Тема 5.

Перша світова війна та її наслідки

(1914 – 1918 рр.)

1. Економічне становище провідних країн світу напередодні Великої

війни. Утворення військово-політичних блоків
2. Стан економіки ворогуючих держав під час війни
3. Суспільство під час Першої світової війни
4. Військові дії
5. Наслідки Першої світової війни

Історія людства знає безліч воєн, але у ХХ столітті дві з них були –
світовими. За масштабами протиборства, руйнувань. Людських втрат і за
наслідками вони не мають рівних. У цих війнах брали участь усі найбільші
держави світу. Понад чотири роки – з 28 липня 1914 по 11 листопада 1918
року – тривала Перша світова війна. У неї було втягнуто 38 держав з
населенням понад 1 млрд. осіб, що складало біля двох третин мешканців
Землі.

1. Економічне становище провідних країн світу напередодні

Великої війни. Утворення військово-політичних блоків

Міжнародні відносини кінця XIX – початку XX ст. визначалися

суперечностями між провідними країнами Європи: Росією, Німеччиною,
Великою Британією, Францією, Австро-Угорщиною.
За своїм соціально-економічним розвитком країни, яких на початку
ХХ ст. інтенсивне йшов процес індустріалізації, поділялися на три групи:
1. Англія, Франція, США
2. Країни Центральної і Південно-Східної Європи, Іспанія, Росія
3. Держави Латинської Америки, Азії й Африки

Такі країни, як Німеччина, Італія, Японія, відчутно випереджали країни

другої групи, однак, і в першій групі їх не визнавали рівними.
На той час наймогутнішою державою світу була Британська імперія, її
влада поширювалася на третину земної кулі, але їй почала протистояти
Німеччина. Англо-німецький економічний, військово-морський і
колоніальний антагонізм висунувся на перше місце.
Обидві держави вели боротьбу за панування на морях, нарощуючи
військово-морські сили. Великобританія прагнула якомога раніше знищити
німецький флот і зберегти за собою становище першої морської держави
світу.
Так само, на межі XIX – XX ст. все частіше виникали суперечності між
Німеччиною та США з колоніальних питань в Африці, Південно-Східній
Азії, Латинській Америці.

1
 На початку XX ст. у світі загострилися численні міжнаціональні та
соціальні конфлікти. Імперіалістичні держави-суперниці всіляко
роздмухували їх, втручаючись у внутрішні справи інших країн і намагаючись
здобути для себе економічні і політичні вигоди, наприклад, Балканський
конфлікт, в якому інтереси Росії та Англії були полярними з інтересами
Німеччини та Австро-Угорщини.
Наприкінці ХІХ – на початку ХХ ст. в багатьох країнах Європи й
Північної Америки відбулися якісні економічні зміни, які історики
називають другою промисловою революцією.
В більшості країн світу було створено потужну важку промисловість
як основу індустріалізації.
Високий рівень розвитку економіки зумовив глобальні демографічні
зміни. За кілька десятиліть населення світу збільшилося на 500 млн. осіб. А в
Європі кількість населення у 1914 р. становила понад 450 млн. осіб.
Темпи промислового розвитку в декілька разів перевищували темпи
зростання населення. Це забезпечувало підвищення життєвого рівня,
платоспроможності населення і. в свою чергу, стимулювало розвиток
промисловості. Водночас впровадження нових технологій і новітньої
техніки зменшувало кількість необхідної робочої сили, призводило до
звільнення малокваліфікованих робітників, зростало безробіття.
Наприклад, в Англії та Німеччині безробіття становило від 2 до 5%
населення.
Здобутки аграрної науки підвищували врожайність і продуктивність
праці, що також призводило до зменшення кількості працюючих у
сільському господарстві. Це призвело до масової еміграції до США та
Канади. Серед емігрантів переважали вихідці з Австро-Угорщини, Росії,
Італії, Великобританії, Німеччини, загальна кількість яких становила понад
20 млн. осіб.

Розвиток науково-технічного прогресу привів до появи на початку

XX ст. нових, більш могутніх і досконалих засобів знищення людей.
Нові тенденції формувалися у військово-стратегічній сфері:
 з’явилися нові види стрілецького озброєння та артилерії;
 військова авіація й танки;
 створювалися потужні військово-морські флоти;
 винайдені нові види вибухових речовин та отруйних газів;
 у військових цілях використовували радіозв’язок (англійський вчений
Дж. Флемінг удосконалив апаратуру радіозв’язку, виникла нова галузь
техніки – радіоелектроніка).
У 1914 р. завершилося спорудження Панамського каналу протяжністю понад 81 км,
який в декілька разів скоротив відстань між західним і східним узбережжями США і став
однією з головних торговельних морських артерій.

2
 Розпочалася гонка озброєнь, на якій наживалися військові монополії.
Одночасно відбувалася мілітаризація духу і свідомості величезних мас
людей. Для цього використовувалися всі доступні засоби пропаганди.
Найбільш відвертою пропаганда мілітаризму проводилась у Німеччині
і була відображена в діях пангерманізму (культурний та політичний рух, в
основі якого лежить ідея політичної єдності німецької нації на основі
етнічної, культурної та мовної ідентичності). Ніхто з керівників великих
держав, заклопотаних суперництвом між собою, не міг уявити собі справжніх
масштабів і наслідків майбутньої війни.

Військово-політичні
Троїста угода Антанта
блоки
Рік утворення 1882 р. 1907 р.
Учасники Німеччина, Австро- Франція, Велика
Угорщина, Італія Британія, Росія
Зміст угоди Взаємна підтримка в Взаємна допомога в
разі нападу Франції або разі нападу держав
Росії Троїстого союзу
Розпад У 1915 р. у зв’язку з
Після завершення
переходом Італії до
Першої світової війни
Антанти

Мир у Європі став підтримуватися рівновагою військово-політичних

союзів. Створення блоків наблизило світову війну.
Таким чином, причини Першої світової війни наступні:
 загострення суперечностей між провідними країнами світу;
 загострення численних міжнародних та соціальних конфліктів;
 гонка озброєнь;
 наявність двох ворогуючих блоків.

