Перспективи та тенденції якісних модифікацій ЄС

План

1. Сценарії реформи ЄС : варіанти подій

2. Чи відповідають «сценарії» ЄС глобальним викликам?

3. Як ЄС може впоратись з викликами?

Питання для обговорення

1. Скільки сценаріїв реформи ЄС було озвучено офіційно Європейською

комісією?

2. Які основні виклики на шляху реформування Європейського Союзу?

3. Що на вашу думку може бути основними векторами якісного

реформування ЄС? (перерахувати основні напрямки)

Зважаючи на тенденції останніх років, у розвитку ЄС почала проявлятися

системна криза, на яку вплинуло низка масштабних проблем, зокрема світова
фінансова та міграційна кризи, терористична загроза, безпекові виклики у
Східноєвропейському регіоні у зв’язку з агресією Російської Федерації,
проблеми трансатлантичної співпраці в контексті діяльності адміністрації
США після президентських виборів 2016 р., а також наростання протиріч у
самому Співтоваристві у зв’язку із загостренням сепаратистських рухів,
Brexit тощо.

Гальмування інституційних процесів та неможливість подальшого

поглиблення інтеграції змушує провідні держави ЄС шукати можливості
подолання кризових явищ та розробляти нову глобальну стратегію розвитку,
яка б дозволяла ефективно реагувати на виклики, що постійно виникають у
глобалізованому світі. Процес реформування та розширення ЄС через
включення до Спільноти держав ЦентральноСхідної та Південної Європи з
одногу боку сприяв зміцненню міжнародної ролі ЄС як репрезентанта 28
держав, а з іншого – все ж не вдалося подолати ні диспропорцій у
господарському розвитку держав-учасниць, ні різниці у
зовнішньополітичних інтересах, що звичайно теж вплинуло на початок
проявів певних кризових явищ у функціонуванні.

Водночас, ЄС почав відігравати роль глобального гравця на міжнародній

арені і ця позиція вимагає від нього подальшого посилення участі у
розв’язанні проблем світової політики, а відтак набуває ще більшого
значення потреба досягнення єдиної позиції усіма членами ЄС. Очевидно, що
подолання кризових явищ вимагає проведення системних реформ, що
дозволять Співтовариству не лише втримати, а й посилити свої позиції на
міжнародній арені.

1 Сценарії реформи ЄС : варіанти подій

Слід підкреслити, що 1 березня 2017 р. Єврокомісія презентувала Білу книгу

про майбутнє Європи до 2025 р., а пізніше, 25 березня під час саміту ЄС з
нагоди 60-річчя підписання Римських угод, Президент Європейської комісії
Жан-Клод Юнкер озвучив п’ять сценаріїв можливого розвитку
Співтовариства .

Перший сценарій передбачає втілення поточної програми реформ, що була

презентована Єврокомісією ще у 2014 р. Фактично це означає нічого не
змінювати, а це своєю чергою може призвести до ще більшого наростання
протиріч між державами-членами, ускладнить процедуру ухвалення рішень з
важливих питань, а про ефективність їх виконання в такому випадку
говорити буде ще складніше.

Другий сценарій – «залишити лише єдиний ринок» – означає згортання

окремих частин політичної інтеграції між учасниками ЄС при збереженні
єдиного європейського ринку товарів і послуг. У такому випадку держави
вирішуватимуть протиріччя в двосторонньому порядку.

Третій сценарій «Європа декількох швидкостей» передбачає, що за бажанням

учасників відбувається поглиблена інтеграція в певних сферах, а інші члени
теж, коли захочуть можуть долучатися до відповідних ініціатив. Однак, у
такому випадку окремі держави побоюються, що може сформуватися група
країн, що матимуть переважаючий вплив на прийняття рішень, натомість
найменш залучені до інтеграції держави втратять можливості впливати на
цей процес.

Четвертий сценарій – «робити менше, але ефективніше» – покликаний

збільшити результативність дій ЄС в окремих галузях завдяки направленню
на них основних ресурсів. У документі передбачається, що це, охоплюватиме
такі галузі, як регіональний розвиток, охорона здоров’я, частини спільної
трудової та соціальної політики, що безпосередньо не пов’язані з
функціонуванням єдиного ринку.
Нарешті п’ятий сценарій – «робити більше, але разом» – фактично означає
розвиток ідеї Сполучених Штатів Європи, тобто поглиблення подальшої
інтеграції між учасниками в усіх галузях і передача повноважень на загально-
організаційний рівень, утворюючи таким чином федерацію. Натомість у
Римській декларації від 26 березня 2017 р. визначено загальні пріоритети
розвитку ЄС такі як: безпека, економічний розвиток, соціальна політика та
спільна зовнішня політика без зазначення шляхів реалізації цих напрямів
політики.

