1.

Після Другої світової війни відбулися значні зміни співвідношення сил у світі:
• Колись великі й сильні держави - Німеччина, Італія і Японія - були розгромлені, в економічному
відношенні дуже ослаблені, на якийсь час залишилися поза межами міжнародного співтовариства.
• Держави-переможці опинилися в неоднаковому становищі:
Велика Британія - зазнала значних матеріальних втрат у перебігу війни, мала великі борги, втратила багато
зовнішніх ринків та закордонних капіталовкладень.
Франція - була дуже ослаблена, значна її територія була окупована та пограбована.
СРСР - зазнав значних матеріальних втрат, але воєнний потенціал посилився. Взяв курс на встановлення
контролю над значною територією Східної й Південно-Східної Європи, Далекого Сходу, встановив у цих
країнах тоталітарні комуністичні режими, розпочалося будівництво соціалізму «радянського зразка»,
утворилася соціалістична система.
СРСР намагався розширити зону свого впливу. З цією метою:
• щоб встановити контроль над протоками Босфор і Дарданелли, СРСР здійснює тиск на Туреччину,
домагаючись від турецького уряду спільної охорони проток;
• підтримував партизанські загони в Греції, які вели збройну боротьбу проти Великої Британії;
• проводив активну політику в Ірані, намагаючись витіснити звідти Велику Британію, встановити свій
контроль над нафтовими родовищами;
• намагався встановити свій контроль над країнами Близького та Далекого Сходу. Курс СРСР на поділ
сфер впливу призвів до конфронтації з Заходом, яка згодом переросла в локальні війни в Кореї та
В’єтнамі;
• збройно підтримував національно-визвольні рухи, підтримував комуністів різних країн у їхній боротьбі
за владу
• став претендувати на роль світового лідера. Це підкріплювалося величезною армією.
США - за роки війни зросла фінансово-економічна та воєнна могутність США, які взяли на себе
роль лідера вільного світу, захисника демократії й права, почали об’єднувати навколо себе країни Західної
Європи та інших регіонів.
Причини холодної війни:
-Суперечності між СРСР та США, які були переможниками у Другій світовій війні і стали наддержавами
після неї.
- Протистояння капіталістичного та соціалістичного світів.
- Прагнення СРСР здійснити світову революцію.
- Боротьба за сфери впливу між СРСР та США.
- Прагнення переваги у військовій та технічній сфері.
- Мирне існування не відповідало інтересам ні США ні СРСР.
-Особливість холодної війни полягає в тому, що країни-суперниці не вступають у відкритий конфліт одна
протии одної.
Прояви холодної війни:
1. Мілітаризація економіки. СРСР всю свою фінансову , трудову і матеріальну міць зосередила на
посиленні військово-промислового комплексу в ущерб розвитку сільського господарстаі предметів
першого вжитку.
2. Шалена гонка озброєнь: у великій кількості створюються нові види зброї, збільшується кількість
військових баз.
3. Встановлюються тоталітарні режими в країнах Сх. Та Центральної Європи.
4. Створюються військово-політичні блоки: НАТО та ОВД НАТО (NATO - North Atlantic Treaty
Organization) – Північно-Атлантична договірна організація. Була створена 4 квітня 1949р.. Спочатку сюди
ввійшли 12 держав Північної півкулі: США, Велика Британія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург,
Франція, Норвегія, Португалія, Канада, Італія). Блок
був утворений для сумісної оборони від комунізму. За договором , в разі небезпеки, США могли
розміщати свої війська в будь-якій з цих країн. За раз членами НАТО є 28 країн світу.
ОВД - Організація Варшавського договору. Була створена країнами соц.табору у противагу НАТО- 14
травня 1955р. Сюди ввійшли: Албанія, БолгаріяЮ, Угорщина, Румунія, Польща, НДР, Чехо-Словаччина,
СРСР.. Зацим договором війська СРСР були розміщенів в даних країнах.
