Ессе на тему: Чи завжди бажаний профіцит державного бюджету?

«Ціна держави» пояснює, що означає дефіцит та профіцит бюджету, а також, чому

Державний бюджет в Україні є зазвичай дефіцитним, а місцеві бюджети –
профіцитні?
Для того, щоб з’ясувати, що таке дефіцит та профіцит, потрібно, перш за все,
розуміти, що таке бюджет. Будь-який бюджет є своєрідною схемою доходів і
видатків, визначених на певний період. В ідеалі, бюджет має бути збалансованим,
тобто, рівень запланованих видатків повинен співпадати з рівнем доходів. Проте
на практиці збалансовані бюджети (на державному рівні) – явище досить
нетипове. Часто обсяг видатків перевищує обсяг доходів – тоді утворюється
дефіцит бюджету. Протилежна ситуація – коли сума доходів перевищує суму
видатків (тобто, профіцит бюджету) – зустрічається рідше. Прийнято вважати, що
профіцитний бюджет викликає більше довіри у інвесторів, ніж дефіцитний,
оскільки може бути свідченням того, що держава має потенційний ресурс для
розвитку.
При визначенні дефіциту/профіциту бюджету також враховують різницю між
обсягами наданих з бюджету кредитів та повернутих кредитів до бюджету.
Українське законодавство дозволяє затверджувати бюджети (державний, місцеві)
як з дефіцитом, так і з профіцитом. Дефіцит бюджету допускається за умови чіткого
визначення джерел його фінансування Мова йде про внутрішні та зовнішні
запозичення, кошти від приватизації державного майна (тільки для Державного
бюджету), повернення бюджетних коштів з депозитів, тощо. Для економіки є
важливим не тільки сам факт існування дефіциту, але й визначені джерела його
покриття. Здебільшого таким джерелом є запозичення, що в кінцевому результаті
збільшує державний борг, який потрібно буде погасити.
Формування бюджету з профіцитом допускається у трьох випадках: 1) необхідності
погашення боргу; 2) неможливості своєчасно (на певну дату) профінансувати
заплановані (або непередбачувані чи невідкладні) витрати через несвоєчасність
або неповноту надходження запланованих коштів (наприклад, від податків) – обсяг
профіциту в даному випадку не може перевищувати 2% планових видатків
загального фонду бюджету; 3) придбання цінних паперів (наприклад, облігацій) з
метою отримання в майбутньому прибутку.