Ще одним важливим аспектом є реформування безпекової сфери, зокрема

лідером Франції була висловлена пропозиція створити спільні сили швидкого
реагування та спільний оборонний бюджет, спільні підрозділи цивільної
оборони, а також спільну безпекову доктрину.

Оскільки одним із нагальних безпекових питань є проблема нелегальної

міграції, то Е. Макрон запропонував створити загальноєвропейське агентство
з надання притулку, яке прискорить та уніфікує відповідні процедури, а
також необхідним є поступове створення спільної прикордонної служби.
Крім того, було запропоновано запровадити стандартні ідентифікаційні
документи для всього ЄС, адже лише спільними зусиллями об’єднаної
Європи можна ефективно захистити зовнішні кордони та надавати притулок
тим, хто цього потребує [3].

У списку запропонованих ініціатив також створення спільної служби захисту

населення від наслідків природних катастроф та поглиблення співпраці
європейських спецслужб, зокрема створення Європейських сил цивільної
оборони (для боротьби зі стихійними лихами) та Європейської академії
розвідки. Крім того, є також пропозиції щодо сприяння функціонуванню
більш екологічно чистої промисловості через фіксацію цін на вугілля
всередині ЄС та встановлення додаткового податку на експортоване вугілля.
Зауважимо, що раніше, 7 червня 2017 р. Єврокомісія представила аналітичну
доповідь «Майбутнє європейської оборони», в якій охарактеризовано
ключові тенденції та виклики у безпековій та оборонній сфері ЄС, а також
викладено три сценарії подолання загроз та посилення оборонної
спроможності держав ЄС до 2025 р.

Серед можливостей майбутнього європейської оборони сценарії:

«Співпраця в галузі безпеки і оборони», «Колективна безпека і оборона»
та «Спільна оборона і безпека».
Перший сценарій передбачав розвиток співпраці залежно від конкретного
випадку та індивідуальний порядок контролю над оборонним потенціалом та
закупівлями.

Другий – об’єднання певних фінансових та операційних активів для

зміцнення солідарності в питаннях оборони.

У третьому випадку захист Європи стане відповідальністю ЄС та НАТО,

співпраця яких матиме взаємодоповнюючий характер і реалізуватиметься ЄС
через Європейський оборонний фонд [1]. Зрозуміло, що важливим кроком
став перехід від обговорень проектів до конкретного ухвалення планів
реалізації достатньо амбітних програм у безпековій та оборонній сферах, а
також посилення ЄС своїх управлінських структур завдяки створенню
військового штабу.

Сучасною актуальною проблемою ЄС є нерівномірність соціально-

економічного розвитку країн-членів. Бюджет ЄС яскраво демонструє
асиметрії та дисбаланси перерозподілу надходжень та видатків.

Фінансову спроможність демонструють Німеччина, Нідерланди, Швеція,

Данія, Франція та Італія. Згідно з даними Європейської Комісії, Нідерланди є
найбільшим донором у ЄС, їхній внесок становить 8,3 млрд євро на рік, а
видатки – 2 млрд євро.

З іншого боку Греція, Мальта, Люксембург, Угорщина, Литва, Іспанія,

Португалія отримують значно більше, ніж платять [12].

Нерівномірність фінансових надходжень та видатків бюджету країнчленів

ЄС яскраво демонструє рис. 1. Графічно рис. 1 доводить існуючі
суперечності між більш розвинутою Північчю та менш розвинутим Півднем,
«старими» та «новими» членами ЄС.

Американський фінансист Д. Сорос зазначає, що ЄС нині переживає

тривалий період економічного застою, розрив між країнами-кредиторами та
державами-боржниками продовжує зростати, а Європу очікує довгий період
економічної стагнації [3]. Наукові дослідники Н. Гілман та С. Вебер
характеризують сучасний стан ЄС як період початку розпаду СРСР [1].

