Копенгагенські критерії

Копенгагенські критерії, встановлені в 1993 році на засіданні Європейської

Ради в Копенгагені, Данія, служать основними керівними принципами для
країн, які прагнуть вступити до Європейського союзу (ЄС). Ці критерії
визначають необхідні умови, яким повинні відповідати країни-кандидати
для розгляду їх кандидатури на вступ до ЄС. З роками копенгагенські
критерії стали ключовим елементом в процесі розширення ЄС, гарантуючи
прихильність нових членів Союзу принципам демократії, верховенству
права, правам людини та функціонуючій ринковій економіці.
Витоки копенгагенських критеріїв можна простежити до періоду після
закінчення холодної війни, коли цілий ряд східноєвропейських країн,
головні з яких були Польща, Чехія та Угорщина, почали переходити від
комунізму до капіталізму. Вони прагнули більш тісної інтеграції із
Західною Європою. У відповідь на ці прагнення Європейська Рада
зібралася в Копенгагені в 1993 році, щоб визначити умови членства в ЄС.
Критерії, викладені під час цієї зустрічі, вимагали від кандидатів
політичної стабільності, демократичного управління, поваги до прав
людини та ринково орієнтованої економіку як передумови для вступу.
Ключові принципи копенгагенських критеріїв:
1. Політична стабільність та демократія: Перший стовп
копенгагенських критеріїв стосується створення стабільних
демократичних інститутів у країнах-кандидатах. Це включає вільні
та справедливі вибори, верховенство права, поділ влади та захист
прав меншин. Членство в ЄС вимагає прихильності до
демократичних цінностей та інституцій, гарантуючи, що держави-
члени дотримуватимуться принципів плюралізму та підзвітності.
2. Верховенство права: основним аспектом Копенгагенських критеріїв
є дотримання верховенства права. Країни-кандидати повинні
продемонструвати незалежну судову систему, ефективну правову
базу та механізми боротьби з корупцією та організованою
злочинністю. Дотримання верховенства закону забезпечує захист
прав громадян, зміцнює довіру до інститутів і сприяє створенню
рівних умов для економічної діяльності.
3. Права людини та основні свободи: Повага до прав людини та
основних свобод є ще одним наріжним каменем Копенгагенських
критеріїв. Очікується, що країни-кандидати дотримуватимуться
 принципів рівності, недискримінації та захисту індивідуальних
свобод. Це включає захист громадянських свобод, забезпечення
свободи вираження поглядів та боротьбу з дискримінацією за
ознакою статі, етнічної приналежності, релігії чи сексуальної
орієнтації.
4. Функціонуюча ринкова економіка: економічні критерії також є
центральними в Копенгагенських критеріях. Країни-кандидати
повинні продемонструвати функціонуючу ринкову економіку, здатну
протистояти конкурентному тиску в рамках єдиного ринку ЄС. Це
передбачає проведення ринково-орієнтованих реформ, заохочення
підприємництва, фінансову дисципліну і приведення у відповідність
з економічною політикою і стандартами ЄС.
Крім необхідності слідування вищеназваним принципам, ЄС самостійно
готовий надавати технічну допомогу та фінансову підтримку країнам-
кандидатам, щоб допомогти їм відповідати критеріям та підготуватися до
вступу. Впровадження копенгагенських критеріїв передбачає ретельний
процес оцінки, що проводиться Європейською комісією і державами –
членами ЄС. Країни-кандидати оцінюються за допомогою серії звітів про
прогрес, які оцінюють їх відповідність кожному критерію та визначають
сфери, які потребують подальшого вдосконалення. Потім починаються
переговори про вступ, в ході яких країни-кандидати повинні провести
необхідні реформи і привести своє законодавство у відповідність зі
стандартами ЄС. Але, варто зазначити, що відповідність країни всім
Копенгагенським критеріям ще не означає гарантований вступ цієї країни
до ЄС.
Хоча копенгагенські критерії відіграли важливу роль у керівництві
процесом розширення ЄС, вони також зіткнулися з критикою та
викликами. Деякі критики стверджують, що критерії є занадто жорсткими
і нав’язують західноцентричні цінності країнам-кандидатам, потенційно
перешкоджаючи їх соціально-економічному розвитку. Інші ставлять під
сумнів ефективність критеріїв у сприянні справжній демократизації та
верховенству права, вказуючи на випадки відступу від них у деяких
державах-членах. Більш того, сам процес вступу може бути тривалим і
важким, що вимагає значної політичної волі, ресурсів і реформ з боку
країн-кандидатів. Економічні відмінності між існуючими державами-
членами та кандидатами також можуть створювати проблеми для
інтеграційних зусиль, викликаючи занепокоєння щодо соціальної
згуртованості та економічної конвергенції всередині ЄС. Особливо
болючим є питання суверенітету. Європейський союз може вимагати у
країни-кандидата скорочення виробництва певного товару, зменшення чи
повної зупинки експорту, закриття цілих галузей виробництва, які можуть
зашкодити монополії головних країн ЄС – Німеччини та Франції, на що
країни-кандидати часто не можуть піти, бажаючи зберегти свій
економічний суверенітет. Подібні вимоги від ЄС до кандидатів стають
лініями розлому між про-європейськими силами та євроскептиками ,що
призводить до росту популізму в цій країні та дестабілізації політичної
ситуації. Це ж стосується і законодавства країн та їхної територіальної
цілісності – країна, що має не вирішені територіальні питання, не може
бути членом ЄС. Найкращим прикладом є Турція, яка вже 40 років не може
вступити до Європейського Союзу. Туреччину звинувачують в тому, що її
політична система не відповідає принципам ліберальної демократії. В
уголовному кодексі існують репресивні, антидемократичні статті, а сама
Туреччина підтримує не визнану Турецьку Республіку Північного Кіпру.
В цілому, копенгагенські критерії є фундаментальною основою для
розширення ЄС, оскільки вони декларують принципи демократії,
верховенства права, прав людини та ринкової економіки. Ці критерії
визначали процес вступу країн, які прагнуть вступити до ЄС, визначаючи
їх політичні, правові та економічні перетворення. Незважаючи на те, що
впровадження критеріїв зіткнулося з проблемами і критикою, ці критерії
фактично визначають політичну та ідеологічну ідентичність Європи, яка
нерозривно пов’язала себе із зазначеними принципами.