Висновки:
1)Холодна війна стала наслідком стратегії великих держав США та СРСР;
2) Таке протистояння поділило світ на два ворогуючі табори і поставило людство на поріг нової війни.
2
ПЕРЕДУМОВИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
У березні 1946 р. К. Аденауер у промові в Кельнському університеті говорив про можливість
створення Об’єднаних Штатів Європи. Політик розумів, що безпека Німеччини може бути забезпечена
тільки тоді, коли вона долучиться до сім’ї західнонімецьких демократій.
Цю думку підтримав і В. Черчилль. Він наголошував, що таке міждержавне об’єднання повинно
базуватися на партнерстві Франції та Німеччини як країн, чия ворожнеча впродовж двох століть призвела
до трьох руйнівних воєнних конфліктів у Європі.
2. ПОЧАТОК ЄВРОІНТЕГРАЦІЇ. РАДА ЄВРОПИ
У 1948 р. Франція, Велика Британія, Бельгія, Нідерланди і Люксембург уклали Брюссельський пакт
про створення Західного союзу — договору про співробітництво у військовій, економічній, політичній і
культурній сферах. У травні 1949 р. була заснована найбільша загальноєвропейська організація на
континенті — Європейська рада. Важливими цілями створення РЄ є такі:
-захист прав людини та верховенства права;
-зміцнення та розширення демократії й співробітництва;
-створення єдиних стандартів суспільної та законотворчої практики держав-членів РЄ;
-підвищення європейської самосвідомості, що базується на загальноєвропейських цінностях різних
культур.
Сьогодні Рада Європи об’єднує 47 держав. З 1995 р., підписавши Європейську конвенцію про права
людини й Статут цієї організації, повноправним членом Ради Європи стала Україна.
Головними керівними органами РЄ є Комітет міністрів і Парламентська асамблея Ради Європи
(ПАРЄ). Штаб-квартира Ради Європи розташована в м. Страсбурзі (Франція). Рада Європи не є складовою
частиною Євросоюзу, і її не треба плутати із Радою Європейського Союзу чи Європейською Радою.
У квітні 2014 р. ПАРЄ позбавила російську делегацію права голосу і виключила її представників з
усіх керівних органів Асамблеї у зв’язку з анексією Криму. Проте у червні 2019 р. було вирішено
повернути РФ право голосу, пояснюючи це необхідністю залишити росіянам можливість подавати скарги
до Європейського суду з прав людини, чого вони були б позбавлені в разі виключення Росії з Ради Європи.
ЕТАПИ ЄВРОПЕЙСЬКОЇ ІНТЕГРАЦІЇ
Перший етап пов’язаний із галузевою інтеграцією і юридичним оформленням інтеграційних
ініціатив.
У травні 1950 р. міністр закордонних справ Франції Р. Шуман висунув ініціативу про об’єднання вугільної
та сталеливарної промисловості Франції і ФРН. Пропозицію Шумана було реалізовано в 1951 р. До угоди
долучилися ще чотири держави. Відповідно до Паризького договору шість європейських держав —
Бельгія, Франція, ФРН, Італія, Люксембург і Нідерланди — уклали Угоду про створення Європейського
об’єднання вугілля і сталі (ЄОВС).
Другий етап розпочався з підписання у 1957 р. представниками цих самих шести європейських
держав Римських договорів про створення Європейського економічного співтовариства (ЄЕС, або
«Спільний ринок») і Європейського співтовариства з атомної енергії (ЄСАЕ, або Євроатом).
Головними цілями ЄЕС були:
-цівільний обмін товарами між державами-членами цієї організації;
-встановлення загального митного тарифу і проведення узгодженої торговельної політики щодо третіх
країн;
- забезпечення вільного переміщення робочої сили, капіталів і послуг
Третій етап інтеграції пов’язаний із підписанням у 1986 р. Єдиного європейського акта (ЄЄА),
який вніс істотні зміни в установчі договори та посилив інтеграцію європейських країн.
До політичного лексикону міцно ввійшло нове поняття «Європейський дім».
