в арсеналі уряду для боротьби із рецесією. Скорочення
видатків на тлі економічного спаду та росту безробіття і в результаті падіння
ВВП потенційно кидає економіку в небезпечну спадну спіраль. Дефіцит при
цьому стимулює економіку шляхом надання йому необхідного капіталу. При
цьому важливо усвідомлювати, що рівень дефіциту обов’язково повинен бути
обмеженим. Так, відповідно до Маастрихтского договору (офіційно «Договір
про Європейський Союз»), підписаного 7 лютого 1992 р. у місті Маастрихт
(Нідерланди), що започаткував Європейський Союз, офіційно врегульовано
грошова та політична система європейських країн. Цим договором визначено,
що дефіцит бюджету повинен зводитися з позитивним або нульовим сальдо. У
виняткових випадках дозволений дефіцит державного бюджету країн
Європейського Союзу на рівні, що не перевищує 3% від ВВП за станом на
кінець фінансового року. Це є граничним розміром дефіциту та одним із
регуляторів та інструментом фінансової політики країни.
БК України передбачено, що визначений Бюджетною декларацією
показник дефіциту державного бюджету на кожен рік середньострокового
періоду не може перевищувати 3 % прогнозного номінального обсягу ВВП
України на відповідний рік. Граничний обсяг дефіциту державного бюджету,
визначений законом про Державний бюджет України, не може перевищувати
визначений Бюджетною декларацією показник дефіциту державного бюджету
на відповідний бюджетний період.
В Україні згідно з чинним бюджетним законодавством, відповідно до ст.
14 БК України, затвердження бюджету з дефіцитом дозволяється в разі
наявності обґрунтованих джерел фінансування бюджету. У свою чергу,
фінансування бюджету, згідно з БК України визначається, як надходження та
витрати бюджету, пов’язані із зміною обсягу боргу, обсягів депозитів і цінних
паперів, кошти від приватизації державного майна (щодо державного
бюджету), зміна залишків бюджетних коштів, які використовуються для
покриття дефіциту бюджету або визначення профіциту бюджету. Класифікація
фінансування бюджету містить джерела отримання фінансових ресурсів,
необхідних для покриття дефіциту бюджету, і напрями витрачання фінансових
ресурсів, що утворилися в результаті профіциту бюджету. Витрати на
погашення боргу належать до складу фінансування бюджету.
Фінансування бюджету класифікується за:
1. типом кредитора (за категоріями кредиторів або власників боргових
зобов’язань);
2. типом боргового зобов’язання (за засобами, що використовуються для
фінансування бюджету).
3. Джерелами фінансування бюджету є:
4. кошти від державних (місцевих) внутрішніх та зовнішніх запозичень;
5. кошти від приватизації державного майна (включаючи інші над-
ходження, безпосередньо пов’язані з процесом приватизації) - щодо
державного бюджету;
6. повернення бюджетних коштів із депозитів, надходження внаслідок
продажу/пред’явлення цінних паперів;
7. вільний залишок бюджетних коштів із дотриманням умов, визначених
цим Кодексом.
Джерелом фінансування бюджету не можуть бути емісійні кошти
Національного банку України. Джерелами формування спеціального фонду
Державного бюджету України в частині фінансування є:
 кредити (позики), що залучаються державою від іноземних держав,
іноземних фінансових установ і міжнародних фінансових організацій
для реалізації інвестиційних проектів;
 інші надходження, визначені законом про Державний бюджет України.
У разі зменшення обсягу джерел фінансування державного бюджету
певного типу порівняно з обсягом, визначеним законом про Державний бюджет
України, допускається за рішенням Кабінету Міністрів України, погодженим із
Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету, збільшення обсягу
джерел фінансування державного бюджету іншого типу з дотриманням
граничного обсягу річного дефіциту державного бюджету.