ПЗ 15.12.

2023
Тема: Державний(місцевий) кредит(запозичення) та борг .
Задача № 1
За результатами звіту про виконання державного бюджету на 1 квартал 2022 р.
розмір державного боргу збільшився на 10%. Серед чинників зростання встановлено
збільшення місцевого боргу бюджета міста Харків та боргу державного
підприємства- «Харківське державне авіаційне виробниче підприємство». Для
подолання такої ситуації Кабінет Міністрів України прийняв рішення здійснити
внутрішні та зовнішні запозичення у розмірі 2 млн грн.
Проаналізуйте ситуацію. Дайте визначення державного боргу, зазначте чи є такими,
що впливають за зростання боргу ті, що вказані в умові завдання (проаналізуйте
кожний окремо). Визначте процедуру (умови) здійснення державних та місцевих
запозичень.
Задача № 2
Україна у зв’язку із стрімким зростанням дефіциту Державного бюджету, в
односторонньому порядку змінила умови ( строк та відсотки) кредитних угод
попередніх років та отримала транш у розмірі 3,2 млрд. доларів від Міжнародного
валютного фонду у межах кредитної програми « Stand-by». Отримані кошти були
використані на погашення заборгованості по заробітній платі та виплату пенсій,
погашення раніше одержаних позик ( як внутрішніх , так і зовнішніх) та виплату
субсидій населенню.
Проаналізуйте ситуацію. Які принципи кредитування бул порушені) Визначте та
проаналізуйте міжнародні кредитні установи та організації світу ( історія
заснування, мета та принципи діяльності). Наведіть конкретні приклади співпраці
останніх з Україною та українськими підприємствами за останні 5 років.
ТЕОРІЯ:
1. Види державних та місцевих запозичень. Порядок здійснення державних
( місцевих) запозичень
Розширення фінансових можливостей фіску за рахунок використання специфічного
кредитного інструментарію є методом фінансування потреб бюджету. Потреба в
державному кредиті зумовлена тим, що держава у своїй діяльності здебільшого виходить
за межі фіскальних можливостей, забезпечувальних податками.
Державні запозичення- це операції, пов’язані з отриманням кредитів (позик) на умовах
повернення, платності та строковості з метою фінансування бюджету.
За типом кредитора, державні запозичення є:
 Внутрішніми
 Зовнішніми
Державні запозичення здійснюються в межах, визначених законом України про
Державний бюджет України з дотриманням граничного обсягу державного боргу на
кінець державного періоду, що не може перевищувати 60 % номінального обсягу ВВП
України. Слід зазначити , що такий кількісний показник, встановлений національним
законодавством, відповідає нормам боргу згідно з Маастрихтским договором від 7 лютого
1992 р. Право на здійснення державних внутрішніх та зовнішніх державних запозичень
належить державі в особі члена Кабінету Міністрів України, Міністру фінансів України,
за дорученням Кабінету Міністрів України. Усі істотні умови здійснення запозичень
( зокрема : вид, валюту, строк, відсотки) визначає Кабінет Міністрів України шляхом
прийняття постанови. Державні запозичення здійснюються шляхом емісії цінних паперів.
Відповідно до ЗУ « Про цінні папери та фондовий ринок» , до боргових цінних паперів,
що посвідчують відносини позики та використовуються інститутом державних ( місцевих)
запозичень є :
 Державні облігації України
 Казначейські зобов’язання України
 Державні деривативи
 Облігації місцевих позик
Державні облігації України можуть бути :
o Довгострокові ( понад 5 років)
o Середньострокові ( від 1 до 5 років)
o Короткострокові ( до одного року)
Державні облігації поділяються на :
 Облігації внутрішніх державних позик України
 Облігації зовнішніх державних позик України
 Цільові облігації внутрішніх державних позик України
Облігації внутрішніх державних позик України розміщуються винятково на внутрішньому
фондовому ринку, але вартість таких облігацій може бути визначена в іноземній валюті.