Вчені К. Франціус, Ф. Майєр, Ю. Нойєр вважають, що Євросоюз досяг

граничної межі інтеграції [2, с. 43–47]. Німецький економіст Ф. Шарпф
вбачає причини кризи ЄС у структурній різнорідності «Півночі» та «Півдня»
і пропонує сценарій форсованої структурної конвергенції країн-членів
єврозони. Нобелівський лауреат, доктор економічних наук Дж. Стігліц
пропонує свої два сценарії розвитку ЄС: «більше Європи» або «менше
Європи». Євро сприяє збільшенню, а не зменшенню дивергенції між
країнами і тим самим веде до подальшого поглиблення розколу між
країнами-членами ЄС. У свою чергу нідерландський дослідник, професор Х.
Воллаард моделює майбутній розвиток ЄС у форматі «усіченого союзу», де
посилення взаємодії можливе через формування складних багаторівневих
політичних конструкцій на основі транснаціоналізації регіонів.

Розглянувши сучасні наукові концепції, можемо зробити спробу

спрогнозувати майбутні сценарії розвитку ЄС.

‒ Перший сценарій – «Живемо, як раніше» (Carrying on): ЄС продовжує

існувати у сучасному вигляді, концентрує увагу на реформах, інвестиціях і
створенні нових робочих місць. Але через можливі серйозні розбіжності,
поглиблені кризою біженців, єдність 27 держав може похитнутись.

‒ Другий сценарій – «Робимо менше, але більш ефективно» (Doing Less More
Efficiently): зусилля сфокусовані тільки на тих сферах, які можуть принести
швидкі відчутні результати; сприяння інноваціям, співпраці у галузях
безпеки, оборони та міграції.

‒ Третій сценарій – «Нічого, крім єдиного ринку» (Nothing but the Single
Market): мінімізувати функції Євросоюзу до формату лише спільного ринку,
уникаючи найвищого політичного рівня інтеграції.

‒ Четвертий сценарій – «Хто хоче більшого, робить більше», або «Європа

різних швидкостей» (Those Who Want More Do More): країни-члени ЄС
будуть об`єднуватись у «коаліції зацікавлених» для посилення співпраці у
конкретних сферах суспільного розвитку.

‒ Пятий сценарій –«Робимо разом набагато більше» (Doing Much More

Together): посилити співпрацю у фінансовому секторі. Головну роль у цьому
сценарії відіграватиме валютний союз.

‒ Шостий сценарій – «Рухатись за течією» (Muddling Through):

функціонувати без будь-яких перетворень та проведення реформ. Така
політика може спричинити негативні макроекономічні наслідки, подальше
зниження довіри до європейських цінностей.

‒ Сьомий сценарій – «Становлення Європи двох швидкостей» (Establishing

two speeds): ЄС стає двоступеневою організацією, яка включає максимально
інтегрований блок «центральних» (core) країн та групу «периферії»
(periphery). Передбачається, що країни «ядра» будуть процвітати, а країни
периферії – занепадати.

‒ Восьмий сценарій – «Міжурядова конфігурація» (A looser, more

intergovernmental configuration): дезінтеграція, зростання суверенітету країн-
учасниць ЄС, зупинка політичної співпраці між ними. За такого сценарію
можуть посилитись відцентрові тенденції, що спровокує розпад спільного
ринку, повернення до митного союзу, падіння добробуту, знецінення валюти,
націоналізацію великих банків, запровадження обмежень на рух капіталу.
Трансформація ЄС, як держави загального добробуту (welfare state),
неминуче буде супроводжуватись глибокою економіною кризою.

‒ Дев’ятий сценарій – «Більш об’єднані та інтегровані» (A tighter, more

integrated configuration): ЄС подолає кризу та забезпечить економічне
зростання держави загального добробуту (welfare state), посилить статус
глобального гравця (EU global player) через стимулювання інвестицій,
скорочення безробіття, високі економічні показники, профіцит державних
бюджетів .