Військові альянси

3
 Країни, що готувалися до війни, заздалегідь мобілізували наявне
золото, що було на ринках Лондона, Парижа і Нью-Йорка. Найбільшу
активність у золотонакопичувальних операціях виявив Державний банк
Німеччини, мобілізуючи золото протягом трьох передвоєнних років.
Йому наслідував Державний банк царської Росії, котрий також
спромігся збільшити запаси наявного золота. З накопиченням наявних
запасів золота на частку Франції припадало в грошовому вираженні 1,8 млрд
руб., царської Росії – 1,7 млрд, Німеччини – 1 млрд, Австро-Угорщини – 0,5
млрд, Великої Британії – 0,5 млрд руб. Сумарно у власності п’яти
перелічених держав налічувалося близько 275 тис. пудів чистого золота на
суму 5,5 млрд руб. Це казкова цифра, оскільки до того часу на всій планеті
було видобуто близько 1 млн пудів золота на суму в 25 млрд руб.

Накопичення наявних запасів золота

4
 Велика Британія -
Австро-
0,5 млрд. руб
Угорщина - 0,5
млрд. руб Франція - 1,8
млрд. руб

Німеччина – 1
млрд. руб

Російська імперія -
1,7 млрд. руб

За формою обидва блоки мали оборонний характер. Через прагнення

військової переваги над противником блоки розгорнули гонку озброєнь. Так,
армія Німеччини до початку XX ст. зросла на 44 %, Франції – на 49 %,
Австро-Угорщини – на 107 %; військові витрати Німеччини становили
половину державного бюджету.
У ХІХ – першій половині ХХ ст. формою вирішення основного
протиріччя капіталізму стала, окрім економічних криз, ще й війна. Можна
сказати, що формувався новий тип війни – війна, причиною і метою якої
була не політика, як раніше, а економіка.
Економіка відтепер штовхала держави до збройного протистояння, і,
власне, ставала запорукою перемоги або причиною поразки. В епоху
державно-монополістичного капіталізму знищення матеріальних цінностей
під час війни створює умови для подальшого розвитку господарства. Тому
мілітаризація економіки – не тільки найбільш паразитична форма прояву
основного протиріччя капіталізму, але й важливе джерело його появи.
На початку ХХ ст. економічний розвиток Німеччини відбувався
прискореними темпами і країна за основними показниками почала
випереджати Великобританію. Зросло виробництво заліза, сталі, збільшився
видобуток вугілля. У 1913 р. Німеччина ввозила сировини на майже 11 млрд.
марок для переробних галузей. Німецький військово-промисловий комплекс
напередодні Першої світової війни став могутньою галуззю індустрії, що
включав до 30 державних і приватних заводів з числом робітників понад 180
тис. осіб. Особливо швидкими темпами відбувався розвиток провідних на
той час галузей виробництва – електротехнічної й хімічної.
Разом із зростанням промисловості, відбувалося нарощування
військового потенціалу Німеччини. У 1912 р. уряд прийняв рішення про
збільшення в найближчі півтора роки німецької армії до 800 тис. осіб.
Також Берлін вирішив посилено розвивати свій військово-морський
флот. У 1913 – 1914 рр. німецький уряд вклав у військово-морське