Емісія цільових облігацій внутрішніх державних позик є джерелом фінансування дефіциту
державного бюджету й здійснюється винятково в обсягах, передбачених на цю мету
законом України про Державний бюджет на відповідний рік та в межах граничного
розміру державного боргу. Основним реквізитом таких облігацій є зазначення напряму
використання залучених від такого розміщення коштів. Облігації зовнішніх державних
позик України розміщуються на міжнародних фондових ринках
Казначейські зобов’язання – державний цінний папір, що розміщується винятково на
добровільних засадах серед фізичних осіб, посвідчує факт заборгованості Державного
бюджету України перед власником казначейського зобов’язання України, дає власнику
право на отримання грошового доходу та погашається відповідно до умов розміщення.
Номінальна вартість може бути визначена у національній або іноземній валютах.
Погашення та сплата доходу за казначейськими зобов’язаннями України гарантується
доходами Державного бюджету України. Казначейські зобов’язання України можуть
бути:
o Довгострокові ( понад 5 років)
 o Середньострокові ( від 1 до 5 років)
o Короткострокові ( до 1 року)
Умови розміщення казначейських зобов’язань України можуть передбачати їх погашення
шляхом зменшення зобов’язань перед Державним бюджетом України власника
казначейського зобов’язання на вартість цього зобов’язання.
Державний дериватив- цінний папір, що розміщується державою на міжнародних
фондових ринках і підтверджує зобов’язання України відповідно до умов розміщення
цього цінного паперу в разі досягнення певних показників ВВП України, а також
здійснити інші виплати.
Щодо казначейських зобов’язань та державних деривативів та взагалі позик міжнародних
фінансових організацій, у законодавстві наявна прогалина чи продумана невизначеність,
що дозволяє, з одного боку, більш оперативно, але з іншого- на власний розсуд,
фінансовим органам приймати рішення щодо запозичень, що, у свою чергу,
унеможливлює притягнення до відповідальності останніх, якщо наявна фінансова
неефективність подібних запозичень.
Джерелами фінансування спеціального фонду Державного бюджету України в частині
фінансування є кредити ( позики) від іноземних держав, іноземних фінансових установ і
міжнародних фінансових організацій для реалізації інвестиційних проектів залучаються
державою на підставі міжнародних договорів України і належать до державних зовнішініх
запозичень. Кошти для реалізації таких інвестиційних проектів, а також витрати на
обслуговування та погашення відповідних кредитів ( позик) передбачаються у законі про
Державний бюджет України протягом усього строку дії кредитних договорів. Відповідні
міжнародні договори не потребують ратифікації, якщо інше не встановлено законом.
На сьогодні за офіційними даними Урядового порталу Україна співпрацює з такими ( але
не виключно) міжнародними організаціями, як:
 Міжнародний валютний фонд (МВФ)
 Світовий банк (СБ)
 Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР)
 Міжнародна асоціація розвитку (МАР)
 Міжнародна фінансова корпорація (МФК)
 Багатостороннє агенство по гарантуванню інвестицій (БАГІ)
 Міжнародний центр по врегулюванню інвестиційних спорів (МЦВІС)
Міжнародниий валютний фонд- спеціальне агенство Організації об’єднаних націй (ООН),
засноване 29 державами, з метою регулювання валютно- кредитних відносин країн- членів
і надання їм допомоги при дефіциті платіжного балансу шляхом надання коротко- і
середньострокових кредитів в іноземній валюті. Фонд має статус спеціалізованої установи
ООН. Має 188 країн- членів. МВФ було створено 27 грудня 1945 р. після підписання 29
державами угоди, розробленої на Конференції ООН з валютно- фінансових питань 22
липня 1944 року. В 1947 році фонд розпочав свою діяльність і став органічною частиною
Бретон- Вудської валютної системи.
МВФ є інституційною основою сучасної світової валютної системи. Кожна країна – член
вносить свою частку у фонд відповідно до економічного потенціалу, в свою чергу, кожна з
цих країн має право позичати гроші у фонду в разі виникнення проблем з платіжним
балансом.