‒ Десятий сценарій –«Європа концентричних кіл» (Europe of concentric

circles) передбачає інтеграцію у напрямку від «периферії» до «центру»
Євросоюзу та включає чотири концентричних кола (див. рис. 2): 1-ше коло
(центр) – 27 країн ЄС + Велика Британія; 2-ге коло – країни Європейської
асоціації вільної торгівлі (ЄАВТ), Ліхтенштейн, Норвегія, Швейцарія та
Ісландія; 3-тє коло – держави, які підписали з ЄС угоду про Асоціацію
(Україна, Молдова, Грузія), а також Боснія і Герцеговина, Сербія, Албанія,
Чорногорія, Македонія; 4-те коло – країни-члени ОБСЄ (57 країн, серед яких
Вірменія, Білорусь, Казахстан, Киргизстан, Таджикистан, Туркменістан,
Туреччина, Узбекистан).

‒ Одинадцятий сценарій – «Без угоди» (No deal): для країн, які планують
вийти з ЄС. Ця стратегія використовується у ході співпраці ЄС і Великої
Британії після Brexit.
 2. Чи відповідають «сценарії» ЄС глобальним викликам?

Наразі в інституціях ЄС обговорюють 5 можливих сценаріїв майбутнього

розвитку ЄС, а саме:

Перший – «нічого не змінювати».

Другий – «залишити виключно єдиний ринок».
Третій – «Європа декількох швидкостей».
Четвертий – «робимо менше, але ефективніше».
П’ятий – «робимо більше, але разом (розвиток ідеї Сполучених Штатів
Європи)».
Прагматичні європейці навряд чи підуть якимось «чистим» сценарієм.
Скоріш за все, вони оберуть комбінацію із декількох варіантів. Хоча
очевидний недолік усіх сценаріїв – надмірна технократичність та неповне
відображення тих глобальних викликів, які постали перед ЄС.

Для пошуку глобального рішення, необхідно проаналізувати останні

економічні прогнози майбутнього розвитку ЄС.

Один із таких текстів – це дослідження Центру досліджень європейської

політики «Глобальна економіка у 2030 р. Тренди та стратегії для Європи».
Так, відповідно до нього на весь світ і Європу в тому числі
впливатимуть наступні глобальні тренди:

1. Населення землі досягне свого піку у 2030 р. і почне спадати. Внаслідок

збільшення частки середнього класу в країнах, які розвиваються зростання
населення зупиниться.
2. Проблема доступності природних ресурсів більше не буде такою гострою,
якою вона є зараз (зокрема, це стосується попиту на енергоносії). Звичайно,
розширення частки середнього класу викличе сплески попиту у певні періоди
часу, але в цілому внаслідок зупинки зростання населення, зростаюче
використання природних ресурсів також призупиниться.
3. Глобальна торгівля досягне свого піку і буде надалі інтенсивно розвиватись.
Країни, що розвиваються стануть ще більш сильними гравцями в цьому
процесі.
4. Китай як офшорна платформа для виробництва дешевої продукції втратить
свою трансконтинентальну роль, оскільки його економіка стане більш зрілою
і через зростання вартості робочої сили розміщення виробничих майданчиків
із використанням дешевої робочої сили стане не таким привабливим.
На економічній карті світу буде 3 глобальних гравці: Європа, Америка та
Китай. Тільки різниця полягатиме в тому, що країни поміняються місцями і
Китай займе першу сходинку. Отже, ЄС не втратить роль глобальної
економіки, хоч і стане меншим гравцем у порівнянні з конкурентами.
Окремо варто звернути увагу на прогнози стосовно Китаю. Адже
незважаючи на те, що країна займе лідерські економічні позиції, у 2030 році
вони стикнуться з проблемою подальшого інтенсивного зростання економіки
та залучення інвестицій. Однак для забезпечення подальшого зростання
Китаю необхідно провести демократичні реформи, які зроблять економіку
країни менш залежною від політичних впливів (зокрема, від надмірних
політично вмотивованих державних інвестицій, що уповільнюють зростання)
та допоможуть створити передумови для зростання інновацій, які є
критичними для забезпечення подальшого економічного зростання в
сучасних умовах. Наскільки це реально – покаже час.