5
будівництво понад 23 млн. фунтів. Напередодні Першої світової війни
німецький військово-морський флот займав друге місце серед військових
флотів найбільших морських держав світу.
На початку ХХ ст. Австро-Угорщина фактично була найменш
мілітаризованою державою у Європі. Найбільше військово-промислове
підприємство Австро-Угорщини складали заводи в Пльзені (Моравія) відомі
як фірма «Шкода» («Škoda»), де випускали кулемети, польову та морську
артилерію. У 1909 р. «Шкода» отримала державне замовлення на суму
близько 7 млн. крон.
Другим великим військово-промисловим підприємством була
«Кам’яновугільна і металургійна компанія Вітковіце» у Моравії (виготовляли
броню, гарматні стволи, бойові снаряд). «Австрійське зброярське фабричне
товариство Йозефа Верндля» (Штирія) випускало майже 500 тис. піхотних
гвинтівок Манліхера на рік.
На початку ХХ ст. військово-морський флот Габсбургів докорінно
змінився за технічними параметрами, на озброєння почали поступати
торпедоносці, великі крейсери і міноносці. Австро-Угорська армія мала на
озброєнні різні види літаків: винищувачі, бомбардувальники, розвідувальні,
85 аеродромів.
На початку ХХ ст. Великобританія добувала 30% обсягу світового
вугілля, виплавляли 20% світового виробництва чавуну та ін., що сприяло
зміцненню військово-промислового комплексу. П’ять найбільших
англійських банків контролювали фінанси усього світу. Збереженню міцних
економічних позицій сприяли й величезні колоніальні володіння загальною
площею понад 33 млн. кв. км. з населенням більше 400 млн. осіб.
Підвищений інтерес британський уряд приділяв літакобудуванню, як
важливому знаряддю ведення війни. Настирливість прем’єр-міністра
В. Черчилля зробила Великобританію першою країною в світі, що озброїла
літак кулеметом.
У 1913 р. Великобританія сконструювала перший у світі авіаносець –
«Гермес» (до 20 літаків). В Англії традиційно при створенні флоту
дотримувалися правила «два кіля проти одного», тобто англійці закладали
стільки кораблів, щоб їх флот перевершував наступний за чисельністю в два
рази.
У вересні 1916 р. англійці вперше використали танки MK VІІ, що
привело до потужного психологічного ефекту, а ніж до військового. Довжина
танку 8, 1 м, ширина – 4,1 м, висота 2,5 м. середня швидкість 3,7 км/год,
запас ходу 19 км. Температура в середині 70 ˚С. З перших 32 танків 5
застрягли в болоті, 9 – зламалися і 18 доїхали до німецьких окопів. До конця
войни Англія та Франція мали близько 7 тис танків, Німеччина – 70 машин.
До початку Першої світової війни Франція займала друге місце в світі
за обсягом виробництва автомобілів, мала значні успіхи в авіаційній, хімічній
та електротехнічній галузях, які сприяли зміцненню її військового
потенціалу. Прагнення реваншу й боротьба з Німеччиною за світові ринки
6
збуту товарів і сировини змусили Париж особливо поставитися до
функціонування своїх збройних сил, зрівнявши їх, по можливості, зі східним
сусідом.
Незважаючи на багато проблем, Париж спромігся до початку Першої
світової війни оснастити свої збройні сили багатоманітним озброєнням. За
різними підрахунками, це: 162 літаки, 3 лінійні кораблі, 9 крейсерів 2-го
класу, 11 крейсерів 3-го класу, 3 легких швидкісних крейсери, 54 кораблі
винищувачі, 35 підводних човнів, артилерійські установки, велика кількість
боєприпасів та іншого озброєння.
На початку ХХ ст., у результаті укладеного контракту з англійською
фірмою «Віккерс», Росія отримала право на виготовлення кулеметів
«Максим». За кожну виготовлену одиницю російський уряд зобов’язувався
виплачувати фірмі «Віккерс» 80 фунтів стерлінгів (756 карбованців золотом)
комісійної винагороди на протязі 10 років. Станковий кулемет «Максим»
розробив британський зброяр американського походження Ґайрем Стівенс
Максим (1840-1916 рр.) у 1883 р. Він став першою серійною автоматичною
зброєю у світі, широко використовувався під час Першої світової війни, а
також у багатьох війнах і збройних конфліктах XX ст. Весною 1904 р. на
Тульському збройовому заводі почалося серійне виробництво цих кулеметів.
За різними підрахунками, станом на 1914 р., вироблено 447 таких кулеметів.
Основою озброєння російської артилерії стали гармати розробки
німецької фірми «Крупп» (з горизонтальним клиновим затвором) та
французької фірми «Шнейдер» (з поршневим затвором), які виготовлялися на
Путіловському заводі у Петербурзі. Зокрема, у 1912 р. в російській армії
знаходилося на озброєнні понад 40 гармат від фірми «Шнейдер».
Напередодні війни Росія мала на озброєнні два крейсери 2-го класу, шість
крейсерів 3-го класу, два легкі швидкісні крейсери, понад 30 кораблів
винищувачів, три підводних човни та ін. Більшу частину парку російської
авіації складали аероплани, виготовлені у Франції та Великобританії –
«Ньюпори», «Морани», «Фармани», «Дьюпердюсени». Всього понад 200
військових літаків.

Територіальні зазіхання держав напередодні війни

7
 3. Стан економіки ворогуючих держав під час війни

Світове господарство, що перетворилося на початку ХХ ст. у єдиний

господарський механізм, з початком Першої світової війни розпалося на
низку ізольованих регіонів.
Економіка під час Першої світової війни визначалася значним
зростанням воєнних потреб, для задоволення яких необхідно було
збільшення обсягів виробництва та імпорту з одночасним зниженням рівня
споживання та інвестицій. У 1918 р. військове виробництво основних
учасників війни складало у Німеччини – 75%, Франції – стільки ж,
Великобританії – 65%, США – 40%. загальних виробничих потужностей.
Велика війна 1914 – 1918 рр. поклала початок формуванню нового типу
організації військової економіки, зокрема через широке використання для
випуску військової продукції виробничих потужностей цивільних галузей і
підприємств, їх досвіду масового виробництва промислових товарів.
Крім того, уряди воюючих держав дотримувалися принципу
заохочення капіталістів-підприємців.
Вони з самого початку встановили високі ціни на військову продукцію
і тим самим забезпечували монополіям високі прибутки.

8
 Наприклад, в Росії навіть за приблизними підрахунками чистий річний
прибуток металургійних заводів становив 50%, а металообробних – 80%.
В результаті переважна частина військової продукції випускалася
приватними підприємствами.
Важливо, що перехід промисловості групи А на випуск військової
продукції сповільнив темпи відновлення зношеного обладнання для
промисловості грипи Б, сільського господарства, транспорту, міського
господарства.
А перехід підприємств групи Б на випуск продукції для армії зменшив
кількість продукції широкого споживання на внутрішньому ринку.
Велика Британія витратила на війну 49215 млн дол., Німеччина –
47048, Франція – 33557, США – 36583, царська Росія – 19954 млн дол.

Бюджетні доходи і військові витрати в період Першої світової

війни (млрд. дол., ціни 1913 р.)

Звичайні Позики у Внутрішні Усього Військові

надходження союзників позики витрати
Антанта
Англія 9,4 2,9 17,1 29,5 19,3
Франція 2,9 1,9 11,4 16,2 10,1
Росія 3,4 2,3 7,8 13,6 7,4
США 8,2 0,2 12,5 20,9 12,3
Троїстий союз
Німеччина 3,7 - 19,5 23,2 18,6
Її союзники 4,8 1,1 6,8 12,7 5,9

У 1914 р. в Російській імперії на армію і флот виділялося 974 млн руб.,

що становило 27,4% бюджетних витрат.
Найважливішим джерелом поповнення бюджету були надходження від
реалізації алкогольних напоїв у торговельній мережі.
У 1913 р. прибуткова частина бюджету становила 3 417 359 тис. руб., з
них від алкогольних напоїв – 953 028 тис. руб., або 27,9%.
Власне, від продажу казенного вина до державної скарбниці надійшло
886 860 тис. руб.
За статистичними даними бюджетної комісії Державної Думи,
надходження до бюджету від горілчаних напоїв зросли від 718 884 тис. руб. у
1909 р. до 899 299 тис. руб. у 1913 р.