Світовий банк –заснований в 1944 р., є однією з найбільших у світі організацій, що
надають допомогу з метою розвитку. Банк розробляє стратегії допомоги для кожної зі
своїх країн-клієнтів у співробітництві з державними органами, неурядовими організаціями
й приватним сектором. Представництва Банку в різних країнах світу займаються
реалізацією його програм, підтримують зв’язок з урядом і цивільним суспільством і
сприяють більш глибокому розумінню проблем розвитку.
Світовий банк відрізняється від Групи Світового банку тим, що до Світового банку
входять лише дві інституції- Міжнародний банк реконструкції та розвитку (МБРР) та
Міжнародна асоціація розвитку (МАР), в той час як до Групи Світового банку входять ,
крім двох названих, ще три інституції: Міжнародна фінансова корпорація (МФК),
Багатостороння агенція з гарантій інвестицій (БАГІ) та Міжнародний центр з
урегулювання інвестиційних спорів (МЦУІС). Усі п’ять організацій входять до Групи
організацій Світового банку. В окремих випадках під Світовим банком розуміється
Міжнародний банк реконструкції та розвитку, який досі складає основу діяльності
Світового банку.
До джерел фінансування також належать місцеві внутрішні та зовнішні запозичення.
Місцеві запозичення- операції з отримання до бюджету Автономної Республіки Крим,
обласного чи міського бюджету кредитів ( позик) на умовах повернення, платності та
строковості з метою фінансування бюджету Автономної Республіки Крим, обласного чи
міського бюджету. Право на здійснення місцевих запозичень у межах, визначених
рішенням про місцевий бюджет належить Автономній Республіці Крим, обласній раді,
територіальній громаді міста в особі керівника місцевого фінансового органу за
дорученням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної ради, міської ради.
Місцеві зовнішні запозичення шляхом отримання кредитів ( позик) від міжнародних
фінансових організацій можуть здійснювати Верховна Рада Автономної Республіки Крим,
обласні ради та всі міські ради. Інші місцеві зовнішні запозичення можуть здійснювати
лише Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Київська, Севастопольська міські
ради, міські ради міст обласного значення. Місцеві запозичення здійснюються з метою
фінансування бюджету розвитку бюджету Автономної Республіки Крим, міських
бюджетів та використовуються для створення, приросту чи оновлення стратегічних
об’єктів довготривалого користування. Обсяг та умови здійснення місцевих запозичень
погоджується з Міністерством фінансів України, яке здійснює також реєстрацію місцевих
запозичень та місцевих гарантій. Здійснення подібних запозичень відбувається шляхом
емісії цінних паперів- облігацій місцевих позик. До облігацій місцевих позик належать :
облігації внутрішніх та облігації зовнішніх місцевих позик. Реєстрацію випуску облігацій
місцевих позик здійснює Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку.
Особливості погашення та реалізації прав за облігаціями місцевих позик визначаються
проспектом емісії облігацій відповідного випуску.
Усі договори про місцеві запозичення, договори, виконання зобов’язань за якими
забезпечено місцевими гарантіями та договори про відшкодування витрат місцевого
бюджету, а також зміни до істотних умов таких договорів реєструються у Реєстрі
місцевих запозичень та місцевих гарантій. Держава Україна не несе відповідальності за
борговими зобов’язаннями Автономної Республіки Крим та територіальних громад.
Щодо поточних видатків місцевого бюджету законодавством надано право місцевим
бюджетам отримувати позики, якщо мова йде про покриття тимчасових касових розривів.
Тимчасовий касовий розрив означає недостатню спроможність місцевого бюджету на
конкретну дату погасити за рахунок наявних та очікуваних грошових активів загального
фонду ( в тому числі залишків бюджетних коштів), крім субвенцій, трансфертів іншим
бюджетам та коштів резервного фонду, бюджетні фінансові зобов’язання за захищеними
видатками.
Позиковий ліміт- максимальна сума, у межах якої територіальний орган Казначейства
може використовувати кошти єдиного казначейського рахунка для надання позик. Для
надання позик Рада Автономної Республіки Крим, місцева держадміністрація, виконавчий
орган відповідної місцевої ради повинні подати не пізніше ніж за два робочих дні до дня,
в який необхідно її отримати, до територіального органу Казначейства заяву про
отримання позики та розрахунок обсягу тимчасового касового розриву. При цьому позики
не надаються у разі розміщення коштів місцевого бюджету на депозитах та/або
обслуговування коштів місцевого бюджету в частину бюджету розвитку та власних
надходжень бюджетних установа в установах банків.