Європейська демографія – на межі фолу

На розвиток європейської економіки великий вплив матимуть демографічні

процеси. З початку 2000х років кількість населення у працездатному віці
демонструвала невелике зростання (біля 0,32% на рік), але незабаром (з 2015
року і далі) прогнозується від’ємне зростання, біля – 0,6% на рік. Це матиме
негативний вплив на зростання продуктивності праці.
Комбінація цих факторів спричинить слабке економічне зростання в ЄС в
осяжному майбутньому. Щорічний темп зростання ВВП ЄС може впасти з
2.6% до 1.5%. Ці тенденції потенційно призведуть до втрати ЄС статусу
найбільшого ринку у світі. Єдина можливість для Європи зберегти свою
глобальну силу – консолідувати ресурси всіх країн ЄС і говорити єдиним
голосом. Окрім того, для Європи критично важливо підтримувати свою
глобальну конкурентну перевагу – статус експортера інноваційних готових
продуктів та послуг із високою доданою вартістю.

Відтак, відповідно до результатів дослідження головною проблемою ЄС на

найближчі 10 років стане різке падіння кількості робочої сили на ринку, що
може спричинити значне зменшення економічного зростання ЄС.

Інше дослідження від спеціалізованої аналітичної групи, яка була створена

при Європейській раді в 2010 році для дослідження майбутнього Європи
–«Проект Європа 2030. Виклики та можливості», теж робить акцент на
демографічному спаді, який спричинить значне скорочення ринку праці.
Старіння Європи посилюватиме тиск на системи пенсійного забезпечення,
охорони здоров’я та соціальну сферу. Світова частка населення ЄС до 2050 р.
зменшиться з 8% до 5,5%. Уже зараз в ЄС на одного працівника припадає 3
пенсіонери. Прогнозується, що до 2050 р. ситуація ще більш
погіршиться, оскільки через складні демографічні показники ринку праці в
ЄС не вистачатиме 68 млн. працівників.
Так, відповідно до обох досліджень, глобальною проблемою ЄС до 2030 року
стане демографічний спад, який може спричинити ланцюгову реакцію інших
потрясінь в соціальному та економічному аспектах функціонування
економіки ЄС.

Внутрішня та зовнішня (не) безпека

Однак демографічна проблема – не єдиний глобальний виклик ЄС. Наразі

перед ЄС постає дуже чітке питання – чи достатньо сьогодні механізмів
захисту держав-членів від зовнішніх та внутрішніх загроз? На жаль,
задовільної відповіді на це питання сьогодні немає.

З 2008 року навколо ЄС відбувається низка військових конфліктів, які

показали неготовність ЄС до швидкого реагування. 2008 р. відбувся грузино-
російський конфлікт в Осетії, 2014 р. – військове вторгнення Росії на
територію Східної України та окупація Криму, з 2011 року не припиняється
військовий конфлікт в Сирії, який спричинив появу великої кількості
сирійських біженців в ЄС, а також останнім часом загострюється ситуація на
Балканах.

Також Європою прокотилася низка терористичних актів, найбільше з них –

у Франції та Німеччині. Найдивніше в цій ситуації те, що смертоносні
атаки не потягнули за собою звільнення відповідальних осіб на державному
рівні. А це є свідченням того, що безпековими викликами в ЄС не управляють
ефективно.

Інша проблема, яка сильно актуалізувалася в столицях ЄС – зростання

злочинності. На сьогодні знаходитись в деяких південних містах Франції та
околицях Брюсселю просто небезпечно, оскільки є високий ризик бути
пограбованим. Такого не було буквально ще 10 років тому.

Відтак, ні ЄС, ні його держави-члени окремо не є достатньо захищеними. Ті

безпекові механізми, які існують сьогодні (створення посади Високого
представника ЄС з міжнародних питань та безпекової політики, створення
комітету з питань політики та безпеки) не є достатніми. Хоча вони були
створені для того, щоб ЄС мав сильні повноваження у попередженні
конфліктів та в посиленні міжнародної безпеки.
Міжнародна політична криза та політична нестабільність ще більше посилить
безпекові ризики. А політична нестабільність асоціюється зі слабкими
державами, які не можуть впоратись з політичними викликами. Щоб не стати
таким слабким об’єднанням, ЄС повинен розробити абсолютно нові
безпекові механізми, які відповідатимуть сучасним реаліям.

Сусіди чи потенційні члени?

Окрім демографічно-соціального та безпекового викликів ЄС необхідно мати

більш чітку політику щодо власних сусідів.