Фінансування війни урядом Російської імперії

9
 Роки Загальні Витрати на Витрати на Витрати на
витрати, добу, душу одного
млн руб. млн руб. населення, солдата на
руб. добу, руб.

1914 1655 10 9,2 1,8

1915 8818 24 48,9 3,5
1916 14573 40 81,0 4,
1917 25200 69 140,0 6,2
За 40 місяців 50246 42 279,1 4,7
війни

Звідки бралися імперським урядом такі колосальні ресурси?

Грошові системи провідних країн світу базувалися на системі золотого
стандарту («економіка золотого стандарту»).
В умовах збройного конфлікту більшість країн відмовилася від
системи грошового обігу, заснованої на принципі вільного розміну банкнот
на золото.
Це було зроблено за для того, щоб зберегти централізований золотий
запас. Припинення розміну банкнот на золото створило можливість
емісійного (емісія – випуск в обіг нових грошових знаків) фінансування
військових витрат.
Банкноти трансформувалися в паперові гроші. В Англії паперово-
грошова маса за роки війни збільшилася з 45,9 до 449,9 млн фунтів
стерлінгів, тобто майже в 10 разів; в Німеччині за той же період – з 2,9 до
33,1 млрд марок в 11 разів. Німецьку економіку вразила жорстока інфляція. В
ході війни і в перші повоєнні роки курс марки по відношенню до долара
багаторазово падав.
Війна потребувала величезних фінансових і матеріальних ресурсів.
Воюючі країни, за винятком Англії та США, намагалися не збільшувати
прямі військові податки, а застосовувати непрямі методи фінансування.
Важливими джерелами фінансування війни стали зовнішні та внутрішні
позички й кредити. Широко використовувалися емісія паперових грошей.
Усе це, своєю чергою, вело до зростання цін та інфляції (інфляція як
прихований податок, до якої вдавалися всі країни).
Гострим було питання сировини, заборонено експорт матеріалів, які
використовували для воєнних цілей, запроваджено режим економії.
Експерименти та дослідження у промислових лабораторіях привели до
важливих відкриттів і винаходів: азот почали отримувати з повітря (це дало
змогу замінити селітру, яку використовували у виробництві амуніції), сірку –
з гіпсу, а гліцерин – із цукру. Було започатковано виробництво синтетичних
мастил і гуми, бавовну замінили на льон і коноплі. Важливим джерелом
сировини були окуповані території, де реквізували церковні дзвони, мідні
10
покриття дахів, кухонне начиння, предмети з олова, латуні, білизну, теплі
речі.
Таким чином, джерелами фінансування війни стали:
 прямі військові податки;
 зовнішні та внутрішні позички й кредити;
 емісія паперових грошей;
 посилення податкового тягаря для населення.

3. Суспільство під час Першої світової війни

На початку війни хвиля патріотизму й націоналізму заполонила воюючі

держави. Це створювало сприятливі умови для мобілізації усіх сил на фронті
і в тилу.
Зовнішнім виявом національних почуттів стали перейменування
столиці Російської імперії з німецької назви: Санкт-Петербург на Петроград.
У Великобританії королівська родина (родом з німецького Ганновера)
взяла нове прізвище – Вінзор.
Війна, стрімко розпочавшись, досить швидко набрала затяжного
характеру, для Німеччини вона стала війною на два фронти. З часом ця хвиля
патріотизму змінилася на зневіру і втому, призвела до посилення соціал-
демократії й поширення пацифістські ідей.
Ідучи на фронт, солдати мріяли про перемогу, але кожен думав і про те,
як вижити в горнилі війни. Уникнути поранень і не потрапити в полон. Однак
час показав, що таких щасливчиків було небагато. Перша світова війна мала
індустріальну форму війни – наявність кулеметів, артилерії, танків і газових
атак. Але більшість солдатів готували до рукопашного бою.
Найчастіше поранення були результатом артилерійських обстрілів,
вогню піхоти, штикових атак, повітряних бомбардувань, застосування
отруйних газів і вогнеметів.
В умовах позиційної війни було легко захворіти на ревматизм і так
звану траншейну стопу (відмороження стоп при вимушеній малорухливості),
запалення легень та сечового міхура, розлад кишківника, туберкульоз.
Грізним був тиф – хвороба брудних рук і браку гігієни.
Величезною проблемою на всіх фронтах стали воші, які поширювали
тиф та незчисленна кількість щурів.
Емоційною розрадою були листи й посилки від рідних. Поштова
служба британської армії за роки війни опрацювала 2 млрд листів і 114 млн
посилок.
Добова норма хліба солдата німецької армії складала 750 гр, тоді як у
російській – 1025 гр.
Змінилося ставлення до жінок. Вони змушені були замінити на
виробництві і у сільському господарстві чоловіків, яких мобілізували на
фронт.