БК України для реалізації ефективності управління бюджетними коштами надається право
розміщення коштів бюджету на депозитах. Такий інститут застосовується щодо тимчасово
вільних коштів казначейського рахунку та валютних рахунків .Тимчасово вільні кошти
єдиного казначейського рахунку та валютних рахунків бюджету-це обсяг коштів, що
обліковуються на рахунках у Казначействі України, отримані як надходження бюджетів,
відволікання яких не призведе до втрати платоспроможності бюджетів та виникнення
заборгованості протягом періоду, на який передбачається розміщення таких коштів на
депозитах або шляхом придбання державних цінних паперів і спрямування на покриття
тимчасових касових розривів місцевих бюджетів та Пенсійного фонду України з
подальшим їх поверненням до кінця поточного бюджетного періоду.

2. Поняття державних та місцевих гарантій. Порядок надання державних та

місцевих гарантій.
Гарантійне зобов’язання – це зобов’язання гаранта повністю або частково виконати
боргові зобов’язані суб’єкта господарювання- резидента України перед кредитором у разі
невиконання таким суб’єктом його зобов’язань за кредитом ( позикою), залученим під
державну чи місцеву гарантій. Гарантії надаються саме для суб’єктів господарювання-
резидентів України всіх форм власності. Таким чином, держава бере на себе зобов’язання
виконати борг на певних умовах перед третіми особами. Виділяють :
 Державні гарантії
 Місцеві гарантії
Державні гарантії можуть надаватися винятково в межах і за напрямами, що визначені
законом про Державний бюджет України, на підставі:
 Рішення Кабінету Міністрів України-для забезпечення часткового виконання
боргових зобов’язань суб’єктів господарювання- резидентів України;
 Міжнародних договорів України- для забезпечення повного або часткового
виконання боргових зобов’язань суб’єктів господарювання- резидентів України
За дорученням Кабінету Міністрів України відповідні правочини щодо його рішень
вчиняє Міністр фінансів України
Місцеві гарантії можуть надаватися за рішенням:
 Верховної ради Автономної Республіки Крим, відповідної міської ради для
забезпечення повного або часткового виконання боргових зобов’язань суб’єктів
господарювання- резидентів України, що належать до комунального сектору
економіки міста або Автономної Республіки Крим, розташовані на відповідній
території та здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою
яких є розвиток комунальної інфраструктури або впровадження
ресурсозберігаючих технологій
 Відповідної обласної ради для забезпечення повного або часткового виконання
боргових зобов’язань суб’єктів господарювання- резидентів України, що належать
до комунального сектору економіки, розташовані на відповідній території та
здійснюють на цій території реалізацію інвестиційних проектів, метою яких є
розвиток комунальної інфраструктури, відновлення та реконструкція об’єктів
спільної власності територіальних громад або державної власності, що
перебувають в управлінні обласних рад, обласних державних адміністрацій, або
впровадження ресурсозберігаючих технологій, а також реалізацію проектів
будівництва, реконструкції, капітального ремонту автомобільних доріг загального
користування державного, місцевого значення.
Граничний обсяг надання державних гарантій не може перевищу-вати 3% планових
доходів загального фонду державного бюджету. Державні (місцеві) гарантії надаються на
умовах платності, строковості, а також забезпечення виконання зобов'язань у спосіб,
передбачений законом. Правочин щодо надання державної (місцевої) гарантії
оформляється в письмовій формі та має визначати:
o предмет гарантії;
o повні найменування та місцезнаходження суб'єкта господарювання і кредитора (у
разі гарантування виконання зобов'язань за кредитним договором);
o обсяг кредиту (позики);
o обсяг гарантійних зобов'язань та порядок їх виконання;
o права та обов'язки гаранта і кредитора;
o умови настання гарантійного випадку;
o строк дії гарантії.