Четвертий етап означав створення Європейського Союзу в його сучасному розумінні. У лютому
1992 р. у нідерландському м. Маастрихті був підписаний договір про створення Європейського Союзу
(ЄС). Договір набрав чинності 1 листопада 1993 р.

3.
Транснаціональна корпорація — корпорація, що здійснює міжнародне виробництво промислових
продуктів на основі прямих іноземних інвестицій та має прямий контроль над своїми закордонними
філіями, що функціонують відповідно до глобальної стратегії «материнської компанії».
За офіційним визначенням Конференції ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД), транснаціональна
корпорація – це підприємство, що об’єднує юридичних осіб будь-яких організаційно-правових форм і
видів діяльності в двох чи більше країнах і провадить єдину політику та загальну стратегію завдяки
одному або декільком центрам прийняття рішень.
 Транснаціональні корпорації – це фірми, материнські компанії яких розташовані в одній країні, а
філії та дочірні підприємства в інших, з метою оптимізації всіх необхідних ресурсів для збільшення
загального прибутку та підвищення впливу на економіки країн світу.Це глобальні компанії, діяльність
яких постійно розширюється та інтерпретується, в залежності від змін кон’юнктури ринку, інтегруючи
своє виробництво на світовий ринок.
До основних чинників, які вплинули на розвиток ТНК належать:
1)одержання доступу до дешевої робочої сили, дотримання екологічних стандартів;
2)використання з вигодою для себе змін, що проходять у світових торгівельних відносинах;
3)наближення до іноземних ринків місткість яких постійно зростає;
4)запобігання захоплення конкурентами іноземних ринків та джерел сировини;
5)обхід національного антитрестового законодавства;
6)зменшення та нейтралізація циклічних коливань в економіці;
7)реалізація переваг інтегрованої системи, реалізація крупних проектів
НТР і зростання ролі професійних фахівців і техніків.
Термін «науково-технічна революція» уперше ввів у науковий обіг Дж. Бернал у книзі «Світ без війни»,
що вийшла в колишньому СРСР 1960 р. З того часу з’явилося понад 150 визначень сутності НТР у працях
різних науковців.
Визначальними суперечностями в межах технологічного способу виробництва є:
1. Суперечність між людиною і природою. Ставлення людини до природи, їх взаємодія становить зміст
системи продуктивних сил. Тому суперечність між людиною і природою є визначальною рушійною силою
розвитку цієї системи. Технологія, як відомо, розкриває активне відношення людини до природи і
безпосередній процес її життя, а весь історичний процес розвитку техніки можна зобразити як заміну
людської сили силами природи.
2. Суперечність між продуктивними силами та їх речовою формою, тобто відносинами спеціалізації,
кооперування, комбінування виробництва, його концентрацією тощо.
Науково-технічна революція (НТР) змінила суспільство в передових країнах багатьма способами.
Найбільш помітними змінами були структурні зміни, пов'язані зі зростанням ролі інформаційних
технологій та глобалізацією економіки.
Одним із наслідків НТР є збільшення виробництва та збільшення продуктивності праці. Завдяки
автоматизації та інформаційній технології виробництво стало більш швидким та ефективним, що призвело
до зростання виробництва та зменшення витрат на працю. Це дозволило підприємствам збільшувати
прибуток та розширювати бізнес.
НТР також призвели до зміни ролі людей у суспільстві. Розширення інформаційного простору та
доступ до знань зробили людей більш самодостатніми та усвідомленими. Зростання чисельності бізнес-
ініціатив та зменшення залежності від традиційних форм зайнятості сприяло появі нових професій, що не
існували раніше.
Іншим наслідком НТР є зміна міжнародних економічних відносин. Зростання транснаціональних
корпорацій та зменшення обмежень на торгівлю призвели до зростання міжнародної торгівлі та
збільшення числа партнерів по всьому світу. Це створило нові можливості для розвитку економіки та
збільшення благополуччя націй.