11
 Частка жінок, зайнятих в промисловості
(данні на кінець війни)

Росія 43%

Франція 40%

Велика Британія 36%

Австралія 37%

З’явилися і діячки, які домагалися права на військову службу. Перші

жіночі збройні підрозділи було створено в 1917 р. у британських збройних
силах.
Крім регулярних армій, жінки воювали у складі національних збройних
формувань: Українські січові стрільці – 37 січових стрільчинь.
У деяких арміях було створено допоміжні підрозділи, у яких жінки
служили як медсестри, кухарки, інструктори, секретарки.
Людські та матеріальні потреби, яких вимагала ця війна, сягнули
немислимого раніше рівня. Під час війни значно зросло втручання державних
органів в економіку, було обмежено громадські свободи (свободу
пересування, недоторканість житла, зібрань, страйків, запроваджено
цензуру).
Воєнна економіка залежала від робочої сили. Частка робітників,
зайнятих у військовій промисловості постійно зростала.
У Німеччині втручання держави в трудові відносини в напрямі
мілітаризації ринку праці було найбільшим. Було запроваджено примус до
праці (у тому числі частини жінок), знижено вікову межу (до 16 років),
подовжено робочий час, заборонено страйки та інші форми робітничого
протесту.
До роботи на воєнну економіку залучали військовополонених і
дезертирів, населення окупованих територій. Колоніальні імперії
випростовували ресурси колоній та домініонів.
Наприклад, до солдатського табору Нойберг в липні 1916 р. було
приписано 13 тис. полонених, а присутніх було лише 2 тис. 650 осіб; до
солдатського табору Мангейм приписано було 13 тис бранців, а присутніми
були 2 тис. 110; до солдатського табору Шнейдемюле приписано 53 тис.
бранців, в наявності лише біля 2 тис. осіб, у таборі Бергер-Дамм,
розрахованому на 6 тис. полонених присутні завжди 600 – 700 осіб, а решта
були розіслані по робочих місцях, а загалом скрізь присутні 1/7, а то й 1/10,
12
частина від загальної кількості приписаних до табору військовополонених
(Мінаєва Т. В. Російські військовополонені в Австро-Угорщині та Німеччині
в роки Першої світової війни).
Війна суттєво знизила якість життя людини. Звичайне для капіталізму
співвідношення попиту і пропозиції різко змінилося.
Якщо до війни, за нормальної дії конкуренції, пропозиція
перевищувала попит і продавець шукав покупця, то тепер попит
перевищував пропозицію і покупець починає шукати продавця. Невід’ємним
його атрибутом стали брак товарів широкого вжитку, продуктів, довжелезні
черги.
Влада намагалася регулювати обсяги споживання запровадженням
карток у Німеччині вони з’явилися на початку 1915 р., передусім на хліб,
жири, молоко та масло. Крім того, встановлювалися завищені ціни, а
розподіл благ здійснювався нерівномірно. Почав діяти «чорний ринок».
Населення країн поверталося до натурального домашнього господарства.
Другим клопотом для людей була відсутність палива. В містах
мешканці вирубали парки та сквери.
Таким чином, зміни у повсякденному житті призвели до:
 обмеження громадянських свобод;
 збільшення податків;
 експлуатації людських та матеріальних ресурсів;
 погіршення матеріального становища людей, нестачу товарів
широкого вжитку та палива.
Війна створила сприятливі умови для поширення грізних пандемій.
Зокрема тифу та іспанки (пандемія грипу 1918 – 1919 рр. «убила» більше
європейців, ніж війна).
У роки Першої світової в більшості держав було створено мережу
доброчинних організацій, які надавали допомогу армії та постраждалому
населенню, опікувалися пораненими й хворими воїнами, біженцями й
полоненими.
У Російській імперії ініціатива належала земствам і міським союзам.
Наприклад, відомий підприємець і меценат Михайло Терещенко відкрив
власним коштом лазарет у Києві. Інші члени родини Терещенків обладнали
притулок для нижніх чинів з ампутованими кінцівками.
Церква також здійснювала підтримку та допомогу пораненим, як
наприклад, у Австро-Угорщині. На громадські внески організовували так
звані воєнні кухні в містах. Створювали сиротинці й будинки опіки для
інвалідів.