Обов'язковою умовою надання державної (місцевої) гарантії є укладення договору між

Міністерством фінансів України (відповідним місцевим фінансовим органом) та суб'єктом
господарювання про погашення заборгованості суб'єкта господарювання перед державою
(Автономною Республікою Крим та чи територіальною громадою міста) за виконання
гарантійних зобов'язань. Істотними умовами такого договору мають бути зобов'язання
суб'єкта господарювання:
 внести плату за надання державної (місцевої) гарантії;
 надати майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань за гарантією;
 відшкодувати витрати державного (місцевого) бюджету, пов'язані з виконанням
гарантійних зобов'язань;
  сплатити пеню за прострочення відшкодування зазначених витрат. Пеня
нараховується за кожний день прострочення сплати заборгованості у національній
валюті з розрахунку 120% річних облікової ставки Національного банку України за
офіційним курсом гривні до іноземної валюти, встановленим Національним банком
України на день нарахування пені;
 надати гаранту права на договірне списання банком коштів з рахунків суб'єкта
господарювання на користь гаранта.
Державні (місцеві) гарантії не надаються для забезпечення боргових зобов'язань суб'єктів
господарювання, якщо безпосереднім джерелом повернення кредитів (позик)
передбачаються кошти державного (місцевого) бюджету (крім боргових зобов'язань, що
виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій).
Суб'єкти господарювання, щодо яких приймається рішення про надання кредитів (позик),
залучених державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи
територіальною громадою міста), або державних (місцевих) гарантій, зобов'язані надати
майнове або інше забезпечення виконання зобов'язань та сплатити до Державного
бюджету України (відповідного місцевого бюджету) плату за їх отримання у розмірі,
встановленому Кабінетом Міністрів України (Верховною Радою Автономної Республіки
Крим, обласною чи міською радою), якщо інше не передбачено законом про Державний
бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Розмір та вид майнового забезпечення суб'єктів господарювання, у віданні яких є майно
державної (комунальної) власності, визначає Кабінет Міністрів України щодо державного
майна (Верховна Рада Автономної Республіки Крим щодо майна Автономної Республіки
Крим, обласна чи міська рада щодо відповідного комунального майна).
Платежі, пов'язані з виконанням гарантійних зобов'язань держави (Автономної
Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста), здійснюються згідно з
відповідними договорами незалежно від обсягу коштів, визначених на цю мету в законі
про державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет), та відображаються як
надання кредитів з бюджету стосовно суб'єктів господарювання, зобов'язання яких
гарантовані.
У разі виконання державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи
територіальною громадою міста) гарантійних зобов'язань перед кредиторами шляхом
здійснення платежів за рахунок коштів державного (місцевого) бюджету або шляхом
укладання з такими кредиторами договорів про реструктурування сум, повернення яких
гарантовано, у суб'єктів господарювання, зобов'язання яких гарантовані, з моменту такого
виконання виникає прострочена заборгованість перед державою (Автономною
Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитами
(позиками), залученими під державні (місцеві) гарантії, в обсязі фактичних витрат
державного (місцевого) бюджету та/або таких реструктурованих сум, а до держави
(Автономної Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста)
переходять права кредитора та право вимагати від таких суб'єктів господарювання
погашення заборгованості в установленому законом порядку, якщо такі права не були
передбачені відповідними договорами.
Якщо договором між Кабінетом Міністрів України (Радою міністрів Автономної
Республіки Крим, обласною державною адміністрацією чи виконавчим органом міської
ради за рішенням Верховної Ради Автономної Республіки Крим, обласної чи міської ради)
та суб'єктом господарювання передбачаються зобов'язання такого суб'єкта з погашення та
обслуговування кредитів (позик), залучених державою (Автономною Республікою Крим,
обласною радою чи територіальною громадою міста), невиконання або неналежне
виконання таких зобов'язань за договором тягне перехід до держави (Автономної
Республіки Крим, обласної ради чи територіальної громади міста) права стягнення
простроченої заборгованості у повному обсязі незалежно від стану виконання державою
(Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста)
зобов'язань за такими кредитами (позиками).
