Professional Documents
Culture Documents
Заява про відвід судді
Заява про відвід судді
Відповідно до ч. 13 ст. 31 КПК у разі якщо в суді першої або апеляційної інстанції,
який згідно з правилами підсудності має здійснювати кримінальне провадження,
неможливо утворити склад суду, передбачений цією статтею, кримінальне провадження
здійснює найбільш територіально наближений суд, в якому можливо утворити такий склад
суду.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЕСПЛ) існування
безсторонності суду для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і
основоположних свобод повинно встановлюватися згідно з: (і) суб'єктивним критерієм,
урахувавши особисті переконання та поведінку конкретного судді, тобто чи мав суддя
особисту упередженість або чи був він об'єктивним у цій справі, та (іі) об'єктивним критерієм,
іншими словами, шляхом установлення того, чи забезпечував сам суд та, серед інших
аспектів, його склад, достатні гарантії для того, щоб виключити будь-який обґрунтований
сумнів у його безсторонності.
Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного.
Практика цього суду свідчить, що при об'єктивному підході до встановлення наявності
упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують
очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується
органу, який засідає як суд присяжних, то визначається окремо від персональної поведінки
його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому.
Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин, сумнівів у
неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти
Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що
засідає у вигляді суду присяжних (п. 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"),
позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність
обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн
проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96
рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").
При визначенні наявності у відповідній справі законних підстав сумніватися в безсторонності
певного судді позиція особи, про яку йдеться, має важливе, але не вирішальне значення.
Вирішальне значення при цьому матиме можливість вважати такі сумніви об'єктивно
обґрунтованими, іншими словами, "має не лише здійснюватися правосуддя - ще має бути
видно, що воно здійснюється". Адже йдеться про необхідність забезпечення довіри, яку суди в
демократичному суспільстві повинні вселяти у громадськість (рішення ЄСПЛ від 10 грудня
2009 року в справі "Мироненко і Мартенко проти України", заява N 4785/02 та рішення ЄСПЛ
від 09 січня 2013 року в справі "Олександр Волков проти України", заява N 21722/11).
Отже, не може бути підставою для відводу колегії суддів заява, яка містить лише припущення
про існування відповідних обставин, непідтверджених належними і допустимими доказами.
Таким чином, відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів,
доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Не може бути підставою для відводу слідчого судді заява, яка містить лише припущення про
існування обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді, не
підтверджених жодними належними і допустимими доказами.
Аналогічна правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, в
ухвалах від 10 травня 2018 року (справа №800/592/17) та від 1 жовтня 2018 року (справа
№9901/673/18).
Також, Верховний Суд вважає відвід завідомо безпідставним, якщо у заяві про відвід відсутні
будь-які докази, які свідчили б про необ`єктивність чи упередженість судді щодо заявника,
тобто підстави для відводу ґрунтуються на власних припущеннях заявника, або якщо
підставою для відводу є непогодження сторони з процесуальними рішеннями судді.
Наприклад, в ухвалі від 18 грудня 2018 року у справі №910/2968/18 Верховний Суд визнав
відвід завідомо безпідставним, а його заявлення зловживанням процесуальними правами,
оскільки вказаний відвід по суті «є висловленням незгоди з процесуальним рішенням
Верховного Суду після того, як суд мотивував таке рішення».
Крім цього, згідно з роз`ясненнями, які містяться в п. 10 Постанови Пленуму Верховного
Суду України № 8 «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року, процесуальні
дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в
апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно,
незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею
процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право
сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.
Таким чином, за окремою підставою відводу визначеною саме як наявність «інших обставин,
які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді», особа яка подала заяву
про відвід судді, повинна довести на підставі доказів факт упередженості судді у розгляді
справи. Водночас відвід повинен бути вмотивований, з наведенням відповідних аргументів,
доказів, які підтверджують наявність підстав для відводу.
Cумнів у безсторонності судді повинен бути розумним, інакше будь-який судовий процес
можна було б перетворити у безкінечну недовіру до суду та відповідно змін його складу.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Вирішуючи питання відводу слідчому судді, який розглядає питання відводу слідчому
судді, який здійснює розгляд клопотання про продовження строку запобіжного заходу, у
даному випадку, тримання під вартою, виходжу з поняття такої процесуальної дії як відвід,
який може бути заявлений лише тому слідчому судді, який бере участь у кримінальному
провадженні (ч.1 ст.75 КПК України). У випадку заявлення відводу слідчому судді, такий
відвід розглядає інший суддя цього суду (ч.1,2 ст.81 КПК України).
Отже, заявлення відводу слідчому судді, який розглядає відвід слідчому судді, а отже не
здійснює повноваження слідчого судді у даному кримінальному провадженні, а лише
перевіряє наявність підстав, що виключають участь слідчого судді у провадженні, КПК
України не передбачає. Заявлення такому судді відводів можна розцінювати як зловживання
правом на відвід з метою затягування провадження.
Незгода сторони захисту із рішеннями слідчого судді можуть бути оскарженими або до
апеляційної інстанції, або ж під час підготовчого провадження у суді.