У цьому контексті варто відзначити думку Зіга Тюрка, професора

університету Любляни (Словенії), колишнього міністра освіти Словенії та
члена спеціалізованої групи, яка досліджує майбутнє ЄС. Минулого тижня
він відвідав Київ з візитом. За його словами, адаптація законодавства ЄС
відповідно до угод про асоціацію, укладеними з Україною, Грузією та
Молдовою, – не має сенсу без перспективи членства. «Світло в кінці тунелю»
має бути чіткою мотивацією країн-підписантів угоди про
асоціацію. Відповідно ЄС має наважитись на те, щоб дати цим країнам
перспективу членства. Також він вважає, що для ЄС зараз дуже важливо
обрати правильну політику відносин із Великою Британією. Дуже не
правильно буде карати її.
Однак, у випадку України сама адаптація національного законодавства до
норм ЄС якраз і має бути цим стимулом для нас, оскільки в результаті вона
призведе до запровадження європейських стандартів на українських
підприємствах та в інших сферах життя та, відповідно, зробить нашу
економіку більш конкурентоздатною.

Сепаратистські рухи: чи може бути причиною розділення країн ЄС?

Важливо відзначити таку закономірність. Євроскептичні настрої сприяють

посиленню сепаратистських рухів.

У Європейському Союзі існують неформальні об’єднання країн, які з одного

боку можуть бути платформою для відстоювання спільних інтересів, а з
іншого – посилювати відцентрові тенденції:

‒ cкандинавські країни, «Скандинавія» (Швеція, Фінляндія, Данія) – лідери

економічного та соціального розвитку ЄС. Для них характерні високі
соціальні стандарти, конкурентоспроможність та політична стабільность [10];

‒ країни Балтії, «Балтійський дім» (Литва, Латвія, Естонія) – займають

останні місця у рейтингу соціального благополуччя ЄС та найнижчі позиції
видатків на охорону здоров'я, розвиток соціальної інфраструктури та
фінансування соціальних програм [9];

‒ країни Бенілюкс (Benelux), «ядро західноєвропейської інтеграції» (Бельгія,

Нідерланди, Люксембург) – характеризуються економічною стійкістю, про
що свідчать низький рівень безробіття, високий рівень ВВП на душу
населення, відносно низький обсяг державного боргу [8];

‒ країни Вишеградської четвірки, група «V4» (Чеська Республіка, Угорщина,

Польща, Словаччина) – відстають від країн «старої» Європи, не можуть
запропонувати працівникам високу заробітну плату, хороші умови праці та
проживанння, соціальний пакет. Перевагою групи є географічна і культурна
близькість, а також розвинуті міграційні мережі [7];

‒ країни Веймарського трикутника «Weimar Triangle» (Німеччина, Польща,

Франція). Франція та Німеччина є лідерами процесу європейської інтеграції,
а Польща як колишній член соціалістичного табору ментально є близьким
стратегічним партнером України, що підтримує її проєвропейські прагнення.
Країни Веймарського трикутника прагнуть посилити свій вплив на
регіональному рівні [6].

На кризові 2020–2021 роки Європейський Союз погодив пакет соціально-

економічних заходів у суму 540 млрд євро для підтримки економік країн-
членів, які постраждали від Covid: 100 млрд євро на субсидіювання
заробітної плати, щоб компанії могли скоротити робочий час, а не робочі
місця; 200 млрд євро Європейському інвестиційному банку з метою надання
вигідних кредитів компаніям; 240 млрд євро Фонду порятунку
Європейського механізму стабільності

Солідарність і спільна відповідальність за наслідки, викликані глобальною

пандемією, змусили «ощадливу п’ятірку» або країни-донори (Німеччину,
Францію, Австрію, Нідерланди та Фінляндію) проголосувати за надання
надзвичайного кредиту країнам-реципієнтам (Італії, Іспанії, Греції, Польщі та
Угорщині). Пакет допомоги є масштабним перерозподілом коштів
найсильніших країн на користь слабших. У 2020 році Рада ЄС прийняла
рішення надати кредити (87,4 млрд євро) 17 державам-членам у рамках
SURE (The European instrument for temporary Support to mitigate
Unemployment Risks in an Emergency), тимчасового інструменту зниження
ризиків безробіття під час кризи COVID (див. рис. 5).

За допомогою інструменту SURE найбільшу фінансову підтримку отримають

Італія (27,4 млрд євро) та Іспанія (21,3 млрд євро). Позики у рамках програми
SURE будуть підкріплені бюджетом ЄС та гарантіями від країн-членів
відповідно до їхньої частки у валовому національному доході Євросоюзу.
Загальний обсяг гарантій становитиме 25 млрд євро. Інструмент буде діяти
до 31 грудня 2022 року, але можливе його продовження, якщо того
вимагатиме економічна ситуація.