Прострочена заборгованість суб'єкта господарювання перед державою (Автономною
Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за кредитом
(позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи
територіальною громадою міста) за кредитом з бюджету (включаючи плату за
користування такими кредитами (позиками) та пеню) стягується з такого суб'єкта
господарювання органами доходів і зборів, що є органами стягнення такої заборгованості
у порядку, передбаченому ПК України або іншим законом, включаючи погашення такої
заборгованості за рахунок майна цього суб'єкта господарювання.
Позовна давність на вимоги щодо погашення такої заборгованості суб'єкта
господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи
територіальною громадою міста) не поширюється. У разі порушення справи про
банкрутство суб'єкта господарювання простроченою заборгованістю вважаються всі
планові платежі з повернення кредиту (позики) на момент порушення ня справи. У разі
надання державної (місцевої) гарантії, для забезпечення часткового виконання боргових
зобов'язань суб'єктів господарювання органи доходів і зборів стягують усю суму
простроченої заборгованості за таким кредитом (позикою) з подальшим перерахуванням
кредитору частини стягнутої суми пропорційно до негарантованої частини зобов'язань за
кредитом (позикою).
Якщо за рішенням суду державі (Автономній Республіці Крим, обласній раді чи
територіальній громаді міста) Крим) відмовлено у стягненні заборгованості перед
державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною
громадою міста ) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною
Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під
державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету органи доходів і зборів
оскаржують його у встановленому законом порядку. Міністерство фінансів України має
право залучати суб'єктів господарювання для представництва органів державної влади в
судах у справах про стягнення заборгованості перед державою за кредитами, залученими
або під державні гарантії, а також за кредитами з бюджету, в тому числі у процесі
банкрутства, щодо стягнення якої органам доходів і зборів відмовлено. Міністерство
фінансів України здійснює оплату таких послуг суб'єктів господарювання за рахунок
коштів державного бюджету в межах відповідних бюджетних призначень.
Міністерство фінансів України має право здійснювати на відкритих аукціонах продаж
права вимоги погашення простроченої більше трьох років заборгованості перед державою
за кредитами (позиками), залученими державою або під державні гарантії, а також за
кредитами з бюджету в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Верховна Рада Автономної Республіки Крим, відповідні місцеві ради можуть
встановлювати порядок продажу прав вимоги погашення простроченої більше трьох років
заборгованості за кредитами (позиками), залученими під місцеві гарантії, а також за
кредитами з відповідних місцевих бюджетів з дотриманням вимог, встановлених
Кабінетом Міністрів України.
Забороняється реструктуризація заборгованості суб'єктів господа-рювання перед
державою (Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною
громадою міста) за кредитами (позиками), залученими державою (Автономною
Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) або під державні
(місцеві) гарантії, за кредитами з бюджету, крім розстрочення її сплати під час санації
такого суб'єкта господарювання за участю інвестора, який бере на себе солідарні
зобов'язання щодо погашення такої заборгованості, на строк не більше трьох років на
підставі договору, укладеного між таким суб'єктом господарювання, інвестором та
органом доходів і зборів. При цьому сума пені, нарахована внаслідок невиконання
позичальником таких зобов'язань на реструктуризовану суму заборгованості, списується.
Забороняється списання заборгованості суб'єктів господарювання перед державою
(Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста) за
кредитами (позиками), залученими державою (Автономною Республікою Крим, обласною
радою чи територіальною громадою міста) або під державні (місцеві) гарантії, кредитами
з бюджету, крім заборгованості суб'єктів господарювання, визнаних у встановленому
порядку банкрутами, вимоги щодо погашення заборгованості яких не були задоволені у
зв'язку з недостатністю їхніх активів і стосовно яких проведено державну реєстрацію
припинення юридичної особи у зв'язку з визнанням її банкрутом, а також крім
заборгованості, щодо стягнення якої судом прийнято рішення не на користь держави, яке
набрало законної сили, та/або стягнення якої в судовому порядку є неможливим або
недоцільним. Порядок списання такої заборгованості визначається Кабінетом Міністрів
України.