4. Військові дії

На початку червня 1914 р. Німеччина та Австро-Угорщина дійшли висновку, що

настав найбільш сприятливий момент для початку війни. Великобританія активно

13
підтримувала в них ілюзію, що в майбутній війні вона залишиться нейтральною
державою, а вони будуть мати своїми противниками лише дві великі держави – Росію та
Францію.
Для початку конфлікту потрібен був лише привід. Безпосереднім приводом до
розв'язання Першої світової війни стало вбивство 28 червня 1914 р. у боснійському місті
Сараєво сербським націоналістом Г. Принципом спадкоємця австро-угорського престолу
ерцгерцога Франца Фердинанда та його дружини.
Австро-Угорщина зі згоди Німеччини звинуватила Сербію і надіслала їй
ультиматум, в якому містилися приречені на невиконання умови. І хоч його в цілому було
прийнято, Австро-Угорщина оголосила 28 липня війну Сербії. Росія як гарант
незалежності Сербії розпочала загальну мобілізацію, і вже 1 серпня Німеччина оголошує
їй війну. У відповідь у війну вступає Франція (3 серпня) і нарешті Великобританія (4
серпня).
З самого початку війни участь в ній взяли найбільші держави Європи, і поступово
до конфлікту втягувалися нові держави.
23 серпня 1914 р. на боці Антанти виступила Японія, яка скористалася
сприятливими умовами для захоплення німецьких володінь на Далекому Сході (фортеця
Циндао, Маршалові, Каролінські та Маріанські острови).
На другий день війни Туреччина підписала договір з Німеччиною і пропустила її
кораблі в Чорне море. Після обстрілу турецьким флотом чорноморських портів Росії
остання оголосила в листопаді 1914 р. війну Туреччині.
Таким чином, війна стала світовою. Поступово в неї було втягнуто 36 держав світу
з населенням понад 1,5 млрд осіб (75% населення світу).
У збройні сили воюючих країн було мобілізовано понад 73 млн осіб. Перша світова
війна велася в багатьох регіонах світу. Утворилося близько 20 фронтів, проте основними
були Західноєвропейський, де німецькі війська вели боротьбу проти франко-англійських
військ, та Східноєвропейський, де російські війська протистояли австро-угорським і
німецьким військам.
Другорядними залишалися Балканський, Закавказький, Італійський,
Месопотамський та інші фронти.
Німеччина з початку війни розгортає активні наступальні дії на Західному фронті,
виконуючи «план Шліффена». Планувалося розгромити Францію ще до того, як Росія
зосередить війська для контрудару. На кінець серпня німці підійшли до Парижу і
французький уряд залишив столицю. Проте російські війська на прохання союзників
розпочали наступ у Східній Пруссії. Німці не змогли через брак сил захопити Париж.
Німецький стратегічний план «бліцкригу» на Заході зазнав краху. Війна набула затяжного
характеру.
На Східному фронті у Галичині російські війська завдали поразки австро-
угорським арміям, відкинувши їх за Карпати і до Кракова.
Німеччина змушена була перекинути в Галичину війська для підтримки союзника.
Проте наступ на Варшаву зазнав поразки. У цей же час австро-угорські війська були
вигнані з Сербії.
Нa кінець 1914 р. на всіх фронтах битви в основному закінчилися на користь
Антанти. Англійські, французькі та японські війська захопили майже всі німецькі колонії
в Африці і на Далекому Сході.
У 1915 р. головні воєнні дії велися на Східному фронті. Німеччина та її союзники
спрямували основний удар проти Росії, розраховуючи завдати їй поразки та примусити
укласти сепаратний мир.
У результаті весняного наступу російські війська завдали нових поразок Австро-
Угорщині в Карпатах, заволоділи карпатськими перевалами і здобули фортецю
Перемишль. Німецьке командування перекинуло на Схід значні сили і 2 травня 1915 р.
розпочало наступ проти російських військ.
14
 У результаті п'ятимісячних боїв росіяни залишили всю Галичину, Буковину,
Польщу, Литву, частину Волині та Латвії. Наприкінці вересня російська армія зупинила
просування противника.
На Східному фронті встановилася позиційна війна. Німецькому командуванню не
вдалося досягти головної мети наступу – розгрому російської армії та ліквідації Східного
фронту.
На Західному фронті суттєвих змін не відбулося. Німецьким військам вдалося
відбити наступ Антанти в Шампані, Фландрії та Артуа.
Навесні 1915 р. Німеччина вперше в історії воєн використала біля м. Іпр отруйні
гази, але мала лише тактичний успіх. Того ж року Німеччина спробувала завдати
вирішального удару по Великобританії. Вона вперше почала широко використовувати
підводні човни, щоб здійснити блокаду Британських островів, проте бажаного успіху не
мала.
На дипломатичному фронті Німеччина також зазнала невдач. Колишній союзник за
Троїстою угодою, Італія в 1915 р. остаточно перейшла на бік Антанти і 23 травня вступила
у війну проти Німеччини та Австро-Угорщини.
На новому Італійському фронті кілька наступів італійських військ були
безрезультатними. У жовтні 1915 р. у війну проти Антанти вступила Болгарія, внаслідок
чого утворився Четверний союз. У жовтні 1915 р. проти Сербії почався спільний наступ
німецької, австро-угорської та болгарської армій. Незважаючи на героїчний опір, сербські
війська були розгромлені, а їх рештки евакуйовані флотом союзників на острів Корфу.
Того ж року англо-французький десант висадився на Галліполійському півострові
для встановлення контролю над чорноморськими протоками. Однак несприятливий
розвиток операції змусив союзників евакуюватися.
У 1916 р. Німеччина знову переносить центр військових зусиль на Західний фронт.
За розробленим німецьким командуванням планом генеральний наступ мав здійснюватися
на фортецю Верден, яка вважалася «воротами Парижа». Тут німці сподівалися завдати
остаточної поразки Франції. Однак Німеччина переоцінила свої сили. На цей час Англія та
Франція мобілізували значні військові сили, що переважали німецькі. Країни Антанти
дійшли згоди про координацію бойових дій у майбутньому.
21 лютого 1916 р. біля Вердена на десятикілометровому фронті 12 німецьких
дивізій атакували французькі укріплення. Верденська битва тривала до грудня 1916 р. і
увійшла в історію як «Верденська м'ясорубка».
Вона була найбільш запеклою і тривалою битвою Першої світової війни. Оволодіти
Верденом і прорвати фронт німецькі війська так і не змогли. Втрати кожної зі сторін
перевищували 300 тис. осіб. У відповідь на верденський наступ німців командування
Антанти підготувало влітку 1916 р. велику наступальну операцію на р. Сомма.
Наступ розпочався 1 липня і тривав до кінця листопада. У битві на р. Сомма була
проведена найбільша артпідготовка (с 24 червня – по 1 липня). По французським війскам
было випущено близько 2,5 млн. снарядів, або 0,9 т металу на квадратний метр.
У вересні 1916 р. англійські війська вперше в історії воєн застосували танки.
Проте серйозного успіху союзники не досягли – прорвати фронт не вдалося.
Втрати в ході битви виявилися ще значнішими, ніж під Верденом – понад 1 млн
солдат і офіцерів. Незважаючи на безрезультатність наступу союзних армій, битва на р.
Соммі засвідчила військово-технічну перевагу Антанти і похитнула віру правлячих кіл
Німеччини в перемогу.
Застосування німцями вперше в світовій історії 22 квітня 1915 р. біля
бельгійського міста Іпр хлору (речовина шкірно-наривної дії (першочергово називалася
Lost – скорочення від прізвищ вчених Wilhelm Lommel и Wilhelm Steinkopf) для газової
атаки проти 15 тис англійських вояків, третина з яких відразу ж померла,
продемонструвало повну зневагу норм міжнародного права і це ознаменувало появу нової
страхітливої зброї – хімічної.
15
 Попри поширену думку, вперше застосувала хімічну зброю не Німеччина, а
Франція – використовуючи проти німецьких військ гранати зі сльозогінним газом
(етилбромоацетатом) у серпні 1914 року.
Більш успішним був наступ російських військ Південно-Західного фронту під
командуванням генерала О. Брусилова, розпочатий 3 червня 1916 р.
У результаті «Брусилівського прориву» росіяни оволоділи Луцьком,Чернівцями,
захопили частину Галичини, увійшли в Карпати. Проте незадовільний стан комунікацій,
нестача резервів і воєнних припасів не дали змоги просуватися вперед.
Австрійсько-угорські війська втратили більше 1 млн осіб, з них лише полонених –
450 тис. чоловік. Щоб врятувати союзника від краху німецьке командування перекинуло
на Східний фронт свої війська з інших фронтів.
У складному становищі опинилася італійська армія, яка в травні 1916 р. зазнала
поразки біля Трентіно від австрійсько-угорських військ.
Після успіхів російських військ, 28 серпня 1916 р. у війну на боці Антанти
наважилася вступити Румунія. (1оюзники обіцяли Румунії у разі перемоги території
Австро-Угорщини, заселені румунами (Трансільванію, Банат та ін.).
Однак дуже слабка румунська армія швидко зазнала поразки. Майже всю Румунію,
включаючи Бухарест і нафтові родовища захопив противник. Російській армії довелося
спішно рятувати нового союзника від повного розгрому і продовжувати лінію свого
Східного фронту ще на 500 км аж до Чорного моря.
Німецькі правлячі кола вирішили перейти до оборони з метою ізоляції держав
Антанти від їхніх колоній і США розпочали широкомасштабну підводну війну. 31 травня
– 1 червня 1916 р. біля берегів Ютландського півострова відбулася морська битва
англійського і німецького військових флотів.
Це була найбільша битва за всю історію воєн, у ній брало участь майже 300
кораблів основних класів з обох сторін. Німецький військово-морський флот зазнав
менших втрат, але не зміг прорвати блокаду англійського флоту і змушений був
повернутися на свої бази.
Економічне становище Німеччини та її союзників погіршувалося набагато швидше,
ніж країн Антанти (за винятком Росії). Усюди загострювалися соціальні суперечності,
посилювався страйковий рух тощо.
У грудні 1916 р. Німеччина та її союзники запропонували державам Антанти
розпочати мирні переговори. Заяву про бажання припинити війну зробили США.
Проте Антанта відмовилася від переговорів, звинувативши у розв'язанні війни
Німеччину. Відмова була використана Німеччиною як привід до загострення методів
ведення війни – з 1 лютого 1917 р. розпочалася необмежена підводна війна проти флотів
Антанти та їх союзників.
У відповідь на цю заяву США розірвали з Німеччиною дипломатичні відносини, а
6 квітня 1917 р. оголосили їй війну. Приводом до цього були численні напади німецьких
підводних човнів на американські кораблі, а також перехоплена німецька телеграма до
президента Мексики з пропозицією союзу проти США.
Правлячі кола США побоювалися ослаблення Антанти в результаті можливого
виходу Росії з війни після Лютневої революції 1917 p., однак найголовнішим мотивом для
американського уряду був намір утвердити лідерство США на міжнародній арені.
У 1917 р. запланований Антантою одночасний генеральний наступ на всіх фронтах
не відбувся. Нові спроби наступу союзників на Західному фронті у районі м. Реймс та Іпр
закінчилися безрезультатно.
У червні 1917 р. у Росії Тимчасовий уряд теж здійснив невдалу спробу наступу
проти німецько-австрійських військ у Галичині. Лише на Близькому Сході Антанта
досягла певних успіхів. У березні 1917 р. англійські війська зайняли Багдад, восени
розпочали наступ у Палестині і в грудні захопили Єрусалим.