Ще одним викликом для ЄС стало прийняття бюджету на 2021–2027 роки

(1,074 трлн євро), який називають сучасним планом Маршалла. Бюджет ЄС
2021–2027 років повинен стати консолідуючою основою для відродження
ЄС. Натомість він загострив суперечності усередині Євросоюзу через статтю
бюджету про часткове списання боргу Греції, яка є найбільшим боржником
та ще з 2008 року не може подолати фінансову кризу. В умовах пандемії
Covid-2020 Європейський Союз разом з МВФ виділив Греції 248 млрд євро
для погашення заборгованості (списання боргу). Саме ці дії викликали
загострення суперечностей між країнами-членами ЄС.

3. Як ЄС може впоратись з викликами?

Звісно, що всі вище згадані виклики (демографічний, безпековий та питання

сусідства) не є катастрофічними і всі вони можуть і повинні бути
вирішеними. Проте для цього необхідно прийняти рішучі заходи.

Щодо покращення демографічно-соціальної ситуації Центр досліджень

європейської політики пропонує зробити наступні кроки.
Перше – стимулювати зростання людей на ринку праці з використанням
новітніх технологій.

 Що мається на увазі? Зараз необхідно враховувати новітні тенденції на

ринку праці, коли люди більш схильні працювати в рамках гнучкого графіку
і намагаються тримати в балансі ритм «життя-робота». Особливо це
актуально для працевлаштування жінок, яких необхідно більш масово
залучати до ринку праці. Також потрібно здійснити зміни в пенсійній
системі, яка дасть змогу залучити до ринку праці населення віком 50-70
років.
Проте, цих заходів буде не достатньо, щоб вибудувати баланс на ринку праці
ЄС. Наступним важливим кроком має бути розробка нової імміграційної
політики.
Друге – включення мігрантів до ринку праці. Для цього необхідно вжити
заходів, які дадуть змогу забезпечити висококваліфіковану робочу силу
мігрантів пенсією та соціальними гарантіями, запровадити курси для
підвищення рівня знань мови, визнання дипломів та наукових ступенів. Для
активно залучення талановитих мігрантів до ринку ЄС необхідно розробити
окрему міграційну програму на зразок Канади та Австралії.
До слова, напередодні святкування 60-річчя Римського договору Глава
Єврокомісії Жан Клод Юнкер почав активно говорити про створення в ЄС 4-
го стовпа політики ЄС – так званого соціального компоненту (наразі є 3
стовпи політик ЄС – європейські співтовариства, спільна зовнішня політика
та політика безпеки, юстиція та внутрішні справи).

Така пропозиція засвідчує те, що європейські політики почали

виокремлювати соціально-демографічну проблему. З’явилося розуміння того,
що соціальну політику необхідно змінювати відповідно до сучасних реалій.
Наприклад, з’являються нові види бізнесу (UBER), які вимагають більш
гнучкого підходу до робочого часу і до працівників. Відтак, лунають
пропозиції уніфікувати підходи до встановлення систем соціального захисту
працівників на рівні ЄС.

Третє – рекомендації щодо безпекових викликів. Для цього в ЄС запровадити

низку нових механізмів в роботі інституцій, які відповідають за безпекову
політику.

По-перше, виробити нові юридичні, економічні та політичні інструменти для

боротьби із зовнішніми безпековими загрозами, а також розробити більш
ефективні заходи для використання політичних та економічних санкцій.

По-друге, переглянути можливості для кращої координації між країнами

членами-ЄС і виробити нові механізми для більш ефективної безпекової
політики ЄС.

По-третє, посилити процес вирішення конфліктів шляхом створення нових

міжнародних груп для обговорень.

По-четверте – залучити найбільш відомих міжнародних експертів з питань

безпеки для вироблення нових ідей та конкретний планів з для подолання
нових безпекових викликів.

Last but not least – будувати відносини та розробити окремі формати

співпраці з країнами, які не є членами ЄС. Норвегії та Швейцарії варто
запропонувати можливість увійти до єдиного ринку ЄС. Велику Британію
спільний ринок ЄС не цікавить, але вона хоче максимально вільної торгівлі з
ЄС.