Протягом строку дії договору про місцеву гарантію Верховна Рада Автономної
Республіки Крим, обласні ради та міські ради передбачають у відповідному рішенні про
місцевий бюджет кошти на виконання гарантійних зобов'язань з платежів, термін сплати
яких настає у відповідному бюджетному періоді. При цьому такі кошти передбачаються :
o Щодо забезпечених гарантією договорів, за якими вже настав гарантійний випадок,
в обсязі, що дорівнює сумі платежів за цими договорами
o щодо інших забезпечених гарантією договорів - не менше 50% сум платежів за
цими договорами.
Забороняється надання державних (місцевих) гарантій суб'єкту господарювання, який має
прострочену заборгованість перед державою (Автономною Республікою Крим, обласною
радою чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою
(Автономною Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста)
або під державну (місцеву) гарантію, за кредитом з бюджету (включаючи плату за
користування такими кредитами (позиками) та пеню), іншу заборгованість з погашення
раніше отриманого кредиту (позики) у фінансовій установі або податковий борг перед
державним (місцевим) бюджетом.

3. Поняття державного(місцевого) боргу. Обслуговування,погашення та

управління державним (місцевим) боргом
Інститут державного та місцевого боргу є наслідком невиконання зобов'язань по
державних (місцевих) запозиченнях, строки по яких настали.
Державний борг - це загальна сума боргових зобов'язань держави з повернення
отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають
внаслідок державного запозичення. Місцевий борг - це загальна сума боргових
зобов'язань Автономної Республіки Крим чи територіальної громади міста з повернення
отриманих та непогашених кредитів (позик) станом на звітну дату, що виникають
внаслідок місцевого запозичення.
Окремо, відповідно до інституту гарантій, законодавець виділяє гарантований державою
борг- загальна сума боргових зобов’язань суб'єктів господарювання - резидентів України
щодо повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів виконання
яких забезпечено державними гарантіями. А також гарантований Автономною
Республікою Крим, обласною радою чи територіальною громадою міста борг - загальна
сума боргових зобов'язань суб'єктів господарювання- резидентів України щодо
повернення отриманих та непогашених станом на звітну дату кредитів (позик), виконання
яких забезпечено місцевими гарантіями.
Одним із важливих регуляторів державного (місцевого) боргу є встановлення
законодавцем максимально дозволеного рівня обсягу боргу. Граничний обсяг державного
(місцевого) боргу і гарантованого державою боргу, граничний обсяг надання державних
(місцевих) гарантій визначаються на кожний бюджетний період законом про Державний
бюджет України (рішенням про місцевий бюджет). При цьому його розмір на кінець
бюджетного періоду не може перевищувати 60% річного номінального обсягу ВВП
України. Слід відмітити, що такий кількісний показник співпадає із нормативами, що
встановлені Маастрихтським договором від 7 лютого 1992 р. У разі очікуваного
перевищення цієї граничної величини Кабінет Міністрів України невідкладно звертається
до Верховної Ради України за дозволом на тимчасове перевищення такої граничної
величини та подає для схвалення план заходів з приведення загального обсягу державного
боргу та гарантованого державою боргу до встановлених вимог. Загальний обсяг
місцевого боргу та гарантованого Автономною Республікою Крим, обласною радою чи
територіальною громадою міста боргу (без урахування гарантійних зобов'язань, що
виникають за кредитами (позиками) від міжнародних фінансових організацій) станом на
кінець бюджетного періоду не може перевищувати 200% (для міста Києва 400%)
середньорічного прогнозного обсягу над- ходжень бюджету розвитку (без урахування
обсягу місцевих запозичень та капітальних трансфертів (субвенцій) з інших бюджетів),
ви- значеного відповідно до показників на наступні за плановим два бюджетні періоди у
прогнозі відповідного місцевого бюджету.
У разі очікуваного перевищення цієї граничної величини місцевий фінансовий орган
невідкладно звертається до Верховної Ради Автономної Республіки Крим, відповідної
обласної чи міської ради за дозволом на тимчасове перевищення такої граничної величини
та подає для схвалення план заходів з приведення цього Кодексу за умови попереднього
погодження з Міністерством фінансів України.