16
 У жовтні 1917 р. цього ж року італійські війська зазнали катастрофічної поразки
біля Капоретто. Від капітуляції Італію врятували 12 англо-французьких дивізій, що були
перекинуті через Альпи на Італійський фронт.
На кінець 1917 р. союзники не досягли значних успіхів на фронтах. Кровопролитні
бої тривали на всіх фронтах Першої світової війни.
У грудні 1917 р. радянський уряд Росії розпочав мирні переговори з Німеччиною та
її союзниками, що завершилися 3 березня 1918 р. підписанням Брестського мирного
договору. Ціною великих поступок Росія вийшла зі світової війни. У травні 1918 р.
Румунія підписала з Четверним союзом мир і також припинила воєнні дії. У січні 1918 р.
президент США В. Вільсон виступив з миротворчими пропозиціями («14 пунктів»), в яких
засуджував несправедливі війни, національний гніт, таємну дипломатію, пропонував
створити міжнародну організацію, яка могла б забезпечити післявоєнний мир.
Під прикриттям пацифістських гасел США та держави Антанти продовжували
добиватися здійснення головної військової мети. Німецьке командування навесні 1918 р.
спробувало розгромити англо-французькі війська до прибуття в Європу американських
армій. На Західний фронт були перекинуті війська зі Східного фронту.
Проте становище країн Четверного союзу було тяжким: населення голодувало,
бракувало сировини, впала продуктивність праці, розпочалися виступи проти війни. 21
березня 1918 р. почався новий німецький наступ на Західний фронт.
До липня ціною великих втрат німецькі війська прорвали фронт і просунулися
вперед. Вони знову вийшли на р. Марну, підійшли за 70 км до Парижа і змогли навіть
обстрілювати місто з далекобійних гармат. Проте не досягли головної мети – розгрому
військ Антанти.
Резерви Німеччини були вичерпані, й ініціатива перейшла до Антанти. 18 липня
1918 р. союзники перейшли у контрнаступ, прорвали фронт противника та звільнили
значну територію.
Незабаром Четверний союз вступив у період своєї агонії. Антанта намагалася
остаточно розгромити своїх противників і продиктувати умови миру. 15 вересня англо-
французькі війська розпочали наступ на Балканах і розгромили болгарську армію.
29 вересня 1918 р. унаслідок поразок на фронті і революційних повстань Болгарія
була вимушена вийти з війни. У жовтні держави Антанти завдали поразки турецькій армії
в Палестині та Сирії.
30 жовтня 1918 р. капітулювала й Османська імперія. Після наступу на
Італійському та Балканських фронтах 28 жовтня командування австро-угорської армії
запросило перемир'я, а 3 листопада підписала капітуляцію.
Становище Німеччини після капітуляції всіх союзників стало цілком безнадійним,
хоча німецький уряд усіляко намагався уникнути остаточного розгрому.
З листопада в Німеччині почалася революція і новий уряд поспішив укласти
перемир'я.
На світанку 11 листопада 1918 р. в Комп'єнському лісі, в вагоні маршала Ф. Фоша
було підписано перемир'я між Німеччиною і державами Антанти.
Згідно з умовами перемир'я Німеччина зобов'язувалася звільнити захоплені нею
територію Франції, Бельгії і Люксембургу, а також Ельзас-Лотарингію, вивести війська з
території Австро-Угорщини, Туреччини, Румунії, звільнити лівий берег р. Рейну.
Вона погоджувалася анулювати Брестський і Бухарестський договори, передавала
союзникам велику кількість військового спорядження та інше.
Перша світова війна 1914 – 1918 pp. стала гігантською трагедією для народів світу.
Сучасники називали війну Великою. Вона принесла людські жертви, рівні втратам у
Європі протягом попередніх двох століть.
Людські втрати в ній становили понад 10 млн осіб, 20 млн. одержали поранення та
каліцтва, вона поглинула в середньому третину національного багатства головних держав-
учасниць війни.
17
 5. Наслідки Першої світової війни