Туреччина, Балкани, Грузія та Україна потребують більш визначеного

статусу щодо їх потенційного членства в ЄС. Окрім цього, ЄС має
передбачити змогу для країн не членів ЄС долучатись до деяких політик ЄС.
Для прикладу, Британію дуже цікавить співпраця з ЄС в оборонній та
безпековій сферах.

Відтак для подальшого існування ЄС вкрай необхідно більше гнучкості.

Вийшла Британія – можуть вийти і інші країни з Єврозони. Такими
процесами складно управляти. Тому диференціація потрібна для уникнення
дезінтеграції в майбутньому.

Сучасний політичний розвиток країнчленів ЄС характеризується значним

посиленням позицій євроскептиків, які сформували свої групи у
Європейському Парламенті.

Поширення євроскептицизму, негативного ставлення до європейської

інтеграції породжує дезінтеграційні процеси в ЄС, які посилені
кризовими наслідками Brexit та Covid.

Отже, в цих турбулентних умовах основними пріоритетами для країн-членів

ЄС повинні стати такі заходи:

‒ дотримання принципу солідарності, лояльної співпраці, що закріплено у ч.

3, ст. 4 Договору про Європейський Союз: «Держави-члени вживають усіх
належних заходів, загальних чи спеціальних, щоб забезпечити виконання
зобов’язань, які випливають з Договорів чи актів інституцій Союзу. Держави-
члени сприяють виконанню завдань Союзу й утримуються від будь-яких дій,
що можуть загрожувати досягненню цілей Союзу» [11];

‒ посилення співробітництва у сфері безпеки та оборони, боротьби з

тероризмом; ‒ упровадження дієвих заходів щодо обмеження
розповсюдження коронавірусу, створення загальноєвропейського запасу
медичних матеріалів, забезпечення країн-членів ЄС необхідним медичним
обладнанням;
‒ подолання соціально-економічних наслідків через адресну підтримку малих
та середніх підприємств, секторів економіки, які найбільше постраждали від
карантинних обмежень, а також захист працівників, зайнятих у цих сферах;

‒ можливість урядам надавати державну підтримку компаніям і

підприємствам через зняття обмежень Акту стабільності й зростання, який
жорстко встановлює межі бюджетного дефіциту. Цей захід допоможе
використовувати інструмент внутрішніх запозичень;

‒ прийняття «концепції короткотермінової роботи», яка дозволяє компаніям

та підприємствам залучати працівників до виконання лише наявних
замовлень на обмежений час, зберігаючи при цьому попередній рівень
заробітної плати; ‒ надавати адресну допомогу секторам економіки
(готельний, туристичний та авіаційний), які найбільше постраждали від
Covid через різке падіння попиту на їхні послуги.

Що робити Україні у «проблемній» Європі?

Відповідно до прогнозів, ЄС як проект не зникне, хоча зміниться його

економічна вага. Тому Україні необхідно врахувати це і максимально
диференціювати ринки збуту в міжнародній торгівлі в найближчі 10 років,
оскільки споживання в ЄС поступово буде скорочуватись.
Враховуючи, що через 10 років ЄС стикнеться вже більш болюче із
соціально-демографічною проблемою і шукатиме нову робочу силу, це може
посприяти наданню Україні статусу країни-члена ЄС. Тому щоб не отримати
власну проблему з глобальною втратою висококваліфікованої робочої сили,
нам вже зараз варто стимулювати розвиток інновацій та ІТ сфери, поступово
створювати сучасні центри по виробленню інноваційних продуктів.

Як би це не звучало банально – провести політичні та структурні реформи, як

того вимагає Угода про асоціацію. Це стимулюватиме бізнес та
інвестиційний клімат, які, в свою чергу «стримуватимуть» масовий
міграційний відтік в ЄС, потенційно реальний для України через 10 років.

Тож Україні потрібно активно проводити процес адаптації законодавства, як

того вимагає Угода про асоціацію і не чекати перспективи членства в
найближчий час. Не це має стимулювати до змін. Стимулом має стати
імплементація реформ, які зможуть зробити економіку України більш
конкурентоздатною. Для цього поки що є достатньо висококваліфікованої
робочої сили. Однак її мобільність буде дуже складно утримувати, якщо в
Україні не будуть відбуватись зміни.