З метою забезпечення дотримання граничних обсягів державного (місцевого) боргу та
державних ( місцевих) гарантій Міністерство фінансів України веде Реєстр державного
боргу й гарантованого державного боргу, Реєстр державних гарантій, а також Реєстр
місцевих запозичень та місцевих гарантій.
Після виникнення державного (місцевого) боргу, встановлені процедури погашення та
обслуговування та управління боргом. Погашення державного (місцевого) боргу - операції
з повернення позичальником кредитів (позик) відповідно до умов кредитних договорів
та/або випуску боргових цінних паперів. Обслуговування державного (місцевого) боргу -
операції щодо здійснення плати за користування кредитом (позикою), сплати комісій,
штрафів та інших платежів, пов'язаних з управлінням державним (місцевим) боргом. До
таких операцій не належить погашення державного (місцевого) боргу. Витрати на
обслуговування та погашення державного (місцево- го) боргу здійснюються
Міністерством фінансів України (місцевим фінансовим органом) відповідно до кредитних
договорів, а також нормативно-правових актів, за якими виникають державні боргові
зобов'язання (боргові зобов'язання Автономної Республіки Крим чи територіальних
громад), незалежно від обсягу коштів, визначеного на таку мету законом про Державний
бюджет України (рішенням про місцевий бюджет).
Управління державним (місцевим) боргом - сукупність дій, пов'язаних із здійсненням
запозичень, обслуговуванням і погашенням державного (місцевого) боргу, інших
правочинів з державним (місцевим) боргом, що спрямовані на досягнення збалансованості
бюджету та оптимізацію боргового навантаження.
Законом України «Про особливості здійснення правочинів з державним, гарантованим
державою боргом та місцевим боргом» від 19 травня 2015 р. встановлені такі інститути.
Тимчасове зупинення платежів за державними зовнішніми запозиченнями та
гарантованим державою боргом. У зв'язку із вчиненням правочинів з державним боргом
за державними зовнішніми кредитами ( позиками) та гарантованим державою за
зовнішніми кредитами (позиками) шляхом обміну (зміни у умов діючих позик) , випуску
та продажу відповідних боргових зобов'язань Кабінет Міністрів України має право
приймати рішення про тимчасове зупинення здійснення платежів за всіма або деякими
відповідними борговими зобов’язаннями. Тимчасове зупинення здійснення платежів
запроваджується за кожним борговим зобов'язанням на строк до вчинення такого
правочину та зміни умов відповідного запозичення щодо всіх кредиторів.
У зв'язку із вчиненням правочинів з місцевим боргом за місцевими зовнішніми
запозиченнями шляхом обміну (зміни умов діючих позик), випуску та продажу
відповідних боргових зобов'язань міська рада має право приймати рішення про тимчасове
зупинення здійснення платежів за всіма або деякими відповідними борговими
зобов'язаннями. Тимчасове зупинення здійснення платежів запроваджується за кожним
борговим зобов'язанням на строк до вчинення такого правочину (правочинів) та зміни
умов відповідного запозичення щодо всіх кредиторів.
Мораторій на задоволення вимог кредиторів. У разі прийняття Кабінетом Міністрів
України або міською радою рішення щодо держави Україна, територіальної громади міста
та інших суб'єктів згідно з таким рішенням і виключно щодо тих зобов'язань, стосовно
яких прийнято таке рішення Кабінетом Міністрів України або міською радою:
 тимчасово зупиняється примусова реалізація будь-якого майна суб'єктів зовнішніх
запозичень, тобто його відчуження шляхом звернення стягнення на майно суб'єктів
зовнішніх запозичень за рішеннями, що підлягають примусовому виконанню
відповідно до Закону України «Про виконавче провадження»;
 тимчасово зупиняється дія Закону України «Про гарантії держави щодо виконання
судових рішень
 центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері
казначейського обслуговування бюджетних коштів, тимчасово зупиняє списання
коштів на виконання зобов'язань.