За роки війни загинуло майже 10 млн, було поранено понад 20 млн

осіб, зокрема: у Німеччині загинуло 1,8 млн осіб, у Росії – 1,7 млн, у Франції
– 1,4 млн, в Австро-Угорщині – 1,2 млн, у Великій Британії – 950 тис., в Італії
– 600 тис., у США – 115 тис., у Канаді – 60 тис., в Австралії – 60 тис., у Новій
Зеландії – 16,8 тис. осіб.
Щохвилини війна забирала життя 4 осіб, а ще 9 діставали поранення.
Частина скалічених на війні з часом поверталася до нормального життя, але
чимало з них решту життя провело в шпиталях і лікарнях.
Крім воєнних дій, величезного лиха завдали хвороби і голод. Життєвий
рівень більшості населення був жалюгідним.
На війну, у якій брали участь 34 держави (їхнє населення становило
67 % населення планети), було мобілізовано майже 65 млн осіб.
5 млн мирних жителів померло під час війни, зокрема: у Сербії
загинуло 6 %, у Франції – 3,4, у Румунії – 3,3, у Німеччині – 3 % населення.
Не менше 6 млн осіб померло після її закінчення внаслідок жахливої
епідемії грипу в 1918 – 1919 рр.
Війна затримала господарський та культурний розвиток цілого
покоління. Економічні збитки від війни становили: у Великій Британії –
30 %, у Німеччині – 20, у Франції – 15, у США – 14 %.
Були вщент зруйновані значні території у Франції, Бельгії, Росії.
Окуповані території нещадно грабували; місцеве населення змушували
будувати оборонні споруди.
Неймовірні збитки терпіли майже всі європейські держави. Спотворені
дороги, залізниці, мости, з лиця землі міста і села справляли гнітюче
враження, не піддавалися поясненню здорового глузду. Розладнані
промисловість, сільське господарство й фінанси потребували напруження
зусиль нових поколінь. Збитки становили третину національного багатства
держав-учасниць війни.
Одним із підсумків війни стала нова розстановка сил на міжнародній
арені. Сполучені Штати Америки почали відігравати роль кредитора
європейських держав, відповідно, посилилась їхня роль у світовій політиці.
Світ набрав нових обрисів. У ході війни державний лад Німеччини,
Австро-Угорщини, Османської імперії та Росії не витримав випробувань.
Імперії Гогенцоллерів, Габсбургів, Романових, турецьких султанів
розпалися. На їхніх уламках виникли нові держави.
Посилився вплив Японії та Китаю. Почала занепадати колоніальна
могутність європейських держав.
Страхітлива Перша світова війна була злочином перед людським
суспільством. Вона вкарбувалася у тіло й душу народів, повсякчас
нагадувала про себе втратами і каліцтвом близьких і рідних, але не стала
останньою пересторогою.
18
 Таким чином, після Першої світової війни
 США стали світовим політичним та економічним лідером;
 розпалися чотири імперії: Австро-Угорська, Німецька, Російська й
Османська;
 на політичній карті з’явилися нові держави: Польща, Фінляндія, Литва,
Латвія, Естонія, Чехословаччина, Угорщина, Австрія, Королівство сербів,
хорватів і словенців;
 не спромоглися відстояти свою незалежність Україна, Грузія,
Азербайджан і середньоазійські держави;
 загострилися класові, етнічні та міждержавні суперечності;
 у світі активно поширювалися комуністичні ідеї.

У результаті революційного вибуху в Європі світ поділився на два

табори – демократичний і тоталітарний. Після війни постала нова
міжнародна правова система.

19